Дядько Сем із тої хати,
що за автобаном,
наче вже не дочувати,
хорий став за станом...
Просю в него, дай соломи,
щоб владнати стріху,
бо літають птахи коло,
не матиму втіху...
Чую каже, йди вже бе́ри
худобі полови,
то буде собі грести й рить...
Й сам, ходи здоровий!
Просю в него, дай мо бляхи,
хату щоб накрити,
бо літають кляті тварі,
маю щось зробити.
Не дочув він мову мо́ю,
шлях би його трафнув...
Та невдовзі град з грозою
вже й по нему бахнув...
Як побило йому грядку,
та хату й баштани́,
наложив із переляку
у свої штани...
Йой, кричить, віддам, що схочеш.
Ти голосніш сурмли!
Разом будем захищатись
від тої, блін, чуми!!!
Ps даруйте за навмисні помилки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943636
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2022
автор: tatapoli