Шумлять дуби розтягуючи думи,
Слова століть на листі заспіва,
Ох пам'ятають ще Богдана сурми,
Які десь ген з ярочку доліта
Шумлять дуби тужливу пісню,
Могутнім сумом нагадають час,
Коли ярмо від жару крові трісло,
А воля згинула від популістських фраз
Якби могли то певно б заридали...
Вони б усохли з сорому... аби ж могли,
Усе, що славні предки закладали,
Бездарні внуки тихо розтягли...
