Я так люблю осінній світлий день,
Жовтневе небо вільне і холодне
Під супровід улюблених пісень,
Тих, несучасних, та давно немодних...
Люблю кленовий лист всіх кольорів,
Від нього тепло, як від чашки чаю.
Іще на рік будинок постарі́в,
На щастя, він того не помічає.
А люди .. Я люблю їх восени,
Мудріших і привітніших до долі.
Люблю осінні мальовничі сни
І дим багать, в якому присмак болю.
І велич засинання... Й спокій той,
Якому дощ дрібний приносить втіху.
Люблю осінній дуб, бо він листом
Своїм, я вірю, захистить від лиха...
Здається, сто разів написано про осінь. Але вона витягує з нас якісь слова, не писані досі. І знову гарно! І знову неповторно!
І цей вірш, Аню, неповторний і особливий!
