| Сторінки (38/3772): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Весна святкує Перемогу
В природі, в душах і в війні,
Невже закінчились тривоги,
Людській біді сказала: «Ні»?
Вона ж легким бузковим цвітом
Дивилась в очі воякам,
Чума коричнева над світом
Нікого вже не заляка…
Зруйновані дороги, долі,
Руїни в селах і містах,
Та стала інша вже свідомість
В людей у наших проростать.
Вони так важко працювали
Без вихідних, а влада їх
Одне на одного цькувала.
Народ же вистояти зміг.
Живих сьогодні – одиниці –
Хто Перемоги прапор ніс,
Частіше в ліжку наодинці,
Знов за життя вони в борні.
Бува, згадають і «Катюшу»,
Далеку пісню фронтову…
Тоді сльоза старого душить:
Згадає друга чи вдову…
Їх рани й спогади тривожать,
Адже усе життя в труді,
Лиш смерть перемогти не зможуть,
Хоч стільки вміли у житті!
Вклоніться ж, люди, їм доземно –
Живим і мертвим. Це ж борці
За волю, за життя, за землю.
Вони – історії творці.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
Уже й до мене осінь завітала,
Торкнулась білим пензликом чола,
Про пережите не мене спитала,
А з пам’яттю розмову повела.
До струн її крилом вона торкалась –
І спогади рікою полились…
Прочитаною книгою здавалось
Життя і те, чим я жила колись.
Там несподіванки буденні і святкові,
І хмарні дні, і крил стрімкий політ –
Все ожило на диво-рушникові
І цей непередбачуваний світ.
Радію я і осені, і веснам,
І сніговіям, і гучним громам,
І долі у життєвих перевеслах,
Котра мене у світі ще трима!
6.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020
Верб засалатились коси.
Вітру сопілочка гра.
Лине згори суголосся.
Орють клини небокрай.
То журавлі. Не голосять –
Раде спускають «курли».
Слід його світиться в росах.
Їх не збагнуть перелив.
Веснонька кличе у поле,
Стежечку стеле до ніг:
«Досить тобі бути кволим –
Кличе-димить переліг».
23.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020
Перебрела вже нічка річку,
Дрімала стомлена земля.
Не кидав місяць давню звичку
На все дивитися здаля.
Він срібну вимостив доріжку
Через водицю навпростець,
Заглянув в трави на обніжку,
Знайшов, кульбабка де росте.
Хотів її поцілувати –
Стулила губи-пелюстки.
До ранку буде так тривати –
В кульбаб закон, мабуть, такий:
Не дать цілунку без любові,
З коханим сонцем – інша річ.
Чарує й манить за собою
Ця загадкова мила ніч.
8.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
1.Плинув рікою час.
Осінь зустріла нас
Не золотим листком –
Скроні цвіли сніжком.
Пахнуть калина й глід
З голих осінніх віт,
Й посмішка хризантем
Вже по життю веде.
2.Ледь прозвучав для нас
Тихий осінній вальс,
І хоч ми вже не ті –
Душі ще молоді.
Ти мене запросив,
Повен осінніх сил,
І закружляв нас вальс
В тихий осінній час.
7.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
Понад степом сивим плине тиша,
Болем упилась її душа…
Вітер ковилю там не колише,
Бо земля здалась йому чужа:
Трави поріділі, обгорілі,
Вирви-рани додають жалю:
Москалі учора, озвірілі,
Дикість показали там свою.
Німотою степ укрився нині,
Стелиться невиплаканий сум:
Не один синок там наш загинув.
Обагрила кров його росу.
Пам’ятає степ, як гарцювали
Там османи й славні козаки.
Спинимо і цю орду-навалу
Й волю понесемо у віки!
4.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
Я хочу людям слово дарувати
Тверде, мов камінь, і легке, мов птах,
Що славило би Україну-матір,
Тривожило і серце, і уста.
У «завтра» віру хочу тим зміцнити,
Хто рівновагу втратив у житті,
Щоби не втратив ті важливі ниті,
Котрі тримають кожного в бутті.
Я не втомлюся світ, людей любити
І в цьому, і в наступному житті,
Зумію словом душі підкорити,
Щоб сильними були вони в путі.
Тим, хто захоче дивний світ змінити,
Краплинку волі спробую додать:
Не маєм права лінуватись-гнити,
Коли державу гне-лама біда!
У час, коли стоїть питання руба:
Буть Україні в світі чи не буть,
Скажу: зневіра, зрада – то їй згуба,
Лиш сильний дух – надійний атрибут.
5.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
1.Ключем летіли в тихім небі журавлі,
Із чужини вони верталися додому,
Собі шукали вони місце на землі,
Щоби віддати журавлину свою втому.
Приспів: – Ой журавлі, журавлики мої,
Я вас давно-давно уже чекала
З далеких і важких, важких доріг, –
Земля синам своїм, синам співала.
2.Синіло небо і раділо водночас,
І крила птахів ніжно-ніжно обіймало,
А в тих блищали сльози на очах,
Прожито ж бо й подолано немало.
Приспів.
3.Весняне сонце раптом сіло на крило,
Щоби зігріти й сльози, сльози підсушити,
Щоб на своїй землі їм затишно було,
Бо в рідній стороні найкраще жити.
Приспів.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020
Де розляглося Дике поле,
Тополі з небом гомонять,
Де вітер осідлала воля,
Їхав козак, просив коня:
Приспів: – Неси мене у Січ далеку
За неї неньку воювать,
Щоб зупинити небезпеку.
Летіли вслід за ним слова.
І кінь летів, як дикий вітер,
Спішила шабля до Дніпра,
Тягла тополя в небо віти.
Коня козак щосили гнав.
Приспів.
Та молода козачка стрілась,
Немов спустилася зоря.
Козацьке серце загорілось.
Не міг він їхать звідтіля.
Приспів.
Коли ж на світ благословилось,
Козак уже був у путі.
«Не маєм права ми спізнитись!»
Не птах – козацький кінь летів.
Приспів.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2020
Губилась стежка в полинах,
Що від журби, мов посивіли,
Ген-ген синіла далина,
Жита навколо половіли.
Аж ось і край мого села,
Такий близький і серцю рідний,
Раптово душу звеселя
Гніздо лелече, заповідне.
А он – три сонця над селом –
То церква з диво-куполами,
Ще й кожен – з рятівним хрестом,
І дзвін полився над полями.
Я, мов окрилена, лечу
Вже не по стежці – по городу –
Додому… хочу знов почуть
Матусі голос – голос роду.
Та ні!.. Город не наш, таки,
І двір не той і навіть хата.
Роки даються узнаки,
Хоч можна все це ще впізнати.
Я до криниці підійшла,
Води у жмені зачерпнула,
Знов силу у собі знайшла
Й до церкви мовчки повернула.
Бач, куди стежка привела,
А далі – цвинтар, там могили
Моїх близьких, людей села,
Тих, хто помер і хто загинув.
Вклонюся цим святим місцям,
Бо, чи вернуся ще, - не знаю.
Та стежка в полинах оця
Чомусь постійно серце крає.
18.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
Чи хочеш, любий друже, знати,
Що значить для людини хата –
Найзаповітніший поріг,
Куди вертаються з доріг,
Куди несем свої тривоги,
Шляхи долаючи розлогі,
Де біля рідних тих воріт
Зустріне радо батьків кіт,
І запах м’яти, і любистку?
Тут мама стала за невістку.
Криниці давнє джерело
Ще й досі воду зберегло.
І слід до неї, полиновий.
Он цвіт розкішний, калиновий,
Торкнись рукою до дверей –
І вже тебе в полон бере
Отой куток, що з образами,
(Як жити треба, нам казали).
Широка, з півниками піч,
Що зігрівала кожну ніч,
Пекла ще й пироги із маком,
(Вони із особливим смаком).
Скоринку з хліба пригадай…
- Хоч сам не з’їж, а старцю дай, -
Навчала мудрим словом мама.
Ти, мабуть, вчиш своїх так само?
І під Різдво веселий сміх,
Що в хату цю збирав усіх,
І паску, запашну, духмяну,
Теж спечену руками мами,
Долівку в травах з чебрецем
Під Трійцю. Пам’ятаєш це?
Поглянь в вікно – стара тополя,
І рідна, і близька до болю.
Весна, чи літо, чи зима –
Для тебе, друже, все дарма,
Адже до рідного порога
Завжди коротша є дорога.
А як зайшов іще й сусід,
В душі залишить теж свій слід.
Душа козацька й хлібороба –
То для людини вища проба.
Сусіду й хаті цій вклонись,
За рідних щиро помолись!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
Зорею вечір у вікно
Мені постукав…
Душі моїй не все одно:
Болить розлука…
Адже коханий полетів
Край боронити,
Зробивши вибір у житті,
Не став він нити,
Бо ж хто тоді, якщо не він –
Думок – вагони.
Шкода, що воля у крові.
Мовчать ООНи…
Кладу правицею я хрест –
Молюся знову:
Якщо ти, Господи, воскрес,
Почуй цю мову:
«Врятуй коханого мені
І Україну!»
Зоря озвалася в вікні:
«ВІН НЕ ЗАГИНЕ!»
30.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2020
[b]Такою була весна в 2017. [/b]
Вже весни діждались люди,
Раптом… сніг, та ще й який!
Вітер сильний, холод лютий,
З абрикос летять квітки.
Вітром змучені тюльпани,
Поверх снігу височать,
Все у білому жупані,
Трави дихати спішать.
Перелякані нарциси
Нахилилися, тремтять,
Горя вдосталь напилися,
Не розцвівши до пуття.
І в суспільстві, і в природі
Не найкращі нині дні,
Тяжко-важко жить народу…
Діти ж гинуть на війні.
22.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2020
Полощуть крила білі лебеді у річці,
Тонкі їх шиї уже вимиті давно.
О, як хотілось їм лишитись в юнім віці,
Та це нікому, ще нікому не дано!
Приспів:
Вони кохались самовіддано, до болю,
І добре так було обом у самоті…
Хто зустрічавсь хоч раз із справжньою любов’ю,
Пізнав той радощі і щастя у житті.
Гроза весняна тихі води розтривожить,
Веселку кине, мов казковий диво-міст.
Без неба й волі жити лебеді не можуть,
Тож до веселки вони в парі піднялись.
Приспів: 22.08.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2020
Герої, кажуть, гинуть – не вмирають
І часто з піснею живою на устах,
Ворота їм відчинено до раю
Про них у серці пам’ять пророста!
Герої таки гинуть – не вмирають –
Переконались ми у цім не раз:
Не ворог їх – вони його карають –
Засвідчують це Крути і Донбас!
Герої тільки стоячи вмирають,
І смерть така їх ворога ляка,
Мовляв, у українців оживає
Ген характерника – січовика Сірка!
Герої не вмирають, а… згорають…
Чи то є воля Божого перста?
Це – оборонці мови, роду, краю,
Запам’ятай сліди до їх хреста!
28.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2020
Десь вилилась мелодія з вікна
І сколихнула вечір цей журбою,
Мов хвилею котилася вона,
Душі торкнулась і озвалась болем.
І зазвучав невидимий дует,
Душі моєї і душі чиєїсь,
Не міг ніхто спинить цей дивний лет
До місяця, що зрив згори свічею.
Він слухав сповідь наших душ обох
Про все, що довелося пережити,
А другим слухачем її був Бог.
Не міг сльози своєї осушити.
Мелодія ж лилась, немов пливла,
Наповнюючи все і всіх собою
Про те, що ми – то щастя два крила.
Чому ж не стали ними ми з тобою?
31.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874095
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2020
Під шквал металу і вогню,
Де смерть виходить погуляти,
Із духом, схожим на броню,
Боронять волю нам солдати.
Вона ж оцінена в життя
Бійців і неньки України.
Там кращі з кращих – не сміття,
Тож воля наша не загине.
Там вої світла і добра,
Сторожові святої волі
І посивілого Дніпра
Проти агресії-сваволі.
І місить долі їхні «Град»,
Лягає сивина на скроні…
Стріляє в них вчорашній «брат»,
Котрий плює на всі закони.
Бійці ж, мов кам’яні, стоять:
За ними – їхня Україна
І віра в них тверда, своя:
«Звучати буде солов’їна!»
30.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2020
Могутній батечку Дніпро,
Землі моєї серцевина,
Бідніє пам'ять на добро,
Але ж вона у тім не винна,
Що зліва й справа люд стогнав,
Життя його – пекельні муки.
Дим воєн очі застеляв
Батькам і дітям, праонукам.
О земле, матінко моя,
Ти теж не можеш те забути,
І рани ще тобі болять,
Де до крові в'їдались пута?
В пологах довгих і важких
Народжуєш-таки державу.
Та чи не схиблять вожаки,
Щоб долю світлу, не іржаву,
Подарувать святій землі,
Ім'я якої – Україна,
Якій сам Бог тепер звелів
Буть рівною посеред рівних?
01.12.2012
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2020
Серед тисяч доріг
Заповітну зберіг,
Що веде мене з дому й додому,
Бо вона – головна
І єдина, й одна,
І мені найрідніша одному.
Хто пізнав чужини,
Ці думки не жени,
А погодься, як зможеш, зі мною:
Дома навіть поріг
Жде завжди із доріг,
Й зустріч ця завжди пахне весною.
Не весна то – любов,
Що верта тебе знов
В рідний край, де могили і мова,
Хоч могила мовчить,
Пісня неньки звучить
В твоїй пам'яті знову і знову.
19.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2020
Відлетіли з журавлями весни,
Час пройшов і неабиякий,
Знов я тут і в пам'яті воскресли
Забуттям притрушені роки.
Вигін, де ми весни зустрічали,
Ніби килим, тканий споришем,
Тут ми грались, бігали, кричали, -
Вмиті першим весняним дощем.
Он – криниця, ще жива, ще диха,
І вода у ній така ж, смачна.
«Пам’ятаю все, - шепоче стиха, -
Твій візит – то дата визначна».
Я проходжу мимо. Ряд шовковиць,
Щедро частували вони нас.
«Не було в житті моїм околиць, –
Зізнаюсь, – рідніших ще від вас.»
Півстоліття збігло у минуле,
Стали ми всі на своє крило…
І тепер із пам'яті війнуло
Все, що у дитинстві відбулось:
Перші вдачі і розчарування,
Перші сльози в темному кутку.
Я й не знав, що то було кохання –
Не зустрів більш дівчину таку.І
І хоча побачив я немало,
Випив все, що доля піднесла,
Хочу знать, життя чи не зламало
Дівчинку із нашого села.
Хати теж поранені стояли
Під вітрами часу, ледь живі,
Відійшли у вічність і селяни,
Вже стежок не топчуть у траві.
Заросли двори чагарниками,
Он гніздо лелече збереглось.
- Не торкайтесь їх малят руками –
Горе буде…
Може, те й збулось,
Що тепер земля осиротіла,
І у душах щось у нас не так?
Як приїхати мені сюди кортіло –
Однокрилий стрів мене вітряк!..
Наші села тихо вимирають,
Лиш зозулю чути й солов’я.
І в тривозі серце завмирає:
- Україно, матінко моя!..
1.06.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2020
У сповиточку деяке ще листя,
Та білі вельони* вдягли уже сади,
Отарами тумани розбрелися –
Ранкову свіжість п’ють з роси й води.
Шпаки свої пісні переспівали,
Тепер горла тренують солов’ї,
Зозуля жде грози – не закувала,
Жалі в собі тамує ще свої.
Найперше жаби «кум» не будить ранку,
Й зорю вечірню мовчки зустріча,
Прибрався берег в пишну вишиванку,
Уперто поле кличе сіяча.
Упевнено береться той до діла,
Адже весняний день годує рік,
Тож молиться душа його й радіє:
«Нехай уродить краще, ніж торік!»
28.04.2020.
* – головне вбрання нареченої (фата).
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2020
Ще рани не загоєні. Болять…
Уперта ж пам’ять душі розтинає…
З свинцем і кров’ю змішана земля…
Коліна ж Україна не згинає!
Нема святішого нічого,
Ніж воля власної землі.
В колонії і сонце чорне…
Сам Бог боротись нам звелів.
Чи ж маєм право забувати
Про тих, що впали у борні,
Супроти тих, хто грабувати
Йшов нас зі зброєю, в броні,
Хто нищив нашу волю й право,
У трупах… очі колупав
З облич «крутян», що йшли за правду.
З їх духу виросла УПА.
А перемога над Рейхстагом?..
Предовгий список наших мук:
Заслання, каторги, ГУЛАГи…
Чи вирок винесли комусь?!
Тепер ось правнуки «упівців»
Донбас наш кров’ю залили –
Там молоді бійці і в віці
Пройшли аеропорт, котли!..
Звучить насмішкою сьогодні:
«Москва шле в Київ гум конвой»,
Коли війна іде народна,
І душі сповнені тривог…
Попи у Лаврі промосковські…
Куди їх слово поведе?
Адже це Путіна службовці!
Де СБУ вкраїнське? Де?
27.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2020
Сьогодні Проводи. Щороку у цей день ми провідували могили своїх рідних, друзів, сусідів, знайомих, а цього року згадуємо вдома при свічечці. Цей вірш моїй мамі Ходак Феодосії Іванівні.
[b]Тобі, матусю, віршик мій новий![/b]
Матусю, не була ти навіть сива,
Коли душа злетіла в засвіти,
Любила землю й цим була щаслива,
Та рано залишила її ти.
Немов учора, нам ти дарувала
То посмішку, то мудрий свій совіт,
Молитвою від лиха рятувала,
І нам здавався раєм білий світ.
На небі ти вже два десятиліття,
Собою й там прикрасила наш рід.
Уже і ми із братом люди літні.
Війна у нас ще й вірус цей – «COVID».*
Я знаю, мамочко, що ти і там при ділі,
Без цього жить ніколи не могла.
Гадаю, й ти від того не зраділа:
Немає майже вже й твого села.
Уперше ми не прийдем на могили
У день Провід, та ти вже нас прости –
Біда у нас: людей багато гине,
Ростуть, немов гриби, нові хрести…
В Донбасі сьомий рік війна палає –
Праправнуків твоїх вона п’є кров.
Всевишнього молитвами благаєм,
Щоби поміг нам ворога збороть.
О, як непросто на Землі сьогодні!
Здається, й люд до всього збайдужів.
Навіть весна, як і серця, холодна.
Частенько й рідні люди, мов чужі.
Чи знову «чорну смерть»** ми проживаєм,
Як то колись, в далекому «тоді»,
Чи що насіяли, тепер те пожинаєм?..
Планета наша, мамо, у біді!
27.04.2020.
* – COVID-19 - це інфекційне захворювання/
**– «чорна смерть»* — «найжахливіша демографічна катастрофа в історії людства».
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2020
Стоять оголені гаї,
Вода внизу хлюпочеться.
Літа мої, мої жалі,
Любити й жити хочеться.
Вклонюся я святій землі,
Хай силоньки потрояться.
Літа мої, мої жалі,
Хай рани всі загояться.
Літа, мов коні вороні,
З вітрами ще змагаються.
Літа мої, мої жалі,
Живуть хай і кохаються.
Давно замовкли солов’ї
І листям вітер грається.
Літа мої, мої жалі,
Життя хай не кінчається.
22.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2020
Колише зорі пісня солов’їна,
Село лежить у сповиточку снів –
Це той куточок раю в Україні,
Де люди особливі і пісні.
Приспів:
У них краса і велич України,
І запах м’яти, й чари чебреців,
І доля особлива Чураївни,
Й сльоза гірка матусі на щоці.
Зірки впилися місяцевим сяйвом,
Бентежить їх і солов’їне «тьох»,
Його на хвилях нічка колисає,
Поміж сердець будуючи місток.
Приспів.
Коли ж ясний рожевоокий ранок
Запалить схід і зіроньки збере,
Трава зодягне дорогі корали
Під звуки солов’їні «сі». «до». «ре».
Приспів.
23.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873577
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2020
[b]Вірш написаний ще у 2012 році, але проблеми залишились ті ж. [/b]
Летить-біжить крізь дні і ночі
Найстарший чин в державі – час.
Він землю пам’ята праотчу
І вболіває знов за нас.
Чому земля у нас єдина,
І біди, й звичаї також,
А влада чомусь нас ділила
Ще й видала дурний закон
Про мови, бач, регіональні?
А українська? Проживе?
Адже лиш мова об'єднає.
З часів ще Ігоря зове
До нас його пророче, славне:
«Єднайтесь, адже ж в цьому міць.»
Згадай поради Ярослава,
Зерно в них мудрості поміть.
Єднаймося ж, і схід, і захід,
І північ з півднем – ми ж одні.
Не різнимось навіть сльозами,
Єдиним фронтом у війні!
Чому ж ми владі дозволяєм
Себе ділити на сорти,
В церквах теж голови схиляєм
Владикам різним? Думав ти,
Як довго зможе Україна
Так жити, мов між двох вогнів?
А може, ждем, коли країну
Народний об'єднає гнів?..
Кажуть, що назва «Україна»
Від слова «краяти» пішла…
Не крайте душу солов’їну.
Зоря нова уже зійшла!
27.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2020
Де в піснях тоне гай,
Де весняний розмай,
Запах м’ят, сивина полинова,
То моя сторона,
Непорочна й ясна –
Світ дитинства у пам'яті знову.
Я крізь марево літ
Знов готова зустріть
І весну, і замріяні верби,
І дзвінкий потічок,
І калини пучок –
Маю в цьому жадану потребу.
Хоч у мріях вернусь,
До землі нахилюсь,
В споришах відшукаю стежину,
По якій я колись
Бігла в світ, що дививсь,
Як мене проводжала жоржина.
Я пройдусь по лугах,
Піднімусь, наче птах,
Над ромашковим полем полину.
Припаду до води
І нап’юсь досхоти –
О дитинство моє, тополине!
Через тисячі літ
Знов вернуся в цей світ,
Щоб дитинство зустріть барвінкове.
Я в житах поселюсь,
За життя помолюсь,
Подарую дугу веселкову!
Бо ж душа не вмирає ніколи.
17.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2020
Мене чарує неба глибина
І ранок тихий, й світла тепла днина,
І місяць, що з-за хмари вирина,
І перший крок маленької людини.
Мене чарує шум весняних вод
І літня ніч, коротка, з скрипалями,
І золотий осінній хоровод,
І сніговій над луками й полями.
Мене хвилює непростий цей світ,
Де місця злу й добру завжди доволі,
І журавлів над хатою політ,
І України калинова доля.
Мене хвилює вишитий рушник.
Червоне й чорне де переплелося,
Перед тобою, земле, я – боржник
За власну долю й золоте колосся.
21.08.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873313
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2020
Вінок розкішний із барвінку
Весна-царівна одягла,
Співає в небі жайвір дзвінко,
Біжить стежина до села.
І тепле сонечко цілує,
Найперші квіти весняні,
А трави око ген милують,
В них роси синьо-вогняні.
Давно вернулися лелеки,
Будують житла для дітей,
І хоч до літа ще далеко,
Бузковий дим уже цвіте.
Нехай вона дарує казку,
Усе навколо звеселя,
І п’є, як воду, теплу ласку
Благословенна ця земля.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2020
Перетинає Україну
Із півдня журавлиний ключ.
Ловлю із неба я пір'їну
Іще в повітрі голіруч.
З-під сонця лине журавлине
Знайоме й вірне те «курли»,
Шукають, стомлені, долину,
Весну на крилах принесли.
На серці солодко й тривожно,
В повітрі шириться тепло,
Без журавлів прожить не можна –
Усе б по-іншому текло.
А я дивлюся на пір'їну,
Тулю її до ніжних губ –
Для журавлів і України
На все життя я однолюб.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2020
Я України є дочка,
Землі, що вже відома в світі.
Вона й з польоту літака
Найкраща – й я за це в одвіті.
Я України є дочка,
Вогнем гартую серця крицю.
Одна в нас доля є – тяжка,
Та берегтиму, як зіницю.
Я України є дочка,
Служити їй завжди готова.
Моя це клятва є така,
І повторю її я знову:
- Я України є дочка…
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2020
Я зачарована струною,
Що ллє з блакиті голубої
Отой тонкий весняний спів –
То жайвір заспівать посмів.
Він бавить світ високим тоном,
Хай в душах звуки ті потонуть,
І вже ніхто не заважа,
Щоб запалала та душа
Вогнем великої любові,
Тоді молитву, а не сповідь
Вона до Бога понесе,
Бо ця любов – понад усе.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2020
Любити треба Україну,
Як сонце, що дає тепло,
Щоби в реформах не згоріла,
Щоб місце тут усім було.
Любити треба Україну,
Як небо, сонце де пливе,
Щоби ніколи не старіла,
Звучало слово щоб живе.
Любити треба Україну,
Як найсвятішу із чеснот,
Щоби ніколи не загинув
Хоч змучений – живий народ.
Любити треба Україну,
Землі ту жменьку, що з села,
Бо це вона тебе зростила,
В життя дорогу повела…
Любити треба Україну!.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2020
«Серце людям віддай, душу – Богу,
Честь і совість – залишиш собі», –
Такі чути слова мала змогу
Я від батька, коли у журбі
Залишала поріг отой, отчий,
Де і слово, і перший мій крок,
Найрідніші де матері очі
У молитві до Бога й зірок
Все про долю щасливу благали,
Допомоги просили дочці:
«Між людьми будь людиною, Галю,
Пам'ятай настанови оці.»
Пролетіли літа й люті зими,
Буревії життєві трясли,
І жила, й працювала із ними
У чеканні добра і весни.
І хоч осінь на скроні упала,
Не забуду батьків настанов,
Як би всім вони в душу запали
І життя повторилося знов,
Все було б набагато простіше,
Ми б шукали в житті інший сенс.
Ти і я були б теж, мабуть, інші,
Тільки треба повірити в це.
09.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2020
Ранком тихим осіннім
Там гуляє туман.
Різнотрав'я на сіно…
Гір, ярів там нема.
Плине річечки русло,
Понад нею – село.
І хоч хат там не густо,
Та було, ні, жило.
Учепилось корінням
Вікопомних дубів,
Верб крихких і тендітних,
Що схилились в журбі.
Щедрі яблуні й груші
Пригощають село,
Щоб добріш були душі.
І рясніло зело…
А на пагорбі, вище,
Рвуться в небо хрести –
То – сільське кладовище,
Хоче рік весь цвісти.
Рушники там і квіти.
Їх полощуть дощі.
І здається, що звідти
Чути голос душі:
«Будьте мудрими, люди,
Землю, працю любіть,
І село ваше буде
Жити в сонмі століть!»
03.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2020
Я хочу з Сонечком «на ти»,
Його тепла секрет пізнати,
І навіть витвори-мости
Побудувати з дива-злата.
Нехай і сонячна струна
Проникне в душу й заспіває,
Не віршем – піснею вона
Усе життя моє триває.
Я хочу з Місяцем «на ти»,
Секрети доль, життя пізнати,
Цю цінність людям понести,
Назвати їм ту гідну дату,
Коли посіється добро
В моїм краю, заколоситься,
А сонячне й людське тепло
Зігріють жито і пшеницю.
І зацвіте у душах теж
Воно небаченим ще цвітом,
Яке не матиме і меж,
А крокуватиме над світом.
Я хочу виростити сад,
Щоб всім по яблучку знайшлося,
Де правда, а не чудеса,
Була б в життя святім колоссі.
Я хочу дикість засудить,
І кара та, хай буде вічна,
А сад мій буде знов родить
Плоди, що сила в них магічна.
Вас ними щедро обділю –
Не станьте ж перекотиполем,
Щоб долю вибрати свою,
Вінчайтесь із народу болем.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2020
Чорнобиль, Прип'ять і Десна,
Й така близька, й далека Ічня –
Ця тема рідна і сумна –
Землі своєї тема вічна.
Летіла я в чужі краї
Дитям, характер гартувала,
Та завжди на моїм крилі
Було і спогадів немало.
Й тепер, як чую щось про край,
Де мій і предків дух витає,
В душі такий тоді розмай! –
Здається, й груди розпирає.
Той, хто не знав чужих людей,
Прожив, неначе, у теплиці,
Не зрозуміє… Хай цвіте
Моє село і часто сниться…
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2020
Її я називаю просто – Мати,
А мати рідна лиш одна в дітей.
Люблю її таку, хай не багату,
Та кращої немає вже ніде!
Її краса – то сонячна долина,
А понад нею – синій небокрай –
Це звідти пісня жайворонка лине
Й дзвенить гірський веселий водограй.
Її душа і щедра, і багата,
Радіє їй сьогодні білий світ.
Тризуб, колосся в полі й біла хата
Відомі всім, й садів травневий цвіт.
Її ім'я – легендами повите,
Спів Чураївни крізь віки луна,
І Роксоланою земля ця знаменита,
І козаком, що рідний край звільняв.
– Моя ти ненько, славна Україно,
Я вірю в тебе, в долі світлий час.
У душах відбудуємо руїни!
Зоря надії не залишить нас!
11.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2020
Одягну я вишиванку,
Вийду в поле рано-зранку,
Зустрічатиму весну,
І ясну, і голосну.
Простягну навстріч долоні –
Все у сонячнім полоні:
Річка, поле, моріжки,
І дерева, і стежки.
Оживає все довкола,
Краще не бува ніколи,
Як весняної пори:
Справжній рай для дітвори!
І у серці теж святково,
Мов знайшов собі підкову, –
Цим з весною поділюсь
Й працювати не стомлюсь.
15.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2020
Перекликались журавлі,
Коли верталися додому.
Ключі у небі чималі
Я рахувала по одному.
Сурмила в сурми вже весна,
Людей до праці закликала.
Погода сонячна, ясна,
Вівсянка пісню заспівала.
Я помолюсь святій весні
І сонце хочу привітати.
Хай родить врожаї рясні
Земля одвічна наша мати.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872555
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2020
- Чи знаєш, сину, хлібу ціну? –
Спитав дідусь у юнака? –
Яка життєва необхідність
І інша роль його яка?
І відповіді не чекавши,
(Терпіння в нього вже не те)
Став говорити сам, як завше:
- Хліб – це і поле золоте,
Що вироста з малих зерняток,
Политих потом і дощем,
І в техніці святий порядок,
І в серці особливий щем.
Хліб – це для сонця тепла справа,
Бо без тепла – то вже не хліб,
Для вітру – витівка-забава,
І не порожній буде хлів.
Хліб – загадкова то вечеря,
Смачні сніданок і обід.
З ним не повернеться печера,
Не буде тих прадавніх бід.
Хліб – то не тільки в небі сонце,
А й на весільному столі
І в нас, і в шведа, і в естонця,
І в Африці, де Сомалі.
Хліб – то від Бога нагорода
За чесний труд, ранню зорю,
Коли вставав і в непогоду,
І в спеку думав: «Не згорю!»
Хліб – то обов’язок людини
Перед землею і дітьми
І в темну, й світлу теж годину,
То ж з хлібом завжди будем ми!
Хліб – то життєва є криниця,
Що всім енергію дає,
Міцніє з ним держави криця,
І благоденство настає!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2020
У снах я часто-часто бачу
Моєї України долю.
Чи то їй Бог таку призначив?
Чи додаєм самі ми болю?
І все ж майбутнє України
Постане іншим скоро в світі,
І буде мова солов’їна
Звучати на земній орбіті.
Й народ, звичайно, помудріє,
Відкине у минуле вади.
Я вірю: він, таки, зуміє
В державі джерелом стать влади.
Не на папері, а в законі,
Який порушити – ні, ні!
Обман? Корупція? – Ніколи!
Так жити хочеться мені!
22.11.2012
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2020
Ой, у полі три дубочки росли виростали,
Росли, поки ті дубочки та й дубами стали.
Три дуби високі, статні, в листі, як ніколи,
Три богатирі неначе та й у чистім полі.
Ой, хто ж іде, ой, хто ж їде, на них поглядає,
А сердитий сильний вітер жолуді гойдає.
– Ой дуби, мої дубочки, дуби зелененькі,
Чому ж у вас, чому ж у вас жолуді дрібненькі?
– Ой, тому вони дрібненькі, що у чистім полі,
Що тим вітрам, ще й сердитим, забагато волі.
Що ті вітри, сильні вітри дуби роздягають,
А дощі у пізню осінь щедро поливають.
А ще сніги, завірюхи гілля розпинають,
А морози-морозенки печуть-допікають.
Ой дуби, мої дубочки, дуби зелененькі,
Пошли ж бо їм тепло, Боже, й дощики дрібненькі!
21.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2020
Гуля вітер
По діброві
Гіллячко ламає.
Плачуть віти,
Рида стовбур,
А ще більш сама я.
Гуля вітер
По пшениці,
Хвилі підіймає.
Стали діти,
Хата й сниться,
А гнізда немає.
Гуля вітер
Та й по житу,
До землі схиляє.
Як же мені
З дітьми жити –
Милий десь гуляє?
Гуля вітер
Попід небом –
Земля хай спочине.
Батька дітям
Ой, як треба!
Але є причина.
Гуля вітер,
Гуде в хмарах,
Аж землиця тужить.
Не ждіть, діти,
Батька марно –
Ми йому байдужі.
17.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2020
Дізнатись треба
Про очі в неба,
Бо очі – дзеркало душі.
Дитини очі –
Дарунок отчий.
Не можуть буть вони чужі.
Спитати хочу
Про карі очі,
Про очі чорні й синь очей.
Кохані чому
Не кожні очі,
Чому сльоза із них тече?
Небо мовчало,
Немов вивчало,
Про очі людям що сказать,
Про парубочі
Й очі дівочі,
Й дощем закапала сльоза:
«Ой, чорні очі –
То колір ночі,
Очі пророчі – то від зір.
А очі сині,
Ніжні й красиві,
Зрадливі часто – перевір.
А очі карі
Трохи лукаві,
Та безталанні у житті.
Все ж очі карі
Милі і гарні.»
Мені ж потрібні саме ті.
27.10.2012
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2020
Чомусь життя завжди строкате,
І ми з усім не завжди «за».
Не поспішає висихати
Бентежна батьківська сльоза.
Тож сиву нахили голівку,
До серця ніжно пригорни,
Й запахне глиною долівка
І теплі з печі деруни,
Й гарячі мамині долоні
(Від них таке завжди тепло).
Душа твоя не захолоне,
Бо з молоком добро текло.
Не жалять хай чужі достатки,
Бо важливіші думи ці:
Щоб тільки світ був у порядку
І літом пахли чебреці.
Життя завжди чомусь строкате,
І ми з усім не завжди «за»,
Хоч діти добрі, й не пихаті,
Бентежить батьківська сльоза…
22.10.2012
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2020
Я посаджу тополю в полі,
Щоб і розкішна, і струнка,
Не знала щоб людського болю,
Не стала щоб крихка, слабка.
Я посаджу тополю в полі,
Щоби була, як оберіг,
Росла завжди щоби на волі
Нас виглядала із доріг.
Я посаджу тополю в полі,
Щоб маяком для всіх була,
Блукав хто у життєвім морі,
Вертав до рідного села.
Я посаджу тополю в полі,
Щоб вітер бавила й грозу,
А її віти, в листі й голі,
Спиняли батьківську сльозу.
Я посаджу тополю в полі,
Щоб стала пам’яттю для тих,
Хто йшов назустріч власній долі,
В далекі вилітав світи.
Я посаджу тополю в полі,
Щоб чарувала диво-світ,
Де діти б не жили в неволі –
Таким є отчий заповіт!
8.10.2012
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2020
Ні срібла-злата, ані слави
Не мала я в своїм житті,
Хоч ненароком розкисала
В такім складнім людськім бутті,
Та дух я свій, як меч, кувала
В життєвому святім вогні,
Солодких масок не вдягала
І не тонула у багні.
По крапельці збирала сили,
Мов найстаранніша бджола,
Добром і вірою зросила,
Щоб духу сталь міцніш була.
Той дух є родичем свободи,
І плани в нього не малі –
Зміцнити помисли народу,
Заприсягнуть своїй землі,
Щоб заясніла України
Зоря яскравим світлом тим,
Якщо ти патріот країни,
Вогонь свій гордий засвіти.
Тоді здобудеш честь і славу,
Хай не для себе – для синів,
Щоб прапор цей не для забави –
Як символ щастя майорів.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2020
[b]Пройшло 7 років після написання цього твору. Тоді ще не витав у повітрі дух Євромайдану, ніхто не чекав війни з Росією, але ми й досі в пошуках зернини правди. [/b]
Прискіпливо вдивляюсь в давнину,
Немов шукаю правди там зернину.
Її сподвижникам віддам я данину,
Зерно те берегтиму дозагину.
Хай непростий, жорстокий нині час –
Зерно те проросте, наллється колос,
І ще планета порадіє за всіх нас,
Почують в світі України голос.
І сивочолий батечко Дніпро
У своїх водах правду ту освятить,
Нехай розквітне між людьми добро,
Тож не дозволимо йому зів'яти!
05.03.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2020
Дарує сонечко весну,
Щоб розбудить життя і землю,
Пташину пісню голосну.
За це вклонюсь йому доземно.
Дарує сонце літа час,
Зігріти щоб теплом любові
Птахів і землю, і всіх нас.
За це вклонюсь йому я знову.
Дарує сонце восени
Землі і людям урожаї
І добрі та спокійні сни.
За це вклонюсь, бо поважаю.
Без сонця не бува й зими,
Птахи у вирій подалися,
Земля радіє їй і ми
Тепліше взулись, одяглися!
12.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2020
- Бабусю, - просить внук ласкаво, –
Звари мені, будь ласка, кави,
А ще зроби і бутерброд,
Бо хоче їсти вже мій рот.
Бабуся рада, аж літала,
І кави, й цукру вже дістала…
Почувся голос дідуся:
- Набридла музика вже ця.
Звучить вона у нас щоранку.
Вставай, внучок, зроби зарядку,
Умийся добре проти дня –
Зрадіє вся твоя рідня.
А потім – кава, справи інші…
Чи правильного склав я вірша?
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2020
Коли весна осінні шрами змиє,
Теплом і сонцем зцілиться земля,
Душа зрадіє й серце вже не ниє –
Набрала перших квітів і зела.
Землі своєї набери в долоні,
Живильний запах в себе удихни,
Відчуй себе у дивному полоні
Цієї неповторної весни.
І дні і ночі в неї особливі,
І кожен з них – новий то крок вперед.
Весняна особлива навіть злива.
У чому ж, справді, є її секрет?
28.01.2013
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2020
Я до тебе прийду…
Ні, прилину на крилах любові
Крізь розвихрені дні
І ночей заколисаних сни.
Я до тебе прийду…
Зустріч цю ми чекали обоє,
Як оновлення дух,
Як пташина чекає весни.
Я до тебе прийду,
Тихим сном посміхнусь на світанні
І росою впаду,
Щоби ти не сколов своїх ніг.
Я до тебе прийду,
Проросту дивоквітом кохання,
В тихий рай поведу,
Де на нас зачекався поріг.
Я до тебе прийду
Крізь дощів сивину й заметілі,
Біди всі відведу,
Своїм серцем твоє запалю.
Я до тебе прийду,
Подарую не просто надію –
Ключ від щастя знайду
І вручу, бо ж давно вже люблю!
12.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2020
1.Ой, летіли гусоньки, кричали,
Над землею високо пливли,
Про весну й про себе сповіщали,
Що нарешті в край свій прибули.
Приспів:
Ой, ви гуси, гуси. гусенята,
Дякую за весну й за любов
Хочеться теплом вас обійняти,
Що до нас вернулися ви знов
2.І хоча шляхи важкі здолали
Через море, гори і поля,
Часто й смерті в очі заглядали,
Та любов у рідний край вела.
Приспів:
Ой, ви гуси, гуси, гусенята,
Край тривожать ваші голоси.
Хай же будуть сильними крилята,
Що у рідну землю принесли.
17.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2020
Так світ уже улаштований,
Що в кожного свій є шлях.
Мій – у перемішку з болями,
Все ж впевнено я ішла.
А доля, мов сива ластівка,
Частенько міняла лет:
То у небеса здіймалася,
А то доторкалась ледь
До вод, що в ставочку-дзеркалі,
Своїм, мов мечем, крилом,
Й тоді у душі щось дзенькало
Й тривожно мені було.
Все ж віра не розгубилася:
Наївністю десь зійшла,
У комусь я помилилася,
Та друзів також знайшла.
11.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2020
Стояла ніч, липнево-літня, тиха.
Завмер, здалось, і місяць між зірок…
Не спало тільки промосковське лихо:
Лягав ворожий палець… на курок.
Немов звірина, снайпер мружив око,
Смакуючи, як жертву покладе.
А стати нею мав «укроп», високий
І світлоокий, як липневий день.
Закляк, як завше, ворог досить звично.
Давно не гість він на шляху війни,
Тож постріл його був завжди класичним,
Та… погляд «укра» вбивцю зупинив…
Очей таких і погляду ясного
За всю війну ні разу він не стрів,
Наповнений любов’ю неземною
Той ворога також уже уздрів.
Гвинтівку снайпер відштовхнув нервово,
І мозок чи не вперше пояснив,
Що перед ним – землі своєї воїн
Десь із Карпат, Полтави чи Десни.
«А ким є я на цьому полі бою?
За кого я у цій брудній війні? –
Думки переплелись його з журбою.
А серце простогнало: «Досить! Ні!»
8.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871405
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2020
Тобі сьогодні, внучку, чотирнадцять.
Вже майже самостійний ти юнак.
Не смій ні перед чим в житті згинаться,
Ти ОВЕН, а це надто гордий знак!
Хоча ти ще навчаєшся у школі,
Та подорослішав у цю останню ніч.
Тепер ніколи не кажи ніколи,
Серйозним має бути кожен спіч.
Тобі вже чотирнадцять. Вік цей дивний,
Бо ж повноправний серед інших ти.
Вже Станіслав – не Стасик, не дитина,
Тож мудрим, сильним по життю іди!
Нехай весна тепло тобі дарує.
Для нас будь сином, внуком золотим.
Характер доля вміло загартує.
Будь же здоровий і щасливий ти!
9.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2020
Пахла любов весною
І молодим вином.
Вперше вона зі мною.
Як це було давно!
Пахла любов любистком,
Світлом дівочих мрій.
Щастя було так близько,
Чом же ти не вберіг?
Приспів:
Не забувай, не забувай
Любов оту,
Сльозою біль не заливай
І гіркоту,
Хай стане казкою життя,
Світліють дні,
Й заколосяться знов жита,
Але… одній.
Пахла любов дурманом –
Запах його п’янкий.
– Щастя було обманом, –
З неба твердять зірки.
Пахла любов вітрами
Ще й грозовим дощем.
– Що ж ти зробила з нами? –
В серці озвався щем.
Приспів. (Той же)
Вірю, зустріну сміло
Врешті таку любов,
Котру дощі не змиють,
Ту, що одна на двох.
І посміхнеться знову
Наша любов обом,
Зайві тоді розмови:
Серцю диктує Бог.
Приспів: Не забувай, не забувай
Любов святу,
Сльозою біль не заливай і гіркоту,
І стане казкою життя,
Й світліші дні,
Й заколосяться знов жита
Вже… не одній.
Не забувай, не забувай
Солодких днів,
У келих щастя наливай
Вже не одній!
Його ми вип’ємо до дна
З тобою вдвох,
П’яніти будем від вина –
Не від тривог!
23.07.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2020
Літа не в казку сиву одяглися –
У білий сніг життєвої зими.
Давно по світу всі ми розбрелися…
Хвороби й вік солідний маєм ми.
Та душі наші зовсім не старіють,
Нагадують й про зустріч повсякчас:
Нехай вона нас юністю зігріє
Й дитинство хай повернеться до нас.
Сьогодні ладні ми туди летіти,
Жили де поряд вісім літ підряд–
Були ми всі сільські наївні діти,
Та кожного побив життєвий град.
Своя у всіх і доля – власна нива,
Де сіяв хтось полову, хтось – зерно,
Купали нас не раз дощі і зливи.
Здається, так було це все давно.
Не зливи нас купали, а недоля –
Лишались незагоєні сліди,
Та, кажуть, що на все те Божа воля.
Може тому й зібрались ми сюди?!
У кожного й свій досвід за плечима –
Своя печаль і щастя феєрверк.
Про це говорять зморшки під очима,
А декому вже й білий світ померк.
Таке життя: розгнуздане і кволе:
То кине в прірву, то підносить ввись,
І в кожного своє життєве поле,
Де біди із любов’ю обнялись.
Та ми живем і маємо ще жити,
Й служити буде нам іще земля,
Коли ж зберем своє достигле жито,
Тоді свій погляд кинемо здаля.
Й радітимем за тих, котрі в пошані,
Хто гинутиме, будем рятувать.
І хочеться сказати на прощання,
Що двом смертям ніколи не бувать!
Живімо ж, поки нам іще живеться,
Радіймо кожній миті і красі,
Тільки тоді життя життям назветься,
Як очі покупаються в росі!
30.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2020
Чи можна продавать Господній дар?
(Я землю нашу маю на увазі),
Людина без землі – то раб-злидар –
Це пам’ятати маємо наразі.
Земля і сонце, і ясна блакить –
Творіння рук Господніх у цім світі,
Що існували і до нас віки.
На землю ж замахнулася еліта?
А мо’, і не еліта це, а так…
Потрапивши у владу випадково,
Вона забула, що земля свята,
І це не є секретом ні для кого.
Земля для тих, котрі живуть на ній,
Її і кров’ю, й потом поливають.
Вони господарі її є головні.
Чому ж їх волю влада розпинає?
Саме Творець є Господом для всіх:
Для України і для її влади.
Народ зневажити – то непростимий гріх,
Тож прийде час і гідної розплати!
6.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2020
Я на порозі осені стою.
За мною – не одна крута стежина.
На долю все ж не плачуся свою,
Хоч смак пізнала меду і ожини.
Поміж турбот буденності і свят
Стрічались мені радощі і горе.
Ішла життям, не маючи ні злат,
Ні срібла з духом сильним непокори.
Із віршами новими на устах
Нову добу життєву зустрічаю.
Страху нема – весь розгубила страх,
Тож сміло двері в осінь відчиняю.
7.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2020
1.Земля жива,
Земля жива,
Вона і чує, й бачить.
Лихі слова,
Пусті діла
Ніколи не пробачить.
Вона була,
Завжди була
І є для того кара,
Хто забува
Свої слова,
Від труднощів тікає.
2.Земля свята,
Земля свята
Для сина-патріота,
Хто вірним став
І виростав
Про неї у турботі.
Вона тоді,
Вона тоді
Для нього буде рідна,
Хто у житті,
В святім труді
Їй вірним буде й гідним.
3.ЗемлІ болить,
ЗемлІ болить,
Коли заплаче мати,
Тоді тремтить
Й страшну ту мить
Велить запам’ятати.
Земля одна,
Земля одна
Для космосу й людини,
Для ночі й дня.
Вона єдна
Народ в одну родину!
29.01.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2020
У мозок мій думки впились жалом,
Зайшлося серце болем від розпуки,
Адже скотився не один шолом:
«Допоки, Боже, житимемо в муках?
Чому нема ладу межи людьми?
Хіба ще матері не відтужили?
Від горя від людського світ стомивсь,
Бо землю не одна душа лишила.
Пірнула в дим у чорний синява:
Болять і їй людські в війні утрати.
Героєм хтось посмертно вже ставав,
Боронячи свій край від горе-«брата»!
Не мають спокою розхристані думки:
«Допоки будуть гинуть наші діти?
Війна ж за волю точиться віки!
Коли ж, нарешті, мир настане в світі!»
2.04. 2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2020
Я дивлюсь в старий альбом
1.Я дивлюсь в старий альбом,
Знов згадаю нас обох.
Приспів:
Як кохалися,
Сподівалися…
Де ж надії всі
Подівалися?
2.Посивіли вже літа…
Знов мелодія ота.
Приспів.
3.Відлітають журавлі,
Та лишаються жалі…
Приспів.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2020
Слова… слова… Могутня ваша сила –
Не просто глас народу у віках!
Це – «мама», вперше вимовлене сином,
І «на», що вперше піднесе дочка.
Слова – це скарб, який не продається, –
Він або є, або його нема.
Людина з ним крилатою здається,
А ні – тоді людина ця німа.
Слова – це скарб, незвичний, особливий,
На всі події і в усі часи:
До Бога шлях, коли гроза і злива,
І до людей, коли прийшов просить.
Слова – це скарб – зумій же скористатись,
І з них дорогу вміло проклади
До рідного і навіть супостата,
Щоб не відмовив і подав води.
Слова – це скарб…
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870737
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2020
- Як пахне хліб! – аж скрикнула Оленка. –
Який він запашний, смачний, ще й теплий!
Очима кліп – бабуся помаленьку
Ледь встала, мабуть, знов нога отерпла.
Поклала хрест, нагнулась до хлібини,
Поцілувала спраглими губами.
- Хліб ще й святий, затям, моя дитино,
Він по життю завжди іде із нами.
Якщо є хліб, то люди не бідують,
Запам’ятай цю істину для себе,
Співають, садять, варять сталь, будують;
Стосунки між людьми такі, як треба.
А як нема – життя весь сенс втрачає –
І люди мруть, а, ще страшніш, - звіріють.
Ми не дарма його так величаєм.
Це не тому, що з кожним днем старієм,
А, просто, хліб – то є життя основа –
Він головний в сім'ї, в державі, в світі.
Нагнись до нього і послухай знову –
Майбутнього лунає голос звідти.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2020
Раз полем зайчик пробігав,
До лісу мчав щодуху.
За ним – собаки два. «Гав-гав,» -
Луна озвалась глухо.
Старий лисак дививсь на це
Й теж вирішив тікати,
Та захотілось зайця ще
Рудому налякати.
Біжить напереріз йому
Ще й гавкать заходився.
В собак і морди вже в снігу.
Глядь – мчить на них… лисиця.
Такого з ними не було
Іще в житті ніколи:
Летить, ну, просто напролом.
Це що, нові закони?
Собаки розвернулись і…
Назад рвонули разом.
Тікали, навіть, мисливці
Від лисячого «сказу».
Тут заєць сів перепочить,
Оглянув все довкола –
Лисак за усіма біжить,
А ті летять, як коні.
Нарешті наш лисак збагнув,
Що бігти вже не варто,
Й до лісу знову повернув.
Такі бувають жарти!..
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2020
«Моя бабуся є найкраща із бабусь,» –
Сто раз слова ці повторю і не зіб’юсь,
Мене чарує її мудрість, доброта.
Це про бабусю мою пісенька ота:
Приспів:
«Я тебе, я тебе змусила
Стати моєю бабусею,
Світлою, доброю казкою,
З сонечком схожою ласкою.»
Свою бабусю я по-справжньому люблю
І цю любов за все життя не розгублю,
Бо від колиски поруч мене вона йде
Й живе в молитві і любові кожен день.
Приспів.
А як спіткнусь я ненароком у житті,
Слова бабусі, мовби ангели святі,
Від бід і болю мене стануть рятувать,
Бабусю й пісню цю не треба забувать.
Приспів.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2020
Дві посестри зі мною у путі:
Надія й мрія, виплекані Богом.
Вони – це подруги мої в моїм житті,
Що повнять душу світлом і любов’ю,
Це сутність і мого, й твого життя,
Як альфа і омега існування,
Без них нема в людини майбуття,
Як і життя без вірного кохання.
Надії й мрії – в кожного свої.
Життя без них приречене до страти,
Без них не бути щастю у сім’ї,
Ні сіяти без них, ані збирати!
30.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2020
Кохання й цвіт – сподвижники життя,
Без них немає ні краси, ні плоду.
Вони також від Бога нагорода,
Якщо не осягнув цього, затям:
В житті немає їм альтернатив –
Щоб гармонійно світ цей розвивався,
Це їм в усі часи він підкорявся.
Закохана людина – креатив.*
Кохання – особливе почуття,
Народжене і серцем, і душею,
Скалічене, часом, бува іржею, –
Пісне без нього і черстве життя.
Весна й кохання в злагоді живуть,
І часто разом до людей приходять,
Щоб щастя одне в одному знаходить,
Почавши ним сторіночку нову.
30.03.2020.
* – це комплексне розв'язання конкретної проблеми.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2020
Летять літа, летять
У вись, у синьооку,
Де голоси дзвенять
Журавликів щороку.
Летять навстріч вітрам
І стомленим лелекам,
І хмарам-кораблям.
У даль летять, далеко.
Розквітла сивина
На скронях і у мене –
То доля дожина
Жита-літа з роменом.
Й тривогу п’є душа:
Життя вже – половина…
А роки все спішать,
Не маючи провини.
Летять літа, летять
Крізь білі заметілі,
Й нема їм вороття,
Хоч як би не хотіли.
Летять крізь весен шум
І осені ридання,
Спинитись їх прошу,
Та марні сподівання.
Летять літа…
30.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2020
Біля хати під віконцем
Народило квіти сонце.
Вони дивні й невеликі
Ще й назвалися – гвоздики.
Квіти тягнуться до неба,
Кажуть: їм до сонця треба.
Хоч листочки невеликі,
Все ж прекрасні ці гвоздики.
Приспів: А гвоздики – гарні квіти,
Сонця й грому рідні діти,
Квіти горді й величаві,
Незвичайні, незвичайні.
А гвоздики, а гвоздики,
Колір – сонця, запах дикий.
Квіти жовто-золотаві.
Їх багато у Полтаві.
Як прийшла красуня-осінь,
Квіти виросли вже зовсім.
Зацвіли гвоздики рясно,
Кажуть, трохи не сучасно
Може, трохи й не сучасно,
Але квіти ці прекрасні.
Хай же сонце ясно світить
На мого дитинства квіти.
Приспів. (Той же)
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2020
1.Збились якось лебеді з дороги
Та й забули про перестороги,
Опустились низько над землею,
Бо вважали вже її своєю.
Поспішали птахи до водиці,
Раптом… постріл пролунав з рушниці.
Стрепенулась, падає лебідка,
Зрозуміть не може, горе звідки.
2.Лебідь свої крила підставляє,
Він лебідку цю давно кохає,
Та слабіють швидко її крила,
Ось вона і очі вже закрила.
Впали вони вдвох на чисту воду,
Не продовжать більше свого роду…
І стікала кров на білі крила,
Поки їх обох вода накрила.
3.Не дісталось м’ясо лебедине
Мисливцю: він теж в воді загинув,
Залишив одну свою лебідку,
Сиротами стали його дітки.
Там, де лебідь зник в воді із нею,
Білі-білі зацвіли лілеї.
В лебедів ніколи не стріляйте,
Пісню лебедину не спиняйте!
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869916
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2020
«Не поет вона. Не поет!» –
Чорна заздрість услід сичала,
А вона набирала лет –
Музу радо свою стрічала.
«Не поет вона. Не поет!» –
Заявляли й авторитетні,
А вона мала свій секрет –
Не дозволила лірі вмерти.
Не поет вона?! Може, й так
Та словами ж он як жонглює.
В дні скорботи і у свята
Світу вірші свої дарує.
А у них і весни розмай,
І мелодії солов’їні,
І надія, котра трима
Дух незламний для України.
20.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2020
Посіяла долю дітям
Матуся і… відійшла,
Не встигнувши й порадіти, –
То воля небес була.
А дітки, мов ті курчата
Без сонечка і трави,
Їх нікому захищати,
Частенько й голод давив…
Спинались таки на ноги,
Гуртом проти бід, хвороб,
Й отримали перемогу;
Не мали в сім’ї нероб.
І щастя їм посміхнулось,
А мо’ то послав сам Бог,
Бо з Божою перетнулась
Матусі свята любов?
12.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2020
Затуманилось озерце,
Спить у нім вода.
Чує дівчиноньки серце –
Трапиться біда.
Закувала зозуленька –
Розбудила гай.
Їде козак молоденький –
В стременах нога.
Їде-скаче до дівчини
Та й не перший день…
– В холодку перепочинем, –
З конем річ веде.
Де взялися бусурмани
Хмарою з ліску –
Славу й тіло порубали
Вони козаку.
Затуманилось озерце ,
Та не спить вода…
Дівка чула своїм серцем –
З козаком біда.
Вже й зозуля не лічила
Козаченьку літ.
Сльози дівчину душили –
Захитався світ.
Заплакала дівчинонька:
Щастя ж відцвіло.
Опустила головоньку,
Як везли селом
У журбі сади вишневі,
А прийшла зима -
Сина, схожого на неї,
Бог подарував.
26.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2020
Сніги зійшли. Дрімає ще земля,
Немов чекає, хто її розбудить.
Ще й сонечко не дуже звеселя,
Хоч добре знає, влада чия буде.
А як весна розбурканим крилом
Змахне над України рідним краєм,
В гаю, що притулився за селом,
Полине пісня аж до небокраю.
Заполонить той голос небеса
(Ту першу пісню поведе вівсянка),
Й душа людська, неначе воскреса,
Вона тепер весни є полонянка.
І гай, немов орган, співа-дзвенить,
Під ноги стеле перші квіти-трави,
Сміються сонця променям вони
І навіть дуба кореням корявим.
13.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2020
Колишуть небо крила журавлині,
І сонечко радіє теж весні,
А я, неначе птах, до сонця лину,
І душу переповнюють пісні
Приспів:
Ой веснонько, ти красна і весела,
Чаруєш нас красою і теплом,
Тебе чекали і міста, і села,
І журавлине стомлене крило.
Хмаринку білу поглядом дістану,
Закоханим в грози весняний шум.
Впадуть на землю водяні кристали,
Я й дощ до пісні також запрошу.
Приспів:
Ой веснонько, ти красна і весела,
Чаруєш нас красою і теплом,
Тебе чекали і міста, і села,
І журавлине стомлене крило.
Тумани кучерявляться в долині,
Голублять ніжні паростки рослин,
А з піднебесся лине журавлине,
Безмежно рідне, весняне «курли».
Приспів:
Ой веснонько, ти красна і весела,
Чаруєш нас красою і теплом,
Тебе чекали і міста, і села,
І журавлине стомлене крило.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2020
Шрами-автографи війни –
По всій Вкраїні…
Вони – у пасмах сивини
І у руїнах,
В дитячих ніжних ще серцях
І у старечих,
У тих, хто мчав із-під вінця,
Свої ніс плечі,
Ворожу гадь щоби спинить
Й цим буть щасливим,
Бо ж дух свободи в нім бринить
Той, особливий,
З яким героєм він ставав,
Злетівши в небо.
Він Україну рятував –
Там – не за себе.
Війни автографи сумні –
В нових могилах,
В душі у маминій, в труні,
Де син загиблий,
В німій зажурі прапорів,
В безсонній ночі.
Їм сонце чорне угорі
Радіть не хоче,
Бо, мов тавром, його війна
Також торкнулась,
Та віра в завтра нас єдна –
Не похитнулась.
Керує нами лиш любов
До України,
А напівдика вража кров
Навіки згине!
26.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2020
Летить Земля, закутана в гріхи,
Котрі їй людство чомусь назбирало.
Життя ж усіх – для неї то штрихи:
Хтось квіт посіє, хтось наносить рани.
У гавань котяться уже й мої літа,
Шукаючи хоча б відносний спокій,
Й так хочеться устигнути спитать:
«Чому так поспішаєте щороку?
Попереду ще стільки справ у нас,
Бо кожна мить в історії важлива.
Іще кровить загарбаний Донбас,
Благання Криму чується тужливе.
Чекає і земля моїх ще рук,
Турбот без мене збільшиться й родині.
Хай стежка моя зіткана із мук,
Та іншого нема життя в людини!»
7.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869387
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2020
У полум’ї розбурханім століть
Не зникла Україна як держава.
Крізь решето пройшовши лихоліть,
Вона свій слід в історії лишала,
Бо мала дух вона в усі віки –
Дух волі, українства, непокори.
Такі жінки в нас і чоловіки,
Й не буде інших в цій землі ніколи!
21.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2020
1.Принишкли зорі, гай замовк –
вже ніч стояла,
А унизу співав струмок
трава не в’яла.
Дрімала стомлена земля,
стелила роси,
А з неба місяць, ген, здаля
струмочок просить:
Приспів:
Пливи, струмочку поміж трав
у море синє,
Не полишай своїх забав,
мій любий сину,
Пливи, струмочку день і ніч,
неси водицю,
Дозволь у дзеркало твоє
та й подивиться.
2.А на горі, а на крутій
росла смерека,
Почула теж слова оті,
бо ж недалеко,
Мов зачарована, стоїть,
на воду косить
І ловить звуки голосні,
й струмочок просить.
Приспів.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2020
Хто матір зрадив, має кровний гріх.
Вона із Богом є твоє начало.
Завжди на тебе жде її поріг,
Що колискову чув її ночами.
Вона – є незрадливо-дивний код
Твого коріння й гілля берегиня.
Світ відкрива тобі без перешкод,
Та без тепла твого вона загине.
Вона бува й сильніша від усіх,
Коли навідується лихо до дитини,
Купає тоді душу у красі,
Без неї не було б тебе в родині!
Тож, коли хочеш крок зробить різкий,
Щоб матері ім’я святе зганьбити,
Ти запитай свої не раз мізки,
Чи маєш право неньку рідну вбити?
21.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2020
1.Коли вечір малює зірки,
І моргають в морях маяки,
Гори там замаячать здаля –
То моя все, моя то земля!
Там, де сиві легенди й пісні,
І степи, і долини ясні,
І ліси, й золотаві поля –
То моя все, моя то земля!
Приспів:
То моя Україна,
Де пісні солов’їні,
То колиска надії
І тепла, і добра.
То моя Україна
І велика, й єдина,
Там, де вільна людина
Й чисті води Дніпра.
2.Де пахучі в лугах чебреці
Повні баржі пливуть по ріці,
І лунає гудок звідтіля,
То моя все, моя то земля!
Де світліє березовий гай,
І де синій застиг небокрай,
І молитва тіла де зціля,
То моя все, моя то земля!
Приспів.
10.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2020
Питання мучить вже давно мене,
Чому такі ми різні в Україні:
Ті запалили схід війни вогнем.
І «миром руським» душі отруїли.
Вони бажання мають лиш одне:
Побільше вкрасти і сховать в офшори.
Живуть вони й їх рідні одним днем,
І діти їх – розбещені мажори.
А інші кинулися під російський «Град»
Землі й народу волю рятувати.
Одна для них існує Правда з Правд:
Їм Україна – друга рідна мати.
Якщо однакова в їх жилах кров тече,
Чому ж вона диктує людям різне:
Одні, боронячи і волю свою й честь,
Героями в бою вмирають, звісно,
Та волю вбережем таки свою
Сльозою, кров’ю, зброєю, камінням:
Батьки і діти в ряд один стають,
Бо так диктує власне їм сумління.
22.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2020
В жорстокості й пітьмі геть тоне світ,
І горе розлилося цілим морем,
Де гине не зміцнілий іще цвіт,
І людство піддається війнам, морам.
Летить і час крізь морок в небуття,
Засуджуючи світ з його гріхами,
Нагадуючи знов про каяття,
І «Боже, поможи» лиш не стихає.
Невже то апокаліпсису тінь
Нависла на планетою так низько,
Коли вмирають бідні і «круті»,
І навіть королям до смерті близько.
Короновірус на вустах у всіх,
Його не розпізнать було відразу.
Чи це не кара людству є за гріх?
Чи сам нечистий випустив заразу?
А може, це одне з випробувань,
Щоб люди власну сутність не забули
І припинили красти, убивать,
Порядністю щоб віяло з трибуни?
20.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2020
4 свічки у вікні інету…
І душу біль розкраяв на шматки…
Війна спалила крила тим для злету,
Хто встав за нас – жінки, чоловіки…
У них серця наповнені любов’ю,
Адже для України – не чужі,
Вручили свої долі вони Богу:
Жінки, дівчата, юнаки, мужі.
4 свічки плачуть за синами,
Обпік вогонь їх душі матерям,
Адже війна на сході гірш цунамі,
Де проти нас – москаль, чечен, бурят.
Війна гарцює на Донецькім полі,
Під копитом – жива гаряча кров,
Котра рятує Україні волю,
Її святу, ніхто ще не зборов.
4 свічки небу сповіщають
Про душі тих, кого стрічати слід,
Їх воями за волю величають,
Їх подвигом захоплюється світ!
І позивний їх – «Слава Україні!»,
«Героям слава!» – відповідь луна,
Для них замовкла пісня солов’їна,
Згубились долі в згірклих полинах.
4 свічки – привидом за мною,
Бо ж кожна з них – утрачене життя,
Повінчане із долею земною.
Москва украла їхнє майбуття.
Тікає сон і ніч із ним тікає,
А біль народжує до Господа слова:
«Допоки буде жити в світі Каїн?
Невже збідніло небо так зірками,
Щоби зорею воїн наш ставав?!»
20.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2020
Плине час життєвою рікою,
Усього трапляється в путі,
Адже доля не бува легкою,
А без неї важко у житті.
Зв'язані подружнім перевеслом
Ідемо, за руки взявшись, вдвох,
Зустрічаєм осені і весни,
І міцніє серед нас любов.
Коли сива стукає вже старість,
Заперечить хтось: яка любов?
Як без пари у житті зостатись,
Скажуть ті, хто все життя удвох.
Не такі й швидкі ми уже стали,
Снігом притрусила нас зима,
Книжечку життя свого гортаєм
З сином і онуками двома.
20.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2020
Поет – не лікар, але чує пульс
І серця, і душі свого народу,
До правди кличе словом (не з трибун),
Не маючи за це ні нагороди,
Ні слави, ані золота взамін.
Він місію виконує Господню
Не кількістю написаних томів,
А тим, як чує біль усенародний.
Поет – борець за кожного і всіх,
Хворіє альтруїзмом він хронічно.
Єдиний дозволяє собі гріх:
Шмагати кривду, хоч і не публічно.
Поет – це вождь, хоча й без булави,
І поводир упертий, самобутній.
Болить йому гірка сльоза вдови,
Не може материнський біль забути.
І пише він не задля похвали –
В нього перо і слово – атрибути,
Від інших вищий на півголови,
Освячує народу шлях в майбутнє.
21.03.2020.
Вітаю всіх із Днем ПОЕЗІЇ! Добра, здоров'я, миру в тепла вам, і музи щедрої на вірші і пісні!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2020
Там, де жита половіють
Й соняхи морем цвітуть,
Верби, мов люди, сивіють,
Дивлячись в воду святу.
Дивно шумлять осокори,
Що до небес піднялись,
Кримські й Карпатськії гори
Колють замріяну вись.
Приспів:
То все моя Україна –
Рідна до болю земля,
Мова її солов’їна
Гріє і кличе здаля.
То все мій край веселковий,
Де і Дніпра водограй,
Щедрий, багатий казково,
Небом дарований рай!
Там, де цвітуть синьо-синьо
Небо, волошки й льони,
Квітнуть сліди там лосині,
Сонцю дзеркалять лини.
В білім садів шумовинні
Хорами бджоли гудуть,
Звуки трембіт з верховини
В світ Україну ведуть.
Приспів.
23.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2020
Чернігів – місто, сяєвом залите,
В полоні швидкоплинної Десни,
На березі сріблястої Десни,
Легендами рясними оповите,
П’є казку синьоокої весни.
Оточений високими валами,
Що над Десною хвацько піднялись,
Уперся золотими куполами
Й тримає на собі він Божу вись.
Котився час, не зваживши на втому,
Сивіла з ним від горя і Десна,
Де не один шолом скотивсь додолу,
Й не раз сльоза скотилася рясна.
Схилявсь він під татарськими вітрами
І стріли половецькі зустрічав,
Цвіла вода в Десні тоді багряно,
І плакала за воїном свіча.
І знала, й бачила Десна тоді багато,
Рятуючи Чернігів від орди,
Вогнем палахкотіли білі хати,
Та вижив він і житиме завжди!
Стоїть Чернігів, сповнений любові,
Що проросла зі святості й тривог,
З молитвою й надією на Бога,
Плекає шлях до світлих перемог!
20.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2020
1.Спали в тиші гори,
Сонечко дрімало,
А в лелеки горе –
Ледве шкандибало.
В ранах його ноги,
Й крила не здійняти,
Тож не має змоги
В небеса піднятись.
Пр. Журяться тополя
І рясна смерека:
«Житиме в неволі
Молодий лелека».
1.Полював раненько
Мисливець із луком,
Врятував лелеку
І полегшив муки.
А як осінь гори
Вкутала в тумани,
То й лелеку вгору
Підняла й тримала.
Пр. Раді і тополя,
І рясна смерека,
Бо тепер на волі
Молодий лелека.
19.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2020
Поет Ви, Ліно, й жінка із жінок,
Така далека й понад все сучасна,
Ви Україні зодягла вінок,
Із тих творінь, вогонь яких не згасне.
Сьогодні, Ліно, перед Вами світ
Схиляє свої голови в повазі.
В день ювілейний щирий шле привіт,
Бо людству Ви не зрадила ні разу.
Ішла стезею прямо й напролом,
Не звітувала тим, хто у коронах,
Тримала гордо голову й крило,
Бо в віршах не була Ви безборонна.
Така поезія – то особливий сплав
Із Правди, Гідності і надміцної Криці.
Ні вік, ні час талант Ваш не приспав –
Бо дух черпаєте з народної криниці!
Вашого імені нема серед святих,
Та мудрістю поезія вражає,
Бо сіє зерна волі й доброти.
Зібрати ж маємо багаті урожаї!
19.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2020
Притомились крила
У моїм польоті,
Врешті підкорили
І осінню вись.
Скільки ж пережито,
Випито турботи,
Та перепочити
Мрії не збулись!
Все ж не нарікаю
Ні, я ні на кого,
А лише звикаю
До нових висот.
Сенс життя людського –
Мати власну волю,
За яку віками
Гинув мій народ.
27.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2020
Прослало літо стежечку до осені
Через поля й медовий світ садів.
Хмаринками біленькими на просині
Ще серпень милувався і радів
І сонцю, котре ранкам посміхалося,
І річечці, і кучерям беріз,
І гіллю, що із вітром колихалося,
Й рибалці, що забрів у верболіз.
Забрів у воду він ногами босими,
За поплавком уважно споглядав,
І дні, і ночі рахував до осені,
Тоді стає прозоріша вода.
Мої літа також пливуть до осені,
Лишаючи на скронях білий слід.
По стежці йду із сивими вже косами,
Вона ж веде туди, де сонця схід.
26.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2020
Добровольці – це ті, хто віру в завтра нам дарує,
Хто волю у боях нам уберіг,
Життя кладе за правдоньку святую
І береже і твій, і мій поріг!
Добровольці – це ті, для кого Україна – мати.
Вони її від нечисті спасуть,
Уміють слово й меч в руках тримати,
В народі добровольцями їх звуть!
Це воля їх веде і надихає,
Бо нею вони дихають щодня,
І ворог їх ніякий не злякає –
Любов до України їх єдна!
14.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2020
(Присвячую Віктору Охріменку – поету, справжньому інтелігенту, літературному оглядачу, композитору-пісняру, чудовому лікарю. Псевдонім Віктор Ох.)
Нам зустріч влаштувала тоді доля,
Тож дякую Всевишньому і їй,
Любов’ю до поезії ведомі
Зустрілись ми на Київській землі.
Чернігівське у мене, бач, коріння,
Біля Полтави довго прожила.
Змінити все зуміла докорінно,
Тепер на Сіверщину доля привела.
Він, навпаки, полтавська насінина,
Вітри ж на північ занесли, в Холми,
Приріс на цій землі (створив родину).
У поетичнім Клубі стрілись ми.
Любов до слова, до життя, мистецтва
На душу вплинули, що мов струна жива.
З дієзів, нот і неповторних терцій
Піснями обізвалися слова.
За щире, сміле і важливе слово,
За віру непідкупну й простоту,
Котрі буття людського є основа,
Я Богу дякую за зустріч цю святу!
14.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2020
Тендітно-ніжна, як весна,
Не очі – зорі.
Усмішка дивно-осяйна,
Думки прозорі.
Вона так схожа на дівча,
Тихе, ласкаве.
Нема лиш рідного плеча
В світі лукавім.
Зате із музою – на «ти»
У мовнім морі,
В минуле спалені мости –
Там біль і горе.
І хоч, здається, що слабка,
Та духом сильна.
Таку ніщо вже не зляка –
Вона – з русинів.
Майстриня в прозі і віршах,
Ледь полинових,
Та в неї сонячна душа
В вінку кленовім!
12.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2020
Блукаєм майже тридцять літ
По чорноземах – не пустелях,
Дивуємо собою світ,
Міняючи собі Мойсеїв.
А ті не дбали про народ –
Гребли усе лише під себе:
Маямі, ще якийсь курорт,
Аеро власне мають в небі.
Ведуть… Ми ж падаєм, встаєм,
Немов з одним крилом лелека.
Щораз не той у нас Мойсей.
Й до сорока вже недалеко.
Вогонь війни вже 7-ий рік
Найкращих з кращих пожирає,
Тож той, хто справжній чоловік,
Устав на захист свого краю.
Стогне кожнісінька доба –
Війна всім доленьки ламає.
Важка за волю боротьба,
Та іншого шляху немає.
Усе витримує народ:
Котли, торгівлю, Роттердами*
Спить під… бетоном патріот,
Аеропорт за ним ридає.
У серці туги й болю вщерть…
Війна на сході ще палає.
«Без волі нас чекає смерть», –
Так думка думку обганяє.
Тож треба, треба воювать –
Надія ця в житті тримає,
Щоб жити нам – не виживать,
Росії роги обламаєм!
13.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2020
Котився день до вечора,
А літечко – до осені
З клинами із лелечими,
І зі сльозами-росами.
Приспів. А день хай не кінчається,
Вже осінь починається,
Лелеченьки під весноньку
Додому хай вертаються.
Повітря, мов настояне,
То осінь над просторами,
В калиновім намистечку,
Торгує жовтим листячком.
Приспів. (Той же)
А небо, шите зорями,
Чумацьким шляхом зоране
Ще й місяцем підковане,
Мов чари там заховані.
Приспів. (Той же)
Гордився ранок свіжістю,
Кохання справжнє – ніжністю,
А молодість – бадьорістю,
Життя – любов’ю й совістю.
Приспів. (Той же )
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2020