Просочила небеса,
І не твориш чудеса,
Землю чистою не робиш,
А по небу тільки бродиш.
Або ходиш де не ждуть.
Отака гостинна суть.
Бо не хочуть люди сонця
Твого стуку у віконця.
Де чекають, ти не йдеш,
І цілунки надішлеш
Нам, туди де зустрічали,
Чарували і плекали
Вже немає насолоди,
Рятівної прохолоди,
Є лиш спогади і квіти
Ті замерзлі первоцвіти,
Що відчули теплий подих,
І здійснили власний подвиг:
Проросли через каміння,
Вірили у світ цвітіння.
Баронеса ти безжальна
І проблема це тотальна.
Я не розумію нащо
Ти відкрила свою пащу.
І брудною леді стала,
А колись же так сіяла!
Все завершилось ураз
Обійдемося й без вас!
