Тебе колись давно я називав - "Моя кохана",
Відповідала ти взаємністю мені,
Тоді не розуміли ми, що пізно, а чи рано
Від нас лишиться лиш картина на стіні.
Нам безперервно уставляли палиці в колеса
Ті, хто в той час своє тепло знайти не зміг,
Багато літ одна не дає спокою адреса -
Я лиш тепер збагнув, де зник наш оберіг.
І хай завжди усюди нас підкошує омана,
Та все ж я вірю, що хоч на маленьку мить
Обов'язково стрінемось з тобою ще, кохана,
Обов'язково стрінемось, бо будем жить.
(17.01.2023.20:50.№370)
Сумська обл.
ех, кохання...
