Ганна Верес

Заворожив осінній ліс

Із  хмарками  наввипередки  бігла
Я  через  луг  до  лісу,  що  виднівсь,
І  опинилась  у  його  обіймах.
Заворожив  мене  осінній  ліс.
Ось  дуб,  давно  знайомий,  кучерявий,
Ба,  старість  і  на  нього  насіда.
Берізок  гурт  стоїть  у  мене  справа,
Листочки  їх  на  сонці,  мов  слюда.
Несміло  посміхаються  ожини,
Одягнені  у  сині  вже  вінки,
Близенько  підступають  до  стежини
На  ніжках  і  колючих,  і  тонких.
Наліво  –  молодесенькі  дубочки
Листатим  гіллям  радо  обнялись.
Чи  не  того  старого  це  синочки,
Адже  їх  не  було  отут  колись.
Спинився  погляд  на  кущі  калини.
На  сонці  гріє  ягідки  свої.
Десь  журавлине  «кру»  журливе  лине  –
Понесли  літо  птахи  на  крилі.
19.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2021

Амазонки

Горта  історія  сторінку  за  сторінкою…
Вони  частіш  безрадісні,  сумні.
Та  не  біда,  що  в  світ  прийшла  я  жінкою,
Жінок  не  густо  й  зараз  на  війні.
У  світ  прийшла  я  жінкою  і  матір’ю  ,
Таку,  бач,  роль  відвів  мені  Творець.
Я  –  українка,  не  дочка  Суматри*  я,
За  власну  долю  і  дитя  борець.
І  хоча  інша  місія  жіноча,
Та  ноша  є  і  для  мого  плеча:
Для  України  щастя-долі  хочу
І  мрію  мирні  ранки  зустрічать.
Були  ж  у  наших  землях  амазонки,
Що  вміли  волю  й  гідність  боронить,
Їх  тіні  видні  ще  на  горизонті,
До  зброї  кличуть  і  мене  вони,
Аби  позбутись  ворога  на  Сході
І  волю  врятувати  для  дітей,
Бо  війни  виграють  лиш  ті  народи,
Де  кожен  проти  ворога  іде.
18.09.2021.
*  –  найбільший  острів  у  Індонезії,  де  головну  роль  у  суспільному  житті  виконують  жінки.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2021

Вона його кохала і коха

Вона  його  кохала  і…  коха,
Хоч  зрада  надиктовує:  «Отямся!»
Не  відчува  вона  в  собі  й  гріха,
Лиш  біль  на  дні  душі  її  зостався.
Вона  його  кохала    й  ще…    коха,
Усупереч  всьому,  і  власній  волі,
Вогонь  його  в  душі  не  затиха,
Хоч  іноді  вона  кляне  і  долю.
Той,  хто  пізнав  кохання  дивний  смак,
Цим  трунком  на  усе  життя  упився,
Та  поселитись  може  в  нім  зима,
Коли  коханий  здатен  оступиться.
Любов  і  зрада  поряд  часто  йдуть:
Перша  дарує  крила  для  польоту,
А  інша  сіє  в  серці  біль-біду,
Яку  несила  виполоти  зроду.
Хто  зрадою  в  житті  перехворів
Несе  в  душі  шрами  ледь  не  до  тризни,
Бо  через  неї  мало  не  згорів,
І  біль  образи,  мов  тисками  тисне.
   «Чому  так  є?  –  запитую  себе,  –
 Чому  такий  живучий  біль  від  зради?»
 І  чується  далеке  із  небес:
 «Я  можу  дати  людям  лиш  пораду:
 Ніщо  так  не  лікує  душам  біль,
 Як  та  любов,  що  небо  посилає,
Тому  любити  вміння  не  згубіть,
Допоки  серце  ще  життям  палає.
Живи  і  ти  любов’ю  до  людей,
Бо  проти  зради  зброя  це  єдина.
І  заясніє  сонцем  тобі  день,
Бо  Богом  кожна  обрана  людина!»
 25.08.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2021

Вік осінній

Осінній  вік  цвіте  не  квіточками  –
Мережками  обличчя  застеля…
Важливих  справ  залишилось  немало,
А  вже  зима  у  косах  зацвіла.
Немало  пройдено  і  стежечок  ногами,
Рояться,  мов  у  вулику,  думки,
Струмочками  літа  течуть-збігають
У  річище  життєвої  ріки.
Вмістилися  у  них  усі  тривоги,
Що  долю  турбували  і  не  раз,
Частенько  це  були  перестороги,
Та  прислухалась  не  завжди  до  фраз.
Так  непомітно  й  з  осінню  зустрілась  –
Десятки  планів  ще  і  сподівань.
Важливо,  щоб  душа  любов’ю  грілась,
Де  поряд  все:  реалії  й  дива.
12.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021

Ми вільні

Коли  повертаюсь
Я  у  недалеке  минуле,
Й  гублюся  в  думках
Про  Вкраїни  найтяжчі  часи,
Болить  мені  те,
Як  народ  бідолашний  мій  гнули,
І  часті  молитви
Здіймалися  в  небо:
«Спаси!»
Німіла  земля
Від  сльози  і  гіркого  ридання,
Ту  пив  гіркоту
Полинову  залишений  рай.
Не  мали  часу
Українці  і  на  сповідання  –
Вивозили  їх
У  далекий  незвіданий  
Край.
Коли  тепер  чую
Жалі  за  Радянським  Союзом,
То  хочу  почути,  
Чому,  й  маю  свій  аргумент:
А  чи  смакували
Ви  хлібом  гливким  з  кукурудзи?
А  знаєте,  як  це  –
Зустріти  від  голоду  
Смерть?
Ви  мали  життя
Без  гучних  депортацій,  арештів,
Коли  не  на  тілі  –
В  душі  випікали  тавро?
Отож  не  один,
Хрест  на  груди  поклавши.  «  Нарешті,  –
Сказав,  –  ми  є  вільні,
Як  вільні  вітри
І  Дніпро!»
14.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2021

Війна в Донбасі 8-ий рік іде

До  пульсу  прислухаюсь  України…
Там,  крім  ударів,  вибухи  війни.
Давно  пісні  затихли-заніміли  –
На  сході  ж  люди  гинуть  без  вини.
Клекоче  кров  у  венах  українських,
Таке  ані  забуть,  ані  простить,
Як  воювало  нас  московське  військо,
Як  тисячами  виросли  хрести.

Болять  мені  людські  і  смерті,  й  рани,
Адже  війна  вже  восьмий  рік  іде,
Це  саме  з  волі  Путіна-тирана
Безсонні  ночі  й  муки  для  людей.  
Та  час  настане  й  нам  торжествувати,
Коли  впаде  імперський  триколор,
Утре  сльозину  українська  мати,
Коли  для  сина  скінчиться  полон.
Земля  тоді  теж  радістю  уп’ється,
І  солов’їна  пісня  задзвенить.
Вслухатимуся  знов  я  в  ритми  серця,
Як  житиме  народ  мій  без  війни.
13.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021

«Знахар»

Учора  у  13-ій  школі  м.  Чернігова  відбулося  відкриття  меморіальної  дошки  бувшому  випускнику,  а  тепер  герою,  який  воював  на  Донбасі,  Володьку  Юрію  Миколайовичу  під  позивним  "Знахар"  

Пам’яті  героя-  прикордонника  Юрія  Миколайовича  Володька  (6.02.1970  –  6.12.2016.),  що  помер  після  контузій,  одержаних  у  Російсько-Українській  війні.
Іще  війна  точилася  на  сході,
Коли  його  душа  злетіла  раптом  в  рай…
Він  вірним  сином  був  свого  народу,
Тож  боронить  пішов  свій  рідний  край.
Пройшовши  непросту  життєву  школу,
Він  був  твердим,  як  кремінь,  і  міцним.
Одного  не  підозрював  ніколи,
Що  не  мине  й  його  вогонь  війни.
Першу  контузію  дістав  сержант  в  Афгані,
Туди  вантаж  він  доправляв  не  раз.
Не  залякали  воїна  і  рани…
У  чотирнадцятім  зустрів  його  Донбас.
Був  там,  де  найжаркіше:  Волноваха,
Дебальцеве  (ледь  вижив  у  бою)…
Не  маючи  в  собі  і  краплі  страху,
Він  мусив  групу  прикривать  свою.
Вороже  військо  рвало  оборону,
Аби  накрити  воїнів  вогнем,
А  у  бійців  на  трьох  –  лиш  три  патрони…
«Прощай,  –  лунало,  –  і  прости  мене…»
Та  Бог  був  не  готовий  їх  забрати  –
Послав  частину  іншу  помогти  …
Й  стояли  хлопці  так,  як  брат  за  брата,
Тож  ворога  змогли  перемогти.
Його  любили  й  називали  «Знахар»,
Бо  руки  вправні  мав.  Ні,  золоті!
Поранені  про  вміння  Юри  знали.
Міг  лікарем  би  бути  у  житті.
Та  не  судилось.  Підвело  здоров’я…
Контузії  дали  про  себе  знать:
Впилися  серце  й  мозок  його  кров’ю,
Тож  в  сорок  шість  примусили    вмирать.
А  як  же  він  любив  життя  і  друзів,
Дружину,  маму,  сина  і  донькУ,
І  Україну!  Вона  теж  у  тузі…
Чому  ж  мав  долю  він  таку  гірку?
Чи  не  тому,  що  зла  багато  в  світі,
Що  мучило  і  мучить  всіх  людей?
Чому  ж  у  війнах  гинуть  кращі  діти?
Великий  Боже,  світ  куди  ведеш?
Ростуть  тепер  півсиротами  діти,
Матусі  ніч  безсоння  посила…
Вона  давно  забула,  як  радіти.
Без  сина  залишилася  –  сама.
З  онуками  приходить  на  могилу,
Де  прапор  з  вітром  бавиться-шумить…
Й  вчувається  їм:  «Бережіть  Вкраїну!
Усім  народом  бережіть  щомить!»
11.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021

Слід заявити світові: «Я є!»

Щоб  не  блукати  на  шляхах  історії,
Слід  заявити  світові:  «Я  є
З  моїм  народом,  райськими  просторами,
З  моїм  Дніпром,  де  сива  хвиля  б’є.
З  народом  особливим,  нввпокореним
Ні  половцем,  ні  ордами  Москви,
Бо  пращурів  далеких  сильні  корені
В  нас  дух  наш  не  дозволять  задавить.
Тікає  час  у  далечінь-минувшину,
У  повені  зникає  лихоліть,
Та  волю  вберегти  свою  ми  змушені,
Створивши  націю  міцну,  як  моноліт».
7.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021

Вересневий день

Останнім  цілунком  літа
Став  цей  вересневий  день,
Берізок  прибрались  віти
Мережками  де-не-де.
Прощальна  пташина  пісня
Акордом  в  душу  ціля…
Й  від  того  стає  так  прісно.
Холоне  вода  й  земля.  
Давно  молоді  отави
Поскладані  у  стіжки.
Тумани  блукають  в  травах,
Ховають  дерев  вершки.
Плоди  червоніють  гльоду,
Зерно  стережуть  токи,
Готуються  до  відльоту
До  вирію    ластівки.
В  задумі  осінній  небо
Земну  обняло  красу…
Плакучим  над  ставом  вербам
В  долонях  свій  сум  несу.
15.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2021

Чи помітив світ?

Заколисує  вечір  слід
Тої  зірочки,  що  згоріла…
Мо’,  то  впав  у  війні  сусід,
І  душа  залишила  тіло?
Може,  інший  то  хтось  упав
У  задимленому  Донбасі,
Де  ординська  нога  ступа
І  народ  довела  до  сказу.
Може,  то  чийсь  єдиний  син
Впав  за  воленьку,  за  святую,
Еталоном  він  був  краси,
Україну  тепер  рятує.
Заплативши  своїм  життям,
Тим  єдиним,  що  з  ним  лишалось,
Впав  без  сповіді  й  каяття,
Розбудивши  у  душах  жалість.
«Чом  же  рано  він  так  згорів?  –
Докір  свій  посилаю  небу,  –
Хіба  мало  їх  угорі?
Сльози  їх  й  на  плакучих  вербах».
Заколисує  вечір  слід
Тої  зірочки,  що  згоріла…
Чи  помітив  цей  порух  світ,
Що  душа  відлетіла  в  ірій!..
3.08.2021.  
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021

У двадцять шість пішов, не попрощавшись…

Пам'яті  дідуся  Лободи  Івана  Васильовича,  репресованого  у  30-х.


Тремтіли  дні  тоді,  немов  від  сказу,
І  ночі  божеволіли  не  раз,
Як  панувала  сталінська  зараза,
Народ  ламала,  не  зронивши  фраз
Про  те,  чому  саме  його  обрала
Для  кари,  хоч  не  винен  зовсім  був,
І  долю  молоду  переорала…
Слова  ж  красиві  линули  з  трибун.
Минали  дні,  роки,  майже  століття…
Вмирали  й  ті,  хто  цей  творив  терор
І  голоду  звірине  лихоліття…
Таких  історія  не  знала  ще  потвор,
Які  народ  уласний  корчували
І  сіяли  пекельно-дику  лжу
Ті,  що  півсвіту  хлібом  годували  –
Свої  ж  раділи  з  лободи  коржу…
В  німій  покорі  не  хотів  він  жити,
Прорахував  усе  заздалегідь.
Хотів  на  своїм  полі  сіять  жито,
Господарем  буть  долі  і  угідь.
Він  бачив  сни,  як  з  дітками  працює
На  Богом  даній,  на  своїй  землі,
Та  мрію  задавили  його  цюю
Компартії  сини,  що  у  Кремлі.
Його  забрали…  з  вироком…  без  суду,
Якраз  сади  весняні  зацвіли,
Наливши  бруду  всій  родині  в  груди,
У  невідомість  батька  повели…
У  двадцять  шість  пішов,  не  попрощавшись,
Вернутися  живим  ще  сподівавсь,
Беріг  в  собі,  як  дітки  закричали,
Й  тоді,  як  під  час  допитів  звивавсь…
Не  повернувся…  Чи  то  так  судилось?..
Не  пощастило  звідти  й  утекти…
Ще  довго  дітям  тато  й  мама  снились,
Як  вишні  починали  знов  цвісти…
3.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021

Професія – мати

Професія  –  мати…  Щось  є  цього  вище
В  сім’ї,  на  планеті  і  в  різні  часи?
Хоч  гнуть  її  бурі,  ламають  і  свищуть,
Загляне  зима  до  густої  коси,
Та  щастя  матусі  –  то  донечка  й  син.
Найважча  професія  –  матір’ю  бути
Й  любов’ю  святою  до  тризни    хворіть.
Прощати  в  своєму  житті  незабутнє,
Аби  вберегти  свою  гідність  і  рід,
Й  душею  матуся  не  може  старіть.  
Найважча  професія  –  матір’ю  бути,
Щоб  діток  любов’ю  своєю  зігріть,
Плекати  сьогоднішнє  їхнє  й  майбутнє,
Буть  захистом  дітям  у  кожній  порі,
Хоча  вони  долі  вже  плугатарі.
Почесна  професія  –  матір’ю  бути,.
Життя  дарувати,  щоб  світ  існував.
Єдині  в  всіх  матерів  атрибути:
Любов’ю  й  теплом  душі  всім  засівать.
Й  та  сила  любові  –  не  тільки  в  словах.
2.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021

До волі

В  житті  кожної  людини  є  приємні  моменти,  коли  вона  підводить  підсумок  своєї  важливої  праці  чи  пропонує  їншим  оцінити  її  здобуток.  Для  письменника  це  презентація  щойно  надрукованої  книги.  Без  сумніву,  це  хвилюючі  миті.  Сьогодні  я  пережила  такі  хвилини  у  музеї-садибі  М.  М.  Коцюбинського,  де  презентувала  свою  9-ту  поетичну  збірочку  "До  волі".Мала  велике  задоволення  від  спілкування  з  присутніми,  а  також  багато  квітів,  подарунків,  теплих  побажань.  Я  на  останок  пообіцяла  присутнім:
Ні,  не  претендую  я  на  нагороди,
І  слави  крило  не  підвладне  мені,
Та  словом  служитиму  свому  народу,
Допоки  кровлять  його  рани  в  війні,
Допоки  себе  я  людиною  мислю,
Допоки  жива  кров  у  венах  тече,
Допоки  життя  ще  наповнене  смислом,
Своє  Україні  підставлю  плече.
Я  вірила  й  вірю  в  її  перемогу,
Адже  має  дух  незборимий  народ,
Собі  прокладе  він  широку  дорогу,
Й  вестиме  по  ній  вже  гетьман-патріот.
9.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021

Її очі…

Ці  очі  надто  щирі  й  особливі,
В  них  не  один  втопився  чоловік…
Та  чи  була  вона  коли  щаслива,
Про  це  не  каже  і  солідний  вік.
Ці  очі,  ніби  сонце,  променисті,
В  них  –  моря  синь  і  синь  святих  небес,
По-ангельськи  довірливі  і  чисті
І  люблять  більше  інших,  ніж  себе.
Немає  у  них  помислів  магічних,
Хоч  зваби  і  цнотливості  краса
Жили  й  живуть  у  людях  таких  вічно,
Не  змиє  їх  непрохана  сльоза.
Ці  очі  –  джерело  тепла  людського,
Зігріть  готові  кожного  і  всіх,
Але  жура  живе  у  них,  відколи
Дізналася  про  Єви  давній  гріх.
І  мислиться,  чи  очі  винні  в  тому,
Чого  бажається  і  тілу  і  душі
Того,  хто  хоче  підкорити  втому.
На  жаль,  таких  немає  сторожів,
Ця  істина  давно  усім  відома.
2.08.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2021

Кого чекав чоловік?

Холодний  тротуар,  ранково-сірий…
Й  статура  чоловіча,  ще  струнка…
Вражають  його  скроні,  щедро-сиві.
Букетик  айстр  осінніх  у  руках.
В  очах  –  неспокій,  довгий,  чоловічий.
Ба,  на  годинник  часто  погляда.
Секунду  за  секундою  той  лічить,
А  час  тече  повільно,  мов  вода.
І  борються  в  душі  моїй  здогадки:
Кого  чека  цей  літній  чоловік?
Невже  звабливу  молоду  коханку,
Хоча  і  має  вже  солідний  вік?
Його  обличчя  раптом  розпливлося,
І  заясніло  сонце  ув  очах  –
Вона  біжить…  Розвихрене  волосся
Танцює  з  вітром  на  вузьких  плечах…
«Пробач,  коханий,  –  вирвалося  в  неї,  –
Я  поспішала,  як  тільки  могла…»
Вони  пішли  у  напрямку  алеї.
Букетик  айстр  вона  тепер  несла…
І  як  не  дивно,  я  ж  таки  дізналась:
Вони  –  сім’я.  Живуть  багато  літ.
Й  душа  моя  незримо  засміялась:
«Який  же  незбагненний,  справді,  світ!»
7.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2021

Торує Україна шлях до волі

Торує  Україна  шлях  до  волі
Крізь  місиво  зажурених  століть,
Той  путь  политий  кровію  і  болем,
Але  тріщить  неволі  темна  кліть.
І  вже  не  бути  в  цім  краю  совітам  –
Історія  не  знає  вороття  –
Одна  така  земля  існує  в  світі,
Де  тисячі  поразок  і  звитяг.

Й  народ  такий  один  лиш  на  планеті,
Який  за  волю  ладен  умирать,
Де  зброю  узяли  навіть  поети,
Аби  перемогти  ворожу  рать.
Несе  народ,  мов  код  родинний,  мову
Крізь  жах  повстань  і  сотні  заборон.
Вона  ж  цвіте  сьогодні  калиново
В  краю,  де  всі  гетьмани  без  корон.
1.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021

Світ – загадка, чи…?

Світ,  певне,  божеволіє?
О  так!  
Бо  все  частіш  людське  втрача  людина,
І  серцевина  губиться  свята,
Котра  єднає  назавжди  родину.

Світ  шаленіє  в  частоті  потуг,
Щоб  розродитись  совістю  у  людях,
Здається  іноді,  вогонь  добра  потух,
А  як  без  нього  людство  жити  буде?

Світ  підлістю  і  війнами  кипить,
Де  гинуть  люди  кращі,  благородні,
Лишаються  ж  частіш  людці-«кроти».
А  може,  то  відбір  такий  природний?!

Непросто  жить  сьогодні  на  землі
І  світ  збагнути  цей  також  непросто,
Та  люд  не  вернеться  до  бронзи,  постолів,
Коли  космічний  боронує  простір.

Світ  –  загадка  чи  істина  проста?  –
Над  цим  питанням    людство  досі  б’ється.
Не  знаючи  молитви  чи  хреста,
Іде  шляхом,  що  долею  кується.

Світ  котиться…
А  хто  те  зна,  куди?
І  де  зупинить  рух  свій,  хто  те  знає?
А  хочеться,  аби  з  роси  й  води,
Щоб  мир  запанував  у  ріднім  краї.
16.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021

Поезія – то слів незримий плин

Поезія  –  то  слів  незримий  плин,
Коли  душа  то  плаче,  то  радіє,
То  п’є  із  дна  свого  гіркий  полин,
Збираючи  розгублені  надії.
Поезія  –  це  шум  весняних  вод
І  злих  вітрів  зимове  завивання,
І  падолисту  дружний  хоровод,
І  пізнання,  і  формула  кохання.
Поезія  –  фантазії  політ,
Де  чорно-білі  кольори  життєві,
Де  у  кількох  рядочках  –  цілий  світ
З  часів  далеких  від  Адама  й  Єви.
Поезія  –  це  стан  такий  душі,
Коли  вона  висоти  підкоряє,
А  чи  шука  стежину  в  спориші,
Що  приведе  тебе  до  ріднокраю.  
1.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021

Народжується десь день

Коли  засинають  зорі,
Народжується  десь  день.
Крізь  марево  непрозоре
На  землю  тихцем  зійде.
Умиє  в  холодних  росах
Він  личенько  ізгори
І  ноги  помиє  босі,
Щоб  час  і  світ  підкорить.
Покотиться  в  синій  вечір
І  сонечко  золоте,
Й  накриє  могутні  плечі
Знов  небо  в  зірках  святе.
2.08.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко,).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021

Обзивається вже осінь

Втікає  літо  за  далекий  обрій…
На  спеку  воно  ні!  Не  наріка.
Надбала  груш  і  яблук  повні  торби,
Бува,  танцює  з  вітром  «Гопака».
У  зелен-руті  ще  стоять  діброви,
Над  ними  –  парасоллю  –  голубінь,
Та  ранки  уже  суплять  сиві  брови
Під  воркування*  раннє  голубів.
Дощами  обзивається  вже  осінь,
Тривожить  гуркіт  грому  сонну  вись.
Смакують  фруктами  в  саду  останні  оси,
А  ластівки  у  вирій  подались…
25.08.2021.
*  –  голоси  голубів.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2021

У такій країні хочу жити

Я  цілую  руки  тобі,  доле,
Аби  щедро  щастя  полилось,
Всі  живі-здорові  були  вдома,
Й  те  ,  про  що  так  мріється,  збулось.
Всі  свої  тривоги  і  печалі
Не  згублю,  а  сміло  пригублю,
Серця  не  замкну  свого  ключами,
Світ  святий  і  грішний  полюблю.
Полюблю  і  вільну  Україну,
Де  щасливі  і  малі,  й  старі,
Слухатиму  пісню  солов’їну,
Шепіт  величавих  яворів,
Де  Дніпро  розхвилено  радіє
І  тріпочуть  радістю  серця,
З  мрій  моїх  народиться  надія:
Буде  мир  від  Сяну  до  Дінця.
Я  в  такій  країні  хочу  жити,
Де  живе  із  правдою  народ,
Котить  хвилі  струнконоге  жито
Й  кожен  українець  –  патріот.
26.08.2021.  
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021

Олені Белеванцевій до відкриття її пам’ятника на могилі

Тривожні  дні  сьогодні  в  Україні:  Святкуємо  30-річчя  незалежності,  згадуємо  жахливі  події  Іловайської  трагедії  (за  7  років  не  вщухли  рани  ані  в  бійців,  ані  в  матерів,  ані  в  небайдужих  людей).  Завтра  відбудеться  відкриття  пам'ятника  Олени  Бебеванцевої,  матері  героя-атовця  Володі  Близнюка.  Це  одна  з  моїх  чернігівських  подруг,  тому  я  обов'язково  піду  на  цей  захід  і  звичайно  з  віршем.  

Святкує  Україна  іменини,
Але  сльозою  вмилася  вона.
Впились  журбою  верби  і  калина,
Бо  ранить  кожне  серденько  війна.
На  цвинтарі  сплять  Сіверщини  діти…
На  сході  впали  першими  вони…
Захисниками  стали  і  для  світу,
Згораючи  у  полум’ї  війни.
А  ось  могила  матері  Олени…
Для  неї  долю  випестив  сам  Бог:
Народжена  вона  була  для  сцени,
Для  чоловіка  і  синів  обох.
Та  доля  її  так  розпорядилась,
Аби  й  вона  за  сином  відійшла,
Чи  то  від  горя  жінка  притомилась,
Що  рано  так  у  вічність  попливла?!
І  знов  душа  її  усюди  з  сином…
Смертельні  рани  хлопцям  ізціля.
Світ  збоку,  ніби  стяг  наш,  жовто-синій,
Прошитий  кулями  солдатами  Кремля.
Схилімо  ж  голови  і  станьмо  на  коліна
Перед  тими,  хто  впав  заради  нас,
Щоб  квітувала  мати  Україна,
А  з  нею  Крим  і…  зраджений  Донбас.
26.08.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021

УКРАЇНО, ВИШИТА КОЛИСКО!

Україно,  вишита  колиско,
Калиново-сонячна  й  ясна,
Ти  чудова  здалеку  і  зблизька,
Як  Дніпро  із  Сяном  і  Десна!
Неозора  синь  твоя  небесна
Розляглась  над  золотом  полів,
Де  рясніють  райдуг  перевесла
Над  шпилями  гір  і  яворів.
Де  Дніпро  у  хвилях  у  шумливих
Береги  купає  ніч  і  день,
Мати,  ніби  чаєчка,  журливу
Пісню  про  біду  свою  веде:
«Україно,  серця  вишиванка,
Я  тобі  несу  свою  любов.
Я  твоя  і  донечка,  і  бранка,
Тож  прийми  її  від  нас  обох.
Я  до  тебе,  нене  Україно,
Лину  із  усіх-усіх  доріг
В  вишиванці,  мов  сама  царівна,
Адже  ти  мій  вірний  оберіг..
Ти  сьогодні  в  кольорах  печалі:
Схід  палає  досі  у  вогні.
Попрошу  я  Лавру  і  Почаїв
Перемогу  вимолить  в  війні.
Україно,  вишита  колиско,
Де  сплелись  веселки  кольори.
Від  Карпат  до  Сум  хоча  й  неблизько.
Хай  рятує  Бог  тебе  згори!»
19.08.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2021

Ти їхав убивати?

Нещодавно  у  Донбасі  загинув  один  із  бойовиків  з  позивним  «Кит».  Він  уродженець  Челябінської  області,  який  воював  проти  України  з  2017р.
Що  ти  забув  у  нас  в  Донбасі,  «Ките»?
Кого  й  віл  кого  їхав  захищать?
Скількох  синів  посмів  ти,  враже,  вбити?
Таке  не  маєм  права  ми  прощать…
Забув  слова:  «Хто  із  мечем  приходить,
Обов’язково  згине  від  меча».
Про  вбивць  ніколи  не  складались  оди  –
Кінець  безславний  їхній,  зазвичай.
Чи  радився  ти  перед  тим  із  Богом,
Як  їхав  нас,  невинних,  убивать?
А  чи  твоя  душа  настільки  вбога,
Що  це  зробити  також  забува?
Ти  їхав  українців  убивати,
Але  знайшов  життя  свого  фінал…
Не  був  ти  навіть  армії  солдатом  –
Був  найманцем-убивцею.  Не  знав?!
Не  відаю,  чи  є  родина  в  тебе…
Та  знаю:  карма  здожене  її.
Ніхто  з  убивць  не  вимолив  у  неба
Прощення  за  гріхи  брудні  свої.
11.08.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021

Кличуть хрести

Вони  так  схожі:  батько  і  синочок…
Війна,  земля,  країна,  весь  народ…
Хоч  і  не  мала  їх  родина  дочок,
Зате  був  син.  Це  красень-патріот!
За  Україну  батько  й  син  змагались,
Та  раптом…  згасла  синова  свіча…
І  серце  батькове  теж  кров’ю  заливалось,
Коли  поріг  обох  з  війни  стрічав.
З  жалю  навіть  ікона  заридала
Під  вишитим  стареньким  рушником.
Вона  минуле  юнака  згадала,
Бо  ж  славним  був  синочок  козаком.
«Чом  серце  сина  битись  перестало?
Краще  би  я»,  –  повторював  стократ
Татусь,  в  якого  скроні  білі  стали,
Хоч  бачив  і  раніш  немало  втрат.
Лиш  хата  їх  не  плакала  –  стогнала
Під  крики  матері  і  надривні  плачі:
«Це,  українці,  є  вам  і  сигналом.
Прощайтеся  при  полум’ї  свічі
Й  єднайтеся  думками  і  тілами,
Щоби  російську  гадь  перемогти.
Ні,  не  заради  подвигу  чи  слави  –
Заради  волі!  Кличуть  же  хрести
Отих,  котрі  уже  в  борні  упали
І  не  лише  за  себе,  а  й  за  нас,
Аби  не  посадили  вас  на  палі,
Звільняйте  Крим,  зруйнований  Донбас!»
12.08.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2021

Не варто вірити словам

Війну  він  знав  ще  з  юності  в  обличчя
(У  землях,  у  чужих,  її  пізнав).
Тепер  Донбас  його  до  себе  кличе
Й  що  буде  з  ним,  те  Бог  єдиний  зна.
Думок  перегорнув  уже  мільйони:
Як  міг  почать  війну  вчорашній  «брат»,
Якого  не  спиняють  і  ООНи?
Чому  Донбас  намірився  забрать?
Вагався  довго  (мав  на  те  причини),
Поки  таки  пішов  у  військкомат,
Там  і  повістку  смільчаку  вручили,
А  згодом  і  старенький  автомат.
«Калаш»  йому  з  Афгану  ще  знайомий
(З  закритими  очима  розбирав).
Стріляв,  як  Бог,  тож  називали  «Громом»,
Отож  підтвердить  це  прийшла  пора.
Хоробрості  йому  не  позичати  –
Таким  був  у  житті  і  у  бою.
Не  вмів  смертей  він  ворогам  прощати,
Бо  мав  на  те  позицію  свою.
Сьогодні  вої  понесли  утрату:
Убитий  зовсім  юний  побратим…
О,  «Грім»  з  лихвою  ворогу  відплатить,
Бо  це  його  обов’язок  святий.
Не  розуміє  він  лиш  перемир’я,
Вважає,  вої  мають  воювать,
Та  так,  щоб  аж  летіло  враже  пір’я.
Не  варто  вірити  Московії  словам!
5.08.  2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2021

Материнство

Щось  є  миліш  від  маминих  очей,
А  чи  ніжніш  від  губ  від  материнських?
У  них  –  тепло  недоспаних  ночей,
Що  провела  вона  біля  колиски.
Щось  ліпше  є  від  материнських  рук,
Котрі  тебе  дитятком  сповивали,
Реагували  на  найменший  звук
І  від  біди  собою  закривали?
Щось  тонше  є  від  струн  її  душі,
Що  стала  оберегом  для  дитини?
І  гріх  найбільший,  як  стають  чужі,
Бо  код  навік  втрачається  родини.
Щось  є  у  світі  більше  того  зла,
Коли  матусю  діти  зневажають,
Чи  докір  чорний  хтось  із  них  послав,
А  чи  до  неньки  рідко  заїжджають?
І  найболючіше  для  неньки  на  землі  –
Це  поховати  донечку  чи  сина.
Здається,  кожен  нерв  її  зомлів
І  в  коси  посилає  пасма  сиві.
3.08.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2021

Іншого шляху нема

Не  вперше  нам  з  Росією  змагатись
І  власну  волю  кров’ю  боронить.
Цих  прикладів  в  історії  багато…
Вона  ж  не  може  жити  без  війни.
Було,  що  й  нам  хребет  «сестра»  ламала,
Та  сили  ми  знаходили  щораз  –
Народ  ми  України  –  не  ромали*  –
Неволі  споконвіку  упиравсь.
Сьогодні  Раша  знов  прийшла  з  війною,
У  згарищах,  крові  лежить  Донбас,
Завісила  всім  очі  пеленою,
Ніяк  не  хоче  жить  вона  без  нас.
Та  силу  волі  ми  свою  потроїм,
Аби  позбутись  рабського  ярма,
Уроки  пам’ятаємо  і  Трої,
І  іншого  шляху  у  нас  нема,
Як  вистояти  у  борні  жорстокій
І  волею  упитися  доста,
І  хоч  поки  що  тільки  сниться  спокій,
Та  віра  в  перемогу  все  ж  зроста.
4.08.2021.
*  –  немічні  люди.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021

Останнє побачення

У  час  недобрий  він-вона  зустрілися,
Коли  на  сході  запалав  Донбас…
Серця  обох  коханням  загорілися,
Таке  в  житті  буває  тільки  раз.
Вона  прийшла  до  нього  на  побачення…
Він  –  під  хрестом,  вона  –  над  ним  –  жива!
Але  яке  тепер  це  має  значення?
Вони  –  удвох!  І  зайві  вже  слова…
Здолала  жінка  сотні  кілометрів  же,
Аби  знайти  могилку  цю  і  хрест.
Не  вірилося,  що  коханий  мертвий  вже…
–Чому  вказав  на  нього  Божий  перст?
Адже  кохання  тільки  розгорялося,
Чому  ж  усе  звелося  нанівець?
Він  воїн  був,  та  смерть  якось  підкралася…
А  мріялося    ж  стати  під  вінець!..
Вона  себе  тепер  вважа  вдовицею  –
Одна-однісінька  і  в  будні,  і  в  свята  –
Зчорніла  вся  та  так,  що  жаль  дивиться  вже…
Сніжок  на  скронях.  Ба,  не  молода…
Стоїть  вона,  немов  у  землю  вкопана,
Тепер  уже  дала  волю  сльозам.
Могилка  рясно-рясно  ними  скроплена
Без  слів  уже  зуміла  розказать:
І  як  непросто  в  світі  цім  без  нього  їй,
І  як  приходить  він  до  неї  в  сни:
–Якби  ожив,  то  цілувала  б  ноги  я…
Зненацька  й  день  розплакався  ясний…
Хто  знає,  чи  останнє  це  побачення,
Що  думала  вона  про  все  тоді,
За  нього  теж  її  сльозою  сплачено…
Може  ж,  коханий  теж  йому  зрадів?
Дивився  хрест  і  думав  свою  думоньку:
Могила,  бач,  цвіте  собі  в  вінках…
Живе  кохання  довше,  аніж  людоньки:
Було  так,  є  і  буде  у  віках.
5.08.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2021

Пісня про пташину

Заспіваю  тобі,  сину,  пісню  про  пташину,
Пір’я  в  неї  особливе,  ніжне,  жовто-синє.
Та  в  польоті  пташка  мила  крилечко  зламала,
З  нього  пір'я  розгубила  –  рану  тяжку  мала.
Капле  кров  із  тої  рани  та  й  на  всю  округу…
То  все  справа  рук  тирана  –  маємо  наругу…»
Син  піднявся,  молоденький,  –  душа  затремтіла,
Пригорнув  до  себе  неньку:  «Не  птаха  летіла…
Ой,  не  птаха  –  Україна!  Нема  що  й  гадати,
І  душа  в  неї  чаїна,  навчена  літати.
Тій  пташині  треба  волю.  Крило  підлікую.
Не  одну  стрічав  у  полі  я  й  орду  такую.»
Й  полетів  у  край,  далекий,  пір’ячко  збирати,
Знав,  що  ворога  нелегко  буде  покарати.
Та  зуміє  –  це  ж  не  вперше  –  рать  перемагати,
А  війну  коли  завершить,  знов  обніме  матір.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2021

Болить війна

Щодень  Донбас  нагадує  про  себе
Пекучим  болем  «братньої»  війни.
Від  горя  плавиться  сьогодні  й  небо,
Готове  також  землю  боронить.
Воно  тасує  весни  синьоокі,
І  зиму,  й  осінь,  й  літечка  красу…
Горить  Донбас  вже  більше,  ніж  сім  років,
І  в  кожне  серце  наливає  сум
За  тими,  хто  упав  на  полі  бою,
Рятуючи  свободу,  отчий  край,
Озброєний  синівською  любов’ю
Орду  ворожу,  як  умів,  карав.
Болить  війна  і  заходу,  і  сходу,
Чернігову  і  Криму  теж  болить…
Болить  Полтаві  і  всьому  народу…
Боже,  коли  це  скінчиться?  Коли?!
30.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2021

Лягла й мені осіння шаль на плечі

Лягла  й  мені  осіння  шаль  на  плечі
І  снігом  першим  скроні  замела…
Літа  мої,  немов  ключі  лелечі,
У  висі  плинуть  з  рідного  села.
Летять  вони  неспокоєм  крилатим
Крізь  хвищу  днів,  веселих  і  сумних,
Летять  у  даль  без  будь-якої  плати,
Не  маючи  найменшої  вини.
Квиток  осінній  нам  вручила  доля,
Аби  життя  завершити  політ,
Нікому,  окрім  Бога,  невідомий,
Вписавши  слід  у  повені  століть.
Летять  літа  й  мене  в  дорогу  кличуть
На  берег,  де  квітує  німота,
Де  журавлі  ніколи  не  курличуть,
І  день  новий  нікому  не  світа.  
24.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2021

Іще дин рік…

(27.07.2020.  трьохсторонньою  групою  було  оголошено  про  перемир’я  на  Донбасі,  за  умовами  якого  ніхто  не  мав  права  відкривати  вогонь).


Іще  дин  рік  припинення  вогню
Мав  зупинити  обстріли  в  Донбасі…
Проти  війни  хотіли  авеню*,
Та  чи  було  воно  тоді  на  часі?
Адже  убитих  маєм…  шістдесят,
Поранених  –  утричі  майже  більше…
На  кого  ж  смерті  вояків  списать,
І  як  зробити  мали  б  правильніше?
Може  б  прислухатись  до  тих,  хто  знав  війну
Й  застерігав  від  помилок  гаранта,
То  не  сплатили  би  таку  ціну,
Якби  вживали  мову  есперанто**?
Сьогодні  болем  упилися  знов
І  ми,  й  родини,  й  ненька  Україна,
Бо  від  порожніх  ситі  вже  розмов  –
Ведуть  вони  країну  до  руїни.
Ніхто  не  зміг  ще  повторить  життя
Й  не  повернув  живим  матусі  сина…
Такі,  на  жаль,  закони  є  буття,
Та  вірю:  не  впаде  стяг  жовто-синій.
30.07.2021.
*  –  широка  вулиця,  зазвичай  обсаджена  деревами,  проїзд.
**  –  логічна  мова  без  жодних  винятків,  мова  миру.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2021

У рань ще заспану

У  рань  ще  заспану,  імлисту,
Трава  ледь  дише,  позіха,
Роси  навішала  на  листя
І  в  тім  не  бачила  гріха.
В  дзвіночки  вітерець  не  дзвонить,
Що  вже  розквітли  на  буграх,
Мурахи  в  пелюстках  півоній
Дрімають,  загубивши  страх.
Ще  сонце  дня  не  починало,
Вони  із  ніччю  –  на  межі,
Та  двері  в  небі  прочиняють
Хмаринок  сірих  муляжі.
Нарешті  випливли  з  туману
Навстріч    мені  верба  й  ставок…
Запахло  м’ятою  й  дурманом.
Пив  сіру  плісняву  пісок.
27.05.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2021

МІНІ-ВІРШІ

Коли  втікає  із  душі  любов,
Життя  із  тіла  також  витікає,
Й  тоді  суддею  людям  стає  Бог.
Болить,  коли  людина  собі  –  Каїн.
6.05.2021.
Хтось  у  житті  –  ніхто,  а  інший  –  «сер»,
Бо  з  роду  знатного,  багатий  і  відомий,
Але  в  бутті  не  кожен  режисер
У  долі  власної  і  у  своєму  домі.
6.05.2021.
Один  купля  авторитет
Своїм  багатством
І  створює  імунітет,
Завівши  паству.
А  інший  є  злидар-бідак,
Усюди  –  вітер.
Такого  просто  звуть  «дурак».
Їх  більше  в  світі.
6.05.2021.
Ворожить  доля  не  на  каві  –
Та  й  кави  нині  вже  не  ті  –
Запрошує  до  себе  й  карму.
Присутня  та  при  каятті
Й  вирішує  сама,  як  бути:
Кого  обнять,  кого  простить,
Кому  гріхи  які  забути,
На  чім  поставити  хрести.
6.05.2021.
Тікає  час  у  засіку  історії,
І  в  кожної  землі  –  вона  своя
Від  того  дня,  коли  країна  створена,
Й  допоки  сонце  буде  їй  сіять.
24.05.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2021

Сьогодні знов…

Сьогодні  знов…  у  ранах  сім  бійців…
А  скільки  доль,  надщерблених  війною!
Їх  біль  застиг  сльозою  на  щоці,
Й  моя  душа  натягнута  струною.
Допоки  цей  наш  споконвічний  кат
Буде  калічить  воїв  і  вбивати?
Чи  можна  до  біди  цеї  звикать,
Й  терпіти  будем  доки  власну  «вату»?
Адже  настав  той  історичний  час,
Коли  сказати  мусить  собі  кожен:
«Лиш  Українським  був  і  є  Донбас,
І  ворога  лиш  разом  переможем!»
27.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021

Який же світ?

Коли  у  сни  вривається  неспокій
І  тиша  йому  битву  програє,
Таке  я  часто  бачу  і  не  збоку,
Й  не  по  собі  тоді  мені  стає.
Який  же  світ  складний  і  хаотичний!
Немає  другорядних  в  нім  подій,
Як  і  в  громадянина  без  Вітчизни,
Бо  той  в  житті,  мов  без  руля  водій.
І  як  би  не  крутило  тебе  виром,
Своє  життя  врятуєш  лиш  тоді,
Коли  не  будеш  ціллю  в  своїм  тирі,
А  самоствердишся  у  часі  і  труді!
24.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2021

Пташеня

То  не  літечка  сопілка
Виграє  на  всі  лади  –
То  матуся-перепілка
Плаче  гірко  від  біди.
Перепілочка  маленка
Десь  поділася  з  гнізда,
І  ніяк  не  знайде  ненька.
Плаче  й  перепел-газда.
А  як  сонечко  проснулось
І  угору  піднялось,
Радо  птахам  посміхнулось:
«Пташенятко  ваше  ось!»
24.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2021

Чому так є?

Зустріла  в  місті  якось  емігранта…
Міцна  статура…  Хоч  до  булави…
Не  схожий  він  і  на  колаборанта,
Але  й  не…  син  для  неньки-удови…
В  Європу  заховавсь,  бо  там  безпечно,
Підзаробив  і  євро-грошенят…
Але  ж  повернеться  колись  він,  безперечно,
Як  дзвони  переможні  задзвенять.
А  ця  земля  у  світ  його  пустила…
Це  тут  його  і  перший  крок,  і  пуп.
У  церкві  християнській  охрестили…
І  не  застав  тісних  радянських  пут.
Діди  йому  цю  землю  врятували,
Кров  проливаючи  не  у  одній  війні.
Пліч-о-пліч  проти  ворога  вставали…
Мусив  би  й  він  тепер…
Але  ж  бо  –  ні!
Немов  пінгвін,  милується  собою,
А  поряд  з  ним  в  Європі  і  сім’я.
Їх  Україна  змучена  журбою,
Для  неї  й  сонце  зараз  не  сія.
Землі  він  зріксь,  просякнутої  кров’ю
Його  ж  дідів,  дружків,  дівчат,  жінок,
Котрі  до  рук  взяли  не  діток  –  зброю…
Якої  ж  матері  він  є  тоді  синок?
Чому  так  є  і  досі  в  грішнім  світі,
Що  виграють  частіше  хитруни,
А  гинуть  кращі  з  кращих  в  війнах  діти?
Якому  ж  Богу  моляться  вони?  –
Себе  питаю  знову  я  і  знову,  –
Виходить  світ  бінарним*  був  і  є?
Коли  ж  серця  повінчані  з  любов’ю,
Теплішим  світ  навколишній  стає.
23.07.2021.
*  –  подвійний,  двоїстий.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2021

МІНІ-ВІРШІ

Людину  дійсність  не  завжди  лякала,
Та  все  ж  боялась,  як  і  з  ким  їй  жить.
До  зради  тільки  люди  не  звикали,
Хто  гідністю  уміє  дорожить.
7.05.2017.
Бог  раз  людині  дав  земне  життя
І  огорнув  її  теплом,  любов’ю,
Його  прожити  треба  до  пуття,
Хоч  іноді  не  обійтись  без  бою.
4.04.2017.
 ***
Коли  від  Бога  вчитель  чи  поет,
Від  того  виграють  і  світ,  і  люди,
Коли  ж  без  Бога  навіть  президент,
Ладу  в  державі  певно  що  не  буде.
 ***
Вірші  –  то  діти,  і  сліпі,  й  чутливі,
То  ж  їм  потрібна  і  турбота  теж,
Вони  ж  десь  войовничі,  десь  лякливі,
Та  ще  ніхто  не  визначив  їм  меж.
 ***
Це  ж  треба  так  себе  не  поважать,
Коли    тобі  плюють  в  обличчя  люди,
Що  гірше,  аніж  черга  з  «Калаша»,
Ти  ж  обіцяєш:  «Красти  вже  не  буду!»
 ***
Вечір  пізній  зіроньки  колише,
Ними  й  воду  густо  засіва,
І  пливуть  думки-птахи  у  тиші,
Поки  хтось  одягне  їх  в  слова.
 ***
Ні,  не  бува  вірнішої  любові,
Аніж  ота,  яку  диктує  кров,
Дарується  вона  Великим  Богом,
Тому  її  ніхто  ще  не  зборов.
 ***
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2021

Народжуються люди, щоб…

Народжується  людина,
Щоб  стати  обличчям  роду,
Аби  у  лиху  годину
Грудьми  стати  для  народу.

Народжуються  люди  з  волі  Бога,
Йому  відомі  рік  наш,  день  і  мить,
Та  всім  не  вистача  його  любові,
Тоді  життя  бідою  засурмить.

Народжуються  люди,  щоб  відбутись
І  повторитись  геном  чи  ім’ям  –
Не  просто  на  землі  цій  перебути,
А  щоби  друзі  малися  й  сім’я.

Народжуються  люди,  щоб  осяять
Той  найрідніший  клаптичок  землі,
Де  молодість  зустрілася  русява
І  де  впізнав  себе  в  своїм  зерні.

Народжуються  люди  не  для  воєн,
А  щоб  життя  продовжить  на  Землі,
Для  цього  їх  існує  тільки  двоє
І  обрані  для  цього  дві  зорі.
18.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2021

"Доспівуємо лебедину пісню"

Сьогодні  минає  49  років,  як  ми  одружилися  з  чоловіком.    Наше  життя  у  вірші    "Доспівуємо  лебедину  пісню"
Зайшли  і  ми  у  осінь  нашу  пізню,
Де  ціняться  здоров’я    і  літа,
Доспівуємо  лебедину  пісню,
Й  мелодія  для  нас  її  свята.
Життя  за  нами,  щедре  на  події:
Там  розумінь  паролі  і  незгод.
Нас  пестили  турботи  і  надії,
Уміння  зберігати  роду  код.
В  дорозі  кроки  наші  притомились,
Але  ж  моя  рука  –  в  твоїй  руці.
П’ємо  даровану  згори  нам  Божу  милість,
Сльозинка  грає  сріблом  на  щоці.
І  хто  те  зна,  що  ще    наділить  доля  
Серед  життєвих  згарищ  і  тривог,
Але  на  все  існує  неба  воля,
Допоки  ми  крокуємо  удвох.
9.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2021

Коли слово торкнеться до серця

Плаче  перо  моє  зраночку-рано:
«Скільки  ж  сьогодні  загине  і  де?»
Щемна  кровить  у  душі  моїй  рана
І  полинові  рядочки  пряде.
Плаче  за  тим,  хто  у  темну  годину
Місце  своє  у  окопі  зайняв.
Він  України  моєї  дитина…
В  чорній  хустині  над  ним  і  земля.
Чую  крізь  час  її  тихе  зітхання:
«Знаю  крові  української  смак.
Чула  молитви  слова  і  кохання,
Бачила,  хто  є  козак,  хто  –  слимак.
Плаче  перо  за  убитим  героєм
І  обира  слимаку  трибунал…
Знаю,  перо  –  не  найліпша  то  зброя
В  час,  коли  край  розпинає  війна.
Та  коли  слово  торкнеться  до  серця
Й  трепетним  болем  озветься  душа,
То    помічним  воно  стане  у  герці,
Й  дасть  Україна  орді  відкоша!
18.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2021

Допоки ми крокуємо удвох

Є  у  кожного  з  нас  моменти,
Коли  з  долею  ми  на  «ти».
Роботяг  простих  і  поетів
Не  захоплюють  апартаменти,
Як  до  душ  до  людських  мости.
А  бувають  такі  моменти,
Коли  доля  і  ти  –  вороги.
Й  ти  сильнішим  стаєш  від  смерти,
Здатен  ворога  в  порох  стерти,
Забуваючи  про  страхи.
Є  моменти  падінь  і  злетів…
Коли  ж  силу  відчуєш  крил,
Розриваєш  тісні  тенета,
Свою  гідність  несеш,  мов  кредо,
Й  розумієш:  не  час  для  гри.
Я  ж  не  стала  іще  поетом,
Але  знаю  ціну  словам.
Заявляю:  не  є  секретом,
Що  слова  можуть  буть  багнетом,
Коли  серденько  Гімн  співа.
То  –  історії  вже  моменти!
16.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2021

А правди дві

А  правди  дві,  на  жаль,  у  білім  світі:
Одна  з  них  –  світла  –  істини  сестра,
А  інша  –  темна  –  у  законах,  звітах.
Вона  правдивим  голови  стина.
І  все  це  виглядає  чинно,  любо,
Бо  ж  не  порушено  жоднісінький  закон,
Та  заганяє  в  стійло  правдорубів,
Котрі  ходить  не  звикли  на  поклон.
Отож  у  кожного  –  своя,  виходить,  правда.
Не  кожна  служить  праведній  меті.
І  той  бува  правий,  хто  має  більше  право,
Й  в  судах  частіш  оправдані  не  ті.
10.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2021

ВІЙНА КОСИЛА ДЕНЬ І НІЧ

Війна  косила  день  і  ніч,  
Страшенне  жниво  те  збирала:  
Де  хата,  там  лишалась  піч  
Й  господаря  все  визирала.  
Вона  чекала  до  кінця,  
Аж  до  святої  Перемоги,  
І  не  закінчиться  оця  
Землі  і  матері  тривога.  
А  він  стріляв,  лежав  в  крові,  
Знов  підіймавсь,  щоб  воювати,  
І  Перемогу  ту  привів  –  
На  них  обох  чекала  Мати  
Хто  бачив  воїна  в  бою?  
Вогнем  яким  палають  очі,  
Коли  воює  за  свою,  
За  рідну  землю  пада,  отчу.  
Земля  те  бачила  не  в  сні  –  
Вона  ридала  за  синами,  
Коли  поля  її  рясні  
Засіяні  були  тілами…  
О,  як  вона  благала  смерть  
Той  цвіт  живий  не  обривати  –  
Крові  вже  випито  ущерть,  
Вже  горем  годі  запивати!..  
Вона  втішала  матерів,  
Гіркі  ті  сльози  їх  ковтала…
А  син  в  вогні  війни  згорів,  
Щоби  зійти  на  п’єдесталі.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2021

Гірку сльозу ковтаю (До Дня МАТЕРІ)

Дивлюсь  на  відео  й  гірку  сльозу  ковтаю…
А  та  зрадлива  по  щоці  повзе,
Бо  ж  матерів  з  Днем  МАТЕРІ  вітають
Не  син  чи  донька  і  не  Президент,
А  ними  ж  створена  Чернігівська  родина,
Котра  їм  не  шкодує  теплих  слів.
В  ній  ті,  хто  втратив  у  війні  дитину,
Хто  землю  полюбити  цю  посмів.
У  кожної  матусі  –  власне  горе,
І  батька  гне  воно  теж  до  землі…
Портрет  синочка,  мов  живого,  горне
До  серденька,  та  мало  сил  в  крилі…
Вдивляюся  у  стомлені  обличчя,
Готова  кожну  зморшку  цілувать
За  подвиг  їх  дітей  і  дух  величний
І  дістаю  з  глибин  душі  слова:
З  Днем  МАТЕРІ  вітаю  я  усіх  вас!!!
14.05.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2021

Без волі нам не вижити!

Летять  літа,
На  крилах  днів  летять,
І  їх  ані  спинить,  ані  здогнати.
Летять  вони  у  вихорі  звитяг,
Нагадуючи  про  життя  принади.
Летять  у  сивих
Кучерях  надій,
Що  завтра  буде  краще,  ніж  сьогодні,
І  хоч  давно  ми  вже  не  молоді,
Та  помисли  у  душах  благородні.
Аби  у  вільних  землях
Плив  Дніпро,
Аби  крилатими  зростали  наші  діти,
І  мрію  цю  несемо,  як  тавро:
Без  волі  нам  не  вижити  у  світі!
21.06.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2021

Іще одне життя війна украла

Іще  одне  життя  війна  украла,
Давно  рахунок  йде  на  тисячі.
Це  ті,  хто  від  Камчатки  до  Уралу
Й  до  Білгороду,  –    смерті  сіячі.
Й  ридає  тиша  в  полум’ї  свічі…
Це  Раша  світ  весь  кров’ю  обагрила:
Донбас,  Афган  і  Сірії  земля  –
Ламає  вона  волі  вільні  крила…
І  все  це  за  вказівкою  Кремля.
Лишається  сиріткою  маля…
Невже  землі  Росіє  тобі  мало?
Не  випити  вже  материнських  сліз…
Скільком  ти  людям  долі  поламала?!
Хрестів  синівських  не  один  вже  ліс…
На  Україну  звідки  в  тебе  злість?
За  що  її  ти  війнами  караєш?
Немає  в  тебе  іншої  мети?
Чужі  країни  на  шматочки  краєш…
Чи  волю  хочеш  злом  перемогти?
Не  будеш  переможницею  ти!
10.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2021

Коли вечір задухою ляже

Коли  вечір  задухою  ляже
На  солоні  долоні  землі,
Павучок  напряде  собі  пряжі,
Дім  змайструє  при  світлі  зорі.
Місяць  випливе  –  казку  розкаже,
Про  хмарки,  що  стрічав  угорі,
Поспішать  на  залишені  пляжі
І  вужі  засмагать  при  зорі.
На  пісочок  уляжеться  тиша,
Ніч  укриє  все  темним  крилом.
Плюскотить  десь  вода  –  річка  дише,
Потонуло  у  сон  і  село.
6.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2021

Про геніїв

-  Не  буває  дітей  ідеальних
І  батьків  ідеальних  нема.
Звідки  в  світі  тоді  геніальні?
Мо’,  дарує  їх  біла  зима?
Красне  літо?  Весна  стоголоса
Із  веселкою  й  теплим  дощем?
Чи  осіння  пора  жовтокоса?
Це  від  неї  у  душах  їх  щем?
  -  Для  людей  їхні  трудяться  душі.
Страх,  безвихідь  таких  не  ляка.
А  бува,  за  дрібницею  тужать,
Приміряючи  сан  дивака.
Небо  їх  посилає  на  землю,
Обираючи  місце  і  час,
Вони  обрані  вічністю  зерна.
Їх  не  тліє  –  палає  свіча!
5.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2021

Скапує ніч росою

Нарешті  потрапила  й  мені  до  рук  книга-шедевр,  не  побоюся  цього  визначення,  -  хрестоматія  "Література  рідного  краю.  Чернігівщина"(1320с.),  вагою  понад  4кг.,  де  зібрані  кращі  твори  авторів  від  прадавніх  часів  (творіння  Володимира  Мономаха)  і  до  сьогодення.  Дуже  приємно,  що  серед  таких  значимих  корифеїв-літераторів  є  й  моє  скромне  ім'я  і  кілька  моїх  віршів.  (Не  можу  не  згадати,  що  ця  збірка-велет  готувалася  Ганною  Арсенич-Баран,  талановитою  українською  письменницею,  головою  Чернігівської  спілки  письменників,  а  побачила  світ  після  її  відходу  в  інші  світи.    Боляче  це  усвідомлювати,  але  так  є).

В  трави  зеленоокі
Скапує  ніч  росою,
Річечка  неглибока
Тут  полонить  красою.
Тиша  смиренно-сіра
Витяглася  струною…
Десь  небеса  висіли,
Тут  –  очерет  стіною.
Раптом  струна  порвалась  –
То  обізвався  лебідь…
Пара  їх  тут…  кохалась…
Посмішку  слало  небо.
24.11.2018.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2021

Аби привільно й вільно жив народ

Я  на  літа  вдягну  осінню  збрую
І  полечу  в  незвідані  світи,
В  долоні  з  рос  любов  зберу  святую
Та  й  понесу  в  небес  легкий  сатин.
Ніщо  мене  в  польоті  не  злякає:
Ані  громи,  ні  блискавиць  мечі,
Бо  маю  ту  любов  до  свого  краю,
Що  не  згорить  у  полум’ї  свічі.
І  хай  штормить  життя  мене,  хитає,
Сприйму  усе,  як  Божу  благодать,
А  як  мене  праправнуки  спитають,
Що  в  спадок  їм  готова  я  віддать,
То  відповім:  «Лишаю  ціль  єдину
Серед  усіх  земних  моїх  турбот,
Життя  щоб  цінувалося  людини,
Й  аби  привільно  й  вільно  жив  народ!»
3.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2021

Хочеться дожить!

У  світ  прийшла  я  в  час  післявоєнний,
Ще  дихала  руїнами  земля.
Тоді  світ  розум  славив  Маннергейма*,
Що  зупинив  загарбників  Кремля.
Кровили  й  нили  ще  солдатські  рани,
І  матері  кляли  вождя  й  війну.
Компартія  ще  славила  тирана**,
Котрий  народ  свій  у  дугу  зігнув.
Безпаспортний,  пригнічений  і  кволий,
Народ  в  ярмі  радянському  стогнав…
Борцям  УПА  за  України  волю
Режим  безжально  голови  стинав.
Немало  їх  посипалось  додолу,
Й  води  немало  утекло  з  Дніпра,
А  ми  усе  ще  боремось  за  волю.
Й  так  званий  «брат»  не  хоче  нам  добра!
За  полудень  літа  мої  схилились…
Онуки  вже  крилаті  –  піднялись…
Тепер  вони  в  Донбасі  кров’ю  вмились…
Лиш  вороги  ті  самі,  що  й  колись…
Все  ж  віриться,  що  зло  ми  переможем,
Здолаємо  ненависний  режим!
Нову  державу  збудувати  зможем.
Так  хочеться  до  тих  часів  дожить!
4.07.2021.
*  –  Під  керівництвом  Густава  Маннергейма  фінські  війська  зуміли  витримать  перший  удар  частин  радянської  ариії  і  успішно  вести  бойові  дії  проти  сильнішого  ворога,
**  –  Й.В.Сталіна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2021

Весна відродить квіт

Мов  перед  плахою  стою,
Холодним  потом  обливаюсь,
Гріха  і  краплі  не  втаю,
Перед  іконою  покаюсь.
Торкнусь  колінами  землі,
Аби  щиріш  слова  звучали,
Бо  сам  Господь  мені  звелів
Пливти  до  вічного  причалу.
Не  знаю,  чи  помітить  світ,
Що  звук  замовк  струни  моєї,
Весна  ж  новий  відродить  квіт,
А  світ  назве  нових  Енеїв.
26.05.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2021

Істина

–  Що  найдорожче  у  людськім  житті?  –
У  старця  запитала  я  святого.
–  Води  ковточок  в  спеку  у  путі
Бува  дорожчим  персня  золотого.
–  Що  найніжніше  ти  в  житті  пізнав?
Чекаю  на  правдиве  я  зізнання.
–  Коли  розквітла  у  серцях  весна,
І  ми  з  коханою  пили  одне  кохання.
–  Що  є  найвищим  в  світі  для  людей,
Про  це  мені  повідай,  старче  сивий.
–  Та  слава,  що  в  безсмертя  поведе,
І  той,  хто  є  по-справжньому  щасливий.
–  Що  найсильніше  ти  в  житті  зустрів,
Я  хочу  знати  відповідь  правдиву?
–  Скажу  тобі,  як  брату  чи  сестрі:
Ніколи  правда  не  буває  дивом.
Існує  й  істина.  Вона  ще  важливіш,
Й  в  усі  часи  була  і  є  єдина:
Для  когось  вона  –  Бог,  для  когось  –  ніж.
Служити  тільки  їй  має  людина.
–  Останнє,  про  що  хочу  запитать,
Як  ти  прийшов  до  істини  цієї?
–  Я  знав,  що  істина  завжди  свята,
Отож  не  розминавсь  ніколи  з  нею.
5.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2021

Живу між осінню й весною

Живу  тепер  між  осінню  й  весною,
Де  перша  –  в  тілі,  інша  –  у  душі,
Вона  вражає  цвітом-білизною
І  стеле  шлях-стежину  у  вірші.
Я  змішувала  літо  із  весною,
Де  зрілі  помисли  і  норов  молодий.
В  характері  моїм  живуть  зі  мною.
Куди  мене  той  норов  не  водив?!
Тепер  спинилась  між  зимою  й  літом,
Де  перща  –  в  косах,  інша  –  в  теплих  снах.
Вже  на  крилі  мої  онуки  й  діти.
Може,  тому  й  живе  в  мені  весна?!
Весь  час  ішла  із  долею  в  обнімку,
Котра  навчила  зло  перемагать.
Із  нею  доживу  уже  й  довіку,
Хоч  іноді  так  боляче  шмага.
Пливу  життям,  засвоївши  уроки,
Які  безжальна  доля  піднесла,
І  хоч  сивію  більше  з  кожним  роком,
Але  в  душі  живе  таки  весна.
2.06.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2021

Моя поезія – то дивний словограй

Моя  поезія  –  солодкий  ніжний  щем
Душі,  пораненої  зрілою  любов’ю,
Що  б’є  із  надр  душі  живим  ключем,
Розмова  щира  із  Великим  Богом.
Моя  поезія  –  гіркий  матусин  біль,
Не  виплаканий  до  кінця  за  сином,
Що  прослужила  іншим  –  не  собі,
Хоча  не  скроні  –  голова  вже  сива.
Моя  поезія  –  неспинне  джерело,
Що  витіка  з  глибин  землі  святої,
Де  умістилось  місто  і  село,
Політ  фантазії  і  сили  молодої.
Моя  поезія  –  то  радість  від  буття
І  туга  за  невипитим  коханням.
У  ній  –  гріхи  і  щире  каяття,
Життєвих  бурь  сердите  завивання.
Моя  поезія  –  паради  зоряниць,
Котрі  осяяли  життя  людське  собою,
То  звуки  розтривожених  дзвіниць,
Що  Божою  освячені  любов’ю.
Моя  поезія  –  це  дивний  словограй,
В  нім  –  змучена,  та  вільна  Україна  –
Мій  неповторний  і  квітучий  край,
Де  оберегом  тризуб  і  калина!
6.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2021

До волі - 9-та поетична збірка

7  липня  не  тільки  свято  Івана  Купала,  а  й  день  щастя.  У  цьому  переконалася,  бо  саме  у  цей  день  я  отримала  з  видавництва  свою  9-ту  збірочку  поезій  під  назвою  "До  волі...".  Пам'ятаєте  мою  обіцянку  народити  9-ту  поетичну  дитину.  "Пологи  відбулися"  завдяки  Вінницькому  видавництву  "Твори".  Щиро  дякую  колективу  за  прекрасно  виконану  роботу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2021

Ранок над Десною

Ще  нічка  пасла  зорі  у  Десні,
І  перші  роси  падали  у  трави,
Як  солов’ї  розбавили  пісні
Небес  красою  в  розових  загравах.
Квітчастий  луг  від  співу  просинавсь,
Кульбаби  жовті  привікрили  вії.
Здавалося,  дзвеніла  й  вишина,
Тримаючи  в  полоні  вітровії.
Не  турбувало  й  сонечко  Десни  –
Спало  у  вічності  невидимій  кишені,
Та  верби  вже  помітили  човни,
І  місяць  молодий,  немов  кришеник.  
5.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2021

Молюсь за тебе!

Свій  день  я  починаю  з  молитов
За  тих,  для  кого  це  найперша  днина,
За  тих,  хто  не  вернувся  із  АТО,
Бо  я  людина!
Молюся  і  за  тих,  хто  сіє  хліб,
Аби  що  їсти  мали  ми  і  діти,
За  того,  хто  будує  хату  й  хлів,
За  мир  у  світі!
За  тих  молюсь,  хто  водить  кораблі
В  повітрі,  на  воді,  у  хлібнім  полі,
Турбується,  щоб  ми  жили  в  теплі,
За  кращу  долю!
Молюся  я  за  матір  і  дитя,
Аби  вони  жили  під  мирним  небом,
Щоб  Україна  йшла  шляхом  звитяг!
Молюсь  за  тебе!
4.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2021

Чи є щось вище за любов?

Чи  є  щось  вище  в  світі  за  любов
Ту,  материнську,  до  свого  дитяти,
Котру  благословив  згори  сам  Бог,
Яку  ні  знищити,  ані  мечем  відтяти?
Нема!!!  Зате,  є  інша  ще  любов,
Коли  два  серця  шаленіють  в  грудях,
Такі  серця  намітив  також  Бог,
Й  вони  готові  все  віддати  людям,
Бо  ж  надто  щедрі  люблячі  серця  –
Всім  доброти  вихлюпують  без  міри,
Й  здається,  що  нема  цьому  кінця,
Адже  злилися  звуки  серця  й  ліри.
Любов,  кохання,  музика  й  буття…
Яка  між  ними,  все-таки,  різниця?
Любов  тривати  може  все  життя,
Кохання  ж,  як  води  свята  криниця:
То,  як  цілюще,  свіже  джерело,
Напоїть  душу  чистою  водою,
То,  ніби  хижий  птах  своїм  крилом
Накриє  зрадою,  що  виллється  бідою.
І  формула  кохання  не  проста:
То  солов’єм  затьохка-заспіває,
Цілунком  ніжним  ляже  на  уста
І  зайвими  тоді  уже  слова  є.
Крізь  товщу  літ,  що  зберігає  час,
Із  посивілим,  як  туман,  волоссям,
Воно  приходить  чарами  до  нас
І  проростає  зернами  в  колоссі,
Аби  любов  не  зникла  на  землі,
А  повсякчас  у  душах  квітувала,
Жила,  як  сила,  в  стиглому  зерні,
Й  була  щаслива,  вірна,  витривала,
Цінуй  її!
3.07.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2021

Чому таке живуче зло?

Чому  таке  живуче  зло  у  світі
І  так  його  багато  на  землі?
Невже  й  його  лишають  в  спадок  дітям?
А  чи  запас  добра  в  людей  змілів?
Чому?  Думок  –  повнісінькі  вагони.
Чому?  У  скроні  стукає  щораз.
Ані  здоровий  глузд,  ані  ООНи
Для  зла  такого  нині  –  не  указ.
Чому  ж,  Великий  Боже,  ти  дозволив
Гулять  йому  по  світу  стільки  літ?
Чому  так  дорого  ми  платимо  за  волю
Й  такий  недосконалий  досі  світ?
Усяке  зло  народжує  лиш  муки
Й  розлуку  з  тим,  хто  серцю  дорогий,
І  селиться  в  душі  людській  розпука,
Й  дочасно  в  коси  падають  сніги.
Чому  ж  таке  живуче  зло  у  світі?  –
Питань  не  меншає  –  ще  більше  виника.
Хвилює  це  народ  і  всю  еліту,
Та  відповідь  згубилася  в  віках.
17.06.2021.  
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2021

МІНІ-ВІРШІ

Всі  люди  з  долею  живуть  в  постійнім  герці,
Та  ще  ніхто  її  не  подолав.
Несе  її,  неначе  рану  в  серці,
Матуся  одинока  і  вдова.
24.04.2021.
Нема  дорожчих  слів,  аніж  «люблю»,
А  може,  світ  ще  не  придумав  інших.
До  серця  ними  стежку  простелю,
Уплівши  їх  у  вишукані  вірші.
24.04.2021.
Біжать  роки,  а  ми  відстаємо,
Чи  то  соромимося  вигляду,  чи  віку,
Чи  старість  із  долонь  своїх  п’ємо.
А  може,  просто  збилися  із  ліку?..
24.04.2021.
Серця  і  душі  не  старіють  –
Нас  так  Всевишній  сотворив  –
Вони  думки  і  тіло  гріють,
Щоб  кожен  щастя  підкорив.
Та  є  в  людини  ще  і  доля,
Котра  в  цім  часто  заважа  –
Її  дороги  невідомі,
Бува,  що  й  ріже  без  ножа.  
29.04.2021.
Є  діти  –  Божа  нагорода,
А  є  і  кара.
Перші  –  краса  і  гордість  роду,
А  інші  –  скнари,
Які  і  в  спеку  заморозять
Все:  душу  й  тіло.
І  відмовляє  тоді  розум,
Як  з  ними  діять.
6.05.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2021

Іду життям

Іду  життям,  ступаючи  на  гравій,
Терпінням  заліковуючи  біль,
Розкрилилися  угорі  заграви…
Життя  ж  –  це  бій  і  пісня  боротьбі.
Нехай  розпухлими  ступаю  я  ногами,
Але  щаслива,  бо  іще  в  путі.
Зі  слів  складаю  дивні  оригамі*
Немало  й  інших  маю  я  утіх.
Іду,  милуючися  вічною  красою
Журливих  верб  і  гордих  яворів,
П’ю  запах  лип,  присмачений  росою
І  квіту  незбагненних  кольорів.
Нехай  мій  рух  притомлений  літами,
А  серце  у  полоні  аритмій,
Мій  сад  росте,  давно  уже  з  плодами
І  він  у  цьому  світі  тільки  мій!
2.07.2021.
*  –  (япон.)  мистецтво  складання  фігурок  з  паперу.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2021

Топтать Україну не дай ворогам!

На  каменях  чорних  і  букви,  й  портрети,
З  них  –  очі,  що  свердлять  крізь  груди  серця.
Тут  всі:  і  учені,  й  юристи,  й  поети  –
Вдяглись  тимчасово  у  форму  бійця.
В  Донбасі  вони  усі  стали  стіною,
Навалу  московську  щоби  зупинить,
І  щоби  кремлівський  відчув  параноїк:
Вони  –  вояки  –  не  якісь  пацани.
Вкарбоване  кожне  ім’я  в  каменюку,
А  поряд  із  прізвищем  –  їх  позивний…
В  Чернігові,  Києві,  Львові,  Прилуках  –
Скрізь  наші  герої  –  не  жертви  війни.
Уміли  вони  так,  як  слід,  воювати
І  святість  пізнали  в  словах:  побратим,
Земля  України,  де  ненько  і  мати,
І  час  із  парадами  чорних  хустин.
Їх  душі  в  світ  вічності  попрямували,
Хоч  землю  ще  топче  москальська  нога,
Та  очі  кричать  їх,  щоб  не  забували:
«Топтать  Україну  не  дай  ворогам!»
2.09.2019.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2021

ЛИПНЕВЕ СОНЦЕ

Пшеничне  поле  стигле  вже  давно
Тож  гнеться  долу  кожна  соломина
Бо  обважніло  в  колосках  зерно,
А  з  висі  синьої  пташина  пісня  лине.

Висять  над  полем  сині  рукава
Легкі  й  широкі,  їх  дістать    несила.  
Їх  вітер,  мов  вітрила,    надува.
То  сонце  його  в  гості  запросило.

Внизу  тихенько  річечка  тече,  
Спішить,  аби  зустрітись  з  рукавами.
Липневе  сонце  гаряче  пече.
Хмарки  ж  здаються  диво-островами.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2021

«Міф»*

(До  5-их  роковин  з  дня  загибелі  Василя  Сліпака.  Він  загинув  від  кулі  снайпера  29.06.2015.)
Він  мав  кохання,  затишок  родинний
І  Україну,  змучену  в  війні,
Згорів  за  неї  воїн  у  вогні.
Зробивши  вибір,  мо’,  в  лиху  годину,
Замовк  навік  не  голос  –    голосище!
Його  струна  затихла  назавжди!
Земля  зуміє  вдруге  народить  
Такого  ж  сина,  адже  є  посил  ще…
Народна  пісня  й  праведна  земля,
І  вечори  у  зорянім  намисті,
Він  полюбив  це  все  іще  малям
І  в  сорок  теж  любити  не  втомився.
Залишив  рано  батьківський  поріг,
Аби  пісенну  вишину  здобути.
І  це  не  був  його  синівський  гріх,
Бо  й  України  теж  не  міг  забути.
Його  контр-тенор  всіх  подивував,
Адже  у  світі  був  чи  не  єдиний,
Без  пісні  він  життя  не  уявляв:
Із  нею  спав,  вона  його  й  будила.
Він  мав  усе:  кохання,  славу,  сан,
Та  марив  Україною  щоденно.
Неспокій  його  душу  колисав:
Чому  народ  його  живе  нужденно?
Любов  його  до  рідної  землі  –
Річ,  без  якої  він  себе  не  мислив,
Бо  там  найголосніші  солов’ї
Й  те  джерело,  з  якого  вперше  вмився.
Кохання,  пісня  і  його  земля  –
Саме  з  них  трьох  зробити  мусив  вибір.
Здогадувавсь  про  наміри  Кремля
І  хвилювавсь,  скількох  ще  ворог  виб’є.
Свідомо  обира  він  ту  з  доріг,
Що  приведе  його  у  …царство  Боже,
Знав,  що  війна  –  не  батьківський  поріг,
А  в  час  грози  співати  теж  негоже.
Собі  накаже:  пісня  зачека
Й  кохання  також  трохи  почекає,
Бо  ж  Україна  кровію  стіка,
А  це  козацьке  серце  болем  крає.
Контр-тенор  свій  замінить  він  на  бас,
Але  в  душі  не  зменшилось  тривоги…
І  мчав  нащадок  роду  на  Донбас,
Аби  наблизить  радість  перемоги.
Став  оборонцем  рідній  він  землі
Цей  велетень  із  двохметровим  ростом,
Знав,  що  жалю  не  мають  москалі,
Тож  дався  вибір  цей  йому  не  просто.
Співав  тепер  його  вже  кулемет,
Щоб  землю  рідну  від  багна  звільнити.
В  душі  ж  Василь  скоріше  був  поет…
Чи  роковий  настав  отой  момент,
Коли  життєві  перервались  ниті.
Минала  ніч  коротка  й  ледь  терпка,
Впилося  димом  й  чебрецем  повітря,
Остання  ніч  для  Васі  Сліпака,
Що  долю  розп’яла  його  на  вістря.
Він  чув  і  побратимове  «прощай»,
З  ним  поріднився,  хоч  і  не  по  крові,
Чув,  як  із  тіла  вирвалась  душа
І  до  зірок  злетіла  вечорових…
Його  не  кожен  з  друзів  розумів,
Кажуть,  не  мав  загинути  він  права,
Та  «Міф»  піднятись  вище  них  зумів
І  гідно  виконав  свою  синівську  справу.
Злетівши  на  крилі  любові  в  рай,
Тепер  зорею  ізгори  нам  сяє.
По  ньому  кроки  теж  свої  звіряй,
Рятуй  свободу  від  Дінця  до  Сяну!
*  –  позивний  Василя  Сліпака  на  фронті.
Ганна  Верес  (Демиденко).
1.07.2021.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2021

Мовчання убиває

Мовчання  іноді  людину  убиває,
Буває,  б’є  гостріше  від  меча…
Для  неї  така  тема  не  нова  є:
Єдиний  син  її  не  поміча…
Для  неньки  став  він  мовчазним  тираном…
Чи  то  від  Бога  їй  такий  присуд?
Болюча  й  незагойна  така  рана:
Після  інфаркту  підступив  інсульт…
Невже  її  ніхто  вже  не  врятує?
Думок  зібрався  цілий  хоровод.
Чому  ж  її  сумління  знов  катує,
Й  живе  вона  щодень  серед  тривог?
Де  ж  загубилося  її  жіноче  щастя?
Чи  люди  за  гріхи  якісь  клянуть?
Вона  ж  із  долею  своєю  п’є  причастя
Із  присмаком  гіркого  полину.
7.03.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2021

Серце ж пестило: «Я люблю!»

Життя  медом  їй  не  здавалося,
Хоч  бажали  усі:  щасти!
У  майбутнє  мости  ламалися,
А  душа  прагла  ще  цвісти.
Довго  з  доленькою  змагалася,
І  та  мстила  їй  без  жалю.
Стежка  рівно  не  простелялася,
Серце  ж  пестило:  «Я  люблю!»
Воно  повнило  її  силою,
В  почуття  віру  стерегло
І  робило  її  красивою,
Надихало,  у  ній  жило.
Десь  робило  її  тигрицею,
Аби  честь  свою  захистить,
Душа  повнилась  тоді  крицею.
Ти  вже,  Господи,  їй  прости!
Життя  медом  їй  не  здавалося,
Хоч  бажали  усі:  щасти!
У  майбутнє  мости  ламалися,
А  душа  прагла  так  цвісти…
20.06.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2021

МІНІ-ВІРШІ

Гірка  й  бентежна  мамина  сльоза    –
Це  з  нею  все  життя  її  стікає
Відтоді,  коли  стала  колисать
Своє  дитя  й  аж  поки  серце  затихає.
 ***
В  житті  усе-усе  закономірне:
Природа,  люди,  доль  рясний  букет,
Твій  шлях,  чи  правильний,  а  чи  невірний    –
Він  –  твій  –  монарх  ти,  чи  монах-аскет.
 ***
Даруючи  життя  людині,
Бог  не  назвав  його  мети,
А  тільки,  виліпивши  з  глини,
Сказав:  
–  Все  інше  створиш  ти!
І  творить  кожен  з  нас,  що  може:
Будує  дім,  чи  садить  сад,
Чи,  вибравши  подружнє  ложе,
Дітей  народжує  –  вже  сам.
 ***    
Людині  жить  неправедно  негоже
І  плакатись  при  всіх  даремно  теж  не  слід,
Бо  марні  сльози  лиш  брехню  примножать,
На  язики  коли  потраплять  довгі  й  злі.
 ***    
Простить  –  не  означає  –  все  забуть    –
Відсутній  термін  в  пам’яті  –  «табу».
 ***
В  нас  кожна  мить  –  то  часточка  життя,
Хоч  ти  і  світ  –  одвічна  суєта.
 ***
Занурити  слова  свої  у  кожну  душу,
Щоб,  як  зерно,  могли  там  ізійти,
Щоб  люди  не  були  сліпі,  байдужі,
Своє  призначення  в  житті  могли  знайти.
У  цьому  сенс  тепер  мого  життя,  мій  друже,
Й  мене  за  це,  прошу,  не  осуди!
***
У  кожного  із  нас  свій  хрест  і  та  Голгофа,
Котра  терпляче  так  чекає  нас.
Поет  чи  бомж  ти,  бізнесмен  чи  профі,
Нікого  не  минає  судний  час.
 ***
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2021

Сховався день

Сховався  день  у  вечоровій  тиші,
Зачервонівся  слід  його  вином.
Ще  стебла  жита  росами  не  вмиті,
Жде  колискову  в  колосі  зерно.
Ще  перша  зірка  не  тривожить  неба,
І  місяць  ніч  на  землю  не  послав,
Та  соловейко  вже  співає  вербам
Про  те,  як  добре,  що  прийшла    весна.
2.06.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2021

РЯТУЄМ СВОБОДУ

Я  у  власній  державі
І  живу,  і  творю,
В  тій,  що  ви  залишали  –
Не  ставали  на  -прю.
Тут  і  діти,  й  онуки,
І  могильні  хрести.
Раша  слала  нам  муки  –
Не  давала  цвісти.
Ми  ж  рятуєм  свободу  –
Вона  в  генах  живе,
Стаємо  все  ж  народом,
Хто  загиб,  назовем.
Не  бува  пів  свободи
І  півправд  не  бува,
Збережем  код  народу  –
Це  не  просто  слова.
Це  посил  поколінню
У  війни  важкий  час.
Правда  наша  нетлінна:
З  нами  Крим  і  Донбас.
Нас  уже  не  зламати  –
Гострі  наші  списи.
Урятуємо  матір  –
Землю  волі  й  краси!
30.05.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2021

22. 06. 1941. – 22. 06. 2021.

Сорок  перший…  Неділя…  Червень…
Добігала  ніч  до  кінця,
Коли  раптом,  немов  знічев’я,
Вража  куля  вбила  бійця…
Й  закипіло  все,  запалало
Другої  світової  вогнем,
Де  мільйони  життів  поклали…
Світ  і  досі  ще  не  збагне,
Із-за  чого  все  починалось,
Але  знає  ціну  боїв,
Миру  теж  не  всі  дочекались,
Загубивши  тіла  свої
На  фронтах  важких  і  Європи,
І  в  гулагах  СРСР,
Замерзали  в  снігах,  окопах…
Коба  ж  був  цього  
Режисер.
Хіба  можна  отих  забути,
Чия  пошта  лиш  «Польова»?
Хтось  безногий  вернувсь    –  розбутий,
В  сльозах  жіночка  –  не  вдова  ж…
Ними  й  діток  своїх  зігрівала,
Запрягалась  волом  у  плуг…
Мозолі  на  плечах  криваві…
Вождь  не  чув  про  це?  
Чи  оглух?!
За  межею  давно  солдати,
Хто  вернувсь  живим  із  війни.
Червня  день  двадцять  другий  –  дата,
Коли  стали  на  прю-  вони.
Знову  жезлом  війни  диригує
Ненаситний  лукавий  Кремль,
Він  смертей  людських  не  рахує…
Може  ж,  досить  уже?  
Харе!*
23.06.2021.
*  –    харЕ    –  те  саме,  що  “досить”,  “годі”.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2021

ЯКБИ СПИТАЛИ РУСОВУ СЬОГОДНІ

Якби  хтось  Русову  Софію*  запитав,
Чим  є  й  була  для  неї  Україна,
Сказала  б  чітко:  «Це  земля  свята,
Котра  весь  світ  красою  полонила.
Для  мене  –  друга  матінка  вона,  
А  матір’ю  дарма  не  називають,
І  хоч  сьогодні  в  ній  кипить  війна,
Уже  ніхто  хребет  їй  не  зламає.
Історія  шляхів  не  вибира  –
Лиш  констатує  факти  і  події,
Буває,  що  й  під  стяг  народ  збира,
В  реальність  перетворює  надії.
Сьогодні  вкотре  жовто-синій  стяг
Навколо  себе  знов  синів  збирає,
Земля  Вкраїнська  стогне  у  хрестах,
Та  ворога  упевнено  карає».
Якби  спитали  Русову  сьогодні,
За  чим  найбільш  стражда  її  душа,
Відповіла  би  чітко:  «За  народом,
Аби  скоріш  Москві  дав  відкоша!»
22.06.2021.
*  –  Софія  Русова  –  досвідчений  педагог,  відомий  вчений,  член  Центральної  Ради  і  Міністерства  освіти  УНР,  голова  Всеукраїнської  учительської  спілки.  
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2021

ВІЙНА КОХАННЯ Й МОЛОДІСТЬ

Учора,  26.06.2021.,  в  Чернігівській  обласній  науковій  бібліотеці  ім.  В.  Г.  Короленка  відбувся  П'ятий  Всеукраїнський  поетичний  фестиваль  "Дотиком  душі".  Вдячна  бібліотеці  за  запрошення,  за  можливість  насолодитися  художнім  словом,  за  можливість  поспілкуватися  з  друзями,  українськими  літераторами,  журналістами.  Це  дійство  надовго  залишиться  у  пам'яті,  а  також  збірочки  "Первоцвіт",  куди  ввійшли  кращі  вірші  минулорічного  фестивалю.  
ВІЙНА  КОХАННЯ  Й  МОЛОДІСТЬ
Війна,  кохання  й  молодість  завзята  –
Усе  злилося  в  одному  вузлі…
Як  же  хотілось  душам  їхнім  свята!
Завадили  у  цьому  сили  злі.
Невже  вони  прийшли  у  світ  невчасно?
А  може,  так  Господь  розпорядивсь?
Та  не  були  удвох  вони  нещасні.
Юнак  поповнив  ЗСУ  ряди.
Йому  хотілось  ворога  скарати,
Та  так,  аби  був  знищений  навік.
Недавно  величали  Рашу    «братом».
Юнак  тепер  –  військовий  чоловік.
Збігає  час…  Людські  на  вістрі  долі.
І  не  один  «200-ий»  побратим.
В  полоні  скільки,  ще  десь  –  невідомо.
А  мо’,  вчорашні  викрали  «брати»?
О,  як  непросто  все  це  зрозуміти,
Кому  потрібні  війни  між  людьми?
А  мо’,  Нечистий  ці  народи  мітить?
Та  землю  воїн  закрива  грудьми.
А  коли  бій  нарешті  затихає,
Солдат  вертається  до  мирного  життя:
І  телефоном  кличе  він  кохану,
Аби  зізнатись  вкотре  в  почуттях.
2.06.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2021

ВОЇНУ-АФГАНЦЮ

В  чужім  краю  зустрівся  ти  з  війною  –
Посеред  сірих  азіатських  скал,
Де  звуки  обзивалися  луною
І  звіра  бачивсь  з  темряви  оскал.
Як  сонце  із-за  сопок  випливало,
Вже  чатував  на  тебе  дух-душман,
Там  кулі,  убиваючи,  співали,
І  ти  «Калаш»  любовно  обіймав.
Бувало,  з  другом  колисали  й  мрію
Про  те,  яке  збудуєте  життя,
Моливсь  тихцем  до  Матінки  Марії,
Котра  тримала  на  руках  дитя.
Тремтячими  із  голови  руками
Знімав  пілотку  й  серденьком…  слабів,
Бо  вперше    друга  смерть  тебе  злякала,
І  ти  ковтав  невиплаканий  біль.
За  мить  оту  дорослішав  на  роки,
Сніжок  волосся  раптом  притрусив,
І  зморшка  перша  впала  ненароком,
Додавши  личку  мужності  й  краси.
Літа  промчали  кіньми  вороними,
Вручила  доля  сина  й  онучат…
Радієш  і  милуєшся  ти  ними,
А  в  снах  з  Афгану  постріли  звучать.
25.06.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2021

Прощальна пісня

Завтра,  24.06.2021.,  моя  подруга  дитинства  проведе  у  вічність  свого  коханого  чоловіка,  з  яким  прожили  майже  50  років.  Болючі  рядочки  склалися  у  вірш    
Прощальна  пісня
Коли  залишає  лебідь
Лебідку  свою  й  гніздо,
Ридає  за  ним  і  небо,
І  кожна  з  обох  їх  доль.
Душа  ж  його  лебедина
Лебідку  торкне  крилом:
«Пробач,  я  як  і  людина,
В  небесний  лечу  полон.
А  ти  не  тужи  за  мною,
Всьому  давай  лад  сама.
Лишайся  отут  земною,
Де  літо  бува  й  зима.
Про  мене  згадай,  хоч  рідко,
У  колі  друзів,  дітей,
Кохана  моя  лебідко,
Хай  жито  твоє  цвіте!»
 Коли  ж  відліта  лебідка
У  царство  утіх  «пра-  пра-,
Ридають  земля  і  дітки:
«Матусю,  хіба  пора…»
Крилом  помаха  лебідка:
«Лишаю  я  вам  цей  світ…»
І  душам  стає  так  гірко:
Останній  же  то  політ…
І  сонце  вмить  почорніє:
Прикриє  його  імла…
Довкола  повечоріє…
Зоря  її  ген  зійшла…
Коли  замовкає  серце,
Що  вміло  любить,  кохать,
Виконує  тиша  скерцо,
Й  немає  у  тім  гріха.
А  як  замовкають  струни
Земного  життя-суєти,
Й  житами  твій  лан  заврунить,
Прожив  недаремно  ти.
23.06.2021.
Тоню,  прийми  наші  щирі  співчуття  у  зв'язку  із  цією  трагічною  подією,  а  чоловікові  царство  небесне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2021

«Я вип’ю за руку, що Сталіна вб’є»

Сьогодні  була  у  Чернігівській  бібліотеці  для  юнацтва  на  зустрічі  з  цікавою  людиною,  талановитим  різьбярем    -  внуком  репресованого  чоловіка  Івана  Мартиновича  Денисенка.  Плід  нашої  бесіди  -  вірш  
«Я  вип’ю  за  руку,  що  Сталіна  вб’є»
Пам’яті  Івана  Мартиновича  Денисенка,  жителя  с.  Олешня  (Чернігівщина),  репресованого  у  1944  році.  Коли  в  час  храмового  свята  гості,  військові    проголошували  тости  «За  Сталіна!»,  він  сказав  інше.
«Я  вип’ю  за  руку,  що  Сталіна  вб’є»,  –
(Мов  грім  серед  неба  ясного),  
Тостуючий  чарку  до  дна  свою  п’є,
Не  бачачи  поглядів  строгих.
Що  рухало  ним,  як  слова  ці  казав?
В  душі  незаживна  рана?
Над  ним  нависала  репресій  гроза
В  тридцятих  від  ката-тирана.
І  не  забарився  сміливцю  вердикт:
За  правду  –  до  ешафоту:
Туди,  де  морози,  сніги  і  льоди,
Хоч  тільки  прибув  із  фронту.
В  твердих  мозолях  його  доля  й  рука
(Він  ворог  тепер  народу),
Але  вже  нічого  його  не  ляка  –
Уперта  в  «хохла»  порода.
Родину  утратить  він,  спокій  і  сни…
Знайшлася  рука  й  для  ката.
Івана  ж  душа  воду  п’є  із  Десни
Не  раз  і  не  два  –  стократно.
І  пам’яттю  вкотре  в  Олешні  зійшла…
Там  слід  його  не  загубився.
До  волі  знайшов  Денисенко  свій  шлях…
Нам  досвід  його  знадобився.
22.06.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2021

Сьогодні ти над прірвою

О  доле  наша,  українська  доле,
Ти  нас  вела  крізь  темряву  століть.
Була  ти  і  відома,  й  невідома,
Бувало,  дивувала  білий  світ.
Не  раз  ти  падала  і  знову  підіймалась:
Монгол  тебе  топтав,  шляхтич,  литвин.
Душа  в  тобі  покраяна  трималась
І  небу  посилала  молитви.

Сьогодні  ти  над  прірвою  укотре,
З  пораненим  крилом,  але  ж  летиш
Крізь  «Гради»  рашівські,  дощі  і  дні  спекотні,
Крізь  морок  історичної  сльоти.
О  доле  наша!..
18.06.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2021

Весна у сонячній короні

Весна  вдяглась  у  сонячну  корону,
І  враз  усе  навколо  зацвіло:
Акації  у  пишно-білих  гронах
Солодким  трунком  залили  село.
Відволохатіли  свічки  старих  каштанів,
Відквітував  бузок,  п’янить  жасмин,
Не  замовкають  весноньки  литаври,
А  вже  лелека  сонцю  засурмив.
Півонії  голівками  важкими
Дарують  неповторний  аромат,
Коли  ж  роса  їх  пелюстки  покине,
Їм  доведеться  сонечко  тримать.
13.06.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2021

ЛІЛЕЯ

Сховала  голову  в  латаття,  
Лиш  білий  вигляда  вінок,  
Вдягла  зелене  диво-плаття  
І  утворила  островок.  
Я  доторкнуся  до  лілеї,  
Вдихну  небачену  красу.  
Як  часто  марю  в  снах  я  нею,  
Немов  спиваю  всю  росу.  
Вона  тихенько  усміхнеться  –  
Царівна  озера,  і  квит.  
В  воді  не  в’яне  і  не  гнеться,  
Найгордовитіша  із  квіт.  
9.06.2012.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2021

МІНІ-ВІРШІ

На  усе,  кажуть,  є  свій  час:
Розкидати  каміння,  збирать,
Друга,  пару  собі  вибирать.
Хто  із  цим  не  погодиться  з  вас?
 Але  як  віднайти  ту  мить,
 Щоби  менше  в  житті  страждать,
 Щоб  не  тільки  узять,  а  й  дать?
 Не  вгадаєш  –  почне  штормить.
 ***
Якщо  душа    летить,  щоб  каятись  за  гріх,
У  Царство  Духу  Предків,  що  живуть  на  небі,
Це  зобов’язує  мене  та  й  нас  усіх,
Щоб  на  землі  своїй  жили  ми  так,  як  треба.
 ***
Там,  де  до  матері  кінчається  любов,
Початок  там  є  і  твого  кінця    –
Цю  істину  нам  відкриває  Бог,
Беззаперечна  правда  є  оця.
Бо  ж  без  коріння  не  живе  рослина,
Свій  корінь  бережи  і  ти,  Людино!
 ***
Коли  людина  лихословить,
Цим  ранить  землю  і  людей,
Й  давно  утрачена  там  совість    –
Її  ж  не  купиш  вже  ніде.
 ***
Русява,  чорна,  а  чи  біла  голова    –
Господарем  будь  сказаним  словам.
І  незалежно,  маєш  який  вік,
Тільки  тоді  ти  –  справжній  чоловік.
 ***
На  переправі  коней  не  міняють,
І  біг  життєвий    людям  не  спинить,
Коли  ж  в  історію  втручаються  міняйли,
Це  Вічність  і  могили  осквернить.
 ***
Поступки  є  звичайні  й  благородні,
Й  твоя  це  справа  –  вибрати  які.
Знай:  найчорніші  з  них  –  антинародні    –
Пробачення  не  матимуть  такі.
 Та  найстрашніше  –  стать  собі  на  горло
 І  власну  пісню  в  зародку  згубить:
 Мовчать  –  не  боронить  народ  від  горя    –
 Себе  як  громадянина  ганьбить.
 ***
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2021

Літня краса

Покотилось  літечко
Поміж  буйних  трав…
Вітер  пестив  квіточку
Й  на  сопілці  грав.
Пахла  свіжоросами
Сонна  ще  трава,
Поміж  верболозами
Потічок  співав.
Сколихнулись  жайвором
Сині  небеса.
Душі  не  іржавіють,
Де  така  краса!
18.12.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2021

Материнське горе

Цій  жінці  щастя  випало  так  мало,
Хоч  дожила  до  сивих  уже  літ.
Любити  вміла  всіх.  Життя  ламало.
Їй  раєм  не  здавався  білий  світ.
Душа  її,  як  і  коса,  геть  сива,
І  серце,  болем  змучене,  –  в  шрамах
Одного  поховала  жінка  сина.
Сама  ж  не  знає,  що  її  трима
У  світі  цім,  де  лиха-болю  –  море.
Для  неї  карою  став  старший  син…
Її  невтішне  материнське  горе,
Таке,  що,  Господи,  і  відверни,  й  спаси!
Вона  воює  з  власними  думками:
Це  ж  важче  від  фізичних  катувань…
Так  з  ночі  в  день  життя  перетікає,
Де  знов  десятки  марних  сподівань.
9.03.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2021

СКОЛИХНУВ СОЛОВЕЙКО ВИСЬ

Заколисує  нічка  зорі
В  сіроокій  небес  імлі,
Хоч  повітря  і  непрозоре,
Легше  дихається  землі.
Десь  вітри  поміж  хмар  дрімають  –
Зачекались  на  них  жита.
Хвилі  ними  вони  здіймають.
Схід  проснувся  уже  …  Світа…
Утопилися  трави  в  росах,
Сколихнув  соловейко  вись.
Він  про  день  новий  Бога  просить,
Щоби  кожен  з  людей  трудивсь.
2.06.2021.
ГАННА  ВЕРЕС  (ДЕМИДЕНКО).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2021

ДЕНЬ

Низини  застелив  туман,  
Намітив  теплу  світлу  днину,
 Ще  не  розцвів  п’янкий  дурман  –  
Радіє  ранкові  людина.  
Здавалось,  виспалась  трава,  
Росою  щедрою  умилась.
Густий  туман  ледь  прорива  
Промінчик  сонця,  теплий,  милий.  
І  загарцює  вітром  день,  
Тумани  вип’ють  сиві  роси.  
Іще  одна  доба  гряде,  
А  завтра  інший  день  запросить.
 13.06.2012.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2021

Я ЛІТО ЗАПРОШУ СВОЄ У ОСІНЬ

Я  літо  запрошу  своє  у  осінь,
У  марева  позичу  сивини.
Заполонить  вона  русяві  коси
І  стануть  до  лиця  мені  вони.
Красунею,  звичайно,  вже  не  буду,
Хоча  всіх  не  позбавлена  принад.
Подякувати  й  долі  не  забуду,
Коли  геть  сива  стріну  листопад.
І  хай  сіріють  будні,  терпнуть  ноги,
Намічений  мені  мій  шлях  пройду,
Укотре  помолюся  їй  і  Богу,
Аби  діждати  плоду  у  саду.
Хтось  каже:  літа  не  зміню  на  осінь,
А  я  до  неї  стежку  простелю,
І  хоча  неба  вись  відкупоросить,
Я  все,  що  є  в  житті  моїм,  люблю.
28.05.2021.
ГАННА  ВЕРЕС  (ДЕМИДЕНКО).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2021

ЛЕТЯТЬ ЛІТА

Летять  літа…  Ледь  шум  крилят  лунає…
Увись  летять,  де  сонце  і  зірки.
Де  лет  їх  спиниться,  ніхто  не  знає.
Летять  крізь  паралелі  і  віки.
Лишаючи  земні  свої  митарства,
Пізнавши  смак  убогості  й  краси,
До  вічного  вони  прямують  царства.
А  мо,  то  Бог  туди  їх  запросив?
Летять  літа.  Лишають  на  планеті
Дрібний  чи  значимий  в  житті  людському  слід.
Чи  ти  пастух,  чи  крила  мав  поета,
Летиш  туди,  де  світу  цього  спід.
Летять  літа…
22.05.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021

Чернігів сивий, неповторний

Сміються  крони  лип,  каштанів,  кленів  –
Дарують  свято  зніченій  душі.
Десна  єднає  береги  зелені,
Де  килимами  жирні  спориші.
Тривожать  сквери  в  нім  пташині  звуки,
Моєї  теж  торкаються  душі.
Розкинули  ялини  темні  руки,
Мов  просять:  «Нас  у  казці  залиши!»
То  все  –  Чернігів,  сивий,  неповторний,
Стоїть  в  полоні  вічної  краси,
Без  метушні  людської  і  заторів.
За  нього  хочу  Господа  просить:
«Не  залишай  це  місто  без  турботи
І  без  святих  Твоїх  благословінь.
Людськії  душі  мають  буть  в  роботі
І  це  і  всі  з  наступних  поколінь!»
28.05.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021

ЗІГРІЙ ЛЮБОВ'Ю

Зів’яло  раптом  на  березі  листя,
Бо  віти  втратили  життєводайну  міць.
Дерева  в  шати  золоті  вдяглися,
А  їй  доводилось  боротися  самій
 З  сердитими  холодними  вітрами,
Зі  зграями    нахабних  горобців.
І  врешті,  одягла  ясні  корали,
Що  засвітили  їх  ранкові  морозці.
 Зима  пройшла.  Весна  вже  засиніла
Веселим  проліском,  що  вискочив  з  трави.
Береза  сумно  на  вітрах  дзвеніла,
Мов  одягла  важкий  вінок  вдови.
 А  сонце  пестило  її  і  розважало,
Купало  небо  весняним  дощем…
Берізку  напоїти  забажало,
А  чи  з  любові,  і  теплом  зігріло  ще,
 Й  пустило  паросток  життя,  уже  нового,
На  нім  –  надійні  молоді  клейкі  бруньки.
Щодня  підходжу  і  дивлюсь  на  нього,
Щораз  хвалю:  «Бач,  молодець  який!»
   А  може,  й  є  в  цім  загадка  для  світу,
Що  в  русі  безперервнім  всі  живем,
Щоби  життя  урятувати  вітам,
Зігрій  любов'ю.  І  коріння  оживе!  
09.12.2012
Ганна  Верес  (Демиденко)..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2021

Я П'Ю ВЕСНУ

Я  п’ю  весну  із  сонячних  долонь,
Таку  ясну,  веселу  і  привітну.
Взяла  вона  мене  у  свій  полон,
Отож  душа  моя  із  нею  квітне.
Моргає  око  сонечка  мені,
Аби  я  повінчалася  з  красою.
Звук  флейти  поряд  радо  задзвенів,
Ледь  сколихнувши  неба  парасолю.
2.06.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021

РЯТУЙМО МАТІНКУ

Рятуймо  матінку,  вкраїнці,
Адже  вона  у  нас  одна.
Біди  налито  їй  по  вінця
У  келих,  де  немає  дна.
Поки  жива  ще  Україна
І  дихає,  хоч  через  раз,
Поки  Дніпро  ще  вільний  плине
Всім  зрозуміти  нам  пора:
На  роздуми  часу  немає,
А  час  на  місці  не  стоїть…
«Герої  наші  не  вмирають»,  –
З  кривавих  чується  століть.
Потрібні  їй  розумні  дії:
І  свій  гетьман,  і  рук  –  мільйон,
Аби  зміцнити  їй  надію,
Запросим  США,  ООН.
Аби  скрутити  Раші  роги,
Минувся  час  для  умовлянь,
Щоб  син  від  отчого  порогу
Шлях  не  обрав  поневірянь
По  світу  білому,  де  руки
І  розум  продає  свої,
Із  рідними  здобув  розлуку
І  там  збирається  сивіть..
Рятуймо  ж  матінку  Вкраїну,
Вона  була  і  є  –  одна,
Розтопчемо  кубло  зміїне.
Мо’  ж,  нас  хоч  ворог  об’єдна?!
27.05.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2021

ПОЧАТОК ЛІТА

Сивіє  вранішній  туман,  
В  усі  яруги  заглядає,  
А  навкруги  такий  розмай  –  
Від  щастя  серце  аж  ридає!  
Стоять  акації  в  цвіту,  
Солодкий  запах  розливають,  
Про  літо  мову  заведуть  –  
А  в  мене  серце  завмирає.  
Каштан  свічки  свої  підняв,  
Що  стрімко  рвуться  аж  до  неба
 -  Він  для  акації  –  рідня,  -
 Тихенько  шепчуть  ніжні  верби.  
Лелеці  сяду  на  крило,  
До  сонця  з  вітерцем  полину.  
Все,  що  в  житті  моїм  було,  
Запам’ятаю  до  загину.  
Ні,  не  забуть  каштанів  цвіт  
І  білих  серг  акацієвих,  
Бо  райським  є  рослинний  світ  
З  далеких  днів  Адама  й  Єви.  
10.05.2012
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2021

За обрій твоє літо подалося

За  обрій  твоє  літо  подалося,
Слідами  спомини  лишилися,  мов  дим,
І  дзвін  роси  на  стиглому  колоссі,
Котра  тебе  робила  молодим.
І  тіло  твоє,  свіжістю  налите,
Тремтіло,  а  в  очах  світився  день.
Ці  неповторні  молодості  миті
Не  стрінуться  тобі  уже  ніде.
Думки  купає  осінь  у  тривозі,
Адже  не  будеш  більше  молодим.
Тихенько  п’єш  буденності  ти  прозу,
Якою  вік  тебе  нагородив.
За  обрій  уже  літо  подалося,
Якого  ні  догнать,  ні  повернуть,
А  жмутик  білий  у  твоїм  волоссі
Перетворивсь  у  щедру  сивину.
24.04.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2021

Чи можна?

Чи  можна  бути  вільним  від  війни,
Коли  за  волю  твій  народ  воює?
Нема,  здається,  більшої  вини,
Коли  ти  осторонь  від  неї  і…  нудьгуєш…
Як  можна  бачити  тоді  спокійні  сни,
Коли  твоя  земля  вогнем  палає?
Коли  чиїсь  там  падають  сини?
Хіба  те  не  болить?  Чому  дрімаєш?
Які  і  де  знайти  такі  слова,
Аби  позицію  цю  людям  пояснити?
І  чи  годиться  в  час  такий  співать,
Коли  несила  ворога  спинити?
А  думка  думку  впевнено  жене:
Ніколи  горя  не  бува  чужого,
Бо  прийде  час  і  ти  своє  пожнеш,
Коли  потрапиш  у  біду  з  прожогу.
24.05.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021

Приміряв травень сорочку

Приміряв  травень  вишиту  сорочку
У  чистих  росах  луг  заяскравів.
Розкрив  кульбабам  очки  на  горбочку,
Заслухався  сопрано  солов’їв.
Пісні  ті  душу  кожному  лоскочуть,
А  чого  варт  конвалій  аромат!
Тож  не  дарма  нектар  їх  бджоли  смокчуть,
І  сонце  промінь  пробує  зламать.
Дивлюсь  на  диво-дивнеє  ранкове
Й  злетіти  хочеться  метеликом  мені.
Замилувавшись  озером  квітковим,
Свій  баритон  заводять  і  джмелі.
23.05.2021
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021

Немає щастя більшого

Зросла  я  на  поезії  Франка,
Закохана  у  слово  Українки,
Не  всім  моя  поезія  така,  
Та  слово  моє  житиме  –  не  згіркне.
Мені  з  Шевченка  словом  –  по  путі,
Сміливістю  захоплююся  Стуса,
І  знаю:  я  відбудуся  в  житті,
Хоч  зараз  десь  у  задніх  я  плетуся.
Летить  моє  вже  слово  у  світи,
Хоч  крила  заслабкі  іще  у  нього,
Воно  зуміє  правду  освятить,
Й  немає  щастя  більшого  земного.
28.05.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2021

Я заблукаю в світлооку осінь

Я  заблукаю  в  світлооку  осінь,
Аби  багатством  літ  посмакувать,
Згадати  і  своє  дитинство  босе,
І  пісню  лебедину  заспівать.
Про  сивину,  що  вже  мережить  скроні,
Про  посмішку  травневих  диводнів,
Про  сонце,  схоже  на  розквітлий  сонях,
Про  силу  й  міць  великої  рідні.
Уп’юсь  вином,  настояним  на  часі
І  щедро  поділюся  з  усіма,
Аби  жилося  легше  й  бідоласі
І  не  сувора  стрілася  зима
Моя  й  його.  І  доля…  посміхнеться,
Покличе  нас  обох  в  мрійливу  даль.
Утре  сльозу  і  посивілій  неньці,
Коли  вона  від  щастя  зарида.
23.05.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2021

Відмаяв травень

Відмаяв  травень  і  відквітував,
У  споришах  стежками  простелився,
В  садах  бджолиним  хором  відспівав,
Росою  Божою  не  раз  упав  на  листя.
Замаяв  червень  першим  колоском
Під  жовторотих  перше  пискотіння,
Під  тьохкання  щасливе  над  ліском,
Котре  у  сонний  вечір  полетіло.
Закоханий  у  ранішню  зорю
Стрічав,  мов  диво,  зоряний  він  вечір.
Красі  його  я  також  підкорюсь,
Як  руку  покладе  мені  на  плечі.
Й  розчиниться  у  ній  моя  душа,
Геть  оп’янівши  від  природи  звуків,
Й  злетить  на  крилах  свіжого  вірша,
Аби  лишитись  в  пам’яті  онуків.
6.04.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2021