Слово, народжене
факельним вогнем
Покрови 14.10.19-го…
Вогню, повірте, так потрібен кисень –
в задусі серце воя не горить!
Та атмосфера ще азотом тисне,
прискоює блаженну згину мить…
Життя ж бо є сердець святе горіння,
що ближнім віддає своє тепло…
Що з того, що згниє пусте коріння?
Воно псує життю одвічне тло.
В наш час цінується лиш та рослина,
що родить людям життєдайний плід…
Його вогонь зігріє дім родинний
й розтопить у довкіллі вічний лід.
Нехай в добрі народжуються діти,
які не знають диких ворожнеч.
Від тих плодів розпустяться ще квіти,
впаде в безсиллі з рук злодіїв меч!
15.10.2019
На світлина автора: у підніжжі постаменту
поверженого ідола (із сімейної хроніки:
брат Василь в День Пкрови та Української
героїки (УПА, Козцтва, Захисника України).
