| Сторінки (38/3772): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Лине осінь понад Сновом
І понад ланами,
Над дібровами й Десною,
Гомонить піснями.
Лине осінь жовтокрила,
Береги єднає,
Все навколо підкорила,
Схоже воно з раєм.
Лине осінь золотава,
Вішає багрянці,
У росі купа отави
Ввечері і вранці.
Лине осінь сонцеока,
Небо забавляє.
Скоро вся земля намокне
І краса злиняє.
16.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2020
Котяться літа мої у осінь.
Я ж не намагаюсь їх спинить.
Принципово не фарбую коси.
Вищі мене вже мої сини.
Відбуяли квітом синьовесни.
Напоїло літечко теплом.
Спогадом немеркнучим воскресне
Найдорожче на землі село.
Відчиняю сміло двері в осінь,
Доля ж перед мене поспіша,
Небо предковічне вона просить:
«Хай вона ще землю не лиша!»
Дякую я їй за цю турботу –
Стільки ж не закінчено ще справ!
Та й Всевишній теж, мабуть, не проти:
Хай моя сопілка ще погра.
20.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2020
[b](З мого виступу на форумі «Книга року-2019» у Чернігові)[/b]
Люблю тебе, праотча земле мила,
Люблю таку, як є ти, – без прикрас.
За все життя любити не втомилась
І хочу повторити в сотий раз:
Люблю тебе, знедолену і бідну,
Люблю за те, що ти така одна:
Обкрадена, покраяна, та рідна,
З тобою спільне горе нас єдна.
Люблю твої простори-вишиванки,
Калина де з барвінком заплелись
У мамині молитви і співанки,
Що з сивини до нині збереглись.
Люблю тебе, сльозами жінки вмиту
І потом щедро зрошену зрання,
Героїв кров’ю теплою политу.
У пам’яті їх подвиг не злиня!
Люблю тебе у снігових завіях,
У листопадну жовту заметіль,
З тобою торжествую і сивію,
Й навік лишитись маю на меті!
17.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020
Укотре осінь їм лягла на плечі,
Позаду шлях з розчарувань, звитяг,
Не пораділи щебету малечі –
Таке життя…
Тікали дні, усміхнені й не дуже,
Сліди ж закарбувались в душах їх.
Навколо – світ, до їхніх доль байдужий.
І раптом… гріх!..
Літа обох екватор перетнули,
Посіявши у скроні сивину,
Так жінка до кінця і не збагнула
Свою вину
У тім, що мимоволі… закохалась.
Та і кого було про це питать?
А почуття таємно так підкралось…
Була ж свята…
У веснах її юність заблукала,
Прив’яли й губ розкішні пелюстки,
Неславонька її також лякала,
Але ж ростки
Кохання, й їх уже не зупинити,
Бо втрапили у благодатний грунт,
Ані сховати їх, ані звільнитись…
І не умруть…
Й душа здалась, захоплена зненацька,
Покірно почуттю вона здалась,
Боялась і сама собі зізнаться…
І… віддалась…
Чому ж тепер, о доле, безталанна,
Жіноче щастя ставиш їй в вину?
Тому, що запізнилося кохання
Й п’є сивину?
А згодом світ заяскравів для неї:
Живий почула рух в собі… Дитя!?
Й летіла дяка Богу і Енею:
– Vivat Життя!
12.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020
У кожного свій шлях до нагороди
Й його проходить маєш тільки там,
Де стежка спільна із твоїм народом,
Хоч іноді це коштує життя!
Хто б ти не був, цю істину затям!
З народом мусиш свята святкувати,
А в час незгод своє додать плече,
В один окоп із іншими ставати,
І перемогу так, як слід, кувати,
Коли синівська кров тече-пече.
Не може серце буть твоє байдужим,
Коли йде бій за волю і життя,
Народ твій із тобою буде дужим,
Це мій наказ мені й тобі, мій друже:
Легких ніколи не бува звитяг!
18.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2020
Земля у спалахах надій і безнадій
Долає шлях, сповитий світлом сонця,
І хто те знає, хто її водій,
І хто у світ нам прочинив віконце.
Земля – той дім, ізвідки вийшли ми,
І де коріння поселилось роду
Із засторогою, щоб ми були людьми,
Де кожному – життя у нагороду.
Його ж ні повторити, ні збагнуть,
І не бува йому альтернативи,
Та кожен має шанс загладити вину,
Перебуваючи під Божим об’єктивом.
18.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2020
Грає осені сопілка –
Розлива мінор,
Вторять заєць їй і білка.
Скапує вином
Лісова дрібна малина –
Залишає слід,
Запишались і калина,
І дубок-сусід.
Стеле осінь щедрі роси
На пожовклий лист,
Посіріла неба просинь,
Гуси подались.
Заколисують тумани
Хвилечки в воді –
Знали й бачили немало,
Хоч і молоді.
Грає осені сопілка…
Всюди падолист.
Змовкли в житі перепілки –
З поля подались.
А сопілка собі грає –
Змовкнуть не бажа.
Плине осінь понад краєм –
В зиму поспіша.
13.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020
Осеніє осінь. Осеніє…
Золота для всіх приберегла.
Дощ грибочків з пелени насіє –
Грибники прибудуть із села
Осеніє осінь. Осеніє…
Бурштинову шаль вдяга дубам.
Небо зачароване синіє.
В терни заховалася журба.
Осеніє осінь. Осеніє…
Стеле килим жовтий і м’який.
Журавлиним криком даленіє,
Водами гойдається ріки.
Осеніє осінь. Осеніє…
Примхи на усе в неї свої:
Галкою рілля в полях чорніє –
Дбає про майбутні врожаї.
28.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2020
Двері диво-храму відчинила осінь,
Де вдяглися клени в золоту габу,
Опустили верби до водиці коси,
Випити бажають осені журбу.
Пелюсткові зливи ще не почалися,
Зорі вечорові впали у росу,
Маревом ранковим упилося листя,
Сторожує сонце осені красу.
Полонила осінь віялом листатим,
Багряніє неба сива далина.
Ще вітри не хочуть у долинах спати.
Тишу ледь колише лісова луна.
Заблукала осінь у міста і села.
В кожному куточку пензля її слід,
І хоча пора ця, кажуть, невесела,
Їй радіють люди і радіє світ!
14.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2020
Жила усамітнено, не розкошуючи,
Долала Всевишнім намічений шлях,
Щоранку і сонце, і день свій віншуючи,
Ногами збивала росу у полях.
Їй зоряно нічка не раз посміхалася,
І темінь німа огортала не раз,
Єдиний лиш раз у житті закохалася,
Та й то, мов нечистий із нею погравсь.
Всього досягла повсякденною працею.
Непросто було, й зна, так буде завжди,
Бо донька вона української нації,
Що вміє трудящих собі спородить.
Підмог ні від кого в житті не чекаючи:
Ні манни з небес, ні чийогось плеча –
Не раз програвала, терпіла, не каючись,
Тремтіла не раз полохливо свіча.
Дивилась у очі біді, холодіючи,
Зі шляху ж свого не звернула ні раз.
Зустріне вона й перемогу радіючи,
Як волею вп’ються і Крим, і Донбас!
11.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2020
Гарцює день осінній спозаранку,
Попереду жде не одна з доріг,
І я тепер уже для нього бранка,
Аж поки вечір стане на поріг.
Запалить перші зорі він у небі,
Щоб вартували наш із ним нічліг,
У сяйві місячнім потонуть став і верби.
Дугою білою Чумацький шлях проліг.
Пишається намистечком калина
Край темної, як ніченька, води.
То річка по долині ледве плине,
І я у сні прямую теж туди.
18.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2020
Гаптує осінь килими чарівні,
Встеляє землю золотим руном –
Ступає величаво, мов царівна,
Її не підганяє метроном.
Стрічають її горді чорнобривці,
В поклоні перед нею квіт жоржин,
І лиш сосна не хоче підкориться,
Хоч і стоїть від неї за аршин.
Клекоче небо сумом журавлиним,
Без них зажуру п’ють луги й поля.
Ген багряніє сукнею калина,
Дощем не раз умилася земля.
Неначе скло, прозорі води стали,
Пливуть по них хмаринки-двійники.
Вдяглися ранки в росяні кристали,
Турбують тишу лісу грибники.
20.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2020
Осінь у садочку догоря,
Багряніє кущиком калини,
Нам красою душі підкоря,
Маревом лягає у долини,
Упилася виссю яворів,
У сережки вирядились клени,
Журавлі маячать угорі,
Пижма тільки все іще зелена.
Літечко у вирій утекло,
Все частіш дощі приносить вітер…
А сьогодні дивне щось пливло:
То мережки бабиного літа.
29.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2020
Спав тихенько хом’ячок
В нірці у вузенькій,
Аж отерп його бочок,
Виліз помаленьку,
Сів на сонечко й сидить,
Пригадать не може,
Як потрапив він сюди
І де його ложе.
Раптом мишка пробіга,
Сіра та маленька,
Попросила хом’яка
Голосом тоненьким:
- Чи дозволиш, хом’ячок,
Із тобою разом
Скуштувати бурячок,
Не їла ні разу.
Хом’ячок почухав лоб,
Потім повні щічки:
- Я б дозволив тобі, ой,
Так немає свічки.
В нірці повна темнота,
Бо ж нема віконця
Буде й в тебе сліпота –
Не побачиш сонця.
Так бува й серед людей:
От втрачають пам'ять,
А попросиш: «дай» чи «де»
Зразу все згадають.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2020
Удовина доля
Полином цвіте,
Щастя невідомо
Удовине де.
Удовині діти –
Красивіш нема,
Мов весняні квіти, –
А в душі – зима.
Удовині очі,
Мов сама печаль,
Удовині ночі –
Ліжко без плеча…
Удовині сльози,
Щедрі і гіркі,
Удовині коси
Пишні і легкі.
Удовина хата –
На семи вітрах,
А душа багата
У вдови на страх.
Удовине поле
Терном поросло,
Бо ореться болем,
Коли спить село.
Удовина пісня –
То журба і біль.
В світі жити тісно
Не дай, Бог, тобі.
Удовина доля
Полином цвіте,
Щастя невідомо,
Удовине де…
20.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888733
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2020
Не твоя я тепер, не твоя…
Продирявів човен сімейний…
Не тобі звучить пісня моя
І твоя тепер – не для мене…
Не твоя я тепер, не твоя…
Дотик губ твоїх, рук – буденні.
Навіть пісня в саду солов’я
Теж лунає вже не для мене…
Не твоя я тепер, не твоя…
Не магнітить мене твій погляд…
Жито вилягло у полях
Й нас дві стежки ведуть… не поряд…
Не твоя я тепер, не твоя…
Нас вина в цім, чи вирок долі?
Душу сум мою застеля,
Та не хоче мене неволить.
22.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888731
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2020
– Що таке мова?
– Стан душі людської,
Коли сказать потреба настає,
Й пливуть тоді слова з душі рікою,
Й вона їх щедро іншим роздає.
– Що таке воля?
– Стан душі людської,
Коли вона крилатою стає
Й позбутись крил не згодиться ніколи,
І бачення на все має своє.
– Що таке совість?
– Стан душі людської,
Коли вона сама собі суддя
І має в собі критика різкого,
Частіш вона живе серед трудяг.
– Що таке гідність?
– Стан душі людської,
Коли вона не дасть себе зламать
І не живе як-небудь, «по-приколу»,
За все відповідальна лиш сама.
– Що таке дружба?
– Стан душі людської,
Коли вона уже не «Я», а «МИ»,
І ноша нелегка стає легкою,
Адже поділена між добрими людьми.
9.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2020
Трикутник: я, війна і Україна –
Замислитися вкотре заставля,
Чи може змовкнуть пісня солов’їна
Під чобітьми загарбника з Кремля,
І хто ти є без неї – України,
Без роду племені дитя-півсирота,
Котре поставить легко на коліна,
І зникне твоя воленька свята.
Трикутник: я, війна і Україна –
Надто важливий кожному із нас.
Відчути маєм, як болять руїни,
Побачить, як горить в біді Донбас.
Я ж небайдужі душі закликаю,
Займіть свій кут не спостерігача,
І станьмо обронцями для краю.
Йому не вистача цього плеча!
8.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2020
Осінь юна, справжня, жовтоока,
По землі упевнено іде,
Десь повільно, десь чеканить кроки,
Вкоротила трохи білий день.
То присяде на старім пеньочку
І намокне під рясним дощем,
З пригоршні сійне для нас грибочків,
Ще й прикриє листяним плащем.
Молока націдить в сонні хмари,
Щоб розбавить неба синяву,
Збудить рань густим сирим туманом,
Пропливе листочком по ставу.
Вітер принесе його з діброви
Й сколихне зненацька падолист.
Незабаром жовтень жовтобровий,
Тож птахи у вирій подались.
7.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2020
Кам’яніє душа,
Коли горя нап’ється багато,
Кам’яніє вона,
І холодна, мов лід в час зими,
Бо ж навколо війна,
Де палають і люди, і хати,
У диму далина,
І ти став і глухий, і німий.
Там, де неба блакить
Упилась чорним димом і болем,
Пахне кров’ю земля,
Котру там пролили козаки.
Молоді їх роки –
Гідна плата за землю і волю,
Котрі довгі віки
Під п’ятою були у Кремля.
Кам’яніє душа
Від ненависті – не від любові,
Кам’яніє вона,
Вкарбувавши у себе ім’я,
У собі залиша
Тих, хто вчора не вийшов із бою,
Й зачекалась сім’я
Їх ізвідти, де дише війна.
4.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888538
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2020
Колиска матері! Чи не вона впустила
Дітей у світ, даруючи життя
Чи донечці-красуні, а чи сину.
А кожне з них – ще і земне дитя?!
Колиска матері – це й джерело родини,
Де не буває місця для сміття,
Ми є усі допоти молодими,
Допоки називають нас дитям.
Колиска матері! Щось є цього цінніше?
Це їй ми зобов’язані життям,
І лоно матері – усього людства ніша.
У цьому суть людини і буття.
Колиска матері вготована нам Богом,
Це він ключі вручає від життя,
Що зіткане з тепла, добра й любові,
І шанс дає для віри й каяття.
31.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2020
Уже й до мене осінь в вікна стука,
А я для неї двері відчиню,
Навіть подам, як подрузі, їй руку
І слів жалю за літом не зроню.
Сприйму все так, як і належить людям,
Зрадію, що пізнаю і її,
За нами Боже око стежить буде,
Відкрию таємниці їй свої.
Доба осіння тим і є цікава,
Що вже позаду тисячі доріг,
Дрібницею стають багатство, слава,
Є час, щоб відмолити власний гріх.
Здоров’я лиш стає пріоритетом
І у родині повсякденний лад.
Те не важливо, чи ти став поетом,
Важливо, дух міцнів щоб, як булат.
Хоч котяться повільно дні і ночі,
І глибина думок зовсім не та,
Й хвилини радості і рідші, і коротші,
Але ж які прекрасні ці літа!
7.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2020
Життя, де плинуть осені і весни,
Де є початок усього й фінал,
Це і прямі дороги, й перехресні,
І долі недоведена вина.
Й мої літа, немов осіннє листя,
Осипались на воду, під весло,
Складаю спогади, мов книги на полицю,
А там дитинство, юність і село.
В минуле подались вони дружненько
На крилах недоспіваних пісень,
Отих, що так любили тато й ненька,
Як Галя воду Йванкові несе.
Вигойдується й спогад предалекий
(Була тоді я дівчинка мала),
Лякав мене лелек на хаті клекіт,
Що розливавсь на цілих півсела.
Тривогою навідалась у серце
Та мить, коли мій виліт теж відбувсь…
Життя – нові й нові змагання в герці
Без участі братів, батьків, бабусь.
29.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2020
У світі мелодійних слів багато,
Та душу УКРАЇНА звеселя,
У нім – усе: і мати сива, й хата,
І кров’ю вмита батьківська земля.
І шир Дніпра у ньому умістилась,
І чайки крик, що на воді закляк,
І поле, що так щедро вколосилось,
І степ, де волю здобував козак.
Це тут найзеленіша рута в світі,
І м’ята пахне так, що аж п’янить,
Під пильним оком батька «Заповіту»
Горить земля у полум’ї війни.
Пишаюсь гордим йменням УКРАЇНКА –
І це найвищий мій життєвий ранг!
Чи чуєш, як звучить це слово дзвінко,
Як тішить серце, груди розпира?
У світі мелодійних слів багато,
Крізь гул століть це слово долина,
Бо ж Україна – наша сива мати
Й зігріта сонцем неба далина!
4.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2020
Купаючись у злі людськім, безвір’ї,
Захоплена нащадками Орди,
Коли при владі люди, гірші звірів,
Летиш ти, Земле, в космосі куди?
В полон тебе узяв незримий COVID –
Свічками догорає рід людський.
Молитви небу не летять ранкові –
Рівень духовності відсутній, десь – низький…
Невже ми не докличемося Бога?
Невже загинеш, матінко Земля?
Невже це незворотна вже дорога?
Невже не спиним лет цей ти і я?!
6.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
Рясніють барвами й думки
У дні передосінні,
Їм, норовливим, завдяки,
Не чую й голосіння
Ні ластівок, ні журавлів
(Для мене ж це важливо).
«Та маю інші я жалі, –
Озвалося тужливо, –
Птахи повернуться назад
Із теплої країни,
Та не поверне божий сад
Синочків України!»
25.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
Лягла під ноги осінь килимами,
На всіх березах сукні золоті,
Сховались ранки у густі тумани,
І рушники готові для сватів. *
Хоч день осінній має свої вади,
Він закороткий, часто із дощем.
Давно отави скошені в левадах,
Торкає душу непідробний щем
За журавлями, котрі прокричали,
За щедрим літнім сонячним теплом,
За днями довгими і тихими ночами…
Шкода, що літо в вирій утекло.
20.07.2020.
* - вважалося, найкраща пора для весіль до Покрови.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2020
Земля ця непокірну має долю,
Тож викохала велетів-синів –
Борців за справжню українську волю –
Поводирів не дного з поколінь.
Переплелись тут Глібова стежки,
І Куліша, і Кобзаря, й Грінченка,
Й великого співця Десни-ріки
Кінематографа й письменника Довженка.
Струну бандури пестив Вересай,
Люд змушуючи плакати й співати,
Радів пісням тим синій небокрай.
Хіба таке можливо забувати?
Крізь марево натомлених століть
І строгі чужоземні заборони
Ми позбулись кайданів-постолів,
Діставши мову із надійних схронів.
Звучить вона сьогодні тут і там!
У променях народної любові,
Пісенно-неповторна і свята,
Дарована здавен великим Богом!
4.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2020
Коли ворожить нічка на зірках,
Що зацвітуть на хвилях дивоквітом?
До цеї ночі зорям не звикать,
І до вінків, і папороті цвіту.
Тоді вогонь турбує небеса,
А береги засіє сміх дівочий?
Лиш раз у рік така бува краса,
Де ловлять долю руки парубочі.
(Ніч на Івана Купала).
4.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2020
Я все ближче до осені
І все вище до просині,
Йду ногами я босими,
П’ю наснагу з землі.
Ще милуюся росами,
Заколисана грозами,
З посивілими косами
На шляху до зорі.
26.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2020
Зранку осінь жовтокоса
На кларнеті виграє,
І танцюють в травах роси –
Край цей казкою стає.
Листопадять перші клени –
Килимочки тчуть землі,
Трави ще напівзелені –
В небі жури-журавлі.
Змовкли крики журавлині,
Дише смутком їхній слід,
У намистечку калина
Зустрічає сонцесхід.
4.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020
О море, неспокійна диво-казко,
До тебе поспішаю я в полон,
Щоби напитись ніжності і ласки
Із білопінних водяних долонь!
Мій норовливий, синьо-білий світе,
Мінливо-вічний, як і небеса,
Собі тонів позичив ти ізвідти.
Саме у цім і є твоя краса:
У хвиль плесканні, лагідно-грайливім,
У спокої, коли настане штиль,
У штормі, коли хвилі ті сварливі.
Непросто їх тоді перемогти!
О море! Я люблю твою стихію,
Бо маю гени вічного борця,
Люблю, коли під сонцем ти спокійне,
Й нема тобі ні краю, ні кінця!
25.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020
Там, де осінь колобродить,
Ронить листя жовте ліс,
Крізь туман сивобородий
Пробирався рижий лис.
Довгу подолав дорогу:
«В ліс мене також пустіть!
Обминатиму барлоги
І за хитрість теж простіть!»
Ранок ще не приморозив
Ні доріг, ані стежок.
Всі дерева голомозі.
Спить у листі й їжачок.
«Наказав не турбувати –
Сон у нього, як-не-як,
До весни буде тривати», –
Мовив сміливо русак.
Лис прижмурив хитре око:
«Добре, буду я мовчать.
Тихі будуть мої кроки,
Як ловитиму зайчат…»
А коли туман розвіявсь,
Посміхнулись небеса.
Поховались тоді звірі.
Дивна в осені краса.
6.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2020
Коли стрічаю жінку в камуфляжі,
Щоразу ранять мозок мій думки:
Ким би вона була в годину княжу
І предок її хто був і який,
Якщо у ній озвалися ті гени,
Котрі землею, людом дорожать?
Мабуть, душа у ній аборигена,
Що край свій у біді не залиша.
«Скільки в тобі загадок, жінко-воїн,
Любові скільки в серденьку твоїм?
Невже й тебе народжено для воєн?» –
Гудуть думок стривожені рої.
А є й такі, що цим думкам перечать:
«Коли орда загрожує тобі,
Згодяться всі, навіть жіночі плечі,
Щоби перемогти у боротьбі!»
27.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2020
У пахощі полів, лугів, стежок
Лягає день, укрившись оксамитом,
Прогнало сонце місяця ріжок
І ранок сивий, росами умитий.
І задзвенить тоді одвічна суєта
В природі, між людьми. Вона – усюди.
Може для того й білий день світа?
Її лиш ніч зупинить і остудить.
27.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020
[b]30. 08. 2020. на зеленій сцені Чернігівської обласної наукової бібліотеки ім В. Короленка відбувся всеукраїнський фестиваль поезії "Дотиком душі". Свято було неймовірно цікавим, змістовним, насичене не лише поетичним свіжим словом, а й піснями відомих чернігівських співаків та музикантів. Дякую організаторам і долі за прекрасно проведеий час. Крім того всі учасники отримали грамоти, сувеніри і збірочки віршів "Первоцвіт", куди ввійшли твори минулорічних переможців конкурсу.
[/b]
Тиха осені сопілка
Десь озвалася згори,
Яблунева гнеться гілка.
Галас чути дітвори.
То плоди вона смакує.
«Кру» згубили журавлі,
Бо за волею жалкують,
Що лишають в цій землі.
А сопілка ближче грає,
Листопадить в спориші.
Осінь плине понад краєм,
Стеле тугу у душі.
27.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020
Заколисує тумани
Ранок сірий на воді,
Трави в обіймах тримають
Роси срібні, молоді!
Сонце променем-рукою
Доторкнеться до роси,
Крапля стане та легкою –
Поспішай траву косить!
25.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020
Там, де котяться тумани
Восени і навесні,
Зачепилось куполами
Славне місто на Десні.
Навкруги ж – ліси стіною
Хмарочосять небеса,
Дух козацький там луною,
Кожне серце колиса.
Там, де зорі хороводять
В тихій течії Десни,
А згори сміється водам
Місяць – їхній брат ясний,
То – моя земля кохана,
З діда-прадіда земля,
Знає слід Батия-хана
Й слід козацького коня.
Там, де сонце яснооке
Миє срібло у Десні,
Там дитинства мого кроки
Учуваються мені,
А Десна-красуня плине
І несе мої літа,
Краю рідного перлина,
Повновода і свята!
24.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887430
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020
[b](До Дня пам’яті загиблих захисників України)[/b]
Серпневий день. Число 29-те…
Ця дата особлива є для нас,
Бо мусимо дань пам’яті віддати
Синам, що полетіли воювати,
Щоби звільнить захоплений Донбас.
Тремтіло небо від жалю і болю…
Земля палала й гіркла від крові,
Бо москалі творили там сваволю,
Бо кращі з кращих полягли за волю…
І в небі зорі зацвіли нові…
Ті вої щойно вилетіли з школи…
Обов’язок покликав їх і честь…
Таке ні! Не забудеться ніколи,
Коли текла там їхня кров рікою.
Та рана й досі багатьом пече,
Хто побратима у бою утратив.
А біль який у душах матерів!
Вони уже втомилися ридати…
Син кожної увись здійнявсь солдатом,
Котрий у полум’ї війни тут ізгорів.
Не можна пам’яттю про вбитих жонглювати
І забувати, як болить війна…
Якщо забув, поглянь на сиву матір,
Котра пустила сина воювати…
О, як же пам’ятає все вона!
28.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
Долала я намічений свій шлях
Під грозами, під сонечком палючим,
Бувало, що й котилася – не йшла,
Зате любов приберегла жагучу
До матінки – родючої землі
Й до тої, що життя подарувала,
До «кру», що опускають журавлі,
До гаю й поля, де волошки рвала.
До довгих кіс задумливих вербиць,
До хвилювань водиці у струмочку,
До туй струнких, так схожих на дівиць,
До вишитої хрестиком сорочки.
Любов та все вмістила у собі:
І квітів перших труночок медовий,
І осінь у віночку із грибів,
І заметілі пісню, часом довгу,
І спокій затуманених ставів,
Криниці срібло у кінці городу,
Стрічались на шляху мені й нові,
Та найдорожчою була любов до роду.
Бо так уже влаштовано наш світ:
Ніщо й ніколи не зросло нізвідки,
Ні диких трав геть витончений цвіт,
Ані калини кущик, що є свідком
Того, що є і що вже відбулось
Під сірим від людського болю небом.
Воно ж над нами ним уже впилось,
Благає Бога: Досить війн! Не треба!
Народу мир святий уже пошли,
Лише твоя потрібна там підмога,
Бо долю їй не вирішать посли –
Потрібна Україні перемога!
Вкажи твердим нев’янучим перстом
На землю, що у рабстві жить не хоче,
Накрий її і рятівним хрестом –
Не закривай на злочин свої очі.
І затремтіла вишня у саду,
Вітри на струнах на тонких заграли…
І я вже не кочуся – далі йду,
Долаючи життя свого спіралі.
14.08.2019.
Ганна Верес (Демидено)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
Мов дві обручки, дві зорі горять,
У центрі всесвіту зависли, а не збоку,
Своє кохання вийшли зустрічать
І слухали його ледь чутні кроки.
Дивився світ на це і милувавсь,
Чекаючи на зустріч довгождану.
Зібрала всі несказані слова
Ще одна зірочка і раптом… заридала…
Адже трикутник: він, вона і… він –
Нікому не приніс ніколи щастя.
Життя для двох лиш простеля сувій,
Й одне для двох вготоване причастя.
25.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
Нагідками ще сміялось літо,
Соняхово полечко цвіло.
Зупинив крилом лелека вітер –
Вечір опустився на село.
Заглядає в зоряну світлицю
Одноокий місяць ізгори,
Його жовту круглу паляницю
На собі тримають явори.
26.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020
В саду її сімейнім – два синочки:
Один з них – кровний, інший – рідний зять…
Однакові їм вишила сорочки,
Шкарпетки поспішила теж зв’язать.
Вони йшли боронити Україну
Від «брата», що укотре замахнувсь,
Донбас перетворивши у руїну,
Мав захопити предковічну Русь.*
Просила жінка Бога дні і ночі,
Аби живі були її сини,
І зморшка не одна лягла під очі.
Благала небо ворога спинить.
Почувши щире те її благання,
Від куль смертельних Бог таки вберіг.
Зраділа матінка, коли сини кохані
Ступили разом на її поріг.
Минають місяці за місяцями…
Тремтить її поранена душа:
Вона прийти не може ще до тями –
Війна її й на мить не залиша,
Бо ж там сини чиїсь і досі… гинуть,
Бо ж України доля – на кону,
Бо сіються хрести, ростуть могили,
А Кремль іще продовжує війну…
20.08.2020.
* – Україну.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020
Сховало сонечко стремена,
Стежину славило села,
Сюїту слухало Семена.
Сестриця свічку стерегла.
Сичі стогнали сивоокі,
Святився світлим сяйвом світ,
Стривожив сонну сум сороку.
Сові складала свій совіт.
Спочатку словеса споквола
Спускала ситим солов’ям.
Суворе свідчення сваволі –
Судами стомлена сім’я.
Стихія скривлену стодолу
Схопила сміло сам-на-сам.
Сини Сварогові свідомі
Сховали сіно. Смерть списам!
12.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887128
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020
Не знаю, чи собі він зізнається,
Що в нього добра, все-таки, душа,
Вона в хвилини горя пізнається
Й предметом стала для мого вірша.
Він – українець в –еннім поколінні –
Про це засвідчили і вуса, й оптимізм,
З яким він переміг в душі руїну:
Союз – позаду і соціалізм.
Він пра-пра-правнук діда-українця,
Що не цурався рала і серпа,
Всього в душі того було по вінця,
Й на мозолі теж доля не скупа.
Він – українець. Він не був ні звідки.
В нім доброта у боротьбі зі злом.
Ген український став надійним свідком
Того, що був закоханий в село.
Він землю любить ту, що нині в ранах,
Бо «Смерч» російський б’є по ній і «Град»,
А донедавна солов’я сопрано
Він радо слухав день і ніч підряд.
З пра-пра-пра-прадіда він гордий українець,
Болить йому сьогоднішній наш день,
Такі не продаються за червінець,
Тож нішу він свою в раю знайде!
13.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2020
[b](Її нестало 27.08.2019.)[/b]
Рік, мов птах, пролетів,
Як між нами нема Валентини,
Бо до інших світів
Попросилася в Бога душа…
У земному житті
Це була особлива людина,
І у вічнім бутті
Буть такою ж вона поспіша.
Рік… А ніби лиш день,
Як замовк її голос бентежний.
Долю іншу пряде
Тепер ангел їй в божім саду.
Її стежка веде
У далеке і тихе безмежжя,
Де все пахне й цвіте
У кожнісінькім саду ряду.
Рік – сиріткою дім.
Не звучить білоруська говірка.*
У нові спориші
Заховала роса її слід.
І від того в душі
Одиноко, тривожно і гірко:
Рід людський порідів,
Бо обрала вона… інший світ…
8.08.2020.
* - Вона родом із Білорусії.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2020
Десна… Спить ніч… Ледь дихає земля…
Блищать згори зірок далекі очі…
Води легенький плюскіт забавля
Обидва береги, що тут, у царстві ночі.
Розкутий місяць щедро світло ллє –
Нічний пейзаж доповнює собою,
А серце, як не вискочить моє,
Поранене незримою любов’ю.
Легені, чарів сповнені нічних,
Затисли подих – тісно їм у грудях –
Не чути окриків, стривожено-нічних.
Навколо – ні душі, ані споруди.
І хоча світ здається цей німий,
Я його чую й мову розумію,
Лиш не сполохали б його війни громи,
Щоби людські серця не заніміли!
23.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020
Проснувсь таки, проснувсь і цей народ,
Хоч довго спав і надто був терплячий.
Здавалося, німий був патріот,
Напівглухий, а іноді й незрячий.
Тим часом «бацька» надто нахабнів,
Вчиняючи щораз нову розправу,
Ростив для крісла владного синів
І псів, котрі б топтали волю й право.
І ось настав в історії момент,
Коли був виклик кинутий народу,
Коли черствий і озвірілий мент
Зміг псячу проявить таки породу.
Людей, котрі сказали «бацьку» «ні!»,
Нещадно били, грубо катували,
Ледь не по шию й «бацька» у брехні,
Протести ще дружнішими ставали.
Кипить сьогодні знову Білорусь…
Серця і душі оповиті болем.
Диктує собі кожен: «Не скорюсь!»
Й торує шлях до світла, значить, волі.
Проснувсь таки! Проснувсь і цей народ,
Хоча, здавалось, що заснув навіки,
Та білоруський виполе город
Від бур’янів – ненависної кліки.
23.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020
День Незалежності святкує Україна!
А мій народ уміє святкувать!
Душа його, мов пісня солов’їна,
Народжена, щоб жити й працювать.
Киплять сьогодні вулиці столиці:
Військові йдуть, цивільні й дітвора.
Купає дощ усміхнені їх лиця,
Та кожен крок у марші цім звіря.
Такий народ нікому не скорити,
Доведена ця істина життям,
І поступ у майбутнє не спинити!
Ординцю, чуєш? Це запам’ятай!
Ніколи він не стане на коліна,
Бо добре знає гідності ціну,
Бо це його кохана Україна,
Тож перемогою закінчить він війну!
24.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
[b]Сьогодні День народження України, вільної, незалежної, УКРАЇНСЬКОЇ УКРАЇНИ! Вітаю всіх нас із цим святом! Хай Господь пошле нам свою благодать! Крім того, у цей день святкує свій День народження прекрасна жінка, моя подруга Іра Тітенко. Людина щедрої прекрасної душі, про котру хочеться писати і вірші! [/b]
Поглянь цій жінці в очі, а не збоку –
В них – слід краси залишила Десна,
Там доброта й про всіх-усіх турбота,
А в посмішці завжди цвіте весна.
Краса дісталась їй, мабуть, від Єви,
Живе постійно в музиці й труді,
Скидається вона й на королеву,
Хоч простота у погляді й ході.
У цім житті вона не одинока –
У дюжину всіх друзів не вбереш –
В очах застигли доброта і спокій,
І глибина, яку і не збагнеш.
Ця жінка й справді, надто особлива,
Адже дарує щедро всім тепло,
І ті, хто поряд з нею, теж щасливі.
Підносить доля й їй своє вино.
А в нім є все: полин і смак медовий,
Й калини вічний гірко-кислий смак.
Порядок в неї на роботі й вдома,
І син – єдиний – хоч куди козак.
Сьогодні в неї свято – народИни!
Бажаю ласки Божої я їй,
Буть двигуном і гвинтиком родині
Серед штормів життєвих і завій!
7.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
Цей світ збагнути хочу до кінця,
З його жорстокістю й джерелами любові,
Де місце в нім невтомного борця
За краще завтра, вміння буть собою.
Борцем же бути – справа не проста,
Та іншого шляху такі не бачать:
Протест у них з малого вироста –
З душі, котру ніхто не закріпачить.
Борець – занадто гордо це звучить,
Коли він не за себе, а за волю,
І я, у цьому світі живучи,
Теж розумію: ковалі це долі!
Секрет пізнати хочу я й життя,
У чім його найвища насолода,
І зрозуміла: крапля я буття,
Продовження мого земного роду!
21.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020
Вона завжди, мов квіточка, цвіла,
Усміхнена, наперекір злій долі…
Ніхто не знав, як жінка ця жила,
Й чому обрала шлях важкий. Свідомо!
«Красуня,» – хтось єхидно величав.
«Щаслива,» – в такт сичали злоязикі.
Не маючи подружнього плеча,
Вона сама змагалася із лихом.
Вдова… Вона із дітками двома
Сміялася в лице своїй недолі,
Хоч в серці поселилася зима:
Робота, діти, злидні сірі вдома.
Здавалося, що виходу нема,
І що усе навколо – проти неї.
Не радила нічого й ніч німа,
Й розбите щастя важко було склеїть.
Але не розгубилася вона,
Свій виклик гордо ставлячи вже долі,
І впала її каторги стіна,
Знайшовся вихід, досі невідомий…
Італія і сонцем, і теплом
Її зустріла, ніби рідну доню.
Не солодко вдові і там жилось:
Чужа і мова, і щоденна втома.
І так – не рік – не два – тяжкі роки,
Поки дітей поставила на ноги,
Усе пила з життєвої ріки,
А серце кликало до рідного порогу.
І ось він – її милий серцю край,
Та мова, за якою так скучала.
Він зовсім не скидавсь на божий рай,
Все ж не такий, яким його лишала.
Й вона не та. Давно уже не та…
Птахами промайнули світлі весни.
Тепер одна у будні і в свята…
Минуле зрідка пам’яттю воскресне.
Нагадують про себе й болячки –
Їх вистачає, щоби ними впитись,
Не до снаги й порожні балачки,
Й себе теж не навчилася любити.
В краю чужому доля відцвіла,
Хоч вибір нею зроблено свідомо…
Ніхто не зна, й вона, а чи жила?
Вона щаслива, бо, нарешті, вдома…
31.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020
В гори вечір сонце опустив,
Спізнитися боявся з солов'ями,
Над лісом сірі сутінки згустив,
Розбавив їх пташиними піснями.
А коли ніч на землю упаде
І зачарує снами все навколо,
Лиш павучок не спатиме – спряде
Собі хатинку, ходячи по колу.
16.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2020
На замріяній калині
Вже проснувся перший квіт,
Вітер спить у тій долині,
Не тривожить її віт.
Там вода біжить-струмує,
Сріблом-дивом миготить.
Дівчинонька там сумує,
Нахилилась до води:
– Ой водиченько-струмочку,
Вдаль біжиш ти день і ніч,
Прала милому сорочку
Й одягла тут при зорі.
А тепер його немає –
Мусив їхать на війну,
А мене журба ламає.
Бо лишив мене одну.
Той струмок біжить-дзюркоче,
Прислухається до слів,
Ще й молитва слух лоскоче,
Вона краща із послів.
Чує, як козак додому
Мчить полями навпростець,
Волю він везе і втому
Й перемоги вдяг вінець.
23.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886486
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2020
1.Ой, гуляло сонечко
Понад хмарою,
Частувало полечко
Його парою,
Зерням-горошиною
Посміхалося,
Піснею пташиною
Забавлялося.
2.Споришами стежечка
Простелялася,
Ніби та мережечка
Вишивалася,
То по стежці веснонька
Проходжалася;
Дітвора малесенька
Потішалася.
12.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886402
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
Як дорого ми платим за любов,
Котра дитя зростила егоїстом,
Адже в душі такій відсутній Бог,
А живуть звички: погулять, поїсти.
Таку ціну осилюють не всі,
У декого й життя не вистачає,
Їх очі день-у-день в сльозі-росі,
Аж поки небо душі їх стрічає.
Пожурить, звісно, та чи зможе їм
Наука та колись іще згодиться,
І досвідом гірким таким своїм
Із іншими чи схочуть поділиться?
4.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
Ще літечко у нас господарює,
А осінь вже стоїть біля воріт,
Тепло своє ще сонечко дарує,
Замкнувсь у хатці ситий короїд.
Їжак готує до зими запаси
Із яблучок і грушок, і грибів –
Він поспішає все зробить до Спасу*,
Поки чарує неба голубінь.
Петрів батіг, рукатий, синьоокий,
Прогнав жалку від себе кропиву,
На пижмах, що квітують тут щороку,
Павук натяг доріжку-тятиву.
Горобина плодами апельсинить –
То, кажуть, рано упаде зима,
А на шибках віконних роси слинять,
Поки сліди їх вітер поздима.
Голублять погляд айстри волохаті,
На чорнобривцях бархат заяснів,
Немов солдати, мальви коло хати,
Вдяглись у брилики маленькі та рясні..
В передосінню казку заблукаю
І кожній квіточці, мов сонцю, посміхнусь,
Уп’юсь легким серпневим дивограєм,
Красі земній низенько поклонюсь.
18.08.2020.
* – До найбільших серед дванадцяти річних свят християнського календарного циклу належить і Преображення Господнє, або Спас (Великий Спас), що припадає на 19 серпня. Він вважається третім святом після Різдва та Великодня.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020
«Чому свобода має колір крОві? –
Запитую себе не раз – не два, –
За неї гинуть сиві й чорноброві,
Й ця боротьба століттями трива.
Чому свобода так п’янить людину,
Що часто це їй коштує життя,
Адже це стан душі, отой єдиний,
Котрий народ веде у майбуття.
Свободи ж людям не бува багато,
За неї голови кладуть, йдучи у бій,
Вона кайдани рве, ламає грати
Й народжується тільки в боротьбі!»
17.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020
Відмайоріло літечко вітрами,
Відпахло стомедами й чебрецем…
У ліс іду, мов до святого храму,
Й стрічаю осінь там лице в лице.
Вона ж листочкам зодягає крила
Й гаптує ними пишні килими,
Мов рушниками землю рідну вкрила,
А з неба журавлиний клин сурмить.
«Курли» висить в повітрі й верховітті…
І враз тривога вишилась в душі,
А коли клин став зовсім не помітний,
Той слід потрапив у мої вірші.
У ньому біль, що серце кожне крає,
І туга за невипитим теплом,
І жаль пташиний за одвічним раєм –
Ставочком, що дзеркалить за селом.
17.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020
Спить натомлений день
У долонях осінньої ночі…
Зірочки де-не-де
Допивають імлисту печаль.
То не зорі! О, ні!
То холодної вічності очі,
І здається мені,
Місяць сонце несе на плечах.
Мозок думи пряде –
Мою душу готує до прощі,
Й коли ранок прийде,
Чи приїде на сірім коні,
Утечуть тоді сни.
Просинаюся неохоче.
Промінь сонця ясний
Затанцює на східнім вікні.
5.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020
Бігла річка, голубіла
Стрічкою на схід,
Сивим маревом диміла,
Чарувала світ,
А навстріч – зелені шати
Й тисячі пісень,
І поля, рясні, багаті,–
То – Вкраїна все!
П’є журбу з землі калина,
Згіркла і роса,
То не пісня з полонини –
Матінки сльоза,
Облила і цвіт, і коси
Мами сивина,
Бо на Сході діток косить
Не коса – війна…
Сонця личко посміхнеться
До густих садів,
Доля щастям озоветься
Кожному тоді,
Як воскресне Україна,
Звільнить рідний край,
Й пісню дивну, солов’їну,
Слухать буде рай!
Голубіє небо й річка,
Дощик п’є трава,
В’ється стежка до каплички –
Зелен-мурава.
То – моя все Україна –
Батьківська земля,
Де співала Чураївна,
Тут моя сім’я.
8.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886049
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2020
Звук трембіти лине в горах синіх,
Вторить стоголосо їй луна.
То журба матусина за сином,
Адже по землі повзе війна.
Маминому серцю тісно в грудях,
Молитвам її нема кінця:
«Ой, коли ж народ наш мир здобуде?» –
Ці слова злетіли до Отця.
Затремтіли звуки-переливи,
Все журбою тою обняли,
Підняли їх гори й полонини,
Мамині слова у даль несли.
А коли дісталася молитва
До її синочка на Донбас,
То зцілила дух його для битви,
Котра волю збереже для нас.
14.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886040
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2020
Старий наш пес мав кличку Лорд
І мав не песячий комфорт:
Суху, чудову, теплу хату,
Щоби води завжди багато
І їжі в мисочці було;
Якщо не м'ясо, то крило,
Йому на «друге» подавали б
І сну щоб не перебивали.
Сміється іноді народ:
У вас не пес, а справжній лорд.
[b]Лорд [/b]– в Англії – вищий дворянський чин.
[b]Комфорт [/b]– сукупність побутових умов.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020
Проти сонечка в траві
Розляглися кішки дві.
Перша, чорна, - це Багіра,
Схожа на пантеру – звіра,
Але кішка ця не хижа:
І пригорнеться, й оближе,
На дивані любить спати.
А іще Багіра – мати –
Народила кошенятко,
Трьох мастей на нім є латки:
Білі, чорні, рижуваті.
Кнопка – стали називати.
Для Багіри це – дочка,
І така вже замічка,
Ну, красунечка, та й годі –
Рідко є такі в природі,
А як стане муркотіти,
Танцювати, лапкотіти,
Це не кішка – справжнє диво!
По мишей в город ходила,
А тепер удвох в траві
Муркотять пісні нові!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020
Де вітри-пустуни
і високії гори,
Де гіганти-слони
і безмежнеє море,
Жив собі Чоловік,
ні багатий, ні бідний,
І Дружина, й Синок
в нього був,та не рідний.
Чолов’яга трудивсь
і дружина старалась,
М’яса, дров і води
привезе. Дитя гралось.
Згодом Хлопець підріс,
а батьки постаріли –
Вже не те, що колись:
працювали й терпіли.
Красень-син все катавсь
на Слонові без діла,
Часто вже милувавсь
він поставою тіла.
І якщо забурчить
чоловік на неробу,
Мати враз захистить
ще й придума хворобу.
А сама вже, як тінь,
ледь не пада на ноги.
Вже ніхто не хотів
і впливати на нього:
Відвернувся сусід,
друзі знать не хотіли,
Тільки двоє батьків
від роботи потіли.
Якось сів Парубій
на Слона, покататись,
Взяв жердину собі,
зонт від сонця ховатись,
Та Тварина-гігант
підняла хобот вгору,
Й стала з себе скидать
це небачене горе.
Але міцно вчепивсь
Син, сидить на Слонові,
До землі аж схиливсь,
та сідлав Слона знову.
Бачить той, не провчить
він цього Ледацюгу
І, нарешті, вже мчить
поміж пальм у яругу.
Слон, як вітер, летів
не одну вже годину,
Бо зробити хотів
із нероби людину.
Зупинився лиш там,
людям де не бувати.
- Жити хочеш – затям –
треба всім працювати, -
Так сказав мудрий Слон,
а сам ліг і дрімає.
Це обман був – не сон.
Бачить, той оглядає
Берег моря, медуз,
що накидали хвилі,
Ось бичок ледь загруз.
Поки море не змило,
Заходився тепер
Ледацюга ловити.
А он диво якесь
ще повзе, оковите.
Ну, звичайно, це ж краб.
Хоче теж упіймати.
Це не те, що ікра,
І за версти десь Мати.
Їв, голодний, живцем,
що піймати вдалося.
Ох, нелегко все це
полювання далося.
Кілька тижнів провів
Син на березі цьому.
Ноги й руки в крові…
Хоче швидше додому.
Слон дививсь, посміхавсь –
удалось виховання.
Він уже й не ховавсь,
слухав слізне ридання:
- Відвези мене вже
до моєї Матусі,
Я й нерідному Батьку
у ноги вклонюся.
Лиш тепер оцінив
я всі їхні заслуги,
Зрозумів, що вони
не Батьки були – слуги.
Тепер черга моя –
Сином буть й слугувати;
Найдорожче – сім'я,
мої Батько і Мати.
Слон послухав його –
ледь присів на коліно,
Допоміг хоботком
Хлопцю, був що без ліні,
І помчав знов туди,
де високії гори,
Де вітри-пустуни
і безмежнеє море,
Де старенькі жили
Чоловік і Дружина,
Що колись Сину-ледарю
довго служили.
Син приїхав до них
на Слонові з дровами.
- Заживем тепер ми
життям іншим із вами.
Я багато чого
зрозумів, - Син промовив.
У Батьків від цих слів
відібрало і мову,
Та, коли той зловив
риби їм, сам почистив,
І вогонь розпалив,
зготував, урочисто
Запросив, так як слід,
на сніданок багатий,
Говорити тоді
стали Батько і Мати.
А коли прожили
іще декілька років,
Вже ніколи у них
не було з ним мороки.
Згодом Сина вони
підвели під вінець,
Там онуки пішли
Тут і казці кінець.
- Ну, а Слон? Не пішов? –
Запитаєте ви.
- Слон Слониху знайшов –
обзавівся дітьми…
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885771
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2020
Цвіте осіння позолота
В природі і в моїй душі,
Котра із музою в польоті
Мені нашіптує вірші
Про світ жорстокий і прекрасний,
Про сутність віри і ідей,
Про всіх щасливих і нещасних,
Про вміння жить серед людей.
Думки складаю у букети,
Перебираю знов і знов,
Та тільки більшає секретів,
А з ними й сутності основ.
Срібляться коси сивиною,
Мережить доля свій узор,
Відгородитися стіною
Не маю прав я. Це позор,
Бо в цій землі коріння роду,
П’ю тут наснагу для душі
І долю власного народу
Вплітаю у вінок віршів!
22.06.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2020
Виспалися зорі в пелені небес,
Ранок непрозорий все-таки воскрес,
Сонце ще блукає в нетрях далини,
Вітер не лякає сиві полини.
Заспівали коси – сколихнули рань,
Росяні покоси застелили рай.
Догоряє серпень у вогні заграв,
Крає моє серце шепіт диких трав.
25.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2020
Мовчить народ, мов перед ешафотом,
Підвішена на гак його душа,
Щодень нові синів загиблих фота
І covid Землю ще не залиша.
То що ж чека народ і Україну? –
Катують мозок день і ніч думки, –
Невже дозволить волі він загинуть?
Невже перевелися козаки?
Вердикт із Мінська шлють сивоголові*,
З ним згодитись не може патріот,
Бо розуміє: слово – не полова…
Чому ж ти без’язиким став, народ?
Невже хворобі мовчазній піддався
І станеш знов отарою овець?
А чи заснув? Народе, прокидайся,
Поки ще Україні не кінець!
9.08.2020.
* – Леонід Кравчук, Вітольд Фокін – члени ТКГ по Донбасу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2020
Відкувала зозулею доля,
Солов’єм відспівала в гаю.
Ні для кого вона не відома
Й кожен раз має стежку свою.
Ніби птаха легка і крилата,
Повела вояка вона в бій
Захистити родину і хату,
Й Україну, що вибрав собі.
Доля бачила, як знемагали
Він і всі вояки у борні,
Як прицільно снаряди лягали
І як небо палало вгорі.
Раптом ноги бійця підкосились
І земля застогнала під ним,
І червоно трава заросилась
На стежині брудної війни.
Відкувала зозулею доля,
Солов’єм відспівала в гаю…
Душу воїна геть молодого
Стріли ангели білі в раю.
23.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885597
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
Спів той слухала ніжно-глибокий,
Мов торкнулась до пісні крила,
І забула про все: і про спокій,
Із яким я до цього жила.
А в тій пісні – уся Україна,
Де не пасма – поля сивини…
Не була ти ніколи царівна.
Хто й кому із вас двох завинив?
Мов Богині, й співачці вклонюся,
Скроні теж її у сивині,
До слідів праотців доторкнуся,
Що згубилися між полинів.
А в слідах тих – і біль, і тривога,
Що з любов’ю вплелися в пісні,
Торували до волі дорогу,
То ж глибокі вони й голосні!..
Й пред тобою схилюся, Богине,
Під мотиви пісень солов’я,
О Величносте, ненько Вкраїно,
Мрія й пісня тобі це моя!..
23.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885593
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
Пам’яті Кириченків присвячую
Сльоза важка упала раптом з неба
Туди, де впали пісні два крила.
– Не зміг я жити на землі без тебе…
– Я теж без тебе довго не змогла…
То не сльоза важка упала з неба –
Раїсин на могилі диво-хрест,
Що вчить, любить як Україну треба,
Адже вона життям цей склала тест.
«Любіть її вседенно і всенощно,
Як матір, як голубоньку любіть,
Багату і водночас незаможну, –
Звучить козачки щирий заповіт, –
Любіть її, як я її любила,
Клітиночкою кожною любіть.
Нехай міцніють України крила,
Не дайте їм в польоті ослабіть!»
То не бандура в небо рветься гордо –
Її то пісня і її душа,
А поряд - чоловікові акорди,
Свою журавку він не залиша. 3.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885496
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020
Він поспішав назустріч славі й… смерті,
Бо ж Україну, як ніхто, любив
І смертю власною не дав Росії стерти
З лиця землі її. Але ж, якби…
Якби не ця війна! Чарівний тенор
Не раз вже світ собою сколихнув.
Пісні його, мов солов’їні трелі,
Але ж зустріли на шляху війну.
Війна завжди єднає побратимів.
Стає й він «правосеком» неспроста,
Дорогами війни пройшов крутими,
І місія його була свята:
Знав, що не втримать волі на припоні,
За неї і приїхав воювать,
Та куля снайпера чомусь була… сліпою –
Того убила, хто мав жить, співать…
Герой не вийшов цього разу з бою
За Україну (був її дитям),
Душа його освячена любов’ю,
Тепер пізнала космосу буття.
Зорею ставши, ангелам співає
І Україну рідну прославля,
Не раз герої поряд з ним ставали,
Й нових іще народжує земля.
Настане час, коли зірки засяють
Вже вільній Україні – без війни –
Пісні нові цей світ заколисають.
А тенор Сліпака з-за хмар дзвенить…
8.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2020
1.Давно дитинства сад
Відцвів-відпах любистком,
Давно ти вже не сам,
Й до тебе так не близько.
Приспів: (2р.)
[b]Та скільки б не пройшли
Доріг ми із тобою,
Ми будемо завжди
Жити, як брат з сестрою. [/b]
2.У мене ти один,
І я в тебе єдина,
Тож буде хай завжди
Міцна наша родина!
Приспів. (2р.)
3.Життя було важким
І в мене, і у тебе,
Та вистояли ми,
Бо нам ще жити треба!
Приспів. (2р.)
4.Нехай не буду я
Вродлива і багата,
Лиш збереже хай Бог
Мені такого брата.
Приспів. (2р.)
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885386
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020
Тікають сни, коли постука день
У заспане, ледь зрошене віконце,
Його за руку кожен раз веде
Велике кругле яснооке сонце.
Найпершою роса його стріча
На травах, на деревах, на пісочку,
Воно ж приготувало для плеча
В ранкових росах випрану сорочку.
І заясніє, аж замліє цвіт
Теплу його і, мов дитя, зрадіє,
Адже без сонця зник би білий світ –
Воно ж для нього, мов жива надія!
8.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020
Відпахло літо липою давно,
Акацієвим медом і гречаним,
Пірнало воно з хлопцями на дно
І на все озеро сміялось і кричало,
І будувало з райдуги мости,
Єднаючи всі береги озерні,
Любило й по воді йти – не брести
Й зігріти щойно викупану землю.
Або ж сідлало дикого коня
І мчало в даль, вхопившися за гриву,
На хмарці сонце вчилось обганять
І посміхатись дітворі грайливо.
А косовиць минулася пора –
Косою у отавах заспівало.
Чорницею манила ще гора,
Але в гаю зозуля відкувала.
Перечепившись за отав покіс,
Упало літечко, щоби не відлітати,
Не хоче залишать вербових кіс,
Бо з ким їх буде вітер заплітати?
5.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
[b]Присвячую (Червню) Андрію Гергерту (22.05.1978-01.08.2020), заступнику командувача Української добровольчої армії, командиру 8-ого окремого батальйону «Аратта» (посмертно). [/b]
"Так воно природно склалось, - напише якось він, - що прийшов час нашого покоління захищати цю землю. Ми завжди її захищали. Колись наші предки. Сьогодні – наше покоління, від 18 до 70 років. Це покоління повинно відчути, що настав його час захищати. Наскільки багато людей це відчує, наскільки швидко, настільки більшу територію ми зможемо захистити. Інакше нас розвалять, розсварять, розірвуть всередині – і ми втратимо всю країну".
Вражає запис на його сторінці у ФБ, котрий свідчить, що майже через 6 років війни за 5 місяців до смерті ГЕРОЙ отримав посвідчення УБД.
[b]Катруся Стріла
4 березня 2020.•
Сьогодні мала честь отримати посвідчення УБД для комбата 8-го ОБат Української добровольчої армії
Andriy Gergert
.Вітаю, друже Червень! Дякую за Твою службу. Скоршого одужання!...[/b]
Війна не просто місце на землі,
Де сходяться чоловіки і зброя,
Там кожен воїн – в долі на крилі.
Вона ж чомусь частіш буває злою…
Андрій завжди був з долею на «ти»
І на любов до всього не скупився:
Чотири рази батьком стати встиг,
Любив і лікував тварин і птицю.
І Україну-матінку любив,
Тому й Майдан вогнем його покликав.
Він народився не для боротьби,
Та воїном уставши проти лиха,
Був там, куди покликала війна –
Кувалася там України доля.
За волю, за святу іде війна,
І скільки буде йти, ще невідомо.
В житті його забуте слово «ні»,
Бо «правосек» він, доброволець, лідер.
П’ять років – дні і ночі на війні.
Настало й рокове для нього літо,
Коли після виснажливих боїв,
Він біль відчув. На цей раз – не у серці.
Діагноз стрій залишити звелів.
Рік із хворобою страшною був у герці.
На жаль, вона його перемогла…
Трьох донечок залишивши і сина,
Позбувся для польоту він крила…
«Чому ж ти, доле, так його змісила?
Невже героїв мало в небесах?
Там наших воїв – тисячі у війську.
Впаде з очей не раз вдови сльоза,
На землю його рідну, українську.
Душа ж Андрійова побачить те згори
І буде друзів кликати до бою,
Приходитиме в сни до дітвори,
Пригорне до грудей крилом-любов’ю».
7.08.2020
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
Прости мене, матусю, за любов,
Котру ділив тобі і Україні,
Але, мабуть, велів мені так Бог:
Обох любить, мов пісню солов’їну.
Прости, матусю, за непослух мій,
За вилиті й невиплакані сльози,
За все, що я зумів і не зумів,
За всю життєву спільну нашу прозу.
Прости мене за вимушений біль:
Боролась ти з хворобами моїми,
І за терпіння, що несла в собі,
Ладнаючи руками все своїми.
Прости, матусю, за полин-печаль,
Яку пила і п’єш іще і досі,
Що залишилась без мого плеча,
За передчасну сивооку осінь.
Прости мене за ночі й дні в журбі,
Якими частував тебе частенько,
За квіти, не даровані тобі,
Не сказане «люблю» для тебе, ненько.
Прости, матусю, за невинний гріх,
Що я за волю нашу став солдатом,
Потрібну як повітря для усіх,
Болить тобі моя посмертна дата…
Прости мені і цю мою вину:
За біль розлуки, що налив у серце,
Коли пішов від тебе… на війну.
Благаю, тебе, матінко, не сердься!
Прости, матусю, за усе прости:
І за моє довічне вже мовчання,
Що рано довелося відцвісти,
І за твоє згорьоване зітхання.
5.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020
Літа мої від отчого порогу
Знялися стрімко й полетіли в вись.
О доле, не суди їх надто строго
За мрію, що їх звабила колись.
Вони ж, немов крилаті пташенята,
Долають втому й сиву далечінь.
Не поспішай політ цей зупиняти,
А краще помилуйся на ключі.
Їм не завжди сприяють дні погожі,
Вітри у спину дмуть теж не завжди,
Ховаються сліди їх у порошу,
Та крила не ховають від біди.
О доле, ти і матір’ю буваєш,
Коли життя рятуєш тим рокам,
А іноді й сама до бід звикаєш,
Коли несе тебе гірська ріка.
Вклоняюсь тобі, доле, і родині
За кожен день, дарований життям,
За душу небайдужу до людини,
Бо черствість нищить волю і буття.
Й літам своїм завдячую теж, доле,
Що є мого натхнення джерелом,
За кожну мить, відому й невідому,
За незрадливе рятівне крило.
1.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885214
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020
– Бабусь, а сонечко де спить? –
Спитав онук в п’ять рочків.-
І що в тім сонечку горить? –
Протер вже сонні очки.
Бабуся рада: внук росте,
Про все він хоче знати.
І, хоч питання непросте,
Не може відказати.
-Дізнаєшся тоді про те,
Як будеш вчитись в школі,
А Сонце наше золоте
Не спить ніде й ніколи.
У нього є космічний дім –
Ще Всесвіт називають.
Навколо Сонця, як м’ячі,
Планети облітають.
Одна із цих планет – Земля –
Красива і велика.
І гріє Сонце нас здаля,
Щоб ми не мали лиха.
Ніщо у ньому не горить –
Розжарена планета,
Та тільки зникла б хоч на мить,
Усе могло б померти.
А ще відомо всім давно:
Щоб жити не злиденно,
То сіяти добра зерно
Усім треба щоденно.
- А де знайти того зерна?
- В душі воно у тебе:
Допомагай, ділись, ладнай,
І буде все, як треба!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
Тиша спить в сірих обіймах ранку,
Що стоїть по коліна в росі,
Вкрившись ковдрою диво-світанку,
Спить село у казковій красі.
Став дрімає у верб у полоні,
Щука ще не ганяє малька,
Його сиво-дзеркальна долоня
Посміхнулась останнім зіркам.
Не стривожив ніхто ще й дороги:
Ні колеса машин, ні нога.
Місяць теж заховав свої роги,
Схід ясніє, шле перестороги,
Чуть, як поле у вись позіха.
4.08.2020.
Гангна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
З теплом липневим літо обнялося.
До жнив уже збудовані мости.
Снагою до життя впилось колосся
Та дозволяло квітам ще цвісти:
Ромашкам, тонконогим, жовтооким,
І макам, що заплутали свій слід,
Волошкам, що тулилися ізбоку
Й красою дивували білий світ.
Милуюся і п’ю липневі чари,
Й здається, що ніколи не нап’юсь.
Сюди людські не досягають чвари,
То ж сонцю й небу тільки тут молюсь!
1.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2020
Частіш глибинка світу дарувала
Отих, хто досягав значних висот,
Бо душі їхні волею впивались,
Їх не колов так ницості осот.
Ці люди були ближчі до природи
І розуміли її так, як і себе,
Служили тільки власному народу,
Такою воля їм була небес.
Не стежкою ішли вони – стернею,
Кололи ноги, адже босоніж,
І надихались рідною землею,
Хоч потрапляли й під системи ніж.
Життя людини справді особливе,
Його пізнати важко до кінця.
Людина ж творча тим уже щаслива,
Що на землі є посланцем Творця.
2.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2020
Подаруй мені ніч
божевіль і палкого кохання,
Подаруй мені ніч,
де на весь білий світ тільки ми,
Подаруй мені ніч
і солодкі в душі хвилювання,
Подаруй мені ніч,
поки не дочекались зими.
Подаруй мені ніч
ту, що згубить дорогу до ранку,
Подаруй мені ніч,
щоби ласкою рук упились,
Подаруй мені ніч,
що опустить зірки на фіранку,
Подаруй мені ніч,
де б від щастя удвох знебулись.
Подаруй мені ніч,
що втопилася в місячнім сяйві,
Подаруй мені ніч,
де уста розмовляють без слів,
Подаруй мені ніч,
зацілуй мої коси русяві,
Подаруй мені ніч,
де б кохання звучав переспів.
7.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884905
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
Чи заглядав хоч раз ти жінці в очі,
Коли вона з коханим поряд йде?
В ній серце зайченям тоді тріпоче
І найсвітлішим видається день.
І йде вона, мов справжня королева,
Бо силу відчува того плеча,
Хто може стать заради неї левом
З красою молодого павича.
В очах її не зорі – сонце сяє,
І світла вистача того й тобі.
Чорнява вона, біла, чи русява,
У мить таку забудеться і біль.
І негаразди всі тоді життєві
Ідуть на задній план – її й твої,
Бо бачиш в ній спокусницю (від Єви).
А ти би стать Адамом не волів?
27.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
Одних любов рятує, інших – губить,
Але її пізнати людям слід,
Коли тебе цілують милі губи,
Ти здатен покохати цілий світ.
Впиватись неповторністю і болем,
Бо поряд вони світом цим ідуть,
Пролитись тихим сяйвом – не журбою
На вишні, коли в травні зацвітуть.
Любити – віддаватись до нестями
Тому, хто почуттів є адресат,
І мандрувати грішними світами
Й з ним щастя світлооке колисать.
4.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
Вже й ранок зустрічало сонне жито,
І перепел стривожено озвавсь…
А він… лежав. О, як хотів він жити!
Все проклинав і… «посилав» Донбас.
А поряд – смерть. Повзла змією збоку.
Навіть раділа жертві черговій.
У нього ж шанси вижить невисокі.
Сльозилась кров’ю рана в голові…
Дивилась вічність строгими очима,
І болем повнилась душа її ущерть:
«Не смій стояти в нього за плечима, –
Просила, ні, молила вона смерть.
Він надто молодий іще для тебе,
На нього зачекалася рідня…»
І раптом… відбулася воля неба –
Зраділи цьому жито і земля.
О вічносте, рясні твої щедроти,
Й за цей дарунок кланяюсь до ніг.
Людське життя не мусить буть коротким,
А сиротою – батьківський поріг.
1.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
Ми різні є й були багато в чОму,
Єдиними ж буть мусимо в однім:
Один окоп зайняти на війні
Й любити Україну ясночолу.
Вітчизна наша зараз в небезпеці,
Тож прав не маєм на експеримент,
Ким би не був ти: вчитель чи поет,
Чи Президент, обути маєш берци.
Якщо і Президентові болить
Війни біда й від того в’яне серце,
Обути має й свому сину берци –
Сам Бог йому таке зробить велить!
Коли віддав усе вже й волонтер
Тим, хто стоїть і день, і ніч в окопах,
«Вставайте проти ворога всі скопом!» –
Кричати має до людей етер,–
Адже війна на те і є війна,
Щоб міцність перевірити країни,
За кожну смерть, за владу і руїни –
Тільки народу є у тім вина!
31.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020
П’ють воду зорі з сивого Дніпра,
Холодну, чисту, правда, трохи сиву,
Чи не тому, що мало знав добра,
Й не одного земля згубила сина?
У цім, повінчанім із бідами краю,
Де брат на брата часто йшов війною,
Краса цвіте, неначе у раю,
Та полини впилися сивиною.
Холодні зорі німо зрять згори,
Хоч свідками є усього земного:
І княжої далекої пори,
І сьогодення, доброго і злого.
«Чому так є, – питаю у зірок,
Що сивина торкнулася й волосся?»
«То людство платить вічності оброк
За те, щоб довше на землі жилося!»
А зорі п’ють все воду із Дніпра,
Що бачив на шляху своїм немало,
Позичивши у нього серебра,
Вони загадку вічності тримають.
1.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020
Вже й серпень на підході. Он, дивись,
Яку змережив павучок хатину,
Ще одуд своїм «худо» не вдавивсь,
День покоротшав не на дну годину.
В вишневі сукні де-не-де уплівсь
Жовтесенький у зморщечках листочок,
Теплом упився і липневий ліс.
Серпневий день – до осені місточок.
31.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020
Іще дна ніч добігла до кінця,
Вписала в календар наступну дату.
Торкнулась доля до мого плеча,
Щоб зморщечку ще дну подарувати.
А я прошусь: «Чекай, не поспішай,
Хоч ти і маєш звичку малювати,
Моя іще не стомлена душа,
А губи просяться, щоби їх цілувати.
Нанизуються у разки роки,
Тому мій вік не є уже секретом.
Але ж я жінка і жива поки,
Бути коханою – моє життєве кредо».
26.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020
Мов намистинки, нижуться слова
В разочки, із яких складу намисто,
Теплом, ні, сонцем серце залива,
І жить без тебе вже собі не мислю.
Я з сонцем тим лягаю і встаю,
Співаю разом з диво-солов’ями –
Все проковтну я і перетравлю,
Адже кохає серце до нестями.
Складаю не слова вже – камінці,
Важкі і гострі – смак розчарування,
Хоч боляче душі й моїй руці,
З них викладаю слово знов – «кохання».
12.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020
Я говорю від імені народу,
Бо саме він мені це право дав.
Ніхто не відбере в мене свободи,
Хоч і хотіла це зробить орда!
Я говорю від імені народу
Своєю мовою. Вже досить «язиків»!
Для мене це найвища нагорода,
Що стержень мій із плем’я козаків!
Я говорю від імені народу,
Бо я його краплиночка мала.
Землі своєї не вручу забродам,
Бо я її дочка і є, й була.
Я говорю від імені народу,
Болить мені його одвічний біль,
Бо однієї ми із ним породи,
За землю й волю кинуся і в бій!
Я говорю від імені народу,
Бо Україна – це й моя земля,
Мого далекого і нинішнього роду.
Замовкніть же, бо слово маю я!
26.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020
Ще день не кланявсь тиші вечоровій
І зорі не засвічені були,
Та небо свої супило вже брови –
То хмари в дощ осінній забрели.
Вони, води набравши повні щоки,
Щедренько полили на все згори.
Це не було ні дивом, ані шоком.
Ловили дощ у жмені явори.
Дивлюсь на цих я велетнів високих
І рОсту їх радію, мов маля,
Бо, крім дощу, вони ще п’ють і соки,
Якими пригощає їх земля.
25.07.2020.
Ганна Верес Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020
Знов перед вибором шалений світ стоїть:
Навіки зникнути чи й далі існувати –
Закони потоптав давно свої
Й себе з середини узявся руйнувати.
Понищені ним віра і любов,
Мораль і чистота давно забуті.
У кожного, на жаль, тепер свій Бог.
Смаки змінились, навіть атрибути.
І кожним править інший тепер Бог.
Він без душі й не мав ніколи серця.
В нім не живе до ближнього любов,
Втопаючому не подасть весельця.
Цей Бог – то золото, холодне і німе,
Йому під силу й розум відібрати.
Інстинкт людський у нім давно умер,
Жалю нема ні до сестри, ні брата.
Чи ж варто поклонятися йому,
Вирішувати має це вже кожен.
Якщо ж душа противиться цьому,
То цілий світ урятувати можна.
25.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020
Пізнавши крил політ у висоту,
Я виконаю Боже це веління
І повернусь на землю цю святу,
Бо саме тут дідів моїх коріння.
Вертатимусь крізь сивину віків
Із багажем не одного століття,
Стрічала там я душі вояків,
Що врятували світ від лихоліття.
Я повернусь, обравши день і час
З галактик інших на свою планету.
І вийде мене рід новий стрічать
Як прапраневідомого поета.
Я знаю, що я точно повернусь,
Шторми здолавши й снігові завії,
І Україні низько поклонюсь,
Сльозу сховавши за розкішні вії.
Я повернусь! Росою упаду,
Травинку кожну освячу любов’ю,
Озвуся соловейком у саду,
Щоб бути, Україно, із тобою!
26.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
Хтось проклинає час важких реформ
І бачить зло в них, помисли ворожі,
Когось дратують заклики і фон
І бісить влади в’яла неспроможність.
А я щаслива: на моїх очах
Стяг відродився наш, жовтоблакитний!
Радію, як торкається плеча,
Бо маю дух свій гордий, непохитний.
Це за мого короткого життя
Проснувсь народ, озброївсь українством,
Хоч душі й досі просять каяття,
Що маємо іще слабке суспільство.
Моє також стояло слово «ні»
На референдумі супроти всіх союзів.
Майдани два, піднесено-сумні,
Котрі й останні розірвали узи.
Сьогодні серце і моє кричить
Проти війни й смертей важких, синівських,
Жаль материнський з усіма п’ючи,
Я внука віддаю у наше військо.
25.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
Заблукало сонечко у вечірні сутінки,
Калиновим кетягом неба край розквіт.
Упилося серденько чарівними звуками,
І на мить здалось мені, підкорився й світ.
Вечір не засіяв ще небо зоряницею,
Вітер крила склав уже, сонний, позіха.
Духмяніє полечко стиглою пшеницею,
Комарина пісенька лиш не затиха.
Зорі з синім вечором стали вже вінчатися,
А вінчав не батюшка – місяць-молодик.
Скоро тут, під зорями, будуть зустрічатися
Ті, хто в серці молодість раптом відродив.
26.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020
Ніколи жінку не питай про вік,
Ким би не був ти – жінка – чоловік –
По-своєму вона завжди красива:
Русява, чорна, а чи зовсім сива.
Її краса – любов і доброта.
Не зразу видна якість її та,
Але в житті ці риси – еталон –
Вклонявся їм і сам Наполеон.
Тож стверджувати мушу до хрипот,
Що жінку не дарма створив Господь.
В ній джерело любові й доброти.
Про вік у неї не питай і ти!
П’ємо ж за жінку – факел доброти,
Що від народження життя нам освітив,
П’єм вдруге за любов і матерів,
За мирні небеса, що угорі.
Утретє п’єм уже за її гріх,
Що у цей світ колись привів усіх.
Завдячуємо жінці ми життям.
П’ємо за жінку-матір і дитя!
27.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020
Питання мене мучить кілька літ
Не залиша воно мене й сьогодні,
Чому війну ізнов дозволив світ,
І хто воює: влади чи народи?
Кому потрібна й ця була війна –
Москві чи тим, хто на престол усівся?
Влаштовувала тих і тих вона,
І гинуть у ній люди, а не вівці.
Там ті лягли, хто сутність правди знав,
Кому боліла доля України:
Це – Київ, Львів, Житомир і Борзна…
В котли потрапили, під ДАПівські руїни…
Для них кінцем не став тоді Майдан,
Саме від них стара тікала влада.
Нова не менш боялась їх. Ридав
Майданівець удруге, вже… від зради…
Майданна хвиля їх тоді несла,
І мали б неодмінно перемогу,
Та кормчий, бач, не мав іще весла,
Чи бачив іншу він собі дорогу?
Й лягло їх там немало – тисячі –
Від куль, снарядами покошені і «Градом»,
Вони життя нового сіячі,
Їх не манила слава чи паради.
Це ті, у кім упертості струна
Майбутнє їм велике обіцяла.
Може, тому й покликала війна,
Щоби зійшли вони на п’єдестали?
Чи скупить гріх Росія цей колись
І чи покаються пред Богом наші кормчі
За сльози матерів, що пролились,
За недитячі у сиріток очі,
За кожен їх без батька-неньки день,
Адже війна дитинство в них украла,
Тепер їх доля по життю веде,
І стануть вони совістю для краю.
Горить Донбас отим страшним вогнем,
Що пропікає мозок, серце, груди,
Та Україну вже він не зігне!
Її не знищать і свої іуди!
25.07.2020.
Ганна Верес (Демденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
Зрізають коси молоді дівчата,
Жінки міняють зачіски свої –
Йдуть на війну, Росією почату,
Лишають вдома донечок, синів.
Душа жіноча ніжна і ранима,
Їй місія відведена життям:
В усі часи вона вогонь хранила
Сім’ї, народжуючи чергове дитя.
Жінки бувають вперті до нестями,
Хоча приходять в світ не для війни.
О, скільки ж їх лежить вже під хрестами!
Й героями також стають вони.
Жінки і війни – парадокси долі?
Ні, вибору нема у грізний час:
Шлях, котрий нас веде усіх до волі,
Йде через Крим і звільнений Донбас!
24.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020