Весна лягає квітами і вітром,
немовби вічна і тендітно - юна!
Ранок холодом мовчить спустілих вікон,
й дивиться збентежено й похмуро!
Бордюр підбілених мовчання й простота,
говорить, що вже завтра прийде свято…!
На нас чекають рідні, села і міста,
де ми навчились жити і кохати!
Торкнеться день, промовить тепле слово,
розмочить дощ душі печаль й тривогу…
Іде весна в душі моєї сховок,
і я іду у пошуках дороги…!
