Ворогам не погасити ранкову зорю.
По всій Україні славна калина живе.
Вічності символ держави росте і в раю.
Нашій країні признання здавна світове.
Зрізане верхів*я калини біля села.
Впали колодою ноги, руки і груди.
Біла тирса, як кров, на землю тепла лягла.
Гілля пишне спалили жорстокі ці люди.
Дим струменів, наче залишок стебла життя.
Як людини душа, він тягнувся до неба,
У високу блакить, вічності щастя буття.
Де у ніч зіркою спалахнути потреба.
