Ганна Верес

Переклад вірша Георгія Данка «Журавлі»

А  там,  за  перелеском,
В  синеющей  дали,
Высоко  в  поднебесье
Летели  журавли.

Покошенные  травы
Глядели  им  во  след…
То  сказка  или  правда,
То  было  или  нет?

И  всюду,  где  б  я  ни  был,
Курлычащий  тот  клин
Напоминал  мне  жизни
Ввысь  рвущийся  трамплин.

Он  рвался  к  солнцу,  к  небу,
Горел  в  лучах  зари…
Эх,  вот  сейчас  и  мне  бы,
Как  эти  журавли!

Переклад  Ганни  Верес  (Демиденко).
А  там,  де  ліс  кінчався,
У  синій  далині,
У  небеса  піднявся
Клин  сірих  журавлів.

Покошені  отави
Дивились  їм  услід…
Чи  казкою  те  стало…
Та  і  чи  був  той  слід?!

Усюди,  де  б  не  був  я,
За  мною  журів  клин,
Буває,  й  спогад  будить
Як  чую  їхній  крик.

Під  сонцем  він  у  небі,
І  в  променях  зорі…
Злетів  би  й  я  до  тебе
Й  поплив  між  журавлів!..
7.04.2016.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2020

З молитвою до тебе

10.03.2020.  великі  втрати  наших  воїнів:  3  загиблих,  9  поранено.  Загиблі  з  Вінницької  та  Кіровоградської  областей.

Не  сплять  цю  ніч  ні  Вінниця,  ні  Київ,
Не  сплять  Одеса,  Кропивницький,  Львiв,
Бо  воi  нашi  впали  не  на  килим...
То  смерть  пiдряд  iх  косить  кiлька  днiв.

Невже  тобі,  о  Господе,  не  шкода
Синів  і  дочок,  їхніх  матерів,
Вони  ж  осердя  нашого  народу,
Шматочок  серця  в  кожного  згорів?

Невже  молитви  не  доходять  наші,
Що  ти  в  земнім  житті  їх  не  вберіг?
Чому  не  спиниш  кровожадну  Рашу?
Чи  це  покара  нам  за  якийсь  гріх?

Питань  до  тебе,  Боже,  більш,  ніж  треба:
Коли  ж  із  душ  ми  вижнем  полини?
Укотре  ми  з  молитвою  до  тебе:
Спини  вогонь  і  розбрату,  й  війни!
10.03.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2020

Розсудить час

10.03.2020.  великі  втрати  наших  воїнів:  3  убитих  і  8  поранено.

І  знову  бій…  І  знову  кров…  Рікою…
Вона  вже  пів  Донбасу  залила.
Не  зна  історія  ще  випадку  такого,
Щоб  вільно  дихать  Раша  нам  дала.

Диктуючи,  кого  й  за  що  любити,
Ще  й  зброю  випробовує  на  нас,
Кацапія  уміє  так  ганьбити,
Що  «вата»  словоблудством  упилась.

То  мова  українська  не  така  їй,
А  чи  Бандера  навіває  страх,
Жовто-блакитний  стяг  і  гімн  лякає.
Вся  Україна  в  траурі  й  хрестах.

Усе  частіш  до  думки  я  схиляюсь,
Чи  вартий  тих  життів  людських  Донбас,
Котрий  у  більшості  ненавидить  всіх  нас?
А,  може,  я,  як  мати,  помиляюсь?
Гадаю,  Бог  розсудить  нас  і  час!
10.03.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2020

Струну весняну в серці розбуджу (Слова для пісні) *

Земля    під    снігом    ще    відпочивала,
Та    мріяла    про    сонячну    весну,
А    та    вербові    віти    простягала
Й    мені    послала      думу    навісну.
Приспів: Щоб    милувалися
У    світлих    мріях-снах,
Щоб    сподівалися,
Що    прийде    знов    весна,
Вже    зачекалися
І    сонця,    і    тепла,
А    просиналися,
То    ще    зима    була.
Думки    ті,    мов    намисто,    нанизаю,
Промінням    теплим    бережно    зв’яжу,
Красу    природи    і    любов      пізнаю,
Струну    весняну    в    серці    розбуджу.
Приспів. Щоб    милувалися
У    світлих    мріях-снах,
Щоб    сподівалися,
Що    прийде    знов    весна,
Вже    зачекалися
І    сонця,    і    тепла,
А    просиналися    –
То    вже    весна    була.
І    серденько    з    тривогою    зустрілось,
Верби    відчувши    гіллячко    тонке,
Кохання    в    ньому    раптом    розгорілось,
Нестримне,    дивовижне    і    палке.
Приспів (Той    же)

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2020

Жінка-мати

Любов  і  сльози,  й  щастя  диво-смак  –
Всього  мені  пізнати  довелося:
Була  і  серед  літечка  зима,
Котра  сніжком  упала  у  волосся.

І  мед  кохання,  й  гіркоту  розлук
З  келиха  долі  сміло  пригубила,
Пізнала  біль  і  материнських  мук,
Та  все  одно  життя,  людей  любила.

Чекати  вміла  свята,  ні,  весни
В  душі,  в  природі.  Вчилася  сприймати
Смак  неповторності,  німої  новизни,
Бо  розуміла,  що  я  жінка-мати.

Здається,  Бог  призначив  таку  роль:
Зміцнити  дерево  і  крону  свого  роду.
Лиш  мати  знає  код  той  і  пароль,
Щоби  на  гіллі  зав’язатись  плоду!
10.03.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2020

А як весна загляне

Дивно  регоче  вітер
В  віхолу  у  трубі,
Гнуться  й,  мов  скачуть,  віти,
Стали  якісь  рябі.
Виють  дерев  верхівки,
Заткані  небеса,
У  снігових  криївках
Мишки  тамують  страх.
Мерзлі  грудки  під  снігом
М’ячиками  лежать,
Їм  давно  не  до  сміху  –
Виспатися  спішать.
Хай  до  весни  далеко,
Поки  лежить  зима,
Тепло  їм  там  і  легко  –    
Краще  уже  нема.
А  як  весна  загляне
На  снігові  поля
І  лісові  поляни,
Враз  оживе  земля.
Й  віти  бадьорі  стануть,
Пахнутимуть  бруньки,
Легко  під  небесами
Будуть  пливти  хмарки.
Груддя,  щоби  напитись
Теплих  весняних  вод,
Стане  в  ріллі  топитись.
Радий  весні  й  народ.
28.11.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2020

Сніги зійшли. Дрімає ще земля

Сніги  зійшли.  Дрімає  ще  земля,
Немов  чекає,  хто  її  розбудить.
Ще  й  сонечко  не  дуже  звеселя,
Хоч  добре  знає,  влада  чия  буде.

А  як  весна  розбурканим  крилом
Змахне  над  України  рідним  краєм,
В  гаю,  що  притулився  за  селом,
Полине  пісня  аж  до  небокраю.

Заполонить  той  голос  небеса
(Ту  першу  пісню  поведе  вівсянка),
Й  душа  людська,  неначе  воскреса,
Вона  тепер  весни  є  полонянка.

І  гай,  немов  орган,  співа-дзвенить,
Під  ноги  стеле  перші  квіти-трави,
Сміються  сонця  променям  вони
І  навіть  дуба  кореням  корявим.  
13.10.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2020

Калинове гроно (Слова для пісні)

1.Вогником    червоним
Кущ    рясний    цвіте,
На    калини    грона
Білий    сніг    іде.
Калинові    віти,
Зіткані    з    журби,
Колисають    вітер,
Що    злетів    з    верби.

Калинове    гроно
Під    сніжком    горить,
Мов    сльозинку    зронить,
Ягідку    згори.
Капала    краплина
На    холодний    сніг,
Серце    розтопила,
Щоб    кохати    зміг.

2.Квіти    малиново
На    снігу    цвітуть.
Щастя    калинове
Чи    не    на    біду?
Падають    червоні
 Крапельки    до    ніг,
Ніжно    їм    говорить
Безголосий    сніг:

«Подаруй,    калино,
Ягідку    ізнов,
Я,    хоча    й    загину,    
Знатиму    любов.»
І    цвіте    калина
Під    сніжком    вогнем    –
Ця    краса    в    долині
Звабила    й    мене.
18.01.2014.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2020

Десна вночі

Позіхали  віти  жовторунно,
Поки  їх  здолали  тихі  сни.
Я  в  думки  геть  сиві  загорнула
Шепіт  хвиль  невтомної  Десни.

Блимають-срібляться  диво-блесна  –
То  танцюють  зорі  свій  «гопак».
Щука-полювальниця  десь  плесне.
Берег  пріллю  зовсім  ще  не  пах.

Верби,  мов  у  вічному  поклоні,
Опустились  низько  до  води.
Вирвались  думки  мої  з  полону:
Місяць  в  водах  ще  дин  народивсь.
6.03.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2020

Їхав козак через долину (Слова для пісні)

Їхав    козак    через    долину
Та  й    зупинився    край    води.
Дівочий    голос    звідкись    линув:
– До    мене,    милий    мій,    зайди!

Козак    коня    прип’яв    до    груші,
На    голос    ніжний    поспішав.
Серця    з’єднали      їхні    й      душі    –
Пили    кохання,    мов    з    ковша.

Та    раптом    шабля    обізвалась
Ще    й    шапка    із-під    голови:
– В    коня    вуздечка    перервалась,

Біжи    мерщій,    коня    лови.

Козак    догнав    коня    швиденько,
Згадав    про    друзів    і    про    Січ,
Про    Україну,    милу    неньку,
Й    помчав    по    вранішній    росі.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2020

Їхав козак раненько з Січі (Слова для пісні)

Їхав    козак    раненько    з    Січі,
А    навкруги        лиш    степ,    трава.
Свій    голос    він    возив    на    Віче,
Де    обиралась    булава.

Їхав    козак    опівдні    з    Січі,
Навколо    розлились    жита.
Над    ним  високе    небо  вічне,
Орел    до    сонця    долітав.

Їхав    козак    під    вечір    з    Січі,
У    ліс    заїхав    сам-один.
Стрілець    коня    його    скалічив,
Той    потонув    у    свіжий    дим.

За    козаком    сумують    дома,
Давно    чекають    із    путі.
Приніс    козак    страшенну    втому,
Й      сідло    з    вуздечкою    тоді.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2020

Смерекові Карпати (Слова для пісні) .

1.Смерекові    Карпати.
Вас    ні    з    чим    не    зрівняти.
Буки    тут    і    ялини
У    ранковій    росі.
Україна,    як    мати,
Здатна    все    подолати,
Її      гори    й    долини
Заніміли    в    красі.

2.Душу    заполонили
І    ліси,    й    полонини,
Де    ревли    й    шепотіли
Водограї    щомить,
Щоб    Донбас    і    Карпати
Небесами    обняти
Й    кожне    серце    раділо,
Коли    Тиса    шумить.                          
22.08.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2020

Заблукала душа

Заблукала  душа  в  тенета…
Ба,  не  зчулася,  і  коли.
Тож  ослабло  крило  для  злету.
Не  туди  і  думки  вели.
Виривалась  вона  щосили,
Рятувалася,  як  могла.
Це  душа  була  її  сина,
Що  до  прірви  його  вела.

Мозок  рветься  в  матусі  й  серце:
«Як  же  бути?  Її  ж  дитя!..
Маю  бути  за  нього  в  герці.
Мо’,  й  своє  покладу  життя».
6.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2020

Навіки старший сержант

Володимиру  Черненку  з  Новгород-Сіверського  (28.01.1995-3.03.2020)
(Посмертно)

Воїн  цей  25  лиш  мав,
Серденько  у  бою  спинилось…
Утікала  уже  зима.
Третє  березня  зажурилось.
Справжній  воїн  і  чоловік
Впав  за  нас  і  Вкраїни  волю…
Справжній  воїн  і  чоловік!
25  -  закороткий  вік...
Чом  же  зрадила  його,  доле?

Він  пізнав  до  землі  любов
І  беріг  її,  мов  святиню,
Та  солдата  покликав  Бог…
Як  же  матінці  без  дитини?
І  мої  очі  теж  не  сплять…
Важко-тяжко  у  це  повірить…
Він  прожив  тільки  25…
Хто  ж  так  мало  йому  відміряв?

Вдягся  в  траур  знов  Сівер-край,
Ба,  не  вперше  сльозою  вмився…
Боже,  ворога  покарай,
Цей  синочок  за  волю  бився!..
4.02.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867026
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2020

Ой, піду я у ярочок (Слова для пісні)

Ой,    піду    я    у    ярочок,
Там    біжить    швидкий    струмочок,
А    вода    в    нім    чиста-чиста.
І    так    всюди    урочисто.
Приспів: А    струмочок,    а    струмочок
Забавляє    своїх    дочок:
І    вербицю,    і    калину,
Ще    й    прекрасну    тополину.
А    струмок    біжить    швиденько,
Забавля    моє    серденько,
І    вербиченьку,    й    калину,
І    прекрасну    тополину.
Ой,    піду    я    у    ярочок,
Там    росте    міцний    дубочок,
Крону    вітру    підставляє,
З    сонцем,    небом    розмовляє
Приспів. (Той    же)
Ой,    піду    я    у    ярочок,
Де    біжить    струмок-дзвіночок,
Всі    вмиваються    росою,
Замилуюсь    їх    красою.
Приспів: Ой    струмочок,    ой    дубочок,
Полюбив    я    вас    і    дочок:
І    вербиченьку,    й    калину,
Ще    й    прекрасну    тополину.
А        струмок    біжить    швиденько,
А    дубок    росте    рівненько,
І    вербиця,    і    калина,
Ще    й    прекрасна    тополина.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2020

Слався, земле (Слова для пісні)

1.Заколисаний    піснею
Зачарований  запахом
Край  дивився  замислено
І    чекав,    все    чекав…
Та    тенета    ті    тріснули
І    імперії    спалахи  
Від    братання    стомилися.
Лиш    народ    не    зникав…

2.Оповитий    легендами,
Він    вербу    із    калиною,
Рушники    з    чорнобривцями
У    піснях    освятив.
Слався,    земле,    лелеками,
І    полями,    й    долинами,
Кришталями-криницями.
Йди    у    вільні    світи.

3.Мій    народе,    не    скорений
Ні    вітрами    історії,
Ані    зрадами-болями,
Шлях    твій    буде    твердий.
Пам’ятай    власні    корені
І    гордися    просторами,
І    полями    просторими,
Сміливіше    іди!

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2020

Я спішу до криниці

1.Я    спішу    до    криниці,
Що    видніє    в    долині,
Щоб    набрати    водиці
Й    напоїти    калину.
Та    криниця    глибока,
В    ній    вода,    як    сльоза,
Та    долина    широка,
Поспішу    розказать.
Приспів: –  Де    вода,    там    калина,    –
Я    повторюю    знов,
–  Де    козак,    там    дівчина,
А    між    ними        любов.
Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ла,
Ла-ла-ла-ла-ла-ла.
    Де  козак,    там    дівчина,
А    між    ними      любов.
2.Заглядаю    в    криницю
І,    як    в    дзеркалі,    бачу
Унизу    на    водиці
Личко    миле,    юначе.
Два    портрети    дивились
З    глибини    із    води.
–  Може,    ноги    стомились,  
Коли    йшов    ти    сюди?
Приспів. (Той    же).
3.–  Я    прийшов    до    криниці,
Що    видніла    в    долині,
Щоб    напитись    водиці
Й    напоїти    калину.
Поки    вдвох    поливали,
І    дівчина,    й    козак,
Народилось    кохання,
Та  не  сміли  сказать.
Приспів. (Той    же).
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2020

Сьогодні наше все село гуляє (Слова для пісні) .

1.Сьогодні  наше  все  село  гуляє,
Адже  прекрасне  свято  воно  має,
Тож  веселиться,  скаче  і  гуде,
Бо  особливий  в  нас  сьогодні  день.
І  люди  тут  із  кожного  двора,
Й  щебече  радо  наша  дітвора,
І  на  душі  у  кожного  святково,
Й  тіснішим  стане  наше  дружне  коло.
Приспів:
І  вже  нехай,  нехай  не  полиша
Нас  солов’їна  трепетна  душа,
А  хто  з    нас  душу  справді  таку  має,
Нехай  танцює  з  нами  і  співає.

2.Нехай  лунає  пісня  солов’їна
І  розквітає  рідна  Україна,
А  в  ній  маленьке  приміське  село,
Щоби  жило,  трудилось  і  цвіло.
Нехай  нам  сонце  радість  посила
І  дітвори  іще  на  пів  села,  
Нехай  вона  здорова  підростає,
І  жити  будем  років  хоч  до  ста.
  Приспів. (Той  же)
1.10.2013.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2020

Незабудки (Слова для пісні) .

1.Дрібненькі    синьо-сині    незабудки
Вмостились    при    самісінькій    межі.
Щоранку    світле    сонечко    їх    будить,
Бо    квіти    ці    для    нього    не    чужі.
Приспів:
Ти    незабудку,    незабудку    не    забудь,
Якщо    захочеш    у    житті    щасливим    буть,
Бо    незабудка    –    неба    й    сонечка    дитя,
Отож    люби    її    до    самозабуття.

2.Нехай    дрібні,    та    сонця    вони    діти,
Кохані    й    рідні,    як    мале    дитя,
Й    так    хочеться    їх    бачити    й    радіти,
І    пам’ятати    все    своє    життя.
Приспів.

3.Їх    недарма    назвали    незабудки,
Бо    хто    їх    бачив    у    житті    хоч    раз,
Той    ніжний    колір    неба    не    забуде,
Їх    сині    очі    дивляться    на    нас.
Приспів.
25.10.2013.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2020

Пісня про Україну (Слова для пісні) .

1.Де    синіють    Карпати
Й    гомонять    водоспади,
Море    там    смерекове
До    небес    піднялось.
То      моя    Україна,
Ніби    мати    єдина,
У    вінку    колосковім.
Там    добро    збереглось.

2.Це    моя    Україна    –
Сторона    солов’їна,
Грають    хвилі    Дніпрові
І    шумують,    і    б’ють.
Це    моя    Україна    –
Ясноока    царівна,
Де    веселки,    мов    брови,
Із    Десни    воду    п’ють.

3.Там,    де    море    чорніє
І    Дністер    не    міліє,
Де    гаї    і    долини,
Терикони    й    ліси    –
Це    моя    Україна,
Незалежна    і    вільна,
Тут    верба    і    калина,    
І    пісень    голоси.
25.09.2014.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2020

Батьківська хатина (Слова для пісні) .

Батьківська  хатина,
Де  бузковий  цвіт,
Крик  і  крок  дитини
Там  стривожив  світ.
Там  молитва  мами
З  зерен  доброти.
Батька  вже  немає,  
Та  живі  сліди.

Батькова  хатина
Серце  зігріва,
Я  вже  не  дитина  –
З  дітками  вдова.
М'ята  і  барвінок
П'ють  зі  мною  сум,
Я  ж  кохання  вірне
У  душі  несу.

Батьківська  хатина
В  світі  лиш  одна,
Що  збира    родину
І  серця  єдна.
Коси  хоч  не  білі  –
В  пасмах  сивини,
Й  душі  загрубілі  –
У  шрамах  війни.
6.05.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2020

А рана ще жива…

Принишкли  зорі.  Місяць  ледь  пливе
Повільно  й  тихо  по  нічному  морю.
І  тільки  сич  кричить,  немов  зове
На  двір,  на  хату  непоправне  горе.
Той  крик  об  гілля  дуба  розбивавсь,
Його  осколки  все  ж  ятрили  душу.
За  хмару  круторогий  заховавсь,
Я  ж  ту  пташину  слухати  все  мушу.
Й  так  хочу  запитати  у  сича,
Чому  обрав  він  нашу  деревину,
Може,  тому,  що  дуб,  немов  зачах,
А  може,  маю  я  якусь  провину?
Та  говорити  сич  таки  не  вмів  –
Лиш  нявкнув  та  й  подався  нишком  далі.
Він  відвернути  горя  теж  не  міг,
Й  душа  його  також,  мабуть,  страждала.

Вже  час  мені  підходив  народить,
Пізнати  вдруге  материнське  щастя,
Спромігся  Бог  мене  нагородить
Бідою  в  сина…  Ні  одне  причастя
Не  увінчались  успіхом  тоді,
Ані  молитви,  ані  лікування…
Холонув  сина  мозок  у  воді  –
Тремтіла  під  пташине  я  кування.
Його  життя  –  страшних  три  роки  мук,
Без  вихідних,  без  днів  перепочинку…
І  ось  останній,  ледь  вловимий  звук,
І  напівмертва  стомлена  сльозинка…

Пройшли  роки,  а  рана  ще  жива,
Болить,  при  згадці  заблищать  і  очі,
Не  скроні  вже  біліють  –  голова,
Недоспані  взнаки  даються  ночі…
Коли  я  чую  віщуна-сича,
В  душі  враз  починає  холодіти,
Хай  крики  ті  на  горе  не  звучать.
Нехай  живуть  щасливо  й  довго  діти!    
8.03.2013.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2020

Воскресне Україна

Там,  де  Дніпра  могутня  течія,

Два  береги  хвилює  України,

То  все  моїх  прапрадідів  земля,

Котру  сам  Бог,  мабуть,  благословля,

І  в  пісні  оспівала  Чураївна.


Початок  звідси  нашого  путі,

Якому  не  одне  тисячоліття.

О,  скільки  ж  знала  ця  земля  катів!

Дорожчого  ж  немає  у  житті,

Ніж  України  неньки  розмаїття.


Хустину  чорну  й  досі  не  зняла

Знедолена,  та  горда  Україна.

Рука  ж  імперська  Крим  наш  відтяла,

Донбасу  пів  із  розуму  звела,

Але  воскресне  матінка  з  руїни!
29.02.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2020

Ой, то не лебеді – весни (Слова для пісні)

Ой,  то  не  лебеді  –  весни
В  повені  білій  садів,
В  сивих  життя  перевеслах
Клин  моїх  років  летів.
Запах  любистку  і  м’яти
Ледь  доганяв  його  лет,
Я  і  бабуся,  і  мати…
Хтось  величає  поет…

Світлом  любові  зігріта
Вірші  низає  душа,
Ніби  боїться  зміліти,
Жити  й  творить  поспіша.
Стали  й  зимі  посміхатись
В  іній  закуті  слова,
В  барвах  осінніх  купатись,
Літнім  теплом  зігрівать.

Ой,  то  не  лебеді  –  весни
Плинуть,  верстаючи  час,
Й  далі  дитинства  воскреслі
Заколисали  печаль.
І  ожили  мимоволі
Кращі  життя  сторінки,
З  житечком  стиглим  у  полі
Схожими  стали  роки.
27.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2020

Доля слід вимережує (Слова для пісні)

)
Стежка,  виткана  росами,
Мене  в  осінь  веде
Із  дощами  й  морозами,
Де  коротшає  день.
Пробіжуся  я  стежкою,
Під  роками  прогнусь,
Сивиною-мережкою
Зацвіту-приберусь.

Доля  казкою  сивою
Вимережує  слід.
Десь  була  я  щасливою,
Десь  радів  мені  світ.
Не  завжди  небо  зоряне
Посміхалось  мені,
Та  була  я  нескорена  –
Серця  жар  пломенів.

На  побачення  з  юністю
Поспішаю  я  знов,
Щоб  напитися  мужності,
Вкотре  стріти  любов.
Знову  щоб  закохатися
В  срібнодзвони  роси
І  собі  в  цім  зізнатися:
Я  в  полоні  краси!
4.10.2019.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2020

У вирій зібрались лелеки (Слова для пісні) .

У  вирій  зібрались  лелеки.

Світ  мовчав…          3р.

Прощально-тривожний  їх  клекіт

Зазвучав…                      3р.


Увись  піднялися  лелеки

Світ  стрічав…            3р.

Дорога  їх  кличе  далека,

Мов  прочан…            3р.


Неначе  завмерли  лелеки,

П’ють  печаль…            3р.

Повис  до  весни  їхній  клекіт

На  плечах…                    3р.


Їх  клин  в  високості  ледь  мріє

У  очах…                                3р.

Надія  серця  тільки  гріє  –

Не  печаль………...3р.


Лякали  гніздо  завірюхи

Зазвичай…                              3р.

Вітри  і  дощі  воно  слуха…

Жде  ключа…                      3р.
7.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866381
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2020

Ранок на морі

Ще  вітер  спить  –  не  напина  вітрила,
І  в  морі  мов  поменшало  води,
А  уночі  ревло,  гуло,  бурлило…
Хтось  навіжений  хвилями  котив.
Та  далина  раптово  запалала  –
То  сонце  випливало  із  води,
Повільно,  величаво  виринало.
Вогонь  той  знову  море  розбудив.
2.07.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866376
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2020

Ганні Дроботущенко (Колезі по перу з Ічнянської

Я  збірку  Ганни  просто  проковтнула.

Поезія  в  ній  ллється  джерельцем.

Дитинством  вона  й  юністю  дихнула,

І  краєм  рідним.  Як  важливо  це!


Минувшина  у  ній  і  те,  що  нині,

Й  кохання  щирого  в  безсмертя  слід.

В  ній  те,  без  чого  не  живе  людина,

І  навіть  холоднішим  стає  світ.


Пила  я  жадно  з  віршів  насолоду,

Немов  цілющий  чарівний  нектар.

За  слово  Ваше  дякую  і  вроду.

Хай  доля  більше  нанизає  літ!
5.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2020

Зимова казка лісу

Боки  в  ведмедя  від  лежні  зболіли,

Мороз  і  сніг  іще  не  допікали,

Та  все  частіш  мережив  гілля  іній,

Покректували  сосни  під  шапками.

Боялись  миші  висунути  носа,

Щоб  очі,  не  дай,  Бог,  не  осліпити

Тим  сяйвом,  що  від  сонця  на  морозі,

І  на  снігу  застигли  цілі  плити.

Тому  руда  й  слідів  не  залишала,

Шукаючи  для  себе  провіанти,

А    зайчики    злилися    із    кущами  –

Немає,  бач,  в  них  інших  варіантів.

Підпер  рідке  повітря  лось  рогами,

Широкогрудий,  −  гордість  цього  лісу.

І  розлилися  кольорові  гами…

Не  випить  казку  цю  зимову,  звісно.
15.02.2013

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2020

Не можна це забувать

Життя  триває…    Рвуться  обеліски
У  світлу  і  високу  неба  синь.
І  шепчуться,  й  хвилюються  берізки,
Адже  під  ними  чийсь  коханий  син,
Що  у  війну  обув  солдатський  чобіт,
Узяв  солдатську  ношу  нелегку,
Віддав  життя  своє,  взамін  –  нічого…
Чи  мріяв  він  про  доленьку  таку?

Чи  не  забудуть  люди  його  подвиг,
Заради  чого  йшов  він  воювать,
І  де  зробив  солдат  останній  подих?
Не  можна  це,  не  можна  забувать!
28.05.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2020

Я думаю

Коли  стою,  було,  я  біля  п’єдесталу
Й  бачу  Леніна  руки  у  даль  указ,
То  думала:  а  чи  хотів  він,  щоб  стріляли,
Найкраще  гілля  для  плодів  пиляли
У  той  страшний  репресій  дикий  час?
Питання  із  питань!  Ну,  що  тут  скажеш?
А  відповідь  на  це  є  у  твоїх  руках:
Чи  то  чекати  будеш,  поки  Бог  накаже,
Чи  власний  розум  щось-таки  підкаже,
Щоб  жах  не  повторився  цей  в  віках.

Не  хтіла  й  «правди»  комуняк  я  слухать,
Бо  різна  є  вона  в  народу  і  у  них.
Від  неї  нудить,  іноді  страшна  задуха:
Щоб  чоловік  боявсь  чужого  вуха,
У  мирний  час  щоб  безвісти  ізник?!
Щоб  не  рубалось  зріле  вже  коріння,
А  зріс  у  Україні  пишний    сад,  
Я  думаю,  що  прийде  вже  прозріння,
Що  не  пропало  гідності  насіння,
Його  поллють  не  сльози  вже  –  роса.
25.10.2012.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2020

Пісня про кохання

В  кожного  своя  пора  кохання  –

Часто  незабутня  і  свята,  

Й  серця  особливе  коливання,

Коли  в  драму  вже  перероста.  

Я  ж  співаю  пісню  про  кохання,

Вірне  й  посивіле  від  часу,

Котре  будить  в  серці  хвилювання,

А  в  душі  невимовлений  сум.


Все  було  тоді  не  випадковим,
 
Хоч  мороз  лютневий  лютував,

Щастя  свого  вдвох  знайшли  підкову…

Як  же  він  кохану  цілував!

Не  горіли,  а  зоріли  очі,

Дрібно  розсипавсь  дівочий  сміх…

Але  щастя  їх,  мов  хтось  зурочив,

Чи  захолодив  лютневий  сніг!


Бігло  їх  життя,  мов  бистрі  води,

Не  згубилось  те,  у  чім  клялись…

Грів  той  спогад,  як  «Люблю»  виводив

На  снігу  хлопчина.  Перший  лист…

Крізь  роки  несли  вони  надію,

Теж  крихку,  як  і  весняний  сніг.

Бачилися  двічі…  Як  раділи!

Оживав-дзвенів  її  знов  сміх.


Те  кохання  терміну  не  мало  –

Стало  оберегом  для  обох,

Та  хвороба  їй  крило  зламала,

Й  душу  стрів  її  у  небі  Бог.

І  його  давно  в  снігу  волосся.

Пара  є  і  діти  –  не  вдівець.

Лиш  кохать  так  більш  не  довелося.

З  іншою  ж  мав  стати  під  вінець.


Очі  ледь  присипані  золою,

В  них  кохання  вогник  не  погас.

«Доле,  чом  була  до  них  ти  злою?»  –

Хоче  запитати  і  Пегас.

Ніби  одинокий  дикий  лебідь,

Він  листа  її  бере  до  рук

І  тоді  зорю  шукає  в  небі.

Й  лине  між  серцями  перегук…
25.02.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2020

Зимовий сад

Як  засина  зимовий  сад
В  інеї  пишнім,
А  з  неба  пишний  снігопад
Сіда  на  вишні,
То  неповторна,  справді,  мить  –
Буває  рідко.
Хто  бачив  цю  красу  зими,
Став  дива  свідком.

А  сад  мовчить,  немов  завмер  –
Тишею  впився…
Чи  то  не  Бог  –  його  гример  –
Тут  опинився?!
2.09.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2020

Мліє тиша в саду осіннім

Мліє  тиша  в  саду  осіннім
Під  автографом  «листопад»,
Змовкли  окрики,  голосіння,
Та  дерева  іще  не  сплять  –
Тишу  слухають  напівсонні,
Килимочком  –  опалий  лист.
Мишка  вискочила  босоніж,
Та  не  так  уже,  як  колись.

Зирить  місяць  холодним  оком
І  на  мишку  ту,  і  на  сад,
Де  дерева  німі,  високі,
Зорі  яблучками  висять.
Мліє  так  лиш  осіння  тиша,
Чи  то  спить,  чи  то  теж  німа.
Чуєш,  як  вона  рівно  дише?
Скоро  збудить  її  зима.
6.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865952
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2020

В Чернігівській бібліотеці

Сьогодні  в  бібліотеці  ім.  М.Коцюбинського  відбулась  презентація  моєї  7-ої  збірочки  "Сповідь  душі".  

Важлива  зустріч  в  мене  відбулась
В  Чернігівській  міській  бібліотеці:
Маленьким  щастям  я  там  упилась
Під  звуки  дивовижно-ніжних  терцій.

І  очі  бачила  не  просто  глядачів,
А  тих,  хто  вміє  думати  і  слухать,
Кого  думки  тривожать  уночі,
Як  Україну  у  майбутнє  рухать.

Я  долі  вдячна  за  цей  світлий  день,
За  кожну  посмішку  у  бік  мій  нелукаву,
І  музі,  що  по  стежечці  веде
Мене  в  життя  змістовне  і  цікаве.  
24.02.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2020

Озвалось небо

Є  речі,  про  які  кричати  б  треба…
«А  ти  помовч,  –  озвалось  Боже  небо.  –
Затисни  біль  у  власнім  кулаці,
Бо  виграють  в  житті  лише  борці,
Котрі  холодний  мають  в  собі  розум,
Таких  ніхто  й  нічим  не  заморозить,
І  не  зламає  просто  так  біда.
Борець  такий  від  болю  не  рида,
А  йде,  розправивши  свої  уласні  плечі,
Знаходить  тепле  слово  для  малечі,
А  гостре  слово-зброю  ворогам.
Життя  таких,  як  мить  одна,  збіга.
29.11.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2020

Чи ж варто нам історію вивчать?

Історія  –  сувора  господиня
В  усі  часи,  на  всіх  материках.
Не  пробачає  зрадництва,  гордині,
А  іноді  й  на  суд  нас  виклика.
І  ходить  вона  часто  по  спіралі,
Щоб  висновки  уміли  ми  робить:
До  влади  тільки  гідних  обирали,
Щоб  згодом  не  потрапити  в  раби.
Історія  буває  й  надто  мстива
Отим,  хто  нехтує  її,  не  поважа,
І  покоління  не  одне  зростила,
Хто  згинув  від  російського  ножа.
Бувало,  й  гідних  не  пошанувала,
І  помилки  не  визнала  свої:
В  часи  ворожої  ординської  навали
Висмикувала  кращих  із  сім’ї.
Не  раз  вона  бувала  і  в  бувальцях  –
Героїв  не  оцінюючи  всіх,
Наказувала  строго  самозванців,
Клеймом  їх  нагороджуючи  «Гріх!»
Чи  ж  варто  нам  історію  вивчати,
Коли  йдемо  шляхом  випробувань?
ЗВИЧАЙНО!  Й  досвід  інших  позичати,
Й  про  прорахунки  теж  не  забувать!
20.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2020

Він… Вона… І листи… кохання

Є  кохання  коротке  й  вічне
Й  таких  прикладів  більш,  ніж  треба.  
Лиш  оглянься  навколо  себе.
Це  ж  кохання  також  незвичне.
Перше  в  них  воно  і…  останнє,
Мо’  ж  ,  тому  й  дороге  обом  їм,
Чи  то  послане  з  неба  Богом,
Чи  велінням  це  долі  стало?..

Він…  Вона…  Й  9  днів  знакОвих.
Пригубили  уперше  щастя…
А  воно,  мов  святе  причастя.
Смак  його  не  забуть  ніколи.

Він…  Вона…  Молоді,  вродливі…
І  кохання  їхнє  крилате.
Розлетілись…  Гірка  розплата?!
Ні,  бо  ж  душі  були  щасливі.  

Він…  Вона…  Й  півжиття  між  ними.
І  листи  –  не  десятки  –  сотні.
Пахнуть  нею  вони  й  сьогодні
І  зізнаннями  геть  рясними.  

Він…  Вона…  Й  вірність  лебедина.
Та  лебідки  душа…  на  небі.
Він  листи  її  п’є.  Потреба?!
Так,  хоч  зріла  давно  людина.

Він…  Вона…  І  з  листа  цитата:
«Мо’  ж,  хоч  тут  відшукаєш?  Мрію…
Молю  матінку  я  Марію.
Будем  наші  листи  читати!.»
20.02.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2020

Зацвіла моя осінь

Зацвіла  моя  осінь  сріблом
І  навідалась  до  чола.
Не  жила  я  одноосібно,
Хоч  коріння  моє  з  села.
Моя  осінь  мене  чарує,
Адже  квітне  вогнем  душа.
Не  сприймаю  життя,  як  гру,  я
Й  добре  знаю:  роки  спішать.

І  хоч  думи  маю  осінні:
Десь  солодкі,  а  десь  терпкі,
Ні,  не  схожі  на  голосіння  –
Непокірні  і  нелегкі.  
Я  люблю  свою  дивну  осінь,
Нескінченний  думок  потік.
Не  таврує  він,  а  підносить,
Тож  тікає  зажури  тінь.

Срібло  я  не  берусь  ховати,
Хоча  рясно  вже  розцвіло  –
Не  собою  боюсь  ставати
Й  не  зламалось  аби  крило.
19.02.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2020

Про людей щасливих

Є  люди  особливого  ґатунку,
Тому  життя  й  підніжки  ставить  їм.
Це  ті,  хто  напилися  волі  трунку
І  мають  погляди  на  все  –  на  все  свої.

«Щасливий  ти!»  –  захоплюються  ними,  –
Що  правду  вмієш  в  очі  говорить».
Та  хто  те  зна,  яка  душа  ранима
Й  яким  вогнем  вона  тоді  горить.

І  все  ж  вони  щасливі  таки  люди,
Бо  смак  пізнали  болю  і  тривог,
Пісним  життя  ніколи  в  них  не  буде  –
Їм  не  дозволить  скніти  навіть  Бог!
19.02.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2020

Плекаймо мову рідну

Плекаймо  мову  рідну,  ту  праотчу,
Якою  перші  вимовив  слова,
І  слово  перше  прочитали  очі,
З  якою  ти  людиною  ставав.
Плекаймо  мами  найніжнішу  мову,
З  якої  казка  й  правда  пророста
І  найдорожча  серцю  колискова  –
Твого  народу  пісня  це  свята.  

Плекаймо  ж  мову  і  дітей  навчаймо.
Цьому  зрадіє  і  твоя  земля.
Сьогодні  це  важливо  надзвичайно,
Адже  російська  –  то  «язик  Кремля»!
Плекаймо  мову,  що  звучить  пісенно  –
Її  мелодія  колише  небеса:
В  ній  шум  прибою  й  спокій  Наддесення,
І  України  вільної  краса!

Плекаймо  ж  мову  нашу,  українську,
Адже  вона  –  землі  одвічний  код,
Наш  оберіг  і  незбориме  військо,
Коли  її  шанує  весь  народ.
Плекаймо,  якщо  хочемо  свободи,
Плекаймо,  якщо  мрієм  про  добро,
Щоб  стати  нацією  –  не  лише  народом,
Щоб  нас  єднали  слово  і  Дніпро!
21.02.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2020

Вітри гудуть (Слова для пісні)

Вітри  гудуть,
Гудуть  вітри  історії,
Розносячи  ужинок  непростий.
Озвалися
Важким  далеким  стогоном
Козацькії  могили  і  хрести.

А  в  стогоні,
В  тім  стогоні  вчувається
Від  пращурів  мольба  і  заповіт:
«Коли  біда,
Біда  коли  стрічається,
Ніколи  свому  ворогу  не  вір!

Єднайтеся  ж,
В  кулак  один  єднайтеся,
Бо  сила  вимагає  протидій.
Ні  з  ким,  ні  з  ким
Ніколи  не  братайтеся,
Щоб  каяття  не  мучило  тоді!»
 
Гудуть  вітри,
Вітри  гудуть  історії
Крізь  темінь  закостричених  віків,
Розносять  на
Усі  чотири  сторони
Науку  наших  славних  козаків!
18.02.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2020

Марія (Присвячую Марії Личко)

Краса  і  сонце,  гідність  і  любов  –
Усе  у  цьому  імені  сплелося,
Саме  його  обрав  для  світу  Бог,
Як  для  життя  із  житечка  колосся.

Марія!  Скільки  в  імені  святім
Вмістилося  тепла,  добра  й  любові!
Воно  таке  ж  потрібне  у  житті,
Як  над  колискою  матусі  колискова.

В  іконі  Богоматері  святій
Вона  з  тобою  і  в  путі,  і  в  мрії,
Мати-заступниця  усім-усім  в  житті  –
Марічка,  Маша,  Машенька,  МАРІЯ!
17.02.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2020

О батьку мій! (Слова для пісні)

О  батьку  мій,
Початок  мій  від  тебе!
Це  з  тебе  моя  квітка  розцвіла.
Життя  сувій
Нам  простелило  небо
З  далекого  і  вільного  села.

О  батьку  мій,
Мій  рідний  і  єдиний,
З  зорею  ти  лягав  і  уставав,
Любив,  ліпив
Із  мене  ти  людину,
Хоч  був  скупий  на  похвали  слова.

О  батьку  мій,
Гаряче  твоє  серце
Мене  зігріло  на  усе  життя,
Твої  сумні
Очей  сірі  озерця
Були  зі  мною  в  час  біди  й  звитяг.

О  батьку  мій,
Святі  твої  висоти,
Та  плаче  по  тобі  твоя  свіча,
І  образ  твій
Нагадує  усоте:
Не  знала  я  вірнішого  плеча!
18.02.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2020

́Той цілунок їх був останнім

Він  хотів  довго-довго  жити,
Бо  ж  кохання  своє  зустрів,
Мав  посіяти  власне  жито  –
Повела  ж  війна  по  стерні.
Мав  батьківства  любов  пізнати  –
На  заваді  ж  –  гарячий  схід.
При  собі  мав  завжди  гранату,
Щоб  останній  здійснить  політ.

В  22  виглядав  хлопчиськом,
Але  ж  волею  це  був  лев…
І  вона…  При  косі  –  дівчисько,
Синьооке,  худе,  мале.
Українську  любила  землю,
Загубила  в  дорозі  страх.
Очі  ж  сині,  мов  ті  озера,
Й  ніжна  посмішка  на  устах.

Його  погляд  ,  хоча  й  несмілий,
Підхопила  її  душа,
Й  став  він  серця  її  кумиром.
Не  ходили  по  споришах,
А  тихцем  по  тісних  окопах…
Замість  квітів  –  «Калаш»,  плече…
У  закоханих  цих  «укропів»
Була  мова  лише…  очей.  
Той  цілунок  їх  був  останнім,
Хоч  не  знали  вони  про  це.
Ніч  прощання…  Постать  розтала.
Квітло  щастям  її  лице.

Скільки  мрій  було,  скільки  планів!..
Зупинила  усе  війна.
Не  збере  жита  він  із  лану…
Не  сказала  «люблю»  вона.
Розтоптала  їх  щастя  доля,
Розчавив  його  прес  війни…
Ще  дна  плата  за  нашу  волю…
Боже  милий,  війну  спини!
19.02.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2020

«Слава Україні!»

Кононко  Сергій  Олександрович  (18.08.1982  –  26.08.2014).  Член  УНА-УНСО.  Перший  керівник  Обухівського  осередку  руху  «Правий  сектор».  Солдат,  24-й  батальйон  територіальної  оборони  «Айдар»  Луганської  області,  псевдо  «Обухів»,  «Обух»,  «Тор».  26  серпня  2014-го  Сергій  з  айдарівцями  їхав  в  УАЗі,  яким  Василь  Пелиш  вивозив  важко  пораненого  в  живіт  побратима  до  найближчої  лікарні  у  Хрящуватому.  По  дорозі  на  трасі  в  районі  Новосвітлівка  —  Хрящувате  терористи  влучили  у  авто  із  танка.  Виявилося,  що  він  потрапив  у  полон.  Перебував  у  списках  зниклих  безвісти.  Похований  у  Обухові  (Київщина)  у  березні  2019р.

Синок  цей  довго  не  вертавсь  додому.
Не  раз  –  не  два  знімались  ДНК.
Пробігло  кілька  літ  уже  потому,
А  вивела  на  слід  його…  рука.
Там  «Слава  Україні!»  збереглося.
Воно  бісило  ворога  найбільш.
Від  катувань  посивіло  волосся,
Як  п’яний  кат  в  обличчя  прохрипів:
«Нікто    єщьо  живим  нє  шьол  отсюда.
Ти  тоже.  Твою  руку  отрублю!»
«Рубай,  –  гукнув  боєць  йому,  –  Іудо.  
Любив  я  Україну  і  люблю!»
Бог  бачив  муки  ті  страшні  солдата
І  від  побаченого  раптом  сам…  знебувсь.
Як  міг  він  цьому  покидьку  віддати
Того,  хто  вів  за  волю  боротьбу!
Сніги  зійшли…  Сергій  навіки  вдома.
А  з  ним  і…  татуйована  рука.
Там  «Слава  Україні!»,  всім  відоме,
Що  стало  свідком  слави  вояка.  
17.02.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2020

Посивілий Атлант

[b]Вірш-відгук  на  книгу  відомого  українського  письменника  Станіслава  Маринчика,  де  висвітлено  47  літературних  портретів  Ічнянщини,  його  земляків.[/b]

«Сузір’я  талантів»  дочитую  я,
І  повняться  гордістю  груди:
Яка  ж  то  багата  Ічнянська  земля!
Які  ж  піднялись  звідти  люди!
Артисти,  художники  і  співаки,
Письменників  ціла  когорта!
Їх  пращури  вільні  були  козаки:
Сірки,  Наливайки  і  Гонти!

Митців  об’єднав  у  великий  сувій
Маринчик  –  солідного  віку,
Він  теж  на  Ічнянській  землі  посивів  –
Заслуженим  став  чоловіком!
Усіх  земляків  в  український  вінок
Майстерно  уплів,  як  годиться,
Тож  кожна  новела,  мов  дивний  вінок.
Струмує  й  Ічнянська  «Криниця»*,
Яку  він  колись  теж  започаткував,
Нове  там  сузір’я  леліє,
І  часто  не  має  часу  святкувать.
В  нім  кварта  добра  не  міліє.

«Сузір’я  талантів»  створив  теж  талант,
Що  зріс  на  Ічнянському  полі.
Тримає  його  посивілий  Атлант  –
Коваль  він  мистецької  долі!
18.02.2020.
*  –  назва    Ічнянської  літературної  спілки.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2020

І знову бій!

І  знову  бій!
І  знов  за  Україну!
Сльозою  вкотре  вмилася  земля…
У  боротьбі
Найкращі  з  кращих  гинуть  –
По  них  стріляють  найманці  Кремля!

Війна  іде
Із  вечора  й  до  рання,
Танцює  смерть  вогненний  Рок-н-рол,
І  кожен  день
Вмира  чиєсь  кохання  –
Кладе  на  плаху  голову  герой…

Війна  гримить
Не  рік,  не  два  на  сході
За  волю  і  за  душі  водночас…
І  струменить
Надія  у  народу,
Що  разом  будуть  Київ  і  Донбас!
16.02.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2020

Заплачуть терикони і хрести

Донецька  земле,  знаєш  ти  немало:
І  біль  розчарувань,  і  смак  звитяг  –
В  30-ті  чула  вікопомне:  «Мамо,
Дай  хліба…  Я  люблю  тебе  й…  життя…»
Тобі  боліли  сльози  материнські,
Коли  у  шахті  чийся  син  лишавсь,
І  хустки  запинались  не  барвисті,
Й  на  шмаття  рвалась  удови  душа.

Від  вибухів  ти  рани  заживляла,
Розгадувала  довго  чуже  «Хайль!»…
Та  нелюдським  плачем  враз  заволала,
Коли  Московія,  набравшися  гріха,
Синів  твоїх  понищила  найкращих,
Тремтіла,  як  замкнувся  Іловайськ,
Дебальцеве  як  захопила  Раша,
Й  як  ДАП  упав,  а  гімн  іще  співавсь…

О  земле,  ти  обдурена  Москвою
Не  раз,  не  два,  тож  страх  в  очах  застиг.
Без  Києва  залишишся  вдовою,
Заплачуть  терикони  і…  хрести!
16.02.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2020

Корчували Україну

Корчували  Україну,
Глибоко  копали,
Не  лишали  і  руїни.
Мало  не  сконала…
Її  пісню,  її  мову
Нищили-рубали,
А  вона,  мов  фенікс,  знову
Лилась-оживала.

Корчували  дні  і  ночі,
Аби  доконати,
А  вона  боролась  мовчки
І  ламала  грати.
Корчували  і  косили,
Підрубали  й  корінь,
Та  сильніш  немає  сили
Й  не  буде  ніколи.

Корчували  Україну,
Синів  таврували,
Убивали  і  гноїли
Ворожі  навали…
Вона  ж  знов  зібрала  сили
По  дрібній  краплині,
Й  душа  її  в  небі  синім
Жива-горда  плине!..
15.02.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2020

16 – у строю!

 
Присвячую  16-ій  річниці  від  створення  26-ої  артбригади  ім.  генерал-хорунжого  Романа  Дашкевича.

16-ть  вже  бригаді  двадцять  шостій.
Здається,  й  небагато  іще  літ,
Та  бути  у  строю  завжди  непросто,
Коли  війна  тривожить  білий  світ.  

І  день,  і  ніч  солдатики  на  варті,
Бо  України  доля  в  їх  руках,
Як  і  колись  відважні  вої  Спарти
Свій  подвиг  уписали  у  віках.

16-ть  років…  6-ть  із  них  –  вогненні.
Тут  один  одному  і  брат,  і  побратим.
Кров  українська  в  їх  пульсує  венах…
«Врятуйте  ж  їх!»  –  молю  усіх  святих.
14.02.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865074
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2020

Хай щастить!

Зими  відійшли  в  минуле  повагом,
Прихопивши  завірюх  виття,
Відкупались  в  березневих  повенях
Весни  мого  зрілого  життя.

Літечко  житами  відпишалося,
Поки  втрапив  серпень  в  зорепад,
А  коли  і  птахи  попрощалися,
Закружляв  осінній  листопад.

Сміло  йду  життя  свого  стежиною:
Галька  зустрічається  й  асфальт  –
То  медком  смакую,  то  ожиною,
Поки  забрела  у  снігопад.

Іноді  й  назад  я  оглядаюся,
Тільки  щоб  не  збитися  в  путі,
І  бажання  вкотре  загадаю  ся:
Хай  щастить  усім  нам  у  житті!
23.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2020

Згасли зорі… в очах

[b]Чернігівчанин  Юрій  Вікторович  Степанець  (03.11.1980–11.02.2016)  –  старший  механік-водій  бойової  машини  піхоти  (БМП)  17-го  окремого  мотопіхотного  батальйону  57-ї  окремої  мотопіхотної  бригади  Сухопутних  військ  Збройних  Сил  України,  сержант.  Більше  року  воював  у  зоні  АТО.  Помер  вдома  від  серцевого  нападу  під  час  відпустки.  [/b]

Дружить  збирались  хлопці  ці  до  віку,
Та  в  їх  життя  удерлася  війна…
І  кожен  став  не  просто  чоловіком  –
Солдатом,  адже  рішення  прийняв
Свою  родину  й  землю  боронити
На  сході,  там,  де  плавиться  земля.
Устиг  і  Юрій  неньці  проронити:
«Спинити  маю  я  орду  з  Кремля!»

Сніги  ураз  упали  неньці  в  коси…
Чекаючи,  молилася  щодня,
Й  ховала  від  онука  свої  сльози.
Жила  у  хвилюванні  вся  рідня,
Поки  прибув  боєць  таки  додому.
Зраділа  воїну  в  кімнаті  кожна  річ…
Одне  було  нікому  невідомим:
Що  скоро  смерть  запалить  кілька  свіч.

Ніколи  не  кажи  в  житті  ніколи,
Адже  непередбачуваний  світ.
Вони  зустрілись  вперше  після  школи.
На  скронях  іній  в  кожного  розквіт.
Текла  скупа  між  друзями  розмова:
Війна  на  все  поставила  печать.
Дитинство  згадували,  школу  знову  й  знову…
Та…  згасли  зорі  в  Юриних  очах…

Війна  догнала  воїна  вже  вдома,
Хоч  кілька  раз  підходила  в  АТО.
Чи  від  війни  його  зламала  втома?
Але  ж  такого  не  чекав  ніхто.  
Зима  йде  п’ята.  Білі  в  мами  коси.
І  біль  у  серці  й  досі  не  змовка.
Внук  –  ліцеїст  (військову  форму  носить)…
Чи  бачить  тато  юного  синка?!
11.02.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864914
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2020

Ти чуєш? Про кохання їх дует…

Присвячую  світлій  пам’яті  поетів  Миколи  Ткача  і  Людмили  Овдієнко.
Кохання  буває  різним:
І  раннім,  і  надто  пізнім,
Буває  воно  й…  до  віку.
Нема  від  такого  ліків...
І  все-таки,  кохання  вічне!

Вона  і  він,  мов  лебідь  і  лебідка,
Й  одне  кохання  в  творчих  їх  серцях.
Таке  в  людськім  житті  бува  нерідко,
Коли  живе  кохання  й…  без  лиця:
Вона  –  заміжня.  І  між  ними  –  милі,
А  душі  поєднав  міцний  канат…
Для  неї  він  –  єдиний,  серцю  милий,
Й  вона  для  нього  –  зірка  і  талант.

Життя  пробігло  кіньми  вороними,
Хоча  й  далекий  путь  був  і…  слизький.
Жило  й  кохання  чисте  поміж  ними,
Долало  шлях  також  і…  неблизький.
Воно…  –  в  листах,  маленьких  лебедятах,
І  грілося  в  серцях  –  не  віддалік.
А  в  них  слова  промовисті  і…  дати…
Він  теж  уже  чужий  був  чоловік.

О  доле,  доле!  Що  ж  ти  наробила?
Чому  зіграла  з  ними  такий  жарт?
Чому  їх  щастю  шлях  ти  заступила?
Вони…  пішли…  Але  ж  лишився  жар
Кохання  їхнього  на  білому  папері
У  кожнім  слові,  в  кожному  значку,
Що  спеку  витримало  всіх  життєвих  прерій
Й  стрічається  один  раз  на  віку.

Тіла  їх  під  хрестами  спочивають,
А  поміж  ними…  знову  сотні  верст…
У  небі  ж  пісню  душі  їх  співають…
Ти  чуєш?  Про  кохання  їх  дует!
24.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2020

Кохання й гріх

Вчорашній  вечір  знову  провела  у  Чернігівській  обласній  бібліотеці  для  юнацтва.  Поетичне  рандеву  пройшло  у  неймовірно  теплій  атмосфері.  Цьому  сприяв  і  колектив  бібліотеки,  і  чай  із  солодощами,  і  гості  різного  віку,  яких  об'єднала  вічна  тема  КОХАННЯ,  Тому  і  знову  пишеться  про  нього.

Навідалась  уже  й  до  мене  осінь,

Повисла  літом  бабиним  в  косі,

Але  ж  душа  весни-кохання  просить

У  всіх  його  відтінках  і  красі.


Й  тоді,  як  зорі  гаснуть  на  світанні,

Зігрітись  хочеться  від  губ  твоїх,

Втопитись  у  кохання  океані,

Забувши,  що  в  житті  існує  гріх.


А  мо’,  грішніші  ті,  хто  без  любові

Літа  промарнував  у  світі  цім?

Авжеж,  любов  дається  з  волі  Бога

Й  сльозою  щастя  сяє  на  щоці.
14.02.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2020

України вона берегиня Присвячую волонтерці Богдановій Маргариті Леонідівні в День її 80-річчя

Їй  за  паспортом  –  80,
Та  хода  ще  струнка  її  й  мила.
Може,  роки  її  так  спішать?
Ні,  любити  вона  не  втомилась.  
Схвилював  її  надто  етер:
У  Донбасі  ж  війна  почалася.
Й  Маргарита  уже  –  волонтер  –
До  бійців,  чим  скоріш,  подалася.
Шлях  долала  й  долає  туди,
Де  Вкраїни  на  ниточці  доля:
Хтось  удруге  в  бою  народивсь,
Хтось  упав,  та  вберіг  її  волю.

Волонтерці  лиш  –  80.
В  сивину  загорнулися  скроні.
Не  страшний  ворог  їй  –  супостат.
В  неї  власний  окоп-оборона:
Щоби  воїнам  допомогти
Десь  харчами,  а  десь  –  добрим  словом,
Бути  поряд  в  моменти  біди,
Воїв  цим  рятувать  знову  й  знову.
Спека  їй  не  страшна  і  сніги  –
Волі  дух  її  мобілізує.
Мо’,  й  спинились  тому  вороги,
Що  над  ними  сам  Бог  глузує.  
Лиш  на  сльози  ця  жінка  скупа,
Та  у  свята  вона  –    княгиня,
По  землі  своїй  твердо  ступа.
УКРАЇНИ  ВОНА  БЕРЕГИНЯ!
5.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2020

ЗАГАДКА

 Котилось  небом  
Яскраве  диво
Навколо  тебе
Весь  день  ходило.  
Рухалось  небом,  
Не  присідало.
 -  Виспатись  треба,  -  
Врешті  згадало.  
За  ліс  сховалось,  
Закрило  очі.  
Сутінки  впали.  
Початок  ночі.  
Що  це?  
22.08.2012  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2020

Ой, росла собі калина коло ставу (Слова для пісні) .

Ой,    росла    собі    калина    коло    ставу,
Напилась    води    і    сонця,    гарна    стала.
Закохався    соловейко    в    ту    калину,
І    щовечора    від    ставу    пісня    лине.

А    на    березі    на    другім    цього      ставу
Дівчинонька,    як    калина,    виростала.
Закохався    козаченько    в    ту    дівчину,
Тай    по    осені    швиденько    заручились.

Застеляли    вони    столи    та    й    дубові,
А    дуби    ті    виростали    у  діброві,
Відгуляли    всі    селом    гучне    весілля,
Поки    сонечко    за    гору    та    й    не    сіло.

Ой,    росте    калина    й    досі    коло    ставу,
Іще    краща,    мов    царівна,    вона    стала.
Соловейко    до    калини    прилітає,
Козака,    дітей    і    жінку    розважає.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2020

Восени квіти мало цвітуть

Восени  квіти  мало  цвітуть:
Чи  коріння  впилося  журбою?
Чи  така  у  природи  вже  суть,
Коли  поряд  живуть  самотою…
Хто  те  зна?Але  осінь  ляга
І  в  мою  душу  вже  сивиною.
Невловима  чомусь  літ  вага,
Коли  кличуть  степи  далиною.  

Перевеслами  зморшки  лягли
Попід  очі  і  понад  бровою,
У  собі  вони  все  зберегли,
Що  зустрілось  в  життєвім  сувої.
Невідомість  мене  заклика
Йти  навстріч  небом  посланій  долі.
Не  злякаюсь  голок  будяка,
Ні  того,  що  вже  ноги  судомить.
Я  в  осінню  фату  приберусь
І  затчу  призадумою  очі,
Сивій  старості  не  підкорюсь,
Хоч  і  маю  недоспані  ночі.
10.02.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2020

Душа і слово

Сьогодні  ж  побувала  і  на  СТРІТЕНСЬКИХ  ЧИТАННЯХ.  Насолоджувалась  поезією  і  музикою  колег.  Дякую  Ганні  Василівні  Арсенич-Баран  за  чудову  організацію  вечора.  
Я  маю  Богові  подякувать  за  те,

Що  він  мені  перо  вручив  у  руки,

Що  поле  мене  тішить  золоте

Й  болять  мені  землі  моєї  муки.


Душа  у  кожнім  слові  має  жити,

Якщо  Господь  вручив  тобі  перо,

Життя  любити  вчи,  а  не  тужити

І  не  втрачай  надії  на  добро.


Адже  душа  –  творіння  неба  вічне,

Тримай  її  завжди  у  чистоті,

Хто  слово  п’є  твоє,  той  підопічний,

З  яких  би  не  прийшов  сюди  світів.


Коли  душа  зі  словом  не  у  згоді,

Залиш  перо  –  то  справа  не  твоя,

Аж  поки  знову  трапиться  нагода

Рушник  думок  душею  простелять.
30.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2020

Чернігів принишк

Сьогодні  мені  довелося  бути  присутньою  при  відкритті  у  Чернігівській  сш  №2  меморіальної  дошки  загиблому  старшому  сержанту  ЗСУ  Степанцю  Юрію  Вікторовичу.
Його  війна  догнала  уже  вдома,
Коли  він  повернувся  із  АТО,
Адже  війна  -  то  непомірна  втома  -
Не  витримало  серденько-мотор!
Надто  хвилюючий  захід.  Багато  було  присутніх  людей.  Вразили  спогади  його  матері,  шкільного  товариша,  першої  вчительки,  командира.  Право  відкрити  дошку  було  надано  директору  школи  і  сину  героя  (курсанту  місцевого  військового  ліцею).  Довелося  виступити  і  мені.  

Чернігівська  земле,  гірке  одкровення
Сьогодні  про  тебе  і  гордих  синів:
Їх  кров  схвилювалась  у  збуджених  венах,
Як  ворог  на  сході  тоді  сатанів.
Кохались  вони  у  великій  любові,
Тож  стали  на  захист  землі  й  матерів,
Що  послані  їм  з  вишини  самим  Богом,
Але  не  один  у  вогні  тім  згорів.

Чернігівська  земле,  ти  теж  їх  любила
І  шану  останню  синам  віддала,
Сльозами  матусь  їхній  шлях  окропила,
Поки  повертались  вони  звідтіля.
Я  знаю,  ріднесенька,  як  тобі  важко
Ховати  в  собі  передчасно  синів,
Коли  кожна  мати,  мов  змучена  пташка,
І  батько  від  горя  за  ніч  посивів.

Сьогодні  Чернігів  принишк  над  Десною,
Вручає  дань  пам’яті  їм  від  містян,
Адже  не  було  би  години  ясної,
Якби  ці  сини  не  утримали  стяг.
Чернігівська  земле,  важкі  твої  будні,
Ще  схід  у  загравах  брудної  війни,
Та  буде  у  тебе  ще  світле  майбутнє,
Його  наближають  вже  інші  сини.

І  прийде  до  нас  іще  світла  година,
Затчуть  синім  ситцем  всю  вись  небеса.
Дітей  не  втрачатиме  в  війнах  родина,
Й  не  буде  сивіть  в  мами  рано  коса.
Рясніє  Чернігів  і  квітами,  й  болем,
Бо  ж  рани  глибокі  нанесені  нам.
Ніколи  роки  такий  біль  не  знеболять!
Хай  душі  синів  спочивають  із  Богом,
Й  землі  не  торкнеться  ніколи  війна!
3.01.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2020

Не питай, чого скрипочка плаче (Слова для пісні)

Не    питай,    чого    скрипочка    плаче,
Чом    мелодія    надто    сумна,
Закохалося    серце    юначе,
Та    любов    не    взаємна    була.

Він    давно    ту    дівчину    кохає,
Все    ж    до    серця    шляху    не    знайшов,
А    тепер    вже    напевне    він    знає:
Кращий    друг    її    сватать    пішов.

Важко    розумом    це    осягнути,
Серцем    важко    також    зрозуміть:
Дружбу    як    зберегти,    як    забути,
Те    від    чого    серденько    болить?

Хай    же    скрипка    і    плаче,    й    ридає,
Біль    поділить    із    серцем    навпіл,
Може    ж    десь    іще    та    підростає,
Яка    край    покладе    цій    журбі?
20.11.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2020

Щороку у січневий день, 29-ий ('Пам'яті героям Крут)

Це  був  не  просто  бій  –  там  стрілись  дві  епохи:

Стара  імперська,  волі  де  катма,

Де  стогін  пив  Сибір  і  каторжний  неспокій,

Й  нова  –  від  УНР.  І…  рокова  зима.

Там  кров’ю  сніг  заплакав  на  морозі,

Як  бились  ті,  хто  волю  шанував,

Їх  не  злякали  москалів  погрози.

 А  в  небо  сіре  Гімну  линули  слова!



Щороку  у  січневий  день,  29-ий

Людей  у  Крутах  знов  нові  полки  –

То  пам’ять  їх  веде  вклонитись  тим  солдатам,

Хто  склали  на  олтар  життя  свого  роки..

І  чути  голоси  їх  молоді  із  раю:

«Вставай  до  боротьби,  поки  ще  маєш  час,

Як  треба,  й  кров’ю  волю  освяти  для  краю  –

Це  наш  і  заповіт,  й  наказ  тобі  від  нас!»
10.02.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2020

Ой ви зорі мої, зірочки (Слова для пісні)

Нічка    в    соннім    небі    зорі    ткала,
Густо    застеляла    небеса,
В    тихі    води    річечки    упала
Зоряна    небачена    краса.
Я    в    долоні    наберу    водиці,
Де    й    моя    блищить    ясна    зоря,
Поклонюся    долі,    як    годиться,
Хай    зоря    моя    не    догоря.
Приспів:
Ой    ви    зорі    мої,    зірочки,
Золотаві    провісники    долі,
На    майбутні    роки    і    віки
Наберу    я    вас    повні    долоні.
А    як    ранок    потривожить    небо,

А  як  ранок  потривожить  небо,
Зорі    в    тихих    водах    затремтять,
Я    про    них    згадаю    –    не    про    себе,
Випущу    тоді    їх    –    хай    злетять,
Щоб    не    стало    менше    їх    над    світом,
Щоб    світили    кожному    із    нас,
Щоб    раділи    їм    дорослі    й    діти,
Коли    прийде    знов    вечірній    час.
Приспів.
Ой    ви    зорі    мої,    зірочки,
Золотаві    провісники    долі,
На    майбутні    роки    і    віки
Вкрийте    золотом    наші    долоні.
12.02.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2020

Край Сіверський

Край  Сіверський,  єдиний,  неповторний,
Лісів  утаємничена  краса,
Кував  тут  славу  Ігор  і  Князь  Чорний  –
Надійний  свідок  цього  –  небеса.

Десна  тут  вдень  і  в  пору  світанкову,
Захоплює  всіх  плином  сивих  вод  –
То  вигинає  з  них  собі  підкову,
То  рівне  полотно  тче  із  тривог.

Смакують  віттям  верби  чисту  воду,
Вплітаючи  й  себе  в  красу  Десни,
З  них  не  одна  милується  на  вроду,
Коли  перлини  зацвітуть  роси.

Радіє  сонце  літу  й  водограю,
Чи  грає  в  піжмурки  із  хвилями  Дніпра,
То  ж  не  дарма  цей  край  назвали  Раєм,
Дарованим  для  щастя  і  добра!
9.02.2020.

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2020

Ярошівська земля*

Ярошівська  земля…Ти  земля  моїх  предків  далеких
І  найближчих  також,  адже  мами  моєї  там  слід.
Якже  часто  і  я,  ніби  сивий  од  віку  лелека,
Повертаюсь  в  думках  у  дитинства  і  юності  світ.

Оглядаю  з  висот  сірі  хатки  в  занедбаних  Буртах**
Й  лебеділа  в  кущах  причепурена  хатка  рідні…
Не  було  там  красот,  та  ніколи  цього  й  не  забути,
І  ту  грушу  в  дворі,  й  блиск  води  у  криниці  на  дні.

Поміж  квіту  бузку  колисались  людські  сірі  долі,
Й  кожна  з  них,  мов  щербате  і  чорне  від  сажі  горня,
А  у  хаті  в  кутку  поселилися  злидні,  геть  голі.
День  і  ніч  тут  жили,  не  виходили  і  на  півдня.

Ярошівська  земля!  У  тобі  й  мого  роду  коріння.
Ти  і  свідок  страждань  незагойних,  і  свідок  звитяг.
Як  стогнала  тоді  ти,  як  чула  вдови  голосіння,
І  ридала  за  тим,  хто  у  вічне  зібрався  життя!

Дала  прихисток  ти  і  улюбленцям  власної  долі,
Й  тим,  хто  верст  не  лічив  під  ногою  чи  слідом  коліс,
Хто  ішов  по  росі,  сонця  схід  зустрічаючи  в  полі,–
Для  усіх  вистачає  тепла  твого,  земле,  і  сліз!
8.02.2020.
*  –  в  "Літописі  Руському"  згадується,  що  у  тодішньому  містечку  Ярошев  (тепер  с.  Українське)  влітку  1149  року  зустрічалися  князі  Юрій  та  Святослав  Ольговичі,  котрі  воювали  проти  кочівників.  Ярошев  (пізніше  Ярошівка)  існувало  до  1963р.  В  1964р.  воно  перейменоване  на  Українське.  
**  –  маленька  вуличка  з  кількох  хат  у  Ярошівці.  
[b]На  фото  музей  села  під  відкритим  небом.
[/b]
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2020

Краю мій (Слова для пісні)

           
Краю    мій    рідній,    праотчий    –
Вільне    поліське    село,
Люди,    мов    птахи,    співочі    –
Роду    мого    джерело.
Там    моя    батьківська    хата
І    заповітний    поріг,
Запах    любистку    і    м’яти
Й    небо    високе    вгорі.

Там    мені    мама    і    тато
Дух    гартували    в    труді,
Юність    моя    там    крилата
Швидко    промчала    тоді.
Й    грози    там    перші    шумливі,
З    гуркотом    перших    громів,
Й    перше    кохання    щемливе    –
Сніг    його    рано    замів.

Краю    міій    рідний    коханий,
Я    твоє    вірне    дитя,
Пісня    хай    ця    не    стихає,
В    серці    звучить    все    життя!
Краю    мій    рідній,    праотчий,
Вільне    поліське    село,
Люди,    мов    птахи,    співочі    –
Роду    мого    джерело.
22.10.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2020

Крізь гул століть

"Крізь  гул  століть"  -  моя  нова  поетична  збірка.  Дякую  Вінницькому  видавництву  "Твори"  за  бездоганно  виконану  роботу.  
Не  пишаюсь  -  по-людськи  радію:
8-му  збірочку  стрів  мою  світ.
Маю  ще  невмирущу  надію
Поетичний  продовжити  звіт!
Епіграфом  до  книги  є  мій  вірш          Крізь  гул  століть
Крізь  гул  століть,  що  чується  здаля,
Звучить  бентежно-рідне  «Україна»…
Це  небом  нам  призначена  земля,
Понад  якою  й  пісня  Чураївни,
І  солов’їні  співи  ранять  сни,
І  хвилювання  груди  розпирає,
Це  плюскіт  хвиль  і  Сяну  ,  і  Десни,
І  шир  Дніпра,  що  тішиться  цим  раєм!
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2020

А життя підкоряється долі

В    полини    закотилось    літо,
І    нема    вороття    вже    звідти.
Ой,    нема    вороття,    ой,    немає,
А    вже    осінь    пливе    понад    краєм.
Я    шукаю    його,    шукаю,
Ще    до    осені    не    звикаю,
Стежечки    ті    густі,    полинові,
Не    повернеться    літечко    знову.

Так    і    юність    вернуть    несила.
Осінь    котиться    вже    до    сина,
Скроні    вибілить    сріблом-снігом,
Хоч    хлоп’ям    ще    недавно    бігав.
І    ні    в    кого    немає    змоги,
Повернути    життя    дороги,
Але    формула    всім    відома,
Що    воно    підкоряється    долі.
18.12.2012.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2020

Полини

Коли    земля    утопиться    в    розмаї
І    заскриплять    старезні    ясени,
У    пам’яті,    неначе    в    сні,    зринають
Дороги    Вітчизняної    війни.
Ще    сивий    дим    стояв    над    полем    бою,
Солдати    знов    в    атаку    піднялись.
Земля    укрилась    сивою    габою    –
То    полини,    що    горем    упились.
Приспів: Полини,    полини,    полини    –
Сиві    свідки    страшної    війни,
Ваша    пам’ять    правдива    й    жива,
І    тут    зайві,    тут    зайві  слова.

Давно    дороги    заросли    травою,
Що    посивіла    від    вогню    війни.
Траву    цю    добре    знаєм    ми    з    тобою    –
Гіркі    і    сиві,    дикі    полини.
Колись    війна    життя    людські    косила,
Де    впала    кров,    тепер    полин    цвіте.
Та    знищити    любов    війні    несила,
Бо    почуття    те    справді    є    святе.
Приспів. (Той    же)

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2020

Котивсь туман долиною* (Слова для пісні) .

Дуже  приємно,  що  цей  вірш  уже  став  піснею,  завдяки  композитору  Геннадію  Володьку.  
1.Котивсь    туман    
Долиною,
Спинивсь    перед
Калиною,
Вклонився    їй
Низесенько,
Немов    сестрі
Ріднесенькій:
–  Калино,
Мила    сестронько,
Красива,
 Як    та    веснонька,
Позич    тепла    
У    сонечка,
Долині    стань
За    донечку.
2.Стеливсь      туман
Під    ніженьки,
Закрив    мені
Доріженьку
В      долину    із
Калиною,
А    звідти    пісня
Линула.
Ту    пісню    про
Коханнячко
Вів    соловей
До    раночку,
А    я    іду
Долиною,
Щастя    знайду
З    калиною.
3.Калина
Зашарілася,
Коли    ми    там
Зустрілися.
Почервоніло    
Листячко
І    кетяги
З    намистечком.
Лишився    я
З    калиною,
Мов    дівка,
Соромливою,
Хоч    трішечки
Журливою,
Навіки    серцю
Милою.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2020

Чи бачив ти, якою є весна?

Чи  бачив  ти,  якою  є  весна,
Та,  найраніша,  у  моєму  краї?
Погода  ще  не  тепла,  та  ясна,
Веселих  горобців  літають  зграї.
Не  спить  і  чорна  у  полях  рілля  –
Господаря  чекає,  щоб  засіяв.
І  свіжим  подихом  похвасталась  земля,
Чекає,  мов  жона  після  весілля.

Ще  не  тривожать  неба  косяки
Птахів,  що  повертаються  додому.
Припухли  на  деревах  ледь  бруньки,
Мов  скинули  зимову  сіру  втому.
Ще  корчаться  листочки  трав  в  шпичках,
Та  вже  весні  стежки  намалювали,
Чи  то  ідилія  у  неї  є  така,
Щоби  по  зелені  в  вінку  ішла-ступала.
Втопила  річка  рижі  береги,
А  з  ними  й  осоку,  і  очерет  по  пояс,
Та  й  ця  весна  теж  додає  снаги,
Тож  важко  буть  глухою  чи  сліпою.    
21.10.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2020

Не помилилась!

Хоч  життя  я  одне  прожила,
Починала  ж  не  раз  все  спочатку,
Часто-густо  стернею  брела,
Ніби  долі  шукала  печатку.
А  вона,  мов  непрощений  гріх,
Йшла  й  мені  наступала  на  п’яти,
Намічаючи  стільки  доріг,
Що  одну  було  важко  вгадати.

Серед  різних  доріг  і  турбот
Я  обрала  дітей  і  онуків,
Й  землю  ту,  де  мій  гордий  народ
Будував  Україну  у  муках.
Він  же  падав  і  знов  уставав,
Випробовував  силу  й  терпіння,
Вид  раба  йому  не  пасував,
Хоча  ледь  не  позбувся  коріння.  

Як  би  не  простелявся  й  мій  шлях,
Від  життя  я  іще  не  втомилась,
Мене  рідна  земля  ізціля,
Отже,  я  у  ній  не  помилилась.
22.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2020

Малюнок донечки

Намалювала  лелеку
Донечка  на  листку,
Хмарку  вгорі,  біленьку,
Дерево  і  ріку,
Синю,  і  берег  зелений,
Квіточка  там  росте.
«Ти  ж  не  забудь  про  мене»,  –
Сонце  кричить  золоте.
5.12.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2020

Муруєм нову Україну

Там,  де  несе  свої  хвилі  Дніпро  повноводий,

Чітко  карбуючи  кожен  історії  крок,

Часто  мене  він  на  думку  тривожну  наводить:

Скільки  ж  згоріло  у  небі  завчасно  зірок!


Кожна  із  них  –  особлива  то  доля  героя,

Мов  з  покоління  дочасно  обірваний  цвіт,

І  хоч  упав,  не  дозволив  землі  перекроїть,

Гідно  тримаючи  кров’ю  написаний  звіт.


Котиться,  котиться  біль  по  землі  Українській

І  обпікає  кожнісіньку  душу  вогнем…

Стогне  земля  під  грозою  російського  війська,

Та  вже  народу  мого  ця  війна  не  зігне.


Кров’ю  синівською  кожна  просякнута  миля  –

Почерк  історії  то  у  святій  боротьбі.

Ми  ж  за  свободу  боротися  ще  не  втомились,

Адже  муруєм  нову  Україну  в  собі!
4.02.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863696
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2020

Ти – синок, а я дочка

То  не  осені  струна  –
Сонечко  промінням  грає,
Й  дивна  музика  луна
І  в  серденько  заглядає.
В  ній  –  і  соло  солов’я,  
Й  баритон  ведмедя  в  лісі,
І  тривога  журавля,
І  горобчика  у  стрісі,
Й  шепотіння  потічка,
Котрий  хвилечками  грає.
Ти  –  синок,  а  я  –  дочка
Найчарівнішого  краю.
25.11.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2020

Ми діти твої, Україно!

Ми  діти  твої,  Україно!
Для  кожного  з  нас  ти  свята.
Тут  гори  і  схили  чарівні
І  пахнуть  росою  жита!

Ми  діти  твої,  Україно!
Народу  твого  дивоквіт!
Акорди  пісень  солов’їних
Чарують  собою  весь  світ!

Ми  діти  твої,  Україно!
Козацької  слави  земля,
Встаєш  із  золи  і  з  руїни,
Скидаючи  пута  Кремля!

Ми  діти  твої,  Україно!
Й  Європа  нас  радо  віта,
А  пісня  з  часів  Чураївни
Із  жайвором  в  небо  зліта!

Ми  діти  твої,  Україно!
Тернистий  іздавна  твій  шлях!
Ми  юне,  нове  покоління,
Шануємо  славу  і  стяг!
17.04.2018.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2020

Я поспішаю за літами (Сл. для пісні)

Я  поспішаю  за  літами  –
Боюсь  загубленою  буть,
А  доля  зморшками-слідами
Малює  мій  життєвий  путь.

Приспів:  
Були  і  радощі,  і  сльози,
І  невимовний  біль-печаль,
Та  і  в  життєві  я  морози
Любити  вчилась  і  прощать.

Я  поспішаю  за  літами–
Боюсь  загубленою  буть.
Мої  молитви  долітали
Все  ж  до  Всевишнього,  мабуть.
Приспів.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2020

Кохання довжиною у… життя

(Цей  вірш  про  кохання  Ганни  Барвінок  до  свого  чоловіка  Пантелеймона  Куліша).

Думки  й  кохання  –  речі  ті  в  житті,
Перед  якими  кожен  геть  безсилий,
Вони  і  щастя  наше,  і  батіг,
Й  пояснення  ніколи  не  просили.

Кохання  довжиною  у…  життя
Несла  вона  у  вічно  юнім  серці.
Було  усе:  і  зради,  й  каяття,
І  клятви  чергові,  і  звуки  скерцо.
Несла  його,  мов  кришталеву  річ
І  дорожила  більше,  ніж  собою.
На  все  у  неї  вистачало  пліч.
Вони  ж  міцніли-кріпли  від  любові.

Вона  його…  кохала.  Й  цим  жила,
Ні  ревністю  не  змучена,  ні  болем,
А  сивина  торкнулась  до  чола,
То  кликала  «дружиною»-судьбою.
У  ньому  вона  бачила  орла,
Що  міг  життя  висоти  підкоряти,
Тож  сонцем  осяйним  йому  була,
Котре  уміло  душу  зігрівати.

Кохання  довжиною  у…  життя
Її  тримало  й  навіть  надихало,
Поки  й  за  ним  зібралась  в  небуття,
Щоб  разом  бути,  й  Бога  так  благала.
25.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863443
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2020

Чи. . ?

Крізь  тупіт  проклятих  століть

Ти,  земле,  голос  подавала,

І  рабську  металеву  кліть

Нарешті  духом  розірвала.

Твій  довгий  летаргічний  сон

Усе  частіщ  переривали

УПА  діяльність  і  УНСО,

Поки  з  очей  полуда  спала.

Життів  мільйони  й  стільки  ж  доль

Тебе  від  сну  таки  збудили,

Та  комуніст  зайняв  престол

Усьому  світові  на  диво!..

А  потім  вдруге,  втретє    і…

Скотилися  у  власну  яму.

Тепер  із  Рашею  в  війні.

Пани  ж  –  в  Оманах,  на  Майямах.

Герої  зраджені  лежать,

А  патріоти  –  у  в’язницях…

Хіба  є  це,  браття,  не  межа,

Що  знову  воля  тільки  сниться?

Чи  будем  знов  терпіть-мовчать

Й  від  Боженьки  чекати  волі,

Аж  поки  в  рани  на  плечах

Під  хомути  насиплять  солі?!
22.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2020

Не здолать її!

То  не  вітер  виє  змієм  –

Подих  «братньої»  війни  –

То  Московія  посміла

Воювать  нас  без  вини.

Із  глибин  віків

Мимо  білих  хат

У  вінках  садків,

Дніпро  не  стиха.

А  обіч  в  полях

Пшениці  й  жита  –

То  моя  земля,

Рідна  і  свята.

То  моя  земля,

Болем  краяна,

Бо  ж  ворожа  рать

Стами  зграями

Її  мучила  –

Не  домучила.

Тож  розколена,

Та  не  скорена.

І  монгольський  кнут

Вмів  у  серп  зігнуть,

Та  з-під  нього  в  світ

Виривалася.

Шляхтичів  мечі

На  її  плечі,

Хоч  лишили  слід  –

Обламалися.

І  Московії

Не  здолать  її,

Як  Славутича

Русла-течії!
22.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2020

Щось непевне у нас

Щось  непевне  у  нас:
Ні  зима,  ані  пізня  осінь.
Випробовує  час
І  природу,  і  нас,  людей.
Україну  штормить:
Нашу  міць  провіряє  досі  –
Схід  війною  гуде,
Смерть  гуляє  там  кожну  мить.

І  війна  –  не  війна,
Бо  ж  не  названа  ще  війною,
Хоч  калічить  вона,
Діточок  без  жалю  сиротить.
Забирає  життя,
«Нагороджує»  тих  сивиною,
Хто  у  бій  йде  святий,
Захищаючи  нам  майбуття.

Врешті,  випав  сніжок  –
Забіліло  перед  порогом,
З  історичних  стежок
Відшукати  свій  маєм  путь.
Непроста  жде  хода  –
Вибираємось  на  дорогу.
Досить  плакать-ридать,
Щоби  рашівських  пут  не  вбуть.

Досить,  люде,  ридать  –
Маєм  гідно  пройти  стернею,
Бо  ж  не  вічна  біда,
Шлях  оцей  зачекавсь  на  нас.
І  настане  пора:
Ми  покінчимо  з  сепарнею.
Нам  Росія  програ  –
Крим  повернеться  і  Донбас!
31.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2020

Голос роду

Голос  роду  уміє  кликать
Крізь  роки  і  материки,
В  час,  коли  насідає  лихо,
Обзивається  кров  таки.
Кров  матусь  надто  терпелива  –
Це  одна  з  багатьох  прикмет.
Топче  мати  життєве  мливо,
Поки  стрінеться  раптом  смерть.
Її  ж  кров  буде  жити  в  дітях,
Й  їхні  діти  нестимуть  в  світ.
Диктуватиме  мати  й  звідти
Свій  останній  вже  заповіт:
«Кров  живу,  що  струмує  в  венах,
Ви  не  зважтеся  дратувать.
Кровний  бій  –  друга  смерть  для  мене…
Кров  для  того,  щоб  рятувать!»
А  бува,  діти  десь  по  світу
В’ють  гніздечка,  ростять  дітей.
Принесе  про  них  звістку  вітер,
Й  личко  кровного  зацвіте.
І  хай  сиве  уже  волосся,
Кров  нагадує  про  любов.
В  рід  багато  чого  влилося  –
Непідкупною  є  лиш  кров.  
19.01.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2020

Крути

[b]Побувала  сьогодні  у  Крутах.  Море  людей.  Море  квітів  і  прапорів.  Море  вражень.  Побачене  й  почуте  вилилось  у  вірш  "Крути".[/b]

Січень  місяць.  Зима  вдяглася
У  глибокі  сніги.  Поля.
Крути…  Битва  тут  відбулася.
Кров’ю  вмилась  тоді  земля.  
Й  знову  мозок  стріля  думками  –
В  вісімнадцятий  підмовля,
А  в  душі  біль  лежить,  мов  камінь:
Дише  подвигом  тут  земля…

Проти  ворога  –  не  на  святі  –
З  молодих  людей  тут  стіна:
Молоді  вони  і  завзяті.
Душі  їм  обпекла  війна,
Котра  сунулася  зі  сходу  –
Йшла  Росія  на  УНР,
А  навпроти  їй  –  патріоти.
Світ  і  Київ  тоді  завмер,
Коли  юні  зовсім  герої
Зупинили  ординців  рать.
Малувато  було  і  зброї,
Але  бій  узялись  тримать.
Дві  доби  бій  точився  в  полі,
Сніг  аж  буро-червоний  став,
Тут  Вкраїни  кувалась  доля,
Тож  подекуди  він…  розтав.

Згодом  вої,  ні,  гімназисти,
Важко  воями  їх  назвать,
Відступили  у  поле  чисте,
Поки  виграли  ще  днів  два.  
Так  підмоги  й  не  дочекавшись,
Київ  же  «Арсенал»  «гасив»,*
З  Заходом  УНР  зібравшись,
Брестський  мир**  все  ж  проголосив.

Ржаві  колії  тут.  Вагони…
Мить  історії.  Біль.  Свіча.
Ні  забуть  цього,  ні  загоїть…
Ось  сорочка  в  крові…  з  плеча
Гімназистика  молодого,
А  внизу  –  кулемет  «Максим».
Тут  закінчив  свою  дорогу
Не  один  України  син.

Височіє-кричить  колона
Вись  німу  тризуб  засліпля,
Мов  нагадує:  «Є  ще  клони***,
Котрих  манить  твоя  земля.
Це  забути  не  маєш  права,
І  про  «кіборгів»  пам’ятай,
В  небезпеці  і  ти,  й  держава,
І  землиця  твоя  свята!»
29.01.2020.
*–  сплановане  більшовиками  повстання  на  заводі  «Арсенал».
**–  правовий  акт,  укладений  9  лютого  1918р.,  який  визначав  УНР  суб'єктом  міжнар.  права.  Внаслідок  укладення  цього  миру  Україна  формально  набувала  статусу  незалежної  ...  
***–  від  грецьк.  klon  —  гілка,  втеча,  нащадок),  ряд  наступних  один  за  одним  поколінь  спадково  однорідних  організмів.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2020

Як і в усіх, одне життя

Як  і  в  усіх,  одне  в  мене  життя,
Його  ж  не  раз  я  почала  спочатку.
Природи  невгамовнеє  дитя,
Тож  долі  власній  кинула  печатку*.

Чи  я  її,  а  чи  вона  мене,
Бо  ж  переможцям  двом  в  борні  не  бути.
Гадаю,  мене  лихо  обмине,
Хоча  й  нелегко  буде  бій  забути.

Але  й  подяк  для  неї  –  тисячі:
За  пару,  сина,  внуків  двох  вродливих,
За  вогник  незрадливої  свічі,
За  душу,  хоч  вразливу  –  справедливу.

Подякувати  долі  хочу  ще
За  вміння  відчувать  добра  краплину,
За  непідробний  полиновий  щем,
Коли  стосується  нещастя  у  людини.

Окрема  дяка  долі  і  за  те,
Що  серце  дихає  ще  до  життя  любов’ю,
Котра  на  рік  не  раз,  не  два  цвіте
І  робить  мене  сильною.  Живою!
24.01.2020.
*–  "кинути  перчатку"  –  в  XIX-ому  столітті  означало  -  "викликати  на  дуель".

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2020

Тиша жива?

Кажуть,  тиша  жива,
Та  вмирає  від  першого  звуку.
Сич  нічний  чи  сова
Теж  вкорочують  вік  тишині.
І  ніякі  слова
Не  врятують  її  від  розпуки,
Й  це  також  убива,
Коли  падають  кращі  в  війні.
Вона…  плаче  тоді,  
Одиноким  плачем  удовиним  –
Не  плачем  породіль,
Що  сльозою  дитя  умива,  –
Материнським  плачем,
Що  шукає  й  свою  в  тім  провину,
Й  полину  гіркий  щем
Не  вмістити  ні  в  які  слова!
Тиша,  ні,  не  німа,
Її  слухати  треба  серцем,
Коли  в  нім  не  зима,
Коли  там  –  океан  доброти,
Коли  ти  не  слимак,
Здатен  слухати  гімни  й  скерцо,
І  хоча  не  святий  –
Милосердям  багатий  ти!
21.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2020

Ларисі Іванівні Григор’євій

Душа  у  неї  щира  і  свята  –

У  цьому  переконуюсь  щоразу.

Життєве  її  кредо  –  доброта,

А  це  й  поступки  –  не  солодкі  фрази.


Для  неї  совістливість  –  поводир,

Сприймає  успіх  інших,  ніби  власний.

У  цім  переконався  не  один.

Така  не  підведе.  Та  й  жінка  класна.

Їй  до  лиця  розкішна  сивина

І  блиск  очей  у  сонячній  оправі.

Болить  їй  ця  непрохана  війна,

Де  небо  синє  в  кров’яних  загравах.


Я  жінку  знаю  цю  не  так  давно,

Але  між  душами  місток  ми  спорудили.

Мене  приваблює  в  ній  мудрості  зерно

І  бачу  в  ній  близьку  мені  людину.  
24.01.2020.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2020

Віктору Охріменку до Дня народження

Не  так  давно,  мій  друг  по  Клубу  поезій  Віктор  Охріменко  святкував  свій  День  народження.  А  вчора  святкувала  я.  Мені  в  подарунок  від  нього  прилетіла  пісня  "Споришева  стежка"(  До  речі,  це  не  перша  його  пісня  на  мої  слова).  Мелодію  до  цього  мого  вірша  він  написав  давно,  а  вчора  вона  зазвучала  у  його  виконанні.  Дякую  Вам  сердечно.  А  цей  вірш  до  вас  теж  трохи  запізнився,  але  ж,  сподіваюся,  знайде  стежечку  до  Вашої  душі.  Людині  незвичайної  душі.


Другу    по  фейсбуку  і  Поетклубу,

Що  Україну  по-синівськи  любить,

Людині  незвичайної  душі,

Котра  народжує  мелодії  й  вірші

І  доброти  в  собі  по  вінця  має,

Болить  котрій  доля  дітей  і  краю.

Землі  Полтавської  він  праведне  дитя,

А  присвятив  Чернігівській  життя.

У  День  народження  дарунок  цей  приймайте

І  птаху  щастя  за  крило  тримайте!

Здоров’я  Ваше  хай  не  підведе

Й  100-літній  ювілей  Вам  приведе!
9.01.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2020

Думки осінні

Коли  у  осінь  роки  повернули,
А  осінь,  як  відомо,  не  зима,
У  інший  світ  життя  твоє  пірнуло,
І  вороття  ізвідти  вже  нема.  
Зате  думки  осінні  –  наймудріші,
Мов  житній  сніп  з  достиглим  вже  зерном,
Дарма,  що  сонце  гріє  не  тепліше,
Ті  думи  вистояні,  мов  старе  вино.  
Тому  шануй  осінню  позолоту  –
То  колір  віку.  В  кожного  він  свій.
І  хоч  крило  слабіє  для  польоту,
Ще  розгортай  життя  свого  сувій.  
23.01.2020.      

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2020

Висоцький – поет надзвичайний Завтра День народження В. Висоцького.

Він  славу  осідлав  не  з  булавою,
Яку  бояться  часто  випускать,
А  словом  смілим,  піснею  новою,
Обравши  долю  барда-співака.
Не  зрадила  його  лише  гітара,
Струна  якої  –  голий  його  нерв,
Але  вона  ніколи  не  ридала,
А  кликала  вперед  тебе  й  мене.

Так,  Висоцький  –  поет  надзвичайний,
В  ньому  бачимо  барда  й  борця,
Тож  сьогодні  його  величаєм!
Особлива  є  й  дата  ця.  
Січень  місяць.  Число  –  двадцять  п’яте.
День,  коли  народилася  й  я.
Тож  для  мене  подвійне  це  свято,
Котре  тішить  мене  й  звеселя.

Так,  Висоцького  люди  цінують!
Не  обмовилась  я  і  про  час:
Він  не  може  лишитись  в  минулім,
А  живе  і  тепер  серед  нас.
У  піснях,  котрі  серце  тривожать,
Зерна  правди  –  у  кожнім  вірші,
Баритон  його  сплутать  не  можна,
Слово  сміле  –  бальзам  для  душі!

Майже  40,  а  ніби  учора
«Місце  зустрічі  ще  призначав».
Може,  й  був  у  житті  він  актором  –
Правду  ж  «матку»  рубав  із  плеча!
Скоро  40,  як  барда  не  стало,
Чорна  дата  хвилює  серця.
Його  ж  голос,  міцніший  від  сталі,
Будить  в  кожному  з  нас  борця
За  ту  правду,  що  Раша  приспала,
У  майбутнє  він  кличе  нас,
Проти  тих,  що  на  нас  напали.
Він  за  вільний  і  Крим,  і  Донбас!
18.01.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862464
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2020

Повір!

Читай  оце  й  мені  повір:
Поезія  –  не  просто  вірш,
Де  ритм  дотриманий  і  рима,
Народжена  в  Далекім  Римі.
Там  почуттів  людських  –  вагон  ,
Тож  якщо  ти  не  вітрогон,
То  зрозумієш,  що  і  як,
Щоби  твій  розум  не  закляк.
Там  доль  життєвих  теж  букет,
І  ти  із  ними  тет-а-тет:
Милуєшся,  живеш,  страждаєш
І  сам  собі  відповідаєш,
І  хто  ти,  й  що  для  тебе  світ.
Почуєш  шепіт  вод  і  віт,
Пізнаєш  смак  кохання  й  волі
Й  важлива  стане  інших  доля!
22.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2020

Де ж ти, зимонько-зима?

Де  ж  ти,  зимонько-зима,
Чом  тебе  у  нас  нема,
Чи  в  Китай  ти  заблукала,
Чи  недоленька  спіткала,
Чи  зі  снігом  дефіцит,
Що  відклала  ти  візит?
Чи  минулого  в  нас  разу
Хтось  тебе  за  щось  образив?
Тим,  хто  й  справді  завинив,
Пробачай,  бо  ж  ковзани
Зачекались  на  балконі,
Всі  без  діла  вже  відколи!
Лижі  наші  і  санчата
Вийдуть  теж  тебе  стрічати,
Й  морозенка  приведи,
Хай  мости  зведе  з  води,
Не  забудь  про  сніговії,
Хай  заліпить  наші  вії.
Потанцюєм  під  сніжком,
Почастуєм  пиріжком,
Адже  січень  добігає,
А  сніги  все  не  лягають.
Прилітай  до  нас,  будь  ласка,
Подаруй  чарівну  казку!
22.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2020

Іще дна ніч

Іще  дна  ніч  пробігла  недарма,

Бо  на  слідах  її  –  чотири  вірші.

Нехай  лютує  за  вікном  зима,  

А  мо’,  вона  ще  розшукає  й  більше.

У  них  –  про  все:  і  про  життя  красу,

Й  про  боротьбу,  й  правдиве  вільне  слово,

І  про  тяжкий  невимовлений  сум,

Що  дістає  й  мене,  й  народ  мій  знову.


Про  долю  України  непросту,

Покраяну  ворожим  злом  на  шмаття,

На  суд  поставлену  Великому  Христу*

Й  про  те,  які  з  Росією  ми  «браття».

Немає  у  історії  дрібниць,

Бо  в  ній  людські  і  долі,  і  недолі

Від  предковічних  півнімих  гробниць

І  до  сьогоднішньої  боротьби  за  волю.


Болять  мені  і  жертви  ці  війни,

І  з  материнських  сліз  солоне  море,

За  волю  ж  їхні  діти  полягли!

Не  може  ж  матір  не  вражати  горе!

І  хоч  мені  немало  уже  літ,

Перо  своє  я  впевнено  тримаю.

Люблю  життя  й  цей  божевільний  світ

У  неповторнім  гомінкім  розмаї.
19.01,2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2020

Хочу йти не рахуючи верст

Я  живу  серед  війн  і  звитяг:
Десь  –  борюся,  а  десь  –  страждаю.
Я  природи  земне  дитя
Й  України  –  святого  краю.
Я  шукаю  безсмертя  й  життя
І  грішу,  і  списи  ламаю,
Та  шукаю  шляхи  каяття,
Тільки  спокою  ще  не  маю.  

Я  живу  у  полоні  краси,
Хоч  не  зовсім  в  ній  розуміюсь.
Сніг  навідався  вже  до  коси,
Я  ж  потрапити  в  казку  мрію.
Хочу  йти,  не  рахуючи  верст,
Щоб  людське  в  людях  осягнути
Пронести  незап’ятнаним  хрест
Й  під  вагою  його  не  зігнутись.
19.01.2020.
Ганни  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2020

Слово – зброя моя й краса!

Може,  я  й  не  поет  –  не  знаю,
Але  з  музою  все  ж  дружу,
П’ю  душею  красу  розмаю,
За  синами  землі  тужу.
Тепер  думка  моя  крилата  –
Досягає  таких  вершин,
Що  нікому  їх  не  здолати.
І  на  все  в  мене  свій  аршин.  

Я  умію  втекти  від  часу,
Та  боюся  втекти  від  людей.
Маю  гідності  власну  касу,
Не  залишу  боргів  ніде.
Найчастіш  до  зірок  я  лину,
Й  дорога  мені  кожна  з  них,
П’ю  журбу  з  полину  й  калини
І  воюю  проти  війни.

Маю  я  й  чарівне  весельце,
З  ним  здолаю  і  океан.
Б’ється  в  грудях  велике  серце,
Біблію  пізнаю  й  Коран.
З  ним  долаю  меридіани,
Мерзну  на  обох  полюсах,
І  лікую  душевні  рани.
Слово  –  зброя  моя  й  краса!

Може,  я  й  не  поет,  та  знаю,
Чим  є  слово  і  для  ідей:
Ним  воюють  і  підкоряють,
Землю  люблять,  життя  й  людей!
19.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2020

Плине річка понад гаєм (Слова для пісні)

Плине  річка  з  гори  долом,
Залила  долину,
А  над  самою  водою
Росте  кущ  калини.
Щовечора  соловейко
Щебече-співає,
Юне  забавля  серденько,
Немов  промовляє:

«Ходи  ж  сюди,  дівчинонько,
Як  зорі  засвітять,
А  від  цвіту  калиноньки
Гнутимуться  віти.
Сюди  прийде  козаченько
Коня  напувати,
Він  до  серця  доріженьку
Ладен  протоптати».

Дівчинонька  не  вагалась  –
Зорі  дочекалась,
І  з  козаком  пострічалась,
Поки  й  покохались.
А  калинонька  дозріла  –
На  рушничок  стали.
Річка  тому  пораділа
Й  шабелька  зі  сталі.

Плине  річка  понад  гаєм,
Залила  долину.
Соловейко  не  вгаває
На  кущі  калини.
А  матінка  молоденька
Сина  пригортає:
«Спи,  янголе  мій  маленький,
Поки  не  світає».

Плине  річка.  На  калині
Змовкло  пташенятко.
Посміхається  дитина:
Бачить  янголятко.
Не  дрімає  тільки  ненька  –
Молитви  шепоче:
«Врятуй,  Боже,  козаченька!»
Шле  до  неба  очі.
17.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2020

Чи ти чув?

Чи  ти  чув,  як  голосить  тиша?
Після  бою…  Тіла  в  крові…
Той  –  ще  дихає…  Той  –  не  дише.
Цей  рукою  он  ледь  повів.
Ще  вогонь  дожирає  жертву…
Все  закутане  в  чорний  дим.
Хтось  не  хоче  іще  умерти.
Просить:  «Мамо,  подай…  води…»

Запах  диму  і…  запах  м’яса,
І  запеченої  крові…
Он  непевної  форми  маса…
Тут  війни  промчав  буревій.
Глянь,  невидимі  плачуть  душі,
Обіймають  бійців  крильми,
Та  тіла  вже  до  них  байдужі  –
Той  –  сліпий  лежить,  той  –  німий.

Стрепенулась  душа  матусі.
На  молитву  змінила  сон:
«Зараз,  синку,  подам.  Не  тужся,
Мого  житечка  колосок…»

А  як  сонечко  дим  прорвало,
Чи  то  мати  –  свята  душа,
Смерть  від  сина…  позадкувала,
Аж  спіткнулась  об  «Калаша».
Вона  бачила,  як  спинилась
Над  тим  тілом  жіноча  тінь,
Й  вої  з  ношами  не  барились,
Тож  лишила  бійця  в  житті.
20.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2020

Віршики-вузлики

Хіба  це  гріх  –  любити  свою  землю
Й  віддать  за  неї  все,  навіть  життя?
Вклоняюсь  подвигу  синів  таких  доземно  –
Їм  завдяки,  в  нас  буде  майбуття.
19.09.2019.
Земля  і  люди  –  вічний  це  тандем,
Бо  вони  нарізно  не  можуть  існувати
Й  тоді,  коли  приходить  судний  день,
Й  коли  за  землю  треба  воювати.
20.09.2019.
Удари  долі  витримать  непросто,
Та  не  бува  життя  без  боротьби.
Не  поспішай  стрибать  у  воду  з  мосту  –
Для  самоствердження  усе-усе  зроби!
20.09.2019.
Нам  всім  болить  прабатьківська  земля,
Її  сьогодні,  завтра  і  майбутнє,
Позбудьмося  всіх  найманців  Кремля,
Бо  Україні  не  потрібні  трутні.
20.09.2019.
Українець  не  той,  хто  склада  гарні  вірші,
Українець  є  той,  українства  в  кім  більше.
6.10.2019.
Невже  такою  мусить  бути
За  волю  плата  і  любов?
Як  землю  можна  ту  забути,  
Яку  подарував  сам  Бог?!
30.10.2019.
Хто  сам  не  горить,  не  запалить  і  інших,
У  цім  боротьби  найвагоміша  суть.
Борцям  тим  підвладні  і  кінні,  і  піші,
Гуртом  вони  волю  землі  принесуть.
9.11.2019.
Я  хочу  бути  там,  де  надто  важко,
Де  потребують  зайвого  плеча:
Людина  це,  тварина,  а  чи  пташка  –
Допоможу,  поки  горить  свіча.
16.11.2019.
Хай  допоможуть  ворога  здолати
Мої  гаптовані  відвагою  вірші.
У  них  є  все:  дух  волі  і  скорбота,
Й  краплинки  непохитної  душі.
29.11.2019.
А  кохання  буває  різним:
Надто  раннім  і  надто  пізнім.
Когось  робить  воно  крилатим,
А  комусь  виставляє  плату.
9.01.2020.
Того  не  можуть  зваблювати  статки,
Хто  сам  себе  народу  присвятив,
Читать  він  має  мудреців  нотатки,
Щоб  ними  шлях  в  майбутнє  освітить.
18.01.2020.
Кому  доводилося  пить  отруту  слів,
Той,  певно,  знає,  що  то  є  за  муки:
Темніє  неба  край,  котрий  яснів,
А  душу  завойовує  розпука.
18.01.2020.
Дай,  Боже,  нам  терпіння  і  відваги,
Щоб  виграти  цей  історичний  бій,
До  пороху  додавши  ще  й  зневаги.
Ми  ж  так  не  схожі  на  німих  рабів!
18.01.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2020

Не може без землі країни буть!

В  моїх  очах  –  історії  мазки:

Щось  ізмінилося,  а  щось  –  забуто.

Там  наші  українські  атрибути

І  подвиги,  що  мали  козаки.


Свята  мережкою  деінде  збереглись,

Є  й  ті,  що  згублені  давно  вже  безнадійно.

Фільтрує  мозок  дати  і  події,

Й  лечу  туди  я,  де  жили  колись

Прапраотці,  що  землю  шанувать

Не  на  словах  уміли,  а  на  ділі:

І  святкувати  вміли,  й  працювать

Та  так,  що  спини  і  лоби  потіли.


Не  буде  українця  без  землі!

Так  є  й  було!  Так  склалось  історично.

За  неї  гинули  і  гинуть  героїчно,

Й  це  добре  знають  ті,  хто  у  Кремлі:

Не  може  без  землі  й  країни  буть!

Ця  істина  давно  усім  відома.

Народ  як  нація  жить  має  тільки  вдома,

Якщо  не  хоче  пожинать  ганьбу!
17.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2020

Вісімнадцяте… Чорне зведення… 18. 01. 2020.

Вісімнадцяте…  Чорне  зведення…
18.01.2020.  У  зведеннях  з  Донбасу  спочатку  було  повідомлено,  що  за  добу  поранених  8.  А  пізніше  уточнено:  1  убитий,  10  поранено…

Вісімнадцяте…  Чорне  зведення…
Не  вкладається  в  голові…
У  Донбасі  ж  війська  розведені,
Але  ж  дані  чорні  нові:
Один  вбитий…  Є  й  покалічені…
Одинадцять  людських  недоль…
П’є  душа  гіркоту  у  відчаї:
Влаштували  знов  коридор*?
Чи  синам  знов  котел  вготовано?
Скільки  ж  їх  полягло  в  бою!
Де  ключі  до  свободи  сховано?
Як  на  душу  вдягти  броню,
Щоби  звабам  не  піддавалася,
Пам’ятала,  ким  є  вона,
І  ніколи  не  продавалася,
Бо  й  за  неї  іде  війна!
18.01.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2020