Я дивлюся, і не можу
Подив свій угамувати
Як уміє нас природа
Пезперервно дивувати!
Із - за лісу, через поле
Мов, комбайни працювати
Білі праски, пари повні
Їдуть небо прасувати
Почуваються поважно
Просуваються поволі
Роздивляються уважно
Стелять тінь на суходолі
Після зливи і негоди
Небо синє, мов волошка
Стиглі ниви і городи
Різнобарвні, як окрошка
Жовті смуги і зелені
Наче виткані із пряжі
На величнім гобелені
У серпневім камуфляжі
І така, ж краса навколо!
З - під землі - вода джерельна
А в повітрі - з медом бджоли
І пройшла жара пекельна...
Так, стою собі, міркую
А життя вирує всюди
Збережіть її такою
Передайте й дітям, люди
