Завжди винен сам за себе,
Бо всім краще хочеш,
Не залежить все від тебе,
Голову морочиш.
На двох стільцях не всидиш,
Всім добрим не будеш,
Ти найкращий, коли спиш,
Бо не бачать люди.
Коли хто тебе побачить,
Вади всяк шукає,
Якщо зможе - пособачить,
Змерзить і облає.
Така доля, такі люди,
Голодні чи ситі,
Нема правди, одна кривда
Та нема де дітись.
Пожурився сам з собою,
З сумлінням поплакав.
Хай іде все за водою,
Простіть небораку.
Життя іде й будуть люди
Сміятись, журитись,
Пам’ятатимуть, забудуть
Треба все зтерпіти.
12.04. 2019 р., Київ
