| Сторінки (38/3772): | « | 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 | » |
Земля і воля – два ці атрибути
Вели народ мій до важких звитяг.
Без них ніколи нації не бути,
Без них зупиниться країни теж життя!
Народ і мова – люди й коди вічні,
Без них народ загубиться в світах.
Він буде там рабом чи підопічним,
Про звичаї забуде і свята.
Сміливці можуть втрапити за грати,
Одна найправильніша із доріг:
Нам волю треба мати й мову знати
І берегти прабатьківський поріг!
16.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2019
–Я України вільної дочка, –
Неначе мантру, гордо промовляю, –
Хай шлях її у ранах і свічках,
Донбас вогнем війни також палає,
Але ж навчились волю боронить
І долю вишити і ти, і я зумієм,
Сльозини рабської не хочу вже зронить.
Благослови нас, матінко Маріє!
Я вишивати щастя не втомлюсь,
Єством своїм усім і почуттями,
І Богу поклонюсь і помолюсь,
Ледь доторкнувшись до хреста вустами.
Коли ж засіє ніч у небі сни,
Для наших діточок буду збирати,
Щоб від Карпат до сивої Десни
Жили у щасті діти, батько, мати.
Я вишию на долі рушнику
Залите кров’ю «Слава Україні!»,
А поряд дівчинку маленьку у вінку
З верби й червоних кетягів калини!
Я України вільної дочка!
15.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2019
Прислухайся, як стогне Україна,
Тримаючи важкий та правий бій…
Це молоде відважне покоління,
Котре не звикло жити на колінах,
Торує шлях, де не бува рабів.
Прислухайся, як серце твоє б’ється,
Коли йде мова про війну-АТО,
Хіба в тобі нічого не здригнеться,
Невже душа від болю не проснеться:
Якщо не я, то піде туди хто?!
15.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2019
Уп’яте сніги Україну накрили
І знову Майдан, як тоді застогнав,
То ангелів білих розкраяні крила
Туди опустили, де син чийсь сконав!
Їх крила на вітрі тріпочуть, шурхочуть,
Мов хочуть укотре нас застерегти:
Розкрий, українцю, на все свої очі,
Чи про Україну таку мріяв ти?
А мо’, ти забув про лютневії жертви,
Що змусили владу тремтіти-тікать?
Тоді не боялись ми рано умерти,
А може, за себе тепер ти злякавсь?
Тут з нами і ті, хто Донбас боронили.
Для них і для нас – Україна свята.
Пройшли ми всі гідно вогненне горнило.
Ти в себе про неї також запитай!
Запах уже й третій Майдан у повітрі…
Народ ось-ось-ось знайде сили повстать.
Намотує час всі події на вістря,
І гайки закручені вже до нестям.
Але ж коли встане народ наш утретє,
То мало нікому не здасться тоді –
Іде до мети він повільно, та вперто
І мріє про мирне життя у труді!
18.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826121
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2019
У снігу моя доля і коси,
Ледь схолола від віку душа,
Все було на життєвім покосі,
Та надія мене не лиша.
Не спинюся ж я на півдорозі,
Сірі сумніви знищу і страх,
Від душевних спочину корозій,
Й віра в себе почне виростать,
Бо без віри життя є буденне,
Надто довге воно і пісне.
З нею ж сонце, ясне, полуденне,
Все запалить живильним вогнем.
16.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2019
Зима. Майдан. Горять вогнями свічі…
Такі лютневі поминальні дні.
Народ зібрався вкотре вже на віче,
Знедолений і стомлений в війні.
Бруківка вже не пахне димом, кров’ю,
Та біль не зник у душах матерів…
Ішли їх діти на Майдан з любов’ю.
Чому ж вони в вогні мали згоріть?
Портрети вбитих. А під ними – квіти…
І очі щирі зі світлин в стіні…
Дорослі тут, а поряд – майже діти.
Це ті, хто полягли тоді в борні.
Тут ті, кому боліла Україна,
І ті, кому болить вона й тепер.
Одна мета в них: це – піднять з руїни
І знищити, хто корупціонер.
Тут ті, хто вижив під російським «Градом»
І зна, як дзвін за вбитими рида.
Нема лиш тих, хто Україну зрадив,
Хто на крові торгує без стида.
Нема і тих, хто зараз під вогнями
На фронті і в блокаді під ОРДЛО.
Їх ночі й дні – справжнісінькі цунамі.
Що ж, справді, в Україні відбулось?
Це історичне, непросте питання,
Та істину засвоїв мій народ:
Боротись так, немов би це востаннє,
І кожен має бути патріот!
18.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2019
Невже треба пройти через війну,
Щоби себе відчути українцем?
Чи ж мало нас москаль ламав і гнув,
Що не вважаємо його чужинцем?
Хіба не нас гноїв у таборах
Так званий «брат» і цілився у… груди?
Пора вже зрозуміти це! Пора,
Якщо ми є народ і вільні люди!
19.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2019
Устань же, народе, великий і мудрий,
За правеє діло ти маєш повстать,
За власних дітей і за світу майбутнє
З молитвою й вірою в щирих устах!
Ніколи не був ти улюбленцем долі,
Немало крові за свободу пролив.
Герої твої не усі ще відомі,
В кім дух українства і спротив бурлив.
Устань же, народе, рівняйся на Захід,
Майбутнє твоє, знай, у власних руках.
Нехай не лякають тебе автозаки,
Бо спробував ти усього у віках:
І каторгу знав, і морози тріскучі,
І шахти Сибіру, і біль Воркути,
Ті рани принижень і рабства болючі
Таки затяглись. Отже вистояв ти.
Устань же, народе, поквапся, час діять,
Бо надто примхливою доля бува,
Поки зігріває серця нам надія.
У чесних руках має буть булава!
Устань же, народе, розправ дужі крила,
З якими б ти все у борні переміг.
Нові перспективи тобі щоб відкрились,
Господь щоб тебе в цьому світі зберіг!
18.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2019
З сокровенних глибин
Ці слова дістаю,
Ще заглянути в душу я мушу,
Мов над прірвою, я
Біля тебе стою,
Клятви вірності, ні, не порушу.
Кажуть, справжня любов
Не признає оков,
Інші кажуть: вона окриляє,
Та від зайвих розмов,
Виростали що знов,
І від клятви вона не звільняє.
Як же далі нам жить?
Честю як дорожить,
О моя запізніла любове?
Не бува теплих гроз
У осінній мороз,
Мабуть, ми нагрішили з тобою!?
19.11.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2019
!
Я не можу мовчать,
Коли гинуть сини України,
Й без міцного плеча
Залишаються діти й вдова!
Я не можу мовчать,
Коли сірі усюди руїни,
Коли плаче свіча
Й вириваються болем слова…
Я не можу мовчать,
Коли зорі згорають дочасно,
Коли дзвони… кричать,
І знеможена клякне душа…
Материнська душа,
Що до днів до останніх нещасна,
А полки яничар
Україну загарбать спішать…
Я не можу мовчать,
Коли світ обняла небезпека,
Коли страх у очах
В ненароджених ще лелечат,
Коли гине пташа,
І безкрилий тупцює лелека
Не вгорі – в споришах…
Я не можу таке пробачать!
24.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825704
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2019
Душа і доля – подруги життя.
Без них воно в природі не існує,
Їм визначати суть мого буття,
Так думаю, коли лежу без сну я.
Іду назустріч долі і рокам,
Коли душа в гармонії із тілом,
Кажу їй: «Ось тобі моя рука,
Пішли, щоби пізніше не кортіло!»
Я долі іноді іду й напереріз,
Коли відчую, що душа фальшивить,
Й єство моє вже пише: «Розберись!
Собою будь, бо це архіважливо!»
6.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2019
Кипів Афган війни великим морем,
Де серед іншої кипіла й наша кров…
Хто слав дітей… на смерть,
чи інше горе?
Кого Союз в чужій землі боров?
Сидів Микола за столом,
А перед ним – лиш хліб і… чарка.
Він красень був на все село,
В Афгані бивсь, аж небу жарко
Було тоді. Героєм став,
Привіз високі нагороди,
А ще… шрами від куль дістав –
Служив радянському народу.
Він на чужій отій землі
Дивився часто смерті в очі,
І снились Солонці Малі
Миколі там майже щоночі.
Вернувсь додому, одруживсь,
Старався жити, працювати,
Здавалось, не дарма прожив:
Дружина, діти, батько, мати.
А потім розвалилось все:
Держава, і сім’я, й робота.
Батьки пішли… А він оце
В житті одну має турботу:
Знайти, що випити й за що,
Продав останнє, що зосталось, –
Ту нагороду, що давно
Йому за бій тоді дісталась.
Останнє в чарку ось налив,
Лишилось що від нагороди,
Згадав, як звали їх: «Орли,
Ви є лицем свого народу!»
Багато ще чого згадав
Орел в минулому – Микола.
І сам собі він слово дав,
Що пить не буде він ніколи.
І хто б і що б з вас не казав,
Я ж вірю: так воно і буде.
Блищить непрохана сльоза –
Про слово дане не забуде!
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2019
Не заплачу я й не заридаю,
Коли зрада постука в вікно…
Біль і сльози людину з’їдають –
Я це знаю і знала давно.
Полинами я вистелю душу,
Все ж надії свічу запалю:
«Що ж, так малося бути, мій друже,
Я за гріх твій також помолюсь.
Не тому, що образи не знаю,
Я така ж, як і всі… Я – жива…
Та в молитві свій статус пізнаю:
Ні дружина ж я є, ні вдова…
Час тихенько повзтиме без тебе,
Календар рахуватиме дні,
Сонце теж буде міряти небо,
Поки віра проснеться в мені…»
23.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2019
Коли тебе шматує біль-стріла
Подіями, що небо рвуть на сході,
І зморшка не одна в душі лягла,
І ти краплинкою себе відчув народу,
Накритого знов хвилею біди,
Який ще жде синівської підмоги,
Аби позбутися московської орди,
Шукай тоді туди свою дорогу!
Шукай добрячу шаблю, чи слова
І борони землі своєї волю,
Хай серце кров’ю помста залива
І все єство твоє кричить «доволі»,
Бо ти і є землі своєї син,
А її доля – то й твоя є доля.
У Бога допомоги попроси
І захисти її святі кордони!
23.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825484
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2019
Війна й кохання – несумісні речі, –
Сказав би той, хто ще не воював, –
Не для війни жіночі ніжні плечі,
А для кохання, – й посмішку б сховав.
Але в житті на все свої закони,
А ще коли і край свій у біді,
Що в мирний час не сталося б ніколи,
Те відбулось. Чия вина тоді?
Вона і він не перший день воюють,
Обстріляні в бою також не раз,
Солдатські душі все акумулюють,
Від ворога боронячи Донбас.
А душі молоді ще й свята просять,
Хоча уже й припечені вогнем:
Манили його губи її коси…
Ба, долі не об’їдеш і конем.
Кохання їх міцнішало щоднини,
А часто забувало і про страх,
Коли вони у розвідку ходили,
А чи від мін ховались у ровах.
Пили вони короткі миті щастя
І мріяли про інший – мирний час:
Чи то кохання стрілося невчасно,
Адже мечем розкраяний Донбас?
Як опускала ніч свої долоні
На землю, де біді немає меж,
Закохані боялися полону
Й розлуки теж боялися не менш.
Димить Донбас, не раз умитий кров’ю,
Та їхньої немає в тім вини,
Що їх серця поранені любов’ю
Й волосся в перших пасмах сивини.
5.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2019
Заснула ніч. Солдат лиш не дріма.
Сьогодні в нього вахта надважлива.
Лягла на землю вкотре вже зима,
Ворожий наступ кожну мить можливий.
Стоїть солдат. Вдивляється у даль.
Це він господар України долі,
І ненароком матінку згадав:
«Як там вони тепер живуть удома?»
Та враз думки ті постріл перервав,
Один і другий, снайперський, прицільний.
Солдат собою вміло скерував,
Тому й не став для ворога він ціллю.
Зраділа ніч, що постовий живий,
Хоча й запахло у повітрі смертю,
Сховався й місяць, навіть не дививсь…
Запанувала тиша, напівмертва.
Стояла ніч. Солдат лиш не дріма.
Сьогодні в нього вахта надважлива.
Лягла на землю третя вже зима,
Ворожий наступ кожну мить можливий.
Чернігів. 12.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2019
Ой, довго пряла Аріадна
Їй нитку долі непросту,
Може, й була вона неладна,
Та… Блиск в очах ледь-ледь притух…
Діток було у неї двоє,
Робота клята, нелегка,
Живою вийшла із двох воєн,
Хоча й лишилась там… рука.
Стелилась доля кучеряво:
Зигзаги, впадини густі,
Одна рука, та й та – корява,
Діла й слова теж не пусті.
З усім справлялась, адже «мати»
Її назвали не дарма:
Дітей потрібно підіймати –
За двох батьків – вона сама.
І діти, й внуки поважали
За витримку її міцну.
Хвороби з бідами кружляли,
Та час цю жінку не зігнув.
Всіх вивела дітей у люди,
Бо мала волю, щирість, ум –
Це те, що в інших те ж розбудить.
Проникне в душі, ніби струм.
Перевалило вже за сотню –
Найстарша, кажуть у селі.
В будинки подались висотні
Давно й праправнуки малі.
А вона – поряд із землею,
Вдихає запах сивих м’ят,
Гордиться власною сім’єю,
Радіє з успіхів малят.
Чи Аріадна тоді знала,
Який стелила жінці шлях?
Скільки всього в житті пізнала!?
Здолала все! Роса в полях
Ще пам’ятає її ноги,
Радіє сонце їй, зірки
Й не можуть зрозуміть одного:
Дух мала жінка ця який?
3.09.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2019
Весна красою всіх зачарувала,
Втекла й зима, а з нею і сніги…
Пісні свої веснянка відспівала,
Та до життя не меншає снаги,
Хоч все мине: й осіння позолота,
І неповторна літечка пора,
Й крило ослабне трохи від польоту,
Та свій політ вже мітить дітвора.
Як осінь відголосить журавлями,
Туманами відплаче і дощем,
Вітрами в чистім полі відгуляє,
Поселиться у серці ніжний щем
За шумом загадковим падолисту,
За килимами, що впадуть до ніг,
За мріями, що так і не збулися,
За співом у гаю, що віддзвенів..
Це з ними наші роки обнялися,
І запросили в коси перший сніг,
У вирій вже й онуки піднялися.
Життя пробігло, ніби уві сні.
І хоча тіло втома нам скувала,
Та ще живе те вічне джерело,
Що рушієм життя завжди ставало,
І завдяки якому все збулось!
18.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2019
Людина прожива одне життя.
Коли вона в одному поколінні,
Коли ж у неї є своє дитя,
То проживає два і неспокійні.
А коли рід поповнивсь онучам,
Крізь три життя проходить одночасно,
Не шкода їй для всіх свого плеча,
Допоки зірочка її не згасне.
2.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2019
Чому ж нема безсмертних на землі?
Чи не тому, що всі ми таки грішні,
Й оті гріхи великі і малі
Потрібно відмолить, поки не пізно?
А мо’, навчитись просто світ любить
Таким, як є, а він не чорно-білий.
Позбутись лицемірства нам якби,
Щоб крила для польоту не слабіли?
А мо’, на світ дивитися простіш,
Бо ж на землі вже іншого не буде?
Життя не проживається хутчіш,
Отож даруймо те, що маєм, людям!
9.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2019
Усе в житті свій має день і час:
Коли і де з’явитись на планеті,
Й коли погасне вже твоя свіча,
Ким ти б не був: рабом, борцем, поетом!
Усе у світі має і ціну,
Та найдорожчі є здоров’я й воля.
Це з ними виграють завжди війну
Й виборюють нащадкам кращу долю.
18.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824875
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2019
П’ятнадцять років виткали «Криниці»
Поетів музи й Господа рука.
Колише небо рання зоряниця,
Й пливе віршів невипита ріка.
Колись з Ічнянщини дівчам я вилітала,
Щоби пізнать незвідані світи.
Сьогодні знов сюди я завітала,
І цей момент воістину святий.
Знайшла в «Криниці» друзів я по слову,
А це є те, чим кожен з нас живе,
І полилась між нас свята розмова,
Адже земляцтво всі кордони рве.
Немає тут паролів, а чи кодів –
Є спільна для всіх нас – одна земля.
Ми доньки і сини свого народу,
Тому земля нам душі всім зціля.
Зі словом душі наші молодіють,
Чарівності йому не позичать,
І стеле воно кожному надію
Й святу підтримку вірного плеча.
Ми в осені купаємось глибокій,
У косах щедрі жмути сивини,
І вже не є бар’єром наші роки,
Хоча дорослі доньки вже й сини.
І лиш «Криниця» юна й неповторна
Долає свій п’ятнадцятий рубіж.
Звертаюся я щиро й молитовно:
«Хай не замуляться джерела у тобі!»
18.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824874
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2019
Хто не кохав,
Не жив той до пуття…
І без гріха
Теж не бува життя…
Заплетені в ледь видиму стежину
Покликали їх в поле спориші…
Вона давно вже іншого дружина,
Та душі їх були і є чужі…
Нанизуючи вкотре незабутнє,
Куйовдить пам’ять збуджені думки:
Вона і Він… без планів на майбутнє.
Летіли їхні порізно роки…
Аж ось і жито… Морем розлилося…
Крадуть волошок очі височінь.
Ледь посивіле у обох волосся…
Це тут згубились щастя їх ключі.
Шукають. .. Шепіт… Рук і тіл сплетіння…
Гарячі і п’янкі в обох уста…
Як душі їхні зустрічі хотіли!
Здавалося, збувається мета…
Устало поряд житечка колосся,
Ховаючи кохання слід у шаль…
О, скільки ж пережити довелося!
Думки їх знов у молодість спішать…
А стежка споришева все чекала,
Поки по ній ітимуть Він – Вона…
Поволі й сонце в далині зникало
І міркувало: їхня в чім вина?
14.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2019
Коли слова – твоє відважне військо,
І їх володарем, без сумніву, є ти,
Стаєш суддею і правдивим свідком.
Лиш так надійні мостяться мости.
Бо ж слово має особливу силу –
Світ саме ним історію почав:
Каміння знав, папірус, парусину,
Лук зі стрілою міряв до плеча.
Воно – твоя сучасна й древня зброя,
Кував з ним перемоги у бою.
Коли воно мовчить, зникають Трої,
І люди з ним мудрішими стають.
Не може слово звуком буть порожнім –
В нім біль і радість, вирвані з душі,
Із ними ти і сильний, і заможний.
Саме воно є всіх подій рушій.
О слово! Ти воюєш і лікуєш.
Таку відвів Всевишній роль тобі.
Ти мириш і майбутнє пророкуєш.
В тобі людські тривоги, настрій, біль!
26.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824778
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2019
Є тільки свій хрест в кожного із нас,
Й несем його, поки життя триває,
Лиш небо визначає місце й час
І долею усіх нас наділяє.
Та не бува в житті таких стежок,
Щоби, йдучи по них, ти не спіткнувся.
Синець отримав, чи нервовий шок.
Це означає, ти з життям зіткнувся.
Управо-вліво – вже не повернуть –
Твоїм рулем керує власна доля:
І у дугу тебе може зігнуть.
І їй завдячуючи, можеш стать відомим.
Коли останній стрінеш свій фінал,
Той хрест прийма тоді твоя могила.
Скільком хрести поставила війна!
Чи всіх ми пам’ятаєм, хто загинув?!
12.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2019
У нас в житті не все від нас залежить ,
Тож щось міняти в нім не поспішай.
Знай: очі вічності завжди за нами стежать,
Яка твоя, чи праведна душа?
Добро, любов чи вмієш дарувати
Й за це не брати навіть мідяка,
Й як довго може це в тобі тривати,
І чи близьких твоїх це не ляка.
14.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2019
Ніч довго пам’ятала ці дві тіні.
Закохані не випускали рук.
І про розлуку й чути не хотіли,
Боялись тільки зради чорних мук.
Вона ж змією чорною підкралась
І сумніви посіяла в душі.
Кохання з ними трохи позмагалось.
І раптом – вирок: ми уже… чужі.
Потух вогонь сімейного багаття –
Лишився попіл сірих безнадій…
Хіба ж кохання можна ублагати,
Щоб знову все було , як і тоді?!
Воно живе, як є вогонь – не попіл,
І викреслить його не всім дано,
Та все ж не відкладай того на потім,
Що б міг зробити сам і вже давно!
25.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2019
Давно вже осінь у моїх полях,
Де врожаями – те, що пережито,
І України рани там болять,
І роки. Так що мушу вже спішити
Залишити потомкам певний слід
Не золотом-багатством, а словами,
Щоб мудрими пішли вони у світ,
Засію своє поле ще й віршами.
У них – я вся – уся моя душа,
Напоєна надією й любов’ю,
Готова дати гідно відкоша,
Хоч і пораненою виповзу із бою.
Я вся у них – від голови до ніг,
Якими пройдено важкі шляхи-дороги,
Де стартом був мій батьківський поріг,
Несу й тепер і мрії, і тривоги.
У них – я вся – мій стиль і інтелект,
Мої удачі й часті прорахунки,
Мій позахмарний на Пегасі лет
Й землі моєї історичні клунки.
Й ряснітиме плодами дивний сад
З пісень моїх, поем, ліричних віршів,
Гадаю, що пра-правнуки простять,
Що ними їм наповню диво-нішу.
6.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2019
Вона і він – матуся й син… з портрета…
На ньому стрічка траурна навскіс…
Вона синочка бачила поетом,
Адже ім’я і вірші знали скрізь…
Але війна змішала їхні карти:
Країну довелося захищать.
Терпіння мати випила не кварту –
Була ним переповнена душа.
Синок їй слав віршовані привіти,
Із них лилась його свята любов…
Вона їх слухала і дякувала світу,
Раділа, що послав синочка Бог.
Та часто щастя в матері зрадливе:
Осяє сонечком, та й далі побіжить,
Тому і серце мамине вразливе,
Бо часто їй доводиться тужить.
Хоч син її ні разу не образив,
Але «сюрприз» нечистий приберіг…
Вона й не зрозуміла це відразу,
Як горе перейшло її поріг.
На цей раз був «привіт» з воєнкомату…
У нім про те, що сина вже… нема…
Мов блискавкою, вдарило це в матір.
У коси впала інеєм зима.
Тепер вона по-іншому звикає
І жити, і бесідувать удвох.
Вже одинокість матір не лякає…
І слухає розмову їхню Бог.
А там про все: коли весна розквітла,
І як цьогоріч вишня розцвіла,
Про те, що миру теж немає в світі,
І з ким учора в церкві побула…
Коли вже сон здолає врешті неньку,
Живий синок із нею – не портрет:
То руки простягає їй маленьким,
То вже дорослий визнаний поет.
О жінко-матір, голову схилити
Дозволь перед тобою мені знов,
Душа твоя хоч плугом перерита,
Та не втрачає до дітей любов.
31.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2019
Гортає час нам сторінки історії…
І білі, й чорні плями є на них –
То буревії мчали над просторами,
Тавруючи людей вогнем війни.
Історія не пробачає зрадоньки,
В цім переконує життя нас кожен раз,
Тож краще пити полинову правдоньку –
Це не лише одна з красивих фраз.
Вмій розпізнати і неправду, й істину –
Вони, як протилежні полюси,
Не завжди вір тому, що несуть вісті нам,
Пробачення забувши попросить.
Не може правда буть завуальована,
Чи присолоджена, неначе то десерт,
Адже земля, немов жона згорьована,
Розкаже рано-пізно все про все.
30.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2019
У кожного свій ряд випробувань,
Де поряд злети й болісні падіння,
Де справи голосніші за слова,
Де боротьба чергується з терпінням.
Тоді, коли радієш ночі й дню
І дякуєш за все, що маєш, Богу,
І коли друзів маєш, і рідню,
І серце, вщерть наповнене любов’ю,
Ти у житті оцім не одинак,
Бо поряд той, кого душа голубить,
Запам’ятаймо істину, однак:
Живе, а не існує той, хто любить.
25.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2019
Ненавчена поїхала я з дому,
Недопила дитячого тепла,
Плила назустріч долі невідомій
І надто вже довірлива була.
Я щастя в долі і в людей просила
І мріяла, що стрінуся із ним,
Та поруч щастя інших колосилось,
Моє ж було на дні аж борозни.
Я грузла в ній, долала біль-тривогу,
Аж поки проросло моє зерно
Добра й любові. Вийшла на дорогу,
Тримаючи терпіння знамено.
На жаль в житті буває так частенько,
Коли камінням встелена тропа,
Залишивши і дім, і рідну неньку,
Стрічаєш долю, що по ній ступа.
4.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2019
Коли у казку ти уже не віриш
І розумієш значення хреста,
І відчуваєш всі акорди ліри,
І правдою освячуєш уста,
Тоді ти той, із ким комфортно слову,
Землі ти і володар, і слуга,
Для того, хто перо взяв, це основа,
Бо правда, кажуть, в серці – не в ногах!
28.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2019
Я день свій починаю із пісень,
Неначе Богом обрана пташина.
Вони болючі, бо про все, про все:
Дорослою як стати я спішила,
Як вилітала з отчого гнізда
Назустріч бурям і життєвим грозам,
Як з долею змагалась і… одна,
І не зважала на її погрози,
Як підіймалась журавлем увись
І падала униз важким камінням,
Як коси з сивиною обнялись,
А я все шліфувала своє вміння.
Та рятували спогади не раз
Мене в житті і мамина молитва,
Раділа, коли все було гаразд,
Хоча й поранена виходила із битви.
Скрипіли тоді і душа, й перо,
Даруючи мені нове творіння.
Надію маю: буде ще добро
І небо нам пошле благословіння!
25.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2019
Три речі в світі цьому непідкупні:
Сумління, правда і… великий Бог.
Їх ані знищити, ані закути,
Бо будить кожна праведну любов.
І просяться до вуст моїх питання:
Ким той є, хто на святість замахнувсь,
Чи в буднях історичних не розтануть
Трагічні долі дідусів, бабусь?
Хто знищив пів моєї України,
Татар позбавив і землі, і хат,
У душах сірі залишив руїни?
Відповідаю: він – грузинський кат.
Хто вкинув долі у репресій жорна
І змушував до бід своїх звикать
Під звуки маршів і пісень мажорних?
Відповідаю: він – грузинський кат.
Хто влаштував сміливцям сандармохи,
Щоби в них думку вільну замикать,
І долі руйнував, і віру в Бога?
Відповідаю: він – грузинський кат.
Хто запалив нам Другу Вітчизняну,
Бажаючи півсвіту залякать,
Повісив горе на людей незнане?
Відповідаю: він – грузинський кат.
Кажуть, що Другу світову він виграв,
Та чи повірить у цю казку Бог?
А хто еліту українську викрав
І напоїв їх кров’ю Сандармох?
«Отец народов!».. Чи не верх цинізму?
До ймення цього змушував звикать,
Народ по трупах вів до комунізму
І в вуса посміхавсь грузинський кат!
Стежки встелив цвіт не одної нації…
А хто не в вічність – за кордон рушав,
Зерно посіяв там своє: у Франції,
В Німеччині, Канаді, США.
Коли я бачу, як портрети Сталіна
Здіймають над собою люди знов,
Міркую: мізки чи туди поставлені,
Й не вмію пояснить таку любов.
29.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2019
[i]Переглянула портрети героїв, загиблих у Донбасі за 2018р. і…
[/i]
А були ж вони зовсім діти,
Посміхалися часом в снах,
Полюбляли цукерки й квіти…
Та зустрілася їм… війна.
Вони там за дітей, за інших,
За коханих і матерів,
І за землю, що найрідніша,
За прозору синь угорі.
За рідню свою і за друга,
І за вишню в саду своїм,
Щоби вражу спинить наругу,
І за вечір, де солов’їв
Розливається спів навколо,
І за день без війни, ясний…
Не повернуться вже ніколи
України вбиті сини.
Із портретів – дитячі очі,
Навіть погляд не затвердів…
Це вони зупинили злочин –
Вічно юні і молоді…
2.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2019
Є в ній таке щось ніжно-незбагненне,
Яке не просто кожному пізнать –
Душа вкраїнська, що керує нею,
Не вимагаючи для себе ні відзнак,
Ні похвали, ні нагород високих.
Не змінює її й тривожний час,
Хоча згубилось тихе слово «спокій»,
Відколи загорівся наш Донбас.
Так, вона жінка, справді, незвичайна,
Мадонни у ній серце і слуги,
В очах зірки, ясні і величаві,
І біль за тим, що гине навкруги.
Не розминулася душа її з війною,
Болить їй біль вдови і вояка,
Літа її не дружать з сивиною,
Й гроза російська зовсім не ляка.
28.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823828
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2019
Ще осінь іній не вплітає в коси,
І рідше посмішка навідує уста,
Та скапують з очей щасливих роси
І вогник доброти в них не розтав.
Вона така ж красива, мудра, ніжна,
Як і колись – не дин десяток літ,
В душі ніколи не буває сніжно,
Бо любить і людей, і цілий світ.
Хай не завжди гладка її стежина,
Вона свій шлях упевнено дола,
Адже давно і мати, і дружина,
А це щоденні клопоти-діла.
Хвилює серденько чутливе її груди,
Не у прості ми живемо часи.
Себе вона дарує щедро людям
Й краплинки незів’ялої краси!
28.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2019
Світяться-сяють у небі високому зорі,
Декотрі котяться й тихо згорають в імлі,
Товпляться-мучаться думи мої непрозорі,
Чом же так мало, так мало добра на землі?
Сиплються з неба серпневі рясні зорепади,
Повняться сивою казкою небо й земля…
Диво це, диво ніяк неможливо проспати.
Адже з зорею краплиночка серця згоря.
27.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко),
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2019
То не крилаті лелеки
Понад землею летять,
То у дощі, і у спеку
Плинуть-минають літа.
Квітнуть душі перевесла,
Спалахи п’ють блискавиць,
Хоч притомилися весла,
Воду п’ю з рідних криниць.
Бавиться осінь із вітром,
Листям кружляє в танку,
Сонцем напоєне літо
Спить у осіннім вінку.
І полонять моє серце
Звуки німої струни,
Блиснули очі-озерця –
Щастя сльозу не спинить!
21.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2019
Ніхто не знає ті дороги,
Якими доля поведе
Тебе від отчого порогу,
У світ широкий, до людей.
Шляхи ті часто кострубаті –
Душа і ноги заболять,
Не поспішай кінці рубати,
Бо це твоїх батьків земля.
А ти, дитя в її долонях,
Красою неньки упивайсь,
Будь все життя в її полоні,
В країну мрій щоб ніс Пегас.
Озбройся і мечем, і словом,
Щоб дітям все це зберегти,
Бо світ не завжди кольоровий –
Це зрозумів, напевне, ти.
Та щастя більшого не треба,
Як під ногами та земля,
Яку подарувало небо,
І сонцем рай твій звеселя,
Як ти ідеш по ній сміливо,
Й тікає обрій від очей,
А ти життєве топчеш жниво,
Де поряд не одне плече!
27.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2019
Я світу сутність хочу зрозуміть
І осягнуть усі його деталі
Не із написаних ученими томів –
Єством своїм, щоб рухатися далі.
Дізнатись хочу, де коріння зла,
Щоби не проросло воно печаллю,
Щоб матері за дітьми не кричали,
Бажаю світ цей до дрібниць пізнать,
Дізнатись хочу, де живе любов,
Щоби її на Землю запросити,
Щоби благословив усіх нас Бог
І зло відсіяв найгустішим ситом.
Не поле – душі хочу засівать
Невимушеним українським словом,
Бо слово для людей – першооснова,
Тож мушу світ наш словом оспівать,
7.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2019
Просинаймось, українці,
Доля ж наша на кону,
Росіяни вже – не німці
Нав’язали нам війну.
Просинаймося, панове,
Вила і шаблі – до рук:
Затіва Росія знову
Смертоносну підлу гру.
Просинаймось, досить спати,
Воля й зло на терезах.
Не поможуть нам дебати,
Коли твориться гроза.
Просинаймось, чесний люде,
Дорогий не втратьмо час,
Тільки у бою здобудем
Крим свій, море і Донбас!
18.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2019
Війна і мати, доньки і сини…
Трикутник надскладний виводить доля,
Коли «200-им» прибува з війни,
Той, хто в Донбасі боронив нам волю.
Тоді втрачає мати сенс: як жить?
Немов земне тяжіння утрачає.
Втомившись за дитям своїм тужить,
Вона його… на небесах стрічає
А ми? Де ж ми? Чи вміємо знайти
Те слово, щоби душу ним зігріти?
До серця матері ті відшукать мости,
Куди уже не прийдуть їхні діти?
І хочеться кричать до хрипоти:
Хто ж ми тепер? Де людяність згубили?
Зарились у буденність, мов кроти?
Не розуміємо, що ми себе зганьбили?
Й провину, мов тягар, будем нести
Крізь терни і невдачі вже до скону.
Не йтимемо, а будемо брести,
Шукаючи для прощення ікону…
А маєм матерів цих шанувать,
Бо це вони зростили тих героїв,
Котрі любити вміли й воювать,
І не дозволили країну перекроїть.
Їм руки варто всім нам цілувать
За їх неспокій і довічні муки,
За відданість землі – не на словах,
За передчасну назавжди розлуку,
За ночі, за безсонні й чорні дні,
Котрі свинцем лягли на ніжні плечі,
За те, що в них поменшало рідні,
За сум в очах, що рано кличе в вечір…
14.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823400
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2019
Найважче для душі – її зневіра,
Яку непросто нести у собі,
Рятують тебе друзі, рідні й… ліра,
Якщо вона присутня у тобі.
Свої думки ти в неї запрягаєш
І мчиш туди, де ще ніхто не був,
Пів світу облетіти устигаєш,
Адже для мрії не бува табу.
Тоді зневіра тихо відступає,
Частіше гине, іноді втіка,
І вже тоді про тебе забуває –
Її надія на добро ляка.
20.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2019
Життя – це боротьба, скоріш – війна
За себе, власне «Я», не за кордони,
Політ стрімкий у повну невідомість.
Його окраса – зморшки й сивина,
В нім полином присмачені меди,
Які нам посилає Боже небо,
І у плечі подружньому потреба,
Де гріє не завжди тепло родин.
Життя – це твої дії і слова,
Це шлях, де ти звичайний подорожній,
Коли душа твоя, напівпорожня,
Багатшає, а іноді й співа.
Життя – скоріш по гравію це шлях,
Аніж стернею, а чи споришами,
Коли ти в завтра сміло вирушаєш
І на шляху колючім не закляк.
Шлях на Голгофу кожен свій дола,
Ба, іншого у світі ще немає,
А щоб собі ми спини не зламали,
Господь по силі хрест нам наділя.
То ж жить – не значить споглядати світ,
А діяти – в цім сенс життя людського.
Впивайся ним, поки нема оскоми,
І не важливо, скільки тобі літ!
19.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2019
(Бій відбувся недалеко від Бахмача 29 січня 1918р.)
Земля нагадує тобі
Про перший і останній бій
Під Крутами. Всі полягли
І лиш тепер перемогли…
Ішла війна… Без правил, без пощади…
Й була вона – не на життя – на смерть.
Йшли молоду країну захищати
Ті, хто шинелі вкоротив на чверть:
Студенти-хлопці, молоді, вродливі,
Талановиті – України цвіт –
Розумні, а ще трохи особливі,
Бо вірили. Їм дивувався світ,
Коли дізнався про маленькі Крути,
Де бій… ненавчені тримали вояки.
Стікали кров’ю їх розбиті груди…
А може, й нецілований який
Поліг, щоб Україна існувала,
Щоб вільною була його земля,
Їх кров на холоді швиденько застигала…
І місце іншому він, мертвий вже, звільняв.
Був музикант між ними – юний Паша,
Хоч документи в нього на Павла.
Частенько грав їм українську, «нашу»,
(Гітара з ним, як подруга, була).
Прибув він з нею і сюди, під Крути, –
Не міг лишити в Києві її,
Адже по-іншому, ну, як могло ще бути?
Гітари зойк востаннє продзвенів…
Стояли до кінця… Та сніг сховав їх подвиг…
Над тілом кожного могилку все ж намів.
У нас, сучасних, викликає подив:
Як наш народ мовчати стільки міг!?
Всі українці добрі, щедрі, дужі,
В сум’ятті дум я знов звернусь до них:
«Чому згорали люди небайдужі
В вогні незрозумілої війни?»
Та правду вже нікому не спинити,
І пісню ту закінчать молоді,
Такі ж вродливі і талановиті.
І не повториться те, що було тоді!
12.11.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2019
О, це не просто жінка –
Ця жінка – українка,
А це багато важить
Для пізнання жінок!
Усміхнена, мов квітка,
Не очі – цвіт барвінку,
І вік ще не поважний,
І коси, мов льонок!
Красива вона й світла,
І сонячно-привітна,
Здалось, навколо неї
Цвіте весняний день.
Не буде переводу
Її міцному роду:
Яскравою зорею
Синок услід іде.
Скажу заради правди:
Така в бою не зрадить,
Адже коріння має,
Де особливий ген.
Лягли літа на плечі,
Далеко її вечір.
Хай щастям очі сяють,
Неначе галоген.
Хай пишеться й живеться,
А прийде час, хай жнеться!
Нових здобутків творчих,
Невтомного пера!
Хай доля посміхнеться –
На те й життя дається –
Душі людської зодчим
Прийшла їй стать пора!
24.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823168
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2019
Я звикла все робить наперекір,
І найчастіше діставалось долі:
Були солодкі миті і гіркі.
Мене все ж не лякала невідомість.
Ішла, не зупиняючись в путі,
Хтось називав мене дитям наївним.
А мо’, й була щаслива тим в житті,
Що вірила в добро і світлу мрію?
Іду й тепер без совісті гризот,
Із вірою іду й надію маю:
Ніяка сила не злама народ,
Якому сам Всевишній помагає.
18.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2019
Сьогодні це потрібно не отим,
Хто долею своєю доторкнувся
До боротьби за Україну. Молодим,
Бо їм тут жить, кохати і цвісти,
Щоби рабом ніхто з них не прогнувся.
Життя – завжди є вічна боротьба
За себе, за родину чи країну,
Й перемага не той, у кім журба,
Хто у пориві гніву все руба,
А той, хто вірить в завтра України
І підніма державу із руїни.
14.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2019
Любові вічне джерело
Нам подароване
І лиш багатшає воно,
Коли не сховане.
Коли ж даруєм її ми,
Любов та множиться,
Бо ж живемо межи людьми –
Кохати хочеться.
Любов’ю світиться душа,
Мов трави росами…
Топтать її не поспішай…
Літа до осені…
Цінуй із нею кожну мить,
Аж поки зможеться,
І по життю іди з тими,
З ким серце проситься.
7.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2019
"Сьогодні мені присудили 6 років в’язниці... Дякую за подарунок на день Добровольця", - кіборг ДАПу Геннадій Дубров. Такий запис залишив 17березня 2017року Геннадій Дубров («Бізон»), володар нагрудного знака «За оборону Донецького аеропорту», доброволець з 2014 року, котрий у складі 93 бригади захищав Піски, аеропорт, був десантником 80 бригади, а 31 серпня 2015 року разом зі своїми побратимами сказав ні особливому стутусу Донбасу.Через 30 днів після вироку відбудеться апеляційний суд за адресою: м. Миколаїв, вул. Садова 2А.
Він волю й долю захищав країни,
Собою ризикуючи не раз,
Та в суддів душі зовсім не боліли
За тим, хто рятувать помчав Донбас.
Виносили свій вирок добровольцю,
Який тепер мав право святкувать
Із побратимами. Народ застиг у шоці:
Героя у кайдани закувать?!..
Що ж за державу ми тоді будуєм,
Коли закон для всіх нас – не один?
Чому такий, як він, лише бідує?
Чому в судах – династії родин?
На цілих, на шість років у … в'язницю?!
Народе, ти глухий, а чи німий?
Як можна знов системі цій кориться?
Чи на Майдані то були не ми?!..
20.03.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2019
О краю мій, усе в тобі сплелося:
З волошок, жита й маків диворай,
І золото пшеничного колосся.
Й річок гірських пісенний водограй.
Твоя земля небачено багата,
Манила південь, захід, північ, схід,
Вривались вороги в біленькі хати
І корчували український рід.
О краю мій, ти та перлина світу,
Що винесла всі муки лихоліть,
Позбувся ти немало свого цвіту
У вихорі розбурханих століть
І вистояв, одягся у розмаї,
Купаються в льонах де небеса,
Де сонечко змагається з туманом,
А ворог знов лама свого списа.
О краю мій, замріяний і пишний,
Несу тобі на рушнику любов,
Де цвіт калини й маминої вишні,
Й душа моя, мов сонце, без оков.
16. 01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2019
Ми ті, мабуть, яким не все одно,
Чи вистоїть сьогодні Україна,
А чи героями застеле раю дно
І у нерівному бою таки загине.
Чи усвідомлює сьогоднішній народ,
Що тільки він господарем є долі,
Й борець – це не окремий патріот,
А кожен, хто цінує й любить волю?
Сьогодні Україна – на межі:
Буть чи не бути – так стоїть питання…
Не будьмо ж ми землі своїй чужі –
Це не прохання – це вже заклинання!
12.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2019
Життя не можна розписати –
Тут графік, розклад неможливі:
Хто – сіяти, хто – колисати–
Збирає кожен власне жниво.
Сховай небажану сльозу,
Стряхни задуми темний колір,
Прислухайсь, очі теж роззуй,
І не карай себе ніколи.
Зумій у цім житті вціліть,
Не розгуби гуманність, совість.
Знай: серце в кожного щемить,
І кожен пише власну повість.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2019
Злітали з уст несправедливі фрази,
Що ранили людину без вини.
Невже забув, що думать треба зразу,
Не стали бумерангом щоб вони?
Невже життя нічому не навчило,
Що яму рити іншому – то гріх?
Невже за підлість совість не точила?
Грішок цей заважає і у грі,
Не те що у житті. Літа ж – на схилі,
Як не про честь – про душу дбать пора.
Приберегти для себе треба сили –
В злобі скоріше серденько згоря.
І зло, й ненависть – то є чорні риси,
А ти Людина – Бога в серці май.
Судить за нього інших не берися,
Бо правди, іншої, у Світі цім нема.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2019
Де Дніпро гуля
Сріблом-хвилями,
То моя земля,
Із калиною,
І з озерами,
Невеселими,
І з долинами,
Ледь журливими,
Із садочками,
І туманами,
Ясеночками
І з лиманами.
Бог її водив,
Пестив мукою,
Поки висвятив
Врешті злукою.
В дев’ятнадцятім
Об’єдналася,
Все пройшла тоді –
Не розпалася.
Скільки ж за життя
Настраждалася!
Волю ж, мов дитя,
Все ж діждалася!
Не чужі вітри –
То історія:
Майдан вибухнув,
Владу створено.
Дуже дорого
Небу сплачено…
Знаєм ворога,
Та не страчено.
У День Злуки як
Двадцять другого
Сергій Нігоян
Був загублений.
Білорус упав
У недобрий час,
Як колись УПА
Полягла за нас.
А тепер Донбас
Пече раною,
Скільки треба нас –
Нігоянових,
Скільки ще впаде
Наших діточок?
А весна прийде
То барвіночок
Проросте-зійде,
Зеленесенький,
Синьо зацвіте
Молодесенький –
То синівська кров
Проросте, либонь
Щоби Бог ізнов
Дарував любов.
22.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2019
– Це кіборги?
– Ні, ангели без крил…
Це люди, що зрослися із бетоном…
– Живих ніколи їх не підкорить! –
Нарешті зрозуміли «лугандони».
Летовище
І досі у вогні…
Там волю України захищають…
Там оборону віддані сини
Упевнено вже місяці тримають.
Таких не візьмеш
Силою, вогнем –
Бетон і дух цих вояків рятують…
І народився дикий план «NN»,
Яким смертельну пастку приготують…
Жахливий цей кремлівський дикий план:
Під терміналом хлопців поховати…
І мозок несподівано закляк:
Невже таких народжує теж мати?!..
Про цей жорстокий і підступний план
Бетон дізнався й, мов живий, …здригнувся ,
Та своє тіло на бійців… поклав…
Підірваний, над хлопцями нагнувся. ..
Сіріє пам’яттю вчорашній термінал,
В могилу братську поховав героїв…
А щоб війні скоріш прийшов фінал,
Старе й мале, берімося за зброю!..
22.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2019
Зима. Сніги. Морози допікають,
Та все ж вогнем частують вороги.
Героїв це нітрохи не лякає –
Бійці тримають гордо корогви.
І день, і ніч стоять вони в окопах,
Щоб здичавілу не пустить орду,
Для ворогів вони лише «укропи»,
Для нас – герої, котрі не «здадуть»
Ані землі своєї, ані волі,
Хоча і в них лише одне життя.
Це ті, що змінять Україні долю
І поведуть її у майбуття.
Нехай лютують віхоли, морози,
Синівська лиш міцнітиме любов,
Їм не страшні ні «Гради», ні погрози,
Бо з ними Правда і Великий Бог!
8.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2019
Просинаюся ранками
Із думками-підранками,
Поглядаю в віконечко –
Забарилося сонечко.
Я все ближче до осені,
З посивілими косами,
Зі своїми болячками,
І з людськими балачками.
Скільки ж жита вже скошено!
Не життя в мене – локшина,
Та я все ще тримаюся,
До схід сонця вмиваюся,
І хоч близько до осені,
У город бреду, росяний,
Подивлюсь-замилуюся,
З сонцем там поцілуюся.
26.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2019
Душа людська гартується лиш болем,
І правди іншої поки не знаю я.
Немає й ліків, кращих від любові,
Й фортеця найміцніша – це сім’я.
Сказати сміло я собі дозволю
(Та це й відомо людям вже давно):
Скарб найцінніший – мир, здоров’я й воля,
Й лиш доля тче життєве полотно.
20.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2019
– В житті чергуються і радощі, й страждання,
І як би не звучали ці слова,
Це істина, хоча вона й прадавня,
Та двері не завжди всім відкрива.
Чому ж в житті страждають добрі люди
І співчутливо голос їх бринить?
Може тому, щоб світ не здався лютим,
Що є такі, кому чуже болить?
Але ж це, Боже, так несправедливо,
Як давлять біди і своя, й чужа?
– Кожен своє топче життєве жниво
І лиш зароблене отримає душа.
15.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2019
Вони йшли… Безтурботні і веселі.
Ясніло сонце в збуджених очах.
Рука в руці. За ними – каруселі.
Над парком - "Три дороги" хіт звучав.
Військові, бач: у берцах, камуфляжах.
Ступали в ногу, музиці у такт.
У неї личко ніжно-миле, княже,
І посмішка царівни на устах.
Сьогодні радість п’ють вони обоє…
І парк весняний дивно їм розквіт,
Їх автомати завтра і обойми
Врятують від біди Донбас і світ!
17.01.2019.
https://youtu.be/7foAHPHE-7o
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2019
Вже кілька літ у траурі живем,
Жахаємось новин, що йдуть з Донбасу,
Ярмо на нас російське із давен,
А ворог стягів лиш міня окрасу.
Скількох ми позбулись богатирів
За Катерини і Петра, й Миколи!
Скількох радянські знищили царі,
Не знатимемо ми, мабуть, ніколи.
Й сьогодні падає за волю патріот –
Війна іде гібридна підла й досі,
Та вже з полону вирвався народ –
Сказав своє тверде і горде «Досить!»
18.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2019
Хоч сивина з роками обнялася,
Але його зустрілося плече,
Й щока її рум’янцем зайнялася
Під пильним поглядом закоханих очей.
І враз її зіниці зазоріли,
А тіло дивним жаром налились –
То очі його душу їй зігріли,
І серденько коханням налилось.
Не знала вона, як цьому зарадить.
Мовчала. Й він уперто теж мовчав,
Бо болем обзивалась давня зрада.
Все ж очі їм осяяла свіча.
І щире там відбилося зізнання,
А блиск очей – то свідки почуттів.
Були вони в полоні… у кохання
Уперше і востаннє у житті…
14.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2019
Нуртує-б’є в гарячих жилах кров,
І зупинить її вже неможливо;
Гранати, кулі і нічний покров
Зберуть достойне історичне жниво.
І водомети ту не спинять кров,
Морози, острах мозок не остудять,
Бо нами рухає лише свята любов –
Ми, українці, вільні, чесні люди!
Щаслива я і горда саме тим,
Належу що до вільного народу:
Не залякати й не перемогти,
І на коліна він не стане зроду.
За всю історію вже стільки натерпівсь,
Що розгубив останні краплі страху,
Тож на Водохреща наш Київ закипів
І цим урятував народ від плахи.
В цю ніч і світ, і мій народ не спав –
Своє він право боронив уміло,
Державу від свавілля рятував
Молитвою, коктейлем і камінням.
Безмежно горда я й щаслива саме тим,
Належу що до вільного народу:
Не залякать його і не перемогти,
І на коліна він не стане зроду.
20.01.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2019
Епоха геніїв дарує
Чомусь нечасто. Так бува.
Знання той, мудрість генерує,
Навколо світло розлива.
Та не завжди всі розуміють
Його покликання душі:
Хтось душу травить гірше змія,
Той вкусить боляче вірші.
Усе те відчуває геній,
Відповісти ж не має сил –
Він важливіші має гени:
Землі світило він і син.
Епоха геніїв дарує,
Про це відомо майже всім.
Не одягнуть такому збрую,
Бо служить Богу і красі!
20.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2019
Жаліти звикли діточок-сиріт,
А сиротою ж може бути й мати.
Чому ж про неї забуває світ,
Коли пів серця в матері відтято?
Коли вона не сина чи доньку,
А хрест, граніт холодні обіймає.
А ті сльозу п’ють матінки гірку,
Котра струмочком із очей стікає.
О, скільки ж їх – нещасних матерів,
Котрі довіку сиротами стали,
Чиїх дітей Всевишній не вберіг,
А в кожної душа жива – не з сталі!
Молімося ж за тих, кому біда
Засіяла сніги так рано в коси,
Хто кожен день і молиться, й рида,
І тільки миру для усіх нас просить!
13.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821740
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2019
«Реве та стогне Дніпр широкий», –
Над Україною звучить,
Там не лише Дніпра неспокій –
Душа народу там кричить.
«Реве та стогне Дніпр широкий» –
То України є портрет,
Яку любив десятки років
Так самовіддано поет.
«Реве та стогне Дніпр широкий» –
В словах цих – туга, велич, біль.
Вкраїну теж люби не збоку,
Бо мати є вона й тобі.
«Реве та стогне Дніпр широкий»…
Ці Кобзаря святі слова
Благословляють нас на кроки –
Добром лиш душі засівать!
23.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2019
Загубилось село поміж заростей-хащ,
Загубилась до нього й дорога…
Чи в людських потонуло далеких гріхах,
Що ніхто не турбує порогу?
Тільки вирви чорніють від хатніх очей,
Перекошені втомою двері…
Скільки знали вони тут і днів, і ночей!
Скільки різних розмов при вечері!
Веселили їх танці весільні й пісні,
Щедрувальників цілі ватаги…
Дивний клекіт лелек чарував повесні,
Як вертались крилаті бродяги.
Зникли люди… Й лелеки цей кинули рай…
Мо’, тепло їх людське зігрівало?
Ластівки не вертались в засмучений край…
Так село, мов людина, вмирало…
Загубилось село… Де-не-де стіни хат…
Та чи діждуть когось їх пороги?
Чи в людських потонуло далеких гріхах?
Бур’яном дичавіє дорога…
13.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2019
Це ті, хто історію творять
І нам зігрівають серця,
Сльозину такі не зронять,
Обравши стежину борця.
А це не лише почесно,
Адже ризикують щодня,
Сам ворог ніяк не щезне –
Вже Крим, пів Донбасу відняв.
Іде боротьба історична
За кожну клітинку душі.
Для нас і для світу – незвична,
Бо ж ніби були не чужі…
Гірчить полином минуле –
Вернись крізь століття чи два,
Дізнаєшся, як нас гнули
Московія, ляхи, Литва…
Й мурахи, й мороз – по спині,
І біль пече до кісток…
Здавалося, горе неспинне…
І дюжини дві пасток
Для нашого патріота,
Який сказав: «Я не раб!»
Такий не боявсь роботи,
Він у боротьбі згоря,
Забувши про рід, про себе
(По-іншому жить не вмів),
Й розгублене зрило небо…
Здавалося, й Бог німів…
Борець схожий на титана,
Хотів захистить усіх…
Й зоря його гасла рано:
В неволі він жить не міг!
Такі лиш історію творять…
9.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821487
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2019
Поезія – не просто слів потік,
Заплетений у ту чи іншу риму,
Її творцями є й були лиш ті,
Кого намітив Бог, дав вільні крила.
Пливе поезій витканий потік
Зі слів, яким ніхто не знає ліку,
Та він для всіх важливий у житті,
Якого б не були ми з вами віку.
26.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2019
Степ від краю і до краю…
Він з вітрами гомонить…
Ранок розсипа коралі,
Натягає срібну нить.
Дике поле розляглося
В даль далеку і у шир.
Небо, ніби натяглося,
Доторкнулось до вершин
Териконів, що на сході.
Й заблукали в сивину.
Скільки зна воно походів
І з війни, і на війну!
Та сьогодні німотою
Степ донецький не стражда,
Стрівся з правдою святою…
Всюди бачиться біда.
Не коралі-оксамити
Неба шмат спостеріга,
А поранених і… вбитих…
Топче ворога нога
Степ донецький, преширокий…
Переритий. Почорнів…
Йдуть бої не день – вже роки.
Кращі гинуть у війні…
Крик ворон несамовитий…
Гине ж, плавиться земля…
Степ, журбою оповитий,
Проклина царів з Кремля!,,
12.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2019
[i][i]Присвячую чернігівцям Олександрові та Валентині Лук’яненкам,
борцям за незалежність України[/i]
Зустрілося їм кохання,
Прозоро-чисте, як скло,
Водою роки збігали…
Міцніло воно, росло!
Наділене сподіванням,
На крилах і зим, і літ,
Плодами зійшло кохання:
Три сини прийшли у світ.
Були і розчарування ,
Дощі, снігів заметіль,
Важкі роки гартування.
Служили святій меті.
І злети були, й зітхання,
Й захоплення від звитяг.
Міцніло, цвіло кохання,
Не зраджене за життя.
Вони пронесли кохання
Через лабіринт життя.
Стрічали із ним світання.
Утверджували буття.
Живе й дотепер кохана
Несе його вже… одна…
Роки летять невблаганно.
І спогад сягає дна
Душі, де із їх коханням
І жовто-блакитний стяг.
За волю бій не стихає…
Коханий приходить в снах.
14.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2019
Сипле в коси рясний сніжок
Незрадлива життєва осінь.
Скільки ж пройдено вже стежок!
А не знайдених скільки й досі!
Все ж лишився за нами слід,
Де ми поряд удвох ступали.
Нам не раєм здавався світ,
Хоч були й перед Богом пара.
А тепер я вже не твоя,
Бо на різних давно причалах,
Й стежка в кожного з нас своя.
Закінчились кохання чари.
Його ніжно-благальний крик
Загубився поміж обставин.
Я не хочу когось корить:
Просто, ми вже чужими стали.
21.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2019
Твою молитву, мамо, чую з раю,
Вона за Україну, всіх дітей,
І те, як любиш нас, я добре знаю,
І чую, що війна іще гуде.
Та Україну, мамо, не здолати,
Бо це Всевишнім обрана земля,
Він не дозволить волю поховати –
Нема такої сили у Кремля.
Нема такої сили і не буде:
Життям героїв сплачено за це.
Ми працьовиті, добрі, горді люди,
Та кожен з нас готовий стать бійцем
Навіть тоді, коли ми вже над вами,
І в небі не один наш батальйон
Тих, котрі долю в боротьбі кували,
Хто душу не віддав свою в полон.
Борімося і Бог нам допоможе,
А оберегом Правда хай стоїть,
Й ординців, однозначно, переможем –
Це вже не стогін – заклик це століть!
10.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2019
–Чи можна в спадок гріх свій залишати?
–О, ні! Це буде твій найтяжчий гріх.
До нього ти на все життя пришитий.
Спокутуй сам. Не вішай на усіх
Нащадків, котрі підуть далі тебе
І понесуть з собою кров твою,
Бо контролює дії наші небо,
Ті ж носіями бід нових стають.
–Чи треба в спадок совість залишати,
Щоби коригувала кожен крок,
Нащадок щоби тих умів прощати,
Котрі життя засвоїли урок?
–Так, для людини істина єдина –
Любити й цінувати лиш святе,
А це земля, де виріс, і родина.
Не можна забувати нам про це.
–Чи можна в спадок гідність залишити,
Хвилює й це птання і не раз,
Онуки щоб землі вміли служити,
Любили, як любив її Тарас?
–О, саме так! Про гідність варто дбати.
І це, мабуть, є найдорожчий скарб:
Одна у світі лиш буває мати,
І рай рабів до себе не впуска!
12.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2019
У заклопотану мою життєву осінь,
Позичивши у марева краси,
Не в гості сивина прийшла – назовсім.
Внучата на крилі. Дорослий син.
І все б, здавалось, так, як і раніше,
Не висохло бажання жить-творить,
Тільки душа – складна важлива ніша –
Зібрала все, що послано згори.
Мов губка, вона все завжди вбирає
І розпинає долю на хресті…
Моє життя їй не здалося раєм,
Адже роки прожиті непрості.
А може, в цім і є сенс існування:
Сім’ю, набути досвід, сивину,
Пізнати смак і зради, і кохання,
Самообману зняти пелену.
Улитися у світ цей самобутній,
В гармонії із ним себе знайти,
Де б чергувалися свята і будні,
Між вчора й завтра збудувать мости.
27.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2019
Важко назвати боєм ситуацію на війні у Донбасі, коли українські вояки, виконуючи Мінські домовленості, позбавлені права наступати, стріляти, а лише не пускають ворога вглиб України.
Донбас. Війна. Зима кипить морозом.
Конає під вогнем гарячим сніг.
Шле воїнам Росія не погрози –
Снаряди, міни падають до ніг.
Й регоче знахабніла смерть у вічі:
І зліва, й справа, чи заходить в тил.
І кожен зна: не можна вмерти двічі,
Й про себе шепче: «Господи, прости!
Прости мій гріх – любов до України –
Я не бажаю іншої землі.
Тут вечір тоне в пісні солов’їній
І жайвір міря з неба шир полів….
Це тут мене скупала вперше злива,
Й на вальс кохану вперше запросив,
І сонечко тут сяє особливо,
І запах неповторний у роси…»
За мить життя промчало… кадр за кадром…
Хороше і не зовсім – до дрібниць…
На цей раз в їх руках – козирна карта –
Ніхто з бійців не втрапив до труни.
11.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2019
Життєвий іній ліг уже на скроні…
Душа ж болить за землю, онучат…
Я волю боронитиму до скону,
Допоки силу матиму в плечах.
Життя своє вручаю Україні,
Ім’я – родині… Це мій заповіт.
Байдужістю щоб люди не хворіли,
Й ніхто не смів спинити їм політ!
3.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2019
Від замордованих, засуджених, убитих
Своїм нащадкам праведний наказ:
Не дозволяйте хитрій владі вас дурити
Ні марнослів’ям, ні єством солодких фраз.
***
Чим більше літ мені
і глибшають, рясніють зморшки,
Частіше думаю я
про складне людське життя.
Може, і справді,
варто жити людям трошки,
Але прожить його,
як кажуть, до пуття.
***
Маєш піт на чолі –
Буде хліб на столі,
Бо не зродиться хліб без людини,
Адже хліба нема
Без людського тепла,
І ця істина, справді, єдина!
***
На усе, кажуть є свій час:
Розкидати каміння, збирать,
Друга, пару собі вибирать.
Хто із цим не погодиться з вас?
Але як віднайти ту мить,
Щоби менше в житті страждать,
Щоб не тільки узять, а й дать?
Не вгадаєш – почне штормить.
***
Якщо душа летить, щоб каятись за гріх,
У Царство Духу Предків, що живуть на небі,
Це зобов’язує мене та й нас усіх,
Щоб на землі своїй жили ми так, як треба.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2019
Не можу не писати я про тих,
Хто є героєм,
Для волі збудував нові мости
І вже без зброї
СРСР-махіну розвалив –
Союз народів,
Не маючи скарбів чи похвали,
Лише породу,
Вкраїнську, горду, дивну, котра світ
Зачарувала.
Це патріот. Не був ніколи свій
Жодній навалі.
Святі для нього воля і земля –
Дорожчі злата,
Борця такого видно іздаля,
Адже він платить
Собою, волею, родиною, дітьми –
Така, бач, такса,
Себе не ставить в ряд один з тими
Й поряд з Тарасом.
Він має у житті одну лиш ціль –
Вкраїні – волю…
І квітнуть рясно зморшки на лиці –
Його в них доля.
Серед розгублених в історії століть
Пробилась воля,
Жила впродовж кількох десятиліть –
І знов недоля,
Але не журиться сучасний патріот,
Бо ж добре знає,
То український змучений народ
Ярмо скидає!
5.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2019
Як можна вірити словам
Того, хто легко друга зрадив,
Слова солодкі розливав,
А в них – ані краплинки правди…
Як можна сонце замінить –
Воно ж – одне у нас, єдине.
Якщо чуже тобі болить,
Ти не істота є – людина.
Як можна серце розірвать –
Воно також одне в людини.
Туди – впустить, назад – забрать
Не зможеш: так нас спорудили.
Як можна землю зупинить –
Життя ж закінчиться, о Боже!
Нехай космічна світла мить
Години чорні переможе!
Як можна долю задобрить,
Щоби прихильнішою стала,
Щоб не було, за що корить,
Щоби життя нове настало.
Як можна?!..
22.07.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2019
Болить тобі чужа біда?
Печуть і біль чужий, і сльози?
Хвилює схилена трава,
Яку скалічили морози?
А пса голодного штовхнеш?
Не допоможеш кошеняті?
Задумайся, як ти живеш,
Не тільки ж справа в грошенятах!
Оглянься: бачиш навкруги,
Як ранки сяють росами.
Хай це додасть тобі снаги
Жить між людьми-морозами.
25.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2019
Ти не забудь подякувати Богу
За день минулий і прийдешній день,
І буде милостивий Він з тобою,
У час важкий всі біди відведе.
Поклич і світлооку диво-мрію,
Яку підхопить доля на крило
І у польоті сонечком зігріє,
Щоби усе задумане збулось.
Ти не забудь покликать за собою
Матусину молитву-оберіг,
Щоб не зустрітись у житті з журбою,
Коли залишиш батьківський поріг.
Подякуй сонцеоким диво-веснам,
Що незрадливо сяяли в путі,
І на доріг крутезних перехрестях
Оберігали завжди у житті!
Ти не забудь!
1.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2019
Коли стаєш на власні свої ноги
І Всемогутній шлях твій освятив,
Ти йдеш у світ від отчого порогу
Й шукатимеш у нім свої світи.
Але до себе шлях завжди найдовший,
Може тому, що мріяв про дива,
Але подій здолати маєш товщу,
Хоч значення раніш не надавав.
Знайти себе завжди, кажуть, непросто,
Коли собі ти ворог і суддя,
Коли навколо іншого всі зросту,
А в тебе лиш одне – твоє життя.
А як же тяжко шлях знайти додому,
Коли доводиться не тільки йти – повзти,
Крізь час нести свою пекельну втому,
А іноді й багнюкою брести!
29.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2019
***
Там, де до матері кінчається любов,
Початок там є і твого кінця –
Цю істину нам відкриває Бог,
Беззаперечна правда є оця.
Бо ж без коріння не живе рослина,
Свій корінь бережи і ти, Людино!
***
Коли людина лихословить,
Цим ранить землю і людей,
Й давно утрачена там совість –
Її ж не купиш вже ніде.
***
Русява, чорна, а чи біла голова –
Господарем будь сказаним словам.
І незалежно, маєш який вік,
Тільки тоді ти – справжній чоловік.
***
На переправі коней не міняють,
І біг життєвий людям не спинить,
Коли ж в історію втручаються міняйли,
Це Вічність і могили осквернить.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2019
Над Десною
Ще літо в лузі бавилося квітом
І птахи тренували голоси.
В оправу срібну одягались віти,
Коли п’яніли ранком від роси.
Котило сонце жовте тіло небом,
Пило водицю з чистої Десни,
А прибережні довгокосі верби
Сивіли і вітали день ясний.
10.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2019
1 Не дозволяй фальшивістю хворіти
Своїй незагартованій душі,
Бо зневажатимуть тебе дорослі й діти.
Біда, коли душа гниє в іржі.
2 Не смій обманювать людей, хитрити,
Адже в житті існує бумеранг,
Тебе колись він може так накрити,
Що здасться, легше заживо вмирать.
3 Не дозволяй собі принизить матір,
Бо цим ти знищуєш її й себе,
Старайся душу в чистоті тримати,
Тоді лиш поважатимуть тебе.
4 Не дозволяй осліпнуть, зачерствіти,
Адже чужого горя не бува,
Планети однієї всі ми діти,
Й земля одна тіла наші вкрива.
5 Не смій чужим для роду свого стати,
Хоч кров завжди не просто пробачать,
Для рідних лиш одна у світі мати,
Тож не шкодуй для них свого плеча.
6 Не дозволяй зерно своє топтати,
Воно ж для того, щоб продовжить рід,
Його не купиш і за срібло-злато,
І лиш йому топтати далі брід.
7 Не смій сміятись ти і над бідою
Малого, хворого чи просто слабака,
Ніколи не пливи і за водою,
Будь схожим на орла – не слимака.
8 Не дозволяй образити старого:
Чи жінка це, чи сивий чоловік –
Не переходь ні стежки, ні дороги,
Поки закінчиш Богом даний вік.
9 Не смій носить в собі душевну сірість –
Будь сонечком для пари і дітей.
Роки говорять про життєву зрілість,
Лиш так маразм і старість обійде.
10 Не дозволяй собі і нудьгувати,
Багато їсти, надтривалий сон,
Бо твою долю – лиш тобі кувати
І обирати теж собі фасон!
23.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2019
Ніченька, мов диво,
Розляглась красиво,
В зоряну свитину зодяглась.
На столі у хаті
Різних страв багато.
Перша зірка в небі зайнялась.
А у тій хатині
Добра господиня,
Пирогів високих повен стіл,
Там кутя із маком,
Прибрано зі смаком,
Рушники, мов доля, непрості.
Нічка зореока
Берегла всім спокій:
Бо ж Різдва великий завтра день.
За столом багатим
Дідух бородатий
Урожай нам добрий приведе!
12.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2019
Біленьким килимом зима
Лягла під ноги…
Мороз – аж устає туман –
Сріблить дорогу.
Ховають ніжки горобці,
Мовчать ворони…
Цвіте рум’янець на щоці,
Сивіють брови…
Радіє сонце. Сплять вітри –
Безмовна тиша…
Із кришталю ростуть мости –
Ставок не дише…
5.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2019
(Присвячую борцям за незалежність України – сімейній парі Олександру та Валентині Лук’яненкам. Це брат та невістка всім відомого патріота-націоналіста Героя України Левка Лук'яненка.Вірш написаний під впливом прочитаної книги спогадів Олександра Лук'яненка про події, що відбувалися у Чернігові у 80-90-х роках)
Енергії людській нема кінця,
Якщо вона – із роду в рід – в крові,
Без неї не буває і борця.
Крізь покоління Бог її провів.
Вона і він – гілки одного древа –
В коротке слово вилились – сім’я,
Життя їх – біг без права на перерву,
А в душах – діти, воля, біль, земля!
Вона і він – такі і схожі,й різні –
Пили з одного келиха любов,
Старалися устигнуть, щоб не пізно.
Вів не по стежці – по стерні їх Бог!
Кололи вони ноги, тіло, душі,
Та кликала обох одна зоря,
Адже серця були в них не байдужі,
Не вміли вони владі козирять.
І хто те зна, чи мала б Україна
Ту волю, що із душ їх проросла?
Не вміло жить в неволі їх коріння,
Тож Бог дорогу боротьби прослав.
За воленьку життя уже поклали
Борці під Крутами, в Холодному Яру,
УПА, 60-десятниківські плани –
Все вилилося у Народний рух!
Пройшли через підслушки і наруги,
І КДБ-шні обшуки, й суди…
Усе було: і підла зрада друга,
Та боротьбу їх Бог сам освятив.
Життя пробігло кіньми вороними…
Він відійшов. Із Правдою – вона!
Пишатись мала б Україна ними,
Цвісти, та знову… кривда, зло, війна…
Й так хочеться, щоби діждалась плати
З великим серцем горда жінка ця,
Щоби могла вона спокійно спати,
Із нелегкою долею борця,
З корінням білоруським – УКРАЇНКА,
І пам’ять про минуле щоб не згіркла.
3.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2019
Крізь глибину скривавлених сторіч
Пробилась-проросла вкраїнська воля.
Ціна її – мільйони згаслих свіч,
Могил – мільйони й досі невідомих…
Але не розгубили ми любов,
Бо ж душі наші не були в кайданах…
Порахувавши жертви наші, Бог
Поміг нам волю врятувать Майданом.
Той сколихнув не тільки нас, а й світ.
Здалось на мить, в руках залізних доля!
Пророка збувсь нарешті заповіт:
Ми кров’ю кропим УКРАЇНСЬКУ ВОЛЮ!
Та волі не бува за півціни –
Це має усвідомити з нас кожен…
Горять найкращі в полум’ї війни.
І дух наш був і є непереможний!
Народ лиш вільний знає смак життя.
Рабом не стане з нею він ніколи.
Ця істина не втрапить в забуття,
Як «Отче наш», це треба вчити в школі.
Крізь товщу поневолених сторіч
І зламані імперією долі,
Крізь тисячі смертей і протиріч
Ми здобуваєм кожноденно волю,
Бо воля для людини – то не річ –
Душа із нею не бува убога,
Тож пам’ятаймо про мільйони свіч
Й свої молитви посилаймо Богу!
29.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2019
О краю мій, мій раю тополиний,
Панують де і слава, й зрада, й біль,
І вічний сум верби, й краса калини –
Все, краю мій, вмістилося в тобі!
О краю мій, праотча земле мила,
Де шир степів і неба синьодаль,
В сльозі й крові не раз в житті умилась,
Поки як Україна відбулась.
О краю мій, моя молитво й казко,
Це ви поводирі мого життя,
І колискова мамина, і ласка
Стелились на шляху поміж звитяг!
О краю мій, край соняха й пшениці,
Добра й любові, й Божої краси,
Де небеса в веселих зоряницях
Й синіють трави в обіймах роси!
О краю мій, твоя надійна криця
Для слова і крила, що в світ несе,
Невипита душі свята криниця
І лірики моєї, і пісень!
22.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2019
Тікає сон з ранковою зорею,
І думка думку тисне-випиха:
Війна… Що далі буде із землею?
Чи то народ загруз так у гріхах?
Чи воля Божа – нести ці страждання,
Ховаючи вже тисячі синів?
Але ж живе надія-сподівання,
Що прийде край цій проклятій війні.
Ми вирвемося з пазурів Росії,
Бо ж не бува в минуле вороття,
І прийде в Україну той Месія,
З яким нове збудуємо життя!
3.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2019
Поміж полів у дивнім буйноквітті
Лежить напівживе моє село,
А понад ним нависло лихоліття…
Таке лише під мор страшний було…
А ще ж недавно – сад при кожній хаті
І аж до ранку щебет солов’їв.
Ні, не були двори тоді багаті,
Та хати, мов гриби, росли нові.
Проснеться, було, ранок в синьоросах,
А навкруги – нові уже пісні:
То з травами стальні змагались коси,
Покоси навертаючи рясні.
Почується дійничок дзенькіт, відер,
Й мелодія доїльна молока…
Ще, склавши крила, у ярку спав вітер,
Поки пастух зі скотом не злякав.
Не сонце – півень селянина будить,
Вечірні плани проганяють сни…
Мов мурашки, у клопотах і люди,
Хоч їли борщик з горщика пісний.
Далеко роки ті вже відлетіли,
Нап’явши вільні крила й дітворі,
Хатини теж давно осиротіли,
Стежки заспоришились до дворів.
Коли ж розгубить вечір перші зорі,
Лиш де-не-де засвітиться й вікно…
Хто винен в цім? Реформи непрозорі?
Чи ми самі? Мені не все одно.
1.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2019
Поезія – це спів чи крик душі,
Коли із вічністю на рівних ти говориш,
Коли народ і ти – вже не чужі
Й заради нього і для нього твориш.
Поезія – думок політ і мрій,
Тому штурвал тримай завжди надійно:
Тих теплим словом огорни-зігрій,
Коли неправду бачиш, клич до дії!
Поезія – це спів чи крик душі,
Коли від щастя й сам стаєш крилатим,
Тоді ти не гальмо – двигун-рушій
Для тих, котрі боронять землю-матір.
18.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2019
В них очі, мов бездонні два озерця,
Повнісінькі любові до землі.
Такий боєць, коли болить, сміється,
Бояться їх оті, що у Кремлі!
Серця їхні припечені війною,
А душі – в ранах і твердих рубцях…
Їх роки повінчались з сивиною –
Такий портрет вкраїнського бійця.
1.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2019
Не можна серце змусити любити,
Коли на те немає його волі.
Людину залякати можна, вбити,
Та щиро покохать когось – ніколи!
Не можна примирить людей, держави,
Коли цього не кожне із них хоче,
Коли душа хоч в одного іржава,
І навіть війни не вважа за злочин.
Не можна поєднати надважливе:
Добро зі злом, бо ж надто протилежні,
Тому й гірке збирають люди жниво,
Де зло було, є й буде небезпечне.
13.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2019
Вже день закотивсь у вечір,
Як зорями вись заткалась,
На гір потемнілі плечі
Зненацька зоря упала.
Й думки, ніби рій осиний:
«А зорі хіба не вічні?
Чи крик, чи політ орлиний
Лякають ці дивні свічі?
Й чом зорі вмирають тихо
У небі нічному, Божім?
Напившись земного лиха,
Не хочуть людей тривожить?
Нічні, безголосі свідки
В польоті чому згорають,
Й сміються вони теж рідко
Й лиш тим, хто кохання знає?»
«Так, зорі, неначе люди,
Життя своє проживають,
Та падають… у нікуди…
Їх місце нові займають.»
1.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819802
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 01.01.2019