сонечку, не будь такою сучкою.
ти ж знаєш: ти отримаєш всі гроші.
ти не забула? ми вийшли за межі закону,
і я не думаю, що це хоч трохи смішно.
чави на газ, не дай їм нас упіймати.
чого ти хочеш? щоб я тобі пояснив?
гаразд, ми – просто злодії, злочинці,
і я не хочу знов сідати на ланцюг.
не плач, не нарікай. чому? бо твоє скигління
перфорує мені мій роздовбаний мозок. а що?
ми просто ловили смак гострого перцю,
ми його й зараз ловимо, а поліція ловить нас.
вичавлюй газ, показуй клас, маленька.
не давай їм кусати нас за хвоста.
ти вже знаєш: для них ми – пересічні злодії,
ти ж не хочеш, аби й тебе посадили на той ланцюг?
не лякай мене, я ж зовсім не схильний до насильства!
навіщо він нам взагалі, цей сорок п'ятий калібр?
боже, я був дурним, та якби я тепер стріляв,
був би повним дебілом, ще й за таких обставин.
розумієш? не підбивай на гріх.
хай сонце однаково світить на всіх.
я не хочу просидіти решту життя під замком,
без жодної жінки на обрії.
бачиш, як швидко минає час?
ми, здається, втекли, космос таки за нас.
тепер я гуляю вулицями, як мені заманеться,
радію, що гарна погода, й закохуюся з першого погляду
в кожну повію, з якою зводить мене життя.
бо гроші гуляють, сміються і розмовляють,
ноги йдуть танцювати. коли випадає зеро,
я хочу, щоб ти оберталася
в мій анонімний бік, дитино.
хочу побачити знов цей вогонь у твоїх очах.
а ми ж – пересічні злодії.
можливо, нас посадять на ланцюг.
як добре, що поліція досі не стріляє!
померти – це дуже погано. я вже думав про це.
так, це була б бридка трагікомічна сцена,
де здихаю, мов собака; скупчився натовп людей,
кожне спостерігає з цікавістю та огидою,
як б'юся в агонії, пускаючи бульки з носа.
дитино, ми – не злочинці, а просто діти зі зброєю.
просто по-американському, як яблучний пиріг.
не підкидай мені болю на цю нереальну реальність:
я не бажаю топитися в страшних парадоксах буття.
всі ми граємо в гру, всі ми знаємо правила,
і чомусь кожен з нас старається ті правила оминути.
розумієш? ми просто втікали, ми не мали причин стріляти,
ми думали, все під контролем,
ми й справді дуже круті,
але ті люди загинули,
ми дали їм померти
back on the chain, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=pqglz2kmtLc
ID:
889556
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 23.09.2020 19:49:54
© дата внесення змiн: 23.09.2020 19:49:54
автор: Alisson
Вкажіть причину вашої скарги
|
