Я для тебе чужа, козаче,
В тебе мрій, що хоч греблю гати!
Хоч плекаю надію, одначе,
Знаю вартість на слово «люблю».
Скільки раз оббивала коліна,
Бач, дороги не з пуху - тверді,
І не раз загоїлася рана,
І не раз присипала жалі.
Дула, щоби, не так боліло,
А від щему ховала лице.
Я ішла по житті як уміла,
Перемігши, хто ставив сільце.
Знаю, що і куди, по чому,
Я нікуди ніде не спішу.
Закохалася в поле і волю,
А в самотністі Музу вершу.
Стала в тілі така норовиста,
Надихнув мені вольність Пегас.
Маю віжки - перо золотисте,
Аоніда* така не для вас.
Аоні́ди* (грец. Aonides) — наймення муз, яке походить від назви частини Беотії, де був центр культу муз.
