дні в листопаді несуть безтурботний клопіт
ще не мете хуртовина і начебто все гаразд
з нетрів душі спогади сунуть на допит
мрії... ілюзії...згаяний серцем час
всі наче привиди!… скаржаться на обмову
раніше вони ще співали як вчив на чужий талмуд
бились на шаблях...шукали вірніше слово
тепер лише стогнуть серед чужих облуд
що станеться з ними надвечір я до пори не знаю
вірніше не хочу знати від цього буває зле
хай геть собі скачуть аж до гирла Дунаю
і там розчиняються в плавнях де вогке пусте й гниле
мабУть і мене невдовзі в дорозі застане крига
а далі земля замерзла болото густий туман
загубиться в комишові неначе стара ґирлиґа
душа що шукає стежку яку перейшов циган
131122
