Ще дід мій знав, як це було,
В однім краю, давним давно,
У королівстві принц родився,
Який в сирітстві залишився.
Хлопчина ріс усім на радість,
Сусідів брала тиха заздрість.
Вивчав науки, світ та звуки.
Мав "золоті" від Бога руки.
І, ось, прийшов час одружитись,
Собі принцесу придивитись.
Об'їхав він усіх навколо,
Та залишився поки соло.
Лише одну собі вподобав,
До неї майже місяць топав.
Їй говорив приємні речі
Та поглядав на гарні плечі.
Він пташку дивну їй підносив,
Троянд живих букети зносив.
Вірші читав їй поетично,
Пісні співав прості, ліричні.
Її ж усе не до вподоби,
Вона хотіла ще свободи.
Гуляти парком, садом, лісом,
На пляжі грітися за мисом.
Йому ж сказала: "Милий друже,
Ти гарний, милий, навіть дуже,
Але не буду я з тобою
Десь в глушині, немов рабою.
У мене є дива науки,
Що видають приємні звуки.
А що у тебе я побачу?
Лише як кози в полі скачуть?
Мені ти, друже, не підходиш,
Тоску на мене ти наводиш.
Тобі не буду королева,
І ти не вмовиш, я сталева."
Та наш герой, не вішав носа,
Пішов на ринок, купив проса.
Його в селян змінив на одяг,
Рвання таке - суцільний протяг.
В рванні такому, як з болота,
Постукав він в її ворота.
Слуга відкрив, спитав: "Що треба?"
"Я свинопас. Чи є потреба?"
До короля слуга метнувся,
Та з позитивом повернувся.
Сказав, що є така потреба,
Свиней пасти комусь-то треба.
Завів його на двір де хряки,
Там сморід був такий, що мраки.
Провів лікбез йому швиденько,
Та здимів звідти геть хутенько.
Наш принц, щоб часу не втрачати,
Свиней спустив, і - в дудку грати.
А дудка та немов співала,
Звучанням в душу западала.
Її почула та принцеса,
І в слуг питає: "Що за п'єса?
А звідки звук сюди лунає?
Так мило, ніби хто співає!
Дізнайтесь швидко, що то є
Можливо хтось це продає.
Купуйте швидко, дуже хочу
Буде фурор, я це пророчу."
Прийшли до парубка ті слуги,
Від штину вгнулися, як дуги.
Слова принцеси передали,
А від ціни зареготали.
Пастух свиней казав серьйозно,
А виглядало одіозно.
Хотів аби принцеса взяла,
А поцілунки дарувала.
Ціну принцесі передали,
Добра від цього не чекали.
Вона кричала, матюкала,
А дудки так і не дістала.
І от не спавши зо дві ночі,
Бо в мріях дудка - нема мочі,
Вона здалася. І швиденько,
Поцілувалась з ним легенько.
Минув десь з тиждень, може більше,
А принц зробив ще цікавіше.
Він солов'я зробив у клітці,
Який співав, сидів на квітці.
Той спів лунав неначе в казці,
Хто слухав, був немов в пастці.
Цей спів приваблював нестримно,
І всі схилялися покірно.
Принцеса також піддалася,
Та знов до торгу подалася.
І було все таким, як тоді
Плюс, поцілунки на природі.
Але страшна відбулась річ,
Бо налетів неначе сич -
Король, що поряд свинку гладив,
Та ледь від злоби не нагадив.
Він бачив, що вони смоктались,
Хвилин десь з п'ять не відривались.
І весь цей час він був беззвучний,
І ледь не впав, а дядько тучний.
Який зайнявся ґвалт і безлад,
Принцеса б краще в землю щезла.
Хоча любив її старенький,
Та не простив той гріх маленький.
Ганьба була на всю країну,
На всю шановану родину.
І вигнав їх король за браму.
Усі дивились на ту драму...
Принцеса плакала, просилась,
Та до старого не добилась.
Закрилась брама. Вдвох лишились.
Зустрілись очі. Придивились.
Дістав з мішка він чистий одяг.
Пустився дощ. Навколо протяг.
Водою змив лице від бруду.
Рвання він скинув цілу груду.
Помився якось, одягнувся.
На дівку глянув, посміхнувся.
Сказав її він: "Що, красуня?
Зі свинопасом ти ласуня?
Гуляй собі і будь-здорова,
Бо це наука показова.
Щоб не здіймала зірок з неба,
А розуміла те, що треба.
Раз принц для тебе не потрібен,
А свинопас тобі подібен,
Шукай його і будь щаслива,
А я пішов. На дворі злива."
ID:
902519
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Поетичні переклади дата надходження: 25.01.2021 22:44:15
© дата внесення змiн: 25.01.2021 22:44:15
автор: jogasan
Вкажіть причину вашої скарги
|