По іншу сторону від сцени на Майдані
Стояли люди посірілі і сумні,
Стояли ті, що у буденності звичайні.
А виявились зовсім не такі …
Вночі. Вогонь. Чи можна тут присісти?
Я лиш на мить. Я зараз знову йду.
Десятки голосів, щоб відповісти.
Багато світлого, щоб відвести біду ….
Оцей з Полтавщини, а цей з Кривого Рогу,
Дівчата з Києва щось знову принесли,
Ніхто не дякує вже їм за допомогу,
Бажають тільки щастя до краси …
Розсівся мер якийсь з Хмельниччини у кріслі,
І від розмови вже не утекти,
А цей поля́к, він взагалі з – над Вісли,
Прийшов, бо внутрішньо вже зрозумів: брати …
Вербицький, Нігоян, Костенко Ігор,
Вас забувають, бо комусь це аж пече,
І Чміль застив, час холоду і снігу,
Вже не обійме друга за плече …
Хтось дань зібрав з Вкраїнського народу
В такий жорстокий спосіб, мов в тиски
Стиснули нас, закоханих в свободу,
Рвали на клапті, рвали на куски …
Наш біль зробив для себе хтось товаром,
Як розпродали, то вже не з руки
Обличчя Сотні діставати з – поза хмари,
І ділять нашу волю на струмки …
По іншу сторону від сцени на Майдані,
Стояли люди посірілі і сумні,
Пам’ять про Вас я ні за що не витру,
Вона вогнем горітиме в мені ….
Сумно й правдиво.
А корінь біди в тому, що Майдан програв. Не було покарання ворогів, не було справжніх змін, потрохи почали вбивати та саджати патріотів, і сьогоднішньому лохторатові дуже незручно пам'ятати що колись у країні комусь було не "какаяразніца".
мені здається, що Майдан - це як віче, як інструмент ... щось притаманне нам віками, що повертається час від часу ... Майдан не програв ... він просто затих ... я вже колись писав ... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762061 на жаль, на цьому сайті мало хто щось читає ... ми тут як на острові
Хочеться, звісно, вірити, що критична маса тих, хто не хоче щоб країна була актрисою з німецьких фільмів знайдеться раніше ніж моніка виконає своє завдання. Але важкувато. Коли судять за самозахист людину, яку тричі намагалися вбити, коли вовки шиють справи білими нитками - скільки ще "закоханих в свободу" (с) її ніколи не побачать?
Навіть память про загиблих - і її намагаються загасити. Але ще є ті, хто не забув. Не вийде.
мені здається, що Майдан - це як віче, як інструмент ... щось притаманне нам віками, що повертається час від часу ... Майдан не програв ... він просто затих ... я вже колись писав ... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762061 на жаль, на цьому сайті мало хто щось читає ... ми тут як на острові
