Зимовий бал збирає, ще сумуючих,
Під впливом почуттів, іще існуючих,
І мрій, що не забудуться ніколи –
Недавно відлетілих з школи.
“Її не буде!” – хором всі промовили.
“На краще!” – відбиваюсь жартами.
І “незалежні” з ними йти підмовили
В хлопчачий гурт, з вином і картами.
Надворі і в душі буран зривається
Хміль не дає його в собі тримати.
Йду у ніч, лиш на прощання виривається:
“Мене на відділку чекає мати!”
Сюрпризи новорічні видає зима!
Збиває вітер з ніг, вверх вихори зніма.
Дороги в переметі вже нема
Навкруг, через відключення, пітьма.
На мить, раптовий розпач пронизав.
Осліп в дорозі, де ходив роками,
“Зберися!” – глузд здоровий підсказав.
В імлі знайомий кущ хита гілками.
І вже світліють кілька цяток кволих,
Нарешті, подорожі настає кінець.
Там я не буду зрадженим ніколи,
Дороговказ для мене – мамин каганець.
Лютий 2019
