| Сторінки (38/3715): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Коли у осінь просяться літа,
Їм не переч, а потурбуйсь про волю,
Вона для всього на землі свята,
Й життя без неї сіре й надто кволе.
Не вибудовуй долі перешкод –
Ріка життєва русло відшукає,
Не забувай єдине – власний код,
Коли недоля у путі спіткає.
Бо код – то надважлива справді річ –
Так є й було і завжди, мабуть, буде,
В цім досвід переконує сторіч.
Своя земля і мова – код ваш, люди!
30.10.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022
Коли у світ ідеш і не збагнеш,
Яка то велич є твоя країна,
Чим є для тебе мати Україна,
Ти в тому світі просто пропадеш,
Як ті, кого чужа тюрма згноїла.
15.12.2018.
***
Чим грішна та дружина, жінка, мати,
Котра народжує і в світ веде дітей,
Їх піднімаючи, часу не має спати…
Вони ж не хочуть мудрости пізнати.
Що значить «мати». Це ім’я святе!
10.01.2019.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2022
Долаємо дев’яте коло пекла –
Дев’ятий місяць боротьба іде,
Та сила духу наша не отерпла –
Вже скоро Перемоги світлий день!
Летять на нас ще дрони і ракети –
Мета їх – Україну розстрілять!
«Не вийде! Чуєте!? І в цім нема секрету,
Бо Україна – це свята земля!
Тож забирайтесь геть, – ми заявляєм, –
Не може зло над нами панувать,
Бо Україна – той куточок раю,
Який весь світ узявся рятувать».
19.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022
Злітає час над храмом забуття,
І добре, що не слабнуть його крила.
Він вартовий і вічності, й життя.
Ніщо його іще не підкорило.
Він добре зна призначення своє:
Статистом бути і правдивим свідком,
Тож все, що відбувалось, застає.
Може, тому він і не має віку.
Наділить і краси, і талану,
Аби на нього не було образи.
Комусь наллє гіркого полину
І на уста німу навісить фразу.
Усім відоме «на усе свій час»,
І вже мудріше, мабуть, не сказати,
Коли й де догорить чия свіча,
Ніхто, крім нього, це не може знати.
14.09.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2022
Дикість Петра і хитрість Катерини,
Батурина і Крут пролита кров –
Жорстокі нашої минувшини картини.
Від них стогнав, сивіючи, Дніпро.
Не ‘дну він бачив і війну, і голод,
Жахи репресій, КДБ-шний гнів,
Та врожаїлось Українське поле,
Народжуючи відданих синів.
УПА це, дисиденти-патріоти,
Котрі устали проти гідри зла,
Аби здобути волю для народу.
На боротьбу їх Бог благословляв.
Тіла їм розпинали, долі й душі,
Аби зламати непокірний дух,
Котрий не дозволяв їм буть байдужим,
Сприймав народну, як свою, біду.
Їх голодом давили – не здавались!
Здирали одяг, холод щоб допік.
Ламали волю… Люди ж не ламались.
Тоді їм укорочували вік.
Картини ці «братерської любові»
Знов повторились на шляхах війни.
Такої нації, жорстокої й тупої,
Ніхто, крім нас, не може зупинить!
18.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2022
Торуєм шлях під супровід війни.
Над нами – дим і небо у загравах,
Не маючи своєї в тім вини,
Ми кров’ю кропим землю рідну й трави.
Впродовж кількох розбурханих століть
Не раз нам раша долю шматувала
І заганяла у союзну кліть,
Тож наша боротьба віки тривала.
Важка дорога не лякає нас,
Аби довершити дідами розпочате.
До помсти закликав нас і Тарас:
«Московії не смійте пробачати
Ані принижень кожного і всіх,
Ні адресованого вам різкого хамства.
Далеко не ховайте і списів,
Аби не втрапить у кремлівське рабство.
На захист неньки станьте, як один,
Аби не мучило ніколи вас сумління,
Що не уберегли своїх родин,
Й земля пишатиметься вашим поколінням».
1.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2022
Їм зустрітись так ніколи й
не судилося…
А можливо це обом лише
наснилося…
Це кохання народилось
несподівано,
І могло, здавалось, бути,
нерозділеним,
Адже скроні в нього й неї
посріблилися,
Але стежка між серцями
простелилася.
Він їй оди посилав,
єство голублячи,
Кожне слово вишивав,
до серця тулячи,
Через віддаль обіймав,
мов лебідь крилами.
І на сайті, і в житті
були кумирами.
Бігли літечка, летіли –
не спинялися.
Ніжні душі без їх згоди
покохалися.
Молоділи й почувалися
щасливими,
Вже не скроні – стали й голови
їх сивими.
Але злодійка-війна
все перекреслила…
Поетеса його серце
рідше пестила…
Воно ж часто, розтривожене,
спинялося,
Коли бомби чи ракети
розривалися.
«Де ти? Де?» – питав її він
із тривогою
І боровся із хворобою-
знемогою,
Доки й світ йому закривсь…
Не попрощалися…
Тільки долі все ще їхні
сперечалися:
«Ой, чому? Чому так пізно
ми зустрілися
І так мало їх теплом тоді
Погрілися?..
Те кохання народилось
несподівано,
То чому ж воно лишилось
недоспіваним?»
З неба голос: «Долі можуть
помилятися.
В них попереду ще вічність,
щоб кохатися!»
14.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2022
Складає тест сьогодні Україна:
Буть чи не бути їй на цій землі…
Стоїть вона, задимлена, в руїнах,
Щоденні жертви лічить немалі.
Укотре маска зірвана з Росії:
Підступним ворогом вона завжди була.
Не жито нам, а смерті густо сіє
(Ракетами і дронами пуля).
Та волі дух ніколи їй не вбити,
Адже народжений він в полум’ї століть,
Готова шлях свій кровію кропити
Йде Україна вільною у світ!
23.10.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2022
Чому війна не названа війною,
Адже вбивають нас? Не перший рік!
Почав її кремлівський параноїк.
Чи розуміє він, який це гріх?
Свою він честь давно продав за безцінь,
А мо’, її у нього й не було?
Дев’ятий рік ми всі у небезпеці,
Бо смертоносне путінське жало.
Тож кров людська тут ллється без упину.
Земля тремтить, побачивши цей жах:
Розстрілюють у фас, анфас і в спину.
І це для орків навіть не межа.
Міста змітають бомби і ракети,
І жертв людських не сотні – тисячі.
Давно для світу це не є секретом.
Кричать щоночі на біду сичі.
Але і це уже нас не лякає,
Не маєм інших ми альтернатив.
Загарбників – час прийде – покараєм!
Вже скоро-скоро будуть їм кранти!*
11.11.2022.
* - кінець, загибель кого- або чого-небудь
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2022
Під ноги осінь золотом лягає,
І будить струни творчої душі.
У поле кличе, до води, до гаю,
Де пломеніють барвами кущі.
Туманом став ще сонний позіхає,
Коли стрічає сонце день новий,
Митця, звичайно, все це надихає,
Адже немає кращої канви,
Аніж оця природи вишиванка
У супроводі звуків чарівних.
Відоме полотно це людям змалку.
Немає в ньому місця для війни.
29.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2022
Він свою долю спокушав не раз,
Може, тому і смерті не боявся.
Не випадково й на війну зібравсь,
Аби сумлінням потім не карався.
Тепер він тут, де побратими й смерть,
Де кожен крок останнім може стати.
Із ним – «Калаш» – надійний інструмент,
Що здатен ворога не одного дістати.
Згадавсь Афган і… росіянин-друг,
Який закрив його тоді собою…
І сопки голі, й вороги навкруг,
І дим стіною – чорний свідок бою.
Тут інше все… І ворог майже свій…
Розміняно й бійцем десяток шостий.
Несміло скроні стали вже сивіть –
Адже дідусь… Впустив у душу злості:
Як же ви можете, «брати», нас убивать?
Чим перед вами ми заборгували?
Чи не пора систему ту зламать,
Котра цькує, щоб ми ворогували? –
Притис до себе воїн автомат
І сам собі й йому в думках поклявся –
Допоки зброю зможу я тримать,
Вбивать вас буду – у полон не здамся».
Потріскані вуста він прикусив
І дихання на мить спинив ритмічне…
Не так давно загинув… його син –
Ця рана в серці батьковім навічно.
10.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2022
20 10 2022. відбувся 10-й ОНЛАЙН 2-х туровий МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ-КОНКУРС "УКРАЇНА ЄДНАЄ СВІТ". Я теж мала честь стати його учасницею і не шкодую. Дякую організаторам та жюрі конкурсу за подарунки.
Тікає літо ув осінній рай,
Крізь зарості густого очерету…
Аби так щиро полюбити край,
Не треба бути визнаним поетом.
А досить мати ту струну в душі,
Котра тремтить при слові УКРАЇНА,
Де люди особливі – не чужі,
Де будить сонце пісня солов’їна.
Воно ж, гаряче, шле тепло полям,
Важливе для життя, й таке привітне!
Під білим килимом узимку спить земля,
Аби мороз не допікав їй січня.
Там серце й руки повсякчас в труді,
І вечори у зоряних хустинах,
І українці, славні, молоді,
Дарують світу не одну дитину.
Сім’єю став, нарешті, весь народ
Перед московським каленим багнетом,
Тоді і ти країни патріот,
І не обов’язково буть поетом.
29.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2022
Ми кожен день у смерті під прицілом,
Та волю не втомились боронить,
І хоча добре знаємо їй ціну,
Без неї не закінчимо війни.
Не залякають нас чужі ракети,
Бо маєм гарт, здобутий у віках,
І це для світу вже не є секретом –
Ніхто ще не впокорив козака.
Ми нація, – на світ весь заявляєм, –
Ми той народ, що знає волі смак.
Вогненно серце в кожного палає,
Аби удари ворога тримать!
Зламаємо кремлівській банді в’язи –
В цім історична місія для нас.
Настала у війні остання фаза,
Тож прийде воля в Крим наш і Донбас.
Заявимо тоді про себе світу,
Що ми є нація, єдина і міцна,
І хоч понівечено вже немало цвіту,
З новою силою розквітне знов вона!
31.10.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2022
Війна – безмірне горе для планети:
Горять земля і матерів серця…
Закрили зорі путінські ракети.
Усюди тисячі хрестів бійцям…
І це у двадцять першому столітті,
Коли вже людству служить і «Starlink»!
Війна вбиває молодих і літніх,
Згвалтовані старі, навіть малі.
Впились катівні муками людськими.
Новітній фюрер геть розперезавсь –
Йому, бач, мало і Донбасу, й Криму,
Держав шматочки теж понадгризав.
Вулкан війни так розігрів планету
Що скоро магма з нього поповзе…
Кричать щосил пророки і поети,
Що тіьки смерть приносить буква «z».
Сьогодні голови політики ламають,
Як лиходія-вбивцю зупинить,
Який мільйони доль в руці тримає,
Де ключ отой, що спинить хід війни.
6.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2022
Мільйони уже українців
У рашці живуть там і там.
Усі у поважному віці,
Кортить нам у них запитать:
«Як спиться тобі, українцю,
Хоч ним ти не є вже тепер.
Трястися не будуть колінця,
Коли загребуть і тебе,
Щоб теж убивав нас, вкраїнців?
Чи кров твоя не затремтить?
Живе Україна при свічці,
Могили ростуть і хрести.
Як спиться тобі, українцю,
Коли твоя стогне земля?
Ми вільний народ, а не вівці,
А ти напівраб для Кремля.
Як спиться тобі, коли рідну
І хату, і школу бомблять?
Чи ти вже настільки негідник,
Що й рани людські не болять?
Як спиться тобі, українцю?
Не кличуть родинні хрести?
Продався диявольській кліці –
Таке ні забуть, ні простить!»
4.11.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2022
Їхала на днях у Чернігівський історичний музей, засновником якого був мій земляк Васи́ль Васи́льович Тарно́вський — український громадський і культурний діяч, аматор української старовини, меценат. відомий етнограф, Він навіть музей свій назвав "Музей українських старожитностей" тоді, коли переслідувалося і заборонялося все українське (19ст). По дорозі туди у тролейбусі розговорилася з хлопчиком, років 9, який ще погано говорив українською, але старався. Мені здалося, він приїхав із Донбасу. Хлопчик повідомив мені, що росіяни убили його маму, тож він не буде говорити їх мовою. Про це і вірш.
«Я русский бы выучил только за то,
Что им разговаривал Ленин!» –
Так славив «язык» і персону отой*,
Хто став тоді «на колени».
Століття минуло уже – не доба…
Росія ж «гниє» і… досі.
Нові «коридори» в Європі руба –
Війною народи косить.
Здається, що в кожній російській душі
Імперське присутнє також,
Тож ті, хто недавно були не чужі,
Готові іти в атаку,
Аби убивать, катувать «братів» –
Системі уміть служити.
Їх мозок засвоїв один наратив:
Годи, якщо хочеш жити.
Немало насіяли орки біди –
Спіткнулись об Україну,
Якої народ світ увесь розбудив
І сам не став на коліна.
Думки про Росію збудило хлоп'я
З дорослими вже очима:
«Ніколи не буду слугою Кремля,
Бо маю на це причину.
Ненавиджу й мову їх, і росіян –
Вони мою маму… вбили!» –
Той окрик дитини ніхто не спиняв…
Що ж нелюди ви зробили?
Як будете далі ви співіснувать
У цьому тісному світі?
Чи вас не убили хлопчини слова,
Якому... дев'яте літо?
*– В В.Маяковський.
29.10.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2022
Туди, де зорі виснуть у імлі
І пахнуть роси молодим туманом,
Летять думки на вільному крилі,
А в них тривожних спогадів немало.
Дитинства там і миті, і роки,
І юності літа, легкі, русяві,
Їх свідками були і є зірки,
Що падали у тихі води ставу.
Голубить серце спогади оті
І пам'яті знов дякує у –енне
За роки безтурботні, молоді,
Під супровід мелодій «Зелен-клена».
На мить здалось, що й я – уже не я,
А та далека дівчина з косою,
Залюблена у небо і поля,
З душею, що поранена красою.
Може, це добре, що думки крилаті
Допомагають повторить життя
Все, до дрібниць, а головне, без плати
І з присмаком німого каяття.
27.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2022
Повертаються вої додому
Із вогненних воєнних доріг,
Зустрічають їх гори і доли,
І зажурений рідний поріг.
Повертаються… у домовинах
У той край, де їх ніг перший слід,
Де закопана їх пуповина
Й перший крик сколихнув білий світ.
Повертаються вої додому,
Де гірке їх чекає: «Прощай!
Не залишишся ти невідомим,
Адже землю, як міг, захищав!»
Повертаються вої додому,
Аби край із небес стерегти,
Розділить з янголятами втому,
Хрестом пам'яті в землю врости.
Вмиє осінь могилки дощами,
Снігом білим закута зима,
Барвінково весна заквітчає,
Небо будуть їх душі тримать.
25.10.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2022
Це не твоя війна, російський сину,
Від кого нас ідеш ти захищать?
Чи не за владу йдеш ти агресивну,
Котра тебе послала умирать?
Це не твоя війна, запам'ятай це!
Що в Україні ти своє забув?
Живемо не в часи ніандертальців –
Вступило людство в іншу вже добу.
Це не твоя війна! Це мусиш знати!
Чому ж тоді продав своє життя
За путінські мільярди, яхти, злато,
Аби перетворитися в сміття?
Це не твоя війна, почуй, солдате,
Тобі я раджу: «Зброю опусти,
Бо втомиться рідня твоя ридати
Й шукати для нових могил хрести!»
Це не твоя війна! Ти тут загинеш,
Бо волі нашої нікому не забрать!
Жила і буде жити Україна!
Чи ж варто в чужих землях умирать!?
24.10.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2022
Пів світу плаче, кажуть, а пів – скаче.
Чому ж такий він – непростий цей світ?
Штурмують мозок мій думки гарячі
Не рік, не два – уже багато літ.
Й народжується мимоволі слово,
Котре озброїть мудрістю язик:
«Рух протиріч – всього життя основа
Й не дивно, що наш світ до цього звик».
18.12.2021.
Для людини найбільше горе,
Коли поряд – без честі люди,
Коли в штормі ти серед моря,
Коли друг обливає брудом.
18.12.2021.
***
– А чи можна прожить без волі?–
Я запитую у вітрів,
Що гуляють у чистім полі,
Роси струшують з яворів. –
Ну, а щастя бува багато
У звичайних земних людей,
Як добра повні двір і хата,
Успіх звично до рук іде?
– Не буває волі багато,
Бо без неї щастя катма.
Воно там, де тепло у хаті
І в душі не живе зима.
18.12.2021.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2022
Добро і зло у вічному двобої
Існують і тепер на цій Землі,
Укрившися всесвітньою ганьбою,
Живе те зло сьогодні у Кремлі.
Призначивши нас ворогом для себе,
Згубило все: і жаль і співчуття…
Й жахається від того Боже небо,
Коли дитя лишається життя.
Такого варварства земля не пам’ятає,
Яким «прославилась» у цій війні русня,
Та прийде час – Господь за все спитає
Й кожнісінького вбивцю упізна.
21.10.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2022
Сприймаємо світ цей таким, як він є:
Частіше нудний, байдужий,
Та друзів ми і ворогів впізнаєм,
Які нас безжально душать.
Трясе Україну удень і вночі,
Палають міста і села…
Ворожої техніки, мов саранчі.
Тож очі в нас невеселі.
І з неба, і з моря ракети летять,
Де дрони, там смерть гуляє…
«Невже не вартує нічого життя?» –
Знов очі сум застеляє.
І бризкає слиною з бункера «дід»:
Союз хоче відродити –
Чужих земель і народів крадій…
Але нас не підкорити.
Й не буде прощення російським катам,
Ні дітям їх, ані внукам,
Ніякі молитви, ані каяття
Не зменшать пекельні муки.
17.10.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2022
Потонула небесна блакить
В сірій сутіні, у вечоровій.
Верби, мов головаті ляльки,
Скибка місяця і діброва.
Із повітря став тишу пряде,
Он вечеряти окунь зібрався,
Ніч для нього миліша , ніж день, –
До малька непомітно підкрався.
Обняла тиша і очерет,
І пташину у ложі-гніздечку.
Що їй сниться – природи секрет.
Рівно б’ється пташине сердечко.
Відспівали своє солов’ї,
Відбуяла суцвіттям калина.
Змовкли дятли – дерев ковалі –
Молотки їх в дуплі тополинім.
15.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022
Лягла вже осінь інеєм у коси,
Літа ж сліди лишили на лиці,
Та це мене не змінить – не підкосить,
Хоч не купалась я у молоці.
Ішла життям, як людям подобає,
Із неба не хапала теж зірок,
Про чорний день багато не надбала,
Бо з совістю завжди звіряла крок.
Йдучи життям, я не лічила кроки,
Де більше було радості, ніж бід,
Воно ж мені підносило уроки,
Не дозволяло плакати й слабіть.
Траплялися тунелі й лабіринти,
Та вихід з них знаходився щораз.
Хотілось і висоти підкорити,
Але ж я – жінка, а не скалолаз.
Йшла… Мозолі і досвід набувала
Й любові не втрачала до людей,
Дітей і внуків нею напувала,
Гадаю, їх вона не підведе.
Пізнала й горя смак – він полиновий,
Але життя без нього не бува.
Кохання теж навідалось медове,
Без подарунків і гучних бравад.
Вино осіннє п'ю я й не нап'юся,
Бо чудодійна сила є у нім.
Всевишньому вклонюсь і помолюся,
Аби поставив крапку у війні.
Так і несу своє життєве кредо.
В нім – до землі, до рідної любов,
І іншого життя мені не треба,
Лиш би послав нам перемогу Бог!
17.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022
Спіткнулося літо об зойк журавлиний,
Чи брязнули поряд осінні ключі,
Підняв головою листок тополиний
Грибок молоденький, що виріс вночі.
Майструє хатинку павук кривоногий,
Не день і не два – кілька тижнів підряд.
Нікому нема в лісі діла до нього,
Адже вистачає турбот і в звірят.
Закінчує білка комору ладнати,
Горішків наносить туди і грибків,
Щоб голоду з дітьми узимку не знати.
І будні, і свята у неї такі.
9.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2022
У кожній душі місце є для любові:
В якійсь – її трішки, а в іншій – доста.
І міра її наділяється Богом.
Прозора і чиста вона, мов кришталь.
Любові в житті не буває багато,
Як світла й тепла на цій грішній землі.
Без неї і ворога не подолати.
Ділитися нею Господь сам звелів.
Любов – це не ноша, що йти заважає, –
Це крила, що людям потрібні в житті.
Вона й перемогу в війні наближає,
І є визначальною при каятті.
Любов – це бажання себе дарувати
Частково чи повністю, сам визначай.
Віконце душі їй умій відкривати
Для тих, хто тебе обира, зазвичай.
14.10.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2022
Чарує осінь росами п’янкими,
Бо в них чарівні запахи вплелись.
Ще вчора не були вони такими.
Сьогодні ж м’яти аромат уливсь.
Там і пилок ромашок білолицих,
І жовтооких ніжних нагідок,
Що руки простягли до чорнобривців,
Ховаючи квітки у холодок.
Люблю я степ у пору сонцеграю,
Озера з посивілих чебреців,
І неповторний запах Сіверкраю,
Де євшан-зілля рідні корінці.
І запахи дощів там, і озону,
Що подих ненароком зупиня,
І трав ранкових свіжість напівсонну.
О, як же пахне після них стерня!
Люблю твою я, осене, гординю,
Що не перечиш затяжним дощам.
У соняхове поле в теплу днину
Закохана давно моя душа.
Гаї твої люблю, жовтобагряні,
І запахи зруйнованих грибниць,
І дерево, скорчоване бураном,
І небо у полоні зоряниць.
28.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2022
Я місячну ніч перестала любити
Відтоді, коли почалася війна,
Адже в таку ніч прилітала бомбити
Нас рашка. Знов спогад жахливий зрина…
Пів року минуло. Вже осінь надворі.
10.10. - на календарі…
Знов місяць – уповні. Реальність сувора…
Вночі, як удень, хоч нема ліхтарів.
І раптом ракети-убивці і дрони…
Палає моя Україна вогнем.
Для зброї такої немає кордонів…
Шокує вогонь цей і світ, і мене.
Я місячну ніч перестала любити,
Хоч душу вона чарувала раніш.
Сьогодні за волю сповідую битву,
Аби перемогу здобути скоріш!
11.10.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022
Вже літо відіспалося у травах,
І з журавлями в вирій подалось.
Відпахли медом скошені отави,
У віття літо бабине вплелось.
У води, у прозорі, річки й ставу
Зірок сипнуло небо із долонь
Вони до дна, звичайно, не дістали,
Але потрапили у водяний полон.
Дощі, бач, заходилися тужити –
Чи літа, чи краси його їм жаль –
Вруниться поле молодого жита
І розбавляє сірості печаль.
А коли ранок забреде у роси
І збудить небо від нічного сну,
Воно помітить, що навколо осінь,
Котра змінила ліс, поля й Десну.
16.02.22022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2022
Я подарую осені красу
Мого вогнем обпаленого слова,
Саме його величність понесу
Отим, хто слухати мої пісні готовий.
У слові цім – і чистоти кришталь,
І ніжності невиміряна сила,
І правда, неприкрашена, – лиш та,
Що людям не одну щоку зросила.
У моїм слові – материнський біль
І викохані часом бризки шастя,
І шана тим, хто сміло йшов у бій
Без сповіді і таїнства причастя.
У цьому слові – гіркота й любов,
І жаль за тим, хто впав за нашу волю,
Їх під своє крило покликав Бог
Й здолати Україну не дозволить.
Лякає Раша нас і цілий світ,
Але ми не готові умирати,
Й слова мої, хоча і не нові,
Та перемогу здатні теж кувати!
29.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2022
У осінь подались мої літа,
А я їм вслід тягну свої долоні.
Кажуть, пора осіння золота,
Та тільки піт її чомусь солоний.
І все ж покірно я їй віддалась,
Може, тому, що зваблена красою.
Чи то із юності та звичка збереглась:
Умитися осінньою росою.
У сніп тугий зберу свої літа,
Що мов зернята в стиглому колоссі,
Й дізнаюсь: місія у осені свята –
Вплітати срібло людям у волосся.
25.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2022
Ми всі долаєм кола пекла й раю,
І в кожного із нас вони свої.
Хтось поспішає ввись, когось карає,
І місця всім достатньо на землі.
У кожного із нас є і той якір,
Який тримає долю на плаву.
Не можна, живучи, бути ніяким,
Хоч Бог не всім вручає булаву.
Не все вирішується у житті кинжалом.
Добро і зло слід вчасно розпізнать
В родині, колективі чи державі.
Науку цю всім хочеться нам знать.
4.09.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2022
Рясніла нічка золотом зірниць,
Повінчаних із тишею до рання.
Засяяли вони й на дні зіниць,
І полилися із сердець зізнання.
Покликали до раю вони нас,
Аби ми потонули у коханні,
А мо’, то й був отой магічний час,
Коли готові душі до єднання?!
Важливу істину пізнали ми в житті,
Що не бува моментів дріб’язкових –
Саме в ту ніч нам ангели святі
Вручили щастя зоряну підкову.
Немало нами пройдено доріг,
Стрічались терни й ніжність трав шовкових,
Та заповітний маємо поріг,
Під котрим та закопана підкова.
7.02.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2022
Коли зустрічаються друзі старі,
То слів не знаходять зразу,
Лиш згодом думки, сірих днів бунтарі,
Народять казенні фрази:
«Як ти? Як здоров’я? Як діти? Рідня?!»
Хоча це й важливі речі,
Ніщо вже розмови ті не зупиня,
Й зітхання втіка старече.
І щирий, мов дощ, розливається сміх,
Що спогади забавляє,
Там юності профіль, невинний десь гріх,
З яким кожен доживає.
Й несила спинити думок караван
Ще довго й після розмови,
А пам’ять, неначе зерном, засіва
Тобі адресоване слово.
Струмочками спомини будуть збігать,
Збудивши заснулу тугу,
І щастя шматочком у серце ляга,
Немов оберіг для друга.
20.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2022
Вляглася осінь на плече жіноче,
Мережкою у косах зацвіла,
Невинну зморшку повела під очі.
Літа за нею, ніби ковила.
Розчісували їх вітри, шмагали,
Хилили то на захід, то на схід,
Випробувань моменти не стихали –
Вона ж лиш скромно пізнавала світ.
Те пізнання відточувало крила
І гартувало мозок для життя,
Поки вона себе в собі відкрила,
Знайшовши сили для нових звитяг.
Сьогодні вона вже не просто жінка –
Борець за всіх супроти сили зла.
Ім’я її – звичайна українка,
Бо Україна – то її земля!
5.09.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2022
До фінішу вже добігало літо
Дрімало літо у ромашках білих,
Аж поки грім серпневий не збудив, –
То осінь рання через трави бігла,
З Іллею не минула і води.
А та зраділа кралі ясноокій,
Як сонечко заграло на струні,
Вслухаючись у ледве чутні кроки.
Стрічали вечір хори цвіркунів.
До фінішу вже добігало літо,
Де особливі звуки й кольори.
У багряниці вже кленові віти,
Зеленорукі поряд явори.
Так літо перейшло у ранню осінь,
Де частим гостем вже туман густий,
Дзвеніли сріблом трави в ранніх росах,
І квіти, що не встигли відцвістись.
2.09.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2022
Гарцює день в осінньому полоні
Від рану й до вечірньої зорі,
Вдяглася в мозолі сільська долоня,
В селі ж живуть невтомні трударі.
Скує, бувало, руки й ноги втома,
Але ж росте від радості душа,
І очі блиском повняться від того,
То ж хай зима іще не поспіша.
Пишається бурштинова красуня,
Й радіють їй дорослі й дітвора
Із Наддесення сивого й Посулля,
Із Закарпаття, Бугу і Дніпра.
19.02.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961538
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2022
Лягає осінь дивним перевеслом
На сніп рясний моїх житєвих літ.
Не раз – не два на водах крига скресла,
Добавилось на древі роду віт.
Гортаю сторінки свої життєві,
Де більше чорно-білих кольорів –
Там – сльози й радощі, і довгі, і миттєві.
В очах моїх вогонь бажань горів.
Сьогодні ж на осінню позолоту
Тавром лягла непрохана війна.
Приносять смерті нам ракет прильоти
І не завжди їх ППО спиня.
Вдяглись цьогоріч в траурні хустини
Весна і літо, й осені пора,
Коли ховає матінка дитину,
А небо душі кращих забира.
Тоді душа народжує молитву:
«Прости нас, Боже, вбивства зупини!
О, скільки ж материнських сліз пролито,
Крові на всіх-на всіх шляхах війни!
Край поклади, нарешті, нашим мукам,
Адже таке крихке людське життя,
Щоб зраду пити і полин розлуки,
Бродить полями врат через сміття!»
Лягає осінь впевнено усюди,
Підфарбувала скроні і мені;
Якщо ми адекватні дружні люди,
То перемогу виграєм в війні!
19.09.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2022
Там, де осінь гуля,
Чути листя легке шарудіння,
В павутинні куня
Павучок, майстровитий дивак,
Ніби струни, бринять
У траві промінці мелодійно,
І громи не гримлять,
Й соловейко від жнив не співа.
Стеле дивні мости
Осінь з літа у зиму сувору,
Аби тій не брести
По розмоклих забутих стежках.
Вистеляє листки
В килимочки нові, кольорові.
На нових моріжках
Золотарник устиг зацвісти.
Суплять брови згори
Небеса насторожено-сиві.
Роздяглись явори –
Ловлять хмари тепер голіруч.
Дістає з-під кори
Їжу дятел, казково-красивий.
Грудень десь забаривсь,
Не здолає ніяк гір і круч.
26.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2022
Україна радіє сьогодні:
Із полону вернула синів.
Це уюбленці наші народні,
Від їх мужності кремль сатанів.
Їхнім подвигам світ дивувався,
Кожен образом – справжній Ісус*,
Через муки пройшов – не зламався,
Хоч змарнів на обличчі і схуд.
Попри голод, приниження, втому,
Попри часті знущання і біль,
Побувавши у пеклі – не вдома –
Збеоегли власну гідність в собі.
Серед них – і майбутня матуся…
Не одна повернулась – удвох.
Ранок донькою їй посміхнувся,
Уберіг жінці плід її Бог!
Україна сьогодні щаслива:
Повернулись не просто бійці –
Ті, в кім дух поселивсь особливий…
Затремтіла сльоза на щоці,
Коли воїн, ступивши на землю,
Опустився і… поцілував...
Це за неї, за сині озера
Кров свою у бою проливав…
22.09.2022.
* – за християнським вченням Ісус Христос є Месія, Спаситель та Відкупитель людства з ярма гріха.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2022
Розпахлася осінь то яблуком стиглим,
То сливою сивою в чистій росі,
Заглянула в сад вона не на гостини,
А щоби добавити шарму красі.
У плахту багряну прибралась калина,
Із кетягів пишний вінок одягла.
Спіткнулось об явір «курли» журавлине
Й журбою війнуло, що в серце лягла.
Уже й алича у новім сарафані.
Махнула рукою услід журавлям.
«Ніколи вона не була така файна,» –
Пишалась красою її і земля.
4.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2022
Минають дні, тривогою обняті,
І сни нічні тікають в далечінь,
Але думки, схвильовано-крилаті,
Завжди зі мною вдень і уночі.
Мов квіти, їх я у вінок вплітаю
Своїх ще непричесаних віршів,
І серце вже не б’ється – калатає,
Відлунюючи дзвонами душі.
Той слів потік ляга на струни ліри,
Народжуючи особливий звук,
Що проганяє смуток і зневіру,
Рятуючи єтво моє від мук.
Слова ті відшліфую я до блиску,
Аби були чистіш від кришталю,
Поколисаю в серденька колисці,
Перш ніж зізнаюсь щиро: «Я люблю!»
15.09.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2022
Свинцем лягає час на наші плечі,
І йде із ним людина до кінця,
Адже від себе неможлива втеча,
Та й доля поважає лиш борця.
Вона шанує добрих, не ледачих,
Із ними їй комфортно у житті,
Якщо готовий ворогу дать здачі,
Вона тебе не зрадить у путі.
23.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2022
Загляну в осені заплакані очиці,
А там – хрести й могили. Знов нові…
Що з Україною зробили ви, злочинці?
Як жити сиротині і вдові?
А матінці із серденьком чаїним?
Чого їй від життя тепер чекать?
Схилились мати Божа й Україна,
Оплакують синочка-козака…
Чи є у світі звісточка чорніша,
Ніж та, що хтось дитя матусі вбив,
Котре було для неї наймиліше
Й не повернулось з поля боротьби!
Й нема межі матусиному горю,
Потоки сліз її вогнем печуть…
Такого лиха в Україні – море…
Посивів край, здається, від плачу!
Я ж стану перед нею на коліна,
Плече своє підставлю теж під хрест,
Який несе сьогодні Україна.
Дай, Боже, аби мир у нас воскрес!
27.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2022
Своя Голгофа в кожного із нас,
І шлях до неї – теж свій, особливий,
Виводять формулу життя нам доля й час,
Тож кожен з нас по-своєму щасливий.
Той в дітях має щастя, той – в батьках,
Когось хвилюють золото й машини.
Комусь своя країна не така,
Та іншу думку мають старожили.
І не тому, що кругозір «вузький»,
І ревно в соцмережах не чатують –
Із діда-прадіда це справжні козаки,
Тому свій край, як можуть, так рятують,
Бо добре знають формулу життя:
Ніде немає краще, ніж удома.
Їх дух гартований у вогнищі звитяг,
Тож не страшні їм ні війна, ні втома.
13.09.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022
Нас убивали, а ми вставали
Й своєю тінню ішли у бій.
«Героям слава!» сигналом стало,
Закланням* вічним у боротьбі.
Ми всі травмовані війною,
Та попри бій цей живемо,
Схрестили шпаги свої з бідою
Й ворожу погань женемо.
Нас катували і вбивали,
Аби зламати наш вільний дух,
А ми твердіші щодень ставали,
Хоч нас і рідшало в ряду.
Нас у боях лягло немало –
Синів упало тисячі,
Але удари, як слід тримали,
Збирали сили нові хутчіш.
Нас нищили і гвалтували,
Та гідності не відняли.
Пережили ми часи криваві,
Свободу й дух наш не розп’яли.
Ми всі травмовані війною,
Та з нами Бог і цілий світ,
На континентах усіх луною
Тараса мудрий нам заповіт:
«Як поховаєте, вставайте,
Кайдани недругів порвіть,
Їх злою кровію вмивайте
І волю власну окропіть!»
18.09.2022.
Ганна Верес Демиденко.
* - на смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2022
Крізь гомін днів, буденних і святкових,
Крізь часу плин, що не верта назад,
Крізь марево, вечірнє і ранкове,
Летить життя, мов весняна гроза.
Там і громи, розкотисті і смілі,
І блискавиці-шпаги золоті,
Хтось призвичаїтися і до них зуміє,
А той он страх долає, аж спотів.
Лягає час тавром на кожні плечі,
А в нім – усе, що встиг ти пережить,
І твій політ, геть інший, ніж лелечий,
Й бажання за минулим не тужить.
Життя – забіг для сильних і сміливих,
І в кожного – дистанція своя:
Одні гуртом життєве місять мливо,
І це прекрасно, коли є сім «я».
Коли ж ти сам до фінішу зібрався,
Буває, що й погода заважа,
І ти собі не раз, мабуть, зізнався,
Що одинока зболена душа.
На жаль, життя свої має закони,
І хто їх пише – загадка для всіх.
Роки ж летять, немов крилаті коні,
Сліди лишаючи на скронях і в косі.
19.08.2022.
Ганна верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022
Коли слова – твої броня і зброя,
Коли у них – вогонь твій і метал,
То ними світ можливо перекроїть,
Якщо така народиться мета.
Секрет їх в тім, чим ти живеш і дишеш,
Яке зерно посіяне в душі,
Бо навіть тиша може оглушити,
Коли ти в середовищі чужім.
Про силу слова сказано немало,
Про це ідеться і в святім письмі,
Й життя підносить прикладів чимало,
Коли слова гримлять гучніш громів.
Коли пізнав ти істину цю, друже,
І мозок твій ще не розледачів,
Тоді до доль чужих не будь байдужим –
Сказати мусиш, що в житті по чім.
Не може правда йти з брехнею поруч,
Солоний піт солодким не бува,
А вийде з того неприродний покруч.
Не слід про це поету забувать!
27.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2022
Війна – це біль, і гострий, і глибокий,
Який не поміщається в словах,
Украдений душі людської спокій.
Його й століттю не залікувать.
Війна – це сліз не ріки вже, а море.
Його ні випить, ні перепливти.
Це материнське і вдовине горе,
Це відчай незаживний сироти.
Війна – це сум, що бронзою лягає
У серце мами й вічний його щем.,
Який у Господа лиш про одне благає,
Щоб ворог-московит з землі пощез.
Війна – це жах і біженців потоки,
Це страх, який не вимити з очей,
Він житиме у пам'яті, допоки
Залишить світ цей воєн цар – Кощей!
6.09.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2022
Життям іду я вже не перше літо –
Немало їх лишилось на сліду.
Здавалося, царює мир у світі,
Тож все, про що я мріяла, знайду.
Я довго йшла і втому проганяла.
У срібло одяглось моє чоло.
Зозуля літ щедренько добавляла.
Радів за мене рід мій і село.
Стрічала ранки в сивій росяниці,
Із сонечком новий будила день.
Раділа веснам, першим громовицям,
Й порі, що літо бабине пряде.
Так глибшала в душі добра криниця.
Не знала, що війна ось-ось гряде,
Що небо Боже буде в блискавицях,
А в землі наші горенько прийде.
Лютневий день все поділив нам навпіл:
На «до» і «після»… Спокій відняла
Росія й загребущі її лапи
Творили пекло з міста і села.
І почорніли дні для українців.
Їх душі не раділи і весні.
Знали: не купиш волі за червінці…
Свердлили мозок думи навісні.
Весна вдяглася в траурну хустину,
Купалось літо в кров'яній ріці.
Вже й осінь стріла не одну дитину
В труні й сльозу утерла на щоці.
Шукали душі більш безпечні ніші,
Бо небо Боже плавилось в вогнях…
І хати почорніли найбіліші,
Коли вогонь ракети не минав.
Нарешті ворог клятий утікає,
Десь забуваючи накрадене добро.
Народжується день новий над краєм,
І світла додає йому Дніпро.
13.09.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2022
Пробач, матусю, що не повернуся,
Що зморщечкою ліг біля очей,
Я у бою з рашистами спіткнувся,
Й з моєї рани кров твоя тече.
Пробач, матусю, за мій гріх невинний,
За те, що одягнув тебе в печаль,
За горя невимовного лавину,
А я не встиг підставити плеча.
Пробач за все, моя люба матусю,
За рану ту, що у твоїй душі,
Що до грудей дитям не пригорнуся
І не зіб’ю росу на спориші.
Пробач, матусю, що не повернуся,
Я прилітатиму до тебе в сні,
Промінчиком веселим посміхнуся,
Краплинкою дощу впаду до ніг.
Пробач за ранній сніг, моя матусю,
Що засвітився у густій косі,
З небес тобі я, рідна, поклонюся,
Сліди залишу ранком у росі.
Пробач за зморшки й сивину у косах,
За втрачені в війні цій мирні сни,
За всі твої невиплакані сльози,
За світ без мене, темний і тісний.
Пробач за те, що я не повернуся,
І квітів перших вже не принесу.
За спокій твій я щиро помолюся,
Аби став легшим материнський сум.
12.09.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2022
Думкам знов мозок крила напина:
Кому потрібна ще одна війна?
Чи ж мало світ знав горя і без них?
Скільки ж очей, заплаканих, сумних!
Скільки сиріт-безбатченків і вдів
І тих, хто віку не досяг дідів,
І тих, хто первістку своєму не зрадів!
Для чого ж війни на Землі тоді?..
30.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2022
Пів року у війні і… без плачів…
Чи то сльозу в мені щось перемкнуло?
Несла, як всі, я хрест свій на плечі,
І горе спільне із народом гнуло.
Пережила облогу без тепла,
Без хліба і води, в квартирі темній.
Останню свічку надто берегла,
Чекаючи вістей з німих етерів.
Тікали сни, сполохані, кудись –
Тремтіння стін, розриви бомб лякали.
Я ж вісточки чекала від родин,
Боялась, аби горе не спіткало.
Коли ж війну посунули на схід
І орки подалися до кордону,
Здається, засміявся цілий світ.
Погнали вої наші їх до Дону.
Нарешті все омріяне збулось,
Втікають орки з півдня, хто як може.
Стрічає хлопців місто і село
Сльозами радості. Вони непереможні!
Дивлюсь на кадри ці, й моя душа,
Затиснута в кулак, аби не здатись,
Розслабилась. Й сльоза, вже не чужа –
Моя, гаряча, рада за солдатів,
Побігла.
Гордість груди розпира,
Готова серцем кожного обняти.
Я плакала в житті, навіть не раз,
Та щастя більшого не довелось зазнати:
Солодкі сльози очі стали лляти…
10.09.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022
Лягає час на скроні сивиною
І мудрости, здається, добавля,
Чому ж ви знов пішли на нас війною?
Не знали, що не прийме вас земля?
Так склалося, що ми близькі по вірі,
Чому ж обрали Каїна ви шлях?
«Братами" ж називались ще допіру,
За що у серце нам убили цвях?
Дітей невинних брали для мішені,
А це найтяжчий пожиттєвий гріх.
Нема й не буде вам вовік прощення,
І хрест святий для вас – не оберіг.
Зніміть хрести! Ви їх носить не гідні:
Кров наша – на брудних ваших руках.
Мільйонам з вас вона близька і рідна.
Невже до розуму це вас не заклика?
Зніміть хрести, убивці-росіяни,
Перш ніж по нас заходитесь стрілять!
Земля свята від Дону і до Сяну –
Це України вільної земля!
Запам’ятайте це, раби Кремля!!!
11.09.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2022
Мережить доля кожному свій шлях
Від лона материнського до тризни ,
Щоб не блукати у біди полях,
Не варто долю обирать капризну.
Її теж доля рано повела
Стежиною, що бігла без упину,
І хоч дитиною ще рушила з села,
Й вітри дули не завжди їй у спину,
Вона ішла… Закохана в пісні,
Наповнені любов’ю і журбою.
Купали вони крила у Десні,
Народжені й Козацькою добою,
Й кріпаччиною-рабством на селі,
Й солдатчиною, ледь не в чверть століття.
Уже й тоді нас гнули москалі –
Земля це пам’ятає лихоліття…
Вслухалася вона в мотив, слова
І плакала… Без сліз. Лише душею…
І біль їй душу густо засівав,
Аби та не спізналася з іржею.
І хоч немало вже промчало літ,
І ран душа отримала немало,
Живе давно життям вже іншим світ,
Московія й йому хребет ламає:
Абхазія і Грузія, й Чечня,
І Сирія, й шматочок Придністров’я,
Донбас і Крим – усі – в горлі Кремля,
Политі всюди патріотів кров’ю.
Тепер онуки жінки стали в стрій,
Щоб Україні врятувати волю,
Вона ж слова-каміння шле «сестрі»:
«Геть з України!
Геть!
Із нас доволі!»
9.09.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2022
Несу у осінь я свої літа
Під музику часУ й моєї ліри,
Та не наважуюся в музи запитать,
Чим заслужила я таку довіру?
Вона ж, здогадлива, прийшла до мене в сні,
Послала посмішку і щиру, й загадкову:
«Народжує лиш та душа пісні,
Що любить землю й небо світанкове,
І ранок із росою на губах,
І заколисану вітрами теплу днину,
Її хвилює вічна боротьба
За край, в якому виросла людина».
25.08.2022
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2022
Низає час століття за століттям,
Де боротьби лишилися сліди.
З імперської ми вирвалися кліті
Й не вернемось ніколи вже туди.
Ми йшли, окрилені і мріями, й любов'ю,
Ступаючи по камінцях, стерні,
Свою дорогу вистеляли болем,
А ворог іще більше сатанів.
Пили не раз ми і отруту зради,
Пізнавши гіркоту розчарувань,
Плекали, мов дітей, і мову, й правду,
І цей похід усе іще трива.
Сьогодні ж, як ніколи, ми єдині,
Бо ж нація зродилась під вогнем,
Тож УКРАЇНЦЕМ кожен став віднині,
Захисника отримавши багнет.
Чи ворог цього слова суть збагне?!
Зродилась нація. Таки зродилась,
Хоча і в час жорстокості й війни.
І «Слава Україні!» покотилось,
Аби спинити полчища орди.
Слова ці пропікають наскрізь ноги,
Бо ж Україна – це свята земля.
Вже скоро відсвяткуєм перемогу
Над наймитами сірими Кремля.
25.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2022
Там, де річка-синьострічка
Котить води в даль,
Там купає зорі нічка,
Срібло п’є вода.
Ось вона біжить-хлюпоче,
Хвильками пряде,
Умиває зорям очі –
Наближає день.
Ранок вись закупоросить
І освятить день,
Вдягне трави в щедрі роси.
Сонечко зійде.
Плине річка, де травичка,
Росами дзвенить,
Бо таку вже має звичку –
З кришталю ж вони.
Коли ж викотить тумани
Ранок на воді,
Зірочок уже немає.
Де ж вони тоді?
28.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022
Живе лиш той, хто знає муки й щастя,
Смак полину і мед коханих вуст,
Хто з Божих рук п'є до кінця причастя.
Той має право заявить:
«ЖИВУ!»
Живу і для життя потрою сили,
Щоб захистити рід, себе й народ.
Живу й люблю і тим уже щасливий,
Що не стидаюсь слова
«ПАТРІОТ».
Життя на зраду я не проміняю,
Бо зрада укорочує життя.
Сьогодні ж орків диких зупиняю,
Щоб вільними були
ЗЕМЛЯ й ДИТЯ!
30.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022
Невже народжується матір’ю і кат,
Принісши їй невиправдані муки?
Як їй до того статусу звикать,
Коли в крові її дитини руки?
Так, матір’ю народжується й кат,
Й питання попереднє риторичне,
Хіба до мук чужих можна звикать?
Про це не знайдеш відповідь ліричну.
Цікаво, чим керується той тип?
Чи ловить кайф, як ці вчиняє дії?
І хто його, нарешті, освятив,
Буть лицедієм у сумних подіях?
Здається, що народжуються всі,
Щоб смакувать любові почуттями,
Кохатися в навколишній красі.
Чи ж може кат колись прийти до тями?
Не раз себе запитую про це:
Жорстокості людської де початок?
Чи може кат цей зберегти лице
І з ним колись нове життя почати?
18.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2022
Слова – це зброя, котра в тих стріляє,
Хто став для тебе ціллю-маяком.
Воно сміливості і вміння добавляє,
І ти стаєш досвідченим стрілком.
Слова і замки рушать, і темниці,
Де воля поневолена давно.
Їм завдяки, усе може зміниться,
Навіть для волі знайдеться вікно.
Слова є – пластилін, а є і криця,
Вони без неї – листя на вітрах.
Ті ж змусять своїй волі підкориться,
Чи перетворять ще живих у прах.
Слова людини – це її дзвіниця,
Що реагує на народний гнів,
Не дозволяє війську зупиниться,
Коли його земля тремтить в вогні.
30.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2022
У спалахах поранених надій
Пливуть літа до вирію птахами.
Війна нам заважає і радіть,
Хоч осінь вже складає орігамі.*
Іще не листопадить листопад,
Та вже мережить золото на листі,
Уклалися вужі у нірки спать,
Колише річка хвилі у колисці.
І хоч навколо – неземна краса,
Народ її, здається, не сприймає,
Бо під прицілом села і міста,
А дзвони хвилі болю підіймають.
23.08.2022.
·* – Оріґамі (яп. орі — «складати», камі — «папір», тобто «складений папір») — мистецтво складання візерунка з паперу.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2022
Прощалось літо зойком журавлиним,
Щоб відлетіти в вирій на крилі,
Вклонилось річці, горам і калині,
І щедрій на врожай святій землі.
Вклонилось ранкам, сповненим турботи,
І синім, ледь імлистим вечорам,
І дням, що притомились від роботи,
І тим, хто врожаї в полях збирав.
Вклонилося дорослому й дитині,
Що поздоровшала і навіть підросла,
І вечоровій зоряній хустині,
Що над землею нічка розп’яла.
Воно так ніжно з усіма прощалось,
Що в віях заіскрилася сльоза,
А у серпневім небі намічалась
Остання, мабуть, літечка гроза.
13.02.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
Народжується Україна
Із диму, золи й вогню,
Стоїть в крові по коліна,
Але не здається Кремлю.
Народжується Україна
З любові і доброти.
Усі розберем руїни –
Збудуєм нові мости.
Від серця вони й до серця,
Від сталі вони міцніш,
Москву переможем в герці,
Повернемо вражий ніж.
Збудуєм нову державу,
Де воля – пріоритет,
І влада теж не іржава,
Здобудем авторитет.
13.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
Нам сни лоскоче ніч,
липнева, тиха…
Здається, змовкла й річ –
регоче лихо.
Наразі світ оглух
від Росогрому,
Де мав ходити плуг,
не йди без брому.
Прильоти – ніч і день –
зла косовиця…
Москва вбива людей –
земля кровиться.
Ракети б'ють вогнем –
все пожирають:
Дітей, тебе й мене.
За що ж караєш?
У селах і містах
руїни плачуть,
Країна – у хрестах.
Скрізь «Плине кача».
Ми загубили сни –
й зібрать – несила,
Та діждемо весни –
зустрінем сина.
Той скине камуфляж,
відставить берці…
«Вже звільнена земля!» –
всміхнеться серце.
28.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022
Розпахся в лузі висохлий чебрець,
Та так, що все навколо оп'яніло.
Тікає літо в осінь навпростець.
Плоди в садах давно зарум'яніли.
Знялись увись кинджали-явори,
Бордово посміхається калина.
Тумани заглядають у яри
Й напівглибокі річкові долини.
Лелечий клин ще душ не сколихнув,
Та ластівки гармидер уже сіють,
Може, також клянуть оцю війну,
Яку у край наш привела Росія.
І хочеться знов світу заявить:
«Невже ти від імперії слабіший:
Не бачиш, як земля наша кровить?
Підкинь нам зброї якомога більше!»
23.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2022
Пахне осінь дощем,
Прілим листям і маревом сивим…
Це народжує щем,
Що приліг на черені душі.
Одиноке плече
Почуватися хоче щасливим,
Бо самотність пече,
Коли душі навколо чужі.
–Ти до мене прийди
Через терни і трави шовкові,
Ту стежину знайди,
Що відома із літ молодих,
І мене розбуди,
Повернувши у мрії бузкові.
Прошу, тільки прийди,
Із коханням до мене прийди!
Ти до мене прийди
Теплим дощиком в час громовиці,
Коли тиша мовчить і вітри загубились в імлі.
Ти до мене прийди,
Коли з неба сійнуть зоряниці,
Щоб осяять сліди,
Що вели через наші сади.
–Я до тебе прийду,
Тільки ти, тільки ти дочекайся,
Промінцем упаду
У долоні твоєї душі.
Струни там віднайду,
Від кохання лиш не відрікайся,
Адже ми не чужі,
Відчуваю, що ми не чужі.
13.07.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022
В той час, як сини, військові
Готові усе віддать
За волю, то ці – ніколи…
Чекають на благодать.
Що їх повело в Почаїв,
Коли їх земля в вогні?
Хіба це не є знущанням?
Хіба це не «ТАК!» війні?
Якщо це ті божі люди,
В яких знамено – добро,
Чому воно їх не будить,
Аби захистить Дніпро?
А мо’, це їх близорукість
Боротися заважа?
Коли Україна в муках,
Що каже їм їх душа?
І боляче, й трохи гірко,
Що йдуть вони без Христа,
Згубили сумління мірку,
Котра для людей свята.
Кому ж їхні душі служать,
Прямуючи в рабський стан?
Війну ЗСУ затушать,
Адже їхній дух, як сталь.
А як жити далі будуть
Ці «віруючі» між нас?
Чи зможе народ забути?..
Це визначать Бог і час.
27.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022
(Часто зустрічаю у Ютубі відео, як на українських біженців у Європі здійснюється моральний тиск, а іноді і фізична розправа з боку росіян за те, що ті – УКРАЇНЦІ. Не змогла обминути цю тему).
Хіба в Європі Путін нас мордує,
Принижуючи, іноді й б’ючи,
І гідність нашу топчучи святую,
Чіпляються без видимих причин?
Хіба це Путін діток убиває,
Малят гвалтує й сивих матерів?
Дев’ятий рік війна-терор триває
Від тих, хто жить не може без царів.
Хіба це Путін бомби нам скидає,
Чи на смертельний натиска гачок,
Будинки безсоромно обкрадає
Такий собі їх Ванька-дурачок?
Хіба це Путін танками «утюжить»
Не землю – ні, а ще живі тіла,
Не чуючи, як серце мами тужить.
Кому ж тоді їх чорні душі служать?
Кого ж, Росіє, світу ти дала?!
15.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022
Я силу слова знаю, як себе,
Й готова ним з Москвою воювати,
Повінчане із волею небес,
З неправдою не може загравати.
У час, коли народ мій у біді,
Воно звучить для кожного набатом,
Щоб стрій захисників не порідів,
Не затупився й кари меч булатний.
У моїм слові особлива сталь,
Котра любов’ю, мов повітрям, дише,
І московита назива «москаль»,
Убивцям вирок сміло теж підпише!
Слова для мене – зброя і броня:
Ними вбиваю, ними й захищаюсь,
І коли сльози раптом забринять,
Завдяки слову з ними розпрощаюсь.
Бо слово – полководець і боєць –
Саме воно веде до перемоги,
За землю рідну слово теж борець,
Воно – рушійна сила і підмога,
Бо спущене з небес великим Богом!
15.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2022
Люби Україну, як вперше, люби,
Бо ж перша любов – єдина,
Вона на вогненних шляхах боротьби
За вільну від пут людину!
Люби Україну, і сиву, й нову,
Що світ цей заворожила,
І білу хатину, і в сріблі траву,
І у споришах стежину.
Люби Україну за лоно її,
Де місце було й для тебе,
За окрик тривожний згори журавлів,
За синь весняного неба.
Люби Україну за дивні пісні –
Таких не зустрінеш в світі, –
За зорі, липневі, правічно-ясні,
За серце, добром зігріте.
Люби Україну – це твій оберіг,
Тож ним дорожи до скону,
Бо там твій праотчий єдиний поріг
І мати біля ікони.
Люби – не прості це – магічні слова –
Народжені із любові,
Святиться ім’я її у молитвах,
Котрі кожен шле до Бога.
Люби Україну і в сні, й наяву,
Розп’яту вогнем, в руїнах,
Народжену в муках, та духом нову.
Люби свою Україну!
25.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022
Москва нас розпинала на хрестах
Не ‘дне століття, щоб рабами стали,
У душі наші насівала страх,
Та вистачило віри в нас і сталі,
Аби не розчавив злодійський прес
І пам’ять забуттям не захворіла.
Переживали ми за стресом стрес,
Але про волю думка серце гріла.
Нас на хрестах цвяхами розпинали,
Вбиваючи їх прямо в мозолі,
І голодом три рази нагинали,
Хоч від зорі трудились до зорі.
Нас мучили в катівнях, сандармохах,
Де ночі довгі і короткі дні,
І звідти утекти не мали змоги,
Нас, мертвих, в море кидали в рядні.
Нас не минула й Друга Вітчизняна,
Судили й… за три житні колоски,
В колгоспах коси з долями линяли,
Ми ж затягали все тугіш паски.
Побудували фабрики й заводи,
На паспорт, на сільський, мали табу,
І ГЕСи, і АЕСи вміли зводить.
Чи можна це змінити, чи забуть?!
Ось так творився нами рай совітський
І нами піднімали цілину,
У вісімнадцять забирали в військо
І посилали на чужу війну.
Вели нас, бач, вперед, до комунізму,
Де по потребі кожному, як слід.
Будівникам його було лиш пізно,
Завісу нам поставили залізну.
Здавалося, забув про нас і світ.
І тільки в 90-х знов державу
Нову зуміли ми проголосить.
Росія ж, душу маючи іржаву,
Злякалась: лан не їй же колосивсь.
Нам ланцюги московські заважали,
Бо влада напівнашою була,
Її міняти й ми не поспішали.
Закінчилась колгоспна кабала.
Дивився світ на наші поривання
То до Європи, то до СНД,
А чи на місці довге тупцювання,
Поки Майданом освятився день.
Майдани ті країну сколихнули,
І знов подивувався нами світ.
Тепер вже ми імперію нагнули,
Хоча й упав ізнов найкращий цвіт.
Пожалкувала Рашка, бач, за нами:
Украла Крим, улізла в наш Донбас.
Дев’ятий рік нам шле своє цунамі,
Та сам Господь тепер уже за нас.
Сьогодні Україна знана в світі:
Їм’я її вкарбоване в серцях!
Ми ж свого часу й України діти,
І світ за волю бачить в нас борця!
17.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022
Танки йдуть по Вкраїні…
Так, по «сестрі» вчорашній.
Давлять все й Чураївних,
І не у рукопашнім.
Йдуть по новеньких трасах…
По чорноземах суне
Дика азійська раса,
Губить дитя й красуню.
Довгі, важкі колони
Йдуть на прадавній Київ,
А за кермом ті клони,
Розум яких покинув.
Лязгання скрізь луною
Над українським полем –
Сунуть на нас війною
Орки й частують болем.
Танки повзуть і з Криму,
Стогне Донбас і Південь,
А під люком – без гриму,
Ті що у пекло підуть.
З швидкістю черепахи
Йдуть без перепочину,
І уже скоро прахом
Підуть відомим чином,
Як нещодавно в морі
Крейсер «Москва» загинув.
Скінчиться наше горе –
Знайдуться їм могили,
Адже ми з УКРАЇНИ!!!
23.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2022
У осінь стиглу забрели літа
Й заінилися скроні мої рясно.
Не та у крилах сила, щоб літать,
Але ж вогонь в очах горить – не гасне.
То не вогонь – життя мого свіча,
Що то палахкотить, то знов палає.
Саме таким життя є зазвичай,
Такою, мабуть, і завжди була я.
Тепер із музою ми творимо удвох:
Якісь рядочки слізьми поливаєм,
Радієм, що не відвернувся Бог,
Буває, й України Гімн співаєм.
Тоді таке піднесення в душі,
Що мимоволі крила виростають,
Й кричати хочеться: «Любов’ю дорожіть,
Поки життя ще сторінки гортає!»
Осіння дні короткі і сумні,
Але ж які чудові довгі ночі,
Й для сну години маєм запасні,
І сни тоді майже завжди пророчі!
15.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2022
Збігає час у вічності криницю,
Де усього зібралося доста,
Адже життя не може зупиниться,
І не замкнуть історії уста.
Чергуються там дні й тисячоліття,
Ні фальші, ані підкупу нема,
Весняні грози там і спеки літні,
І осінь не одна там, і зима.
Там пращури зібралися народів –
Герої і звичайні люди там –
Історія неправди не народить,
Може, тому вона і є свята!
Збігає час в криницю історичну,
Утворюючи особливий пласт,
Де всі події – звичні і незвичні,
Де воєн кров і хори мирних паств.
16.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2022
Ми однієї матінки сини –
Розп'ятої не раз, та ще живої –
Завдання наше – ворога спинить,
Опанувать професією «ВОЇН»!
Ми ті, хто батька-неньку поважа,
І гідність маєм справжню – не фальшиву.
Від діда-прадіда живе у нас душа,
А ті лиш вірі й правдоньці служили.
Своєї волі ми не продамо
Ані за злото, ні за єврогроші.
За неї, коли треба, то й вмремо,
Аби проснутись у раю у Божім.
І звідти будем землю боронить,
Свою єдину рідну Україну,
А тих, хто перед нею завинив,
Навіки поховаєм у руїнах.
16.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2022
Він будував для себе тихий рай –
Не рік, не два, а три десятки років,
Душею закохався у той край,
Де пуповина й слід найперших кроків.
Той рай таки господар збудував,
Аби ним до нестями насититись,
Дожити вік свій він у нім збиравсь,
Сімейним щастям, ніби трунком, впитись.
Але над цим Нечистий посміявсь,
Поруйнувавши плани, крила мрії,
На щасті на людському розписавсь,
А це вчорашній «брат» ой, як уміє.
Там, де новий будинок височів
І милував щораз небесне око,
Якраз в число тринадцяте, вночі,
Забрав москаль і їхній дім, і спокій,
Залишивши обом лише життя
І їх літа, що південь перетнули,
Цей двір квітучий став тепер сміттям,
Та білі ангели цю пару не забули:
На поміч їм покликали людей,
Аби ті помогли прибрать завали,
І мозок знов думки нові пряде:
Аби, лишень життя не обірвалось!
Іще смертями тішиться війна,
Ракети блискавицями лютують,
Та навіть це народ наш не спиня –
Він рай новий для себе побудує!
14.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022
Рух волонтерів народився з болю,
Яким почастувала нас війна,
Ще йдуть бої за українську волю –
Нам дістається дорого вона.
Рух волонтерів – ні, не для етерів –
Це України і надія, й міць,
Бо доброти вони є експортери,
І це мистецтво бажано уміть.
У слова ВОЛОНТЕР звук соковитий,
Звання це люди вміють оправдать,
І душу, горем-лихом оповиту,
Підтримають, бо ладні все віддать.
Так, волонтери – особливе військо,
Їм Україна надто дорога,
І мова для них рідна українська
На подвиги їх кличе-надиха.
Удячний їм сьогоднішній Чернігів,
Об’єднані в «БО МОЖЕМО» і «ДАХ»,
Вони тепло знаходять і під снігом,
І сотні вже людей у їх рядах.
Спішать вони туди, де свіжі рани
В будинках, у квартирах, у серцях,
Працюють і увечері, і зрану,
І кожен з них нагадує бійця.
Вони сьогодні – нації когорта,
Якій нема сторонньої біди,
Тож хочеться згадать про них укотре:
«Дай, Боже, людям цим з роси й води!»
16.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2022
Якби те знала рідна мати ката,
Кого вона у світ цей привела,
То зразу б попрощалась з синдикатом*,
А мо’, б у зародку навіки прокляла.
Бо син такий – то і її прокляття,
І сором роду, й ворог для землі,
Адже він став для сатани знаряддям
І на чиїсь не зважить мозолі.
* – об’єднання, в даному випадку зі злом.
29.01.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2022
Іще ‘дин хрест підпер собою небо.
Воно знов заніміло від жалю…
Скільки ж іще хрестів таких ось треба,
Аби закрити небеса Кремлю?
Їх тисячі і так у Україні:
Є безіменні, є і в рушниках,
Ніхто їх не поставив на коліна,
Під кожним тіло сина-козака.
Їх ніч милує зорями ясними,
А сонце гладить в спеку і в мороз,
Зворушені піснями голосними
І солов’їв, і із Кремля погроз.
Хрести… Хрести… Хрести нові усюди.
Вони тримають небо на собі,
Бачать і чують все, так як і люди,
Що об’єднались в спільній боротьбі.
Отож, тремти московська гадь! Вже скоро
Сконаєш, та не матимеш хреста,
Бо ви – садисти, нелюди-потвори.
Невже це воля Божого перста!?
15.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2022
До тебе шлю я докору слова,
Земляче мій, бо ж тут твоє коріння.
Колись пісні із нами ти співав,
Тепер вважаєш, ми Москві не рівня?
Чому ж мовчить у венах твоїх кров,
Тоді, як рідний край вогнем палає?
Чи серце вже не здатне на любов?
Мовчанням неньку, мов мечем, караєш.
А мо’, тебе серпастий так зігрів,
Що ти забув і пісню про калину?
Манкуртом став, чи також озвірів,
Що й шепіт не хвилює тополиний?
А чи забув, як пахнуть чебреці,
Що мали б євшан-зіллям тобі стати,
Сльозою пам’яті ожити на щоці,
До дна душі упевнено дістатись,
Аби озвавсь у ній той отчий ген,
Де б умістилась й мова українська.
Ти для Росії не абориген,
Тож стань у стрій у українськім війську!
12.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2022
Спить натомлений день
У долонях легких прохолоди,
Зірочки де-не-де
Цідять світло крізь ночі імлу.
Місяць тишу пряде
Із роси і достиглого плоду,
Значить, осінь іде –
Буде діло рукам і крилу.
2.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022
Ми стали іншими
Ми стали іншими, аніж
Ще рік, чи кілька років тому,
Бо Раша нам встромила ніж
Не в спину – в серце. Зникла втома,
Тому й мінився кожен з нас –
Нарешті нацією стали:
Болить і Крим нам, і Донбас,
Ілюзії гливкі розтали.
Змінився кожен у собі –
І це уже безповоротно –
Уся країна в боротьбі,
Бо ворог вже не в підворотній.
Він котить горе по землі –
Руйнує і міста, і села.
Звихнулись ті, що у Кремлі,
Ракети й смерті каруселять.
Ми стали іншими, і це
За час війни, за цих пів року:
Той став захисником-бійцем –
Чеканить переможні кроки.
Той – «на нулі» і день, і ніч,
Спішать до нього волонтери,
Зі смертю часто віч-на-віч –
Нова тепер настала ера.
Ми, як єдиний механізм,
Одною ціллю пройнялися –
У горлі імперіалізм –
Здобути волю поклялися
Перед собою, перш за все,
Перед землею й перед Богом,
І віримо: себе спасем,
Адже повінчані з любов'ю.
Ми стали іншими, тому
Із нами і небесна сила
І героїчні ЗСУ,
Знекровлені, але щасливі.
Ми стали іншими…
9.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2022
Ми саме той знедолений народ,
Що змусив світ пошанувати правду.
В нас кожен другий справжній патріот,
Котрий засуджує нахабство, підлість, зраду.
Ми знаєм гіркоту вдовиних сліз
І рани біль, і гострий біль утрати,
Що розповзлась по Україні скрізь,
І стогін неутішний ночі й матір.
У венах наших особлива кров,
І формула її чітка, єдина:
В молекулі у кожній є любов
До рідної землі і до людини.
У генах теж кипить козацька кров,
Що живить дух наш, котрий не зламати.
Ніхто іще у світі не зборов
Того, хто землю любить, як і матір.
9.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2022
Весна цьогоріч надто запізнилася,
З дороги збився журавлиний клин.
У час війни і хмари кров'ю вмилися,
Молитва лиш не змінює свій плин.
Приспів:
Прости нам, Боже, необачні дії
І Україну-неньку урятуй,
Не дозволяй же жити без надії,
І силу волі кожному гартуй.
Відтанцювало літечко з ромашкою,
Відколисало вітерцем жита,
А ми усе ще у війні із Рашкою,
Тому й молитва лине ввись свята.
Приспів.
В осінні сукні дні вдяглись буремнії,
Руїни лічать села і міста,
Серця в захисників з любові й кремнію.
За них моя молитва непроста.
Приспів.
2.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2022
Відкровило літо маками у полі,
Чебрецями в лузі файно відцвіло,
Теплими вітрами смакувало волю,
Стежку підмітало, ніби помелом.
Росами дзвеніло у ранковій тиші,
Капало в долоні краплями до ста.
Слухало, як жито неспокійно дише,
Коли його колос вгору підростав.
Літо сонцесяйне, запашне і тепле,
Зваблене красою синіх вечорів.
Солов’ї так піли, аж природа терпла,
Місяць пив причастя зоряне вгорі.
19.04.2021.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022
Ще літо недопите до кінця,
А вже осінній день у двері стука.
Подарувавши зморшки для лиця,
Частіше серце подавало звуки.
Не той і погляд: зважений, простий,
В нім поміркованості більше тепер стало.
Аби іти життям, а не брести,
В характер доточив твердої сталі.
Та це й не дивно – усьому свій час,
І не погодитись із цим ніяк не можна.
На вістрі часу ми – пручайся-не пручайсь,
Та долі є рабом людина кожна.
У літа й осені свої також плоди,
І їх доста, тож варто пошукати
У колі друзів вірних і родин.
В самотність тільки бійся заблукати!
1.02.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2022
Ще літо спало в теплих споришах
І грози обзивалися громами,
Та вже в повітрі осені душа,
Бо ж вересень уже не за горами.
Рясніє диво-яблуками сад,
В наливках бродять вишні і порічки,
Грушки униз голівками висять
І сонцю підставляють ніжні щічки.
Отави складені. Присіли їх стіжки,
Луги сп’яніли від сухого сіна.
Видніються протоптані стежки,
На них – сліди. Глибокі, мо’, лосині.
Налив у грони соку виноград,
Шипшина у зеленому намисті.
Хоч літо ще, та б’юся об заклад,
Що скоро в вальсі закружляє листя.
2.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022
Цей вірш народився експромтом, та й не народитися він не міг, бо після всього пережитого за час війни у Чернігові, коли рашисти повністю зруйнували обійстя мого брата, можна було впасти в розпач, зневіритися. Але українці – народ особливий. Знайшлися і в Чернігові волонтери, для яких чужого горя не буває, і допомогли трохи розібрати завали. Ми навіть не знали їх імен, але зрозуміли, що це прекрасні трудолюбиві люди. Поряд з ними трудилися і сусіди, котрі не виїхали за кордон. Сердечно дякуємо кожному, хто прийшов нам на допомогу. Хай Господь береже вас, дорогі друзі, ваші родини і всю Україну!
Здоров’я всім і миру!
Попри сили нерівні і зради,
Попри варварство й зло москалів,
Ми дамо, все ж дамо собі раду,
Божеволіють хай у Кремлі.
Маєм силу ми непереможну,
Котрій рівних у світі нема,
Побудуєм життя ми заможне,
Українства в нас дух не зламать!
Ще заявим про себе у світі,
Адже ми особливий народ,
Тож тремтіть, москалі-сатиліти*,
Бог поможе нам вас побороть!
29.07.2022.
* – 1. У Стародавньому Римі: озброєний слуга охоронець. · 2. перен. Поплічник, виконавець чужої волі (кніжн.). ·
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2022
Як спалось тобі в ніч цю, Хрест Червоний?
Чи і в тобі живе вірус Кремля?
І чи потрібні світові ООНи,
Яким народні біди не болять?!..
Оленівка. Число 29-те…
Липнева ніч служила не для всіх:
Аби «Азов» скоріше поховати,
Москва здійснила непростимий гріх…
Колонія… Тортурами й прокляттям
Просякнутий там кожен сантиметр.
Людська там доля не одна розп’ята,
Бо всюди кара гарцювала й смерть.
Героїв і улюбленців народних,
Усатанинське вкинули кубло,
Аж надто світлих, чесних, благородних,
Мали згубити матерщина й зло.
Бійці були ще й інтелектуали,
Серця їх сповнені любові й доброти,
За кожен крок свій Богу звітували.
Кати ж їм вік схотіли вкоротить…
Ніч сколихнули вибух і вогнище,
Де все горіло: нари і тіла…
Життя людські не вперше оркам нищить…
Тож кров бійців кипіла – не текла…
«За що ж їм, Боже, ти послав ці муки?
За ту любов, що мали до землі?
Згорали у вогні й… молитви звуки…
Коли ж згорять оті, що у Кремлі?!..»
Оленівка. Число 29-те…
Запам’ятаймо дату цю із дат…
Героями їх мусимо назати,
Крім того, що з них кожен – СИН, СОЛДАТ!
31.07.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022
Все закутала сива роса,
Вечір свіжістю вогкою дихав.
Зореоким шатром – небеса,
Тож здалось, на землі нема лиха.
Уляглась ніч у постіль м’яку,
Боячись дикі трави прим’яти,
Берегла вона тишу крихку,
Присолоджену запахом м’яти.
Ранок стежку у травах шукав
І зненацька застиг у бентезі:
Гул почувся йому літака,
Жах усівся на кущик гортензій.
Враз ракети стріла вогняна,
Розчикрижила навпіл небо –
То Вкраїну гвалтує війна,
У зажуру вдяглися верби.
Але нас уже не залякать –
Ціни знаємо волі і хліба.
Воювати нам теж не звикать –
Перевірено це у віках.
Кожен воїн святий, хоч без німба.*
28.07.2022.
* – Німб (від лат. nimbus — хмара), гало, ореол — коло, круг або сяйво, що оточує голову особи в релігійному мистецтві. Слугує для вказівки на святість цієї особи.
Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2022
Невже тобі, світе, наш біль не болить,
І кров наша не лякає?
І скільки її іще треба пролить,
Аби нею впився Каїн?
Невже твої очі не бачать вогню,
Де люди горять і душі?
Чому дозволяєш нас нищить Кремлю?
Лякає твоя байдужість.
Зерно українське тобі, бач, болить…
Турбуєшся про голодних?
А бачив, як поле пшеничне горить
І вчора, і вже сьогодні?
Легенди про нациків теж не гірчать?
А смерті від рук ординців?
Не чуєш, як душі убитих кричать:
«Нас в небі – не одиниці
І навіть не сотні, нас тут – тисячі…
Своє в нас небесне військо»,
Поглянь на тремтливе горіння свічі –
Їй доля болить вкраїнська…
Невже тобі, світе, вона не болить?..
24.07.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2022
Коли людина з совістю не дружить,
То й милосердя із душі втіка,
А проростає скупість і байдужість.
Винна сама вона, чи доленька така?
Персоні цій усюди не комфортно,
І друзі обминають теж її.
Найбільше ж насторожує аморфність,
Хоч звички теж не кидає свої.
Сімейний віз важко тягти з такими,
Бо злагоди – ні в діях, ні в словах.
Стають вони і злими, і сумними,
Тому і щастя мимо проплива.
19.06.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2022
У осінь моє літо подалося,
І скроні сивиною зацвіли.
Прибралося у паморозь волосся –
То роки в сиву казку прибули.
Й душа моя то плаче, то співає,
Коли зустріне радість у путі,
А літо в очі світла наливає,
І це закономірно у житті.
Дивуюся й радію цій події,
І дякую, як можу, небесам,
Що ще живі і мрії, і надії,
І що хвилює серденько краса,
Що людям слово вмію дарувати
Про те, що бачу я і чим живу,
Що здатна маски підлості зривати,
І правду сміло правдою зову.
Засвоїла давно життя уроки:
У нім лиш мудрий, сильний вижива,
Бо зважує можливості і кроки,
На вітер теж не кидає слова.
Життя – це стан, де згода й протиріччя,
І більше у нім «проти», аніж «за»,
Слабкого викидає на узбіччя,
Когось лякає спека чи гроза,
Тож мусиш силу й розум показть.
15.07.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2022
Той день липневий надто був жарким,
Коли ми сіли у сімейний човен,
Аби в воді життєвої ріки
Долати спільний шлях й не відучора.
Сьогодні надважлива дата в нас…
Невже це наше золоте весілля!
З вітрами промайнув неспинний час,
А пам'ять береже оте застілля,
Коли ми в колі друзів і рідні
Про створення сім'ї оголосили.
І потекли рікою наші дні,
Аж поки скроні стали напівсиві.
Ми ж пливемо і досі в тім човні
Не день – не два – десятки уже років,
Сьогодні опинилися в війні,
Що привела на землю нашу орків.
Так і пливем. Крізь бурі і шторми.
На зло усім і войовничій долі,
Солідний вік давно здолали ми,
Що нас чекає завтра, невідомо.
Сьогодні ж сина маєм, внуків двох,
Хай не така й багата в нас родина.
Любов'ю всіх нагородив нас Бог.
Молюсь, нехай мине лиха година!
22.07.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2022
Своє у кожного і хобі, й ремесло,
І навіть ніша власна особлива.
Для когось раєм є рідне село,
Бо ж почувається в нім вільним і щасливим.
А інших вабить місто, чистота
І вулиць шум, і запахи асфальту,
Багатоповерхівок висота,
Чи стадіони з голами й пенальті.*
Все ж головне – не місце на Землі,
А стан душі, те, що ти відчуваєш,
Коли живеш у місті чи в селі,
І що в собі постійно відкриваєш?
12.07.2022.
* – відмітка для удару знаходиться на відстані 11-ть метрів від лінії воріт
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2022
Осінь стежечку приховала,
Вмилось личко не раз дощем,
Вже, здавалося, відкохала,
Та навідався в серце щем…
Звідки він? Навіть не спитавшись,
Розбудив нові почуття…
Несподівано, як і завше…
Й заясніло ураз життя.
Може, в цьому і є загадка,
Що кохання сильніше нас
І знаходить до серця кладку,
Й обирає для цього час.
4.02.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2022
Історія останньої війни
Сподівалась Україна
довго й вільно жити,
Долю мати не чаїну –
з усіма дружити.
Сподівалась, та не сталось –
мрія не збулася,
Як туман вона розтала –
кров’ю залилася.
Бо старий катюга Путін
захотів забрати
В Союз її, вбути в пута,
назвавшися «братом».
Але не здолати волі,
що живе у серці,
Ані смерть, ані сваволя
не здолають в герці.
Не примусять Україну
шанувати ката,
Їх в Донбасі й на Зміїнім
знайде смерть руката.
Нескорений Миколаїв
Схожий з Вавилоном,*
Склади орківські палають,
тисячі в полоні.
Це ж сьогоднішня Вкраїна,
змучена до краю,
Земля кров’ю багряніє –
мала ж бути раєм.
Не погодиться народ мій
у неволі жити –
Не такої він породи,
має сіять жито,
Аби друзів годувати
хлібом українським,
А як треба, й воювати
вишколеним військом.
12.07.2022.
* – ВЕЛИЧНЕ місто Вавилон лежало в родючій рівнині, що за 80 кілометрів на південь від сучасного Багдада. Місто здавалось неприступним, оскільки його оточували могутні подвійні мури та рів з водою.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2022
У чари ми осінні заблукали,
Аби допити трунок той удвох,
Ніщо уже в житті нас не лякає,
Хоча й немало знали ми тривог.
Турбує нас і кличе пуповина,
Що із землею рідною єдна,
Крилата думка пташкою лиш лине
Туди, де під хрестами спить рідня.
А роки плинуть, плинуть журавлями.
Їх лет ані пришвидчить, ні спинить.
У кожного свої лиш білі плями,
Хоч спільними є донечки й сини.
28.05.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2022
Сьогодні ми рятуєм Україну,
А отже, ми історії творці.
Болять утрати нам, болять руїни,
Болить сльоза матусі на щоці.
За нами – Україна і Європа,
А ми всі на переднім рубежі.
Нас нарекли святим ім’ям «укропи»,
Й душею кожен з нас не зубожів.
І ця війна давно не тільки наша –
Це і твоя, Європо, теж війна,
І ворог в нас один – підступна Раша –
Пів світу у війну втягла вона.
Це боротьба за волю і за правду,–
Козацький дух веде всіх нас у бій.
І гідність нашу ворог не украде –
Це найвірніша зброя в боротьбі.
15.07.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022