| Сторінки (38/3772): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
(Побачила у фейсбуці фото, на якому зображено розстріляний портрет Тараса Шевченка (Слов’янськ. 2014 рік). Не могло це не сколихнути мене, тому воно й вилилось в рядки вірша).
Стріляв у нього сепар неспроста…
Не знаю: помста це чи божевілля?
А мо’, тому, що сила слів свята?
Не зрозуміть душі це здичавілій.
Стріляв у серце і поміж очей.
Шевченко ж сміло дивиться на вбивцю…
Невже того сумління не пече,
Хто Україну зрадив кровопивцям!
Підспівує сепар тим, хто в Кремлі,
Піднявши проти України зброю.
Болить від того людям і землі,
Адже москаль на шмаття її кроїть.
Заглянуть в очі хочеться мені
Тому, хто в серці має скалку льоду.
Невже він так уже осатанів,
Що викреслив себе з свого народу?!
15.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020
Будить сонце жовтооке
Сіро-синю рань,
В груди радість б’є потоком –
Уставать пора.
Дзвонять трави кришталями –
Роси у лугах –
Йде лісами і полями
Осені нога.
Заколисує тумани
Течія Дніпра,
Запросила й до лиманів
Осені пора.
В золотих стоять корсетах
І гаї, й ліси –
Люблять пору цю поети –
Співаки краси!
13.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020
Позичу я у осені ключі,
Щоб відчинити двері в надвечір’я,
Й писатиму удень і при свічі
Пісні і вірші про любов дочірню
До України й матінки-землі,
І про велике значення родини,
Про хліб і сіль до нього на столі,
І про буття у світі цім людини.
Про шепіт хвиль у голубій Десні
І про кохання неповторне, вічне,
Коли йому і груди затісні,
Про силу його дивну і магічну.
Із висоти моїх осінніх літ
Порину в казку юності своєї,
Де особливий щастя дивоквіт,
Де сад радів і заздрив солов’єві.
Там ти і я під ніченьки крилом
Шукали щастя нашого підкову,
Ловили зорі в лузі за селом…
Таке не забувається ніколи.
10.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020
Фліртує осінь з ніччю, краде й день;
Вплітає ранкам в бороди тумани.
Як вечір казку зоряну спряде,
То небо розпрощається з громами.
У гай і ліс навідавсь падолист,
Йому зраділи і земля, й грибочки,
Пташки давно у вирій подались.
Лякає тишу дятел молоточком.
Галдить у полі чорне вороння,
То черв’яком смакуючи, то соком.
Частенько вітер верби розпина,
Трясуть хвостами змерзлими сороки.
Поля таки докликались дощів,
Тож хвастають тепер озиминою.
І радісно господаря душі:
Дасть Бог, хліба стоятимуть стіною!
11.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2020
Горить Україна в російськім вогні,
І гинуть у нім найкращі…
Донбас опинився в золі і багні,
І Крим заграбастала раша.
Горить 7-ий рік… Там – вогонь до небес…
Згубили єднання родини…
Мовчать США, Будапешт і ЄС,
Згвалтована совість людини…
Горить Україна… Горить із людьми…
Таке не забудеться зроду…
Уже не повернемось ми до тюрми.
Прозріли і інші народи…
Горить Україна… Пала її схід,
Та раша нас ні, не здолає.
Її зневажає увесь білий світ.
Загарбницю й Бог покарає.
13.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2020
Люблю, як осінь цідить за вікном
То дощ, то мряку у таріль імлисту.
Той монотонний спів у жовтім листі
Мене чарує й чарував давно.
Коли сивіє неба мокра шаль,
Якій немає ні кінця, ні краю,
Тоді у вірші я слова збираю.
Й кайфують моє тіло і душа.
5.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020
Коли весняно-літня суєта
Благає час, аби перепочити,
В природі листя жовкне й обліта,
У школах діти починають вчитись.
І потечуть невпинно сірі дні
І ночі надто довгі, темноокі,
І ранки кожен раз все холодніш,
Вчуваються й зими далекі кроки.
Уписує все час у календар,
Там жовтень грудня не переганяє:
Після Покрови прийде Коляда –
Це кожен українець, певне, знає.
А пройде Новоріччя і Різдво –
Доточить сонце день на пів-аршина,
Побільшає в зими тоді тривог,
Отож теплішу вдягне кожушину.
11.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020
Світ божеволіє, напевне,
Якщо зерно людське втрача.
Не просто люди йдуть – то перли –
Від вченого – до сіяча.
Йдуть, повторитись аби знову,
Мо’, й через кілька поколінь.
Їм важко жити без любові,
Якої мало на Землі.
То в хаосі, то у болоті
Люд копирсається роки,
Свічки запалює скорботи.
Сусіди, друзі, як вовки.
Знецінені сумління, віра,
Не в моді церква, божество.
Утрачена багатству міра.
Людини попране єство.
Світ божеволіє… Жахлива
Ця істина турбує всіх,
Бо й доброта вже не важлива.
Забуло людство і про гріх.
«Спинімось, – хочеться кричати, –
Якщо ми любимо цей світ,
Нам є що, люди, утрачати,
У війнах губимо свій квіт!
Невипадковий, мо’, й COVID!?»
4.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020
Куточок раю на землі,
Що сонцю поклонявсь віками,
Лісів – стіна, моря полів,
Трудящі люди, нелукаві –
Це все Чернігівська земля –
Коріння тут Русі й сарматів,
В молитвах згадана й піснях,
Твоя й моя це друга мати.
Куточок раю, що розквіт
Добром під Божими руками,
Озер – невидимо й боліт,
Десна і Снов течуть роками –
Це все Чернігівська земля,
Сльозою й кровію омита,
Своїх дітей благословля,
Купає сонце в оксамитах..
Куточок раю, де є слід
І Феодосія, й Мстислава,
Русалок, мавок дивний світ,
Й козацька невмируща слава –
Це все Чернігівська земля –
Коріння тут Русі й сарматів,
В молитвах згадана й піснях,
Твоя й моя це друга мати.
9.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894673
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020
Колись Бог щастя наділяв жінкам –
Запрошував для цього їхні долі,
Аби не запізнилася якась,
Пророчив їй суцільну невідомість.
Багато хто шукає щастя слід
І пошуки його таки не марні:
Настирливих, бач, поважає світ,
Та й Бог у полі зору їх тримає:
Для діток має в’язку казочок,
А душу жінки ласкою зігріє,
Буває, кине й щастя вузличок,
Хвилюється, чи розв’язать зуміє.
9.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020
Читаю казку осені не вперше,
Стрічаю в ній щоразу щось нове.
На цей раз шле вона мені депешу
Подарувати слово їй живе
І про красу нових її полотен,
І про нові симфонії дощів,
Про звуки загадкові із болота,
Які тривогу сіють у душі,
Про сни осінні, довгі і пророчі,
У них загадка схована буття,
І про туманів сіре мокре клоччя,
І про життя й часу невороття.
Я ж посміхнусь їй приязно споквола
Та й заходжуся відповідь писать:
«На все існує в світі Божа воля,
Тому і вічні музика й краса!»
7.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020
Я півжиття тебе шукала всюди,
Ні часу не шкодуючи, ні ніг.
Стрічалися в дорозі різні люди.
Долала шлях частіше по стерні.
І все ж зустріла, дякуючи Богу,
Тепер ідем життям рука в руці.
Серця осяяні, мов сонечком, любов’ю.
Й сльозинка щастя мліє на щоці.
Позаду в нас – невдачі й перемоги,
Попереду – незвідані путі.
Несем одну на двох за всіх тривогу,
Й не заважає це нам у житті.
4.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020
Немало свят сьогодні в Україні,
І мови та писемності є день!
Пробилось наше слово крізь руїни
Й почесне місце в світі віднайде.
Продукт не одного це покоління,
Переливався з вуст він у вуста.
Декрети-заборони і гоніння –
Усе здолала мова ця свята.
Земля, народ і мова – триєдиний
В усі часи життєвий аргумент.
Із ним громадянин ти і людина,
Й перо – незмінний Божий інструмент.
Допоки це в гармонії існує,
Допоки й мова наша ще жива.
Із нею у майбутнє ми веслуєм,
Нам сам Господь ворота відкрива!
4.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020
Я вишию долю Вкраїни
У серці – не на полотні,
Сховаю у нім біль руїни,
Згадаю, хто впав у війні.
Та доля, мов житечка поле,
Де поряд колосся і мак.
Така землі вишилась доля,
Гірка і солона на смак.
Гірка, бо зросла полинами,
Солона від поту й крові.
Жита ж корчували цунамі,
А поряд зростали нові.
Я вишию долю хрестами,
Сльозою розбавлю жалі,
Й шептатиму в тиші устами
Молитву про мир на Землі.
6.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894408
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2020
[b](7.11.2020. у Російсько-українській війні на Луганщині загинув 20-річний боєць 80-ої аеромобільної бригади ВСУ Олег Свинарик).[/b]
Стогне болем осіння струна…
Листопад лист дотрушує з вітів…
Забирає синочків війна…
Знов один не вернувся ізвідти…
Слова гіркі у горлі застряють …
Знов сни втечуть… Душа це відчуває…
Чому на Мінськ знов сепари плюють,
А мат(Демиденко).ері своїх синів ховають?
І серце стогне, ніби у тисках…
І жаль пече… Пече немилосердно.
Утратили такого козака!
Мо’, й нагорода жде його. «Посмертно»…
Йому ж – лиш 20. Тільки 20 літ!
Чи на війні осліпла його доля?
Чому застряв у війнах білий світ
І вічним дефіцитом стала воля?
Душа ж моя, покраяна, кричить:
«Допоки діти наші будуть гинуть?
Допоки матері, сльозу п’ючи,
Холодні обійматимуть могили!?»
Не знаю, чи почув слова ці Кремль,
І чи почули матері російські,
Та знаю, біль наш час не перетре.
Ми ж перемогу матимем без Мінська!*
7.11.2020.
* – В цьому місті засідає тристороння група по врегулюванню конфлікту на Донбасі.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2020
Покотилось літечко вдалечінь,
Соняхово сонечку посміхнулось,
Зодягло берізоньці дукачі*,
Яблуками, грушами вниз сипнуло.
Росами ранковими упилось,
В тополинім гіллячку погойдалось.
Та й у осінь нищечком подалось,
Де щодня потрошечку холодало.
5.11.2020.
* Дукач – українська жіноча прикраса у вигляді підвіски-медалі, яку дівчина пов'язувала на ленту серед інших шийних прикрас.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020
Там, де ліси, мов храми буйнолисті,
Тримають предковічні небеса,
Десна купа їх в зоряній колисці,
І вал також на хвилях колиса.
Стоїть Чернігів – велет сивочолий,
Історія його – в його хрестах*.
Із ними він живе не від учора,
А ще і в давніх сказах і вістях.
Чернігове, мій посивілий граде,
Тобі і сивина ця до лиця,
Ти пам’ятаєш істини паради,
Вшановуєш героя і митця!
Ти біль пізнав ворожої навали
І шепіт хвиль у течії Десни.
Нема в світах ніде такого валу!
А може, ти мені лише наснивсь?!
Чернігове, ти серця мого пісня,
Вона гучніш за співи солов’їв.
У грудях їй і солодко, і тісно,
І гірко від синівської крові.
Вони за волю, як один, устали,
Щоб зупинити промосковську рать.
Їх сотні вже зійшли на п’єдестали,
І з неба будуть ворога карать.
6.11.2020.
* – Чернігів – місто з тисячотрьохсотлітньою історією, де збереглося чи не найбільше церков і храмів в Україні.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020
Сльозою горю не поможеш
І лиха нею не заллєш,
Лиш душу вкотре розтривожиш
І зайвий раз печаль зореш.
А щоби горе подолати,
Мобілізуй, мій друже, дух,
Щоби отримав гідну плату,
Той, хто наслав тобі біду!
5.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020
Заколисує осінь печаль
У зеленій вербовій колисці,
На кленових обвислих плечах
Помаранчевий вельон* із листя.
Сіро-синьо цвіте далина,
Вже застигла в німоті осінній.
Сплять вітри у сухих полинах,
Їх загнало туди моросіння.
5.11.2020.
* – легке, звичайно довге, покривало з тюлю, серпанку, шовку або мережива як весільний головний убір нареченої.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020
Заблукала осінь у тумани,
Закотилась даль у сивину,
Не гуркочуть небеса громами,
Запахи п’ють пижми й полину.
Німота дрімає у дібровах,
Утопились трави у росі,
Все частіше ранок супить брови,
Мул шукають ситі карасі.
І кущі, й дерева напівголі.
Осінь, хоч і пізня, чарівна,
Коли сонце жовте, напівкволе
З марева густого вирина.
9.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020
Прокотивсь листопад над землею,
Віддзвеніла степів далина.
Ще поля не усі під ріллею,
Луг п’янів у сухих полинах.
Кволий ранок розміреним кроком
Йшов і день новий ніс до людей.
Став застиг у думках сірооких,
Не помітивши й листя руде.
Розчепіривши пальці в долоні,
Він губив сиві краплі дощу,
Стежка плакала в мокрім полоні
Під галуззям старим споришу.
14.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020
Запитати хочу я у осені
Про її кохання з диво-росами,
Що осінні умивають ранки,
Створюють небачені серпанки.
Осінь раптом трохи зашарілася,
Як зі мною й сонечком зустрілася:
"Хай не висихають диво-роси,
Бо жовтіти стануть мої коси.
Заплету у них я сонця промені,
Нанизаю калинові спомини,
Ще багатші стануть мої коси,
Збережу для них ранкові роси.
Замилуюсь і красою-вродою,
Вітром полечу над чистоводами…"
Осінь запитати я ще хочу,
Чому в неї довгі темні ночі?
"Хай же довше відпочине сонечко,
Золотом укриє землю-донечку,
Відпочинуть після літа люди,
Цю красу ніколи не забудуть"
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020
Давно-давно було це в нашім з вами краї…
Події ці і досі серце людям крають:
Ще не топтали наші землі і монголи,
Степи безкраї розляглися всюди голі,
Та вже були тут давні невеликі села,
Трудящі люди, а ще звичаї веселі,
Біленькі хати, в них дахи були з соломи,
Поля воли орали, що не знали втоми.
А ще такі, як намальовані, дівчата,
Готові вранці сонце в полі зустрічати,
До всього вмілими і щедрими руками,
Що прикрашали хати рушниками.
Зварити і спекти – усе вони уміли,
У косах – стрічка й квіточка стриміла.
На шиї в кожної із них цвіли дукати –
Таких дівчат у цілім світі пошукати.
І внадився сюди крилатий Змій, жорстокий,
На чоловіка схожий був він, повнощокий,
А замість пальців на кінцівках сильні кігті.
Він міг літати, повзати, ходить і бігти.
Тож до тих хат, сільських, він прилітав частенько,
Поки намітив двох дівчат собі, гарненьких:
Одна із них – струнка і горда – це Тополя,
Завжди із батьком працювала в чистім полі.
А другу дівчину Вербиченькою звали,
Покірна й ніжна, саме в воду заглядала,
Як Змій летів. Спустився до водиці,
Схопив за стан тендітну й гарну ту Вербицю,
Своїми кігтями притис до свого тіла –
Звивалась, плакала, та з Змієм все ж летіла,
Аж поки опинились у Зміїнім домі,
Не був тепер для неї шлях назад відомим.
Знесилена і змучена, вона упала
І воювати з хижаком не стала,
А той летів уже на заповітне поле,
Схопив так само й дівчину Тополю,
Приніс додому в кігтях, у страшних, зміїних.
Вогонь щоб розвести, пішов рубать поліна.
Дівчата пильно глянули і здогадались –
Втекти від злого Змія щиро присягались –
Тихенько вибравшись, тікали швидше вітру,
Та доганяли їх і Змій, і слуги – відьми.
Прощатись з волею дівчата не хотіли,
Тож здатними були вони на всяке діло:
Вербичка-дівчина лиш до води нагнулась,
Як раптом деревом-вербою обернулась,
Свої покірні віти низько опустила.
Тополя, бачачи це все, заголосила:
О, сонечко моє, ласкаве, тепле, миле,
Не зможу я втекти, бо дуже вже втомилась,
А вороги мої женуться і вже близько,
Врятуй мене, я на землі живу так низько.
І враз до неба виросла струнка тополя,
Над нею сонце, небо, вітер, поряд – поле,
Під нею – мертві впали Змій і злющі відьми.
І, мабуть, би ніхто уже про це й не відав,
Та бачив все це з піднебесся вільний вітер.
Він полетів через степи і води, й поле,
Всім розповів про чарівну й струнку тополю,
Що так росла-тяглась до Сонця й Неба вгору,
Яку не схилить вже, мабуть, ніяке горе,
І про крихку вербу – води подружку вірну,
Її тендітні віти й доленьку покірну.
Літа давно втекли ті у минуле сиве,
Дерев таких у нас багато є красивих.
Тополя і верба – два символи країни,
Моєї рідної святої України.
Й хоч дуже не проста була і є в них доля,
Вони живуть-ростуть, не корчаться від болю,
І тішать землю ще співцями-солов'ями.
Хто зна, може, тому й назвали нас слов’яни?!..
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893983
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020
Ніхто не зна, де позолоту
Шукає осені пора,
І добавля усім роботи,
Чом день раніше догоря.
Та добре нам усім відомо,
Що осінь – фініш на шляху
Для всіх, хто працював для дому
В годину добру і лиху,
Весну хто використав плідно,
В гаряче літо не дрімав,
Тих осінь нагородить гідно
Своїми чарами всіма.
14.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
Давно гуля в діброві падолист,
І суховії в безвість подались.
Ключі лелечі в небі прокричали,
Багатші стали річкові причали.
Калині вітер ягід нанизав,
Униз червона скапує сльоза,
Коли пташина клюне зпересердя.
А ось павук сховавсь аж до осердя.
У зграї збились гамірні шпаки,
Не хочуть край свій залишать такий.
І соромно кущам рясного глоду,
Бо голі зовсім. Скоро – непогода.
23.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
О жінко! Ти правічна таємниця,
Яку іще ніхто не розгадав:
То ніби неприборкана тигриця,
То долею впокорена ягниця,
То легкокрила недосяжна птиця,
Котру ані купить, ані продать!
О жінко! Ти рабиня і богиня,
Ти світло для подружнього життя,
В сімейнім возі – щира колегиня,
В палатах владних – горда герцогиня,
Та місія твоя завжди свята.
О жінко! Вічне джерело ти ласки.
У грішнім світі іншу маєш роль:
Повести вмієш у незриму казку,
Сховати холод свій під теплу маску.
Тобі служити ладен сам король.
29.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020
Розіп’явши крила, плинуть весни,
Роки мої вірно несучи,
Не один раз крига в річці скресла,
Не дає можливості спочить…
Поряд мене плине моя доля,
Зодяглась у різні кольори.
Шлях її відомо-невідомий.
Я ж в обіймах зрілої пори.
Сивиною ледь чоло розквітло,
Зморщечкою доленька лягла,
Та не розлучається зі мною,
Плин почавши з рідного села,
Де «ку-ку» зозулі особливе
Й понад ставом саду дивоквіт,
Де дитинство, бідне і щасливе,
Проводжало в загадковий світ.
5.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020
Вже осінь починалася,
Земля в дощах купалася,
Калина з теплим літечком
На цілий рік прощалася:
Чистенько умивалася,
Під сонячним проміннячком
Із дубом сперечалася:
- Це я – царівна осені,
Хоч і не жовтокоса я,
А ти стоїш, задумавшись,
Старезний дідуган.
Хоч листя ще тримається,
Плоди всі обсипаються,
В густій траві заплутавшись,
Чекають на туман.
Тут осінь аж заохала,
Бо дуб дививсь закохано
На ту рясну калиноньку,
Що сперечалась з ним,
Сказала йому правдоньку:
- Тебе чекає зрадонька,
Калина – твоє лишенько,
Добавить жовтизни.
Та всі глухі закохані,
Усі сліпі закохані,
Бо чути й бачить хочеться
Всім люблячим лиш те,
Чого в житті бажається,
То ж радо все прощається,
І рани швидко гояться.
Пояснення просте:
Кохання!!!
31.08.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020
Заблукала осіння пісня
У розкішний ще літній сад
Та й злякалась: – Чи я не пізня?
Чи то стиглі плоди висять?
А вони, як почули осінь,
Соромливо кивали їй.
Поки стали вже стиглі зовсім
В неповторній красі своїй.
То вітрець задзвенів у шатах
Між рум’яних смачних плодів,
Не хотів, мабуть, їх лишати.
Як же він їм усім радів!
Рання осінь – це пізнє літо,
Де ще зелень чарує світ.
Вітру довго іще дзвеніти
Серед саду розкішних віт.
18.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020
Закотилось сонечко ген за ліс,
Вечір тишу зоряну вже приніс,
Чарував закоханих він, як міг,
Клав стежину росяну їм до ніг…
Випливає повагом місяць-ріг -
Це усіх закоханих він стеріг.
І хмеліють голови від вина:
Щастя п'ють долонями – він, вона…
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2020
Їхав степом козак навпростець,
А під серцем пах ніжно чебрець.
Коли світом козак мандрував,
Той чебрець від біди рятував.
Притомились козак із конем,
Оба серця пашіли вогнем.
Піт гарячий обох заливав,
Десь голодний шакал завивав.
Приспів:
Чебреці – чародійне зело,
І людей, і добро берегло.
Хто закоханий у чебреці,
Не забути їм запахи ці.
Та козак не боявся виття,
Знав: обом берегтимуть життя
І чебрець, і землиці вузлик,
І матусею шитий рушник.
Спустить сонце тепло своє в гай,
Зацвіте чебрецями весь край,
Порадіють матуся, й земля.
Повертає козак звідтіля.
Приспів. (Той же)
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893431
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2020
Коли твоїй дитині до півста
Й тобі десяток сьомий посміхнувся,
І чисті помисли у тебе, мов кришталь,
Й під пресом літ ледь-ледь уже зігнувся,
Знай: це прекрасна у житті пора,
Хоч паморозь прикрила скроні й коси,
Навколо тебе – рідна дітвора,
І ти за них у Бога ласки просиш.
Цвітуть тоді і зморшки, і уста,
І радість сяє ув очах зірково,
Й думки снують: «А може, й неспроста
Свого ти щастя відшукав підкову!»
І просяться у вірш новий рядки
Про ці нечасті й неповторні миті.
Саме таким подіям завдяки
Жить варто на землі і не втомитись!
9.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020
Вони так схожі долями й піснями –
Земля Чернігівська й Полтавська сторона…
Обидві платять у війні синами,
Й сльоза в матусь однакова – рясна.
Їм вкотре осінь щедро листопадить
І зморшок добавляє матерям,
Ті ж розучилися спокійно спати,
І серце свічкою у кожної згоря.
Лягає пережите борозною,
Яку ні відбілити, ні зцілить…
Й душа кожнісінька поранена війною
На землях від Десни і до Сули.
Від Києва, Волині, Закарпаття,
До Вінниці, Хмельницького, Дніпра
Устали проти ворога, мов браття,
Воїни світла, правди і добра!
Житомир, Харків, Суми і Одеса,
Черкаси, Запоріжжя, Львів, Херсон…
Вкраїнська Україна – їх адреса…
Не дбають вої цих земель про сон.
В окопі поряд Рівне й Тернопілля…
Житомир, Кропивницький, Чернівці…
Франківські вої в обороні спільній –
За рідну Україну це бійці!
28.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020
Із літечком і я вже попрощалась,
Де вдосталь було сонечка й тепла,
Де я любов’ю вперше причащалась,
І доля надто щедрою була.
Хоча літа вже полудень минули,
І сивина торкнулася чола,
Із головою в осінь я пірнула.
Радію, що в житті цім відбулась.
Немає осені без бабиного літа,
Як не буває весен без тепла.
Своє ж тепло дарую внукам, дітям,
І ця турбота вічна для крила.
26.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020
Я не люблю людей зарозумілих,
Не здатних на звичайне співчуття.
Ціную тих, хто правду каже сміло.
Їм завдяки існує ще життя.
Я не люблю, як судять поза очі…
Це гірше, ніж межи очі плюють.
Такі людину на шляху затопчуть,
Коли охопить їх звіряча лють.
Я не люблю, коли мене повчають
І як писать, і землю як любить,
Коли нікчем великих величають,
Котрі в житті не знають боротьби.
Я ж кожне слово вистраждати мушу,
Поки візьмусь писати про війну,
Гнилі, байдужі засудивши душі,
Озвучу сміло кожного вину.
Я не люблю улесливих, пихатих,
Але ціную ум і простоту,
Хто залишився в українській хаті,
Не кинувши в біді її – святу.
Я не люблю завбачливих і хитрих,
Котрі свій сан понад людьми несуть,
Ціни не знають гідності і крихті,
Спотворюють буття людського суть!
28.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893205
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020
Гірка ягода калина,
Ой, гірка!
Закохалася дівчина
В козака.
Закохалась-віддалася
При зірках,
Медом-щастям упилася
На святках!
Але щастя калинове
Теж гірке,
Має душу полинову –
Не тривке.
Ні догнати, ні спинити
Щастя те.
Й слізьми горя не залити…
Відцвіте.
Бо те щастя швидкоплинне,
Мов струмок,
І ніхто не зна, хто винний,
Що вінок
Дівчинонька загубила
При зірках.
Чи ж діждеться ще калина
Козака?
18.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893077
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020
Ой, летіли гуси… Темінь стала…
Нічка їх під хмарами застала…
Хвилювались птахи, не мовчали,
Повернули клин свій до причалу.
Ой, летіли гуси, притомились.
До водиці нижче опустились,
А вона їх кликала до себе,
І тривога залишилась в небі…
Ой, летіли гусоньки, летіли,
На водицю темну вони сіли,
Викупали білі вільні крила,
Височінь згори на них зорила.
Напилися гусоньки водиці,
Стерегти їх берег заходився,
Спали птахи на воді до ранку,
Поки зникли зорі на світанку.
8.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893073
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020
[i][/i]Іще не листопадить рясно осінь,
І не лякають квітів морозці,
Та сумовито поглядає просинь,
Журбу малює в мене на лиці.
Акації і вишні ще зелені,
Їм сонце посміхається згори,
У помаранчі зодяглися клени,
Змагаються з вітрами явори.
В тумани сиві заблукали ранки,
Сліди їх загубились в осоці.
Сади, неначе дивні самобранки,
Змагаються. Хіба ж не молодці!
22.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020
Осеніє осінь тут і там.
Всіх зачарувала кольорами:
Ось берізка пишно-золота,
Мов іконостас в багатім храмі.
Осеніє осінь у полях,
Радо й кукурудза золотіє,
Просить рук господаря земля.
Він врожай збирає і радіє.
Осеніє осінь у ліску,
Багряніють кучері калини.
В літі загубилося «ку-ку»,
Лиш «курли» лунає журавлине.
Осеніє осені краса
В лісі, край села, біля дороги…
Парасолем – сині небеса,
Свічечкою жевріє тривога.
28.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020
Верба, тополя і калина,
Журба у пісні журавлиній,
Кохання голубине, вічне,
І вірність лебедів магічна –
Мого то краю атрибути,
А значить, жити йому, бути!
І через сотні тисяч літ
У нас ще стане вчитись світ.
Й вербою буде милуватись,
Й не перестане хизуватись
В піснях оспівана тополя
Серед полів, мов символ волі.
Й калина в смутку червоніти
Теж буде. Й знаю, що сивіти
Не перестануть голуби –
В коханні жить їм лиш якби.
І лебеді не втратять вірність,
А ми людську, ба, справжню гідність.
Гостинні й щедрі, повні віри –
Ці риси маємо й до піру.
Народе мій і рідний краю,
Прямуйте впевнено до раю.
І світ радітиме за вас,
А свідком цьому стане час!
26.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020
Частенько стала мені сниться
Ота далека вже криниця,
У верболозовім вінку,
Що воду мала, ох, яку!
Її джерела наскрізь видно,
Киплять, бувало, як повидло,
Заглянеш в воду – й бачиш дно.
І смакували, мов вино,
Оту прозору чисту воду,
Природи справжню нагороду,
З далеких що прийшла віків.
Наснагу для чоловіків,
І для жінок напій цей дивний,
І дітям, словом, для людини,
Вона приносила щодня,
Щоб дружною була рідня.
І до сьогодні в тій криниці
Іще не випита водиця.
По стежці ходять ще туди,
Принести щоб цебром води.
Жива, виходить, ще криниця…
Тож не дарма мені це сниться!
Криниця давня та в вінку,
Водицю зберегла м'яку.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020
Лягла вже осінь на схололу землю,
Умилася не раз – не два дощем,
Темніші стали ріки і озера.
Дрімає ліс під золотим плащем.
Давно клини замовкли журавлині,
Німими стали і гаї, й ліси,
Мов наречені, кущики калини –
Не позичать ніколи їм краси!
Вітри гарцюють, мов гривасті коні,
Хмарки вони прогнали всі легкі.
У осені на все свої закони,
І хто те зна, чому вони такі.
Люблю осінню пору я іздавна:
І падолисту шум, і шум вітрів,
І за вікном дощів сумне ридання,
Й скелети навіть голих яворів.
24.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020
Народила мати доню
Молодою,
Та й не знала, що та стрінеться
З бідою.
Дарувала доні личенько,
Красиве,
Помолилася про доленьку
Щасливу.
Ой, росла та дівчинонька,
Виростала,
І з коханим на рушник, весільний,
Стали.
Тільки мамина їй доленька
Дісталась:
Про доріженьку до щастя
Не спиталась.
– Чом же, мамо, моя ненько,
Красу дала,
Щастя донечці, хоч жменьку,
Передала б,
Бо вже личенько, красиве,
Те змарніло.
Її доленька, зрадлива,
Заніміла.
Народила мати доню
Молодою,
Та й не знала, що та стрінеться
З бідою.
Коли б щастя своє мала
Рідна ненька,
Усе б донечці віддала
Ще маленькій.
19.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892726
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020
Він той, кому болить його земля,
Її минуле, вчора й сьогодення,
Хто Україні рани ізціля,
Бо УКРАЇНЕЦЬ, в Ічні нарожденний.
Він той, кому Ічнянська сторона
У світі цім була й є наймиліша,
І небо понад нею найсиніше.
Болить йому й сьогоднішня війна,
Й минувшина не менш йому болить,
І біль людей, кого карала доля,
А це борці за правду і за волю,
Тож пам’ять написать про них велить.
До долі кожного він двері відчиняв,
Досліджував життєві повороти,
Землі Ічнянської це вірні патріоти,
Струною серця біль їх відчував.
Вони ж – це слова рідного майстри,
Правдивого й твердого, ніби криця,
В далекий світ від рідної криниці
Мостила доля кожному мости.
Криниця та поїла з ранніх літ
Цілющою і дивною водою,
Й була вона завжди для них святою.
По-різному стрічав людей цих світ.
Таланти й карми несучи свої,
(А це художники, поети, музиканти)
Озвалися із світової карти
Землі Ічнянської невтомні солов’ї.
Союз їх ненавидів. Сатанів…
Ічнянщина ж у світ їх відпустила…
Не раз щоку сльоза матусь зросила,
До віку виглядаючи синів.
Земля ж раділа успіхам дітей,
Нагадуючи кожен раз про себе,
Містком до них служило Боже небо,
Та не радів, хоч знав Союз про це.
Васильченко й поет Василь Чумак –
Теж України-матінки синочки,
Ічнянського теж поля колосочки…
Їх знищили, та не змогли зламать…
Коріння з Ічні мав і Кмета Йван,
Котрий ніс віру в серці, мов святиню,
Хоч України теж він був дитина,
Полинув журавлем за океан.
Злетіла в вічність звідти і душа,
Й засяяла над Ічнею зірниця,
В могилі жменька рідної землиці…
Важкою, бач, здалась йому чужа…
Живими постають Микола Шуст,
Андрій Бурлака, Піщенко й Саченко…
О, скільки ж їх! Сльоза тремтить частенько,
І серця щем і досі не ущух…
Він України й Ічні також син,
І пережив, і бачив теж немало…
Його «Сузір’я» у руках тримаю,
Мов джерело духовної краси,
В пошані щирій голову схиляю!..
17.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2020
Сипле осінь. Сипле
то дощем, то листям
І благословляє
землю відпочить.
Гілля тополине,
ніби у колисці,
Вітерець осінній
хоче приручить.
Котяться тумани,
молоком налиті,
На причілку неба –
журавлиний клин.
Топче осінь трави,
росами умиті,
Вміло обминає
пижму і полин.
Наберу в долоні
свіжої росиці,
Чарів срібнодзвонних
в тиші пригублю.
Посміхнуся долі:
«Це мені не сниться.
Осені полотна
я завжди люблю!»
Заглядає осінь
у садочок голий,
Одиноку грушку
зором обняла.
Ближчими до сонця
стали видноколи,
Хлюпає дорога
до мого села.
Тулиться до неї
молода калина,
Рожевіє листя
долі килимком.
Бабиного літа
на гіллі перлини.
Сірооким слайдом –
на землі трико.
26.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2020
Зацілована вітром
тиша спить уночі.
Ген за річкою явір
в далині височів.
Він милує і манить
погляд мій іздаля.
Відчуваю, як з нами
рівно диха земля.
Не ступаю на трави,
бо боюсь розбудить –
Передчасно світанок
щоби не народить.
Ніч чарує й голубить
сонні очі мої,
І, здається, що ближче
красень-явір стоїть.
Ні, не часто буває
така тиша німа.
Добре це чи погано,
що стою я сама?
Недоторкані трави
загорнулись в росу,
Неповторні хвилини
по життю понесу.
Хто хоч раз долучався
до такої краси,
Той не раз, мабуть, небо
про це щастя просив.
Повторить неповторне
все ж не можна, мабуть.
Я ж не можу ніколи
ці хвилини забуть!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020
Заколисана вітром,
зачарована небом
Зашарілася осінь
в жовтолистім вінку.
І дивлюсь, і милюсь
я, красуне, на тебе,
Обережно зриваю
диво-мяту п’янку.
Хай не журиться сонце,
і не сердиться вітер,
Адже осінь постала
в неповторній красі.
Закохалися в осінь
з жовтим бархатом квіти,
Посміхаються росам
вони дружно усі.
Скільки раз зустрічала
й проводжала я осінь,
Та щоразу на серці
тепло й щемно було.
Знаю, все, що в моєму
у житті відбулося,
Забере чарівниця
на осіннє крило.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020
Чому й на сьомий рік війни
Пів-України – за Росію,
Не усвідомлюють вини
Отих, хто смертю край засіяв?
Невже їм втрати не болять?
Їх зрозуміти я не можу,
Бо ж заходилися пилять
Той сук, де рід їх жив і множивсь.
«Невдячність від дітей таких
Чому терпіти, земле, мусиш?
Москві молилися роки…
Чи ж діти то твоїх урусів?»
«Вкраїнці ви чи москалі? –
Хочеться кинуть межи очі. –
Ви гірші тих, хто у Кремлі,
Бо ж землю зраджувати – злочин!
21.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020
Тихо шепче гай пожовклим листям,
Осінь у садочку догоря,
Небеса з печаллю обнялися,
Зблідла в їхніх обіймах зоря.
І пташина пісня, стоголоса,
Заніміла в лісі, у полях,
Зажурились трави в срібнороссі,
Зачорніла зорана земля.
Опустили верби довгі коси,
Напилися темної води,
Пізню осінь милостиво просять:
«З холодом-морозами зажди!»
30.09.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2020
Вузька стежина бігла лугом,
Що в срібній потонув росі.
Її я маю за подругу,
Несу свої секрети всі.
А вона кривиться від болю,
Бо шкода їй мене, мабуть,
Та й схожі долею-судьбою:
Уліво, вправо – лиш би буть
На цій землі, святій і грішній,
І бігти, бігти без кінця
Не замінивши честі грішми,
І не ховаючи лиця.
26.10.2012
ГАННА ВЕРЕС (ДЕМИДЕНКО)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892333
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020
Крізь плин століть, розвихрених і кволих,
Що знали війни й рабства біль гіркий,
Коли топталась мова наша й воля,
Під прапором чужим жили віки.
Хіба це не трагедія народу,
Що знав наругу і кайданок біль,
Вільнолюбиву маючи породу,
Згубив синів найкращих в боротьбі?
Страждає ще й сьогодні наша мова,
Колись розтоптана й похована без свіч.
Вона для єдності й життя свята основа
Й для волі також особлива річ.
Народе український, досить рабства,
Залиш потомкам жовто-синій стяг,
Закінчуй по світах свої митарства,
Й Москва впаде, як у війну Рейхстаг!
20.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020
Не журавлиний клин –
Літа мої летять
Між хмар важких і блискавиць шалених.
Назустріч – часу плин
І простір для звитяг –
То доля, що призначена для мене.
Не журавлиний клин
Чорніє поміж хмар –
Журба моя за тим, що вже минуло,
А там – гіркий полин,
І спека, і зима,
І роки, що екватор перетнули.
Не журавлиний клин
Тривожно прокричав –
Пісні останні осені моєї,
І сльози потекли,
Втопивши всю печаль,
Щоб я не поверталася до неї.
8.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020
Плакала трембіта
(Слова для пісні)
Плакала трембіта в горах синіх,
Ридала…
То плачі матусині за сином…
Віддала…
Віддала синочка воювати
Та й на Схід…
Як за ним журилась рідна мати!
Плакав рід…
Ждала-виглядала вона сина
Ніч і день.
Серденько матусі голосило:
«Чи ж прийде?
Зупини війну, о милий Боже,» –
Молилась…
Личенько змарніло її гоже…
Схилилась…
Цілувала матінка ікону.
Хрестилась,
Не забуде проводів до скону,
Стомилась…
Плакала трембіта в горах синіх,
Ридала…
Доля… врятувала мамі сина
Й віддала…
Мужнього, живого, до порогу
Привела,
Та в очах у матері тривога
Не мала…
Пригорнулась матінка до сина,
Тулилась…
Скроні у синочка стали сиві…
Пройнялась…
22.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892219
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2020
https://youtu.be/5LlStRw_qh0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892118
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020
По стежці ледь прижовклій, росянистій,
У синій вечір білий день побіг,
Кивав ізбоку клен йому вогнисто,
Та ще зелене листя на вербі.
Одягшися у зоряну ситину,
Осіннє небо тишу обняло,
Тополя – одинока сиротина –
Із поля поглядала на село.
Повіки опустилися у вікон,
Імлисту вись розсік Чумацький Шлях.
Щербатий місяць лив холодне світло
На стиглу кукурудзу у полях.
10.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020
Загляньмо, друже, осені в долоні
Й побачимо, чого там лиш нема:
Картопля, морква, огірки солоні,
І помідорчики. Усе поїсть зима.
Грибочки посміхаються он з банки,
Запаси яблук, груш і бурячків.
Всіх виконає осінь забаганки,
Навіть ікру придбала з кабачків.
10.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2020
Коли весняно-літня суєта
Удаль помчить услід за журавлями,
Навідається осінь золота
У ліс і сквер, у кожен двір загляне.
Люблю її, похмуру і ясну,
Коли шепоче день опалим листям,
І в темінь непроглядну, навісну,
Й як нічка зорепадить в вись імлисту.
Я з осінню давно уже на «ти»
І зізнаюсь не вперше їй в любові,
Нехай мені вже літечко простить,
Що осінь славлю знову я і знову.
9.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2020
Доспало літо не в траві –
В отав покосах.
Несміло вересень привів
Нам ранню осінь…
І обізвались небеса
Криком лелечим,
А клену з золота краса
Накрила плечі.
Туманом повняться луги,
Жовто-зелені,
Отави, складені в стоги,
Вогнисті клени,
Ослабне змучена трава
У сивих росах,
То землю осінь засіва,
Дощику просить.
10.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2020
Ми пара не ідеальна.
Всього у житті було,
Та лиш про одне благали,
Щоби не гуло село.
Боялись ледащом бути,
Ліпили своє гніздо.
Ті роки нам не забути –
Одну вибирали з доль.
Стрічались і справжні друзі,
І покидьки на путі,
І люди, що не байдужі
До всього, що є в житті.
Й на серце тавро лягало –
На все був свій суд і час:
Когось ми перемагали,
А хтось насміхався з нас.
Та, як не було, прожито
Найкращі уже роки,
Живі ще зернятка жита
У душах, серцях поки.
Йдемо ми, за руки взявшись,
Дорогою в майбуття
Удвох, як було і завше,
Вимірюємо життя.
7.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2020
Тобі хоч раз побачить довелося,
Як вітер бавив падолистом осінь,
Як калинові кетяги голубив
І цілував давно вже спраглі губи;
А ще, як в гай упала багряниця,
В землі сховалось зернятко пшениці,
Як ранили верхів’я тополині
Тужливі зойки з неба журавлині,
Як дивний місяць сонне небо міряв,
А ранком заблукав в тумані сірім?
Скажи: звичайні ці осінні атрибути
Хіба можливо хоч колись забути?
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2020
Осінь дарувала золото дібровам,
Сірий смуток – небу, травам і воді.
Скільки ж пережито, друже, в нас з тобою –
Все життя ми в парі, все життя в труді!
Осінь нам на скроні впала сивиною,
Та серця, мов весни, й досі молоді.
Скільки ж пережито, друже, в нас з тобою –
Все життя ми в парі, все життя в труді.
Осінь гаптувала килим жовтизною…
Разом ми у спеку, й серед холодів.
Скільки ж пережито, друже, в нас з тобою –
Все життя ми в парі, все життя в труді.
24.12.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891798
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2020
У моєї киці
Білий бант на грудях
Зелені очиці
Вуса довгі, грубі.
А сама – чорненька,
Ні п’ятна нема більш.
Вже така гарненька,
А не хоче заміж!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020
В тридев’ятім царстві
Почались митарства
Дівчинки малої
До Чаклунки злої.
Дівчинки-сирітки.
Хто вона і звідки,
Те ніхто не знав.
Звали – Маргаритка,
Мала вона нитку,
Чарівну, й клубочок.
Часнику зубочок
При собі носила –
Мав магічну силу
І до себе звав.
Бігла Маргаритка
І мотала нитку,
Чарівну, в клубочок,
Раптом – теремочок
Виріс перед нею,
Нитка під землею
Заховалась враз.
Вниз вона спустилась,
Тут усе світилось:
Зверху – теремочок,
Згублений зубочок.
Де ж найбільша свічка,
Пробігала річка
Й спав там Дикобраз.
Маргаритка тихо
Обминула лихо,
Ниточку збирала
Й добре пам’ятала,
Що вона шукає
Брата за Дунаєм.
Тільки би знайти.
Ниточка на кладку
Повела дівчатко.
Бігла через річку
Маргарита нічку,
А вже там спустилась,
Вже й перехрестилась.
Хоче в дім зайти.
Раптом із садочку
Вийшла із ціпочком
Бабця, геть старенька:
Ох, моє серденько,
Як тут опинилась
І чому спустилась
В підземелля ти?
Дівчинка не знала –
Правду розказала,
Як згубила Брата
Й хоч була багата,
Позбулася всього,
Щоб дійти до нього,
Щоб його знайти.
Бабця… блись очима –
Й зразу оточили
Дівчинку Гадюки.
Дивовижні звуки
Всюди зазвучали:
Все ревло, кричало…
Вибіг брат з дверей.
Ниточку побачив,
Але став… незрячий.
Все ж згадав ту нитку
Й рідну Маргаритку.
Зайнялось багаття
І згоріло Гаддя.
Ось, ось, ось зжере
Братика Чаклунка.
Маргарита хутко
Хлопчика схопила,
На кладку ступила,
Та Старенька воду
Чаклувала й зроду –
Зникла враз вода.
Діти… заблукали,
Стежку скрізь шукали,
Вийти як на гору,
Щоб позбутись горя.
Підійшли до свічки,
Де текла та річка.
Відьма… погляда,
Бо боїться світла.
Свічка… аж розквітла…
Раптом чують діти –
Лине запах звідти,
Де лежав зубочок,
Поряд – теремочок –
Вискочили враз.
Зник той світ звірячий,
Хлопчик знов став зрячий.
Вже не може Бабця
Із дітьми змагаться –
Бігає, ламає,
Всіх навколо лає…
Втік і Дикобраз.
З того часу квіти,
Як казкові діти,
Звуться Маргаритки
(Це у честь Сестрички).
Кольори два мають
І секрет тримають
Світла й темноти.
Хоч маленькі – сильні –
Розові і сині,
І червоні, й світлі,
Кожну весну квітли.
Квіти ці низенькі
Прямо в борозенки
Посади і ти!..
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020
Якщо ти Землі
Дитина,
Врятуй і її,
Й родину:
І розум від них,
І сила:
Обом маєш бути
Сином.
Приспів:
Ім’я її – Україна –
Моя це й твоя країна.
І розум від них,
І сила:
Обом маєш бути
Сином.
У світі ти не
Єдиний,
Ти пагоном є
Родини,
Тож сином її
Стань гідним,
Люби Україну
Рідну.
Приспів:
Ім’я її – Україна –
Моя це й твоя країна,
Тож сином її
Стань гідним,
Люби Україну
Рідну.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020
Тихенько осінь казку вишиває
То бісером яскравим, то дощем,
То запашним високим короваєм,
То росяним калиновим кущем,
То шепотом таємно-тополиним,
То криком потривожених гусей,
А чи ключем у висі журавлиним,
Коли пташину кожну зір пасе.
Ось над водою маревом ранковим
Вона важкими клубами повзе,
Бува й веселки виведе підкову –
То особливий сонячний презент.
Багата, пишна вийшла вишиванка,
І звуками, і барвами рясна,
Хоч і без солов’їної співанки,
Та загадково-світла, як весна!
18.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020
Тікають дні, сумні й яскраво-пишні,
У невідому досі людям даль.
Про це, мабуть, лиш відає Всевишній,
А щоби не навідала біда,
Зима, весна і літо – в строгій черзі,
На зміну їм – осіння заметіль…
Яка ж планета наша величезна,
Та все підпорядковано меті:
Порядок має буть завжди і всюди,
Як після ночі час прямує в день.
Якби ж про нього дбали так і люди,
Допоки доля вік їм ще пряде!
7.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2020
О доле материнська,
Ти вічна і свята!
Умієш підкориться
І бідам, і літам…
Народжуєш для світу
Ти – не собі – дитя,
Радієш, коли квітне
Його земне життя.
А доля заблукає
Його у тінь буття,
Тебе це не лякає –
Рятуєш знов дитя.
Й немає рахівниці
Для добрих твоїх справ,
Ти й світу рятівниця –
Господь тебе обрав.
6.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2020
[b]Скорішого одужання, ДРУЖЕ![/b]
Він пив землі Чернігівської соки,
Адже його коріння звідтіля,
Та сином став Полтавщини цей сокіл,
Й Лубенська стала рідною земля.
Він той, для кого ненька – Україна,
Як і Марія – матінка свята,
Як неповторна пісня солов’їна,
Що над Сулою в зоредаль зліта.
Він той, для кого слово українське
Звучить, як особливий камертон,
Що стало його піснею і військом.
Поезія - його найвищий трон!
Він той, для кого істина важлива,
І з музою, і з друзями – на «ти»,
І саме тим він гордий і щасливий,
Що вміє дружби будувать мости.
Горить його душа, та не згорає:
У полум’ї тім – Симоненка слід.
Став солов’єм Лубенського він краю,
Поезія його чарує світ!
8.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2020
Пам’яті відомого українського поета, мого земляка, Григорія Коваля присвячую
Там, де Іченька в тиші плине
Й заколихує небокрай,
В Ічні, на старій тополині,
Примостився лелечий рай.
Розрослося гніздо лелече –
Було свідком важких років,
І губила тополя клечінь
Аж до зустрічі двох віків.
Кажуть, птах не живе без пісні
І в лелек була теж своя,
Клекіт їхній всі чули, звісно,
Іншу ж пісню чула сім’я,
Що жила поряд, у хатині.
Знали: хата то Ковалів.
Берегли гніздо, мов святиню,
Так Всевишнього дух звелів.
Зрозумів пісню син-хлопчина
Та й поніс її в білий світ.
Вже й тополя стара спочила,
І нема кучерявих віт,
А гніздо те… живе і хата,
Що поета знала в лице,
Доля в нього була строката.
України ж він став співцем.
З Ковалівського вийшов роду,
Тож уміло ковалював:
Ожила в полотні природа,
Полилися у ритм слова…
Плине Іченька біля Ічні,
Коваля Гришу пам’ята.
Слід його у мистецтві – вічний.
Пісня жайвором в вись зліта!
10.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2020
[b]
В день отримання нагороди за участь у обласному конкурсі «Книга року».
(Моя збірка «Сповідь душі» зайняла друге місце).[/b]
У кожного свій щлях до перемоги,
Цьогоріч мій проходив саме там:
Без протеже – сторонньої підмоги –
Усміхнена іду своїм життям.
І хай гримлять навколо громовиці,
І блискавки мечами виграють,
Не стану я ні плакать, ні гордиться,
Ступатиму, як слід, хоч по краю.
Сприймати буду все, як нагороду,
А не як Божу кару за гріхи.
Краплинка я великого народу!
Ви чуєте ці кроки, вороги?!
19.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2020
Осеніє осінь тут і там.
Всіх зачарувала кольорами:
Ось берізка пишно-золота,
Мов іконостас в багатім храмі.
Осеніє осінь у полях,
Радо й кукурудза золотіє,
Просить рук господаря земля.
Він врожай збирає і радіє.
Осеніє осінь у ліску,
Багряніють кучері калини.
В літі загубилося «ку-ку»,
Лиш «курли» лунає журавлине.
Осеніє осені краса
В лісі, край села, біля дороги…
Парасолем – сині небеса,
Свічечкою жевріє тривога.
28.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020
Болить мені зруйнований Донбас,
Обдурений, обідраний до нитки.
Хіба це для Росії не ганьба,
Що в череві її усе те зникло?
Хіба це не її кривавий слід
Навік лишився в серці материнськім,
Хіба це не вона тривожить світ,
Розкидавши полки свої ординські?
Гірка ця географія й сумна,
Та бумеранг свої має закони –
Почетвертує й «матушку»* війна,
Й покотиться в Кремлі не дна корона.
6.09.2020.
* – матушка Русь (Росія).
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020
Летять літа туди, де вічна тиша,
І стежка туди в кожного своя,
Та поки груди вільно іще дишуть,
Земля свої одвічні кола пише,
Дорогу в вічність доля простеля.
Летять літа у непокірний всесвіт,
Мережку залишаючи свою,
На ній – мільйони дій і фотосесій,
Свій рай також у кожного й освенцім.
Й я на порозі вічності стою.
6.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020
Я осені красу не споглядаю,
А п’ю її, мов трунок чарівний,
Люблю, як сонце хмари звеселяє,,
Як гублять верби листя у човни,
Що на воді зосталися від літа,
Як вітер хвилею у бік потрухлий б’є,
Як моляться воді вербові віти,
І кожне дерево у жовтому кольє.
Люблю, як марево зачепиться в долині
І кличе мене в обійми свої,
Як чепуриться до зими калина
Й колишуть небо жури-журавлі.
Люблю берізок свіжу позолоту,
Дубів старих бурштинову печаль,
Красу утаємничену болота,
Нору чиюсь, забуту у корчах.
Я осені красу не споглядаю ,
А нею дихаю, впиваюсь і живу,
Люблю, коли дуби плоди скидають
І п’ють не воду – неба синяву!
3.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020
Ці вірні борці за волю
На жертви ішли свідомо…
З них кожен по дві мав долі:
Відому і невідому –
Одна для них стежку слала,
А інша геть утікала,
Напоєна щедро болем.
Така, бач, ціна за волю…
Їх дух був міцніший криці –
Системі ж не вмів кориться.
У пошуках волі й правди
Утрапили, бач, за грати…
Дивились із темних камер,
Як небо цвіло зірками…
І так… місяці і роки,
І дуло… за кілька кроків…
Так нищилася еліта.
Тужила їх воля в кліті,
Де пліснява спала з мохом
Під в’язнями в сандармохах…
Й ридали обидві долі :
Чекала їх невідомість…
А небо цвіло зірками
Уже… для порожніх камер…
29.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2020
Ми з літечком у осінь заблукали
Й красою її раптом упились:
Берізку клен обняв гіллям-руками.
Від хвилювань тремтів пожовклий лист.
Струнка, тендітна, в золотій обнові,
Скидаючися швидше на дівча,
Вона тулилася до клена знову й знову,
Немов до чоловічого плеча.
Калина ж по-вдовиному, журливо
Хиталася і заздрила обом.
А понад ними крики журавлині
Засвідчували вкотре їх любов.
Небесна вись ожинно споглядала
На досі не пояснену красу,
Немов мене, земну, про це питала:
«Чому порі цій притаманний сум?»
5.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2020
Чарує осінь золотом-дощем,
Що падає на виснажені віти,
Вдяглась душа у непідробний щем,
Бо бачить свіжість вже останніх квітів.
Давно і коноплянки не свистять,
Не крадуться до нірок ситі миші,
Сережки з клена тихо шелестять,
Коли вітрець зненацька поколише.
Із груші дятла чувся молоток,
Й душа запіла весело й святково,
Коли побачила намисто з ягідок
Поміж калини листям буряковим.
Вербицям осінь коси розплела,
На черзі – молоді стрункі берізки,
Вгорі хмаринка важче пропливла.
А Миколай святий готує різки.
4.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2020
Пора серпнева особлива:
Листок березовий линя,
Земля щаслива й нещаслива,
Бо ж осінь літо проганя.
Тривожне прожива прощання
Вона із гуртом ластівок,
Їх незрадливе щебетання
Із щастя зіткане й тривог.
Рясніють в небі зорепади,
Освячують собою вись,
І яблуком осіннім пада
Тривога: птахи подались...
П’є серпень ранку прохолоду
З застуджених давно отав.
А осінь пише першу оду
Росою-сріблом поміж трав.
27.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2020
До осені вже просяться літа,
Але ж душа туди іще не хоче:
Щораз вона у літо поверта,
І не тому, що гірше бачать очі,
А все тому, що загадка-душа
Ніколи не пов’язана із віком,
І хоч людина жити поспіша –
Саме душа для неї – ліпші ліки.
Отож не дозволяй старіти їй,
Якщо ти хочеш повноцінно жити:
Стрічати весни, чути солов’їв
І слухати, про що шепоче жито.
4.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2020
Кажуть, що очі сліпнуть від сльози
І через нерозділене кохання,
І це не схоже на удар грози –
Щоденні муки це й душі важкі зітхання.
Жіночі очі особливі тим,
Що можуть сліпнути і від любові.
Як той, кого вважатиме святим,
Позбавить сил останніх перед боєм.
Жіночі очі – це і дно душі,
Й візитна карта жінки і людини.
У них не тільки слід від лемешів,
Що краяли її життя й родини
У них висока місія життя
(Без цього згасло би воно навіки),
І щем за долю всіх, і каяття.
Таке в очах не стрінеш чоловіка.
26.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2020
Наша школа гарна дуже:
Світла, тепла, чиста.
Там писать навчають, друже,
Розуміти числа.
Ще читати вчать у школі
Й мови – не одної.
Кожен день Тарас і Оля
В школу мчать зі мною.
Там танцюєм і співаєм,
Вчимось малювати.
Україну називаєм –
Наша друга мати.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2020
Чи доля була крилата,
Чи кликали вже крилята,
Коли вона, мов лелека,
Полинула в світ далекий –
Далекий і невідомий,
З тривогою: як там вдома?
Той світ часто був жорстоким:
І заздрощів їло око,
Жалило й жало зміїне,
Збивала не раз коліна…
Йшла. Падала й підіймалась
І з долею знов змагалась…
Стрічались і жорна, й труби,
Все мала: і ласку, й грубість,
А доля тоді сміялась,
Ще й подругою назвалась…
Та чи була вона нею,
А чи відбулась брехнею,
Ніхто вже цього не знає,
І все ж вона не одна є,
Бо подругу має – Музу:
Рве квіти із нею в лузі,
П’є запахи абрикоси,
Стрічає життєву осінь.
Уперто прямує в зиму,
Десь видна, а десь незрима…
Від дійсності ж не втікає…
Від Бога, мабуть, така є.
28.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2020
Вогнем палала
В садку калина –
Осінь гуляла
Та й запалила.
Кетяги й листя
Горять червоно,
Ген, полилися
Весільні дзвони.
Вінок з калини
На короваї,
Її сміливо
З гільця зривають,
І жовтий колос
Літнього жита.
Чується голос:
«В щасті вам жити»
Дарує осінь
«Гірко» калині,
З весілля й досі
Пісня ця лине:
«Дай, мати, голку
Ще й нитку шовку
Шити квіточку
Нашім зятьочку.»
Нитка шовкова
Шиє підкову
На щастя-долю
Для молодого,
На щастя-долю
Для молодої.
«Гірко» весільне
Здавна відоме.
15.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890414
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
Там, де вітри морські співають,
Де хвиль високих цілі вали,
І шумовиння де рясні,
Про волю там звучать пісні.
Дуетів мало – більше хори
Лунають над морським простором.
Малює колесо дельфін,
Мов акробат, у морі він.
Тут краби, коники й медузи –
Це жителі морські і друзі.
Бички до берега спішать,
І чайки рветься теж душа,
Може погоду відчуває.
І я, немов напівжива є,
Все ж з морем хочу буть на «Ви»,
Сплету вінок з морських я хвиль,
Звелю вітрам мені служити
Й без моря вже не зможу жити.
Співають хай мені вітри,
Й цілує сонечко згори.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
Вже хваста колосом пшениця
І перша ягідка в саду,
До синичат спішить синиця…
Де кращий край я ще знайду?
Збирає сонце сині роси,
Що з торби ранок розгубив,
Косар до сходу сонця косить,
Воркочуть в парі голуби.
Вже небо в річці утопилось–
Не встерегли очерета…
Скажіть мені, хоч ви, на милість,
Де краща річечка, ніж та?
Я подарую сонцю посміх,
Кокетувати буду з ним,
Мов наречена, дивний посаг
Віддам йому. Лише візьми!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2020
Пливли, пливли по небу журавлі,
– Курли-курли, – курликали землі:
– Спасибі, мамо, що любила нас,
Пробач, та нам вже відлітати час. (2р.)
Жили, жили ми тут, як у раю,
Створили ми, створили тут сім’ю.
Спасибі, земле, за твої поля,
За води, що нас вабили здаля. (2р.)
Пора, пора летіть в далеку даль,
Ми забираєм і твою печаль.
Спасибі за простори і ліси, –
Лунали журавлині голоси. (2р.)
Земля, земля дивилася на них
Аж поки клин у білих хмарах зник:
– Прощайте, вас чекатиму й весни.
Хай буде шлях завжди для вас ясний! (2р.)
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890288
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2020
Мені наснилась доля України
Від предковіччя і до наших днів.
Там кров і смута, і важкі руїни,
І ці останні жертви у війні.
Там сивина синів двадцятирічних,
Здобута ними спішно у бою,
Що піднялися в небеса навічно,
Хто волю захистив мою й твою.
Там біль вдови, сльозою щедро вмитий,
І пісня недоспівана бійця,
І серце матінки, що буде вже кровити
До днів останніх, до свого кінця.
Той біль, як свій, я притулю до серця,
Адже не маю права обминуть,
Згорьованій вклонюся низько неньці
І з нею проклинатиму війну.
26.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2020
Покотився день у синій вечір
З оберемком радості й тривог,
Прихопивши сни (то для малечі),
І безсонну нічку (лиш для двох).
Котиться й життя отак людини
Не завжди по рівному путі,
В пошуках для себе світлоднини,
Місця свого в вічному бутті.
21.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2020
Хіба буває щастя зайвим там,
Де вони вдвох його ледь пригубили,
Коли зустрілась їм любов свята,
Котра їх зовсім іншими зробила?
Тоді їм виклик кинуло життя:
Одна на двох повинна бути доля,
Не можете ви жить серед сміття,
А мусите відкинути утому.
Цьому назустріч довго ви ішли,
Стрічались бездоріжжя й перепони,
Поки стежину цю собі знайшли,
Котра підвладна зрячому й сліпому.
Це стежка від душі і до душі,
Устелена не завжди килимами.
Коли, здавалось, люди геть чужі
За руки одне одного тримали.
І хай же небо допоможе їм
Сімейну хату врешті збудувати,
Єднаючи стежки життя свої,
Навчаться щастя з почуттів кувати.
27.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2020
Лягла й мені вже осінь на плече
І сонцю посміхнулась сивооко.
Ріка життя мого пливе-тече,
Хоча були і повені широкі...
Я ж вийшла вже на фінішну пряму –
Свою дорогу впевнено долаю,
Що доля посилатиме, прийму,
Адже святий обов’язок я маю:
Бути людиною сьогодні і завжди,
В негоди час і у погожу днину,
Потік випробувань перемогти,
Бо я – людина.
Хай шкіряться у недругів роти,
Що плин вартують мій на кожнім кроці,
Дорогу не дозволю скоротить,
І доля буде на моєму боці!
17.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2020
Без касок захисних, бронежилетів,
Без рюкзаків і навіть без чобіт
Йшли проти ворога студенти і поети,
Не знаючи, чи матимуть обід.
Ішли вони навстріч уласній долі
Проти Москвою куплених рабів,
За Україну йшли вони, за волю.
Їм ворог стрівся з «Градом». Бач, «забрів»…
Така була війни цієї правда,
Такими уступили і в бої.
Та уніформа ні, не для параду,
Та духом вони всі були свої.
Шість років для війни – це забагато…
Скалічених, загиблих – тисячі…
А скільки туги у матусі в хаті,
Де полум’я не згасло ще свічі…
Коли ж сьогодні дехто нарікає,
Мовляв, давно втомились від війни,
Мені слова ці надто душу крають:
Не українці, все-таки вони!..
27.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020
[b]25.09.2020. у Чугуєві під час авіакатастрофи Ан-26 загинуло 26 людей, з них 19 курсантів Харківського Нац. Університету Повітряних сил ім. І. Кожедуба.[/b]
Вони злетіли в небо назавжди…
Веселі, молоді, мов соколята.
Хоч долі їх також були крилаті,
Не знали, що так близько до біди.
І раптом… вибух і… вогненний смерч
Зжирав тіла живими, пестив муки…
З землею малював синам розлуку…
Невже сиділа поряд з ними й… смерть?!
О Боже, як це горе пояснить?
Чому їм доля обпалила крила
І двері в вічність рано їм відкрила?
Чому ужинок був такий рясний?!
Їх двадцять шестеро попрямувало в рай.
Залишився один… О, як же мало!
Чи вберегла його молитва мами?
Одягся в траур Український край!
В інеті ж – їхні фота, де вони
Дарують посмішки (не знали, що востаннє,
Що мітку чорну кожен з них дістане
Життя закінчить рано, без війни)…
26.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020
Коли в осінню сонцесяйну пору
Я забреду у придеснянський ліс,
Обов’язково звірів стріну нори,
Гурт білоногих молодих беріз.
І вкотре замилуюсь дивокраєм:
Он дуб стоїть поважний, геть старий,
На гіллі в нього тиша спочиває.
Комар заснув під зморшками кори.
І тільки день навколо аж гарцює –
Танцює з літом бабиним в танку!
А мо’, то осінь так мене віншує,
Даруючи мережечку легку?!
26.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020
Плине над землею буйноквіта
В сонячному човнику весна.
Запросило в гості її літо,
Зачекалась голуба Десна.
Веснонька ж у вишиванці пишній
Посміхнулась літечку й Десні,
Сонцю простягла в долонях вишні,
Місяцю – пташині всі пісні.
Та й лишилась квіточкою в літі,
Щоби край собою чарувать,
Сонцем зацілована й зігріта.
Скільки ж буде літечко тривать?
22.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020
Стеле осінь пишні килимочки,
Щоби м’яко спалося зимі.
Перший сніг зустріне вона мовчки.
Небеса опустяться сумні.
Та поки що дивом вона квітне!
Скільки ж вона має кольорів!
І хоча погода вже не літня,
Сонце ще привітне угорі.
Кремезні дуби, мов дідугани,
Крекчуть, бо не хочуть ще зими.
Бурштином розбагатіла гама,
Поки день осінній не втомивсь!
22.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2020
Я знаю Україну достеменно.
Не збоку знаю – знаю у лице,
І повторюсь, можливо, вже у-енне:
Земля мого коріння й плоду це.
Я знаю і людей її, й код-мову,
І тугою народжені пісні.
В них оживає Україна знову.
Для тих пісень і небеса тісні.
Я знаю, скільки має вона болю,
Коли втрачає сина чи дочку
У боротьбі за гідність і за волю.
Чи ж можна не любить її таку?!
Я знаю, як любив її Шевченко,
Як віру в неї словом сповивав,
Бо в світі лиш одна буває ненька –
Це не мої – Всевишнього слова.
Я знаю Україну не з примусу,
А так, як і належиться дочці,
Й пісні свої я їй співати мушу –
Початок їх у мами молоці.
Я знаю Україну й цим пишаюсь,
І легко впізнаю її портрет,
Я говорю із нею теж віршами,
Хоча звичайна жінка – не поет!
20.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2020
[b](До презентації моєї поетичної збірки «Крізь гул століть»)[/b]
Спішу в куточок раю на землі,
Який колись обрав сам Коцюбинський.
Тут особливо піють солов’ї,
І до небес Господніх близько-близько.
Так, справжній рай, що кличе в гості нас,
І вже собі відмовити несила:
Казковий взимку і у літній час.
А восени! Погляньмо, як красиво!
Ось квіти водять власний хоровод,
А он і сад скидається на Божий,
Повітря зіткане із кисню і тривог!
Вдихнімо його глибше, друзі, кожен!
Садиба голоси ще береже.
Чи чуєте ці потаємні звуки?
Четверте покоління тут жиє.
(Гніздечко стережуть вже праонуки).
Це саме тут при світлі каганця
Народжував митець свої шедеври.
Чи з волі то Небесного Отця
Вросли вони в літературне древо?!
Лунає у свята церковний дзвін
Той, що будив митця натхненне серце.
Вони і зараз поряд: церква й він,*
І музика життя його, мов скерцо!
28.08.2020.
* – погруддя Михайла Коцюбинського на подвір’ї садиби.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020
Заблукала осінь у долину,
Сонцем посміхнулась до людей:
– Що то? Флейти ніжні переливи?
– Ні, хтось літо бабине пряде.
Підхопив мереживо на руки
Вітерець і вдаль його поніс,
Щоб ніхто в житті не знав розлуки,
Не минув і молодих беріз.
Запишались кетяги калини –
Розімліли під ясним теплом.
Вись поранив окрик журавлиний:
Зачепило білу нить крило.
21.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020
Останні птахи в вирій подалися.
Стривожене услід летить «уже?!»
Осіння ватра запалила листя,
Лиш мох лежить м’яким товстим коржем.
Вітри осінні струни напинають,
На них сліди останнього тепла,
А марево ставочки пеленає.
Схолола після літечка земля.
Глянь, як причілок неба багряніє,
Чи в осені позичив теж краси?
Заснули трави, ніби заніміли,
У пелюшках вечірньої роси.
Мені здалось, я в осені в долонях,
Ловлю «курли» останнє журавлів,
Згинаюся покірно у поклоні
Перед красою рідної землі.
19.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2020
Стрілась осінь на моїй стежині
І у ліс за руку повела.
Очі в неї сині – із ожини,
За плечима – жовті два крила.
Ніжно-калиново посміхнулась,
Підморгнула сонячно мені
І у вечір синій повернула,
Там де небо в зорянім зерні.
А як ніч застряне в тих тенетах,
Домалює місяця ріжок,
Зачарує казкою поетів,
Музам їх настеле ще стежок.
Допишу і я пісень куплети,
Поскладаю вірші у стіжок.
22.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2020