Сторінки (38/3772): | « | 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 | » |
Пожовклі крила осінь опустила,
Одягши в золото дерева і кущі,
Тумани сиві в ранки запросила,
Накрила ними став і комиші.
Пробіглася по зораному полю,
Де перед цим лежала ще стерня,
Удосталь накопала бараболі.
Десь під Воздвиження сховалася змія.
Дощами частими вона не раз умилась,
Принади пам’ятаючи свої,
Зібравши врожаї, ледь притомилась,
Та хлібові зраділа на столі.
26.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2019
Мільйон питань у світі виникає,
Зігнуло в знак питання горе й нас,
Чому у світі війни не зникають,
Чому такий живучий, врешті, Каїн,
Й чому на стежку зради став Донбас?
Чому зерно ненависті сьогодні
Так рясно там у душах розцвіло?
Це олігархів ігри із народом
Й Росія помогли створить ОРДЛО?
Підвалини закладені давно.
О, як болять і Крим, і схід Вкраїні,
Адже держаності ізник імунітет.
В серцях і душах у людських руїни,
Забули мудрість, котрій вчив Поет.*
Втрачається і суверенітет.
А склеїти розбите, ой, непросто.
Шрами на тілі довго ще болять.
Шрами ж у душах гірші від корости.
Не дай, Бог, щоб у них була земля!
Нема пробачення правителям Кремля.
2.10.2019.
* – Тарас Шевченко.
** – внутрішні кордони.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2019
Усе в природі йде закономірно:
І пори року, й після ночі день.
Чому ж серед людей питання спірне,
Коли воно стосується ідей?
Отак і в нас: із чим, куди ідем?
Так, всі ми, українці, надто різні,
А як же, кожен вільний, демократ.
Одне лякає: може бути пізно,
Коли той – в луг, той – в плуг, навчав Сократ,
Кров тоді ллється і звучить булат.
Сьогодні вкотре ми на полі бою,
Та й зараз бачення єдиного нема:
Той – у окопі з стрічкою набоїв,
Собою ризикує – не дріма.
В своїх долонях мир для нас трима.
Віддать життя він ладен без остатку –
Для нього воля і земля – святі.
Комусь війна стійкі дарує статки,
Тож в мільярдери він уже злетів.
Ба, кожен служить лиш своїй меті.
Росія ж зашморги уміло затягає:
Крим відібравши, нам штовха ОРДЛО,
І ми повільно тихо знемагаєм,
Бо давить жорстко нас орла крило.
Тому і божевілля* відбулось.
І як тут не згадати слів Сократа:
Відбудеться держава в світі та,
Де поважають матір і солдата,
Де кожному земля своя свята.
Історія ж із кожного спита,
Чому так сталось.
2.10.2019.
* – підписання у Мінську так званої формули Штайнмайєра.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2019
[b](Останнім часом в Україні почастішали так звані акти вандалізму: невідомими руйнуються пам’ятники на могилах героїв, котрі загинули в час російсько-української війни в Донбасі та меморіальні дошки борців за свободу України. Маю на це свою точку зору.)[/b]
Ні, не вандали пам’ятники рушать
Й не витівки, на жаль, це дітвори –
Батькам убитих це плюють у душі
Ті, хто команди має з-за гори.
Історія зна війни з вітряками,
З циклопами війну вів Одіссей –
Війни ж з героями – синами-вояками
Не пам’ята такого світ усей.
Задумаймось, то хто ж ми, українці,
Коли на святість руку підняли,
Продавши власну душу за червінці,
Убитих душам болю налили?
Ким бути треба, щоб таке вчинити:
Ніж, встромлений у серце, провернуть,
Щоб чверть століття за Союзом нити,
Не помічаючи нам послану війну?
А мо’, пора вже про майбутнє дбати –
Про власний храм у збуреній душі?
Тут не потрібні шоу чи дебати –
«Брати» вчорашні є й були чужі!
28.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2019
Закохуюсь, Чернігівщино, в тебе
Не раз, не два, а з кожним днем все більш.
Саме тобі дарунки слало небо,
А це Чумак, Грінченко і Куліш.
Кобзар наш тут красою упивався
І Рєпін з Глінкою, й Васильченко були,
Тут Глібов жив-творив, в піснях кохався,
І Муромець утрапив до билин.
Качанівка, Миронівка, Чернігів,
Іржавець, Ічня, Седнів – їх раї…
В житті немає випадкових збігів:
Тут музи відшукали всі свої.
Служив тобі і Олександр Довженко
Від першого і до останніх днів.
Хтось пам’ята його Сашком маленьким,
Хтось – мужем мудрим, батьком для рідні.
Непросто всіх тобі згадати, краю,
Хто стартував тут, хтось – знайшов в житті,
Та кожному з них був ти тихим раєм,
Зорею, котра сяяла в путі.
Мій краю, «Чорну раду» й «Кулішівку»
Саме тобі подарував Куліш,
Мені також поезії нашіптуй,
Може, і їх читатимуть пізніш.
О краю мій, ти вмієш надихнути
Митця, та так, що він сягне висот,
Бо маєш чари папороті й рути
І витривалий, як ніде, народ.
25.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2019
Дивна осінь у вересні –
У віночку із вересу,
В калиновім намистечку,
Де краса не згаса.
Під жоржинами пишними
І розкішними вишнями
Ще трава не у листячку –
Там принишкла роса.
Плине осінь над річкою,
Там, де клен зі смерічкою,
Де верба довгокосая
Забрела в верболіз.
А як пройдеться стежкою,
Засміється мережками –
Подарунки то осені
На сукенках беріз.
Дивна осінь у вересні…
27.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2019
Останній шанс у тебе, Україно,
Щоб вистоять сьогодні в боротьбі,
І хто те знає, скільки ще загине
Отих, що волю висвятять тобі.
Востаннє ти повірить маєш в себе,
Що власна доля – у твоїх руках.
Живуть же вільно фінни, чехи, серби,
А твоя воля згублена в віках.
Ти мусиш бій святий ізнов прийняти –
Той історичний, вирішальний бій –
За волю він, а не за срібло-злато
І доведеш, чи в світі буть тобі!
Не вір байкам і горе-адвоката –
Він – сором у історії твоїй –
Для патріота кожного був катом.
За ним – із доль людських гіркий сувій.
Згадай синів загиблих поіменно:
І Литвина, і Стуса не забудь,
Що знали шлях до волі достеменно
І ним ішли, хоч знали: загребуть!
Мордовія, тайга, лісоповали
Й не на один чи два – десятки літ,
Де їх повільно, вміло убивали,
Й не знав про те нічого білий світ.
А це ж бо нації твоєї цвіт!
А скільки ж зрошено було тією кров’ю
В ГУЛАГах Біломору, Соловків
Отих сердець, що дихали любов’ю,
УНА, УПА відважних вояків!
Останній шанс – це ще не вирок смертний.
Не маєш права ждать свого кінця!
Віддай шаблі і вченим, і поетам,
І з доньки й сина виліпи борця!
29.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2019
Де Ічня заховалась між лісів,
Там дзвін тривожить розпашіле небо,
І плине Іченька у всій своїй красі,
А понад нею – сторожами верби.
Колише річенька півсонні береги
Уранці і як білий день надворі.
Там слід лежить монгольської ноги,
Та духу гордого не зміг зламати ворог.
Біжить вона поміж високих трав
Під колискову тиху очеретів,
В ній сонця блиск і коливо заграв,
Тож стала музою художникам, поетам.
Спішить вона до Удаю-ріки,
Що народився теж у цьому краї.
Його долали славні козаки,
Як рятували матінку Украйну!
Він пам’ятає січ і не одну,
І те, як пахне кров людська і кінська.
Цю таємницю він довірив дну,
Щоб не втекла з водою слава війська.
Де Ічня заховалась між лісів,
Там дзвін тривожить розпашіле небо,
Оркестри солов’їних голосів
Про те, як миру землям нашим треба.
А здобувається він тільки у бою,
Як предки наші вміли здобувати,
І землю, й мову мати щоб свою,
Слід подвиги минулі пам’ятати!
12.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2019
Мережить осінь крони знов дерев
Над сивою, як світ старий, Десною,
Що коси вербам, біжучи, пере
І морем розливається весною.
О Десно, скільки знаю я тебе,
Не втомлююся диву дивуватись,
І синяві, позиченій в небес,
І ранкам у полоні казки-ватри.
Я течії твоєї тихий плин
Виходжу, ніби долю, зустрічати,
П’ю ранок із дрібнесеньких краплин
І заглядаю в чарівне свічадо.*
І враз розправить зморшку на лиці
Мені ранкового туману свіжий подих.
У нім – усе: і м’ята, й чебреці,
І диво, котре тчуть Деснянські води.
10.09.2019.
* – дзеркало.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2019
За чим до нас, кацапе, ти приліз,
Донбасу чверть заполонивши військом,
Щоб смак пізнати материнських сліз,
Чи кров як пахне молода, синівська?
Знай, сльози матері гіркіші за полин,
Бо ними горе з серця виливає,
Коли в труні її коханий син,
Й земля тремтить, й до неба дзвін лунає.
А кров синівська тепла і густа.
Таких, як син, ніколи не зламати!
Він любить край, в якому виростав,
Для нього Україна теж, як мати.
Він оборонець! Чин його святий!
Ним бути має він усі підстави!
Ти ж варвар, завойовник, вбивця ти –
Таке тавро ти сам собі поставив!
9.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2019
Іще одне життя погасло вчора
І сонце закотилось у пітьму…
Матуся зодягла хустину чорну
І вже думками з сином у диму.
«О сину мій, кровиночко єдина,
Чому твій шлях добіг уже кінця?
Для мене ти дитина й вся родина,
Вкраїні ж був за сина і бійця.
Хвалив мене не раз, що мудра, сильна,
На цей раз сил мені не вистача,
Якби ж ти знав, о мій коханий сину,
Як важко жити без твого плеча!
І розумом не вмію я збагнути,
Чому кістлява вибрала тебе,
Й на Божому суді що скаже Путін,
Коли душа прибуде до небес?»
Той голос вчувши, воском заридала
Свіча, що осявала сину путь,
Й душі відкрились невідомі далі
До раю, де нема російських пут.
25.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849383
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2019
Котиться світ наш, котиться
В чорну діру біди…
Що з нами, люди, коїться?
Горя ж – у три ряди!
Весни і зими – в траурі,
Осені й літа – теж.
Кладовища – гектарами,
Ледь не щодня – кортеж
З тілом бійця стрічаємо
З фронту, із передка*…
Біль чом не помічаємо
Тих, хто лишивсь синка?
В когось життя, мов повінню,
Все кругом залива,
Щастям той переповнений,
Вищим ураз ставав.
В когось – гірською річкою –
Зніс усе на шляху,
Згодом стає це звичкою –
Долю зустрів лиху.
Кожен у праві вибрати,
Ким і яким прожить,
Тільки життєвим вибрикам
Не поспішай служить!
Де б,у яку би місцину
Не потрапляли ми,
Не забуваймо істини:
Будьмо завжди людьми!
20.09.2019.
* – з передової.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849259
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2019
Я мірять звикла все на свій аршин:
А як би я цей біль в собі гасила?
Й чи можна рятувати не спішить
Того, хто втратив спокій, доньку, сина?
Перебороть нелегко те єство,
Що хоче і собі позичить болю,
І хай їх буде дюжина, чи сто,
Нічого не зроблю і я з собою.
4.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2019
Вже осінь стукає і у моє вікно,
Дощами десь, десь маревом ледь сивим…
Дитинства й юності позаду полотно,
І зрілості стезя важка й красива.
Красу я цю в долонях понесу
Життям своїм, що так повільно плине,
Змахну солону із очей росу
І щастя питиму із присмаком калини.
Абетку знов вивчатиму життя,
Де крім поезій, є й буденна проза,
Боятимусь утрапить в небуття
Розквітлою душею у морози.
14.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2019
Летить життя крізь білі заметілі
Крізь весни сині й літечка розмай
Клином лелечим, з ранами на тілі,
З незгодами і згодами всіма.
Летить життя. Життя людське – не казка,
Бо слід лишає в просторі буття.
У нім є все: кохання, зрада, ласка
І непрості хвилини каяття.
Летить життя й над прірвою, де болем
Долався крок, де ворога поріг
На полі незакінченого бою
З молитвою, аби Господь зберіг.
Летить крізь літо й снігові завії,
Крізь дні і ночі – до нових звитяг,
Летить крізь бурі, зливи, суховії,
Не боячись утрапить в забуття.
Крізь осені летить воно і весни,
Шукаючи із лабіринту шлях.
Та тільки молодість ніколи не воскресне
І сила не відновиться крилят.
12.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849147
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2019
Коли осінньорання позолота
Розквітне на берізці де-не-де,
Пташки готують крила для польоту.
Коротшає вже вересневий день.
Із марева народжуються ранки,
Росою-сріблом падають в траву,
А сонце має інші забаганки:
Щоденно міря неба синяву.
Все нижче крила хмари опускають,
Щоби пробігтись по землі дощем.
Ще приморозки квітів не лякають.
Ховаються грибочки під кущем.
25.05.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2019
Не вітру – долі сяду на плече
Й злечу у неба вись глибоку, синю,
Хай сонце моє тіло не пече,
Поки зустрінуся із долею русинів.
Не день, не два летітиму – роки –
Не маю права бути я слабою –
Із праотцями стрінусь. Козаки,
Що дзвін тривоги чули й шум прибою.
Вони були і вої, й веслярі,
Що підкоряли вод святих простори,
І бандуристи, і каменярі,
І з Гонтою теж гайдамакували.
Холодноярців знали у лице,
Яких ніщо й ніколи не лякало:
Хтось був женцем, шевцем, а хтось – борцем.
Любити землю й боронить скликали.
А скільки ж їх лягло уже пізніш
У війнах, революціях кривавих –
Їх без жалю карав російський ніж
Зате, що волю і для нас кували.
Знов димом чорним небо затягло:
Горить земля на сході українська…
То не ординців кілька забрело –
Там кількатисячне вороже військо.
Дивлюсь на них, на землю ізгори
І болем упиваюся дочірнім.
Великий Боже, зграю ту збери
Й відправ до пекла потягом вечірнім.
17.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2019
Укотре осінь барвами квітує.
Але й її торкнулася печаль:
Свій дух народ тепер в війні гартує.
Погасла не одна життя свіча.
О доле українська, болем ткана,
Ти шита-перешита полином,
Щоразу твоє щастя десь тікало,
Та не спинявсь життєвий метроном.
Ти сміло йшла, боролася за волю,
Синами устеляючи свій шлях,
За тебе падали вони на браннім полі,
І молоді, і ті, що у літах.
Хворіла ти і зрадою, й лукавством,
Та виривалась з плетива брехні,
Корилася комуністичній касті
І воювала на чужій війні.
Знов у крові землі твоєї груди,
Сховала не одного козака,
Та знаю, Україно, вільна будеш,
Хоч ця дорога дуже нелегка!
19.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2019
Дрімало літечко на чебрецях
Їм сонце посміхалося, мов дітям,
Мого ж дитинства незабутні квіти –
Волошки у пахучих пшеницях.
У них – усе: й глибока неба синь,
І передгрозове хмарин творіння,
І березневе пролісків цвітіння.
Чи не Всевишній в них це запросив?!
11.09.2019
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2019
Але ж не сон це, а свята реальність,
Бо душі материнські знов кричать:
То «брат» вчорашній, маючи зухвалість,
Дітей вбиває, сиротить внучат.
Мені наснилась України доля,
Таврована не раз війни вогнем
І зрадами, і материнським болем.
Не кожен це і розумом збагне.
Не раз її народ вели на страту,
На плаху клали голову не раз,
Вона ж воліла вільною лиш стати,
Звільнитись від принижень і образ.
Її кромсали тіло, як хотіли,
Й історію украли москалі,
Вона ж, відроджуючись, знову молоділа,
Хоч і стогнала на своїй землі.
В пісні свої не стрічечку вплітала,
А удови і матері журбу,
Сини ж і доньки інші виростали
Й вели свою за волю боротьбу.
Хоч мову й корчували солов’їну,
Й пісням рубали крила теж не раз,
Жива і буде жити Україна
Із мовою, що заповів Тарас!
15.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2019
Не осінь ще, але уже й не літо –
Це ті невидимі для сонечка мости,
Коли воно іще шанує квіти
І чорнобривці змушує цвісти.
З жоржинами уміло кокетує,
На айстри цідить вранішню красу,
З сороками про вечір-ніч пліткує,
Сховало в хлів до літечка косу.
Красуне-осене, поклич мене до себе
У неповторно-жовту заметіль,
Де тільки ти і я, і Боже небо,
І в ньому клин лелечий щоб летів.
16.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2019
Моє перо сьогодні знову плаче:
Вісьмох – поранено, 200-ий є один.
А скільки ж покалічених, незрячих!
Без годувальників же тисячі родин!
Хтось без вісти пропав, хтось – у полоні.
Тут – стогін материнський і… хрести…
Сльозу втирає шкарубка долоня
Біля могили: «Господи, прости!»
Онук малий сльозу ту витирає –
Шкода йому бабусю й тата теж:
«Бабусю, а чому люди вмирають?
А ти, моя рідненька, не помреш?»
Повільно жінка очі повернула
Туди, ізвідки чулися слова,
До серденька хлопчину пригорнула:
«Хоч би скоріш дорослішим ставав…»
«Усі вмирають, – знехотя зронила, –
Щоб вистачало місця на землі.
«На все свій час і рокова хвилина…»
«Тим також мало місця, хто в Кремлі? –
Допитувався хлопчик, геть спітнівши, –
Чим завинив тоді їм мій татусь?»
«О, ні, дитино, тут причина інша!»
«Як виросту, то з ними розберусь!»
Утерши піт на внуковому носі,
Промовила: «Звичайно. Дай-то, Бог!
Всі війни на землі йдуть через гроші»…
Хрест і могила слухали обох.
15.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2019
Шістьох синів вдягла війна у рани,
І біль закляк в кожнісінькій душі –
Вони ж для України не чужі –
Й летять прокляття Путіну-тирану.
Як матерям цю вісточку сприймати?
Кричить-клекоче в їхніх жилах кров:
Життям сини сплатили за любов,
Бо ж Україну треба рятувати.
14.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2019
Простою не бува жіноча доля,
Та найскладніша, кажуть, в матерів:
Саме вони, це говорю свідомо,
Є другий після Бога оберіг.
Є матері нещасні і щасливі,
На жаль, таким влаштовано цей світ:
Одних добра накриє тепла хвиля,
А інші – для біди, немов магніт.
Вони чомусь обділені любов’ю
І з боку чоловіка, і дітей,
Людьми забуті і Великим Богом,
І горя череда до них іде.
Є матері щасливі і нещасні,
І це уже залежить не від них:
Щасливі, де здорові діти, вдячні,
Нещасні ті, у кого лиш сини,
Що не жаліють материнські плечі.
Невдячні діти – для сім’ї біда:
Для матерів день – бути біля печі,
А ніч, щоби у подушку ридать.
О доле материнська, слізьми вмита,
Чи коли-небудь висохнуть вони?
Гвалтує біль тебе, як оковита,
Дитину губить. Горем оповита,
Хоч і нема твоєї в тім вини.
5.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2019
Із сивиною роки повінчались
І заповітне вивели: уже!
«Невже це все зі мною уже сталось, –
Стогнала пам’ять – різала ножем, –
Невже то вже моє таке волосся,
І я бабуся більш десятка літ?
То мого жита молоде колосся,
Що кров мою нестиме в білий світ!
На крилах журавлів пливтимуть весни,
В полон до літа втраплять солов’ї,
Осінні і зимові перевесла
Зберуть у сніп роки життя мої…
А коли прийде мить ота, остання,
І Богу я складатиму свій звіт,
Мої онуки вже повиростають
І пам’ять понесуть про мене в світ.
Свій спадок їм залишу у портретах,
В характерах, чи в інших ще речах,
І в… слові хай маленького поета,
Яке нести непросто на плечах!
24.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2019
[b]До Дня міста Ічня![/b]
Ічнянщино, мій краю сонцеокий –
Дідів моїх і прадідів земля –
Ти пам’ятаєш перші мої кроки,
Коли журив мене і звеселяв?
В дорогу проводжав колись далеку,
На вірші надихав мене й пісні.
Лечу щораз до тебе, мов лелека,
Завдячуючи черговій весні.
Ічнянщино, усе в тобі сплелося,
Й терпіння мами, й батьків сум скупий,
Уже й моє у інеї волосся
Й десятки літ покладено в снопи.
Але любов не випита до краю
З душі криниці, де немає дна.
Сьогодні ти дітей своїх збираєш.
Їх тисячі. І всіх любов єдна
До Іченьки, що хвилечками грає,
До парків: Качанівки й Тростянця,
Дозволь вклонитися тобі, коханий краю
І не останньою хай зустріч буде ця.
4.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2019
[b]Сьогодні День міста в Ічні. [b][/b][/b]
Земля Ічнянщини – це рідна сторона,
Плекались там козацький дух і воля,
Й людей прекрасних в тім краю доволі,
Ліси і парки, і хлібів стіна.
Земля Ічнянщини гостинна і багата,
І не лише тому, що там дитинства хата,
А ще й тому, що люди там чудові.
Кохаються у пісні рідній, слові.
А люди – то є головне у світі,
І гени їх відроджуються в цвіті,
Панує в нім любов і до землиці,
І доброта, й краса, порядок у світлиці.
Люблю Ічнянщину, адже вона єдина,
Котра зростила з мене теж людину.
Любити треба неньку й поважати,
Бо після рідної вона є друга мати!
23.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848217
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2019
Сивина, сивина, сивина –
Не прикраса вона – квіти долі,
Часто з віком приходить вона,
А частіш джерело… невідоме.
Навідалась їй в коси сивина,
Хоч молода ця жінка і нівроку,
Цьому виною – рашівська війна
Й від сина вісточки немає більше року.
Їй сивина ця, кажуть, до лиця
Оті, хто її горя не приміряв.
Чекає день і ніч вона бійця,
Не втративши і на секунду віри.
З молитвою лягає і встає,
Скупий момент прощання перебравши,
І кожне слово сина, і своє
Про Україну і підступну Рашу.
Намотує думки, мов на спіраль,
Котра щомиті може перерватись.
Чи літня, чи зимова це пора,
Чи осінь пізня – у зажурі мати…
Для неї кожен день – отой рубіж,
Який, ой, як непросто подолати.
У серденьку її – російський ніж,
Адже вона не просто жінка – МАТИ!
Укотре осінь килим простеля.
Тримає віра неньку посивілу,
Що буде вільною її свята земля
Й що син живий повернеться, теж вірить!
27.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2019
І щастя, і горе – снопами рясними
На стежечку долі лягали не раз.
Страждала від цього й пишалася ними
Й висоти нові знов ішла підкорять.
З корінням, бувало, мій рід корчувало,
А він оживав, пагінцем проростав,
І слізьми, і кров’ю свій щлях поливав він,
Та правду нести не втомились уста.
Не раз на хресті розпиналася доля
Моєї землі, з нею – й роду мого.
Не всі сторінки чорних днів тих відомі,
Та знаю, що він не служив для вигод.
25.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2019
Мені з тобою затишно й безпечно,
Бо ти на цілий світ такий один:
Коханий і надійний, безперечно,
Й душею добрий, вічно молодий.
Одне на двох ми несемо кохання,
Котре нас цементує у житті,
Тобі вручила долю без вагання,
Де повороти й сходи надкруті.
Всі перехрестя ми в житті здолаєм,
Нас не зляка осіння заметіль,
У спадок дітям досвід поскладаєм,
Щоб легше було крилам їх летіть.
25.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2019
Весна коли притомиться в путі
Й до нас загляне трішечки пізніше,
Ті дні вже не повторяться в житті,
Тому й кохання має буть ніжнішим.
Весна й кохання – пара дивних слів,
Що душі гріють лірою любові,
Щоб кожен день теплом лише ряснів,
Бо ж послане воно великим Богом.
Весна й кохання – почуттів політ,
Дарована природою година,
Без них обох замерз би білий світ
І щезла би у нім земна людина.
Весна й кохання… Що цього миліш
Зустрітись може у житті людському?
Весну зустріну ранком босоніж,
Гадаю, щастя я знайду підкову.
11.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848014
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2019
Осінній день із літнім перетнулись –
Невидима це у природі мить,
Та душу мою диво сколихнуло –
То літа бабиного півпрозора нить.
Вона, як я, і сонця напилася,
Й тепла ущерть, що навкруги було,
Лиш мрія моя давня не збулася
І у думках постійний бурелом.
Думки ці є і карою, й багнетом.
Я ними дихаю, воюю і живу:
Може, й не стану я в житті поетом,
Але для слів шукаю все ж канву.
Наллю тепла я щедро в серце кожне,
Нехай у нім утопиться воно,
Й не матиме людська душа таможні,
А вп’ється чарами, немов хмільним вином.
Краса й любов! Щось є цього цінніше
Для того, щоб життя людське цвіло?
Знайди в собі ту заповітну нішу,
Де б почуття любові проросло!
9.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2019
Два серця – поряд, але не в ритмі,
Такі не здатні на свій дует.
Їх душі геть уже перериті,
Нема між ними і тет-а-тет.
Зроста між ними гірка самотність,
Хоча роками – в однім ярмі.
Вже кожен має десь до півсотні,
І в парі ніби, але ж самі.
Німа мовчанка пече їм душі,
Кожна порожнім стає дуплом,
Їх одинокість обох додушить,
З сім’ї такої втече тепло.
8.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847903
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2019
Летить земля між зоряних світів
По випробуванім і звичнім колу,
І тільки ми і ті, і вже не ті,
Проходимо свою життєву школу
Від того дня, коли прийшли у світ,
Й до фінішу, коли його лишаєм,
Виконуючи Божий заповіт,
Все терпимо. Але й цьому ж межа є.
Терпіння теж у кожного своє:
Хтось у ярмі свою стежину топче
І, мов павук, мереживо снує,
Не нарікаючи на долю, слово Отче.
А інший устремління інші ма’ –
Не хоче вік вівцею він прожити,
Покірності у нім також катма:
Сам хоче сіять і збирати жито
На тій землі, що Бог йому вручив,
Бажає насолоду власну мати,
І може, і шаблонно це звучить:
Свою синицю у руках тримати.
4.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2019
Ми діти твої, Україно!
Для кожного з нас ти свята.
Тут гори і схили чарівні
І пахнуть росою жита!
Ми діти твої, Україно!
Народу твого дивоквіт!
Акорди пісень солов’їних
Чарують собою весь світ!
Ми діти твої, Україно!
Козацької слави земля,
Встаєш із золи і з руїни,
Скидаючи пута Кремля!
Ми діти твої, Україно!
Й Європа нас радо віта,
А пісня з часів Чураївни
Із жайвором в небо зліта!
Ми діти твої, Україно!
Тернистий іздавна твій шлях!
Ми юне, нове покоління,
Шануємо славу і стяг!
17.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2019
Україна – це я,
Україна – це ти,
Україна – між нами надійні мости.
Україна – це я,
Він, вона і вони,
Україна – земля, що не хоче війни.
Україна – це я,
Україна – це ми,
Україна – земля, де зросли ми людьми.
Україна – це я,
Україна – вони,
Україна – земля, котру нам боронить.
Україна – це я,
Україна – ми всі,
Україна – земля у казковій красі.
Україна – це я,
Україна – це ти,
Тут нам жити, учитись, рости і цвісти!
1.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2019
Зустрілися зима, весна і літо
Та й запросили осінь до корчми:
«Сьогодні саме ми тут є еліта
І мову будем вести тільки ми.
Зима найперше слово хай тримає,
Бо найстрогіша серед нас вона:
«Життя моє три місяці триває
Й розваги на санчатах, ковзанах.
Буває, й на лижню сніжок запросить,
Щоб підморозить руки чи щоку,
Чи вербам інеєм впаде у довгі коси,
Ще й льодом закує ставок, ріку».
«А я – Весна, – озвалась синьоока, –
Усім дарую і красу, й тепло,
Помітні у природі мої кроки,
Бо ж з кожним диво-дивне відбулось:
Розпатлались бруньки і листям стали,
Проткнули землю гострі спориші,
Коли ж прибрались в росяні кристали,
Повітря сколихнули вже стрижі.
Громи озвались глухо і несміло –
Віншують землю звуком молодим –
Перебороть вони таки зуміли
Уранішні й вечірні холоди.»
«А я, – зненацька літо продзвеніло, –
Тепло твоє у осінь понесу
І душу кожну огорну, і тіло,
Квітковим раєм знищу давній сум.
Сміятимуся вишнями в садочку,
Медком акацієвим пригощу,
Бджолою сяду біля огірочка
І дощиком листки прополощу.
Всі порахую дині ув городі
І посмакую стиглим кавуном,
Томати полюблю за смак і вроду,
І сонях-сонечко під маминим вікном.»
Нарешті й осінь втрутилась в розмову:
«Без мене повен не буває рік,
А коли зодягну свою обнову,
Ніхто вже не опустить і повік.
Обнова ця – казкова вишиванка,
Де жовті і червоні кольори.
А срібла скільки маю я щоранку,
Коли виходить сонце з-за гори!»
Я ж бесіду цю слухала й раділа,
Адже важлива кожна з них пора,
У кожної своє природне діло.
Якій радіє більше дітвора?
31.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2019
Поспішаймо добро творить
Безкорисливо, своєчасно
Для землі і для дітвори,
І не будеш тоді нещасним.
Пам’ятаймо святі слова:
На землі ми не випадкові,
І людина має сама
Гнути щастя свого підкову.
30.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2019
Плине осінь в човні
За моїм, за вікном,
Горне веслами золотими.
Відраховує дні
До зими метроном,
Багряніє землі хустина.
Журавлиним «курли»
Відгули небеса,
Відцвіли уже синявою.
Розлились кольори –
То ранкова роса
Поміж змученою травою.
Плине осінь ясна,
Сонцеграєм цвіте
На бурштиново-жовтім листі.
Павучок засина –
Полотна не пряде.
Вітер тихо дріма в колисці.
Плине осінь дощем,
Довгим, сивим, як дим,
Напуваючи все водою.
Огортає мене
Непояснений щем,
Хоча осінь не є бідою.
2.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2019
Я подарую осені ключі,
Хай двері відімкне у стигле літо,
Вогню собі позичить у свічі
Й запалить ним іще зелені віти.
Гвоздики, мов розбавлений дурман,
П’янитимуть мою й осінню душі,
А сивобровий вранішній туман
Застеле луг, поля і хату, й грушу.
Я подарую осені ключі
І привітаю з рангом господині,
Щоби вона, росу п’янку п’ючи,
В мені любов до себе розбудила,
До жовтооких обважнілих віт
Беріз і прохолодної водиці,
До вишиванки, де жоржини цвіт
І сум принишк плакучої вербиці.
Я подарую осені ключі
З мережечкою бабиного літа,
Хай посилає сни мені вночі
Під супровід Карпатської трембіти,
Де сонцем заспіває водограй,
І пісня та в душі моїй озветься
І буде снитись літній зелен-гай
Під стукіт розтривоженого серця.
4.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2019
Лягла й мені вже осінь на плече
Й летіти стало важче моїм крилам.
Ріка життя мого пливе-тече,
І висоту не дну я підкорила.
У бій ішла сміливо, голіруч,
Не маючи й не просячи підмоги.
Болять мені Десна, Дніпро і Збруч,
Тож в час біди не можу буть німою.
Коли стрічаю рубрику «Новин»
І бачу там невтішні з фронту вісті,
То розумію горе удови,
Сирітські сльози у селі чи в місті.
Пёю з матерями їхній біль-полин,
Бо смак такий дитини має втрата.
А скільки ж наших втрачено перлин –
У когось мами вже нема, у когось – тата.
І хочеться на цілий світ кричать:
«Нема й не буде ворогам прощення!
Як материнським витримать плечам
Це горе?! Як же душам щемно!»
4.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2019
Хоч вересень, та осінь ще в путі.
Довгенько, мабуть, золото шукала.
Стрічала й я її не раз в житті
І бачила, як літо утікало
То в журавля на сірому крилі,
Було, що й з деркачем чимчикувало.
Симфонії звучали ос, джмелів,
Зозулі ще від липня не кували.
Чарівно-дикий у цю пору ліс:
Дуби там крекчуть під вагою листя,
А попід ними – гості з-під землі –
Грибочки білі дружно піднялися.
Ще жовтих сарафанів не вдягли
Берізки – сторожі стрункі узлісся,
Та впало їм на голови «курли»
І заховалось за дерев куліси.
Дзвенять у школах срібні голоси,
У вишиванках п’ють тривогу груди…
От тільки б не було війни-коси,
І в мирі зажили природа й люди.
А коли осінь прийде вже до нас
Й собою зачарує мою душу,
Підхопить на крило мене Пегас,
І в дивний світ летіти з ним я мушу.
4.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2019
Лягає осінь літу на плече,
Крилом вологим трави накриває,
І так, як літом, сонце не пече,
З кленочка вітер листячко зриває.
Це він заколисав і гай, і сад,
Скуйовдив коси ще зеленим вербам,
Антонівки, мов дзвоники, висять,
В задуму сіру потонуло небо.
Лелечий клин озвався ізгори,
Зерном тривоги все кругом засіяв,
Ген, міряються ростом явори.
Нудьгує кущик глоду і… лисіє.
Малюють ночі кольорові сни
Про те, яке життя було веселе,
А понад водами принишклої Десни
Крикливі чайки радо каруселять.
29.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847337
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.09.2019
У небуття ідуть сьогодні кращі,
Але ж чому? Чому у небуття?
Чому ковтає смерті чорна паща
Тих, що за мир боролись і життя?
Завважить хочу сміло я цій тезі:
У вічність вони йдуть – не в небуття!
Для нас вони протоптували стезі,
Не даймо ж їм утрапить в забуття!
30.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2019
Я не належу до «верхів» чи знаті –
Іду повільно стежкою життя,
Але навчилась вчасно розпізнати
Фальшиве слово, дії, каяття.
І коли чую неправдиві речі,
В мені щось озивається: «Не вір!»
А коли бреше в очі, й не малеча,
То у мені проснеться хижий звір.
Погано це, чи добре – вам судити,
Як і про те, який сьогодні світ.
Брехня не зможе правди народити,
Як і плода, коли відсутній квіт.
Півсвіту у нас плаче, пів – танцює,
На жаль, така є істина життя.
Не можу бути схожа на вівцю я,
Як і закрити очі на сміття.
Не зможу жить й метеликом крилатим,
Милуючись красою і теплом,
За все в житті своя існує плата,
Під Божим всі не житимуть крилом.
Життя ж таке швидке й багатогранне,
Де не чотири – кількасот кутів,
Де часто і дитя своє кохане
Стає на бік недолюдків-катів.
Та жити слід! На зло усім! Без панік!
Борись! Молись! Вступай, де треба, в бій!
Сприймай святе і грішне слово «пані»,
Адже кому дерзать, як не тобі!?
28.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847051
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2019
Свого дитинства книжечку гортаю,
Де все сплелось у повісті одній:
Любов неперевершена до краю,
Свята і будні і мої, й рідні.
Там тиша гомоніла із вітрами,
А в очі заглядала неба синь,
Отарами тумани йшли по травах,
Пили краплинки свіжої роси.
Струмка живого чулось жебоніння,
Зозулине над ним крихке «ку-ку»,
Внизу верби ледь вимите коріння
Й струмочка мрія – впасти у ріку.
Волошки не губились між колоссям –
За руки взявшись, кликали в танок,
А неслухняне геть моє волосся
Прикрасив мною сплетений вінок.
Там жайвір пісню підіймав до сонця,
А в ній – усе: і плин мого життя,
І сонечко-оленка у долоньці,
Готова до нових уже звитяг.
Туркочемо, було, своє прохання
Майбутнє, ну, хоч трішечки відкрить:
Звідки прийде до нас колись кохання?
А та не хоче розправляти крил.
Коли ж, нарешті, вилетить на волю,
В повітрі пасемо комахи слід.
Звідки ж могла дізнатись та про долю?
Дитинства й справді загадковий світ!
28.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2019
Вже осінь пхає серпень у плече,
Щоби вмоститись і собі під сонцем,
Посмакувала свіжим калачем
І грушкою лягла в малій долоньці.
Змагатись серпень зовсім не хотів,
Посунувся, щоб і вона вмістилась,
Подарував листочки золоті
Берізці й та від щастя засвітилась.
29.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2019
Чому спішать найкращі в потойбіч?
Може, зрадлива трапилася доля?
Чи душі ніжні в них до протиріч,
І не завжди іх подвиги відомі?
Але вони ідуть, бо кличе дзвін,
Щоби і там боротись за Вкраїну.
Немов набат, звучить сьогодні він:
«Борись за неї, хай і до загину!»
Ідуть вони у інші вже світи,
Щоб там про волю й себе заявити.
Їх кожен крок був на землі святий,
Та час відходу надто сумовитий.
Ідуть вони, щоб відродитись знов
У внуках, правнуках, новому поколінні,
Бо поселилась в душах тих любов,
Котра в усі часи була нетлінна.
Ніхто не нарікав з них на судьбу,
Але ж ідуть вони чомусь дочасно,
Не зупинили хід свій, боротьбу,
Й ніколи не були вони нещасні.
А доля їм намітила давно
Закінчити всі справи розпочаті,
Тож їм і там не буде все одно,
Якщо ми будем з москалями в чаті.
Ідуть оті, хто вірив в Україну,
Любив її не менше за дитя,
Хто не стояв ніколи на колінах
І наближав для неї час звитяг.
Ідуть сини і дочки. В віці. Сиві…
Це – совість нації, її надійний цвіт.
Давно їх жито вже заколосилось,
Тепер ось губить в землю стиглий плід.
Ідуть вони по черзі і за руки,
Щоб і на небі відрапортувать,
Через які пройшли пекельні муки,
Що їх любов була не на словах,
І що не всі їх голови скосили,
І Україна всім була одна.
Знеможені відходять вони, сиві…
Вона ж їх і на небі об’єдна!
28.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2019
Гарцює день, відколи сонцеликий
Настане ранок і розбудить все.
Не спить ніколи в світі тільки лихо,
Що муки людям кожен раз несе.
Гарцює день до вечора удома,
Де стільки має засвітла зробить,
Він птахом облітає всі роздолля
І рідний край встигає боронить.
Гарцює день, не раз умившись потом,
Й на сході кров’ю землю встиг полить,
Щоб Україну визволить з болота,
Забути про кайдани й постоли.
Гарцює день, аж поки ляже вечір,
А там і нічка розіпне шатро,
Але й тоді міцні синівські плечі
Тримають мир, де Сян, Десна й Дніпро!
27.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846719
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2019
Народжується кожен, щоб відбутись
У дітях, внуках, дереві, кущі,
Себе відчути вільним, самобутнім,
Подарувать краплиночку душі.
Себе в собі зуміти розбудити,
Коли вже ти – не ти і він – не той,
А став минулим праотців гордитись
І з волі доброї потрапив у АТО.
Коли земля і воля – не дрібниці
І не товар, що можна продавать,
Коли болить тобі сльоза вдовиці
І дух міцніє при таких словах,
Як «Слава Україні» і синхронно
«Героям слава» – в відповідь звучить,
Коли воюєш сам, а не ООНи,
Не маючи нагоди відпочить.
Тоді ти, друже, народився вчасно,
Без тебе би не вбереглась земля,
І діти твої будуть жити класно,
Як згине той, хто війни шле з Кремля!
28.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2019
Долала я намічений свій шлях
Під грозами, під сонечком палючим,
Бувало, що й котилася – не йшла,
Зате любов приберегла жагучу
До матінки – родючої землі
Й до тої, що життя подарувала,
До «кру», що опускають журавлі,
До гаю й поля, де волошки рвала.
До довгих кіс задумливих вербиць,
До хвилювань водиці у струмочку,
До туй струнких, так схожих на дівиць,
До вишитої хрестиком сорочки.
Любов та все вмістила у собі:
І квітів перших труночок медовий,
І осінь у віночку із грибів,
І заметілі пісню, часом довгу,
І спокій затуманених ставів,
Криниці срібло у кінці городу,
Стрічались на шляху мені й нові,
Та найдорожчою була любов до роду.
Бо так уже влаштовано наш світ:
Ніщо й ніколи не зросло нізвідки,
Ні диких трав геть витончений цвіт,
Ані калини кущик, що є свідком
Того, що є і що вже відбулось
Під сірим від людського болю небом,
Воно ж над нами ним уже впилось,
Благає Бога: Досить війн! Не треба!
Народу мир святий уже пошли,
Лише твоя потрібна там підмога,
Бо долю їй не вирішать посли –
Потрібна Україні перемога!
Вкажи твердим нев’янучим перстом
На землю, що у рабстві жить не хоче,
Накрий її і рятівним хрестом –
Не закривай на злочин свої очі.
І затремтіла вишня у саду,
Вітри на струнах на тонких заграли…
І я вже не кочуся – далі йду,
Долаючи життя свого спіралі.
14.08.2019.
Ганна Верес (Демидено)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2019
Народ мій є! Народ мій був і буде!
На цій неволею гартованій землі.
Давно з очей своїх він зняв облуду
І знає тим ціну, хто у Кремлі!
Мучителів своїх він не забуде,
Катований і лжою, і мечем,
Народ мій є і був, і завжди буде,
Добра і правди стане сіячем!
Народ мій є! Народ мій був і буде!
Його ні кулею, ні голодом не вбить!
Позбудеться він сепарського бруду,
Бо ж не бува життя без боротьби!
Від Бога кращу долю він здобуде,
Бо він – поріддя славних козаків.
Народ мій є! Він був і завжди буде
І через сотні, й тисячі років!
27.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846371
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2019
[b](Присвячую Валентині Тимофіївні Лук’яненко, відомій травниці, невістці борця за незалежність України Левка Лук’яненка, котра теж внесла вагомий внесок у цю справу. Померла 27.08.2019.)[/b]
Вона пішла у засвіти. Раптово…
Чернігів сколихнула новина.
І гірко так, і холодно від того.
На другий план відсунулась війна…
О, скільки ж вона мала справ буденних,
Щоб Україна, врешті, відбулась!
Здоров’я віддала за сьогодення,
Мо’, ж тому й доля рано відцвілась?
В печалі і сини її, й онуки,
І серпень п’є журбу, і навіть двір.
Він пам’ятатиме ходу її і руки –
Нелегко доживалося вдові.
Вона пішла без докорів, без слави –
На відпочинок вічний відійшла,
Залишивши, нарешті, свої справи.
Ця жінка не боротись не могла.
Душа її любов’ю одержима,
Світилась добротою до людей,
За втраченим ніколи не тужила
І часто джерелом була ідей.
Була вона і ненькою, і другом,
Уміла віддавать – не позичать,
Ділила навпіл інших вона тугу,
Не шкодувала і свого плеча.
Вона пішла, щоби згори зорею
Світити Україні у путі,
Хто був близький, а чи знайомий з нею,
Той знав її важливість у житті.
Тектимуть літа, осені і весни,
І віхолити буде знов зима,
Вона ж у снах не раз іще воскресне –
Не прийде лиш ніколи вже сама…
А буде за межею, де світанки
Не будуть проганяти ночі й сни,
Щоб оберегом стати для Іванки,*
Синочків, України і… Десни.
Вона пішла туди, де зупинився
І час, і бій за себе і за всіх.
Так хочеться, щоб кожен уклонився,
Цій жінці-українці й помолився
За власний перед нею й Богом гріх!
28.08.2019.
* – внучка Валентини Тимофіївни.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2019
Там, де Десна заквітчана віночком
Із сивих верб і гордих ясенів,
Там прадідів моїх пороги отчі,
Тепер – моїх онуків і синів.
Сприймаю світ очима і душею,
Ним не лише милуюсь – ним живу,
Аби душа не вкрилася іржею,
Я землю цю праотчою зову.
Це тут її кувались перемоги
Над половцем, Батиєм і не раз.
Сьогодні знову маємо ми змогу
Відстоять Крим наш, непростий Донбас!
І плине в даль Десна блакитноока,
Нагадуючи небу і землі:
Там, де Москва панує, там неспокій,
У час лихий не слід стояти збоку –
Мир маємо відстояти самі!
27.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2019
[b]
25.08.2019. загинув командир взводу 24 батальйону «Айдар» Тихін Курбатов.[/b]
І знову смерть життя людське забрала,
Убитий Сєвєродонецький син:
Він командир, тому в нього стріляли…
О, скільки ж в ньому мужності й краси!
Він бачив, як зросійщені шакали
«За так» здавали землю свою й честь,
Як Україну-неньку обікрали,
Й своє підставив матінці плече.
Не вмів своїм ім’ям він торгувати –
Воно для нього є й було святе.
Для нього Україна – друга мати –
За неї Тихін будь-кого змете!
Не міг дивитись на рашистський злочин,
Хотів, щоби війні прийшов кінець,
Та в 25 в бою закрились очі,
Що так любили Сєвєродонецьк.
Тектимуть дні, поранені війною,
Та і її настане свій фінал,
Народ наш встане щільною стіною
І буде виграна ця проклята війна!
26.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2019
Осінню казку лісу я читаю,
Де все сплелося: звуки і краса,
І ясена – не привида питаю:
«Це полотно чудове хто писав?
Хіба не ти, художнику, той майстер,
Що фарби ці чарівні позичав?
Поглянь на дуба, он який гіллястий,
Тримає міцно хмару на плечах».
І той озвався голосом людини:
«То осінь вже заглянула сюди.
Зраділа їй вся лісова родина
Й вітрець, що все колись тут посадив.
Тут золото вперемішку з бурштином
Милують око кожному, повір,
Он павучки сховалися в хатини,
Вітання мишенята шлють сові.
А бачив, як уже порожевіли
Калини ягідки он на кущі?
Для мене ліс – не тільки моя вілла –
Це свято і для ока, й для душі».
«Твоя? Мо’, й так. Та я не зазіхаю,–
Йому кажу, – господар лісу ти.
Я тільки про одне тебе благаю:
Дай людям розуму красу цю зберегти!»
15.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2019
[b]25.08.2019. під час ворожих обстрілів у Донбасі загинув 20-річний морпіх із Тернопілля Віталій Олегович Собко. Йому присвячую.[b][/b][/b]
Умилось кров’ю свято в Україні:
Один – убитий, рани свіжі – в трьох –
То ворог зупинив їх лет орлиний.
В зажурі матері і сивий Бог!
Святкує Україна іменини
Під гуркіт смертоносних канонад,
А в Тернопілля звістка чорна лине:
Загинув син-морпіх – землі солдат.
Від нього вісточку чекали вдома,
Та він прибуде в домовині сам.
Розщедрилась лише на двадцять доля
І шлях прослала рано в небеса.
Міцною гілкою мав стати він для роду –
Високий, темноокий був юнак.
Синочком вірним був свому народу
Й життя віддав за волю, мов козак .
Не раз матуся вмиється сльозою,
Затче їй груди з полину печаль,
Й боротиметься з мислю навісною:
«Як жить без сина, без його плеча?»
Усюди лине «Слава Україні»,
«Героям слава!» – в відповідь луна,
А в небеса душа героя плине…
Хіба не москалів у цім вина?!
Хіба? О Боже! Змилуйсь над народом
І шлях до перемоги освіти.
Хай згинуть у Донбасі всі заброди,
А Україну миром освяти!
25.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2019
Від князя Чорного* і аж до сьогодення
Час виколисує вождів нові ймена,
Лише народ і був, і є нужденний,
Та ще й оця непрохана війна.
«Чому так є, – мільйонний раз питаю, –
Чи не тому, що в нас такі вожді?
Невже їх сльози й трохи не картають
Малих сиріток, чорні хустки вдів?
Може, довіри всі ми забагато
У душах маємо і це на шкоду нам?
Думки-думки, птахи мої крилаті,
А чи болить біль матінки панам?»
Питання мучать мозок мій і душу:
Чи довго буде жити в нас терпець?
Чи варто постулати вже порушить,
Бо щастя виграє народ-борець!
5.08.2019.
* Олександр Добриця – історик дослідив, що між 948 та 968 роками у Чернігові правив племінник великого київського князя Ігоря Рюриковича (чоловіка княгині Ольги), якого також звали Ігорем. Саме він мав прізвисько «Чорний».Бо тоді не було прізвищ, а відрізняти князів треба ж було.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846130
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2019
Я звикла все робить наперекір,
І найчастіше діставалось долі:
Були солодкі миті і гіркі.
Мене все ж не лякала невідомість.
Ішла, не зупиняючись в путі,
Хтось називав мене дитям наївним.
А мо’, й була щаслива тим в житті,
Що вірила в добро і світлу мрію?
Іду й тепер, не маючи гризот,
Із вірою іду й надію маю:
Ніяка сила не злама народ,
Якому сам Всевишній помагає.
18.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2019
У кожного із нас – своя криниця горя,
І пити його з неї – тільки нам.
У когось – його склянка, в когось – море,
Й одне на всіх воно, коли війна.
Його не просто випити, бо ж з кров’ю,
З вогнем, який не просто загасить.
Війну не зупинити муром, ровом –
Своїм життям рятує волю син.
Погодитися важко із ціною
Того, що називають люди «мир».
О, скільки ж раз ми стрілися з бідою
І чи цінуєм те, що маєм, ми?!
15.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2019
Сивіє світ, а мудрість забуває:
Спокійна має бути рідна кров,
Для кожного важливі ці слова є,
Бо роду дружного ніхто ще не зборов.
Коли ж на брата брат здіймає руку,
Забувши про важливу таїну,
Таку родину ждуть пекельні муки.
Не дай, Господь, таку почать війну.
Не буде в ній сторонніх, переможців,
Програє кожен, хто війну шукав.
Запам’ятай, нащадку запорожців,
Будь козаком і словом не лукав!
23.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2019
Спізнала шлях я з заходу до сходу,
Давно мандрую нивою життя.
Краплинка я великого народу,
Що знав ціну поразок і звитяг.
Душа-журавка голосом озвалась:
«Чом долю заслужив таку народ?»
«Щаслива та, що у борні кувалась
Й землі своєї кожен патріот.
Такий не утече із поля бою,
Де кров’ю і вогнем пала земля.
Душа його, що зіткана з любові,
Дістане й з потойбіччя москаля».
13.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2019
Хто бачив, як зорі гаснуть,
Молитву згадав не раз
За тих, хто згорів дочасно,
Рятуючи наш Донбас.
Хто бачив на очі власні
Синів вугляні тіла
І погляд у небо згаслий,
Той зна: там війна брела.
І біль гострий, наче бритва,
Скарав-прибив без жалю…
В Донбасі важлива битва:
За волю твою й мою!
11.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2019
Думки… Думки… Отарами бредуть,
Ось-ось із мозку вискочити можуть.
Чому? За що? І хто наслав біду?
Й чи матиме за це від Бога прощу
За рани незаживні у душі,
За кожну смерть, що серце зупинила,
За сльози материнські і чужі,
За срібло в косах, що запроменилось?
Думок – снопи, важких, напівсвинцевих,
Непросто з ними в сьогоденні жить.
Не про красу, розмаї чебрецеві –
Вони про те, кому і як служить
У час негоди, як гроза військова
Рве душі блискавицями з-під хмар.
Ба, доля України ризикова,
Тому й терзає із думок кошмар.
Не піддавайся вражим метастазам –
Так жить не личить навіть королю.
Борись, бо іншого може не бути разу –
Інертним не живи, бо ж не в раю!
14.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2019
То не громи гуркочуть в Україні –
То 6-ий рік її карає «брат»,
Ховаючи жало своє зміїне,
Донбас і Крим він вирішив забрать.
Не хмари чорні небеса закрили –
То дим – стовпом – живе тавро війни.
Ворожі «Гради» землю перерили
Разом з тими, хто волю боронив.
Не чайки над водою спозаранку
Тривогою впилися і кричать –
То матері – біди цієї бранки –
Несуть війну на згорблених плечах.
І все ж настане день той світлий миру,
Коли впаде московський стяг до ніг,
І стане Україна всім кумиром,
Здобувши перемогу в цій війні.
19.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2019
Пам’яті Романа Романенка, снайперу з полку «Азов», що загинув на
Світлодарській дузі 10 серпня 2019 року.
Він молодим пішов у потойбіч.
Чи то була такою воля Бога?!
«Азовець», снайпер, псевдо його – «Біч».
У 25 закінчив тут дорогу.
Ніколи не ганявся за званням,
Від смерті мав для ворога печатку.
Уміння шліфував свої, знання,
Не раз і шлях земний почав спочатку.
Він з тих, хто сіяв жарти і добро,
На характерника частенько теж скидався.
Чекав на нього три доби Дніпро,
Поки прибув герой з-під Світлодарська.
Не святкуватиме свої «Біч» 26,
І до прицілу око не торкнеться.
До раю шлях лежить його душі,
А мо’, ще сон колись прикрасить неньці.
Днів тисячі і вогняних ночей
Прожив «Біч» на Донецькому вулкані.
Ріка життя без нього потече,
Лиш пам’ять з неї хай не витікає.
14.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2019
Зібралось думок в голові – кілометри,
І кожна жить право має святе.
Хто був на порозі хоч раз у смерті,
Той, мабуть, більше знає про те.
Життя – не безкрая життєва нива,
Де ти – то сіяч, то невмілий жнець,
Там кожен збирає власне жниво,
Поки відшукає життя кінець.
7.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2019
Стоїть Чернігів з валом на плечі,
Де пушки сторожують спокій людям,
Удень напоготові і вночі,
Чи із Росії нападу не буде?
А нижче горне хвилечки Десна –
Надійна водяна то оборона.
Чи літо це, зима, а чи весна,
Чи осінь вербам жовті вдягне крони.
І куполи золочені теж там,
Тривогою впилися про майбутнє,
Й зерно надії в серці пророста:
Чернігів стане містом самобутнім!
Надійно тут заховані ключі
Від неньки України. Мов фортеця,
Стоїть Чернігів з валом на плечі,
І дзвони линуть в даль у кілька терцій.
13.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2019
І знову смерть! І знову свіжа кров,
Пролита на скупу донецьку землю…
Це кров того, хто знав святу любов,
А кров є кров, а не вода озерна.
Злякала небо зранена земля,
Адже за сином вірним жалкувала…
Той крик почули люди іздаля,
Бо градом падав у сліди криваві.
Сліди ж ведуть у всі-усі кінці:
Волинь, Одеса, Львів, Чернігів, Суми…
Хрести… Хрести… Під ними – цвіт – бійці.
А з серця матері незримий горя струмінь.
14.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2019
У осінь ранню літо заблукало.
В тумани сірі ранки одягло
Та й попливло хмаринкою над краєм,
Скупало ліс і поле, і село.
Посмакувавши росами рясними,
Трава стрічала промені ясні.
Тепло весняне й сонечко їй снилось,
Хоч не лились так весело пісні.
Ще осінь килимків не простеляла,
Але кленкам придбала помаранч,
Насіяла масляток на поляни,
Де грибники збиралися на ланч.
Берізки в сукнях, мов стрункі дівчата,
Дарують згубу-посмішку вітрам,
Тепер ось грибників прийшли стрічати,
А стрілась дивна осені пора.
Клини ще не тривожать журавлині
Високе небо й рівновагу душ,
Та вже вдяглась у кетяги калина,
Всіх ваблячи у лісі і в саду.
7.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2019
Чумацьким шляхом світлим підперезана
Висіла над землею сонна ніч,
І плив по ній з невидимими веслами
Рогатий місяць поміж дивних свіч.
Зірки, зерном розсипані й віночками,
Губили дивне світло ізгори
На луг, зарослий темними дзвіночками,
У став, що сивим маревом курив.
Впивалася травиця срібноросами,
Ту прохолоду жадібно п’ючи,
Ішов по ній уже ногами босими
Веселий ранок, адже відпочив.
6.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2019
Верховину нічка темна вкрила,
Зорі не сміялися згори,
І дірявлять ночі темні крила
Гостроверхі хлопці-явори.
Нічка ті дерева колисала,
Загортала гілля в дивні сни,
Стежку ранку росяну послала,
Дощиком щоб він заморосив.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2019
За горизонтом сонечко сховалось,
Порозовів далекий небокрай,
Денна тривога з вечором стрічались –
Предвечорова затишна пора:
Тоді і спека вже не допікає,
І небо ще не вишило зірок,
Та солов’ї вже на цимбалах грають,
І комарям справжнісінький курорт.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844851
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2019
Ніч останні зірки зібрала
Боячись розбудити землю…
Зацвіли угорі заграви,
Засивіли внизу озера…
Мокре марево, ніби димом,
Легко кутало сонні води…
В небі ж сонце – червоне диво –
По невидимій стежці сходить.
17.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2019
Двома стежками бігла моя доля,
І кожна з них гірчила полином.
Одна – відома, інша – невідома,
Здавалась ненастояним вином.
Стежки ті об’єднали перевесла,
На мир надію в себе уплели,
Стрічаю з нею зими я і весни,
Благаю світ, щоб жив той без війни.
Лечу вже над осінніми стежками,
Зима волосся снігом замела,
Вони ж удаль біжать, мов утікають –
Перевіряють міць мого крила.
21.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2019
Чи є у світі ще такий народ,
Який за вбивць уласних голосує,
Де булаву бере не патріот
І стільки літ людей своїх не чує.
Немає всує.
Чи є у світі ще такий народ,
Котрий зневагу ворогу… прощає,
Позбавлений заслуг і нагород,
Нічого він для себе не лишає.
Вільна душа є.
Чи є у світі ще такий народ,
Який терпінням цілий світ вражає,
Чи то злилось в нім декілька пород,
Що легко вірить тим, хто обіцяє.
Це заважає.
Нема такого більше на землі –
Він був і є такий один-єдиний.
Нарешті зрозуміли у Кремлі:
Нових людей земля ця народила:
Вільну людину!
27.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844657
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2019
(9.08.2019. поховали двох морпіхів з Чернігівщини Владислава Рака та Олександра Шарка, що загинули 6.08.2019. під Павлополем під час Російсько-української війни).
Застиг Козелець в печалі –
Ховає синів-орлів.
Навколішки зустрічали
Захисників землі.
Зболілі стогнали груди:
Такі ж іще молоді…
В долоні виплескував Юда –
Ба, смерті дітей радів.
А небо з людьми ридало:
Умило синів дощем.
Чи сепари – душ вандали –
Відчули у серці щем?!
За вбитими, молодими,
Хто землю й життя любив,
Улюбленцем був родини.
Якби ж то! Якби? Якби!?
9.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2019
Хто море бачив у житті хоч раз,
Той синь його запам’ятав навіки,
І те, як хвиля камінці збира,
А їх у морі, як зірок, без ліку.
А бачив ти його в ранковий час,
Коли над морем марево схилилось,
І альбатроси, й чайки не кричать –
Їх голоси від вчора притомились.
А чув, як море уночі штормить –
Від зла чи страху гребені у піні.
Воно не шепче – б’ється і гримить,
Неначе випробовує терпіння.
7.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844489
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2019
Дрімало літо, маревом сповите,
На павутинні в сивих полинах,
Озвався голос перепела з жита,
І затремтіла раптом далина.
Із маревом ще сонце позмагалось,
Поки проміння-вії підняло,
І хвилями в ставку позабавлялось,
Що витягся лекалом за селом.
А коли зорі тихі, вечорові,
Заглянуть у дзеркальну ставу гладь,
Насупить ніч липнева темні брови:
Нарешті день вона перемогла.
16.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844488
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2019
А літо сміялось,
Пишалось, цвіло,
З чар-зіллям при зорях вечірніх вінчалось.
Купалось у росах ранкових зело.
Піснями пташиними небо звучало.
А літо сміялось,
Пило сонцеграй,
Хмарки, мов птахи, табуном лебеділи.
Й здалося на мить, це і є Божий рай,
І сиві думки від краси молоділи.
7.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2019
(Жартівливий вірш)
Заходився будувати
Кум якось хатину –
Планував і двір, і хату,
Хлів, криницю з тином.
Рік минає, другий, третій –
Вже стоси паперу:
Хата, стіни, вже й портрети,
Меблі і етери.
Все продумав до дрібничок
( Голова ж для чого)
Вже позбувсь шкідливих звичок.
Кум зайшов до нього.
Запитав куму: «Ну, де він?»
Та: «А,он. Будує.
Не цікавлять інші теми.
Обізвусь – лютує».
«Аби щось побудувати,
Куме, гроші треба,
Про це варто пам’ятати.
Ні гроша ж у тебе!»
3.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844371
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2019
Коли вожді відсутні у країні,
Ведуть пророки в завтра свій народ,
Аж поки вже наступні покоління
Того народять, хто є патріот,
І для землі своєї стане сином,
Бійця вогонь горітиме в очах.
Це з ним народ зупинить вражу силу,
А його сила в трьох живе речах:
Любов до матері і до землі святої,
Бажання їм служити до кінця,
Уроки пам’ятать Афін і Трої.
Лиш мудрість вибудовує борця!
4.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844370
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2019
Мов рай земний під небом, – Україна,
Укинута у полум’я війни,
Не хоче більше жити на колінах.
В нерівнім герці доньки і сини.
О, не спішіть у вирій, журавлята,
В густих житах ще літечко дріма.
Такі ще молоді ваші крилята,
А там немає сонця – лиш зима.
Не поспішайте, рідні, відлітати,
Бо не пора у вирій. Саме час
Країну врятувать, відбудувати,
Адже зруйнований Москвою наш Донбас!
О, не спішіть у вирій, журавлята!
2.08.2019
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2019
Столиця. Іду Майданом.
На шоломи б не ступити!
І німо душа ридає:
Лежали тут ті, хто вбитий…
Борці то за нас і волю.
Чия рука піднялася?
Хто право дав на сваволю?
Чом доля їх відцвілася?
Мовчать шоломи. Біліють.
І нам не дають забути.
Серця материнські мліють:
Дізнаймося правду, люди!
18.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2019
Прослало літо стежечку ув осінь,
Рожевим яблуком упало у саду.
Смакують ним і бджоли, й жовті оси,
І айстри кучерявіють-цвітуть.
Багата, пишна літа вишиванка,
Тренують ластівки своє крило.
Лунають солов'їв гучні співанки,
Адже тепло ще літо берегло.
Сміються помідорами городи,
Ставок застиг, немов зелене скло.
«Ой, худо тут!» – веде частіше одуд,
Серпневе допиваючи тепло.
18.05.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2019
Якщо ти чув хоч раз вкраїнську пісню,
Котра взяла, як кажуть, за живе,
То зрозумієш: на землі їй тісно,
Тому вона увись орлом пливе.
Розправивши свої могутні крила,
Вона долає легко висоту.
О, скільки ж болю душі ті відкрили,
Народжуючи пісню славну ту!
Й душа, котра слова у вірш складала,
І та, що у мелодію вплела,
І та, що крила їй подарувала,
Коли під хмари пісню підняла.
Тож коли мову хтось вкраїнську гудить,
Мовляв, мужича, – не така, як слід,
«Яка ще пісня так тривожить груди, –
Запитую, – і так чарує світ?
В усіх куточках вже Землі-планети
Живуть цієї мови носії,
Це співаки, художники, поети –
Пісні у них і звичаї свої.
В Іспанії, Бразилії, Канаді,
Австралії далекій, США,
Покликали туди їх не принади –
Шукала волі там людська душа.
Засіяні вкраїнськими кістками
Далекий Схід, Сибір і Сандармох,
Там до неволі люди не звикали.
Й ридав за ними з висоти сам Бог!
А скільки їх по Турціях, Європах,
В’єтнамах і неназваних степах!
Кров українська й зараз землю кропить,
Адже Донбас в московських яструбах.
Іде війна за мову і за волю.
Вкраїна в свіжо-тесаних хрестах…
І все ж здобудемо собі ми кращу долю.
Міф про мужичу мову вже розтав!»
5.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2019
Невже нас і війна не об’єдна
І не набудем мудрості ніколи,
Що Україна-мати – в нас одна
І що біда – не тільки горе – й школа.
Наука ця сувора й боляча,
А знехтуємо нею – бути горю!
Відчути силу дружного плеча
Ми маємо, бо ціль одна в нас – воля!
Може, тому Бог і не поспіша
Впливати на події у Донбасі,
Щоб українська праведна душа
Сама зробила вибір свій наразі,
Щоби не опинитися на пласі!?
6.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2019
Укотре вишиванкою на плечі
Лягає серпень, полива дощем,
Зміцніли крила діточок лелечих,
І нива пригостила калачем.
Життя тече, все змінює навколо:
За літом – осінь, там – зима, весна –
Йдемо і ми – всяк по своєму колу.
Лягла у коси сивина рясна.
І тільки небо вічно-неозоре
Собою обняло весь білий світ.
День сонечко дарує, нічка – зорі,
А ранок свій дарує диво-квіт.
3.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844057
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2019
Україна – це я,
Україна – це ти,
Україна одна в нас, як мати.
Між Карпатами й Доном залізні мости –
Їх нікому вже не зруйнувати.
Україна – це він,
Україна – вони,
Землі нашого славного роду.
Скільки раз її Бог від орди боронив,
Щоб народ наш не мав переводу.
Україна – це я,
Україна – це ми,
Україна – наш рай колосковий.
Посивілий Дніпро тут пливе і шумить,
Де, мов пісня, дзвенить рідна мова.
1.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2019
[b](Горлачу Леоніду, видатному українському поету, лауреату Шевченківської премії 2013 року)[b]
Живе у Україні той поет,
Що служить і служив завжди народу,
Він словом переміг стонадцять вет,
Бо українську ма-таки породу.
Це – Горлач Леонід. Це – висота
І слова українського, і мислі,
Бо предків дух іздавна він всотав
Й землі своїй служити не втомився.
Душа поета, мов святий смичок,
Коли торкнеться серця українця,
То простеля місточок-рушничок,
Що повнить душу гордістю по вінця.
Непросто його велич осягнуть:
Поета слово – то надійна криця.
Таких, як він, ніколи не зігнуть
Й не випити його віршів криницю.
Емейл його – талант і простота,
Що в серці християнськім перетнулись,
Любов нетлінна, справжня і свята,
Бо раз і назавжди у нім проснулась.
Його поезій виплеканий сад
Ще довго плодоноситиме людям,
Всю Україну буде колисать
І душі сонні для борні розбудить.
Ці щирістю наповнені слова
Дарую українському поету,
Нехай душа його ще довго нам співа!
Здоров’я і нових з Пегасом злетів.
8.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2019
Сховала тиша голову в житах,
Що розлилися нескінченним морем,
Коли ж на сході вже почне світать,
Зоря остання ранок стріне в полі.
Дрімало літо в прим’ятій траві,
Понурили свої голівки лози.
Пісні примовкли поміж верховіть.
Відгомоніли-відшуміли грози.
Потолочивши сиві чебреці,
Воно котилось у осінню повінь,
Луги у мареві, неначе в молоці,
І в росах жовто-сіро-пурпурових.
13.03.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2019
Дрімало у липневій тиші літо.
Роса мережила зволожений покіс.
Схід неба заходився розовіти.
Верба не розплела ще дивних кіс.
Спустивсь додолу сіроокий ранок,
Хоч і безвітряний, але ж і не німий.
Лилося з гаю солов’я сопрано,
Що заглушило річечки шуми.
Із очерету пташка обізвалась,
Всю нічку сон пернатій він стеріг.
Із хати двері кимось відчинялись,
Скрипів невимушено зношений поріг.
Так день липневий починався в селах,
Хутенько плив до першої зорі.
А мляво-жовтий місяць, невеселий,
Чекав, чи скрипне зношений поріг.
20.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2019
Понад нашим українським краєм
Плинуть-линуть жури-журавлі,
А внизу Донбас горить-палає –
То війна крокує по землі.
Без жалю життя вона ковтає:
Воїнів у пащі – тисячі…
Матері згорьовані ридають,
Тужать з ними в темряві сичі.
Не гриби – могили виростають,
З них – не руки – вкопані хрести.
Дзвін летить над селами й містами
І молитва: «Господи, прости!»
22.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2019
Поміж літніх людей і зовсім молодих
Проростає зв’язок, загадковий для світу,
Те єднання для душ – дивовижні дроти,
Із яких доля в’яже невидимі сіті.
Невідомою й досі є істина ця:
Щастя, муки людині за віщо даються,
Коли не поміщаються в грудях серця
І життєві роки тоді раєм здаються.
Якщо пробував ти зупинити любов,
Що у власнім потоці ламає весельця,
Коли пісня єдина звучить для обох
І у ритмі однім два закоханих серця,
Не берися спинить, бо не вистачить сил –
Поділюся секретом одвічним з тобою:
Світ давно би змарнів без кохання й краси
Й для любові ніхто не знайшов ще набоїв.
27.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2019
Збилась нічка зоряна з дороги –
Сірий ранок шлях зачарував –
Місяцю зламав він срібні роги,
В торбу дню надовго заховав.
Сам же вмився в кришталевих росах,
З вітром привітався й днем ясним.
Той же ноги вимив свої босі
Й брів назустріч літу із весни.
22.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2019
Українці – це ті, в кого думка крилата,
Найцінніші для них – воля, віра й земля.
Тож стоять у Донбасі вони брат за брата
Проти сепарів і проти банди Кремля!
Україна є там, де закохана в пісню,
Щедра й надто чутлива українська душа,
Котра прагне свободи – у неволі їй тісно,
Вона іншої долі собі не бажа.
Україна є там, де звучить її мова,
Де народ, мов родина єдина жиє,
Де веселок мости, мов чарівні підкови,
І хмаринка крило розправляє своє.
Україна є там, де жита половіють,
І єдна береги сивий батько Дніпро,
Де в лугах чебреці озеречками мліють
І де воля панує, любов і добро.
Україна є там, де закохані в весни
Заколисують ночі гучні солов’ї,
Де клини журавлині шляхи нові креслять,
Там де хліб і до хліба лежить на столі.
Україна є там, де верба і калина
Стали символом долі народу й землі,
Там де шепіт смерек і краса тополина,
Це Всевишній їй буть на планеті звелів.
31.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2019
Чи є у світі хтось дорожчий неньки?
Саме вона життя тобі дала,
Була з тобою, коли був хворенький,
Тобою завжди дихала й цвіла.
Чи є любов за мамину сильніша?
Саме вона вела тебе у світ,
Ім’я її і Бога – найсвятіші.
Запам’ятай, ти плід її і цвіт!
Чи може мати зрадою хворіти,
Коли є вибір: він або дитя?
Для неї найдорожчі в світі діти,
Бо тільки в них є сенс її життя!
14.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2019
Жили вони у парі, як і слід,
Літа і доля поряд них летіли,
Собою прикрашали дивний світ,
Сміялись часто, плакали й тремтіли.
Не рік, не два жили – десятків три,
Пізнали радість в дітях і онуках,
Були удачі і невдач вітри,
Шалені зустрічі і гіркота розлуки.
Тернистий шлях їм випав, нелегкий,
Колов не раз камінням гострим ноги…
Змирилися… Мабуть, судивсь такий,
Кували разом кожну перемогу.
Несміло іній посріблив чоло,
Десяток сьомий сміливо постукав,
Змія-недоля їх своїм жалом
Уразила і… почалися муки:
Синок забув, чиїх батьків він син,
Чужі вони і для невістки люди…
Інсульт старого мало не скосив…
В житті обох тепер – суцільний будень.
Онуки все ж заходять в вихідні
(Не забувають хоч вони стареньких),
А потім тиждень знову лиш одні…
Ба, ні! Ще тиск і болі у серденьках.
Так і живуть… Поважний мають вік…
Чекають ранку – світлої години…
А був же він старанний чоловік,
Й вона прекрасна мати для дитини.
А засивіє ранок за вікном,
Посіє в душах їм нові надії:
Колись безсоння стане тихим сном
Й думки втечуть, сумні і знахабнілі.
27.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843568
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2019
Де Десна-красуня тихо плине
І купа коріння сивих верб,
Синя вись над нею, соколина,
Мою душу у політ зове,
Щоб помилуватися на вроду
Водяних русалок і лісів,
Там зустріти душі мого роду,
Помолитись Богу і красі!
4.07.2019.
Ганна Верес (ДЕМИДЕНКО).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2019
Віті Радіоненко присвячую.
О очі! Палкі, жіночі!
А в них – глибина без дна.
Їх не описати зодчим.
З такими вона – одна.
О очі! Безмежжя синє.
Край неба заснув у них.
І квіти, такі ж красиві.
Здається, нема й війни.
Вона ж її свердлить-мучить:
Синочки ж два на руках.
Безсоння її заручник.
І кожна звістка ляка.
Адже чоловік воює
Не вперше на передку,
Бо доля землі хвилює,
Залишить синам яку.
Вдивляюся я в ці очі
Й світлішим здається день.
Хай дні пливуть мирні й ночі,
Й не буде війни ніде!
14.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2019