|
ЗИМЛЯНДІЯ
Була зима, зима, зима,
що без початку і кінця,
що нищить розум крадькома
і заморожує серця.
Чим грітись, де харчів запас
під чорним темряви плащем?
Все шоста, як спитаєш час –
чи темно вже, чи темно ще?
Вже світлофор червоний згас,
який до церкви не пускав;
я нишком все ж ходив не раз,
а стало можна – перестав.
Чому так сталось? От чому:
замети нудно розгрібать,
снігами тя̀гати суму
і вірити у благодать.
Ми — вихованці Колими,
хоч зроду не бували там,
бо всі — невільники зими,
довічний термін світить нам.
В тюрмі нудьга, але ж тепло̀,
та завалилася й тюрма,
а шлях до храму замело —
хто ж винен? Все вона, зима!
Друг навесні у теплий край
зве скуштувати бастурми,
я не поїду, не чекай,
весна — це переддень зими.
У них там море золоте,
у нас тут холод з’їв уми,
вже й влітку нам життя не те —
готуємося до зими.
Завадять зашпори рукам —
писати лист снаги нема,
благої звістки не подам —
у нас зима, зима, зима…
©Тетяна Лавинюкова переклад вірша Сергія Терсімонова 2019
ЗИМЛЯНДИЯ
Была зима, зима, зима,
которой не было конца,
людей сводящая с ума
и студенящая сердца.
Чем обогреться, где поесть?
Навек зашторено окно.
Когда не спросишь время — шесть.
Уже темно, еще темно?
Сломался красный светофор,
который в церковь не пускал;
туда ходил я словно вор,
а стало можно — перестал.
А почему? Да потому:
устал сугробы разгребать,
и волочить по ним суму,
и просто верить в благодать.
Мы все — питомцы Колымы,
хоть сроду не были на ней,
но быть невольником зимы —
притом бессрочно — тяжелей.
В тюрьме тоскливо, но тепло,
вот только рухнула тюрьма.
Дорогу к храму замело —
кто виноват? Зима, зима!
Весной друзья зовут на юг
отведать с ними бастурмы,
но мне к ним ехать недосуг,
весна — преддверие зимы.
У них там теплый водоем,
у нас тут холод на уме,
мы даже летом не живем,
а лишь готовимся к зиме.
Закоченелою рукой
не выдать связного письма,
не ждите весточки благой —
у нас зима, зима, зима…
© Сергей Терсимонов
Переклади віршів Сергія Терсімонова (1953-2012) зробила до дня пам'яті поета. Для колег та гостей слова з передмови до книги "Сатира на полмира":
До Вашої уваги - вірші неперевершеного майстра слова, безмежно щедрої людини, батька п’ятьох дітей, донецького шахтаря Сергія Терсімонова (1953-2012). Досі перебуваю під враженням після прочитання його посмертної книги "САТИРА НА ПОЛМИРА". Гострі, влучні, сміливі афористичні рядки, поєднані зі стриманою чоловічою лірикою, глибоко запали мені в душу. Ця людина здатна смішити навіть із того світу (кінець цитати).
Але там, як побачите, не тільки сатира. Мені ближча його лірика.
ID:
858271
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 17.12.2019 13:23:36
© дата внесення змiн: 26.05.2020 15:09:01
автор: Лавинюкова Тетяна
Вкажіть причину вашої скарги
|
