Періщить дощ безжально батогами.
По склу ще й град гатить горохом.
Безладний шум, пташиний чути гамір,
Втопились ніжні бідні рожі.
І від напруги горбляться дерева,
Пеньки залилися сльозою.
Колись мені здавався дощ рожевим,
Тепер - з пекучою грозою.
Бо все із часом набуває сенсу.
Сприймаю глибше сказ природи.
Погода, мов людина, в стані стресу.
Не знищуйте ніколи вроду.
Дуже гарно написали! Саме доречі, це нам відплата за непокору, за те ,що засмічуємо природу. В нас вчора вітруган ламав дерева,але дощ був невеликий. Електроенергії не було 18 годин,пообривало провода. зате 4 дні назад.в городі по кісточки стояла вода. Іось, нині знову лиє дощ і гроза... Такі справи,Світланко!
Успіхів Вам!