Дядько Сем із тої хати,
що за автобаном,
наче вже не дочувати,
хорий став за станом...
Просю в него, дай соломи,
щоб владнати стріху,
бо літають птахи коло,
не матиму втіху...
Чую каже, йди вже бе́ри
худобі полови,
то буде собі грести й рить...
Й сам, ходи здоровий!
Просю в него, дай мо бляхи,
хату щоб накрити,
бо літають кляті тварі,
маю щось зробити.
Не дочув він мову мо́ю,
шлях би його трафнув...
Та невдовзі град з грозою
вже й по нему бахнув...
Як побило йому грядку,
та хату й баштани́,
наложив із переляку
у свої штани...
Йой, кричить, віддам, що схочеш.
Ти голосніш сурмли!
Разом будем захищатись
від тої, блін, чуми!!!
Ps даруйте за навмисні помилки...
Це не помилки, це прекрасно, що Ви використовуєте в творі діалекти і місцеву говірку: твір стає насиченим, цікавим, дотепний сюжет, просто - конхветка!
