Сумовіє зима саме та,
Що нікому нічого не винна.
Молоді ж витанцьовують вина
І така в них завзятість дитинна,
Як чернеча свята самота,
У яку впала ніч золота
І потята санками долина.
Помарніли самотні міста,
Бо прочанином кожна дитина
Йде на села, де бабця свята,
Де Різдво і калач, і перина,
І велика щаслива родина,
І кутя, і зима саме та,
Що нікому нічого не винна.
