Вигоріла .
Як папір біля тліючого сірника .
І загорітися вже неможливо.
Здуріла ?
Я, ніби заєць , що від тіні втіка.
Перестала вірити в диво .
Не треба .
Ні фраз , ні людей . Ні - чо - го .
Жити не треба теж . Досить.
У пів неба,
В пів голосу не хотіти чути нікого,
Аж поки криком хтось не попросить.
Не втомилася.
Як ніколи , я твердо сповнена сил .
От тільки є відсутність їх здійснення.
До вітру тулилася,
Щоб ніколи не бачити своїх крил,
І розум не втрачати від їх зміцнення .
Папір
Вже горіти не буде , пройдений етап.
Не старайтеся його всі розпалити.
Я - звір ,
І в той же час - в клітку загнаний птах .
Що в неволі так палко прагне лиш жити.
