сивий порох на дзеркалі. дзеркало чи вікно?
оце – питання, та цікаво все одно:
вулицею човгає старий похилий раб
з державним прапором замість ковіньки.
його підтримують 140 бао-баб,
вклоняючися хмарам, що в нього в голові,
піднесено, навшпиньки.
ні, то не ми. це було по літах
спроб, помилок, ганьби й поневіряння.
тепер це – ніби сон, кошлатий жах
під сподом героїзму та кохання.
то було: ось ми – чорні й безжальні, а он – золоті,
понад боги ласкаві й милосердні,
коли було все правильно і в смерті, і в житті,
коли прохання – щирі, а відповіді – ствердні.
цей реферат – недосконалий! всі дзеркала тріщини –
ах, викривлене відображення! бачите, переливаю
з не дуже повного. все знівечене й знищене
має бути забутим. це – розумно, і я забуваю.
кожен забутий час має свій особливий спів.
зараз подібно до цього співає порожній келих:
мовляв, не повернути днів моїх дебелих, –
навіщо я, премудрий, так швидко спорожнів?
слова ведуть до смерти. вони можуть бути й німими.
чи перемагаємо, чи програємо,
часи минають, ми прощаємося з ними;
але неправильно й ганебно, коли самі йдемо.
ось ми пішли раніше, не чекаючи фіналу:
за п'ять хвилин до смерти, за три дні до чуми.
дитино, якщо твоє серце хоч коли-небудь кохало,
ти зможеш це споглядати так само спокійно, як ми:
перед світанком. холодно, темно. ці голоси,
що тремтять, але намагаються весело жартувати,
ще довго лунатимуть в пам'яті.
чемно перепроси,
а краще: кинь їм щось бадьоре й дурнувате. –
ми вже йдемо. це час ганьби, загибелі й презирства,
неконтрольованих злочинів і невеселих страхіть.
чого ти ще боїшся? брехні та лицемірства?
це буде тут; а потім цей світ, як всі, згорить
in another time, motörhead
ID:
880284
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 20.06.2020 20:07:00
© дата внесення змiн: 20.06.2020 20:07:00
автор: Alisson
Вкажіть причину вашої скарги
|
