Шанувальники сонця зібрались у мандри —
Дві душі, що навіки сплелися в одну.
Всесвіт їм дарував нескінченності мантри,
Зачіпляючи кожну найтоншу струну,
Що серця спонукає здійснити бажання,
У солодкому небі, ось тут, — на землі,
Розділяти з природою радість кохання,
Прочитавши невидимі знаки в імлі.
Помаранчеве сяйво спадає додолу —
Час пурпурний мигтить у люстерку води,
Ніч зіркова відправить вечірню гондолу —
Ген, за обрій, де промінь видніє рудий.
Язики полум‘яні тремтять в насолоді —
Зігріває тіла норовистий вогонь.
Ненаситна пітьма, наче вуж в прохолоді,
Хоче вкрасти тепло з сонцелюбів долонь.
Боротьба йде запекла і на витривалість —
Світло й морок влаштовують ігри змагань.
Тільки, зась! Переможе ось тут досконалість
Світлих душ, що у світі таємних зізнань.
Боротьба йде запекла і на витривалість —
Світло й морок влаштовують ігри змагань.
Тільки, зась! Переможе ось тут досконалість
Світлих душ, що у світі таємних зізнань. Любов усе дається на противагу злу!