Казка приказку зустріла
На теренах читачів
Та їй миттю про шептала
Про примхливість слухачів
"Ну а ти, як ти? Казково?
Маєш успіх, чи пусте?
Все не читана? Чи знову
діти в сон беруть тебе.
В мене все іде оркестром
Як в шекспірівських сонет,
Я ж написана маестро,
Хочеш, я й тобі, віддам сюжет.
Ні, у мене профіль - хлистом
Більше схожий в анекдот
Я з твоїм роздутим змістом
Не сягну пера висот.
Люди хочуть лаконічно
Бо життя швидке, як мить
Мітить вираз треба влучно
Щоб у тренд зайти, дзвеніть.
Довге слово й довге діло,
можуть вийти в страшні лайки,
Тож подяка, але сміло,
Твій сюжет зійде для байки".
Тільки приказка не зхтіла
Долю казки розділить
Та відразу закривила,
Палітуркове лице - пашить.
Ну не хочеш - йди до фейку,
Поспілкуєшся про все
Не зтуляє вічно пельку
Нісенітницю несе.
Я ж піду у світ роману
Він для мене не чужий,
І перечити не стану,
Твір він добрий, приязний.
Ти би краще до сатири,
Гумор в ней компаньйон
І твої сумні мотиви
З довгих перейшли в хітон
А ще краще в дім де драма,
Щоб завершить шлях вінцем
Будеш як трагікомічна дама
Із з казковим й злим кінцем.
дякую
