Надворі ніч, усі давно заснули
Лиш тишу прориває гавкіт псів
А моє серце думи сколихнули,
Вони - порушники моїх солодких снів
Сьогодні знову поміж нами кілометри,
Між нами - відстань… але це не головне.
Тому що в серці я до тебе в міліметрі,
Немов ще крок - і ти візьмеш мене.
Візьмеш мене на руки, покружляєш,
Немов я твій дарунок, немов - скарб.
Ти в серці в мене щастя оживляєш -
Щомиті вносиш кілька нових фарб.
А «завтра» ми з тобою будем разом,
У щастя спільного настане тепла мить
Ми разом на це «завтра» зачекаєм,
Бо віру в «нас» - нікому не зломить.
