ти думаєш, бачиш мене в своєму кривому дзеркалі;
ти думаєш, чуєш мене – слухай тепер уважно:
хто був цілим колись, той зійшов на насіння,
на розсипаний кукіль жадоби й гріха.
ось ти сам. хто ти є? гай-гай, ти не знаєш!
твоє обличчя зійшло на камінь, –
хоч яких би ще перетворень зазнало твоє життя
камінь – мертвий навіки.
ти був людиною. так, вельми давно це було! –
давно вже сидиш тут в своїм безнадійнім чеканні
перед ворітьми вічности, що сяють сріблом, перламутром
і, безперечно, байдужістю. негайно залиште ваш номер,
та йдіть погуляйте, а ми вам зателефонуємо. круто,
цікаво. ця ваша проблема – не зовсім нова.
так є з кожним, хто обирає неправильний бік дороги.
що ж, вам пора. вирушайте рішуче, і не повертайтеся.
ваше життя буде багатим на труднощі й перипетії,
та в цілому – стабільним: камінь – мертвий навіки.
ой, ви – фінансовий геній, менеджер, топ-магнат?
гай, ви – лінива ящірка на розкішному місці під сонцем!
смокчете свій коктейль, попльовуєте на мармур –
бачу, у вас все гаразд і якнайліпшим чином.
ви навіть не бачите, як вам піднятися вище,
ви навіть не знаєте, що це – ваш останній день!
чому так кажу? сам незабаром побачиш,
адже твої ноги – глина. я вже тобі казав:
життя може скластися добре,
та камінь – мертвий навіки
stone dead forever, motörhead
