Сутеніє. Вечір вимкнув світло,
ліхтарі-ліхтарики ввімкнув.
Задрімали на деревах віти,
і земля готується до сну.
Вітерець ніяк не вгомониться:
лист лоскоче, в квітках тріпотить.
Плескає розніжено криниця,
у ставку поснули коропи.
День минув. Природа засинає,
і вночі буденні бачить сни.
Лиш мене сон милий обминає.
І приходять думи – хоч жени…
Хоч жени, хоч не жени – морочать,
запитання відповідей ждуть.
Чи біду вві сні мені наврочать?
Чи нашлють приємну ворожбу?