Хвилина спокою перед початком бою:
На мить згадав свою сім'ю,
Де ми у місті рідному з тобою,
Тримаю руку у своїй твою...
Фонтан шепоче вірші птахам літа,
Спекотний день, зажурена верба,
І дзвінко й весело сміються наші діти:
Крихкий той спомин — був, і вже нема.
А ось і вибух — гомін канонади,
І заджижчали кулі знов.
За біль сім'ї громитиму я гада,
Що перекреслив спокій і любов.
