Не чужа й не... моя... Не вкладається
Парадокс отакий в голові.
Тільки серце моє розривається
На частинки знесилені дві...
Ніжно пальчиків руки торкаються...
Обійняти по-дружньому - все!
Й після дотиків грішники каються,
А мене кудись далі несе...
Ти із казки, ти наче наснилася
Й у життя увірвалась умить,
І відтоді все раптом змінилося,
А душа ля-мажором бринить...
Не годинами й не кілометрами
Наша відстань від А і до Б -
Заборонами правильно-мертвими
Застять небо від нас голубе...
Полетів би до тебе метеликом
Чи то вгору, чи, може, униз...
Та на митниці впали в істерику -
Бо прострочений в мене безвіз...
метелики є?!)))
може треба дуло, щоб тих метеликів відметелити
бабусю- чарівницю до стінки і розрядити всю обойму
а післясмак, як завше ( зеленого сиайла чомусь не бачу)))
Дякую, Любо, дуже приємно прочитати це саме від Вас 
дякую, Наталю 
