Хай мости догорять! Дозоріють вогнем!
Полум’яні, червоні і люті!!
Досі губи болять. Під весняним дощем
Нам з тобою і вчора не бути!
Хай горить все гниле! Все нещире - на дно!
Слів відбитки стираю у попіл.
Груди просять води, а в руках лиш вино...
І повітря вологе на дотик.
Я доп’ю цей бокал. Він останній з твоїх!
Розіб’ю і розріжу без жалю,
Лишу знак на руці. Завтра стало сліпим.
Я тепер загартована сталлю.
Хай мости спопелять! Рознесуть вітром в вись
Пил гарячий. Червоний мов кров .
Трохи губи болять. Ми вже стали «колись».
Ми ніколи не стали «любов».
