| Сторінки (38/3772): | « | 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 | » |
Україні кувалась доленька
З доль дітей її все життя,
Хтось утрапив у невідомість з них,
Притрусило їх те сміття,
Котре в них під ногами терлося,
Заважало вперед іти,
Воно ніби сховалось в термосі,
Збереглося й зрива мости.
Тож доводиться, ой, непросто їй,
Ріки крові щоб подолать,
Хвора «ватою», мов коростою,
Котру довго ще лікувать.
Рознуздалася і бидлятина,
Хоче знов її залякать,
В сріблі-золоті вся украденім,
І в Кремлі сидить світу кат.
Удовина сльоза пекучая,
В матінки, мов полин, гірка.
Той, хто маятник війн розкручує,
Теж отримає по руках.
Отож віриться, Бог ізглянеться,
Щастя-долю ще спустить їй,
Сталь душі її не розплавиться
Серед надто складних стихій.
Й Україна свою доріженьку
Віднайде таки, відшука,
І закінчиться чорна ніченька.
Україні ж жить – у віках!
23.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2019
Ти уже і не на колінах,
Але і не на повен зріст,
І розкраяна, і в руїнах,
Та зійде іще благовіст
На цю землю, від сліз солону,
Сиву, від полину й гірку,
І не з тими, що слід, на троні.
Чом же долю маєш таку?
Сто раз падала і вставала,
І молилася, і кляла,
І звільнялася від навали –
Усе витримала земля.
Ти ішла навпростеь, до волі,
Хоча і непростий той шлях,
Обирала уласну долю,
Мов слабкий однокрилий птах.
Але кров синівська, гаряча,
Відновила крило й життя.
Ти ставала і сильна, й зряча,
І відсіяла все сміття.
Тепер з волею обнялася,
Хоча їй дорога ціна,
І державою відбулася!
Ні, не спинить твій лет війна!
25.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2019
Життя поета, мов свята криниця,
Допоки джерело в ній струменить,
Бажають люди мудрості напиться.
Й немає нічиєї в тім вини.
А може, так і має бути в світі,
Адже поети – нації то цвіт.
Вони свого народу вірні діти
І перед ним триматимуть свій звіт!
15.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2019
Душа поета – у його віршах,
В безсонні, у неспокої і справах,
В часи війни в окопи поспіша,
Над полем бою в вогняних загравах.
Душа поета там, у небесах,
Сніги, дощі, чи іскру Божу ловить,
Й п’янить її тоді земна краса,
І слово лине чисте, без полови.
Душа поета має свій Майдан,
Звідки звучить його нетлінне слово,
Без пафосу високого й ридань,
Завжди донести правду всім готове!
24.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2019
Вкотре нам зоряну казочку виткала
Літня безвітряна ніч,
Жадно я ласку хмільну твою випила,
Що дарував ти мені.
Місяць, мов свідок, німий, присоромлений,
Око єдине прикрив,
Але душа, почуттям коронована,
Вже одягала сто крил,
Щоби піднятися вище від місяця
Й там відшукати свій рай,
Тільки сказати чомусь не насмілиться,
Що поєднатись пора.
Ранком, коли вже зірки поховалися,
Казка добігла кінця.
Може, вони з почуттями погралися?
Будемо йти до вінця.
11.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2019
Ніч травнева цвіла зірково.
Спала тиша у вишині.
Щастя кинула нам підкову
Вись небесна. Тобі й мені.
Дивно квітли над нами вишні,
Запах їхній обох п’янив.
Тільки руки обом Всевишній
До підкови чомусь спинив.
6.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2019
[i]Пам’яті героя-добровольця Жеребила Вадима (7.10.1993 – 31.01.2015),
що загинув на Донбасі. Похований 2.02.2015. в рідному місті Мені (Чернігівщина).
«В нас зараз є війна, яку ми не маємо права програти» (Вадим Жеребило, якому виповнилося тоді тільки 21 рік).[i]
Два рази життя Всевишній
Героєві рятував –
Не був, мабуть, хлопець грішний,
Тепло усім дарував.
Пройшов він сувору школу,
Майдан пам’ята той слід.
Не думав юнак ніколи,
Що рано залишить світ.
Він для України й рідних
Нічого не шкодував.
Лице мав завжди привітне
І посмішку дарував.
Свою навіть вишиванку
Поклав другу у труну,
Бо душу мав щедру змалку.
З Майдану ж мчав… на війну…
Військовий ліцей позаду,
Три курси у політех,
Не здатен такий на зраду.
А мріяв лише про те,
«Айдарівцем» щоби стати,
І згодом, таки ж, стає.
Щоб знищити супостата,
Життя віддає своє
За матінку Україну –
Війна вимагала жертв –
13 життів*, руїни.
У ранах* і він уже.
Важкі ці були утрати,
Й хоч мав молодий ще вік,
Його вже не залякати –
Обстріляний чоловік.
Холодний ранок січневий
Востаннє йому всміхнувсь,
І «Град» російський «Діджея»**
І ТЕЦ всю перевернув…
Погасла свіча Вадима.
Він знов прибув на Майдан…
«Двохсотий вантаж» родина
Зустріла під звук ридань.
Від Києва і до Мени
Герой долав шлях неблизький…
Стікав віск в холодні жмені –
Чекав коридор людський
Навколішках, на морозі,
Щоб шану йому віддать.
А в матінки в серці – грози,
Не мала вже сил ридать.
«Герої не умирають!» –
Назустріч йому слова
Й народ у кулак збирають. –
Їх слава завжди жива!
20.11.2019.
* – 27.07.2014. у бою під нас пунктом Лутугіне «Айдар» втратив 13 бійців. Тут був поранений і Вадим.
** – позивний Вадима Жеребила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2019
[i]Присвячую герою-чернігівцю Андрію Шанському.
На цвинтарі у «Яцево» (Чернігів) напис на пам’ятникові « Герой АТО Андрій Миколайович Шанський (27.06.1979 – 5.09.2014)» і слова:
«Я хочу, щоб ви пам’ятали не тільки мої справи, а й мою душу».[/i]
Чи не парадокси доля
Частенько підносить нам:
В Гранітному*, вже відомім,
Палає-гримить війна.
Уперше там світ стривожив
Андрійко і… там поліг…
Чому ж ти, Великий Боже,
Його врятувать не зміг?
Чи може, тому, що душу
Мав ангельську чоловік?
Любили його всі дуже.
Короткий в героя вік.
Він землю любив, як матір,
Не міг ворогам віддать,
Вмів долю в руках тримати,
Не знав, що таке ридать.
Характер мав теж гранітний –
Спецназу й Косова гарт –
Належачи до еліти,
Старався всюди встигать.
Майдану рік, той вогненний,
Останнім для нього став.
Аж кров закипала в венах –
Тяжкий був душевний стан…
Не славою він себе тішив,
Хоч мир на плечах тримав,
Був там, де найгарячіше –
Таку, бач, породу мав.
Де Кальміус швидкоплинний
Ніс кров українську вдаль,
У чорному попелі ниви,
Там Шанський життя віддав
За друзів, за Україну
(На себе прийняв вогонь),
Щоби не жить на колінах.
Й спинилося серце його…
І крикнув «Калаш» до Андрія:
«Ти ж надто любив життя!
Хто вкрав твої світлі мрії?
Не жив же ще до пуття!»
І вірити не хотілось,
Але ж війна є війна…
Й душа в небеса злетіла,
Світить щоб зорею нам.
Вдяглась у печаль Вкраїна,
Зчорнів синій небокрай…
Синочка стрів на колінах
Чернігів – Сіверський край.
Донбас іще наш палає,
А в нім і… людські життя.
Андрія ж зоря над краєм
Наш мир береже й буття.
20.11.2019.
* – населений пункт у Донецькій обл.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855694
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2019
Україно моя, як же дорого нам
Дістається твоя, нене, воля!
І сьогоднішня з Рашею клята війна
За мою і твою, й її долю.
Україно моя, горя сповнена вщерть:
Передчасно твій цвіт опадає.
Бенкетує на полі Донецькому смерть.
Матері ж українські ридають.
Україно моя, твої села й міста
Потонули в глибокій печалі.
Кладовища у свіжих могилах, хрестах:
Діти з смертю твої повінчались.
«Боже, сили нам дай орду дику спинить!
Тисячі уже нас в твоїм небі.
Наші там найвірніші і доньки, й сини».
Цю молитву я шлю до тебе!
9.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2019
Ідуть із життя найкращі,
Хто совістю став України.
Нема їх мільйонних спадщин –
Наказ лиш – не стать на коліна.
Відходять у вічність сиву,
Щоб нас звідтіль рятувати.
З них кожен був гідним сином.
Земля їм – то друга мати.
Пішли Стус, Литвин і Тихий,
Імперії пута знявши,
Зборовши ГУЛАГів лихо,
За нас, за майбутнє наше.
За ними – Сверстюк, геть сивий,
В дорогу зібравсь далеку,
Вкраїні був вірним сином,
Як рідна земля лелекам.
Лук’яненка зірка згасла,
За ним – майже вся родина.
Його чверть століття пасла
Недоля в лиху годину,
Та дух Левка не зламали,
Адже не було йому рівних.
В Мордовії аж тримали,
Щоб випустити покірним.
Зламались двох Марченків крила,
Не гожі уже для польоту,
Москва ж їх не підкорила.
Земля України в скорботі.
І Ткач відлетів – Микола…
У нім жила вся Україна.
Ні злата не мав, ні покоїв –
Душа УКРАЇНСТВОМ горіла.
Сьогодні їх Україна
Склада історичний іспит:
Чи житиме на колінах
Без волі і сивих істин,
Чи вийде жива із бою,
Й не здасться Московському гаддю,
Й закриє усіх собою
Й надійною стане гаттю,
Яку Москві – не прорвати
(Збудована ж бо з любові),
В тім мурі не буде «вати»,
А ті, хто у згоді з Богом!
22.11.2019.
Василь Стус, Юрій Литвин, Олекса Тихий, Євген Сверстюк, Левко Лук’яненко,Анатолій та Валерій Марченки –дисиденти, борці за незалежність, що відбували покарання у радянських таборах і в’язницях. Деякі з них там і загинули.
Ткач – професор, поет, публіцист, літературний критик, етнолог, автор багатьох наукових праць з української мови та літератури, всім своїм життям служив Україні.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2019
По землі прокотивсь листопад.
Приплескав килими барвисті,
Вітровієм промчав по степах,
Вдяг шипшині рясне намисто.
Мідно-жовті де-де кольори
Із бурштиновими злилися,
Засоромилися явори,
Розгубивши останнє листя.
Небо сірим шатром піднялось,
Невисоким і неозорим,
Сиротіє в долині село
В сивім мареві, непрозорім.
10.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2019
Наввипередки з вітрами
Із білих вітрил плив ряд,
Немов чарівний зібрали
Із дивних птахів парад.
У сріблі купались хвилі,
Раділи вітрила їм,
А здалеку чайки квилять,
Мов сіють тривогу всім.
І тихим синім простором
Те море тепер було,
Хоч хвилями тільки вчора
І билося, і гуло.
Тепер, хто заплив у море,
Потрапив у Божий рай.
У водах ловив прозорих
Розгойданий небокрай.
І море тоді радіє
І хвилі цвітуть, ростуть,
А трохи похолодіє,
То фосфором зацвітуть
11.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2019
Природа всюди людям серцю мила,
Та найдорожча кожному лиш та,
Де вперше ноги росами умились
І особливо в небесах світа,
Де душу ранять крики журавлині
І серце наскрізь болем протика,
Де пух легкий гуляє тополиний,
Там джерело любові витіка.
20.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2019
Краса із позолотою вінчалась,
Як час настав осінньої пори,
І журавлі із краєм попрощались:
Тужливе «кру» озвалося згори.
Ключем вони пливуть у високості.
Їх крик повис і десь раптово зник.
Летять вони у край чужий у гості,
Щоб зиму пережити до весни.
Стрічаються в путі вони з дощами.
Тоді вдягають з марева вуаль,
Котра ляга над ставом і кущами,
Собою закриває синю даль.
Але ніщо птахів не зупиняє:
Саме любов – їх вірний оберіг.
Буває й очі сльози застеляють:
Чи стріне їх весною свій поріг?
17.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2019
Коли у серденько постукає кохання
Йому чи їй, тоді вже не до сну:
До ранку у них спогади, зітхання.
Природа зустрічає так весну.
Кожною брунечкою промінь вона ловить,
Щоб, як належить, поєднатись з ним,
І зодягти небачену обнову,
Котра геть інша кожної весни.
Кохання й світ, а в нім – життя людини,
Де миті й драми надто непрості.
Те щастя вплетене у вузлики родини.
Шкода, коли роз’яте на хресті!
15.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2019
Там, де вітер крила напинає
І на хвилях плине по полях,
Жайвора пісні вгорі лунають,
То моя ще з прадіда земля.
Де озерна гладь у оксамитах
У полоні неба й сивих верб,
Трави дикі, росами умиті,
Край той моє серденько зове.
Де жита із даллю поєднались,
Маки розлили червону кров,
Земле рідна, я тобі зізнаюсь,
Як хвилює серденько любов!
15.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2019
Якби ти, земле, вміла говорить,
Багато би про себе ми дізнались,
Як виселяли кращих в табори*
За те, що правду знали і казали.
Про те, як нищила Москва нас без суда,
Як ми голодні падали, як мухи,
Останнє забирали без стида
І не хотіли бачить наші муки.
Якби ти, земле, муки ті пила,
Не втрималась би в космосі – зірвалась:
Не випускали півживих з села,
Щоб гинули удома, з’ясувалось…
Чи то нам послано було так ізгори
Із волі Божої, а чи нечистий діяв,
Та наш народ ніхто не підкорив
І не позбавив на життя надії.
Чим тільки наш народ не відкуплявсь,
Але в імперії свої на все закони:
Її раби хвилюють і земля.
Та тут Расєї вже не буть ніколи!
16.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2019
«Скільки ж, осене, в тебе краси!
Де про тебе слова відшукати,
Чи в прозорих краплинках роси,
Чи в шипшини червоних дукатах?
Може, в терну, де синя печаль
Обняла колючки його гілля?
Він уже і сивіти почав,
Та закоханий в чисте довкілля.
А мо’, в марева, в тій сивині,
Що покірно на плеса лягає,
А чи у молодому вині,
Що хмільними зробити встигає?
Мо’, в калини, що звабила ліс,
Чи в берізок, чи в сонного неба,
Чи в очах, повних сонця і сліз?»
Осінь мовила: «Сліз лиш не треба!»
17.11.2019.
Ганни Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855043
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2019
Я закохана в край, де коріння
Мого роду міцніло віки,
В моїх венах кров не королівни,
А селянська, тому й Ходаки*.
Я закохана в край тополиний,
Де сопрано дзвенить солов’я,
Там Десна оксамитово плине,
А на сході палає земля.
Я закохана в край, там де воля
І земля для народу святі,
І не прагну я іншої долі
У своєму земному житті.
12.11.2019.
* – моє дівоче прізвище Ходак.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2019
Зорі тихі, але тремтливі
Загорілись в нічному небі…
Доль гінці вони незрадливі?
А чи вічності в них потреба?
Коли ж зорям стає там тісно,
Вони падають і… згоряють.
Мабуть, це… лебедина пісня
На чиємусь шляху до раю.
1.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2019
Йдуть, за руки узявшись, двоє
Мені й долі своїй навстріч.
У душі він джельтмен і воїн,
Та, що поряд із ним, не річ,
А мадонна. Ні, королева,
Що кохає лише його
Ще міцніш, ніж Адама Єва,
Й він за неї… хоч і в вогонь.
Срібло виткалось у волоссі,
Але ж очі ясні-ясні,
Хоч літами зайшли ув осінь,
Та кохання, мов навесні.
11.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2019
Чернігів, ти духовності криниця,
Душею п’ю тепло твоє й любов,
Дозволь мені красі ясній вклониться,
Яку подарував тобі сам БОГ!
Десна твоя ледь хвилечками грає,
Мереживом сріблястим миготить,
Вона сестра Дніпра і гордість краю,
А понад нею – дугами мости!
Чернігів, ти легендами повитий,
Хрестами золотими вріс у вись.
Топтали твою землю московити,
Впились татари кровію колись.
Стоїш під сонцем світловеличавий,
Як пам’ятник минувшині, твій вал,
Що став грудьми твоїми і плечами.
На ньому напис* душу зігріва!
15.11.2019.
* – на валу напис із рослин «Чернігів».
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854831
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2019
Крокує осінь знову по планеті,
І слід її – розкішний падолист.
Пора ця особлива для поетів,
Й мої потоком вірші полились.
Без планів будь-яких і без зітхання
Лягають звично у рядки слова.
Тут і про звабу пізнього кохання,
І про красу душа моя співа.
Я вдячна осені за всі її щедроти,
За ранки вмиті в щедрій сивині.
Вони свої також мають турботи:
Стрічають сонце, скупане в вині.
28.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко),
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2019
Поранені ми всі тепер війною,
І іншого пояснення нема.
Щось дивне відбувається зі мною:
Кричить душа й народжує слова:
Чому лукавства стільки світ наш має?
Багатий ще багатшим хоче стать.
Чому війни народ наш не минає,
Хоч і в молитві кожного уста?
Чому полки ворожі звідусюди
Готові нас покраять на шматки?
Чому й тепер такі ж жорстокі люди,
Як ті, які жили до нас віки?
Ми всі тепер поранені війною,
І всіх бентежить новина сумна.
О Боже! Не дозволь душі буть злою,
Бо проростає з душ таких війна.
13.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2019
Верба сивіє у долині,
В літах, давно немолода,
І чимось схожа на людину,
Усе довкола огляда,
Бо зна: примчить осінній вітер,
Над нею шаблю занесе
І обруба-оголить віти,
Жбурляти листя буде все.
Птахи уже не завітають
До сиротливої верби
Ані тоді, коли світає,
Ані у інший час доби.
Хіба що каркання ворони
Вербиці раптом сповістить
Про сніг, що скоро небо зронить.
Верба все осені простить.
05.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2019
Звучить мелодія, осіння,
У падолисті і вітрах,
Що дружать з осінню постійно,
Їй вторить річечка-сестра,
І підморожена калина,
Куди пташина загляда,
Почервонівши, нахилилась,
Мов слуха, як співа вода.
Вона в дощах, густих і сірих,
Та все ж радіє врожаю,
Чудова музика осіння,
Хоч нотки є в ній і жалю.
Я, коли вип’ю по краплині
Осінню музику оту,
До сонця журавлем полину,
Щоб там лишить її, святу.
А коли прийде знову осінь,
Опустить сонце її знов,
Хай літо бабине розносить
По всьому краю ту любов.
14.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854289
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2019
Ходить осінь по дібровах,
Від села і до села,
Одягає всім обнови,
Килимочки простеля.
Ледве чути її кроки –
То вона прямує в ліс.
Ранок дивний срібноокий
Сонце в пелені приніс.
Клен прибрався у сережки –
Він ще з літа їх просив.
На шибках цвітуть мережки,
То їх ранок заросив.
Ходить осінь, мов цариця,
У короні золотій,
А загляне до криниці,
Вмиє личко у воді.
16.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2019
Ступає осінь тихо й ледь помітно,
Хоча слідів її усюди вистача,
Гаптує килимочки жовто-мідні:
То клен скидає листя із плеча.
Буває хвацько його вітер-задирака
У жмені набере й тікає в даль.
Ворона враз із переляку каркне
Й летить, забувши стежку до гнізда.
Закохана в осінню казку здавна
Я дякую їй за дощі рясні
Богині нашій, ясноокій Дані*,
За чисті води в голубій Десні!
*– слов’янська богиня води, покровителька річок і струмків, дарувальниця небесних вод.
31.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2019
Я відточила вже своє перо,
То ж вірші плинуть, мов струмки весною,
Й перо моє сумлінне, мов герой,
Веде розмову-бесіду зі мною.
Про неба синь і течію Дніпра,
Про повноводі дзеркала-озера
І про велику місію добра
Серед людей, і українські землі.
Не стомиться рука моя з пером –
Ще так багато висловити мушу.
І добре, що відсутній є кордон,
Тож можна дарувати людям душу.
25.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2019
Хіба не Сатани це час
Прийшов на Українську землю,
Коли катують, ріжуть нас,
У шахти кидають, в озера?..
Земля, Донбасівська, кричить:
«Війна здавила мені груди.
Від вибухів перепочить
Повинна я і мої люди.
Їдкий той смерті чорний дим
Закрив і сонце, й синє небо.
Російські «Гради» б’ють сюди,
А людям жити, жити треба.»
Кричить Донбасівська земля:
«Спиніться, адже всі ви люди,
Те зло, що сіється з Кремля,
Ніхто ніколи не забуде.»
16.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2019
У рань у тиху ніч перетікає,
Аж поки стежку знайде ту, що в день,
Нарешті й сонце вже не зволікає
І до землі святої в гості йде.
Прорве туман промінчиком-рукою,
Нап’ється нахололої води
Та й попливе над сивою рікою.
Так день новий із сонця народивсь.
9.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2019
Ранок застряв у густім сіроокім тумані,
З липня не чути гучного зозулі «ку-ку»,
Роси, настояні на новоквіті дурманів,
Стежечку виткали сріблом мені в моріжку.
Вдягши на себе із рос голубу вишиванку,
Ранок підставив для дня молодече плече.
Стихли пташок молитви (то ранкові співанки),
І тільки час непомітно для ока тече.
Сяду на весла до нього в човен я чарівний,
Щоби пізнати незвідані далі життя,
Долю заставлю служити мені, мов царівні,
Правди зерно відділяти навчусь від сміття.
23.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2019
Сипле осінь дощем
Із долоні роздертої неба,
А в душі тихий щем
За розмаєм краси і тепла.
Виколисує ніч
І ставок, і розгублені верби.
І стікає вода
З їх оголених осінню пліч.
28.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2019
Коли розквітають зорі
У темній німій імлі,
Чумацький шлях непрозорий,
Мов обруч стає землі.
Вона ж ледве-ледве дише,
Щоб не розігнати сни.
Спіткнеться місяць об тишу
Й лине зорепад рясний.
Тривогу тоді п’ють душі,
Адже незвичний парад,
А ранок зірки потушить –
Почнеться денна пора.
28.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853874
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2019
Геть помарніли диво-килимочки,
Бурштинно-жовті, мідно-вогняні,
І лиш між гіллям молодих дубочків
Листочок де-не-де забовванів.
Пташки давно у вирій піднялися –
Осиротіли і ліси, й поля.
Отарами тумани потяглися,
І важко диха зорана земля.
21.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2019
Вересневі зорі у безмежнім морі
Святять тиху нічку темної пори.
З місяцем у парі в мокрому жупані
Заглядає в річку марево згори.
Зірочки-краплинки сяють крізь хмаринки,
Небо посрібливши, в вишині тремтять.
А внизу під ними клини журавлині,
Птахи особливі в чужину летять.
1.07.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853791
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2019
Життя – це злети, іноді падіння
Із болем, зі сльозою на щоці.
Бува, що й друг біді твоїй радіє
Зі співчуттям фальшивим на лиці.
Зневірі ж піддаватися не варто.
Єдину істину запам’ятати слід:
Людина ти, то ж маєш працювати
І цим удосконалювати світ!
5.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2019
Гойдає вітер небо спозаранку,
То птахом по гіллях дерев гайне,
То до землі нагне берізку-бранку,
То в воду попід хвилями пірне.
То дощиком в віконечко постука,
Мов хоче ізнадвору полякать.
Нікого і ніколи він не слуха,
То вдача, мабуть, в нього отака.
Ну, що тут скажеш: вітер любить волю,
Ніхто його й ніколи не припне.
Він сам собі будує власну долю,
Та бачу, і мене він не мине.
1.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2019
Вона його чекала знов і знов.
Молилась: «Дочекатися живим би!
Він переможе у борні зі злом».
Та доля за обох зробила вибір…
Вернувся він… 200-им із війни…
Зі шрамом свіжим на лиці широкім.
У серце – біль, а в душу – полини…
У мозок – спогад по подружні роки.
Зібралося їх більше сорока:
І райдужно-щасливих, і не дуже,
Та в нього і господаря рука,
І серденько, до неї небайдуже.
Дивилась ніч в зажурене вікно.
Удари пульсу жінці сни прогнали.
Мовчала тиша. Зорі, мов зерно.
Й думки, що кров у жилах зупиняли.
Та кожна з них своє мала крило
Й до місяця здіймалась попід хмари:
«Як же ти швидко, щастя, пропливло!
Непросто буде жить мені без пари…»
29.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2019
Крокує осінь пізнім листопадом.
Знайома стежка їй лежить навскіс,
Через поля бреде вона й левади.
Тепер вони вже зовсім не такі.
Під куполом замисленого неба
Лежить дощем напоєна рілля,
І плечі голі опустили верби.
Їх сонечко удень лиш звеселя.
Стоїть в задумі ліс, густий, зелений,
Пташиний спів у ньому віддзвенів,
В сережках довгих одинокі клени –
Їх не лякає осінь – зовсім ні!
А коли грудень упаде на груди
Зволоженій і стомленій землі,
Зрадіють звірі, ліс, поля і люди
Навій цариці – матінці-зимі!
23.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2019
Догорає літо у садочку,
Стогоном пташиним простір ранить,
Жаб давно не чути у ставочку,
Десь на груші дятел барабанить.
Яблучка червоними щоками
Закликають їх посмакувати,
Ластівки комах іще шукають,
Щоб нове потомство годувати.
Пеленають землю сиві ранки,
Вішають на листя щедрі роси.
Одяглися трави у серпанки,
А по них ступає рання осінь.
14.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2019
Невже Московії пихатій
Не вистачає ще землі,
Що лізе й лізе в нашу хату,
Ладу не даючи своїй?
Невже це та, що наглість мала
Себе «сестрою» величать,
Століттями хребет ламала,
Сокиру мала палача?
Невже ми саме з тим народом
Йшли на Берлін, взяли Рейхстаг?
Тепер від заходу до сходу
Вся Україна у хрестах!
Вона героями зростила
Лук’яненків і Міхнюка,
Високим духом наділила,
Що ворогів усіх лякав!
Чому ж, води набравши в рота,
Народ Росії це терпить?
Боїться виступити проти?
А мо’, не люди там, стовпи?!
28.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853463
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2019
Міхнюк же знав, яка ціна життя,
Адже стрічавсь у горах вже зі смертю,
Та не судилось у Афгані вмерти,
Бо воював солдат цей до пуття.
Він був із тих, кого назвуть «свій», «друг»,
Надійний, совісний і надто справедливий.
І небо, й друзі згадують журливо,
Й роки про нього пам’ять не зітруть.
Чому ж земля, якій він сином був,
Дозволила життя в нього забрати?
(Він вискочив за власним автоматом,
Коли прицільну ворог вів стрільбу.
Над його тілом довго дим стояв,
А з ран героя тепла кров стікала…)
Він смерть перемагав навіть у скалах…
Чому ж так сталось, земле? Ти ж своя!
Афган пройшовши й вогняний Майдан,
Він вистояв. Чи так хотіла доля?
Живим не повернувся він додому.
Весь полк «Айдар» за ним тоді ридав.
Той рік важкий був надто для усіх:
Майдан, війна і… тисячі убитих.
Кремлівський цар і вірна його свита
Ніколи не спокутують свій гріх.
30.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2019
Чернігівська земле, свята і багата,
Із сивих часів берегиня ти хати
Моєї, вкраїнської, й прадідів наших,
Та оком на тебе накинула Раша.
Чернігівська земле, не раз ти умилась
Гіркою сльозою, але не зломилась,
Коли нагинали тебе московити,
А ти виправлялась і йшла гордовито.
Чернігівська земле, пишаюсь тобою,
В житті не була ти ніколи німою.
Пили твою силу борці і поети,
А ти дарувала їм крила для злету!
28.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2019
Глянь, осінь як бавиться з вереснем:
В сади посилає осу,
Лякає закоханим березнем
В весняну цнотливу красу,
То встеле долини туманами,
То жовтим укриє листком,
Пливе над полями, лиманами
Сумних журавлів косяком,
У лісі запахне опеньками,
В корзину стрибне маслюком –
Така вже вона, з витребеньками,
Ще й хвастає в річці мальком.
В дощах, у рясних, покупається,
Розбудить озимих зерно,
Врожаєм рясним похваляється,
Смакує вишневим вином.
А вже, коли жовтню запрошення
Пошле на багрянім листку,
Стежки відшукає він зрошені,
По вогкому прийде піску.
Трусне, мов дощем листопадовим,
На прим’яту бляклу траву,
І яблука пізні попадають
У воду пришерхлу в рову.
10.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2019
Застеляла осінь
Велетенський простір,
Туга застелила
Очі журавлів.
Залишати мусять
Край і дикі гуси,
За моря полинуть
Холод їм звелів.
Заплітала осінь
Вербам довгі коси,
Сосни чарували
Молоді гриби.
А туман в долині
Огорнув калину,
Що подарувала
Трішечки журби.
Як мине Покрова,
В хату вносять дрова,
Дівка молодая
Шиє рушники.
А прийдуть м’ясниці –
Пара їй присниться.
Доля розплітає
Коси. Вже – жінки...
16.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2019
У віконну шибу дощик барабанить
Сонце заховалось в сірувату шаль.
Думкою пружиню, слухаю й благаю:
«Листя дощ стьобає – мокне їх душа».
Опустило небо мокре надвечір’я,
Дощ іще гундосить: «Осені пора».
Сутінки крізь верби, мов брудне ганчір’я,
В гості й ніч запросять до мого двора.
26.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853176
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2019
Шух, шух, шух…
Пада листя, пада тихо.
Шух, шух, шух…
Мов маленькі літачки.
То все осінь-терпелиха
Приміряє сорочки.
Тим – червоні, тим – жовтенькі.
Вміє, бач, це вибирать.
Цим – прозорі, теж гарненькі.
Наряджає всіх підряд.
Шух, шух, шух…
Боса йде по сухолисту.
Шух, шух, шух…
Зодягла й собі вінець.
В павутинні – не в колисці
Павучка гойда вітрець.
Шуму повні парки, сквери.
Добігає листопад.
Він зимі відчинить двері
І запросить снігопад.
Шух, шух, шух…
3.10.2019
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2019
Розляглась уже ніч в долині,
Повний місяць її стеріг.
Ледве вилимим, довгим клином
Пропливали вгорі журавлі.
Їх «курли» сколихнуло тишу,
Срібно-зоряну і німу,
Вітер листячка не колише –
Спиться добре, мабуть, йому.
А як спуститься ранок сивий,
Приморозить старі стежки,
Осінь, повна краси і сили,
То йде з півночі навпрошки.
31.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2019
Коли ворог війною йде,
Відібрати щоби свободу,
Чорна ніч тоді й чорний день,
Бо без волі нема народу.
У неволі нема життя
Ні в природі, ні для людини,
Щоб не мучило каяття,
Захисти свій народ-родину!
20.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2019
Надворі осінь… Яблука достиглі
Радіють сонцю, місяцю й зорі.
Дощі довготривалі раптом стихли.
Пливуть ключі пташині угорі.
А осінь барви щедро насипає
У свій короткий, та ще теплий день,
Нечутно по землі вона ступає,
Повітря літо бабине пряде.
Танцюють танго дружно у гайочку
Берізка з вітром. Гнучко стан схиля.
Одяг кленочок вишиту сорочку.
Й замилувалась ним свята земля.
Зі злота казку осінь вишиває,
Додаючи небес шифон-блакить.
Води по вінця в річку прибуває,
Купатиме вночі вона зірки.
29.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2019
У сивину вдяглись мої літа
Ген табуном пташиним піднялися,
Хоч притомились крила, щоб літать,
Та з хмарами вони вгорі злилися.
До вирію летять тепер вони,
І крайні швидше інших поспішають,
Й немає нічиєї в тім вини,
Бо ж на землі я слід свій залишаю.
А він – у дітях, внуках і… віршах,
Насіяних густенько на папері,
У них – усе, а головне, душа –
Та, українська, не з далеких прерій.
Вітри колишуть хмарки в висоті,
Змагаються із ними мої крила,
Слова малюють ніжно-золоті:
«Ти теж частинку світу підкорила!»
3.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852937
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2019
Поезія – це глас із висоти,
Уплетений у рими й ритму кола,
Коли і ти, й непізнані світи
Мандруєте життєвим видноколом.
Поезія – це світла шал і звук,
Що почуттів долають лабіринти,
Це торжество твоїх душевних мук,
Що зібране із мук людських по крихті.
Поезія – це глина у руках,
Із неї дивні витвори мистецтва.
Це слів іще не випита ріка,
Поєднання кількох одразу терцій.
6.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2019
Таку назву має моя 7-а поетична збірочка (399с.) Хочу поділитися з друзями, як це приємно отримати довгоочікуване дитя, відчути запах свіжої фарби і погортати. Дещо з неї про мене.
Життя прожить – не поле перейти
(Народна мудрість)
Ганна Демиденко, член Ічнянської літературної спілки "Криниця". Народилася в с. Верескуни на Чернігівщині у селянській родині. У сім'ї панував культ книги. Перші вірші написала у 12 років. Після закінчення Верескунівської восьмирічки навчалася у Лохвицькому, а потім у Кременчуцькому педучилищі. Закінчила філфак Полтавського педінституту. Викладала російську мову та зарубіжну літературу у сільських школах на Полтавщині. Зараз із сім'єю переїхала жити у
м. Чернігів.
У її поетичному доробку 6власних поетичних збірочок: "Калинова сопілка"(2012). "Три сонця"(2013), "Герої не вмирають"(2014), "Вони умирали двічі"(2016), "З Україною в серці"(2017), «Життя – не сон». Крім того, її твори є у колективних збірках" "Антологія сучасної української літератури", "Молюсь за тебе, Україно", "Опалені рими", «Понад усе нам Україна», «Наш піт береже піхоти кров», «Українська вишиванка», «Перед ворогом на коліна не стають».
Часто друкувалася у газетах та журналах: "Червоний прапор", "Світлиця", "Полтавська думка", "Полтавський вісник", "Сила духу", "Кримська світлиця", «Голос України», «Літературний Чернігів» та ін.
Є номінантом обласної премії Панаса Мирного. Активно працює у Поетичному Клубі при ж-лі "Дніпро", у Чернігівській літературній студії «Гарт». Нещодавно стала членом Всеукраїнської творчої спілки « Конгрес літераторів України»
ім. Василя Стуса.
Багато її віршів стали піснями.
Анотація
Земля Чернігівська подарувала світові тисячі талановитих людей, зокрема і в царині літератури. Це не могло не вплинути і на душу Ганни Демиденко, котра народилась і виросла на Чернігівщині. Героїчна нескореність рідного народу, пісенна краса і краса навколишнього світу, глибока духовність не могли не вплинути на формування особистості автора. Важке колесо сталінських репресій прокотилося і по її сім’ї (дідусь Лобода Іван Васильович був репресований комуністичною системою у 30-х роках). Любов до своєї землі, до матері – України, героїзм у національно-визвольній боротьбі присутні у багатьох її творах.
Молитвами за поранену Україну, величанням мудрого терплячого і працьовитого народу переповнені її поезії, з яких струменить надія на перемогу, на щасливе майбутнє.
Слово автора.
Влетіла ластівкою я в книжковий світ не так давно. 2012 рік. Моя перша поетична збірка «Калинова сопілка». Якщо туди ввійшли мої твори, написані за багато років (є один вірш написаний ще у 8 класі), то на сьогоднішній день поезія – це невід’ємна частина мого життя (6 особистих, 7 колективних збірочок). Більше 2тис. віршів виставлені на рожевому сайті Клубу поезії, що працює при журналі «Дніпро», частина у фейсбуці, але так хочеться, щоби мої вірші читалися і людьми, котрі не мають можливості бачити їх в інтернеті.
Я світу сутність хочу зрозуміть
І осягнуть усі його деталі
Не із написаних ученими томів –
Єством своїм, щоб рухатися далі.
Дізнатись хочу, де коріння зла,
Щоби не проросло воно печаллю,
Щоб матері за дітьми не кричали,
Бажаю світ цей до дрібниць пізнать,
Дізнатись хочу, де живе любов,
Щоби її на Землю запросити,
Щоби благословив усіх нас Бог
І зло відсіяв найгустішим ситом.
Не поле – душі хочу засівать
Невимушеним українським словом,
Бо слово для людей – першооснова,
Тож мушу світ наш словом оспівать.
Поезія для мене стала життєвою необхідністю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2019
Осінь килимочки стеле знову,
Мов барвисту вишивку, до ніг
Зодягла із золота обнови,
Мчить вітрами, ніби на коні.
То із хмар дощу-сльоти натрусить,
То востаннє громом поляка,
Скосить жовте поле кукурудзи,
Налякавши зайця-русака.
Закурличе в висі журавлино,
З марева потрапить в гожий день,
Заколише чарами калину
І для неї пісню заведе.
24.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2019
З 2014 року Чернігівщина осиротіла на своїх синів, справжніх захисників своєї рідної країни. 177 душ воїнів Чернігівщини забрала ця страшна війна...
25 жовтня в Чернігові відбувся захід з вшанування загиблих Героїв російсько-української війни «Батьківське серце» ініційований військово-цивільною спілкою «Бойове братерство України » та громадською організацією «ЄДИНА РОДИНА ЧЕРНІГІВЩИНИ”. До Чернігова завітали почесні гості з благородною місією вручити дітям полеглих Захисників України пам’ятні кулони “Батьківське серце”. Це - Почесний президент військово-цивільної спілки «Бойове братерство України » Павло Жебрівський та голова спілки Леонід Климчук. Приємно, що оргкомітет запросив і мене на цей захід з віршами. Пропоную твір написаний зразу ж після цього.
Отримав щойно з мужніх рук синок
Кулон-краплинку батьківського серця
Й засяяли очиці, мов озерця,
І не гірчить душа так полином.
Вручили і героєвій дочці
Кулон-краплинку її батька серця,
Її татусь поліг в нерівнім герці…
І сльоза розквітла сріблом на щоці.
Дивлюся на маленьких цих дітей
Й молюся тихо: «Боже, досить горя!»
Сльоза ж розбудить ген в них непокори
І у життя майбутнє поведе.
Він кріпнутиме у серцях хлоп’ят
І в донечках, бо діти це героїв.
Не дав і наші долі перекроїть
Їх батько – захисник-герой-солдат.
Перед загиблими ми в вічному боргу,
І їхні діти – то і наші діти.
Їм шана наша і найкращі квіти,
Допоки житимем і матимем снагу!
25.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852736
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2019
Відщебетало літо солов'ями
І соняховим сонцем відцвіло,
У небо піднялось за журавлями,
Лишивши ранній осені село.
А та, немов багата справжня панна,
В розкішні шати з золота вдяглась,
Туманам сірі одягла жупани,
Вогнем у лісосмугах зайнялась.
Червонобоким яблуком упала,
Манила скуштувати його смак,
Медвяний запах грушам дарувала,
Горіха нарекла в саду: «Приймак».
А він ніяковів, хоч був у листі,
Та плодом зпересердя вже жбурляв,
І дикий поряд виноград стелився,
Він обіймав горіха й забавляв.
Ген туляться на гіллі сині сливи,
Краси й смаку їм сонце добавля.
Не будуть люди наші нещасливі,
Коли така багата в нас земля!
10.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2019
У вирій нап’яло вітрила літо,
З останніх квітів виплело вінки,
Вербиця нижче опустила віти,
Прибрались дивом-зеленню ставки.
В задумі ліс… Зелом запах, грибами,
Що після теплого пробилися дощу,
Мов акробати, білочки стрибають.
Озвався сич – недоброго віщун.
Ось низина, немов зелене море,
Неторкане ні вітром, ні людьми.
То – папороть. Для неї осінь – горе.
І день осінній трохи притомивсь.
Люблю осінню теплу світлу днину,
Красу її п’ю й запах ледь п’янкий,
Коли погідна сонячна година.
Нагадує лиш втома про роки.
7.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2019
Дарує осінь пишні вишиванки –
Все в жовто-синьо-сірих кольорах.
Виконує природи забаганки
І бабиного літа ще пора.
Пейзаж осінній навіть на серпанках,
Вплелись туди і золото, і сум,
І кучеряво-сиві дивні ранки,
Що допивають зоряну красу.
Частенько осінь і дощі спускає,
Щоби умити землю, так як слід,
То сонячним промінням приласкає,
То зачарує дивом Божий світ!
23.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2019
Високу ціну ми за крок до Європи
Уже заплатили так званій «сестрі».
Були ми «хохли», а тепер ще й «укропи»,
І смерть тисячам довелося зустріть.
І стогне земля українська, багата,
Їй дихати важко: журба всюди, кров,
Свинцем напоїли її «колоради»,
Бо їм почуття невідоме «любов».
І волі смаку вони теж не пізнали,
Свобода для них – недосяжна зоря…
«За кого й за що ви воюєте з нами?
А може, почати вам варто з Кремля?!»
23.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2019
Сум легенький навіває
Ніжна осені струна,
То частує короваєм,
То грибочками вона.
П’є калини кущик тугу,
Аж розчуливсь зорепад,
Повні марева яруги,
Росять трави невпопад.
Зачарований красою
Вітерець в гаю дріма.
Скоро з білою косою
Завітає в край зима.
25.05.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852410
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2019
Виткав позолоту
Жовтень на вінець.
Птахи – в перельоті –
Кожен молодець.
Осені банкноти –
То листки ясні.
Загубились ноти,
Стихли і пісні.
Стеле жовтень стежку
Ув осінній сад.
Білі там мережки
На гіллі висять.
Одинокі груші
Тишу стережуть.
Захололі душі
Листопада ждуть.
Жовтень на порозі –
Проситься в тепло.
Закотились грози.
Небо – полотно,
Сіре, важкувате,
Мов свинцевий світ.
Журавлів крилатих
Розчинився слід.
6.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2019
Коли замовкають грози
Й зажуру п’є сіру сад,
Він чує зими погрози,
Та груші іще висять
Лимонно-рожевощокі,
Немов ліхтарі вгорі,
На сірому тлі широкім
Останній клин журавлів.
Птахи пливуть понад садом,
Спустивши тужливе «кру»,
Упало воно й на хату.
Очима услід їм зрю
Й думками їх доганяю:
«Нехай береже вас Бог!
Ви теж діти цього краю,
Усіх нас єдна любов!»
8.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2019
Йду одна по сосновому лісу.
Ні, за мною ще й тиша німа,
А навколо розкинув завісу
Сивочубий мокрезний туман.
Височать щедро скупані сосни,
Підняли мокре гілля своє.
Спить павук, а як трохи підсохне,
Дивне житло собі наснує.
Ненароком нога наступає
На розмоклий під мохом пеньок –
Та то ж білого тіло гриба є.
(Не завадив би зараз бінокль).
Несподіваний зойк… То злякала
Мене шишка соснова згори,
Мабуть, білочка то утікала,
Намистинками з гілля зорить.
Прослідкує тихенько за мною,
Не пропустить жоднісінький крок.
Може, й є я в очах її злою.
Треба мати із цього урок.
А як сонце завісу казкову
Своїм світлом зуміє прорвать,
У росі зацвіте веселково
Свіжовмита, ледь жовта трава.
Не одна я, виходить, у лісі.
Скільки ж загадок тут навкруги!
Й справа є не в туманній завісі,
А у кожному кроці ноги.
6.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2019
Нема у світі ще такої сили,
Щоб знищила народ мій до кінця!
Які його лиш коси не косили –
Не викосили ген у нім борця!
На палі козаків його саджали
І тричі голодом давили – не сконав.
В ГУЛАГи кращих з кращих споряджали,
Та голос волі й звідти долинав
То піснею про долю українську,
Яку тайга і досі пам’ята,
І Закарпаття говір, і поліський
Норильськ запам’ятав і Воркута.
Сьогодні чую я думки окремих:
Війну спинити чином будь-яким –
Кричати хочеться: забули про гареми*,
Про Біломор-канал і Соловки?
Нема у світі ще такої сили,
Щоб знищила народ мій до кінця!
Жита нові уже заколосились,
Боротись будуть до останнього бійця!
21.10.2019.
* – було таке явище, коли молодих жінок у засланні заставляли проти їх волі вступати у статеві зв’язки з їх наглядачами, начальством НКВД і вони змушені були народжувати там дітей.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2019
Любов, ненависть ходять завжди поряд,
Долають разом стежечку життя,
Народжуючи істину у спорі,
Вони є аксіомою буття.
І істина для нас є ця важлива,
Бо біди проростають лиш зі зла,
Тоді вони збирають чорне жниво.
Коли любов несправжньою була.
Нас часто мучить біль від тої правди,
Котра занадто чиста і гірка,
Вважай себе тоді лише порядним,
Коли вона тебе не заляка.
Всі біди на землі і від… любові,
Хоч з нею щастю теж немає меж,
Дароване воно буває Богом,
Й допоки, те ніхто не зна. Але ж?!
5.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2019
О краю мій, моя поліська казко,
Моєї долі сиве джерело,
Щодень я п’ю тепло твоє і ласку
І дякую за все, що відбулось.
За голубінь небачену озерну,
Такої не було ніде й нема,
Твого я поля викохане зерня.
Мене в житті любов твоя трима!
Твої тополі й сивокосі верби –
Землі моєї вірний оберіг.
Це тут найвище в Україні небо
І найрідніший батьківський поріг.
Люблю тебе, чарівне Наддесення,
Хмелію серед скошених отав,
Від того, мабуть, і душа пісенна,
Котра лунає безліччю октав.
16.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2019
Україна має знать героїв
Тих, хто волю їй урятував,
Хто і день, і ніч стояв горою
І любив її не на словах,
Хто не вийшов увостаннє з бою,
Не пустивши рашу на поріг.
Україну він закрив собою.
Їх забути – непростимий гріх!
Україна має знать героїв
У обличчя, так як і святих,
Не бува війна ніколи грою –
Схрещують в ній шпаги два світи:
Світ добра й синівської любові
І жорстокості людської темний світ.
Скільки ж він приніс планеті болю,
Адже знищує народів кращий цвіт!
Україна має знать героїв
І сьогодні, й завтра, і завжди.
Це вони зі зброєю й без зброї
Землю рятували від орди.
Будуть дні пливти у невідомість,
Роки будуть змінювать людей,
Зміниться, напевне, і свідомість,
Й час нових героїв приведе!
18.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852087
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2019
Цілують ранки роси сивоокі,
Що трави у намисто зодягли.
Ногами босими день робить перші кроки
По тих стежках, що перед ним лягли.
А там усі земні його тривоги
І вечорових справ густий потік.
Одна в природи лиш бува дорога,
В людей – мільйон і не на рік – на вік!
7.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2019
Коли в долині виспиться туман
І сонце прибере його долоні,
Здається, що то був лише обман,
Що я живу в природи дивнім лоні.
Так, я живу не день, не два – роки,
Чекаю ранки із небес багрових,
І гомін тихий слухаю ріки,
І шепіт зір у небі вечоровім.
Я п’ю життя із келиха надій,
Який не може битись чи міліти,
Я жити хочу серед тих подій,
Де є земля, свобода, внуки, діти.
Я п’ю його таким, як воно є,
Його вдихаю теж на повні груди.
Когось воно, як кажуть, «дістає»,
Та то, мабуть, безвольні зовсім люди.
Життя ж – то особливий є маршрут,
Де ти і пасажир і руль у тебе.
Слабкі людці на цім шляху умруть,
Я ж починаю все завжди із себе.
В життя закохана, пройду його не в сні,
Реальність не здолає мене – знаю,
Радітиму і осені, й весні,
І пісні жайвора, що із висот лунає.
6.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2019
Скільки ж їх, молодих, вродливих,
Потонуло в вогні війни,
А вона, ніби вир бурхливий,
Не досліджувала вини,
А топила тіла і душі,
Мов не мала інших турбот.
Більше гинуло небайдужих –
Данину заплатив народ.
Скільки ж їх, молодих, надійних,
Не вернулось на свій поріг.
Дітки їхні їм не зрадіють,
Виглядатимуть із доріг.
«Калаші» ще в Донбасі строчать…
Матері… Поряд кілька фот.
Ніч безсонна. І очі в очі.
В них – новий особливий фронт.
Скільки ж їх!
10.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2019
Стомивсь народ не від війни. О, ні!
Стомився від невігластва і зради,
Від знахабнілої, постійної брехні,
Від тих, котрі добро народне крадуть.
Стомивсь народ, та не розчарувавсь,
Адже не жевріє – палахкотить надія.
І хоч терплячий, та не раз зривавсь.
Згадай хоча б Майданів двох події.
Стомивсь народ, та сили в нім доста,
Щоб вистоять у історичнім герці.
О, так! Земля сьогодні у хрестах,
Але жива у українськім серці.
14.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2019
Знов Україна рідна на розпутті.
Диктує знову правила москаль.
Півсвіту підкупивши, горе-Путін
Не хоче з хижих рук нас випускать.
Мовчать ООНи, НАТО і Європи…
Ми ж з ворогом лишились сам-на-сам.
Майбутнє наше знову він нам гробить:
Щодня синів косить війни коса.
Вони ж країни цілісність рятують,
Хрестів солдатських всюди тисячі.
Саме вони нам воленьку святую
Уберегли. Та знов кричать сичі…
Не докір хочеться гарантам* кинуть,
А слово, що гостіше від меча:
«Запам’ятайте, вистоїть – не згине
Наша Вкраїна і без вашого плеча.
Шкода, що слів не вмієте тримати
Та ще і клюнули на хитрість хижака.
Із поміччю небес врятуєм матір.
Народ мій вже ніхто не заляка!»
15.10.2019.
*– країни, що гарантували Україні безпеку, коли та віддала ядерну зброю.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2019
Кипить Майдан у день святий Покрови!
Капітуляції він кинув горде НІ!
Тут ті, хто землю окропили кров’ю
І друзів загубили у війні.
Тут ті, котрі нічого не забули,
Хто від брехні повзучої втомивсь.
Кипить Майдан тим велелюдним морем,
Якого не заглушать і громи.
Майдан цей схожий на нестримне море.
Де стяги і обличчя розцвіли.
Тут ті, хто здатен зняти з тих корони,
Кого до влади вчора привели.
Майдан сьогоднішній – це історичне віче,
Й країни доля – у його руках,
Гартованих війною, чоловічих.
Нам він надія! Рашу ж він ляка.
15.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851776
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2019
Свій хрест ми несемо таки до скону,
Міняючи під ним своє плече,
Схиляємось в покорі до ікони,
Перед якою воском біль тече.
Вимолюєм собі у неї прощу
За знані і невидимі гріхи,
Життєві ж бурі знову нас полощуть.
Чи то обрали знов не ті шляхи?
Так і живем в невіданні законів,
Та добре знаєм: прийде той фінал,
Коли вже на порозі перед сконом
Стоятиме у повен зріст вина.
Чи ж вистачить нам сили озирнутись
На пройдені свої земні шляхи
І розумом півсонним осягнути:
Розплата має бути за гріхи.
2.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2019
Кохання буває різним:
Надто раннім і надто пізнім,
Чистим, вірним. В усі віки.
Й ні при чому тут вже роки.
Їм за сорок було обом,
Як помітив обох їх Бог,
Й мо’, за їхнє земне страждання
Їм послав неземне кохання.
Вона їхала на весілля,
Де чекало гучне застілля.
Не зів’яла й краса з лиця…
В нього ж доля була вдівця.
Світлофор поглядав ізбоку
На вдову молоду (два роки),
Чоловік його теж чекав –
Від самотності утікав.
Хоча в неї і в нього діти,
Але так повелося в світі:
Душі прагнуть завжди тепла.
Й тиха сповідь між них текла,
Що ця зустріч невипадкова,
Адже щастя знайшли підкову,
Підказали серця обох:
В нього – «тьох» і у неї – «тьох»
І вже разом вони зустріли
Ранок перший. Серця зігрілись.
Йдуть тепер вони і не вдвох –
Діти з ними, онуки й… Бог.
І любов, справжня і велика,
Що зуміла здолати лихо,
По стежині життя веде
І в очах їх вогнем цвіте.
Так, кохання буває різним –
Раннім, юним, іноді пізнім,
Та крилате воно завжди
Урятовує від біди.
Плинуть тихо обох їх роки –
То життя їх ріка широка.
Різна в кожного течія
І історія теж своя.
31.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2019
Україна і я, і сьогоднішній день, і минулий –
Все з’єдналось давно у єдинім замісі життя,
Долю кожного з нас і гріхи, і обставини гнули,
Та чи справді пізнали гіркого ми шмат каяття?
Може, саме тому на плечах несемо ми страждання,
Може, тільки тому обезкровився вкотре народ,
Боже милий, пошли українській землі мир жаданий!
Вірю, зможе здобуть у борні його син-патріот!
Я не зволю собі його збоку терпляче чекати,
Душу маючи ту, якій доля держави болить,
Ні війною, нічим такі душі вже не залякати,
І по-іншому жить власна гідність уже не велить.
Вийму сміло з грудей я своє неприборкане серце,
Освячу ним синам і онукам-сподвижникам путь,
Що, немов знамено, поведе найсміліших до герцю,
Доки дійдуть вони до своїх доленосних розпуть!
8.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2019
Брати є по духу, брати й по крові є,
І важко сказати, хто ближчий із них,
Чи той, від якого родиною віє,
Чи той, хто від тебе в час лиха не зник.
Судити ж тобі. Зваж усі «за» і «проти»,
Життєві моменти всі перебери:
По духу брати – то усе патріоти,
Їх мітить Всевишній частіш ізгори.
Сьогодні година важка, особлива,
Назватись братами настав саме час,
І буде земля наша вільна й щаслива,
Коли навчимося себе захищать!
6.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2019
Для кожного в житті важлива школа
Й немає значення, у місті, чи в селі,
А потім потрапляєш в руки долі
Й пливеш життям, неначе на щоглі.
Вітри тебе шмагають звідусюди,
А ти один – без захисту вітрил,
Й бронею є для тебе власні груди.
І так – життя – не день, не два, не три.
Я теж колись навчалася у школі
В далекому між трьох ярів селі,
Не думалось мені й тоді, й ніколи,
Яка ж то доля випаде мені.
Пройшла усе, щоб долі підкориться,
Боялась недосвідченою буть.
Щасливого не мала материнства:
Для цього існувало десь табу.
А доля кликала: твори і не здавайся,
Ніхто за тебе шлях твій не пройде,
І долі виклики – то не кружляння в вальсі.
Я ж сподівалася на кращий завтра день.
Тепер я тут, куди послала доля.
Минуле ні закреслить, ні забуть,
Коли ж духовну відчуваю втому,
Папір і ручка – вірний атрибут.
І муза мені подругою стала,
Їй довіряю так, як і собі.
Слова у рими клею, мов кристали,
Купаємося з нею у журбі.
Бува, бере вона мене на крила,
Щоби з висот побачити буття,
Й душа моя, мов дивовижний прилад,
Крізь себе пропуска чиєсь життя.
І хай за полудень життя вже закотилось,
Та я, наперекір всьому, живу,
Й велика таїна мені відкрилась:
Уміть завжди триматись на плаву!
Ненависть не впускать у власну душу,
Себе цьому навчала і дітей:
Любити будь-кого себе не змушуй
І вкотре доля дивом зацвіте.
Живи, щоб соромно сумлінню не ставало,
Щоб каятись не довелось душі,
Й єство твоє добро лиш засівало,
Й нашіптувала муза ще вірші!
22.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2019
Давно відпахло літо чебрецями
І відцвіло волошками в житах,
Лани відкрасувались пшеницями,
І птахи заходились відлітать.
Вже осінь стеле жовті килимочки,
М’які, барвисті, з листя і трави,
А поміж ними – молоді грибочки,
І кожен проситься: «Мене, мене зірви!»
Дарує осінь золото дібровам,
Водиці – срібло й чисті кришталі,
Росу холодну – ранкам сіробровим,
А небу – «кру» прощальне журавлів.
Пора осіння – дивно-загадкова,
Багата на всілякі кольори,
То бурю збудить золоту, листкову,
То намалює чорні стовбури.
Дивлюся я на це осіннє диво
Й, здається, осягнуть не маю сил.
Таке не може сотворить людина,
То мага жовтень в поміч запросив.
19.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2019
Вона плине у жовтім човнику,
У руках – золоте весло,
В пурпурово-багряних чоботях,
З зоряницею над чолом.
Не в зеленому сарафанчику –
Сиве марево – за манто.
«Хто я? – тикає дітям пальчиком, –
Не вгадає цього ніхто?!»
(Осінь).
Мої любі дівчатка й хлопчики,
Про тепло коли треба дбать?
Коли сірі смішні горобчики
В теплих шубках почнуть стрибать?
(Взимку).
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2019
Не в океані – в лісі я блукаю –
Осіннім раєм з кошиком бреду,
Та не грибочки я у нім шукаю,
Хоч знаю, я їх там таки знайду.
Мій кожен крок легкий і обережний,
Боюсь порушити осінню таїну,
Здається, світу цьому неналежну,
Де дощик золотий з небес линув
На струнконогі молоді берізки,
На тугодуми – кремезні дуби.
Ой, з білого гриба лежать обрізки,
Мабуть, з позавчорашньої доби.
Лоскочуть ніздрі запахи грибові,
Немає в лісі їм ніяких меж.
Ділились білочки зі мною полюбовно:
Гриби в дупло возив цілий кортеж.
Я бачила їх, дивних, рудохвостих,
Легеньких і прудких, як вітерець,
Потрапивши до них сьогодні в гості,
Я зрозуміла, кожна з них – борець
За себе, за потомство. В час суворий,
Коли розсердиться-завіхолить зима,
Коли в дуплі з дітей хтось буде хворий,
То дбатиме про всіх лише сама.
Чайок заварить з м’яти і ліщини,
У ступі їм горіхів натовче,
Щільненько двері у дупло зачинить
І пиріжків з грибами напече.
Думкам я посміхнулась ненароком:
У них також усе, як і в людей.
Аж раптом… гриб, ще й головатий, збоку.
Зрізаю, і рука сама веде
Туди, де щойно білочки трудились.
«Візьміть, – кажу, – хай буде про запас.
Радію, що і я вам знадобилась».
А ліс навколо в золоті купавсь.
6.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2019
Крокує осінь вже не манівцями,
А впевнено ступає по землі.
Радіють їй діброви з горобцями,
І гарбузи – пузаті королі.
Вони не знають ще лихих морозів,
Тож розкошують, листя їх в іржі,
Лишень дощі навіюють їм прозу,
Коли немає сонечка-діжі.
Ці кроки осені сміливі і неспинні.
Зненацька слух мій дятел розбудив…
Хоч під ногами килим жовтопінний,
Та добре чути крок її твердий.
А згодом осінь крила напинає
Золочені і ними все вкрива,
Лиш сосни та ялини зеленаві
Й такими будуть і після Різдва.
24.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851260
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2019
Виткала ніч над землею імлистії шати,
Зоряним квітом у царстві богів розцвіла,
Дика орда й цю красу без кінця колошматить,
Звичку геть хижу позичивши в злого орла.
Долю руйнують мою і землі московити,
Зорі й імла упилися плачем матерів,
Важко, ой, важко багаття війни загасити,
І не один у вогні тім синочок згорів.
Боже, ти знаєш ціну материнському горю,
Відчай і біль захололи в їх сивих очах,
Котрі синів надихають вогнем непокори,
Й цю перемогу вони принесуть на плечах.
8.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2019
[b]8 жовтня 2019 року у Дубно перепоховали 29 жертв сталінського режиму, знайдених на бувшому подвір’ї тюрми. Ці люди були розстріляні і закатовані енкаведистами у перші дні Великої Вітчизняної війни.
[/b]
Чи чуєш? Чуєш відголосся
Того, про що не відав світ?
Дротами мозок і волосся…
Так України гинув цвіт!
Тюрма. Початок сорокових…
Війна і… сталінський режим.
Ці люди не були «совкові»,
Отож не мали права жить.
Жінки, чоловіки і… діти –
Всі 29 жертв людських.
Лежить скорчована еліта
В маленьких ящичках, вузьких…
Так, в свіжих міні-домовинах
Лежить СРСРу страх:
Одна була в людей провина –
Сміливе слово на устах.
Ось череп, кулею пробитий,
А це дитиночки рука…
Може, вона просила пити?
Таке і дикого зляка!
А он тонка жіноча кістка
Й… коса. І з рогу гребінець.
Чиясь дочка, а чи невістка.
Чи встигла стати під вінець?
Глянь, чобіт. Грубий, чоловічий.
Із немалої він ноги.
Ходив колись газда на віча.
«Совєцкой власті» це враги.
Принишкло Дубно. Плачуть дзвони.
Стукають в двері до Отця.
Відкрита чорна брама схрону
Комуністичного лиця.
Тюрми вже закутки порожні.
Отерплий мозок. Сльози. Біль.
Останки, ні, це не ворожі?
Людей ховають – не рабів!
10.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851144
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2019
Іще дна смерть. І, вирвавшись, душа
Туди злетіла, звідки не вертають…
Чому сини у вічність так спішать,
Адже дві матері їх на землі чекають:
Та, що за руку в світ цей привела
І нарекла ім’ям високим: «Сину!»
І та, що батьківщиною була,
Й стяг для борні розкрила жовто-синій.
Кипить ще схід. Ще стогін п’є земля.
Над нею Сотня* й батальйони** плинуть.
Нема прощення пасинкам Кремля.
Де син упав, там виріс кущ калини.
10.10.2019.
* – Небесна сотня.
** – Більше 10 тисяч воїнів ЗСУ загинули на Донбасі під час російсько-української війни.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2019
Усе в житті – у вимірі єдинім:
Для ночі – зорі, сонечко – для дня,
І служить все у світі для людини:
І сонце, й небо, й зорі, і земля.
Гаряче сонце всім тепло дарує,
Зоря-віщунка з долею – на «ти».
Земля ж тепло і світло генерує
І проклада до вічності мости.
Коли ж зоря напівдугу опише
Й останнє світло космосу віддасть,
Здається, що й земля тоді не дише,
Бо розуміє: сталася біда…
7.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2019
Поезія – це дивна суєта
Коли летиш, мов ангел, ти над світом,
Коли душа твоя тебе пита:
Поет – це той, хто є у світі світлом,
Як автор головного «Заповіту»?*
Поезія – це й муки поколінь,
Записані у пам’яті скрижалі,
Коли народ не шкодував колін –
Стояв. Терпів і м’язами тужавів,
І збагативсь гетьманами-мужами.
Поезія – це стан твоїх сп’янінь,
Коли ти весь, неначе на долоні,
І сміло без обмежень, поклонінь
Лишаєш для наступних поколінь
Творіння про агонію в полоні.
Поезія – це й віртуальний світ,
Коли ти з божествами наодинці,
Це й на землі простий людини слід,
Це в мами біля хати чорнобривці,
На котрі та не встигла надивиться.
6.10.2019.
* – Т. Г. Шевченко.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2019
М’які килимочки нам осінь гаптує
З намоклого листя і стомлених трав.
Вітри ще загнуздані, ще не лютують
Під склепом високим вечірніх заграв.
Закудланий жовтень у хмари осінні
Позиції власні покірно здає.
Щораз пробирається холод у сіни*,
Питає господаря: «Топливо є?»
А той посміхнеться у вуса недбало:
«А як же? Не вперше. Про тебе я чув.
Поліна в дровітні. Піду, нарубаю.
Коли затоплю, буде тепло плечу.
Нічим мене, осене, не залякати:
Зерна у амбарі припас до весни,
Та зиму ще рано до нас закликати,
Ти і листопаду також поясни».
6.10.2019.
* – маленька прихожа у старих будинках.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2019
Відкланялося літечко вітрами
І відсюрчало коником у ніч,
Відкрила осінь жовто-буру браму,
Де літо кучерявилось раніш.
Нові всім нап’яла вона сорочки,
Узорів натулила на кущах,
Пришила з павутиннячка торочки
Й плодами заходилась пригощать.
То маревом лягала над ставами,
Втомившися отави колисать.
В дібровах соловейки відспівали,
Глухонімим тепер здається сад.
Із сонечком осіннім п’ю журбу я.
Під жовтолистом гріється земля.
Коли ж зима в сніги садок обує,
Краса осіння аж тоді злиня.
4.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850958
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2019
Не маю пензля, то малюю словом
Красуні-осені розлоге полотно,
Ти ж не суди мене так, музо, строго,
Не підглядай в завішене вікно.
Я намалюю стиглі очерети,
Що воду п’ють із затишних ставів,
І розгадаю давні їх секрети
Про те, як ранок плакав у траві.
Росою-сріблом знаджуючи небо,
Він тиху рань на воду опускав
І обіймав журбою вмиті верби,
І коси довго-довго полоскав.
Я ж маревом закутаюся сивим
І поряд стану – ближче до води.
Мо’, полотно для тебе й некрасиве,
Але ти, музо, поряд мене йди!
6.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2019
Перо могутніше меча –
Слова прошили наскрізь груди –
Перо – не тільки меч – свіча.
Переконаймося в цім, люди!
Перо влучніше від меча,
Б’є в ціль воно безпомилково,
У ним написаних речах
Та сила, що зрива окови.
Перо гостріше від меча –
Проколе миттю кожне серце,
Із лав ворожих вилуча
Того, у кого дух із перцем.
Перо сміливіше меча
Іще й тому, що силу має,
Та не таку, як в палача –
Воно за сотні верст вбиває.
Перо могутніше меча:
З ним небезпечно і надійно,
Воно карає й велича,
Революційні шле події.
Пізнати варто це на ділі.
5.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2019
Ув осінь заблукали ми з тобою
І потонули в першій сивині,
Окрилені ще з юності любов’ю
Йдемо, за руки взявшись, по землі.
І хоча осінь – то не красне літо,
Та душі наші – вогники тепла,
Тому й родинне древо наше в цвіті,
Тож не дарма ріка життя текла.
Краса осіння – не весни розмаї,
Та наша не у сірих кольорах,
Надія й віра нас в житті тримає,
Бо ж у гніздечку з нами дітвора.
Нам не про сум шепочуть темні ночі,
Хоч є осколки й давньої журби,
Твої для мене найдорожчі очі
Зорею все життя були якби.
В житті є місце спеці і морозам,
Вітри і тиша – все також бува,
Хай сяють тільки щастям наші сльози,
А у серцях карбуються слова:
«Ув осінь заблукали ми з тобою
І потонули в першій сивині,
Окрилені ще з юності любов’ю
Йдемо за руки взявшись по землі».
3.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2019
«Блокпост останній нині в Золотому», –
«Нацкорпус» чітко й твердо заявив.
Ці добровольці, в чім стояли, з дому
Край рятувать помчали. Біль здавив:
Між ворогом і ними – кілометри,
Короткі, як осінній сірий день.
«Навіть якщо нам доведеться вмерти,
Ми звідси все одно не відійдем.
За нами – наша мати Україна
І недарма блокпост цей «Золоте».
Не гнуться наші більше вже коліна
І слово наше теж для нас святе».
Вони стоять. Тверді і… безгарматні.
Їх командир – небесний батальйон.
Не розпиваються чаї тут ароматні,
Немає страху втрапити в полон.
Вклоняюсь добровольцям я низенько
І вірю, буде втриманий форпост,
Саме такі рятують нашу неньку.
Зробити маю в фейсбуці репост.
7.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2019
Пробач, матусю, що не повернуся,
Мої крилята кличуть небеса,
До Бога там з молитвою звернуся:
Не кров хай трави зрошує – роса.
За мною, рідна, плакати не треба:
Ворожим кулям не дістать туди,
Ти ж біль свій передай плакучим вербам,
Бо нас у небі – тисячні ряди.
Не плач, матусю, від сльози слабіють,
Я ж хочу, щоб міцною ти була.
Знаю, що серденько твоє за мною мліє.
Молись, щоб Україна відбулась!
23.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2019
Чому, доле, полинами
Путь наш застеляєш?
Неньки плачуть за синами –
Ти ж благословляєш…
Україно, нене сива,
Як ніхто, багата,
Чому ж, рідна, твому сину,
Тісно стало в хаті?
Снують доньки по Європах –
Долю спокушають –
Мами ж землю слізьми кроплять,
Поки й світ лишають.
Чому ж, нене, своїх діток
Стільки розгубила,
Чом в утробі злих та підлих
Ти не задавила?
Чом катів своїх голубиш –
Владу їм вручаєш,
Тих, котрі тебе не люблять,
Як слід, величаєш?
Вітри гнуть тебе зі сходу,
Як ту тополину,
Не твого то пір’я роду –
Не дарма орлине.
Україно, землі твОї –
Манять чуже горло.
Стоїть руба: смерть чи воля
Із народом гордим.
Збирай сили, Україно,
Край війні покласти,
Своїй мові, солов’їній,
Не дозволь пропасти.
Скликай діточок до купи:
Гуртом ліпше бити.
Гідності ніхто не купить!
Досить ся ганьбити.
4.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2019
Учителя доля легка не буває,
Повагу роками собі здобуває,
Учителя доля не тільки урок –
То долі дітей, їхній зважений крок.
Учителя слово палке й особливе,
І мудре, і праведне, і справедливе,
Воно, немов свіжа ранкова роса,
Дарує знання, підніма в небеса.
І щире, і добре учителя серце,
Семикольоровій подібне веселці,
У нім не помістяться підлість чи гнів,
Бо учнів полюбить, як власних синів.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2019
У казку осені натомлена спішу,
Щоби зануритись в красу її прощальну,
Послухать падолисту дивний шум
І записати в пам’яті скрижалі.
В букет збираю листя, де вплелись
Кленові у тонах жовтобагряних.
На гіллі лиш сережки збереглись,
Їх сонце виціловує рум’яне.
Воно мені сміється і листку
Дубовому, що вигнувся півкругом,
А он калини кущик на горбку.
Він тут один такий на всю округу.
Зустрівся мені й ряд горобини,
Де підібрала листя чвертьметрове.
Струмочок он по-своєму бринить –
Візитна картка нашої діброви.
Дарунок осені тримаю у руці
І нюхаю листочки сонцеликі,
Й сльоза скотилась раптом по щоці,
Ота – щаслива – не від злого лиха.
Додому звідси я вже не спішу.
Осінні чари душу огортають.
«Тільки би шум осінній ще не вщух, –
У грудях серце радо калатає.
2.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2019
Юрію Тишику (14 окрема мех.бригада) присвячую (посмертно). Загинув 3.10.2019.
Його адреса – серце України,
А позивний – землі своєї син.
Він з тих, котрі не стали на коліна,
Та рано Бог до раю запросив.
У 28 він зійшов на небо,
Залишивши для нас цей грішний світ.
Благаю Бога: як таких нам треба,
Адже народу нашого це цвіт!
Плодами мав би світ він цей прикрасить,
Корінням – рід зміцнити-збагатить,
Але війна яскраві свічі гасить,
Ще й ворог дивно названий «брати».
Життям за мир він заплатив сьогодні.
Хтось назива таких – боги війни.
Це люди особливої породи –
Народу українського сини.
4.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2019
Вже доля перші зморшки вишива,
І відпочинку тіло моє просить,
Сльоза частіш на очі наплива –
То осінь інеєм ляга у мої коси.
У казку осені я двері прохилю,
Красою спробую, як слід, насолодитись,
У келихи чарівності наллю,
Щоб нею й маревом, немов вином, упитись.
А коли плодом посміхнеться сад,
Й жартуючи, листочком поцілує,
Думки мене пожурять й звеселять:
Невже в раю такому місце злу є?
12.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2019