Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олена Жежук: Яблука - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Любов Іванова, 11.02.2020 - 15:06
Оленочко, Ви повернули мене туди, у сільські будні... такі цінні і важливі у житті.. Напевно така бабця Ониська є (була) у кожному селі... Ваша проза - неймовірна.. ДЯКУЮ...
Анно Доміні, 29.12.2019 - 16:30
...а чи не краще було б "не знала" (в передостанньому абзаці) - якщо "вертаєшся інакшою"?Олена Жежук відповів на коментар Анно Доміні, 29.12.2019 - 17:36
так, і справді краще, тут ІІ особа жін. роду вписується краще, так, як розповідь від авторки. дякую
Валя Савелюк, 29.12.2019 - 10:51
мова - така ж природно жива і соковита, як описане тут Вами зі смаком яблуко гарно все
Олеся Лісова, 10.11.2019 - 18:28
Оленочко, дуже вдячна, що вибрали таку тему, бо скільки таких бабусь по селах, самотньо виглядають у своїх маленьких віконцях. Згадалося дитинство...Гарна проза.
Надія Башинська, 10.11.2019 - 16:42
Дякую, Оленочко! Згадала свою бабусю. Вона жила біля школи, і на великій перерві приносила нам у фартушку і грушки, і яблучка... Всіх частувала.І була такою ж світлою, як Ваша Ониська. Ніна-Марія, 10.11.2019 - 15:01
Дякую, Оленочко, за таку чудову прозу! Прочитала з великим задоволенням!
Ніна Незламна, 10.11.2019 - 07:09
Чудова проза! Ми часто згадуємо село, мабуть кожен другий виріс там. Спомин,як солод малини,полуниці...Ті відчуття босоногими в травиці...Гріють й допіру серця...Й манять до саду червонощокі яблука...Й немов чути слова родини, яка гомонить в садку,збираючи врожай. Навіяли мені рідний садок. На жаль бабусі ні однієї не пам*ятаю,бо пізня дитина в батьків... Зворушили мою душу до сліз,бо я,ще й так далеко від батьківщини,від рідні,на чужині...Успіхів Вам! Ulcus, 10.11.2019 - 00:14
а мені ваша Ониська нагадала бабусю Катерину, що приходить гостювати до сусідки. спершу на подвір‘я забігають три великі собаки, а потім за ними потихеньку заходить і сама бабуся, мініатюрна і світла. враження, що вона нічого лихого і не посміла зробити у сім світі вона впевнена, що людина, яка завдасть шкоди тварині, стане причиною страждань своїх нащадків аж до третього коліна. дуже гарний твір у вас. прокайфувала
НАСИПАНИЙ ВІКТОР, 09.11.2019 - 23:23
класно. душевно написано. щиро. зі світлою аурою. не маю терпіння до прози. тому рідко читаю тексти. мушу відзначити хорошу мову і легкість викладу. як каже одна моя знайома, добре лягло на душу. Щасти ВАМ, натхнення і вдячних читачів.
@NN@, 09.11.2019 - 23:03
Чудовий нарис, мов сама стояла поряд з бабою Ониською і хрумала те соковите яблуко
Світлая (Світлана Пирогова), 09.11.2019 - 23:01
Ще у Фейсбуці прочитала з величезним задоволенням. У захваті від написаного. Так чудово написати може тільки рука майстра слова. Незрівнянно! Згадала ще й своїх бабусь, щось є спільного, люди прості були, але доброї душі.
Олена Жежук відповів на коментар Світлая (Світлана Пирогова), 12.12.2019 - 23:55
дякую, Світлано. і за фб-дружбу.
|
|
|