«Даремно малюєш серця на вікні:
Герцог тиші
Вербує внизу вояків у дворищі…»
(Пауль Целан)
Лицарям Судного Дня присвячую.
Щиро.
Герцог тиші
Набиває свою порцелянову люльку
Сухими пелюстками
Черленої квітки папороті.
Повелитель мовчання
Шукає своєї дідизни
Серед туманів найглибших ущелин
Гір сліпої імли наших спогадів.
Герцог мовчання
Мурує свій замок
На вершині вічної криги,
Де бракне повітря
Для невгамовних птахів,
Для людей важкоступів,
І навіть для звуків
Бракне.
Герцог тиші
Вербує солдат серед квітів ночі:
Енотери густих дурманів снів-лабіринтів
Серед тихих завулків
Міста, де живуть сумні люди,
І зроду не було трамваїв.
Князь тиші
Оглядає свої полки мовчазні
Понурих залізних жовнірів
Поглядом чорного ангела.
Граф безсловесної німоти
Закриває чорнильниці,
Перетворює пера в труху,
Рукописи в попіл, шепіт у тьму,
А нас у відлюдників.
Герцог тиші – повелитель мовчання.
Скільки, скільки вже їх - завербованих герцогом тиші?
Їх - тисячі́ мовчазних, тих, що тепер - інші,
Тих, що затихли навік, голоси - у неволі кризі,
Всі вмістились вони в Вашім вірші
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Життя, життя.... Дякую за цікаве розуміння мого твору!
Перетворює пера в труху,рукописи в попіл...Як влучно сказано! І як зворушливо! Дуже гарний верлібр. Знайома і з тишею і мовчанням.Навіть і в цьому знаходжу щось для себе.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Життя, життя.... Дякую за цікаве розуміння мого твору! 
Знайома і з тишею і мовчанням.Навіть і в цьому знаходжу щось для себе.
Дякую за відгук!
