Не твоя й не чужа - позичена
Тимчасово в твоїх руках.
І така ж як і ти - пригнічена,
Теж блукає в своїх думках.
І у очі тобі, не дивиться
У вигнанні стежками снів,
Лиш на ранок з тобою ділиться,
Щоб побути там теж схотів.
На слова вона трохи жадібна
Ніби люд не цікавий їй
Та з тобою нестримно лагідна,
Ти остання з її надій.
Тобі вірить, тобою дихає
Та й не знає, що ти - чума
Що втамовуєш голод втіхами
Всю допив, і на дні - нема.
Ти без просу забрав, подавлену
Хоч вона не хотіла йти
Шкода душу ще юну, зваблену
А на тіло, й не глянув ти.
Не твоя й не чужа - позичена
Вся в тобі була, ех, дарма!
Чи сама, чи тобою знищена,
Тліє в часі тепер сама...
