Вона і досі любить іншого.
А Він вже кохає лише Її. І мовчить.
Але очі Його кажуть за нього Їй більше...
І Вона забуває печалі свої. На мить.
Вона питає у клаптика Неба:
чи буде щастя в ЇЇ житті...
А Він іде до вікна й проводжає Її сліди.
Він знав напевне - Вона.
Коли побачив вперше ЇЇ.
Вона ж зовсім Його не впізнала
за клопотами в своєму житті.
Він дякує Богу за те, що Вона прийшла до Його Храму.
Вона ж біжить до своєї мрії і гірко плаче самотніми вечорами.
Його досвід покриває Її життя.
Її відвертість зцілює душу Його.
Ці Двоє дуже зворушливі і смішні глядачам,
Які теж мріють дочекатись колись свого.
Вона не хоче більше болю й страждань.
І ладна назавжди залишитися одна.
А Він всміхається тихо Її страхам.
І дивиться в очі Її без дна.
Вона бентежиться, коли Він натякає на щось...
І так майстерно, начеб натякає Вона.
А Йому просто хочеться торкатися Її волосся...
І щоб Вона Його ніжно обійняла...
Вона ще не знає, що залишиться з Ним назавжди.
А Він уже знає. І кохає Її без меж.
А поки Вони сміються над чимось (як завжди),
Він мріє почути від Неї: " Я теж"...
(Альона Хомко, 2018)
