Із самого Сибіру, від полярної ночі
Йшла зима чарівниця у святковій сорочці.
Йшла мов та балерина в білосніжних пуантах,
Кожен слід її дивно залишав діаманти.
Йшла зима -господиня ,білолиця, рум’яна
Всім деревам спідниці одягала старанно.
А зайцям – нові шуби, а птахам – нове пір’я!
Ведмежат колихала, завернувши в ганчір’я.
Ще багато роботи, ідучи, поробила,
Не втомилась ні трохи, мов були в неї крила.
Зустрічали красуню у містечках і селах
Дітлахи і дорослі – весь народ наш веселий.
Бігли слідом, збирали скарб зими у пригорщі,
Бо такий не дістанеш і не купиш за гроші.
А зима йшла багата, мов вельможна панянка,
Білим шовком встеляла всі стежини і ґанки.
Малюків у санчатах пощипала за щічки…
Готувались до свята парубки й молодички.
Навіть бабці з дідками наряджали ялинку,
А зима під гілками щось поклала в торбинку.
Скоро-скоро засяють всі вогні у гірляндах,
І ніщо не завадить святкувати в громадах.
Буде затишно, тепло в ніч Різдва біля столу,
Будуть жарти дотепні і шампанське по колу.
Рік старий проведемо за самісінький обрій,
І новий розпочнемо, так щоб все було добре.
Та зима з нами буде ще доволі довгенько,
Не сваріть її, люди! Хай чаклує рідненька.
Та, щось, у нас на Волині втомилася чаклувати зима нині, більше дощить, ніж сніжить. 
