| Сторінки (38/3772): | « | 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 | » |
Так часто хочеться утрапити у казку,
Забувши про життя суворий ритм,
І спраглими губами пити ласку,
Вершину не одну ще підкорить!
Упитися надією, мов дивом,
Ударить лихом об землю: доста!
Нелегко жити в світі цім правдивим,
Та кидатись не варто із моста,
Бо стільки ще чекає справ на мене,
І кожна потребує ще тепла.
Ділитиму усім по повній жмені,
Лиш би ріка життя іще текла!
І на доріг складному перехресті,
Коли я ненароком теж спіткнусь,
Мене хтось теж відважиться підвести,
Та поки що теплом своїм ділюсь!
29.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800314
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.07.2018
Впиваємось п’янким вином-нектаром
Із шумовиння білого садів.
Ген, солов’ї запіли-засвистали –
Вечірнім зорям кожен з них радів.
Коли душа пташиними піснями
Й теплом весняним повниться ущерть,
І синь небес, і сонечко над нами,
Тоді здається, що потрібно ще?
Та так уже влаштована людина,
В гармонії щоб жити з усіма:
З природою, в суспільстві й в теплу днину
Душі щоб не морозила зима.
15.05 2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800313
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.07.2018
На прадавнім кургані-могилі,
По-старечому витягши руки,
Дуб стоїть. Він в війні не загинув,
Не оглух і від вибухів-звуків.
Хоч гуляли над ним блискавиці,
Навіть грім його вперто обходить,
Щовесни на гілляці-правиці
Птахи житло для себе знаходять.
Веселіш тоді дубові жити:
То пісні і розваги, пташині,
То глузують волошки із жита,
Споришем пробігає стежина.
Мов Атлант, тепер дуб на кургані,
Із землі п’є корінням він силу,
Небо гіллям своїм підпирає.
Вірним світу цього є він сином!
04.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2018
Одні у світ приходять, щоб ламати,
Забувши про важливий заповіт:
А інші, щоб його розбудувати,
А мати, щоби вижив білий світ.
Приносячи себе йому у жертву,
Собою вона зцілює його,
Готова й на хресті за нього вмерти,
Часом і сина віддає свого.
Вуста її молитву вишивають,
А очі бережуть святий поріг,
Вони і маски підлості зривають,
Щоби Господь планеті мир зберіг!
Вклонімося ж доземно материнству,
Щоб тих очей не мучила сльоза.
Хай сонцем мами посмішка іскриться
Й війна ніколи світ не колиса!
16.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800164
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.07.2018
Життя ніколи не бува простого –
У нім багато знаків запитань.
Жени від себе ту життєву втому
Що заважає дихать і літать.
Коли ж пізнаєш насолоду лету,
Життя стає світлішим – не нудним,
Так зрозумієш воїна й поета
І справжній жах і зради, і війни.
Вони ведуть народ до ешафоту
Лише за те, що він у світі є.
Служи ж на благо рідного народу,
Лиш так ім’я не очорниш своє!
5.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2018
Пливуть літа крізь осені і весни,
На скронях вишиваючи сліди.
Ледь притомились долі й віку весла,
Навколо ж тільки більшає води.
Розхитує вона у хвилях човен,
Сердито вириває весла з рук,
Та буде краще завтра, ніж учора,
І я позбудусь учорашніх мук.
І хоч літа у білий сніг прибрались,
Так хочеться ще вірити в дива.
Може, тому й ніде не прогиналась –
Сильнішою старалася ставать.
Легких стежинок у житті немає,
Та силу додає людині дух:
Це він її і на плаву тримає.
Для власних весел сили я знайду!
16.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799949
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.07.2018
Серед тисяч розкованих фраз
Та одна, котра гріє серця,
Перетворює душу в борця,
Кров у венах хвилює щораз:
«Я люблю!» Камертоном звучить
Двох закоханих душ переспів,
І немає важливіших слів,
Коли серце співа – не мовчить:
«Я люблю!» Ці чарівні слова
Чути хочуть усі повсякчас,
Й оберегом в житті є для нас,
Здатні душі добром засівать:
«Я люблю!»
18.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2018
Давно всі сказані слова
І ним, і нею –
Розкішні із весни хліба
Стали стернею.
Давно закінчився терпець ,
У душах – рани…
А може, стали під вінець
Обоє рано?
А може, витліла любов –
Зола лишилась?
А чи забув про нас сам Бог?
Серця втомились?
Давно всі сказані слова,
І в серці – пустка.
Від дум аж пухне голова,
Бо ж їх так густо.
Страшний сміється лиходій –
Знайшов забаву.
– Для чого ми зійшлись тоді? –
Думки стрибали.
Як сонце сходить, то трава
Росою плаче.
З любов’ю серце ожива
Завжди неначе.
А коли сонечка нема,
Травиця в’яне.
В душі – одна лише зима…
Що буде з нами,
Коли всі сказані слова?
13.08.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2018
Не може розмірено дихать земля:
Вогонь їй і дим заважають.
Лихі посланці прибули від Кремля,
Людей у катівні саджають.
Не просто людей – України синів,
Що здатні безмежно любити
І землю, й дітей, і своїх матерів,
І волю, яку не убити.
Й горить у очах їх незвичний вогонь –
Катам його не зрозуміти,
Й поставити поряд немає кого
Із тих, що Москви сателіти.
І вкотре жахається небо, і Бог
Того, що творять у Донбасі,
А та, до Росії велика любов,
Загубить усе там наразі.
4.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799672
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.07.2018
Кохалася у житі квітка росяна,
Великим синім оком сонцю посміхалась.
Світило спить, було, і квітка засина,
Бо вволю вже за день наколихалась.
Її волошкою назвав народ колись,
І зовсім не тому, що з виду волохата.
Русалки то полів, що сонця напились
І з неба в жито впали. Їх багато.
Хто до краси тієї серцем доторкнувсь,
Вдихнув хоч раз жагу замріяного поля,
Мені здається, той у рай, земний, пірнув,
Де все переплелось: краса, життя і воля.
10.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799669
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.07.2018
Літа цвіли вже інеєм у косах,
Коли зустрілись погляди очей,
Прийшла до нас обох життєва осінь,
Та кликало мене твоє плече.
Хотілося слова тепла почути,
Щоб ніжністю лилися із душі.
Омріяний піймати щастя жмутик
Й кохання пити із твоїх віршів.
Хтось погляд у зневіру заховає,
А хтось засудить перезрілий вік,
Зерно ж любові в серце засіває
Закоханий і мудрий чоловік.
7.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2018
Розправивши зірчасту парасолю,
Тікала ніч у літо від весни,
А соловей скінчив вечірнє соло,
В гніздечко запросив до себе сни.
Дрімали верби, коси розпустивши,
Долонею застиг широкий став,
Що звечора, заколисавши тишу,
У обіймах її до ранку спав.
Щокатий місяць не збирався спати –
Чумацький шлях легенько перетнув,
Осяявши дерева й білі хати,
У воду впав, та хвильок не горнув.
Дивилась ніч на жовтувате диво
Й до нього посміхаючись, цвіла,
Поки зоря, ранкова, розбудила
Людей і верби, й став, що край села.
20.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799540
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.07.2018
Мліє літо в нашому садочку:
Сонце зачепилось в вишняках,
Стука дятел диво-молоточком –
Павучків-жучків геть полякав.
Гілля-руки вгору тягнуть сливи,
Нанизавщи сотні ягідок,
Поряд кучерявиться малина,
Кетяги сховала в холодок.
Кличе погляд за садочком річка,
Що лоскоче хвилями кущі.
Жабки підставляють сонцю щічки.
Очерет прочісують вужі.
Скільки ж дива виткало нам літо:
Запалило сонце на воді.
Котре ловлять безнадійно діти.
Чи йому можливо не радіть?
21.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799439
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.07.2018
Іще один в минуле день подавсь,
Шлях помережив добрими ділами:
З вітрами на калині погойдавсь,
Озерну воду пив із журавлями,
Трудився в полі – жито змолотив,
Колись би тиждень люди його жали,
Тепер же лан, бурштинно-золотий,
Стернею став, де бусли походжали,
Із сонечком купався у воді,
На плесо-дзеркало привів качат-малечу.
Так і прожив життя своє в труді
Цей день, поки йому зустрівся вечір.
9.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799438
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.07.2018
Жінок у світі білому багато –
Застигла їх краса й на полотні,
Та найсвятіша поміж ними – мати,
Що йде частіше боса по стерні.
Вона і є та світу рятівниця,
В якої діти – справжній дивоцвіт.
Душа – любові світлої криниця,
Приречена урятувати світ.
Матуся – й роду вірна берегиня,
Хоч створена, говорять, із ребра,
Не побоюсь назвать її БОГИНЯ
Любові, щастя, миру і добра!
14.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799316
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2018
Сипле долі рука
Щастя у зашкарублі долоні…
Тішить це і ляка,
Бо такий непростий маєм світ.
Полиновогірка
Течія ще тримає в полоні…
Я ж пливу і щодня
Свого роду лелію в нім цвіт.
У відкрите вікно
Учергове весна заглядає…
І вже не всеодно,
Коли ж літа настане пора…
Не упасти б на дно…
Хай зозуля кує – не ридає…
Я ж молюсь, щоб війни
Не зустріла в житті дітвора.
Із Росії війна
Заповзла до Донецького поля…
І чия в цім вина,
Визначати сьогодні не слід…
Помолюся за нас,
За землі Української долю…
Мо' ж, біда об'єдна
Й поважатиме нас тоді світ!
Я на вістря часу
Сивочолі літа нанизаю,
Сіроокий свій сум
Заховаю… О, ні, загублю!
Їм тепло понесу,
Бо згодиться в житті, я це знаю,
Й материнську сльозу
Проковтну, бо онуків люблю.
27.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799314
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2018
Стелилась доля дівчини непросто…
Спішила жить, де тисячі людей…
Залишила красу села і простір
І долі віддалась: нехай веде…
Летіла в світ без остраху, як завше,
В п*ятнадцять років дивляться на світ.
Може, вернутись?! Ні, уже нізащо –
В Чернігові он скільки є робіт!
Камвольний… Там працює без утоми
(Не звикла задніх пасти у житті),
Молилась іноді, ледь вміючи, святому,
Хоч це й заборонялося тоді.
Раділа першим успіхам, зарплаті,
Сіреньким будням, сонячним святам,
Любила, як і молодь вся, поспати,
У мріях в сьомім небі політать…
Зустрілась якось дівчині і пара:
Вдівець, в літах, з ним – шестеро дітей…
Та не вважала це за Божу кару
Й на труднощі не скаржилась ніде.
Пливло життя не човником – паромом,
Під ним – каміння, сильна течія.
І грози були з блискавкою й громом.
Трималась на плаву таки сім*я.
Народжено і діточок ще двоє –
Тепер вже мали власний дитсадок –
Трудилися, немов воли, обоє.
До праці кликав кожен день гудок.
Державу підіймаючи з руїни,
Складали надважкий життєвий тест.
Ледь вижили під голод всі. Й боліли
Їх душі і народжувавсь… протест.
Здолала все в житті ця дивна пара
(Від неї старший він на надцять літ),
Утрапив у тридцятих він… на нари,
Не залишивши й діткам заповіт.
Вона ж сама виводила їх в люди,
Шукала всюди і його сліди.
Для внуків-правнуків вона була і буде
Криницею любові й доброти.
11.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799214
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 13.07.2018
Не раз він починав своє життя
Із аркуша чистенького, нового,
Минуле викидаючи в сміття,
Ставав не раз на ноги свої кволі.
Не раз оцінку сам собі давав,
І починав нові і плани, й дії,
Але не відбулись в житті дива
І розбивались матері надії.
А він ішов у темряву, в тунель,
Де тільки морок – світло не маячить,
Де цвіллю і болотом тільки тхне
І доля одинока тихо плаче.
І крається-карається душа
Її й його. Де ж вихід з лабіринту,
Котрий обом нічого не лиша,
Як тільки одне одного корити.
А роки – то підкорення вершин,
Яке щодень стає все важче й важче,
І де знайти отой один аршин,
Щоб горе виміряти, долі не зламавши?
Й пливе життя – ланцюг складних подій,
Знайти їх чергу важко в круговерті,
Та неможливо жити без надій
І пережите неможливо стерти!
24.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799211
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.07.2018
Пахне рутою-м’ятою
Ще й любистком за хатою
На ромашках настояна
Літня зоряна ніч.
А як ранок туманами
Попливе над лиманами,
Я ж, думками притомлена,
Побреду босоніж.
Зорі в водах купаються,
І мені посміхаються,
Я ж слідами лелечими
Полечу-загублюсь.
У красу закохаюся,
З ранком тим привітаюся,
А зустрінуся з вечором –
Знов роси пригублю.
11.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799116
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.07.2018
Іду крізь час і біль випробувань,
В синцях і тіло, і душа, і руки,
Іду шляхом невдач-розчарувань,
Долаючи й п’ючи зустрічні муки.
Крутий той шлях угору, ще й стрімкий,
Устелений шипами і камінням,
Та хоч на схилі вже мої роки,
Таким душі моєї є веління:
Іти поміж поразок і звитяг,
Коли той шлях любов’ю не зігрітий,
Та без турботи не бува життя,
Тож вистояти треба в нім зуміти!
3.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799115
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.07.2018
Принишкло між ярів моє село,
В долині, де хлібів густі посіви,
Де колисали зорі й вечір співи,
Де соняхом дитинство відцвіло.
Ставки, як біло-сині дзеркала,
Пишалися водою, взимку – льодом.
Я ж– працелюбним Ходаковим родом,
Що гордістю тоді був для села.
В нім ті, що не лежали на печі:
Чудові будівельники і зодчі,
Котрі не знали ані дня, ні ночі,
Військові, вчителі і сіячі.
І ткалі, й вишивальниці були,
Що прославляли українську долю,
А час приходив рятувати волю –
З гнізд вилітали не сини – орли.
Важкий сьогодні для держави час,
Та Ходаки не звикли задніх пасти,
Ці не дозволять матінці пропасти –
Летять тепер в задимлений Донбас.
І знову я укотре повторюсь:
Мій рід і був, і є, і авжди буде.
Одні з найкращих у селі цім люди…
Люблю його й по праву ним горджусь!
3.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798977
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.07.2018
Торжествує душа,
П’є енергію сонячних ранків,
І вже я не чужа
Цьому світу і вічній красі.
Вип’ю кварту води
Із криниці – природного збанку,
Й заходжуся ходить
По холодній траві у росі.
Серце змінює ритм –
І чеканить життєві частоти,
Синь чарує згори –
Вимальовує пензликом даль.
І біжать табуном
Мої роки в далекі висоти,
Де звучить метроном
Й стежку зоряну тихо гойда.
3.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798976
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.07.2018
На замріяній калині
Вже проснувся перший квіт,
Вітер спить у тій долині,
Не тривожить її віт.
Там вода біжить-струмує,
Сріблом-дивом миготить.
Дівчинонька там сумує,
Нахилилась до води:
– Ой водиченько-струмочку,
Вдаль біжиш ти день і ніч,
Прала милому сорочку
Й одягла тут при зорі.
А тепер його немає –
Мусив їхать на війну,
А мене журба ламає.
Бо лишив мене одну.
Той струмок біжить-дзюркоче,
Прислухається до слів,
Ще й молитва слух лоскоче,
Вона краща із послів.
Чує, як козак додому
Мчить полями навпростець,
Волю він везе і втому
Й перемоги вдяг вінець.
23.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798854
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 10.07.2018
Земля Чернігівська ураз заголосила:
Пішов у вічність вірний син її...
О. як вона любила свого сина!
А він віддав їй всі роки свої!
Його у серпні мати народила,
Подарувавши долю непросту,
А та по тюрмах, засланнях водила,
Та мав Лук’яненко свою мету святу.
Нагадував він швидше в клітці птаха,
А птахові без волі не змогти,
Кращі роки життя поклав на плаху,
Колючі розірвав таки дроти
Й імперію зумів перемогти.
Прощається сьогодні Україна
З великим сином отчої землі.
Ніколи не ставав він на коліна
І нам боротись до кінця велів!
Прощається й земля з борцем за волю
І п’є гірку настояну печаль,
Та вже не буде вороття сваволі,
Хоч важче стане без його плеча,
8.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798842
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 10.07.2018
За що ж покарана ти, ненько Україно,
І душу травлять згірклі полини?
Чому твої синочки кращі гинуть
В вогні незрозумілої війни?
Чи не тому, що ти терпіла довго
Принижень стільки і «братерський» глум,
Все сподіваючись отримать кращу долю
Й так довго кланялась російському орлу?
А мо’ тому, що істину забула,
Що воля здобувається в борні?
Скільки ж синів твоїх лягло в Кабулі
В афганській, а чи іншій ще війні?
А мо’ тому, що вірила безмежно
У складені «совітами» казки?
В них не було про волю, незалежність,
До комунізму шлях лежав слизький…
Війна завжди приводила до згуби –
Сьогоднішня розкрила очі нам.
Й поставила питання доля руба:
Чи зробить нацією наш народ війна?
8.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798655
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.07.2018
Вікно завісив нам з тобою вечір
Фіранкою імлистою в світилах…
Рука твоя лягла мені на плечі,
Й зненацька коси шовком розпустились…
Просилася між нас чуттєва казка
І напоїла чарами, здалося,
Пили уста і душі наші ласку,
Розсипану любистком у волоссі.
А зоряна фіранка споглядала,
Як тіла два сплітались воєдино,
І коси вже на плечі не спадали,
Зоря нова в той вечір народилась.
1.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2018
Життя земне важке і загадкове:
В нім біль розлук, любові таїна,
І щастя часто згублена підкова,
І страх, коли вривається війна.
Землі болить, коли синів втрачає
(Ба, волі не бува за півціни),
Усюди на колінах зустрічає
Народ своїх героїв із війни.
Серця тоді у чорний біль закуті
Й не стихне він, й не зникне до кінця –
Сплелися в нім далекі війни й Крути,
І світова, й з Московією ця.
Життя, тебе не просто зрозуміти,
Коли ти є та вічна боротьба,
Коли сама людина собі мітить,
Що є для неї гідність і ганьба.
17.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798612
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.07.2018
Найтяжчий гріх, коли ти друзів зрадив,
Не варто, кажуть, зрадників прощать,
Народ покірний може й землю втратить,
Що ж дітям в спадок буде залишать?
Ніхто не може жити без свободи –
Це аксіома на усі часи –
Коли ж земля втрачає патріотів,
Затчеться сумом неба світлосинь.
Збагнуть непросто ці життя уроки,
Бо стільки в світі білому незгод!
Роби в житті обдумані лиш кроки,
Щоби не проклинав твій рід народ!
5.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798610
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.07.2018
Ще дзвеніло літо
В теплих споришах,
Сонце ясно світить,
Спать не поспіша.
Пахнуть квіти й трави
Медом та вином,
Бабки крильми грають
Бавляться давно.
Небо синьооке
Простір обняло,
Бігли на толоку
Вівці за село.
Сірі, кучеряві,
Теплі кожушки
Обминали ями,
Бігли навпрошки,
Адже заблищало
Срібло там води,
Швидко наближались
Й ми усі туди.
Засинає літо
В теплих споришах,
Майорить в повітрі
Осені душа.
14.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798424
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.07.2018
Нам шанс дається раз у цьому світі,
Щоби не нарекли нас «пустоцвіт»,
Красу пізнать зими, весни і літа,
І після себе залишити слід.
У дітях він, у правнуках і внуках,
В посадженім учора деревці.
Ніщо не дістається нам без муки
І без роси на маминій щоці.
Життя завжди свої закони пише,
Для них надійна охорона – Бог.
Чергуються у нім і буря, й тиша,
Людська ненависть і свята любов!
27.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798423
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.07.2018
Купальську ніч, липневу, загадкову
Дарує людям раз у рік земля,
Краса небес її також казкова.
Здається, світло ллється звідтіля.
Палахкотить вогнем ясним багаття…
Навколо юнь, віночки на воді.
Горять свічки яскраві. Їх багато…
То так Іван Купала захотів.
Бринять пісні, і сміх, легкий, веселий,
Колише цю купальську дивну ніч,
Котра під ноги щастя людям стеле,
А це в житті важлива справді річ.
7.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798222
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.07.2018
Розпахлось літо м’ятою п’янкою,
Духмяним квітом липа відцвіла,
Не знала я краси іще такої,
Що змалечку у світ мене вела.
А там ставок застиг у сивих лозах,
Срібляста повінь розтопила яр,
Й життя сільського неймовірна проза,
Та особлива, в кожного своя.
І вечорів казкова зоряниця
Нову надію щедро посила.
П’янить колосся жита і пшениці,
Що підступили близько до села.
Хвилює серце пісня солов’їна,
Саме вона любов і дух зціля –
То все моя красуня Україна –
Моїх дідів і прадідів земля!
6.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798221
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.07.2018
Лежить скалічена земля
Під небом сірим.
У бандократів із Кремля
Все під прицілом.
Летить не м’яч – важкий снаряд,
Дітей вбиває.
Дерева, школи – все підряд
В ранах, кривавих.
І стогне змучена земля:
«Буде допоки?»
Росія ж, наче та змія,
Украла спокій.
І плаче чорний листопад,
Сльозою росить.
Температурний перепад
Людей морозить.
Живе надією земля
На перемогу.
Наш стяг на сонечку злиняв,
Не жде підмоги,
Бо власні рани тільки нам
Болять сильніше.
Я знаю: скінчиться війна…
Хоча б скоріше!
10.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798086
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.07.2018
В ліс манить запах стиглої суниці,
І звуків, і видовищ карусель…
«Під-під-па-дьом» лунало із пшениці
І шарму добавляло до пісень.
Вже вечір літній, опустивши крила
На розпашілий сонця жовтий диск,
Спинив вітрець. Він трав уже не бриє –
Десь заховався чи утік кудись.
А прийде ранок, вижене тумани,
Немов овець з кошари на луги,
І засивіють маревом лимани,
Сховавши шати пишні навкруги.
Коли вже літо в осінь заблукає
І помережить золотом гаї,
Лиш туга журавлина плине краєм,
І до весни замовкнуть солов’ї.
4.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798085
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.07.2018
Пахнуть роси літечком,
Весняним дощем,
Кожна перша квіточка
Будить ніжний щем.
Пелюстковим озером
В тиші мліє сад,
Роси пахнуть грозами –
Краплями висять.
Пахнуть роси м’ятою
З парків і садів,
Чебрецями й маками,
Де нема слідів.
Пахнуть роси квітами,
Де співа бджола,
Сяють самоцвітами
В лузі край села.
Пахнуть роси свіжістю
При ясній зорі,
Маминою ніжністю
В полі і дворі.
Пахнуть роси травами,
Де кохання слід,
Стиглими отавами
Напоїли світ.
15.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797991
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.07.2018
Клинами прокричала журавлиними
Укотре над землею й ця весна –
Не пісня над Донбасом тепер линула,
А горем обізвалася війна.
Не росами і трави посміхалися –
Під «Градами поплавилась земля,
Там воля із неволею змагалися,
І дим їдкий їм очі застеляв.
Весна – пора цвітіння і закоханих –
Вона ж сьогодні з присмаком біди,
Тому земля під вибухами охала,
Коли синочок гинув молодий.
24.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797990
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.07.2018
Ніхто, крім нас, не звільнить наш Донбас,
Бо тільки ми так волею п’янієм,
Настав сьогодні історичний час,
Коли для нас вітри попутні віють.
А значить це, що кожен з нас прозрів,
Наситившися братньою любов’ю,
Дух українства у собі зберіг,
Нам подарований Великим Богом.
Століттями нас гнули москалі,
Та дух наш, віру нашу – не зламати.
Нема для нас дорожчої землі,
Ніж ця, тому й життям за неї платим.
27.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797740
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.07.2018
Зустрілися ми з тобою
У вечір багряно-синій.
Ти зустріч цю звав «судьбою».
Цілунку вуста просили.
Й хоч серцю у грудях тісно,
І часто збивалось з ритму,
Моя це, чи наша пісня
Просила тоді скоритись?
Світилась згори зірками
Та тиша й на нас дивилась,
Як доля двома стежками
Під ноги в одну стелилась.
25.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2018
Нас літо запросило в спориші,
Де роси зранку зацвіли і… зникли,
А струни незрадливої душі,
Здавалося, давно до цього звикли.
Не дихав степ тепер – вогнем пашів,
У сяйві сонця потонуло небо…
Не чути шамкотіння і хрущів,
Та і нема у цім давно потреби.
Квітчастий килим червень простелив,
Де маки кров’ю у вінки вплелися…
Дерева вбулися у дивні постоли,
Їх прикрашало свіжовмите листя.
Волошки-очі зирять крізь жита
У височінь далеку, синьооку.
Назустріч пісня жайвора зліта,
Чарує степ, укравши його спокій.
12.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797639
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.06.2018
Прискіпливо вдивляюсь я
У глибину віків
Й пред славою схиляюся
Вкраїнських козаків.
О земле, ти пригадуєш
Далекий дзвін копит,
Коли летіли з шаблями
Дніпровські козаки?
Коли в очах іскрилося,
У стременах – нога…
І в рукопашну билися.
Водою час збігав…
Закровлена трава-ковиль
Лягала під людей,
Й думки не йшли із голови:
– Де ворог? Ворог де?
Рука ж , немов заведена,
Рубала ворогів
І зліва, й справа, й спереду,
Бо вірна корогві.
Усі один за одного
Стояли, як стіна,
За землю плодородную.
Вже голову стина
Рука козацька шаблею –
Якщо не він – його,
Й кива йому з пошаною
Той, врятував кого.
За віру православную,
Дружину і дітей,
За Січ, що стала славою,
Козак усіх змете.
Він, гордий, бою навчений,
Стоятиме на смерть,
Ним, як молитву, завчено:
– Нап’юся волі вщерть!
І воля, й слава, й доблесті,
Козацька шабля й кінь –
Це не якісь там домисли –
То істини такі.
І завдяки цим якостям
Відважних козаків,
Ми живемо не якось там –
В державі, ще й якій,
Де найсвятішим віра є,
Можливості й сім’я.
Пишаймось Україною –
Вона для нас своя!
27.11.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797636
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 30.06.2018
Гей, стогне ніч від вибухів у полі
І ненька стогне в дальній стороні:
Синок її землі рятує долю,
Бо Україна-ненька – у війні.
Матуся долю синову благає,
Щоби та милосердною була.
Краплинками малими час збігає.
Синочка ще їй доля берегла.
Та раптом… затремтіло чорне небо –
То «Град» вогнями падав навкруги.
Її синочку жити й жити треба –
Не пожаліли – вбили вороги.
Стогнала ніч… Роса сльозою впала
І запеклась на тілі юнім кров.
Синочок згас – матуся відчувала,
Але жива, жива її любов.
Душа її, немов згоріле поле,
Де ледве дишуть чорні полини.
У неї й України – спільна доля –
Дітей втрачати в полум’ї війни.
Ще стогне ніч, болять їй свіжі рани
І на землі, і в маминій душі,
Та ж проклинає Путіна-тирана
Й диктує закривавлені вірші.
18.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797500
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 29.06.2018
У тишу одягнувся синій вечір,
Закутав ліс і воду, і лозу,
Вмостився на могутні дуба плечі
Й дививсь, як річка дихала внизу.
Він жадно пив сріблясто-сонну тишу,
Аж поки розірвав її цвіркун,
Я ж споглядаю мовчки, ледве дишу,
Пірнувши в казку чарівну таку.
Нарешті нічка тишу вечорову
Розіп’яла над свіжістю дібров,
Ось місяць виплив повний, жовтобровий,
Щоб шлях до ранку зоряний збороть.
А коли ранок скине срібні роси
У трави прибережні, де вода,
Заб’є карась хвостом у верболозі…
І сонця край те буде споглядать.
16.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797498
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.06.2018
А літо падало в траву
Росою-м’ятою,
Купало ніжну синяву…
Хмаринки – ватою.
Закучерявились сади,
П’яніють вишнями,
А он – мережкою сліди,
Мабуть, Всевишнього…
Дзвеніла тиша навкруги,
Як зорі падали,
У сивім мареві луги
Й долини-впадини.
Осяяв місяць наш поріг
Ще й… посміхається…
Здалося, тишу він стеріг
Тим, що кохаються…
Тікало літо поміж трав
Назустріч осені,
Лягло покосами з отав,
Сміялось росами .
То раптом падало в стерню
Дощами синіми,
А ми злилися у сім’ю
Й були щасливими.
19.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797384
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.06.2018
Я день починаю з новин у інеті,
І це вже не звичка – це запит душі:
Спиняють синів наших у напівзлеті
Оті, в кого душі в москальській іржі.
У них поселилося зло і зневага,
Це ті, що не знають людського жалю,
Таким невідома синівська звитяга
За землю, за матір, за волю свою.
Я день починаю з новин у інеті,
Де зведень частіш гіркуваті слова…
Болить це усім: матерям і поетам,
Що сіють рядочки нових сподівань.
23.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797382
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.06.2018
Тікають дні усміхнено-веселі,
Й зодягнені у мамину печаль,
Обійняла вона міста і села,
Й стікає воском синова свіча.
Засіяв смуток материнські очі:
Чи вернеться живим синок назад…
Й летять у безвість дні її і ночі,
І кропить зморшку мамина сльоза.
Душі ріка поглибшала від болю,
Стікає вниз краплинками життя…
Чому таку земля ця має долю?
Чи ж допоможе щире каяття?
Допоки біль цей матерям терпіти,
У чім синів і донечок вина?
Допоки будуть гинуть наші діти
Й кому потрібна ось така війна?
Минають дні усміхнено-веселі
Й закутані в тривоги чорні дні…
Думки важкі щомиті каруселять:
Чи довго бути ще оцій війні?
1.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797204
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.06.2018
Коли садки весняні відшумлять
Й затчуться береги очеретами,
В гаю пісні пташині зазвучать,
Напоєні і росами, й житами.
Та літечка притомлена пора
Ляга на соковиту зелень в лузі,
А до води ставок дітей збира –
Розсипався їх лемент по окрузі.
8.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797203
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.06.2018
Мої красунечки, кохані українки,
Не знаю я вродливіших дівчат…
Війна – це, справді, дійство не для жінки,
Та й вашого чека земля плеча.
Адже ви вмілі, молоді, завзяті,
Без вас слабіший був би бастіон.
Це головне, що маю я сказати
Про вас і ваш жіночий батальйон.
В окопах ви сьогодні – не на пляжі,
Й не в туфлях – в берцах париться нога.
Шкода, що молодість минає в камуфляжі,
Війна від вас багато вимага.
Та все мине і ворог захлинеться,
Хоча в душі війни лишиться слід.
Й життя в окопах ваше теж минеться,
Й зрадіють вам Донбас і Крим, і світ.
25.05.2018
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797058
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.06.2018
Тиша спить за вікном…
Ніч її ізгори вартує
І імлисте рядно
Злотом-зіроньками гаптує.
Соловейко примовк –
Із коханою спить в гніздечку.
Зорі впали в струмок –
Одягнули на плин вуздечку.
Змовкли всі голоси –
Втома й нічка їх підкорили.
Ще трава без роси…
Голубів обнялися крила.
Торжествує душа,
Вдосталь тиші й краси напившись…
І джерельце вірша
Шамкотить… Чуть, як ручка пише…
1.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797056
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.06.2018
Не по роках зрадлива сивина
Мережкою матусі в коси впала,
Виною їй не визнана війна,
Тому й душа від горя закипала…
Плачем німим зайшлася і зоря
(Синочок мами згинув в юнім віці).
А біль пекучий груди розпирав…
Душа ж кричала, повна ним по вінця…
Приспів:
«А я ж тебе, синочку, ждала й жду,
Аж поки не засну в своїм чеканні,
У райському зустрінемось саду,
Я сподіваюсь, мій синок коханий!..»
Й шукали очі мами ту зорю,
Котра горює-журиться із нею.
«Дозволь мені, хай перша я згорю,
А потім ти зустрінешся з землею.»
Не по роках зрадлива сивина
Відразу в мами кілька літ украла…
Виною їй невизнана війна…
Життя матусі тихо догоряло.
Приспів.
28.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796971
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 24.06.2018
Літечко в край завітало,
Брязнула в лузі коса…
Білим по синьому ткало
Небо. Яка ж це краса!
Вечір і нічка казкові,
Крадуть і спокій, і сон.
Місяця жовта підкова
Часто міняє фасон.
Та найчарівніш, як ранки
Роси толочать між трав
І прогляда крізь фіранку
Дивне сплетіння заграв.
28.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796970
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.06.2018
Душа бійця з АТО була крилата
І з ангелом у чергу стала в рай…
Ледь не щодня дітьми за волю платим
За те, щоб мир прийшов у рідний край.
Димить Донбас… Сягає дим Європи…
Густий і чорний, він не всім гірчить…
Лиш Україна землю кров’ю кропить,
Гірку сльозу ледь не щодня п’ючи.
Вітри розносять дим у різні боки,
Прорватись важко сонцю крізь стіну…
Та рани наші заживуть, глибокі,
І Україна спинить цю війну!
15.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796736
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 23.06.2018
Вечірнє сонце свій долає шлях
І шле на землю для людей дрімоту,
А у Донецьких змучених полях
Війна свою продовжує роботу…
Чи усвідомлює вона свій чорний гріх,
Що без жалю людські життя ламає,
Що у дітей украла спокій, сміх?
Земля забула, що таке розмаї…
Адже ковтає вогняний потік,
І множаться її і воїв рани –
Такі «дарунки» маєм від «братів»
І посмішку єхидну від тирана.
Та ось ущух рясний смертельний шал,
І зброя ЗСУ заговорила…
Отримав таки ворог відкоша,
А чорні ангели свої згубили крила…
11.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796735
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 23.06.2018
Ні, не зважа на сивину кохання!..
Та й що таке кохання? Чи не гріх,
Коли осяяло воно, немов востаннє,
Її й його о пізній вже порі?
Хоча й із сивиною обнялося
І животворним квітом зацвіло,
Ну, й що, що у снігу в обох волосся!
А мо’, кохання ще і не жило!?
І вже ніщо для нього пересуди,
Коли тріпоче ластів’ям душа,
Та іншого в житті їм не лиша,
Вони ж лише живі звичайні люди,
Може, тому й любити так спішать?!
5.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2018
Доба столітньої війни
повільно плине до фіналу,
І серцю боляче, щемить:
коли ж ця наволоч сконає,
Що захопила Крим, Донбас
і кров’ю обагрила море,
Та ворогу не знищить нас –
накличе і на себе горе!
Нема у світі ланцюгів,
щоб волю нашу закувати:
Ми є нащадки козаків,
І Україна – наша мати!
13.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796711
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.06.2018
А за вікном стояла сонна ніч,
На плечі зоряну накинувши свитину,
Серед мільярдів недосяжних свіч
Десь та – одна – зоря її дитини.
І погляд, стомлений, матусиних очей
Перебирає ніжно кожну зірку,
А в серці рана, мов вогнем, пече,
Й душі так важко, одиноко й гірко…
Один у неї він, єдиний син –
Дитя її, надія і.. кровинка,
Тепер приходить у короткі сни,
І спогадам її нема спочинку.
«Чом, доле, сина ти не вберегла?
Чом кинула його на полі брані?
В Донбас дитину нащо повела?» –
Кричала із грудей матусі рана…
І журить небо біль нестримний фраз.
Безмовна вись аж знітилась, темніла,
Й тремтіли зорі в котрий уже раз,
Бо туга матері за сином… теж боліла.
15.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796565
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 21.06.2018
А дні біжать розмірено і швидко…
І хто те зна, хто коригує біг?
Життя людське скидається на нитку,
Яку ти часто сам прядеш собі.
Від того й дні і радісні, й похмурі –
Одні медові, інші, мов полин…
Між ними й ті є, що будують мури,
Та страх пройма, щоб не спинився плин.
Таке воно, життя-буття людини:
Бурхливе і спокійне водночас,
То ж поспішай створить свою родину
І на руках потримай онуча.
Відчуй і біль сторонньої людини,
І руку простягни їй помічну,
Забудь про помсту і людську гординю,
І жити всі по-іншому почнуть.
А дні біжать щасливі і не дуже,
В душі вони лишають певний слід.
Страшні для людства ситість і байдужість,
Хоча сьогодні цим страждає світ!
2.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796564
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.06.2018
Літа її з журбою обнялись…
Мережка біла в коси рано впала…
Не та вже ненька, що була колись –
Тоді зустрічним сонце дарувала.
Воно ж сміялось із-під довгих вій,
Й душа зустрічного їй також посміхалась,
Пісні виводила не гірше солов’їв,
Поки війна зі сходу обізвалась.
Кровинку-сина ніжно обняла
Й вручила його доленьку святому,
Натільний хрест із себе ізняла
Й йому вдягла, щоб той вернув додому.
Минали дні і місяці, й роки –
Терпляче мати сина виглядала.
«Ну, хай без ніг, ну, хай би без руки,
Аби живий», – на думку їй спадало.
Вона ні в кому не шука вини –
Несе в собі свою життєву втому:
«Чи не згорів синок в вогні війни?
А мо’, й живий повернеться додому!?»
І погляд рветься до ікон здаля –
Молитву шлють її тремтячі губи:
«Зроби, щоб вільною була моя земля,
Убережи дитя моє від згуби!
Не міг же він пропасти без сліда,
А може, десь страждає у полоні…»
На самотині нищечком рида…
І туляться до серця дві долоні…
8.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796416
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 20.06.2018
Скільки сказано про любов,
Про святе почуття й високе:
Для одних – до зірок це стрибок,
А для інших – це прірва глибока.
І все ж справжня людська любов –
Це велика самопожертва
Людям, рідному краю також,
І не є це якісь там прожекти.
Це є те, ради чого жить
Мимо власної волі мусиш;
І хоч швидко життя пробіжить,
Не здригнеться твій жоден мускул,
Що прожите життя не дарма,
Що залишиться прах лиш з тебе,
Бо ціннішого скарбу нема,
Як любов дарувать від себе.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2018
Мов землетрус, трясе війна країну,
Обтрушуючи кращий плід і цвіт,
І той, для кого мати Україна,
Пішов, щоб захистить її і світ.
Пішов туди, ізвідки не вертають,
Своїм життям наблизити щоб мир,
Де тільки чорні ангели літають
І рвуться душі воїв крізь дими.
Пішов туди, щоб чорнотінню стати,
Понад країною розправивши крило,
Щоб молодим на всі віки зостатись,
Пройшовши пекла чорного полон.
Ішов туди, здавалось, ненадовго
В полоні мрій, простих земних бажань,
Та зрадила солдата його доля.
Хоч вірною лишилася душа.
Оплакує синів своїх країна
І молиться за перемогу й мир.
Хто війни почина, від неї й згине!
Прорветься мир і світло крізь дими!
25.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796334
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.06.2018
Я забреду в осінні тихі дні,
Щоби в красі природи розчинитись
І на земнім казковім полотні
Всевишньому і долі поклонитись.
Молитвою я освячу уста,
Щоби цвіли земля і діти наші,
Щоби народ на повен зріст устав
Й Донбасом захлинулась, врешті, Раша.
А осінь сонцю струни напина,
Щоби на них симфонію зіграти,
Про те що скоро скінчиться війна
Й колаборанти загримлять за грати.
17.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796331
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.06.2018
Земля в війні… Їй теж болить…
В бентезі навіть небо…
Тут не гроза – війна гримить…
А людям миру треба…
Вони відвикли від війни,
Що губить цвіт, синочків…
Здалося, й Бог сльозу зронив
На свіжий хрест з віночком.
Свою, уласну боротьбу
Вести з нас має кожен,
Ми тільки так минем ганьбу –
Росію переможем.
Нас нелегкий чека двобій
Супроти супостата,
Наказ-мету постав собі:
Вкраїну – не проспати!
15.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796199
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.06.2018
Чи щастя було строкате,
Чи так жартувала доля,
Що Він був на боці ката…
Вона ж – за Вкраїни волю…
Озвалось кохання болем…
Вона першокласний снайпер
Та й Він теж стрілець нівроку.
І рвались серця їх навпіл –
Вони у війні півроку…
А доля стояла збоку.
Поділене й небо навпіл,
Хоча в нім нема кордонів…
Під ним – України мапа…
Ламала усіх недоля…
Їх завтрашнє… невідоме…
Рушницю піднявши звично,
Прицілився і… спізнився:
В приборі його оптичнім
Знайомий портрет… світився.
Завмер чоловік… Спинився…
В його молодому оці
Мелькало людей чимало…
«Вона це… на тому боці…
На мушці його тримала.»
В душі його щось… зламалось…
Між ними не просто метри –
Держави дві поміж ними…
І друзів десятки мертвих,
І дзвони по них… тужливі,
Й кохання… А чи можливе?!
16.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796196
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.06.2018
Ой, гуляло сонечко
По весні,
Обіцяло полечку
Дні ясні,
Споришами, квітами
Забавлялося,
Роси самоцвітами
Посміхалися.
Ой, гуляла веснонька
У полях,
Вітром-перевеслами,
Слала шлях,
По стежині веснонька
Проходжалася,
Повести до літечка
Обіцялася.
7.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795995
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 17.06.2018
Думки кружляють чорним воронням
Над хвилями розбурханого серця…
І кожна то зліта, то порина,
Й душа холоне… Плачуть два озерця…
Впилася п’явкою у ті думки війна
І неможливо їх спинить, прогнати…
А з шумовиння пам’яті зрина:
Яке велике серце має мати…
І все ж війна на те і є війна,
Щоби ділити світ на дві частини…
Саме у тім і є її вина
За чорні дні, за свіжі домовини…
І ділить вона все напополам:
На «до» і «після». Долі ділить людям…
Чиясь зарано згасла-відцвіла.
Це біль у серці материнськім будить.
Заплуталась матуся у думках:
Чому її улюблениці доні
Тепер по різні боки барикад?..
Грудей торкнулись мамині долоні…
Одна пішла із друзями в АТО,
Щоб Україну-неньку захистити,
І зупинить її не міг ніхто,
Щось інше не змогла б собі простити.
Свій вибір Бог також продиктував
Її другій кровинці, синьоокій,
Котра не вірила, що стануть убивать
Брати вчорашні. Залишилась збоку
Від України. В неї є сім’я,
Робота… Все їй надважливе.
Здавалося ж, один народ, земля…
Знов думка матінку укотре ужалила…
Складний трикутник вивело життя:
АТО, Луганськ і Крим напівросійський…
Яке ж таки складне людське буття,
І надгірке, коли вступає військо…
Не кращі зараз для усіх часи,
Та Україна, вірять, переможе:
Війни вогонь зуміє загасить,
Хоча й героїв теж число помножить…
Ще заясніє в матері в очах
Хвилинка щастя, скупана сльозою,
Як від Десни до самого Збруча
Земля уп’ється миром і красою.
10.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795992
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.06.2018
Важка й складна завжди ця тема:
Де голова всьому – система,
Де йде на брата рідний брат,
Серця і почуття горять.
В душі – лиш біль – нема святого.
Не повернімося ж до цього…
1
В останню ніч у казематі
У сні побачила знов матір,
Красиву, добру і метку,
(В житті ж бо знала лиш таку).
Розумні, щирі темні очі
Будили доньку серед ночі,
Немов хотіли щось сказать,
Та мову відняла сльоза.
Слова якісь складали губи –
Несила розібрать їх Любі.
На думці лиш було одно:
Яке ж душі червиве дно
Мав той, кого вона кохала!
Як матінка її благала,
Ще перевірить почуття,
Щоб пронести крізь все життя,
Подарувала б їй внучаток!..
Сімейного життя початок
Для Люби, мов полин гіркий,
Не знала навіть, гріх який
Вона здійснила. Боже милий,
О, як думки її втомили!
Як з ними ночі коротать?..
Замкнулась, не могла й ридать.
Тепер стаття п’ятдесят восьма
Їй світить, і від того – млосно.
Не сподівалася цього,
Й не передбачиш усього…
Не ллються сльози хай рікою –
Писавсь, таки, його рукою
Донос на неї… Як він міг?
А думала ж, що чоловік,
Якому гідність притаманна,
І що взаємне в них кохання,
І що вони – одна сім’я.
Тепер ніщо не звеселя…
Вона ще все переверталась
Із боку на бік. Врешті, вклалась
І знов заснула, мов дитя.
Нема й не буде каяття,
Адже вона ні в чім не винна,
Й не ворога вони зловили, –
Все рвали голову думки, –
А він, а він ото який!
Був час – його урятувала,
А доля, бач, що готувала?!»
Їй пригадавсь так званий суд
І вироку безглузда суть.
Тоді в суді відводив очі.
Чи ж розумів, що коїв злочин?..
Й що нікчемний цей процес,
Знав він, вона і всі про це.
Обвинувачення типове:
Вела проти вождя розмови –
Антидержавна їхня суть,
Тож ворога тавро несуть
Нехай вона й майбутні діти…
Дмитро не знав, куди подіти
Своїх очей, бо звідусіль
У нього втупились усі
І пропікали до живого.
Майнула в погляді тривога,
Скидавсь тепер на цуценя,
Побіг мерщій він навмання.
А люди, що сиділи в залі,
Мов до стільців попримерзали,
Безгласі, й в кожного – думки:
– Несправедливо, все-таки…
І тільки матінка кричала.
Її слова, мов грім , звучали:
Кляла систему, зятя, суд
І тих, що варту тут несуть,
Аж поки вивели із зали,
Щоб зайвого тут не казала.
О бідні, бідні матері,
Які ж ви вірні дітворі!
За них готові і у пекло,
Вас не лякають грози, спека,
Ані системи злий закон,
Ані арешт, ні звук оков!
2
Пройшли роки… Вона – на волі.
Сніги зійшли. Поля ще голі.
Весна несміло прокричала
Лелекою. Та вже стрічало
Тепер її нове життя –
Зранку й до вечора – шиття.
«Модистка», так її назвали.
О п’ятій ранку уставала,
Щоб заробить на хліб, на чай.
Сама чистенька, зазвичай,
При керосинці то метала,
То шила. Серце, мов з металу…
Завжди усміхнена, мовчить –
Зуміло ж заслання навчить.
Жила одна, кажуть, як палець,
Й сама не знала, як це сталось…
Життя – то дивна-дивина:
До неї з пляшкою вина
Зайшов поважний з виду чин.
Заказ приніс. Сюди йдучи,
Не думав-не гадав ніколи,
Що тут зустріне ту, що з школи
Таку ще юну він забрав,
З душею, повною добра.
Кравчиня звично обернулась,
Зустрілись погляди. Здригнулись:
«Так, це була… вона.
Позаду – заслання, війна,
Але ж ті самі милі очі,
Що снилися не раз щоночі,
Стрімкі ті ж самі дуги брів…
Куди це я сп’яна забрів?» –
Подумав. Жінка ж упізнала,
Але цього не показала,
Солодких не вела речей.
Він не спускав з неї очей…
Про справи тільки гомоніла,
Що забагато в неї діла –
Нема часу йому пошить.
«Не зможу вже без неї жить,» –
Думки боролися з думками,
А в серце болем заштрикало…
Коли ж на завтра він прийшов,
«Модистки»… вже він не знайшов.
Пройшла зима, і третя, й п’ята…
До днів останніх… Це – розплата!?..
14.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795833
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 16.06.2018
Нема міцніших для душі оков,
Аніж кохання, перше і останнє,
Що зневажає осуд і закон.
А ти заручник власного повстання.
Й миттєвостей щасливіших нема,
Коли душа в дуеті із душею,
Ти ж усвідомлюєш: прожито недарма,
Коли душа не вкрилася іржею.
6.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2018
Літня в зоряну свитину
Одяглася ніч,
Загорнула, мов дитину,
Кожну-кожну річ…
Місяць, повний, тихо плине,
Погляда згори…
Солов’їна пісня лине.
Крекчуть явори…
23.05.2015
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795785
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.06.2018
Гей, Україно, матінко єдина,
Зачарувала ти собою світ,
Це тут моє гніздо, моя родина,
І перший крик, і крил моїх політ.
Приспів:
Тут пахнуть роси травами п’янкими –
Їх не забути і не відректись –
Дніпро й Донбас, Карпати й море з Кримом,
І між серцями вишиті мости!
Гей, Україно, ненько посивіла,
Про тебе і тобі мої пісні,
Уплетені в акорди солов’їні
І скупані у голубій Десні.
Приспів.
Гей, Україно,ти не та, що вчора,
Краса твоя не випита до дна.
Синів твоїх ще юних, й сивочолих
Тепер навіки дух наш поєднав.
Приспів.
12.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795783
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 15.06.2018
Любов і мир – два вічних ідеали,
Котрі тримають на плаву життя,
Без них воно безрадісним ставало б
І зупинило б вічності плиття.
Любов і мир – щось є цього цінніше
Для того, щоб людський плодився рід?
Тож бережімо їх, обох, пильніше,
Щоби міцнів, багатшав родовід.
2.01. 2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795653
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.06.2018
На життєвім моїм покосі
Не стрічалось шовкових трав –
Будякове сімейство, оси,
Та ще й долю хтось ніби вкрав.
Я ж зберу всю жіночу силу,
Перетру усі будяки,
Осам меду наллю й осилю
Все, що слав мені Бог роки.
15.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795652
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.06.2018
Спинись на мить і голову схили,
Коли побачиш напис на граніті,
Там той, у кого мрії не збулись
Й не буде вже ні осені, ні літа.
Там той, хто подолав земні шляхи
І час зустрів рокований, останній,
Хто відповів за скоєні гріхи,
Коли серденько битись перестало.
Не поспішай ніколи у житті –
На все у нім – свій день, своя година,
А напис на граніті чи хресті
Засвідчує: то пам’ять про людину.
12.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795525
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.06.2018
Я дякую Богу за кожен свій день,
За кожну життя хвилину,
Грайливу веселку,що в небі цвіте,
І кисло-гірку калину.
За холод подякую Богу й тепло,
Що душу мою гартують,
За все, що в житті є і буде,й було,
За слово, котре рятує.
Подякую Богу й за вічну красу –
Живу у її полоні,
Я пісню свою їй на суд понесу
В жіночих вузьких долонях.
Подякувать маю й за думку живу,
Що ллється швидким струмочком,
За тих, котрі поряд зі мною живуть,
За пару, внучат, синочка.
3.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795523
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.06.2018
Сьогоднішня сторіночка життя…
Тривожного й, немов полин, гіркого…
Таке не може втрапить в забуття,
Бо ж українська кров тече рікою.
А понад нею – материнський плач…
Могили і хрести ростуть усюди…
Сокиру знов заніс москаль-палач
Над волею, над мовою…
Б’є в груди…
Поля зчорніли… Дике вороння
Збира на них невимовлений стогін
Того, хто впав і землю обійняв…
Під ним – портрет коханої й… святого.
6.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795394
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.06.2018
8.06.2018. у Колодяжному, в музеї Лесі Українки, відбулася презентація збірочки "Понад усе нам наша Україна". На це дійство завітали автори з багатьох областей України.
Гостинно й урочисто, як завжди,
Земля Волині знову зустрічає.
Нас у Колодяжнім. Тут – Лесині сліди,
То ж їм вклонитись мусимо, звичайно.
Так, як до матері приходять на поклон,
Так ми прийшли до Лесиного храму,
Щоби відчути дух її, тепло,
Й відкрив музей для нас укотре браму.
Ми тут, щоби заглянуть в її світ,
Відчути трепет збудженого серця,
Торкнутись до напівказкових віт,
Напитись духу із її джерельця.
В повітрі звук мелодії повис…
Піднявся над стареньким фортеп’яно,
Він Лесею народжений колись,
І душі нам, немов стрілою, ранить.
Тобі звітуєм, Лесю дорога,
Про те, живем як і як хочем жити,
Саме життя сьогодні вимага
Народу і землі своїй служити
Ділами й словом, й на передовій,
Борониться де України воля.
Непросто зараз матері, вдові
І тим, хто кров’ю поливає поле.
Та ти, як і раніше, вір в народ –
Немає в світі ще такої сили,
Якій би був підвладний патріот,
Хоча й не раз нам голови косили.
Не раз топтали віру нашу й дух:
Катівні, табори пройшли ми з честю…
А мо’, написано було так на роду,
Щоб хрест важкий історії пронести?!
Війна іде, то ж платимо до ста
Синами й кров’ю, й дочками своїми,
Та покоління гідне підроста,
Що вже праправнуками є твоїми.
Вони це ті, які не підведуть,
Їм особлива місія у світі,
Такі підкорять висоту й редут,
Бо слідують Шевченка заповіту.
4.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2018
Не сон то страшний – закривавлена дійсність
У чорно-сірих тонах,
Де втрачений мир, розуміння, надійність,
Де косить людей війна.
Не сон то страшний – то сьогодні Донбасу:
Розбиті села й міста,
Де долі вирішують боєприпаси.
Убитих список зроста.
Не сон то страшний – то затоплені шахти
Із шурфами мертвих тіл,
І де генерали могли залишати
Солдатиків у «котлі».
Не сон то страшний – то герої країни,
Щоб голод, спрагу гасить,
Щурів вполювавши, ділились і… їли,
Краплинки пили роси.
Не сон то страшний – то історії дати,
Війни брудні сторінки,
Коли захотіли Росії продатись
Із Дону-ріки бандюки.
18.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794488
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.06.2018
Там вибухи, вогонь і дим –
Війни холодні очі,
Супроти нас там злочин,
Бо ж син упав… І не один…
Давно там змучений народ
Чекає тиші, миру,
Земля давно стомилась
Під берцами чужих заброд.
Мороз у вікна загляда,
Донбасу дошкуляє,
Усюди чорна смерть гуляє –
То України є біда.
28.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794486
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.06.2018
Тікають дні усміхнено-веселі,
Й зодягнені у мамину печаль,
Обійняла вона міста і села,
Й стікає воском синова свіча.
Засіяв смуток материнські очі:
Чи вернеться живим синок назад…
Й летять у безвість дні її і ночі,
І кропить зморшку мамина сльоза.
Душі ріка поглибшала від болю,
Стікає вниз краплинками життя…
Чому таку земля ця має долю?
Чи ж допоможе щире каяття?
Допоки біль цей матерям терпіти,
У чім синів і донечок вина?
Допоки будуть гинуть наші діти
Й кому потрібна ось така війна?
Минають дні усміхнено-веселі
Й закутані в тривоги чорні дні…
Думки важкі щомиті каруселять:
Чи довго бути ще оцій війні?
1.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794407
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.06.2018
Коли весна тепла нап’ється вщерть
Й озветься щебетаннями-піснями,
Скупає землю грозовим дощем,
Місток-веселку кине над ланами.
Тоді й душа сп’яніє від краси,
І серденько заходиться тремтіти.
Здається, сам Всевишній запросив
Її до нього в небеса злетіти.
Я подарую посмішку ясну
Веселці і всьому земному раю
І привітаю сонячну весну,
Що на краплинках дощових заграє.
21.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794400
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.06.2018
Ніч мовчазна повільно допливала
Уже до ранку, тишу як збудив
Зозулі голос. Поряд закувала.
Ще кругле тіло місяць ледь котив.
Цвіли у небі одинокі зорі
І слухали пташине, мирне «ку».
Солдат всю ніч простояв у дозорі –
Хотілося дрімати юнаку.
–Зозуле,– каже, – птаха ти пророча,
Для мене припасла ти скільки літ?
Він повернув у бік до неї очі
Й помітив раптом, як… здригнувся цвіт.
І біль – стрілою пронизав нестерпний,
Звалив із ніг солдата-козака,
І кров – фонтаном свіжа його, тепла,
І постріл… птаху звуком налякав…
Застигли очі десь в ранковім небі,
Мов для душі бійця шукали шлях…
Його ж думки останні не про себе –
Про матір й щоб живий лишився птах…
24.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794296
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 03.06.2018
Слалась доленька лабіринтами,
Я ж ішла вперед – не здавалася,
Й хоч шляхи були переритими,
Та моїм життям називалися.
Майоріло воно і веснами,
І осінньою позолотою,
Жита-літечка перевеслами,
Нерозлучне було й з роботою.
Сонце-променем посміхалося,
Десь тремтіло в сльозі, журилося,
І змагалося, і кохалося,
Доки, все-таки, притомилося.
Крутить обід життя ще впевнено,
Скроні снігом ледь припорошені…
Щастя й лиха набравши в пелену,
Йтиму кроками вже коротшими.
31.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794292
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.06.2018
Болить мені біда землі моєї,
Сиріт, що наплодила ця війна…
Бо без батьків зостались через неї…
Душа моя п’яніє без вина…
Болить мені, коли синів лишають
Того, що називається життям…
Хто право дав Московії «рєшалам»
Нас обзивати «украми», «сміттям»?
Болять мені і материнські муки,
Що з ними матері і день, і ніч,
Із дітьми, і з коханими розлуки,
Й вогонь ляка недогорілих свіч…
Болить мені, як чую дзвін тривожний,
Що сповіщає про відхід синів…
Таке забуть-пробачити не можна
Й не викинуть війни із наших снів…
24.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794127
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 02.06.2018
Надворі червень. Дні давно вже довгі.
Земля таріллю під тепло лягає.
Високе небо, тихе і бездонне.
Жита у полі вітер колихає.
Буріють перші у садку порічки,
Радіють сонцю вишні й абрикоси.
У яблук, груш порозовіли щічки.
Дощу розсада все частіше просить.
Гаряче сонце в обіймах заграви
За ліс тікає, щоби відпочити.
Ще комарі на скрипочках не грають,
Бажають день ще трохи доточити.
Коли ж у трави ляжуть щедрі роси,
І цвіркуни стривожать синій вечір,
Пташина пару до гнізда запросить,
Щоб колискову заспівать малечі.
М’ячем поволі місяць випливає,
Щоби небесні подолати милі,
Йому і зорям соловей співає.
Мурахи сплять, бо дуже вже втомились.
Люблю червневі дні я й ночі теплі,
Коли краса навколо і розмаї,
Коли вода у річечці отерпла,
Й здається, дива кращого немає.
8.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794126
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.06.2018
Коли життя осінню
Вже пробує росу,
Й зима вже ходить тінню,
Допити щоб красу,
Тоді лише людина
Пізнає смак життя,
Але говорить дивно:
«Не жив же до пуття»
Така вже наша вдача:
Хай потім, не зумів,
І крекчемо неначе,
Й шукаєм ворогів.
Оглянутись не встигли,
Як фініш і… поріг…
Рідня заголосила:
«Остання ж із доріг…»
15.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794026
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.06.2018
Літепло, літечко, літо, ой, гріло пшеницю
Й раптом упало на поле в зчорнілу стерню –
То понад ним зацвіли вогняні зоряниці.
Ворог криваву почав у Донбасі війну.
То не колоссячком, чорним, устелене поле –
Зламані, зболені, змучені людські життя,
То покалічені, з горем повінчані долі
Кожного, хто Україні є рідним дитям.
Хай і обпалена, але не зламана воля
Кличе до бою, щоб землю свою врятувать.
Світе, невже ти іще не стомився від воєн,
Що дозволяєш невинних людей убивать?
20.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794025
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 01.06.2018
Там, де житами хвилечки гуляють
І небо пада в обійми Дніпра,
Ту землю Україна називають –
Всевишній у кулак її зібрав.
В минувшину вже попливло немало
Й води з Дніпра немало утекло,
Вона ж жила – раділа й сумувала,
Бо на путі немало й бід було.
Стогнала й під татарським ігом довго,
Топтали коні Польщі і Литви,
Коли ж Росія вплинула на долю,
Вдягла вінок на себе удови.
І стали її діточки нещасні,
Й саму її штовхали без кінця.
Здавалося, дух воленьки погасне.
Й сльоза не раз була їй до лиця.
Та вистояла, хай і на руїнах,
Вона збудує хату для дітей,
І Русь далека – зараз Україна –
Ще місце гідне в світі віднайде!
Хоча москаль терза її зі сходу,
Мадяри манять, Польща жде в раби,
Та станемо єдиним ми народом
І заживем у мирі без журби!
28.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793924
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 31.05.2018
Не дай вам Бог зустріти егоїста
І пов’язати долю з ним навік,
Усе життя вас будуть гризти-істи
І не важливо, жінка, чоловік…
Багато доведеться і пізнати,
Бо не бува легких із ним доріг,
Непросто в чомусь і переконати:
Надто високий для обох поріг!
А коли «егом» стане ще й дитина,
І ворогу такого не бажай,
Нещастя то велике для родини,
Як діти власні ріжуть без ножа…
Порад нема й не може буть готових:
Характери й умови різні в нас –
Рецепт єдиний – мудре ваше слово,
Помічником йому – терпіння й час!
28.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793898
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.05.2018
Там, де жита половіють
Й соняхи морем цвітуть,
Верби, мов люди, сивіють,
Дивлячись в воду святу.
Дивно шумлять осокори,
Що до небес піднялись,
Кримські й Карпатськії гори
Колють замріяну вись.
Приспів:
То все моя Україна –
Рідна до болю земля,
Мова її солов’їна
Гріє і кличе здаля.
То все мій край веселковий,
Дише Дніпра водограй,
Щедрий, багатий казково,
Небом опущений рай!
Там, де цвітуть синьо-синьо
Небо, волошки й льони,
Квітнуть сліди там лосині,
Сонцю дзеркалять лини.
В білім садів шумовинні
Хорами бджоли гудуть,
Звуки трембіт з верховини
В світ Україну ведуть.
Приспів.
23.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793774
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 30.05.2018
Кишать двори у місті дітворою,
А це ж козачки наші й козаки,
І завтрашнього дня надійна зброя,
Хоча й малі вони іще поки.
Дарує травень свіжовмиті квіти,
Каштани запалили свічечки.
Радіють знов весні дорослі й діти –
В очах горять веселі зірочки.
Мережить сонце посмішки на щічках,
Лунає безтурботний крик і сміх,
Поки запросить їх у ліжка нічка,
А ноги переступлять ледь поріг.
Щокатий місяць в вікна заглядає
І казочку плете їм із дрімот,
Хоча Донбас війна іще гойдає,
Та не зламати наш уже народ!
8.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2018
Плине час могутньою рікою,
Котру ні спинить, ні обігнать –
То Господь всесильною рукою
Спонукає істину пізнать,
Що ніщо в житті земнім не вічне
Й що одне воно лише бува,
Й що горять недовго наші свічі,
Й сила особлива у словах.
Ні, життя легкого не буває,
Бо воно – стезя випробувань,
Тож поки життя у нас триває,
Мусимо про це не забувать.
Вдячні ж будьмо і землі, і Богу.
В світ прийшли ми завдяки Творцю.
Поєдналась сила в нім з любов’ю –
Пам’ятаймо істину оцю.
2.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793541
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.05.2018
Весна, мов мати, землю огортає,
Удосталь в ній і світла, і тепла,
Рясненько теплий травень розквітає,
За ним і літо червнем доплива.
Простеле багатющий воно ситець,
Посеред листя витче зрілий плід,
І подарує запашний гостинець:
Це полунички, котрі любить світ.
В них колір сонця, змішаний з землею,
І ягода, мов еталон краси,
Щоранку я смакую тільки нею,
Не струшуючи божої роси.
Чернігів. 3.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793540
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.05.2018
Зустрілася жіночка, що при надії,
Їй посмішку вишили пишні уста…
Чекає на неї важлива подія –
Родини дитини. І буде зростать
Синочок чи донечка, рідні та милі,
І теж посміхнуться до неї і нас.
Сьогодні від ноші вона притомилась,
Та в Бога на все є відведений час.
Пройшла вона мимо. І думка гайнула:
Хай буде в житті твоїм все, як і слід,
Щоб доля тебе і дитя не нагнула,
А посмішки ваші осяяли світ.
Хай вистачить сонця й тепла для малечі,
Великим, багатим постане наш рід,
Адже не одні знадобляться нам плечі,
Майбутнього щоби нам викохать плід.
Тій жіночці, котра була при надії,
Зраділа моя сивочола душа,
Адже й для землі це моєї подія,
Слов’янки лице каже: нам – не чужа.
Милуюсь її ледь округленим тілом,
І просяться-рвуться на волю слова:
«Народ мій жиє! Мій народ молодіє!
Й молюсь, щоб ця жінка була не вдова…»
3.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793420
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2018
Було їх у неї двоє –
Тепер же – ні одного –
Поклали себе за волю…
Як сіяла долю дітям,
Матуся, то цвів розмай,
Кохала їх більше квітів
І сонцем була сама,
Щоб діточкам вистачало
Любові її й тепла,
Сердиті вітри стрічала –
Стіною для них була.
Росли-підростали діти,
Всміхалась матуся їм,
Не знала, де радість діти –
Аж раптом… ударив грім…
Прямісінько мамі в серце –
Те плачем гірким зайшлось:
Обидва сини ж – у герці –
Біди щоб не відбулось…
І рвав біль їй білі груди,
Тікала земля з-під ніг…
Що з дітками її буде?
Молитвою – оберіг…
Не грім то – війна на сході,
Що проти її дітей
І проти її народу…
Хрестами… земля цвіте!
Й кричать із-під них могили
До світу уже всього:
«Вкраїні не дай загинуть!»
Двох свічок… палав вогонь…
Тепер вона, мов журавка
Поранена, шкандиба…
Синочків-синів їй жалко…
Зчорніла, немов журба.
Хмеліє весна розмаєм
У обіймах у тепла…
Матуся… вузлик тримає –
Гостинці синам несла…
24.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793416
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.05.2018
Продзвенів останній дзвоник для мого старшого внука Ростислава, випускника Чернігівського ліцею № 16 і ця подія допомогла народитися такому віршеві.
Лунає малиново в школі дзвоник
Для учнів це фінал сумний і старт…
Лишитись і в дитинстві не дозволить,
Й дорога їх чекає непроста.
Частіше серце б’ється в юних грудях:
Стривожив вальс шкільний випускників,
Бо дзвоника такого вже не буде
Ніколи. Й через тисячу віків.
Весна дарує квіти їм червоні
І жовті, і бузково-голубі…
Сльозу й дитинство ненароком зронить
Та й полетить на крилах голубів…
І затуманять сльози мамам очі,
Й слова чомусь у горлі застряють,
Адже попереду тривожні дні і ночі…
Їх діти враз доросліші стають…
25.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2018
Коли весняний грім розірве небо,
А дощик змочить першу сіножать,
Опустять гілля-руки мокрі верби,
Урізнобіч струмочки побіжать…
Тоді й душа людини завесніє,
Пташиною під хмари полетить,
Веселкою над світом заясніє,
Поміж людьми будуючи мости.
26.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793236
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.05.2018
Всі матері у світі надто схожі:
Єднає їх любов до всіх дітей –
Свої вони, сусідські, перехожі –
Ім’я такої матері – святе.
Й нема святішого від ймення цього,
Бо лиш від них завжди залежить мир…
Спитай, російська мамо, сина свого:
«Коли ж, синок, ми станемо людьми?
За що вбиваєш брата-українця –
Він не прийшов завоювати нас –
Невже не вистача тобі червінця,
Що їдеш воювати на Донбас?
Як будеш в очі Богові дивиться,
Коли настане судний день і час?
Життя дала тобі я – не вовчиця,
Чому ж обрав ти долю палача?
Посіяв хто тобі жорстокість в душу?
За все в житті доводиться платить!
Тому, хто злу в житті своєму служить,
Ніколи Правди не перемогти!»
23.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793153
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.05.2018
Райдуг цвітуть перевесла
Й схили єднають Дніпра,
Щедрі красою тут весни.
Все є, лиш мало добра:
Рве Україну зі сходу
«Брат» учорашній – москаль.
Долю землі і народу
З рук своїх не випуска.
Б’ється й матусеньки доля,
Ніби поранений птах,
Кличе боротись за волю
Навіть її, хоч в літах.
«Скільки би ворог не мучив
Дух наш не перемогти,»–
Сивий озвався Ревучий
І пливучи миготить!
Райдуг святі перевесла
Встануть над сивим Дніпром.
Мир в Україні воскресне
І запанує Добро!
23.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793152
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 25.05.2018
О краю мій, єдиний і далекий,
Ти долі незрадливий оберіг,
До тебе лину я, немов лелека,
Із нелегких розгублених доріг.
Це у тобі мої найперші кроки,
Сполохані мереживом роси,
Для мене дав святі свої уроки,
Щоб долі лан, як слід заколосивсь.
Приспів:
Не маю пред тобою я провини,
Мій неповторний, милий серцю край,
Ти та моя незрима пуповина,
Моєї долі вірна серцевина,
Що кличе у мого дитинства рай!
О краю мій і незабутня хато,
Це ви моє цілюще джерело,
Доріг в моїм житті було багато,
Й ламалося не раз моє крило,
Та кожен раз вклоняюся низенько,
Ступаючи в тривозі на поріг,
Адже на нім сліди і тата, й неньки,
Котрі ти стільки літ мені беріг!
Приспів.
20.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793026
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 24.05.2018
Коли теплом весна уп’ється й світлом,
І заквітує барвами земля,
Ген, затріпочуть листям свіжим віти,
А це і душу, й серце звеселя,
Бо не бува в житті весни сумної,
Коли панує щастя всюди й мир,
Тому й пісень багато так весною –
Гармонія тоді і між людьми.
Яскравих барв в весни позичить літо,
Й зарожевіють ягоди в саду,
Блакить напне воно над цілим світом.
Джмелі несамовито загудуть.
Запурхають метелики крилаті,
Лишаючи на квіточках сліди…
Жуки рогаті, рижі й волохаті
Прикрасять лугу витканий сатин.
29.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793024
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.05.2018
Долина, заворожена туманом,
Укутана, лежить, немов німа,
Ні вітру, ані звуків тут немає.
Здалось, душі живої тут нема.
А є роса лиш, ніжна господиня,
Розвішала що перли-кришталі.
Це добрий знак для сонячної днини,
Й радітимуть старі їй і малі.
Я простягаю в марево долоні
Й занурююсь в густому молоці,
Побути щоб в чарівному полоні,
Відчути росо-дотик на щоці.
А пам’ять занотовує картину,
Заради чого справді варто жить…
Так, я природи-матінки дитина,
То ж мушу їй, як Богові, служить!
9.03.2 018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792911
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.05.2018
Спить забуте село
Під покровом імлистого неба…
А колись же було,
А колись гарцювало, жило…
Скільки ж вод утекло,
А воно, мов колиска для тебе,
Хоч багато чого
У твоєму житті відбулось.
Сипле холодом ніч
На хатинки німі, одинокі,
У ставок босоніж
Забрели верболози гуртом.
І сади теж сумні,
Бо давно вже утратили спокій:
Їх лякає у сні
Незвичайний сича баритон.
Сподівалась весна
На струні березневій заграти,
Щоби радість пізнав
Цей загублений, змучений край.
Зорі ніч колиса –
Риба стала в ставочку пірнати,
А весняна краса
Заблукала у втрачений рай.
Сіра неба імла
Розсівалася м’яко у тиші,
І на воду лягла
Сіроокого ранку дуга.
Чути десь, як весна,
Свою сонячну арію пише
Й на село і ставок
Золотаве манто одяга.
4.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792908
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.05.2018