Ангел покалічив свої крильця,
лежить знесилений на закривавленій землі.
І плаче, і повторює постійно:
"Я мушу встати! Мушу встати і дійти!"
"Куди ти, Ангеле, знесилений до болю
так рвешся, наче там війна?"
"Так, там війна. І я благаю долю,
Щоб дала шанс урятувать мого бійця.
У ньому ще життя вогонь палає,
Хоч ворог не жаліє ні душі.
А вдома мати, батько й донечка чекають.
І моляться, щоб повернувся він живим."
Піднявся Ангел, з болем склавши крильця.
І витер плями крові із чола,
Пішов, тримаючи пов'язку біля серця.
Він мусить врятувать свого бійця!
