над фосфоруючим фольклором
від незворушного суфлера
епічним геніальним твором
спливала місячна химера
ворона клацала затвором
важка сумна і срібнопера
де нахилялись над зазором
два рівномірних інженера
і тхнуло голодом і мором
і жиром риб’ячим і жаром
засЛуженим і диким жором
в лісах степах і на базарах
в зелених кільцях вився гад
зірки тонули у болоті -
нам знову снився дивний сад
як ДНК на повороті...
311222
P.S.
із циклу :
"Довільні та сумні наслідування"
