В безсонні дивилась на стелю.
Щось дивне вночі приверзлось.
Привиділась раптом пустеля
І марево десь узялось.
У тій африканській пустелі,
Де пальми, верблюди, пісок,
Жила-була дівчинка Нелі.
Лунав скрізь її голосок.
В житті їй не дуже щастило
Тому, що не мала рідні.
Матусю хвороби згубили,
А татко пропав на війні.
Війна в тій пустелі (от, лихо!)
Тривала вже досить давно,
Еліті приносила втіху,
Народ обертала в лайно.
А Нелі була необачна,
Наївна, довірлива. Жах!
Що думала, (вірите - лячно!)
Те в неї було на вустах.
От, якось вона ненароком
В крамниці, заповненій вщерть,
Сказала, не кліпнувши оком:
"Всі війни приносять нам смерть.
Вцілілих страждання і біди
По світу женуть, мов циган.
А влада продовжує стригти
Сім кіп із овець-громадян."
Ще трохи цікавих словечок
І досить сміливих думок -
І враз біля Нелі "овечок"
Зібравсь чималенький гурток.
Тим часом сумний, невеселий
В крамницю зайшов "патріот".
Почувши базікання Нелі,
Надумав закрити їй рот.
У тій африканській пустелі,
Де пальми, верблюди, пісок,
Немає вже дівчинки Нелі.
Не чути її голосок.
Ой, мабуть, я справді заснула.
У дивному сні голосок
Сказав (ніби вітром війнуло):
"Язик - ворог мій".- і замовк.
ID:
860222
Рубрика: Поезія, Містика
дата надходження: 04.01.2020 10:41:48
© дата внесення змiн: 04.01.2020 10:41:48
автор: Leskiv
Вкажіть причину вашої скарги
|
