Надихни мене легким спомином,
Пригорнися до мо́го плеча.
Надихни мене теплим спогадом,
Мов наївне, маленьке дівча.
Надихни мене своїм поглядом,
Що застигне, зустрівшись з моїм.
Надихни мене своїм привидом,
Що з'являється поміж руїн.
Надихни мене ніжним дотиком,
Хай здригнеться усе моє тіло.
Надихни мене, ставши котиком,
На вербі́ гойдаючись сміло.
Надихни мене щирим усміхом,
Що полонить тво́ї вуста.
Надихни мене своїм запахом,
Я відчую його крізь міста.
Надихни мене літнім променем,
Розігнавши невпинні дощі.
Надихни мене своїм іменем,
Всім, що маєш, мене надихни.
13.06.2022
Гарно, трепетно, лірично. Кожен рядочок грає життям, ніби після пробудження. Дякую, Максе, за чарівливий ранок. Нехай Муза завжди радує Вас такими рядочками.
Макс Дрозд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Наталі!
Інколи вона щось таке мені підкидує...
Завжди Вам радий!
