марті подобався голос вкраденої мандоліни.
хтось на це наважився вечірньої години.
він побіг на радіо, гукаючи на вітер:
поверніть негайно, бодай за годину до старту!
це був подарунок, тільки під ліву руку.
змініть трохи ритм, обробіть
цей нерівний перший рядок.
грубий риф, ледащо, хоче співати в групі.
трохи скрегоче в коробці, а так – на язик швидкий.
бігай наліво, бігай направо – він робить багато чого,
ніхто на те все не дивиться. ну, то це – все,
що ти вкрав вкрав вчора ввечері?
його переповнює сила вкраденої мандоліни.
вкрасти там трохи натхнення, там – трохи мізків та м'язів.
невже він вночі не прокинеться, вмитий холодним потом:
що я роблю? чи воно справді було того варте?
треба пометушитися, й укласти угоду з сумлінням.
телефонує на радіо – ті англійці його запрошують!
я проспівав їм на всю горлянку – кажуть: підеш на бек-вокал.
раз, два, три, чотири. ще один крок, і я – в групі.
поверну тобі мандоліну, якщо я сьогодні співаю.
марті справді любив свою стару мандоліну,
жирний риф її вкрав під покровом вчорашньої ночі.
зараз четверта, тож ми чекаємо тут біля саунд-чеку:
чекаємо на обличчя, осяяне каяттям.
нам дали адвокатів – аж 2 – з кабінету шерифа.
вони цього рифа розкрутять, не встигне й роззявити рота.
жирний риф, ледацюга, хоче співати в групі.
допоможіть йому: дайте бодай мікрофона в руки.
думай добре, міркуй справедливо – та нічого в нього не вийде.
риф подався навтьоки, мандоліна лишилася з нами
big riff and mando, jethro tull
